Contribution to International Economy

  • Концепція бібліотеки у сучасному бібліотекознавстві
Тема: "Концепція бібліотеки у сучасному бібліотекознавстві" Зміст ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРИЧНИЙ АНАЛІЗ КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ БІЛІОТЕКИ 5 1.1. Концепції розвитку бібліотек та бібліотекознавства 5 1.2. Інноваційна діяльність та автоматизація - стратегічний напрям розвитку бібліотек 8 РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПЦІЯ БІБЛІОТЕКИ ХХІ СТ. ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ПОСЛУГИ 17 2.1. Розвиток бібліотечних технологій, авторитетний контроль бібліографічних записів 17 2.2. Концепція моніторингу інформаційних потоків в системі бібліотечного обслуговування 28 ВИСНОВКИ 32 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34 ВСТУП Актуальність теми. Для визначення ролі бібліотек у глобальній інформаційній інфраструктурі, яка зароджується, необхідно проаналізувати досягнення і прорахунки минулого, дослідити й відтворити цілісну картину розвитку інформаційних технологій, що застосовуються у бібліотеках. За останні тридцять років інформаційні технології в бібліотеках все більше використовуються не тільки для керування внутрішніми бібліотечними операціями, але й для організації доступу до інформації в її різних формах і місцях зберігання. Нове технологічне середовище дає можливість бібліотекам обслуговувати як локальних відвідувачів, так і глобальних - віддалених користувачів, які отримують доступ до фондів бібліотеки через зовнішні комп’ютерні мережі. Важливо відтворити й дослідити історичне підґрунтя для об’єднання зусиль бібліотек, що діють у країнах з різними традиціями бібліотечного обслуговування та професійної діяльності, відмінною історією використання інформаційних технологій на основі автоматизації. Ці проблеми особливо актуальні для України, яка визначила своїм пріоритетом створення необхідних умов для забезпечення громадян і суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання інформаційних технологій. Окремі аспекти історії розвитку та автоматизації бібліотек висвітлені в роботах американських дослідників К. Боргман, К. Лінча, Р. Хейса, російських вчених А. Віслого, Ф. Воройського, М. Гончарова, Н. Кальонова, Я. Шрайберга. Для дослідження історії комп’ютеризації бібліотек особливе значення мають праці українських науковців В. Ільганаєвої, Л. Костенка, Т. Павлуші, М. Сенченка, М. Слободяника, Л. Філіпової. Однак, незважаючи на часткове висвітлення певних аспектів проблеми у наукових і практичних працях, узагальнюючого дослідження історії автоматизації бібліотек не існує, що і викликало необхідність його проведення. Вивчення та узагальнення теоретичних розробок і практичного досвіду бібліотечної автоматизації в різні періоди та в різних регіонах є важливою умовою наукового прогнозування розвитку бібліотечної справи в Україні. Мета дисертаційної роботи - дослідити історико-бібліотекознавчі аспекти та тенденції розвитку бібліотек у різних країнах світу, в тому числі в Україні. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання: проаналізувати стан наукового вивчення проблеми та джерельної бази дослідження; визначити історичну специфіку концепції бібліотеки, її автоматизацію що зумовлена соціальними, економічними, технологічними та іншими факторами розвитку інформаційного суспільства; охарактеризувати основні етапи та напрямки автоматизації бібліотечної діяльності; обґрунтувати тенденції розвитку бібліотек в Україні. Об’єктом дослідження є концепція бібліотеки . Предмет дослідження – тенденції розвитку автоматизації бібліотек і вплив автоматизації на розвиток бібліотекознавства. Методи дослідження. Дослідження здійснювалося на основі принципів історизму, наукової об’єктивності та системності при висвітленні історичних фактів і явищ. Використана система загальнонаукових та історичних методів, зокрема методи виявлення, вивчення, пояснення, аналізу та синтезу, порівняльний і проблемно-хронологічний методи тощо. РОЗДІЛ 1. ТЕОРИЧНИЙ АНАЛІЗ КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ БІЛІОТЕКИ 1.1. Концепції розвитку бібліотек та бібліотекознавства М. Слободяник у монографії “Наукова бібліотека: еволюція структури і функцій” подає стислий огляд тенденцій автоматизації зарубіжних бібліотек і справедливо підкреслює, що бібліотеки України мають ще незначний досвід практичної роботи у цьому напрямі, тому важливим для осмислення і впровадження в практику досвіду автоматизації, набутого зарубіжними бібліотеками, є історико-порівняльний метод[ ]. В. Ільганаєва в монографії “Бібліотечна освіта: нова парадигма розвитку” досліджує трансформацію професійної діяльності та підкреслює вплив на неї інформаційних технологій, а М. Сенченко в роботі “Библиотеки и компьютеры” висвітлює теоретичні проблеми застосування комп’ютерів у бібліотеках зарубіжних країн і СРСР. Завданням модернізації та автоматизації бібліотек системи АН України та Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (НБУВ) присвячені публікації Л. Костенка, О. Оніщенка, М. Сенченка, М. Слободяника, Н.Кушнаренко, Г. Швецова-Водка, А. Чекмарьова [ ; ; ]. Досвід використання Інтернету його вплив на окремі ділянки бібліотечної діяльності аналізували Л. Костенко, Т. Павлуша, А.Чекмарьов. Т. Павлуша визначила три складники процесу інформатизації бібліотечної справи - бібліотекознавчий, інформаційно-технологічний і науково-організаційний. У публікаціях В. Загуменної розглядаються проблеми автоматизації інформаційно-бібліографічного забезпечення комплектування фондів наукових бібліотек, вплив комп’ютерних технологій на розвиток інформаційних ресурсів бібліотек України. Досвід окремих українських бібліотек висвітлюється в публікаціях В. Дригайла, І. Левченко, Т. Ярошенко, В. Ярощук. Проблемам інформатизації та окремим аспектам розвитку бібліотекознавства присвячена праці Т. Павлуші , автором відзначено необхідність вдосконалення бібліотечно-бібліографічного обслуговування на основі електронних каталогів, а також проведено аналіз бібліотекознавчих аспектів створення та розвитку електронних бібліотек в Україні[ .] У роботі наголошуємо на значущості узагальнюючих праць з бібліотекознавства, історії бібліотечної справи, автоматизації бібліотек, та порівняльного бібліотекознавства А. Соколова, Ю. Столярова, Я. Шрайберга, К. Тараканова, В. Цуркана та інших. У наукових розвідках цих бібліотекознавців концепція модернізації бібліотек пов’язана з автоматизацією та цей процес розглядається як новий практичний і науковий напрям у бібліотечно-інформаційній галузі. Теоретико-методологічні основи та досвід автоматизації російських і зарубіжних бібліотек викладено у численних монографіях і статтях зокрема, Я. Шрайберг. Російські вчені також активно досліджують роль, призначення, основні принципи технології й організації комп’ютерних бібліотечних мереж, їхніх цілей і завдань. Ці проблеми відображені у розвідках А. Віслого, Ф. Воройського, М. Гончарова, Н. Кальонова, Б. Маршака та інших. А також праць Ю. Григор'єва, котрий увів до наукового обігу поняття “вторинний” відбір документів, поширивши дію теорії відбору на сферу вилучення документів із фонду. Науково обґрунтував розширення впливу бібліотечного відбору до меж технології формування бібліотечного фонду, набуттям статусу бібліотечної селекції документів —В. І. Терьошин запропонував розуміти сукупність видів бібліотечного відбору, що застосовуються в практиці бібліотечної діяльності. У межах бібліотечної селекції документів науковець виокремлював такі види відбору: первинний, класифікаційний, бібліографічний, пошуковий та вторинний, котрі торкаються сфер комплектування, обробки та використання документних ресурсів. Визначаються два основні напрями розвитку бібліотекознавчого знання на сучасному етапі: 1) значне розширення сфери дослідження, розробка виникаючих проблем уже наявним методологічним інструментарієм; 2) висування принципово нових проблем, викликаних як зовнішніми так і внутрішніми чинниками розвитку бібліотечної системи, що потребують застосування принципово нових методів і засобів аналізу. Останній є не тільки показником зростаючого теоретичного рівня, підвищення наукового статусу бібліотекознавства, але й вагомим свідченням необхідності прийняття науково обґрунтованих, виважених рішень у бібліотечній практиці, що зумовлює зростання уваги до дослідження процесів розвитку бібліотекознавства, визначає актуальність використання у бібліотекознавчих дослідженнях сучасного теоретичного і методологічного апарату, який характеризується появою в ХХ ст. нових методологічних концепцій і моделей науки. Значні успіхи, досягнуті під час вивчення процесів функціонування та зміни природничонаукових теорій, застосування принципу єдності основних методологічних характеристик наукового знання дають змогу використовувати вироблені у методології природознавства структурні утворення, незважаючи на певні обмеження, для аналізу окремих форм бібліотекознавчого знання. 1.2. Інноваційна діяльність та автоматизація - стратегічний напрям розвитку бібліотек Інформатизація як визначальний чинник розвитку сучасного суспільства сприяє переходу до безпаперового типу соціальних комунікацій. Результатом її впливу є, зокрема, трансформація функцій бібліотечних установ, які мають усувати будь-які перешкоди в одержанні інформації. Зміна пріоритетів діяльності бібліотечних закладів, перш за все, порушує проблеми збору, збереження та використання документованої інформації — головної форми передачі соціального досвіду людства. Документні ресурси в бібліотеках завжди впорядковувалися завдяки цілеспрямованому та вивіреному відбору документів, котрий із розвитком інформаційних технологій набуває принципово нових ознак. Віднині він тяжіє не тільки і не стільки до відбору документів у традиційному для бібліотечної сфери розумінні значення цього терміну (як відбір для придбання та вилучення документів), скільки до пошуку документа, його частини чи відомостей про нього, забезпечення максимального доступу до ресурсів власної бібліотеки та світових інформаційних ресурсів, тобто до тих процесів, що ґрунтуються на відборі документів та об'єднуються терміном бібліотечна селекція документів, проте не розглядаються в межах теорії бібліотечного фондознавства . У ході історичного розвитку автоматизації зарубіжні фахівці зрозуміли важливість взаємодії бібліотек, приступили до розробки засад глобальної взаємодії. Бібліотеки почали активніше проводити обмін даними між собою, з бібліографічними службами, продавцями систем, видавцями, урядом, іншими виробниками інформації та з окремими особами. Це призвело до розвитку систем автоматизації, які повинні відповідати міжнародним стандартам і потребам співпраці, функціонувати відповідно до міжнародних узгоджень із розподілу ресурсів та обміну ними. Важливим наслідком автоматизації стала трансформація професії бібліотекаря. Зокрема, змінилися не лише назви, але й зміст діяльності, суть багатьох посад, відповідальність працівників, посадові інструкції тощо. Серед нових функцій бібліотекарів - надання доступу до електронних ресурсів, навігація в Інтернеті, ведення домашніх сторінок бібліотек, каталогізація веб-сайтів, автоматизація довідково-бібліографічного обслуговування. Перші спроби комп’ютеризації книгозбірень в Україні належать до середини 1980-х рр. Відставання в автоматизації бібліотечно-інформаційної сфери України пояснюється не лише слабкою економічною базою (низьким рівнем фінансування) та запізненням у сфері інформатизації суспільства взагалі. Ці процеси гальмувалися через соціально-політичні умови, обмеження ролі бібліотек у тоталітарному суспільстві. Протягом тривалого часу книгозбірні не розглядались як важливі установи, покликані забезпечувати громадянам широкий доступ до інформації. Вони розвивалися відповідно до панівної ідеології, в умовах радянської цензури, надаючи користувачам дозовану інформацію. Тоталітарна радянська держава не була зацікавлена у розвитку умов для обміну інформацією. Розгалужені системи бібліотек, їх велика кількість та різне відомче підпорядкування також гальмували запровадження автоматизації[ ]. Особливістю розвитку процесу автоматизації в Україні стало те, що він відбувався в умовах соціально-економічних перетворень і національного відродження, відходу від комуністичної ідеології, руйнування єдиного інформаційного простору Радянського Союзу на початку 1990-х рр. Важливим чинником активізації процесів автоматизації стала необхідність поліпшити обслуговування користувачів, прагнення підвищити ефективність роботи в умовах обмеженого фінансування та зростання інформаційного попиту громадян. Бібліотека почала змінюватись як соціальний інститут. Наголос у діяльності бібліотек від збереження документів і реалізації функції комуністичного виховання було перенесено на надання доступу до інформації, незалежно від місця її зберігання. Сприянню міжбібліотечної взаємодії, фінансування процесів автоматизації, підготовку фахівців і опанування міжнародного досвіду у 1990-х і на початку 2000-х років істотний внесок зробили міжнародні організації, насамперед Міжнародний фонд “Відродження”, а також Британська Рада й Посольство США. Вони започаткували проекти, спрямовані на покращання доступу до інформації шляхом розвитку автоматизації книгозбірень і підвищення фахового рівня працівників бібліотек. На процеси інформатизації бібліотечної сфери України впливали соціально-політичні, економічні, бібліотекознавчі, інформаційно-технологічні, науково-організаційні чинники. А серед факторів, що визначали процеси автоматизації окремої книгозбірні, в роботі виділені: стан бібліографічного контролю в державі; розмір і вид бібліотеки, її відомча підпорядкованість; рівень фінансування; ускладнення інформаційних потреб користувачів; стиль менеджменту; фаховий рівень персоналу; напрямки бібліотечної співпраці. Фахівці Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського початку 1990-х років створили концепцію комп’ютеризації, розробили технічні завдання автоматизації, з середини 1990-х років працювали над форматами бібліографічних даних (UKRMARC). Автоматизація бібліотечних процесів у Національній парламентській бібліотеці (НПБ) України веде свій початок із кінця 1980-х років, коли відповідно до постанови Колегії Міністерства культури УРСР від 07.08.1989 р. “Про організацію робіт по розробці та створенню Автоматизованої інформаційно-бібліографічної системи (АІБС) бібліотек Міністерства культури УРСР” було підготовлено та затверджено технічне завдання на першу чергу АІБС цієї книгозбірні. На початку 1990-х років були створені перші автоматизовані місця бібліографа та комплектатора, трохи згодом – автоматизовані робочі місця відділу обробки фондів та організації каталогів, почалася експлуатація систем передплати періодики та обробки статистичних даних. Електронний каталог введено в дію 1995 р., а електронна доставка – 2002 р. Наприкінці ХХ та на початку ХХІ ст. в Україні були створені та працюють перші об’єднання бібліотек – користувачів певного програмного забезпечення, передплатників електронних журналів, розпочато корпоративну каталогізацію. В умовах розгалужених бібліотечних мереж різного відомчого підпорядкування особливе значення має діяльність бібліотечних асоціацій України, покликаних забезпечити розвиток взаємодії та координації процесу інформатизації книгозбірень, вироблення єдиної виваженої політики. Провідну роль у розвитку автоматизації бібліотек України відіграли Асоціація новітніх інформаційно-бібліотечних технологій (Харків), Українська бібліотечна асоціація, Асоціація бібліотек України[ ] . Всеукраїнські та регіональні бібліотечні об’єднання, реалізуючи проекти з автоматизації бібліотек, працювали над питаннями підготовки персоналу, вивченням і поширенням позитивного зарубіжного досвіду, підготовкою фахових публікацій, залученням додаткових джерел фінансування. Автоматизація призвела до формування нової організаційної структури книгозбірень. Бібліотеки України почали переглядати свою ієрархічну структуру, яка ґрунтувалася на функціях, що їх виконували бібліотечні працівники (довідково-бібліографічний відділ, відділ каталогізації тощо). Поширення отримав міжфункціональний підхід до розвитку обслуговування, насамперед того, що використовує мережеві ресурси. Спостерігається тенденція командної (групової) організації діяльності, що фокусується на реалізації певного проекту, наприклад, створення веб-сайту або поцифровування колекцій. Досвід книгозбірень України засвідчує, що, використовуючи біжучу матричну структуру, для реалізації певного проекту можна швидко утворити колектив і розпустити його після завершення проекту. Отже на першому етапі розвитку бібліотек на Україні етапі відбувалася автоматизація внутрішніх операцій – бібліотеки модернізували свою діяльність, ефективніше виконували свої рутинні операції. Під час другого – інноваційного етапу автоматизувався доступ читачів до локальних бібліотечних ресурсів, на основі застосування інформаційних технологій розширювалися можливості бібліотек, відбувалися технічні інновації, а також інновації у менеджменті та організаційній структурі книгозбірень. На третьому – етапі трансформації бібліотеки як соціального інституту - здійснювалася автоматизація доступу до ресурсів поза межами книгозбірень і автоматизація взаємодії інформаційних систем. Процес історичного розвитку призвів до використання таких систем автоматизації, що водночас забезпечують ефективність внутрішніх операцій, якісне обслуговування бібліотекою своїх користувачів і створюють можливості для обміну даними із віддаленими системами. Бібліотеки починають функціонувати як частина “віртуальної електронної бібліотеки”. Бібліотекознавство України у ХХІ ст. вивчає можливості інтегрованих бібліотечних систем і робить спроби їх запровадження. Водночас існує дуже обмежене коло бібліотек, які вже використовують інтегровані бібліотечні системи з широким набором модулів. Вивчення діяльності українських книгозбірень з питань автоматизації засвідчило, що позитивних результатів досягали ті книгозбірні, працівники яких ретельно вивчили зарубіжний досвід і адаптували його до українських реалій, бібліотечних традицій і потреб своєї книгозбірні. Виявлені тенденції історичного розвитку бібліотечної автоматизації дозволяють стверджувати, що за умови врахування позитивного зарубіжного досвіду, а також культурних, політичних і соціально-економічних особливостей нашої країни. Діяльність по організації роботи з фондами на основі відбору набуває ознак технології, яка в умовах переходу до інформаційного рівня соціальних комунікацій трансформується в інтегративний процес селекції документів та інформації в єдиному інформаційному просторі. Відповідно зростає соціальна роль бібліотечної селекції, котра віднині полягає в тому, що комплексна реалізація різних її видів, зокрема в інтерактивному режимі, забезпечує не лише якісне комплектування бібліотек, а й вільний та оперативний доступ користувачів до інформації незалежно від її місцезнаходження. Усуваючи необхідність самостійного всебічного критеріального аналізу необхідних даних у процесі пошуку, селекція кардинально змінює місце бібліотек у суспільстві, перетворюючи їх із установ на комунікативне середовище, що повністю відповідає вимогам інформаційного суспільства. На теоретичному ж рівні традиційно бібліотечний відбір трактується як процес придбання та вилучення документів із фонду. Таким чином, посилення селективного аспекту бібліотечної діяльності завдяки розвиткові інформаційних технологій, з одного боку, невідповідність теоретичних положень потребам практики і рівню трансформації сутнісних функцій бібліотек як соціально-комунікативних організацій, з іншого, зумовлюють необхідність подальшого дослідження об'єкта для визначення специфіки його функціонування в умовах інформатизації та адаптування до вимог дійсності. Метою пошукового бібліотечного відбору нині є пошук документів, бібліографічних даних та інформації. Відповідно підвидами пошукового відбору є документний, бібліографічний та інформаційний відбір. Одним із засобів забезпечення зберігання документів у сучасних умовах є поцифровування документів, а тому відбір для поцифровування – важлива складова сучасної бібліотечної селекції документів. Всі види бібліотечної селекції документів у сучасних умовах співвідносяться функціонально, оскільки кожний із них забезпечує реалізацію певних функцій бібліотечних установ: первинний та вторинний – комплектування й очищення (оновлення) власного фонду бібліотеки, ідентифікаційний та відбір для поцифровування – надання доступу до фонду, пошуковий – надання доступу як до власного фонду, так і до світових інформаційних ресурсів. Проте залежно від мети відбору співвідношення між його видами може змінюватися. Так, пошуковий відбір в Інтернеті, якщо здійснюється для подальшого зберігання документів у фонді бібліотеки, можна вважати частиною первинного, а якщо рішення про прийняття переведення документа в електронну форму ухвалюється під час вторинного відбору (для вивільнення площ), то відбір для поцифровування є його складовою. У наведених прикладах відповідні види селекції, незважаючи на те, що загалом є цілком самостійними, співвідносяться як частина й ціле. Тобто співвідношення різних видів бібліотечної селекції документів залежить від конкретних умов, пріоритетності завдань, що на них покладаються. Загалом усі види бібліотечної селекції є рівнозначними, взаємодоповнюють один одного, забезпечуючи системну циклічність бібліотечної селекції документів під час роботи з бібліотечним фондом[ ]. У бібліотекознавстві ,що різні види бібліотечної селекції тісно взаємодіють між собою, є взаємозалежними. Зокрема первинний відбір, з одного боку, зумовлюється попереднім, з іншого – залежить від вторинного, під час якого визначається, які напрями найбільше потребують оновлення, і пошукового, котрий дозволяє виявити відповідність фонду інформаційним потребам користувачів. Впливає первинний відбір і на ідентифікаційний, визначаючи його напрями та глибину. Вторинний, крім тісної взаємодії з первинним, визначає певною мірою напрям поцифровування (у разі, якщо фонд потребує компактного зберігання). Ідентифікаційний – ефективність пошукового, зокрема бібліографічного, що пов’язано з автоматизацією бібліотечних процесів. Пошуковий залежить від первинного, ідентифікаційного і є найбільш значимим у сучасних умовах. Сучасні науковці відзначають еволюцію принципів, що застосовуються в практиці бібліотечної роботи при формуванні бібліотечних фондів. Виявлено, що всі принципи умовно поділяються на головні, котрі залишаються незмінними незважаючи на соціально-політичні умови, спеціальні та часткові, котрі можуть трансформуватися під впливом зовнішнього середовища. Основними, сутнісними принципами є селективність, конгруентність, профілювання-координування, планомірність, систематичність. Усі перелічені принципи залишаються незмінними протягом тривалого часу, що забезпечує їх стабільну роль у практиці бібліотечної діяльності. Проте, крім них, існують ще дві групи принципів. Перша, так звані спеціальні принципи, що застосовуються до окремих типів документів. Другу групу складають принципи, котрі варіюються залежно від політичної, соціокультурної ситуації в країні. Раніше це були принципи: партійності друку, відповідно до якого документи оцінювалися з точки зору ідеологічної спрямованості, з урахуванням політичних і господарських завдань; плановості в комплектуванні, який сприяв роботі по комуністичному вихованню читачів; керівництва читанням – мав на меті рекомендувати читачам найціннішу (звичайно ж, з точки зору комуністичної ідеології) наукову та художню літературу. Нині ж діють принципи толерантності, тобто терпимості до різних думок та вірувань; доступності – бібліотека надає доступ до документів, а читач самостійно оцінює їх цінність; демократизму (плюралізму думок) – бібліотека має відбивати існуюче різноманіття поглядів, звичайно документованих, що існують з певної проблеми, теми та ін. Первинний відбір окремих видів документів має узгоджуватися із загальною концепцією діяльності бібліотек. На сучасному етапі розвитку суспільства, як підтверджує практика, останні перетворюються в гібридні установи, оскільки в їх межах активно використовуються документи на паперових, аудіовізуальних та електронних носіях. Проте конкуруючими є лише електронні та паперові, що пов’язано з невпинним зростанням обсягів друкованої продукції, з одного боку, та стрімким розвитком інформаційних технологій – з іншого. У таких умовах нагальною проблемою є визначення співвідношення цих носіїв у межах одного інформаційного закладу РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПЦІЯ БІБЛІОТЕКИ ХХІ СТ. ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ПОСЛУГИ 2.1. Розвиток бібліотечних технологій, авторитетний контроль бібліографічних записів Останнім часом бібліотечними фахівцями починає усвідомлюватися необхідність залучення до бібліотечної технології обробки документів можливостей авторитетного контролю, реалізація якого тісно пов'язана з ефективним функціонуванням інформаційних систем. Витоки авторитетного контролю, концепція якого традиційно розуміється фактично в усіх положеннях, що принципово торкаються цілей і задач наукової обробки документів. Поняття "авторитетного контролю" в сучасному його розумінні сформовано в часи інформатизації суспільства. Для розуміння змісту поняття необхідно уявляти один з перекладів англійського слова "authority" (на відміну від поняття "author"), яке у конкретно вузькому його змісті означає "авторитетне джерело" (книжка, документ). Проблема полягає в тому, що функціонування значних за обсягом баз бібліографічних даних і, зокрема електронних каталогів, передбачає наявність множини варіантів формулювань одного заголовку. Це може спричинити наведення різних формулювань у заголовках бібліографічних записів, що може негативно вплинути на результати бібліографічного пошуку. Але відомо, що основним принципом формування заголовку бібліографічного запису є наведення уніфікованих даних. При наявності лише традиційного режиму обробки документів питання уніфікації деяких елементів, які виступали в ролі заголовку бібліографічного запису, було висунуто бібліографами-практиками ще наприкінці XIX століття. Це було викликано швидким зростанням видавничого потоку первинних документів і вторинної, тобто бібліографічної інформації, що вимагало створення спеціального допоміжного довідково-бібліографічного апарату з розвиненою системою посилань для уточнення форми заголовку бібліографічного запису [ ]. У той час для каталогізатора та бібліографа стало нагальною потребою відрізнення, ідентифікація однойменних індивідуальних авторів, приведення до єдиної загальноприйнятої форми часто виникаючих альтернативних форм імен того самого автора (псевдоніми, транслітерації, варіанти формулювання тощо), а пізніше і колективного автора, найменувань серійних видань, анонімних класичних творів, географічних назв та предметних рубрик. Необхідність додержання принципу уніфікації заголовків бібліографічних записів і спричинило виникнення спеціальної інформаційної технології її забезпечення. Такою технологією і став авторитетний контроль, а традиційно існуючі довідково-нормативні картотеки індивідуальних та колективних авторів (тобто імена осіб та найменування установ та організацій) на початку 70-х років отримали назву "авторитетні" ("authority"), інакше кажучи "офіційні". Під авторитетним контролем ("authority control") розуміється процес підтримки сталості та сумісності форми найменувань установ та організацій у заголовках бібліографічних записів на основі їх уніфікації шляхом застосування електронно-обчислювальної техніки. Інформаційним засобом підтримки технології авторитетного контролю є довідкова база даних авторитетних записів. Остання створюється з метою фіксації уніфікованих заголовків, їх альтернативних варіантів та взаємозв'язків поміж ними. Передумови виникнення авторитетного контролю були досліджені Б.Б.Тіллетт [ ]. Необхідність створення та підтримки унікальної форми заголовків для імен особ на основі розгалуженої системи апарату посилань обґрунтована в роботах А.Г.Тэйлор [ ]. Практична необхідність авторитетного контролю заголовків бібліографічних записів для ефективної реалізації пошукової та кумулятивної функцій бібліотечного каталогу визначена Г.Ф.Шмайрером [ ]. М.Ранкл описав різні процедури авторитетного контролю, що необхідні в умовах діалогу, та підкреслив особливу його необхідність у діалогових базах даних колективного використання, де зливаються записи із декількох організацій [ ]. С.М.Малінконіко та К.Л.Хендерсон в своїх дослідженнях [ ] визначили можливість подальшого розвитку авторитетного контролю на основі комунікаційної технології, а також технології маніпулювання широкими масивами даних. Питання необхідності створення підсистеми авторитетного контролю з метою вдосконалення функціонування інформаційних систем бібліографічної спрямованості були також порушені при теоретичному осмисленні сутності національної бібліографії як галузі інформаційної діяльності нації, в процесі якої створюється, зберігається, розподіляється та використовується бібліографічна інформація, що створена даною нацією . Це пояснюється тим, що питання уніфікації форми представлення імен осіб, найменувань організацій та установ або інших заголовків, що являють собою важливу частину бібліографічної інформації, залежить від їх національної належності. Очевидно, що визначення ролі національної бібліографії в організації уніфікованого представлення імен/найменувань як інформаційного об'єкту має важливе значення для осмислення необхідності реалізації міжнародної системи авторитетного контролю, на що звернули увагу Т.Делси, Д.Андерсон [ ]. На основі аналізу сутності функціонування зазначених мереж у дослідженні відзначається, що технологія авторитетного контролю у бібліотечно-інформаційних системах різних країн схожа і може бути описана таким чином. Уніфіковані заголовки та посилання до них записуються в машинній формі та інформаційно пов'язуються з бібліографічними записами, де мають використовуватися ці заголовки. Будь-який заголовок може бути змінено (виходячи з потреб кожного конкретного моменту часу, наприклад, установа змінила свою назву, та у відповідності до діючих правил каталогізації) шляхом одночасної глобальної зміни номерів для авторитетного файлу у відповідних бібліографічних записах. Таким чином, якщо заголовок в авторитетному файлі змінюється, бібліографічні записи з такими заголовками автоматично сприймають цю зміну. Аналіз наявних систем авторитетного контролю окремих країн показав, що за час свого існування ця ідея з теоретичних положень еволюціонувала у конкретні практичні форми та зросла у проблему міжнародного значення. Завдання представлення імен/найменувань на міжнародному рівні пов'язане з необхідністю подолання цілого ряду суперечностей, які обумовлені принципами, прийнятими на національному рівні та широко використовуються у практиці бібліографічних служб і бібліотек. Для того, щоб зрозуміти цілі та основні причини необхідності існування міжнародної авторитетної системи, необхідно перш за все розглянути концепцію IFLA UBC. Концепція UBC щодо авторитетних даних передбачає додержання таких принципів: у відповідності з першим принципом передбачається, що кожна країна несе відповідальність за формулювання авторитетних заголовків для її індивідуальних та колективних авторів; у відповідності з другим принципом передбачається, авторитетні записи, що створюються національними бібліографічними агенціями повинні бути доступними для використання іншими країнами, що потребують авторитетних даних для тих самих авторів. Умови використання принципів UBC в бібліографічному описі та авторитетних даних однакові. По-перше, повинно існувати загальноприйняте зведення принципів, стандартів та практичних посібників по формулюванню та структурі каталогізаційних даних. По-друге, кожна національна бібліографічна агенція має здійснювати свою діяльність на основі всебічної сумісності даних при умові дотримання стандартів. По-третє, повинна існувати інфраструктура, яка б підтримувала ефективний обмін даними поміж національними бібліографічними агенціями. Ступінь дотримування цих умов буде впливати на розширення чи обмеження реалізації авторитетного контролю в міжнародному масштабі. Робота по реалізації концепції UBC в частині, що торкається нормалізації заголовків індивідуальних та колективних авторів та здійснюється IFLA протягом 20-ти років, в значній мірі ґрунтується на визнанні необхідності реалізації трьох завдань: стандартизації діяльності по створенню заголовків та структуризації авторитетних даних; створення умов для досягнення сумісності авторитетних даних, що дає можливість покласти відповідальність за створення та розповсюдження авторитетних записів; розробка інфраструктури підтримки ефективного міжнародного обміну авторитетними даними. Зміст визначень для заголовків повинен бути ідентичним такому, що використовується в UNIMARC, тому що однакові елементи даних наявні в обох форматах. Взаємодія заголовків у бібліографічних та авторитетних записах не повинно обтяжуватися відмінностями у змісті визначень, оскільки ступінь взаємодії буде мати прямий вплив на легкість розуміння та використання формату. Другим форматом, якого необхідно додержуватися є "Guidelines...". Зміст даних записів, призначених для передачі. Зміст даних, що включаються до авторитетного запису є предметом правил та інструкцій, що використовують органи, які створюють запис. Серед них рекомендації, опубліковані IFLA "Form and structure of corporate headings", що застосовуються з врахуванням національних каталогізаційних інструкцій. UNIMARC/Authorities достатньо деталізовано для підтримки динаміки зміни бібліографічної інформації по багатьом напрямкам та достатньо гнучкий для перенесення даних, що надходять з різних інформаційних агенцій і сформульованих у відповідності до різних стандартів. Система, що функціонує на четвертому рівні, призначена для підтримки усіх функцій першого та другого рівнів, але на якісно більш високому рівні, оскільки буде сприяти інтеграції авторитетних даних із зовнішніх джерел до національних файлів завдяки тому, що вона забезпечує отримання та контроль варіантів даних, створених у різних точках мережі та передачу цих даних таким чином, щоб полегшити їх інтегроване використання в інших точках, де фігурують такі самі варіанти даних. У системі, де UNIMARC/Authorities буде служити засобом зберігання та розповсюдження, перевага наявності авторитетних записів, що створюються для функціонування на чотирьох зазначених рівнях, полягає в тому, що ці записи можуть бути використані для взаємодії з бібліографічними записами, що надходять з різних джерел і можуть служити як механізм, що може приводити заголовки до форми, якій надається перевага в установі, що отримує дані. Система забезпечує введення необхідної форми до авторитетного файлу та забезпечує організації, що отримує дані, можливість недвозначно визначити необхідні форми заголовків за допомогою посилань. Система авторитетного контролю являє собою інформаційну надбудову над бібліографічною базою даних, що має функціонувати на основі довідкової бази даних авторитетних записів про деякі елементи бібліографічного запису, а саме імена осіб, найменування установ та організацій, уніфіковані назви, предметні визначення інформації, яка централізовано підтримується і є одним із важливіших засобів забезпечення сумісності бібліографічних записів на локальному, національному та міжнародному рівнях. Функціонально ця система відповідає умові необхідності підтримки уніфікації представлення особистих імен, найменувань установ та організацій, уніфікованих назв, предметного визначення інформації. Термін "авторитетний контроль" часто помилково використовується у сучасній бібліотечній практиці. Це відбувається тому, що процеси, які включаються фахівцями в це поняття, еволюціонують на базі електронно-обчислювальної техніки. Зокрема, "авторитетний контроль" і "авторитетна робота" це не теж саме, але ці поняття нерідко можуть взаємозамінюватися. Під авторитетним контролем слід розуміти загальний термін для визначення концепції проведення авторитетної роботи із використанням електронно-обчислювальної техніки, що являє собою процес уніфікації вищезазначених елементів бібліографічних записів, управління варіантами їх формулювань та підтримки сумісності цих записів в бібліографічних базах даних за допомогою посилання на авторитетний файл. Забезпечення зазначеної сумісності може бути реалізовано на базі використання алгоритму, що дозволяє порівнювати, та автоматизованої перевірки елементів бібліографічного запису, котрі включаються в бібліографічні бази даних. До деякого часу ці процедури вважалися спеціальними функціями електронно-обчислювальної техніки, але відтоді, як вони стали призначатися для контролю елементів бібліографічного запису, вони можуть вважатися авторитетним контролем. Термін "авторитетна робота" включає дослідницьку діяльність та інтелектуальні зусилля фахівців в галузі бібліографії та каталогізації, що направлені на створення та модернізацію авторитетних записів. Цей комплексний процес передбачає визначення форми елементу бібліографічного запису, що буде використовуватися як його заголовок; визначення посилань, необхідних для цієї форми, визначення взаємозв'язків поміж спорідненими заголовками. На першому етапі ця робота безпосередньо пов'язана із бібліографічного аналізу документу, що обробляється, в результаті якого фахівці встановлюють точні дані та вірогідну інформацію про індивідуальне ім'я, найменування установи або організації, географічну назву, предметне визначення тощо. Так встановлюються дати життя особи-індивідуального автора, дати існування колективного автора під певною назвою тощо. Другий етап — створення авторитетного запису та постійна підтримка її протягом тривалого часу, в міру нагромадження нових даних, опису нових документів. Авторитетна робота припускає також визначення взаємозв'язків поміж варіантами заголовків і спорідненими заголовками на основі створення системи посилань. Результати, що отримуються в процесі авторитетної роботи, а саме авторитетні записи особистих імен, найменувань установ та організацій, уніфікованих назв та предметного визначення інформації, фіксуються у довідковій базі даних авторитетних записів. Авторитетний запис — це запис, для якого першим елементом є уніфікований заголовок особистих імен, найменувань установ та організацій, уніфікованих назв, предметного визначення інформації, що створюється відповідальним органом, котрий складає бібліографічні записи. Уніфікований заголовок являє собою такий заголовок, що створюється у формі, якої необхідно точно додержуватися до того часу, поки він не змінив свого офіціального найменування, без будь-яких змін, коли б він не виникав у бібліографічному запису. Очевидно, що елементи бібліографічного запису, які підлягають авторитетному контролю, мають ряд суттєвих властивостей, таких, як повторюваність в деякої множині записів, неоднозначність формулювань (наявність множини їх варіантів: графічних, синтаксичних, морфологічних абревіатурних, синонімічних), видозмінення з плином часу (приміром, перейменування). Варіант формулювання — це альтернативне визначення особистих імен, найменувань установ та організацій, уніфікованих назв, предметного визначення інформації, наведене у формі, що відрізняється від уніфікованого заголовку. Від варіанту заголовку робиться посилання до уніфікованого заголовку. Кількість посилань необмежена. Споріднений заголовок — це один з двох чи більше уніфікованих заголовків, кожен з яких через систему опису пов'язаний з іншим. Такі заголовки створюються, наприклад, для різних найменувань тої самої установи або організації при її перейменуванні чи частковій зміні найменування, передача установи з одного відомства до іншого, зміні підпорядкованості установи всередині відомства, зміні місцезнаходження, структури. Для кожного спорідненого заголовку створюється свій авторитетний запис. Від спорідненого заголовку робиться перехресне посилання до уніфікованого заголовку. Крім того, на кожний споріднений заголовок складається свій авторитетний запис. Кількість перехресних посилань необмежена. Інформаційна примітка — це довідкова примітка, що містить фактрографічну інформацію про особу, установу або організацію тощо. Примітка використовується з метою пояснення зв'язків між даним заголовком та іншими заголовками. Примітка, що фіксує джерело/джерела авторитетних даних. Джерело авторитетних даних — це або власне документальне джерело, що стало об'єктом створення бібліографічного запису та/або відомості про бібліографічні довідники, що переглянуті з метою встановлення уніфікованого заголовку, або будь-які офіційні джерела. Джерело створення авторитетного запису — це установа, що безпосередньо складає авторитетний запис і несе за нього відповідальність. Система авторитетного контролю найменувань установ та організацій є багатофункціональною та дозволяє вирішувати цілий комплекс спеціальних технологічних завдань: уніфікованого представлення в базі даних бібліографічних записів найменувань установ та організацій; сприяння інформаційному забезпеченню процесів наповнення та супроводження бази даних бібліографічних записів на основі створення та підтримки національної довідкової бази даних авторитетних записів, до якої користувач може постійно звертатися для ідентифікації необхідного йому документа; досягнення інформаційної сумісності даних в інформаційних системах; забезпечення повноти та точності пошуку в базі даних бібліографічних записів; надання можливості мінімізації інформації, що представляється в базі даних бібліографічних записів, на фізичному рівні. Довідкова база даних авторитетних записів має бути логічно пов'язаною з базою даних бібліографічних записів, а авторитетні дані — організовані відповідно з міжнародними правилами обміну інформацією, які передбачають загальні принципи їх опису, зберігання та використання. Концепція національної системи авторитетного контролю має базуватися на принципі інтегрованої обробки авторитетних даних, що полягає в єдиній технології централізованої підтримки національної довідкової бази даних авторитетних записів та організації локального використання окремих її фрагментів для розпорошених бібліотечних фондів Концепція національної системи авторитетного контролю передбачає: створення єдиної національної довідкової бази даних авторитетних записів імен національних авторів, найменувань українських установ та організацій, найменувань серіальних видань, що виходять на Україні; забезпечення можливості обміну авторитетними записами на міжнародному рівні та використання цих записів при обробці та пошуку документів в локальних фондах їх зберігання; концентрацію усіх апаратно-програмних засобів в головній організації, що має займатися питаннями авторитетного контролю. Для підтримки інформаційної технології авторитетного контролю потрібна організаційна структура, що має забезпечувати координацію авторитетної роботи, яка здійснюється у світовій практиці національними агенціями. Для користувачів система авторитетного контролю має забезпечити широкий спектр сервісних функцій, серед яких: інтерактивний пошук; надання довідок про чисельні варіанти заголовків бібліографічних записів і можливість правильно сформулювати пошукові елементи для роботи з інформаційною системою; інструктивно-методична допомога. Система авторитетного контролю має створюватися з орієнтацією на інтеграцію баз авторитетних даних з основними базами даних, що містять бібліографічні записи, і отримання в результаті цього інтелектуальної інформаційної системи, в якій база авторитетних даних трансформується в бази знань. 2.2. Концепція моніторингу інформаційних потоків в системі бібліотечного обслуговування Зі збільшенням фондів великих бібліотек актуальною стає необхідність якісного і об’єктивного аналізу інформаційних потоків, зокрема потоку читацьких запитів, рівень задоволення яких є важливою характеристикою діяльності бібліотеки. Сам по собі такий аналіз виявився б трудомістким, тому доцільніше аналізувати не вимоги читачів, а відповіді книгосховища, що дозволяє відтворити не менш реальну картину. Поява негативних відповідей книгосховища неминуча, оскільки певна кількість видань завжди знаходиться на бронеполицях, в ремонті, або екземплярність не відповідає попиту. Саме моніторинг потоку відповідей книгосховища може дати відповіді на питання, з якої причини найчастіше залишається незадоволеним запит читача. Результатом такого моніторингу стане підготовка рекомендацій для прийняття обґрунтованих управлінських рішень по оптимізації топології зберігання фондів та коригування політики комплектування літературою бібліотек . Розглянемо детальніше технологію моніторингу інформаційного потоку відповідей книгосховища Етап 1. Ведення бази даних відповідей книгосховища ( надалі БВК) На першому етапі оператор повинен з наперед заданою періодичністю вносити до БВК дані про відібрані до аналізу відповіді книгосховища. Відповіді книгосховища відбираються без певного правила, наприклад, ті що надійшли за останні години. Єдиний критерій відбору відповідей для автоматизованої обробки – це наявність видання в електронному каталозі бібліотеки. На початку роботи формується або поновлюється з повного електронного каталогу бібліотеки база шифрів зберігання. Потім до БВК оператором вносяться нові записи, в яких: а) автоматично формується дата введення запису; б) вноситься (вибирається) шифр зберігання з бази шифрів зберігання видань в) вибирається категорія відповіді книгосховища з довідника категорій відповідей. Довідник категорій відповідей книгосховища має бути сформований фахівцями бібліотеки на підготовчому етапі. До нього входять такі категорії, як “Видання в ремонті”, “Видання на руках” тощо. Бібліотечно-бібліографічні класифікаційні системи відіграють важливу роль в організації інформаційного середовища як в межах однієї країни, так і у світовому масштабі. Вони є механізмом систематизації документів, організації систематичних каталогів і картотек, тематичного пошуку інформації в бібліографічних базах, електронних масивах, бібліотечних каталогах. Бібліотечно-бібліографічні класифікаційні системи в усі часи були не тільки інструментом для систематизації, впорядкування та індексації інформації, але й способом організації знань, набутих людством. Саме розуміння важливості значення класифікаційних систем у становленні бібліотекознавчих засад, інформаційної та технологічної організації здійснення каталогізаційної роботи бібліотек України, формування систематизаційної та пошукової культури у споживачів інформації. Етап 2. Аналізування бази даних відповідей книгосховища ). Даний етап включає декілька кроків, а саме: Визначається термін аналізування (початкова і кінцева дати періоду аналізування), наприклад, за останній місяць, рік тощо. Формується повна база відповідей книгосховища(ПБВ), в яку з повного електронного каталогу бібліотеки вносяться записи, в яких шифри зберігання відповідають даним бази відповідей книгосховища. Якщо таке видання в ПБВ вже зустрічається, то накопичується кількість відмов з певної категорії відповіді і загальна кількість відповідей. Слід відмітити, що для моніторингу потоку відповідей книгосховища потрібні лише такі дані: шифр зберігання; рік видання; класифікаційний індекс; дані, що доповнюють назву; вид видання (журнали, книги, посібники, автореферати тощо). Проводиться аналіз БВК. Доцільно проводити аналіз отриманих даних за однією або декількома категоріями аналізу: Аналіз галузі знань (тематики) видань, на які надходять відмови. Такий аналіз дасть змогу виявити галузі знань, видання з яких на період аналізування мали найбільший попит. Аналіз виду видань за цільовим призначенням (підручник, посібник, довідник тощо). Цей аналіз потрібен тому, що бібліотека, яка не відноситься до освітянських, не може в повній мірі задовольнити попит на учбову літературу. Тому періодичне збільшення попиту на літературу такого плану не є приводом для розробки рекомендацій щодо збільшення кількості видань. Аналіз виду видань за періодичністю потрібен для визначення того, чим на теперішній час більше користуються читачі, а саме: журналами, книгами, енциклопедіями, збірниками наукових праць тощо. Аналіз року видання для з’ясування розподілу попиту на новішу і старішу літературу. Аналіз за категорією відповіді для визначення загальної кількості відповідей книгосховища певної категорії. Виявлення конкретних видань підвищеного попиту. Розвиток інтернет-технологій та збільшення кількості електронних документів щодня змушує шукати нові й нові засоби та способи систематизації всього інформаційного масиву, як традиційного, так і електронного. ВИСНОВКИ Сьогодні головними завданнями діяльності бібліотек є забезпечення систематичної і оперативної інформації про літературу з різної тематики, формування цілісного уявлення про документи для задоволення і формування інформаційних потреб користувачів. В останні роки роль інформації ще більше посилилася: вона є рушійною силою, що сприяє порозумінню між культурами і розширенню участі людей у прийнятті рішень, що впливають на їхнє життя. В роботі з’ясовано, що існують загальносвітові тенденції розвитку бібліотекознавства та автоматизації бібліотек, які мають свою регіональну та національну специфіку. Концепції сучасної бібліотеки пов’язані з процесом автоматизації бібліотек удосконаленням її роботи залежав від політичних, соціально-економічних та історико-культурних чинників. Багатоплановий вплив на розвиток інноваційних технологій та автоматизацію мали політика й законодавство, фінансування, розвиток технологій, філософія та традиції бібліотечного обслуговування. На основі аналізу історичного досвіду в роботі відзначено, що сучасне бібліотекознавство надає переваги застосуванню інформаційних технологій, автоматизації бібліотек – які є важливим складником інформатизації суспільства. Завдяки розвиткові та удосконаленню роботи збагатилися соціальні функції бібліотеки – соціальна роль, яку вона виконує у суспільстві: бібліотека ХХІ століття покликана забезпечити доступ до зовнішніх інформаційних ресурсів, що може досягатися лише на певному етапі автоматизації, в тому числі й шляхом автоматизації взаємодії інформаційних систем. Головні (основні, базові, сутнісні) функції бібліотеки – меморіальна, комунікативна, кумулятивна, тобто функції, що забезпечують збирання, зберігання документів і задоволення на цій основі потреб користувачів, реалізуються значно ефективніше. При цьому комунікативна функція виходить на передній план. Загальною тенденцією концепції бібліотеки у сучасній культурі є збільшення частки електронних носіїв, або документів, створених за допомогою цифрових технологій (цифрових фотоапаратів, відеокамер та ін.), що зумовлено сутнісними характеристиками останніх, зокрема такими як оперативність та якість відтворення інформації. Але якщо робити вибір між електронними та паперовими носіями, обов’язково слід пам’ятати про багатовіковий досвід збереження інформації останніми і невивіреність практикою – перших. Тому особливо цінну інформацію доцільно зберігати у двох варіантах: електронному – для широкого використання, паперовому – для тривалого зберігання. У роботі наголошено, що електронна система моніторингу спрощує та прискорює тривалий процес бібліотечної селекції документів і передбачає використання інформаційних технологій, по-перше, з метою вибору видань для придбання у фонди та надання доступу до них (первинний відбір) за допомогою Інтернету, по-друге, для прискорення обробки документів – ідентифікаційного відбору, їх пошуку та оцінювання рівня використання, тобто на всіх етапах бібліотечної діяльності. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Антоненко І.П. Авторитетний контроль бібліографічних записів // Бібл. вісн. — 1995. — № 4. –С.23 Архипчук Ю.В. Алгоритми моніторингу інформаційних потоків в системі бібліотечного обслуговування // Наук. пр. НБУВ. — Вип. 8. — К.: НБУВ, 2002. — С. 298-303. Булах Т.Д. Бібліотечний відбір документів в епоху інформаційних метаморфоз / Т.Д. Булах // Вісн. Харк. держ. акад. культури.: Зб. наук. пр. – Х., 2003. – Вип. 11. – С. 97-103. Лаврик О.Л. Академическая библиотека в современной информационной среде. — Новосибирск: ГПНТБ СО РАН, 2003. — 251 с. Ляшенко Л.В. Вивчення, забезпечення та розвиток інформаційних потреб бібліотекарів в умовах формування інформаційного суспільства: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. — К., 2002. — 20 с. Павлуша І.А. Електронні бібліотеки: питаня комплектування й обробки вхідної інформації // Бібл. вісн. — 1999. — № 5. — С. 14-21. Пашков О.М. Історія комп’ютеризації книгозбірень України у дзеркалі публікацій в професійній пресі // Вісн. Кн. палати. – 2004. - № 5. – С. 44-48. Пашков О.М. Розвиток інтегрованих бібліотечних систем // Бібл. планета. – 2004. - №2. – С. 15-16. Самохіна Н.Ф. Адаптація інформаційно-бібліотечного сервісу до потреб користувачів // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: Проблеми науки, освіти, практики: Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 25-26 травня 2004 р. — К., 2004. — С. 111-113. Слободяник М.С. Бібліотечна наука в Україні: до підсумків десятирічного розвитку // Бібл. планета. — 2002. — № 1. — С. 6-13. Слободяник М.С. Документологія як наукова і навчальна дисципліна //Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. — К., 2004. — С. 12-15. Степко О.М. Проблеми реформування інформаційної діяльності ООН // Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах. Частина 2. – Хмельницький: ТУП, 2003. – С. 27-34. Сухоруков К.М. Национальные массивы авторитетных данных // Библиотековедение и библиография за рубежом. — 1989. — Вып.121. — С. 17-26. Чувильская О.А. Интеллект-центр - библиотека будущего или будущее библиотек? //Молодые в библиотечном деле. - 2006. - № 2-3. - С. 21 Швецова Г.М. Документ і книга в системі соціальних комунікацій: Автореф. дис. ...д-ра іст. наук. — К., 2002. — 32 с. Швецова-Водка Г. Структура документознавства і його місце серед суміжних наукових дисциплін // Студії з архівної справи та документознавства. — 2004. — Т. 14. — С. 120-125. Delsey T. Authirity control in an international context // Cat. and Classif. Quart. — 1989. — Vol.9, № 3. — P. 13-28 Malinconico S.M. Mass storage technology and file organization // J. of Library Automation. — № 13. — P. 77-87 Runkle M. Authority in on-line catalogs // Ill. Libraries. — Vol. 62. — P. 603-606. Schmierer H.F. The relationship of authority control to the library catalog // Ill. Libraries. — Vol. 62. — P. 599-603. Taylor A.G. Research and theoretical considerations in authority control // Cat. and Classif. Quart. — 1989. — Vol.9, N 3. — P. 29-56. Tillett B. 1984 Automated authority control opinion poll: A preliminary analysis // Inform. Technology and Libraries. — 1985. — Vol. 4, N 2. — P. 171-178; Tillett B.B. Considerations for authority control in the online environment // Cat. and Classif. Quart. — 1989. — Vol. 9, № 3. — P. 1-12.


Другие работы по теме: