Contribution to International Economy

  • Порушення законів логіки як прийом комічного в літературі
ЗМІСТ:
Вступ ………………………………………………………………………………2
Основні закони логіки……………………………………………………………3
Порушення законів логіки як прийом комічного в літературі…………………5
Висновок…………………………………………………………………………..9
Список використаної літератури………………………………………………..10

















Вступ
У даній роботі мова піде про алогізми (нелогічне міркування, хід думки, що порушує закони й правила логіки, або факт, що не укладається в рамки логічного мислення, про те, що не можна обґрунтувати логічно, що суперечить логіці), а також про порушення основних законів і правил логіки. 
Я спробую привести приклади, у яких буде показане порушення правил і законів логіки.























Основні закони логіки
Закон тотожності
Закон тотожності затверджує, що будь-яка думка (будь-яке міркування) обов'язково повинна дорівнювати самої собі, тобто вона повинна бути ясною, точною, простою, певною. Говорячи інакше, цей закон забороняє плутати й підмінювати поняття в міркуванні, тобто вживати те саме слово в різних значеннях або вкладати те саме значення в різні слова, створювати двозначність, ухилятися від теми. За допомогою порушення цього закону можна створити який-небудь комічний ефект.
Закон протиріччя
Закон протиріччя говорить про те, що якщо одне судження щось затверджує, а інше теж саме заперечує про один і той самий об'єкт, у той самий час й у тому самому відношенні, то вони не можуть бути одночасно щирими. Логічний закон протиріччя забороняє що-небудь затверджувати й те ж саме заперечувати одночасно. 
Закон протиріччя забороняє одночасну істинність двох суджень, одне з яких щось затверджує, а інше заперечує про один і той самий предмет, у той самий час й у тому самому відношенні. 
Закон виключеного третього
Судження бувають протилежними й суперечними. Суперечні судження, на відміну від протилежних, не допускають або автоматично виключають такий проміжний варіант. 
Закон достатньої підстави
Закон достатньої підстави затверджує, що будь-яка думка для того, щоб мати силу, обов'язково повинна бути доведена якими-небудь аргументами, причому ці аргументи повинні бути достатніми для доказу вихідної думки, тобто вона повинна випливати з них з необхідністю.
У міркуванні: «Преступление совершил Назаров, ведь он сам признался в этом и подписал все показания», - закон достатньої підстави, звичайно ж, порушений, тому що з того, що людина зізналася в здійсненні злочину, не випливає, що вона дійсно його зробив. 




























Порушення законів логіки як прийом комічного в літературі
Неправильне слововживання може стати причиною алогізму (зіставлення непорівнянних понять), наприклад: У статті, присвяченої творчості драматурга А.Н. Островського, є така фраза:«Сложный и оригинальный внутренний облик Катерины нашел свое отражение в ее языке, самом ярком среди всех действующих лиц «Грозы»» (язик виявився діючою особою).
Причиною нелогічності висловлення може стати підміна поняття, що часто виникає в результаті неправильного слововживання: «Плохо, когда во всех кинотеатрах города демонстрируется одно и то же название фильма». Звичайно, демонструється фільм, а не його назва.  
Подібні помилки в мові виникають згодом недостатньо чіткої диференціації понять, наприклад: «Приближения премьеры коллектив театра ждет с особым волнением» (чекають не наближення прем'єри, а коли відбудеться прем'єра).
Нелогічною мова робить невиправдане розширення або звуження поняття: «Нам рассказали о великом писателе и прочитали отрывки из его творчества» (треба було написати: з його добутків).
Письменники нерідко пародіюють людську мову, і тоді подібні порушення логіки висловлення використаються як стилістичний прийом створення комічного ефекту.
 Порушення закону тотожності приводить до неточності, двозначності, що утрудняє комунікацію, наприклад: 
«Он долго садился на лошадь с поломанной ногой». 
«Сейчас Роза получает по 11-12 кг молока от каждой коровы, но она убеждена, что далеко еще не исчерпаны ее возможности». 
«Банда «Дымовая труба» заимствовала свое название от небольшого квартала, который представляет собой вытянутое в длину, как труба, естественное продолжение небезызвестного городского района, именуемого Адовой кухней. Пролегая вдоль реки, параллельно Одиннадцатой и Двенадцатой Авеню, Дымовая труба огибает своим прокопченным коленом маленький, унылый, неприютный Клинтон-парк. Вспомнив, что дымовая труба – предмет, без которого не обходится ни одна кухня, мы без труда уясним себе обстановку. Мастеров заваривать кашу в Адовой кухне сыщется немало, но высоким званием шеф-повара облечены только члены банды «Дымовая труба».  
Як видно з наведених прикладів, цілий ряд помилок представляє собою порушення логічних законів, у цьому випадку - закону тотожності. Недотримання цього закону часто приводить до комічного ефекту, що не завжди усвідомлюється мовцям. 
Комічний ефект, що часто виникає при порушенні даного закону, цілеспрямовано використається в жартах й анекдотах, наприклад: 
«В аудитории стоит вешалка, на которой висит табличка: «Только для преподавателей». Кто-то из студентов приписал внизу: «Но можно вешать и пальто».
Однак на порушеннях закону тотожності будуються не тільки неясні судження й софізми. За допомогою порушення цього закону можна створити який-небудь комічний ефект в художній літературі. 
Наприклад, Микола Васильович Гоголь у поемі "Мертві душі", описуючи поміщика Ноздрева, говорить, що той був «…историческим человеком, потому что где бы он ни появлялся, с ним обязательно случалась какая-нибудь история…». 
На порушенні закону тотожності побудовані багато комічних афоризмів. Наприклад: «Не стой где попало, а то еще попадет». 
Також за допомогою порушення цього закону створюються багато анекдотів. Наприклад: «– Я сломал руку в двух местах. – Больше не попадай в эти места». «- У вас у готелі є тихі номери?- У нас всі номери тихі, тільки от мешканці іноді шумлять».
Як бачимо, у всіх наведених прикладах використається той самий прийом: в однакових словах змішуються різні значення, ситуації, теми, одна з яких не дорівнює інший, тобто порушується закон тотожності.
Часто причиною безглуздості висловлення служить невідповідність посилкою й наслідку. 
«На столе учителя в классе стоит зеленая веточка. За окном снег, но уже ярко светит апрельское солнце». «В солнечный день на опушке леса собрались молодые разноцветные осинки. Им стало холодно, и они вышли погреться на солнышке».
Особливо характерна дана логічна помилка для книги, що вийшла в 1911 році, "Загальна історія, оброблена "Сатириконом", де гумористці Тефи Н.А. належить розділ "Древня Історія". Тут письменниця іронічно обіграє логічні умовиводи підручника відомого російського історика Д.І. Іловайського: «Воспитание детей было очень суровое. Чаще всего их сразу убивали. Это делало их мужественными и стойкими». 
Інша вимога логіки - не зіставляти непорівнянні поняття - порушене в одному з "зразків усних питань і письмових завдань для повторення Древньої Історії", сформульованому гумористкою: «Провести параллель между женихами Пенелопы и первой Пунической войной». 
Причиною нелогічності може бути неправильна побудова групи однорідних членів, як, наприклад, у наступній пропозиції: «Требуем свободной любви для всего человечества, для дам, женщин и детей». 
Включення в однорідний ряд слів, що позначають родові й видові поняття, заплутує читача, навмисно ведучи його від істини, що, у свою чергу, надає фразі комічне звучання.
Прикладом контактного і явного протиріччя: «Молодая девушка преклонных лет с коротким ежиком темных вьющихся белокурых волос изящной походкой гимнастки, прихрамывая, вышла на сцену». Подібного роду протиріччя настільки очевидні, що можуть використатися тільки для створення яких-небудь комічних ефектів. 
Важливо відзначити, що протиріччя також бувають мнимими. Мниме протиріччя можна використати як художній прийом. Досить згадати назви відомих літературних творів: «Живой труп» (Л.Н. Толстой), «Мещанин во дворянстве» (Ж. Мольер), «Барышня-крестьянка» (А.С. Пушкин), «Горячий снег» (Ю. В. Бондарев). Іноді на мнимому протиріччі будується заголовок газетної або журнальної статті: «Знакомые незнакомцы», «Древняя новизна», «Необходимая случайность».
Тепер небагато про аналогії. Аналогія може іноді бути свідомо поверхневою, вести до помилкового висновку, а то взагалі заводити в тупик. Багато існуючих дотепер забобонів, начебто віри в прикмети або гадання, опираються на помилкові аналогії.
Потрібно пам'ятати, тому не тільки про корисні застосування аналогії, але й про ті випадки, коли вона веде до непорозумінь і прямих помилок.
Почнемо з найпростіших прикладів.
В "природно-розмовному поданні" Козьми Пруткова "Необачного турка, або чи Приємно бути онуком?" відбувається такий діалог: 
«Госпожа Разорваки: ...Сколько верст от Москвы до Рязани и обратно?
Либенталь: В один конец могу сказать, даже не справившись с календарем, но обратно не знаю.
(Все отворачиваются в одну сторону и фыркают, издавая носом насмешливый звук).
Либенталь (обиженный). Могу вас уверить. Ведь от рождества до пасхи столько-то дней, а от пасхи до рождества столько-то, но не столько, сколько от рождества до пасхи. Следовательно...» 
Із цього міркування з приводу двох релігійних свят нічого, зрозуміло, не відноситься до відстані "від Москви до Рязані й назад". Аналогія свідомо неспроможна й розрахована лише на комічний ефект.





Висновок
У даній роботі мова йшла мова про алогізми (нелогічне міркування, хід думки, що порушує закони й правила логіки, або факт, що не укладається в рамки логічного мислення, те, що не можна обґрунтувати логічно, що суперечить логіці), а також про порушення основних законів і правил логіки. 
Була здійснена спроба привести приклади, у яких було показане порушення правил і законів логіки.























Список використаної літератури
Ивлев Ю.В. Логика. — М., 1992.
Ивин А.А. Элементарная логика. — М., 1994.
Ивин А.А., Панов М.И. Популярная логика. — М., 1994.
Тэффи Н.А. Юмористические рассказы; Из «Всеобщей истории, обработанной «Сатириконом». - М.: Художественная литература, 1990.




Другие работы по теме: