Contribution to International Economy

  • Участь України в Європейській політиці сусідства

Участь України в Європейській політиці сусідства

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..2

1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ ЄВРОПЕЙСЬКА ПОЛІТИКА СУСІДСТВА (ЄПС)

1.1. Методологічні засади поняття та походження  європейської політики сусідства (ЄПС)………………………………………………………..6

1.2.Європейский інструмент сусідства (ЄІС)…………………………..12

 

2. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ВПРОВАДЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ СУСІДСТВА У 2008 РОЦІ

2.1.Загальна інформація і оцінка співпраці Україна – ЄС……………..17

2.2.Політичний діалог і реформа………………………………………..19

2.3.Макроекономічні засади та функціонуюча ринкова економіка…..24

2.4.Торгові питання, ринок і регуляторна реформа……………………28

2.5.Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки…………….37

2.6.Транспорт, енергетика, охорона довкілля, інформаційне суспільство, науково-технічний розвиток …………………………………….40

2.7.Соціально-культурні контакти, освіта та охорона здоров’я ………49

2.8.Фінансова співпраця у 2008 році:основні факти та показники …...52

 

3.ПЕРСПЕКТИВИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ СУСІДСТВА (ЄПС)

3.1.Політика сусідства ЄС: засоби підвищення ефективності співробітництва України, Білорусі та Польщі у сфері зовнішньої торгівлі…55

3.2.Нова програма Європейського Союзу «Східне партнерство- в рамках Політики європейського сусідства…………………………………….58

ВИСНОВОК……………………………………………………………………..63

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………….66


ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення України суб’єктом міжнародних відносин не лише поставило перед українським народом нагальну потребу закріплення цього статусу та наступної самореалізації у даній іпостасі, але й певним чином вплинуло на систему міжнародних відносин, особливо у європейському регіоні.

Міжнародні відносини великою мірою ґрунтуються на зовнішньопо­лiтичних стратегіях держав. Незважаючи на те, що географічний фактор завжди був складовою частиною зовнішньої політики держав, геополітика, як наука, яка базується на принципах географічного детермінізму, виникла нещодавно – в кінці ХІХ століття. Тим не менш, характерною рисою міжнародних відносини ХХ століття є використання геополітики у двох її площинах – теоретичній (гносеологічній) та практичній (державотворчій). Інакше кажучи, геополітичні концепції та стратегії є важливою ланкою всієї зо­вніш­ньополітичної діяльності держави та її зусиль по утвердженню свого місця у світі.

Задля успішної реалізації власної зовнішньополітичної стратегії та забез­печення національних інтересів, державі необхідно володіти інформа­цією не лише про перебіг подій на міжнародній арені, але й орієнтуватися у витоках та першопричинах тих чи інших зовнішньополітичних стратегій інших міжнародних акторів, тобто у геополітичних концепціях, які лежать в основі бачення тою чи іншою державою системи світового устрою та свого місця в ньому.

Таким чином, для України знання і врахування геополітичних концепцій та стратегій інших держав, а особливо держав власного регіону є життєво необхідним для формування власної зовнішньополітичної стратегії з метою задоволення національних інтересів, в першу чергу – забезпечення національної безпеки держави.

Пріоритетним напрямом зовнішньополітичної стратегії України та од­ним з основних факторів забезпечення національної безпеки було проголошено європейську інтеграцію. У цьому контексті постає необхідність у дослідженні геополітичної думки європейських країн. Зокрема тієї її частини, у якій мова йде безпосередньо про місце та роль України у системі міжнародних відносин в цілому та у європейському регіоні зокрема.

Таким чином, актуальність даної теми випливає з потреби дослідження динаміки “об’єкт-суб’єктного” статусу  і участі України в європейській політиці сусідства , що може стати основою для вдосконалення та ефективного втілення відповідної зовнішньополітичної стратегії України, спрямованої на задоволення національних інтересів.

Саме тому, практично усі науковці, що досліджують місце України в сучасних міжнародних відносинах, узагальнюють і концептуальні аспекти геополітики. До таких дослідників належать С. Пирожков, О. Власюк, В. Князев, М. Степико, О. Литвиненко, Л. Губерський, С. Здіорук, В. Копійка, С. Василенко, О. Ковальова, Г. Перепелиця, В. Горбулін, І. Курас, В. Чумак, О. Гончаренко, Б. Парахон­ський, Е. Лисицин, Ю. Павленко, В. Кириченко, І. Бураков­ський, Ю. Бараш, О. Їжак, Б. Губський та інші.

Геополітичний напрямок наукових досліджень в Україні нині лише починає розвиватися, до невеликого кола науковців, які займаються цією проблематикою можна зарахувати А. Гальчинського, О. Дергачова, О. Ле­вандовського, В. Андрущенка, Ф. Рудича, В. Баркова, М. Михальченка, М. Не­сука, В. Репринцева, Є. Камінського, М. Держалюка, С. Віднянського, В. Коваля, Л. Шкляра, О. Сушка та інших.

Важливе місце у джерельній базі даного дослідження займають і сучасні дослідження вітчизняних та зарубіжних інститутів, зокрема – На­ціонального інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України, Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки та оборони України, Фонду Стефана Баторія, Німецького інституту міжна­родних відносин та політики безпеки, Центру російських та східноєвро­пей­ських досліджень Бірмінгемського університету, Центру європейських та політичних досліджень (м. Брюссель), урядових установ європейських кра­їн та інституцій ЄС та інших організацій.

Метою дослідження є комплексний аналіз участі України в європейській політиці сусідства.

Реалізація цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:

дослідити методологічні засади поняття та походження  європейської політики сусідства (ЄПС);

визначити головні напрямки розвитку Європейский інструмент сусідства (ЄІС)

дати аналітичну оцінку впровадження європейської політики сусідства у 2008 році

здійснити огляд основ європейської інтеграції в геополітичних дискурсах держав-членів ЄС та визначити статус України в ци­віліза­ційному, політичному та культурному європейському полі;

спрогнозувати можливості нових орієнтирів співробітництва України з ЄС у сучасних умовах у зв’язку з прийняттям стратегії “Східне партнерство”в рамках Політики європейського сусідства

Об’єктом дослідження є Україна у європейській політиці сусідства та стратегіях держав-членів ЄС як в історичному контексті, так і у сучасних умовах.

Предметом дослідження є участь України в європейській політиці сусідства.

Методологічною основою дослідження є фундаментальні дослід­ниць­кі основи наукового аналізу – принципи історизму, об’єктивності, системності та цілісності, функціоналізму, причинності, прогнозування.

Застосування логіко-семантичного підходу до дослідження геопо­лi­тичного бачення України дало змогу проаналізувати базові елементи поня­тійно-­категоріального апарату геополітики.

Використання історіософського та історико-генетичного методів дозволило дослідити розвиток геополітичних пріоритетів держав-членів ЄС в історичному та просторовому аспектах.

 


1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ ЄВРОПЕЙСЬКА ПОЛІТИКА СУСІДСТВА (ЄПС)

1.1.Методологічні засади поняття та походження  європейської політики сусідства (ЄПС)

 

Європейська Політика Сусідства (ЄПС) є новим підходом Європейського Союзу до сусідніх країн з метою зміцнення відносин між ЄС і країнами-сусідами ЄС і співпраці по створенню зони безпеки і добробуту, «кільця дружніх країн» на межах Європейського Союзу. ЄПС також покликана надати станам-сусідам ЄС можливість тіснішої співпраці з ЄС в області політики, безпеки, економіки і культури

Європе́йська полі́тика сусі́дства (англ. European Neighbourhood Policy) — нова політика Європейського Союзу; має на меті створити на південь і схід від нових кордонів розширеного Європейського Союзу зону стабільності миру і добробуту шляхом налагодження тісних довготривалих відносин з сусідніми країнами.

Європейська політика сусідства (ЄПС) спрямована на те, щоб не припустити виникнення нової лінії розподілу між розширеним ЄС та його сусідами, і надати їм можливість брати участь в різних видах діяльності ЄС шляхом тіснішої політичної, економічної, культурної співпраці та взаємодії в галузі безпеки [16,с.54].

Цілі Європейської політики сусідства:

Головна мета ЄПС – розділити блага, що відбулося в 2004 році розширення ЄС, з сусідніми країнами в плані зміцнення стабільності, безпеки і підвищення добробуту всіх зацікавлених країн. Про зміцнення стабільності і належного правління в сусідніх з ЄС країнах, мовиться також в Європейській Стратегії Безпеки схваленою Європейською Радою в грудні 2003 року.

Європейська Політика Сусідства не надає країнам-партнерам перспективу приєднання до Європейського Союзу, але пропонує привелейовані відносини з ЄС і сприяння в досягненні цілей в різних областях співпраці.

Походження:

Історичне розширення Європейського Союзу стало для нього великим кроком по шляху зміцнення безпеки і зростання процвітання на європейському континенті, але також означає і зміну зовнішніх меж Союзу. Ці обставини не тільки відкрили нові можливості, але і поставили нові завдання. Європейська політика сусідства є відповіддю на цю нову ситуацію.

У березні 2003 року Комісія представила своє Повідомлення "Велика Європа - сусіди: нова основа відносин з східними і Південними сусідами ЄС" в якому вперше були представлені принципи нової Європейської політики сусідства і наголошувалася важливість ЄС в зміцненні відносин з країнами-сусідами. Согдасно цьому Повідомленню для сприяння третім країнам, включаючи країни, що охоплюються в даний час програмами Тасис і МЕДУ, Комісія пропонує створити Європейський інструмент сусідства. Ця ідея отримала подальший розвиток в Повідомленні, підготовленому в липні 2003 року «На шляху до нового інструменту сусідства».

У жовтні 2003 року Європейську Раду вітав прогрес, досягнутий в ході реалізації цієї ініціативи і призвав Раду і Комісію продовжити цю роботу з тим, щоб забезпечити комплексний збалансований і пропорційний підхід, включаючи створення фінансового інструменту[23,с.52].

Вона засвідчила, що формування відносин з сусідами — один з пріоритетів зовнішньої політики розширеного ЄС. ЄПС не торкається питання потенційного членства. Вона пропонує сусіднім країнам привілейовані відносини, які будуватимуться на взаємному визнанні спільних цінностей, головним чином у сфері верховенства права; справедливого управління; дотримання прав людини, зокрема, прав меншин; принципів ринкової економіки та безперервного розвитку. Глибина цих відносин залежатиме від того, наскільки ефективно втілюватимуться спільні цінності.

Для фінансування діяльності в рамках ЄПС запроваджується новий «Європейський інструмент сусідства й партнерства» (ЄІСП), який починаючи з 2007 року замінить чинні програми технічної допомоги «ТАСІС» і «МЕДА» в країнах ЄПС і в Росії. ЄІСП має новий спеціальний компонент для підтримки транскордонного співробітництва на кордонах ЄС. До 2006 року включно для фінансування транскордонної співпраці Комісія буде спрямовувати кошти за допомогою чинних інструментів у так звані «Програми сусідства».

У травні 2004 року Європейська Комісія представила Повідомлення «Європейська політика сусідства. Стратегія і Доповіді по Країнах», в якому указуються чіткі кроки по впровадженню Європейської політики сусідства і методи розповсюдження благами розширення ЄС на сусідні країни. Комісія представила конкретну стратегію реалізації ЄПС і аналітичні доповіді щодо семи перших країни з «кола друзів»: Ізраїлю, Йорданії, Мароко, Молдови, Палестинської автономії, Тунісу та України. На основі стратегії виробляються детальні плани дій з кожною країною-партнером. Плани дій визначають пріоритетні завдання, виконання яких має зблизити країну з ЄС.

Ці пріоритетні цілі передбачається включити в спільно узгоджені Плани Дій, який є ключовим політичним документом в зміцненні відносин між ЄС і країнами-партнерами[32,с.44].

Плани Дій спиратимуться на на взаємній прихильності загальним цінностям, головним чином в області верховенства закону, належного управління, дотримання прав людини, включаючи права меншин, розвитку добросусідських відносин і принципах ринкової економіки і стійкого розвитку. Передбачається також, що країни-партнери візьмуть на себе зобов'язання відносно деяких найважливіших аспектів зовнішньої діяльності ЄС, включаючи, зокрема, боротьбу з тероризмом і розповсюдженням зброї масового знищення, а також дотримання норм міжнародного права і зусилля по вирішенню конфліктів.

Плани Дій будуть, проте, диференційовані, щоб відображати існуючий стан відносин з кожною країною, її потреби і можливості, а також загальні інтереси. Об'єм і темпи розвитку відносин ЄС з кожною з країн-партнерів залежатимуть від ступеня їх прихильності загальним цінностям, а також від бажання і уміння забезпечити досягнення узгоджених пріоритетних цілей.

Плани Дій міститимуть ряд пріоритетних цілей, виконання яких є найважливішим елементом відносин ЄС з партнерами:

політичний діалог – припускає питання зовнішньої політики і політики безпеки, включаючи регіональні і міжнародні питання, запобігання конфліктам і врегулюванню криз, а також загальні погрози безпеці (наприклад, тероризм, і його глибинні причини, розповсюдження зброї масового знищення і незаконний експорт зброї);

політика економічного і соціального розвитку - припускає наявність просунутих преференційних торгових відносин і розширення фінансової і технічної допомоги. Також відкриває перед сусідніми країнами перспективи виходу на внутрішній ринок ЄС на основі зближення нормативно-правової бази, участі у ряді програм ЄС і поліпшення комунікацій і фізичної інфраструктури, що пов'язує їх з ЄС;

торгівля - передбачає значніше відкриття ринку відповідно до принципів СОТ і стандартів ЄС;

юстиція і внутрішні справи - передбачає більш співпрацю в області міграції, надання притулку, візової політики, мерів по боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, незаконним оборотом наркотиків і зброї, відмиванням грошей, а також фінансовими і економічними злочинами. У планах дій будуть визначені конкретні кроки по зміцненню судової системи і розширенню співпраці між поліцейськими і судовими органами, зокрема в області сімейного права, а також співпраця між органами Європейського Союзу, якими як Європідлога і Євроюст[15,с.20].

Відправною точкою Планів Дій є загальний набір питань, які відповідають цілям ЄПС. Проте розробка планів дій і узгоджених пріоритетів для кожної з країн залежатиме від конкретних обставин. До цих обставин відносяться:

географічне місцеположення

політична і економічна ситуація

відносини з Європейським Союзом і сусідніми країнами

програми реформ (у відповідних випадках)

потреби і можливості, а також інтереси, висловлені в контексті ЄПС.

Таким чином, для кожного партнера буде розроблений індивідуалізований план дій.

У Планах Дій буде визначений шлях вперед на наступних 3-5 років. Наступним кроком могли б стати переговори по укладенню нових привілейованих договорів – Європейських Угод про Сусідство - які могли б замінити нинішнє покоління двосторонніх угод коли будуть досягнуті пріоритетні цілі планів дій.

Країни включені в сферу Європейської політики сусідства:

ЄПС адресована нинішнім сусідам ЄС, а також тим, хто став ближчий до ЄС в результаті розширення.

У Східній Європі: Україна, Білорусь і Молдова

ЄС і Росія ухвалили рішення далі розвивати своє стратегічне партнерство шляхом створення чотирьох загальних просторів відповідно до рішень, прийнятих на Санкт-петербурзькому саміті в 2003 році.

На Південному Кавказі Вірменія, Азербайджан і Грузія

У Середземноморському регіоні: Алжір, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Лівія, Марокко, Сірія, Туніс, а також Палестинська Автономія

Сьогодні політичний механізм ЄПС переживає період трансформації. За задумом ця політика мала надавати рівні можливості для співпраці як державам, які прагнуть членства, так і тим, які не ставлять собі це за мету. Зрозуміло, що для перших така рівність була політично «неприйнятною». Крім того, ЄПС не могла забезпечити реалізацію політико-економічних інтересів ЄС у ширшому геополітичному контексті. Саме це викликало нинішній спільний перегляд її змісту у напрямі здійснення регіональної та секторальної диференціації.

У стратегії «Посилюючи Європейську політику сусідства» (грудень 2006 р.) викладено основні переваги та недоліки ЄПС, а також пропозиції з її вдосконалення. Для матеріально-фінансового забезпечення діяльності в рамках ЄПС у січні 2007 р. на період 2007-2013 рр. було запроваджено механізм Європейського інструменту сусідства й партнерства (ЄІСП), що змінив механізм Програм технічної допомоги TACIS (простір Східної Європи, Кавказу, Центральної Азії, Росії) і MEDA (простір держав Середземномор’я). Окремо потрібно зазначити, що в рамках Європейського інструменту сусідства і партнерства започаткована програма для держав басейну Чорного моря, що включає підтримку громадянського суспільства та співробітництво на місцевому рівні, розвиток співробітництва приморських міст та створення в майбутньому зони вільної торгівлі[12,с.26].

ЄПС відрізняється від питання потенційного членства. У її рамках пропонуються привілейовані відносини з сусідніми країнами, які будуть розвиватися на засадах взаємного зобов’язання дотримуватися спільних цінностей, особливо у сферах верховенства права, належного державного управління, поваги до прав людини, включаючи права меншин, сприяння добросусідським відносинам, а також принципам ринкової економіки та стабільного розвитку. Рівень прагнень ЄС у його відносинах зі своїми сусідами залежатиме від міри, до якої вони поділяють ці цінності у дійсності.

Згідно із цим методом пропонується разом із країнами-партнерами визначити комплекс пріоритетних завдань, виконання яких наблизить їх до Європейського Союзу. Ці пріоритетні завдання увійдуть до спільно погоджених Планів дій, що поширюватимуться на ключові сфери, у яких будуть здійснюватися відповідні конкретні заходи. Такими сферами є політичний діалог і реформа; торгівля та заходи, спрямовані на підготовку партнерів до поступової участі у внутрішньому ринку ЄС; правосуддя та внутрішні справи; енергетика, транспорт, інформаційне суспільство, охорона довкілля та дослідницько-інноваційна діяльність; а також соціальна політика та культурно-освітні контакти між людьми.

1.2.Європейский інструмент сусідства (ЄІС)

У свою пропозицію по "Фінансовій перспективі" на 2007-2013 рр. Комісія включила новий Європейський інструмент сусідства (ЄІС), як один з шести фінансових інструментів, які повинні функціонувати в області зовнішніх зв'язків після 2006 року.

Європейський інструмент сусідства дозволить доповнити сприяння, що надається в рамках існуючих або майбутніх фінансових механізмів, і буде орієнтований конкретно на прикордонну співпрацю і пов'язані з ним напрями діяльності. Комісія має намір представити проект регламенту як частину свого пакету пропозицій по фінансових інструментах, які функціонуватимуть в період дії наступної "Фінансової перспективи".

У Повідомленні, прийнятому в липні 2003 року пропонується розглянути три варіанти розвитку нового інструменту сусідства[33,с.22]:

-Розширення змісту і географічного обхвату існуючого механізму співпраці;

-Створення єдиного нового регламенту для управління інструментом сусідства з метою фінансування заходів як усередині Союзу, так і за його межами;

-Вдосконалення координації вже існуючих механізмів.

Розглянувши ці варіанти, Комісія прийшла до висновку, що варіант В найкращим чином відповідає характеру пропонованого інструменту і дозволить забезпечити його ефективне застосування, вирішивши існуючі проблеми координації. Крім того, хоча ЄЇС охоплює як внутрішню, так і зовнішню діяльність, Комісія пропонує використовувати єдиний розділ бюджету, переказавши кошти, виділені по розділах "політика єдності" і "зовнішня політика" нової пропонованої угоди "Фінансові перспективи" на весь об'єм фінансування по даному механізму. Даний інструмент функціонуватиме за допомогою єдиного механізму управління і єдиного набору процедур.

Правова основа:

Відповідних правових прецедентів такого інструменту не існує, враховуючи, що він покликаний охоплювати як зовнішню політику, так і економічну політику і політику соціальної єдності усередині ЄС з тим, щоб на рівній основі функціонувати по обидві сторони зовнішньої межі ЄС. На думку Комісії, стаття  181а Договору про Європейський Союз могла б послужити прийнятною правовою основою для нового інструменту сусідства, оскільки він стане важливим засобом реалізації політики ЄС відносно сусідніх країн. Оскільки ця стаття стосується співпраці з третіми країнами, вона повинна дозволити фінансування заходів, які по своїй натурі є сумісними і включають бенефіціари як з держав-членів, так і країн-партнерів. Головне, щоб заходи здійснювалися на територіях, допущених до участі в даній програмі, незалежно від того, розташовані вони усередині меж Союзу або за їх межами. Інструмент спиратиметься на принципи існуючих програм прикордонної співпраці такі, як партнерство, перспективне планування і сумісне фінансування.

Географічний обхват:

З урахуванням Повідомлення, опублікованого в липні, ЄІС охоплюватиме всі межі між державами – членами ЄС, з одного боку, і країнами, що охоплюються Європейською політикою сусідства, з іншою. Він дозволить також підтримувати проекти міжнародної співпраці за участю бенефіціарів, принаймні з однієї держави-члена і з однієї країни-партнера і замінить існуючі внутрішні і зовнішні програми прикордонної співпраці в регіонах держав-членів і країн-партнерів, прилеглих до майбутньої зовнішньої межі ЄС[13,с.54].

Зважаючи на той факт, що ЄЇС представлятиме інструмент, спеціально розроблений з урахуванням специфіки співпраці через зовнішні межі ЄС, при розробці відповідного регламенту можна буде вивчити можливість включення в географічну сферу його застосування країн-кандидатів і країн, що мають намір стати кандидатами.

Основні елементи нового інструменту сусідства:

ЄІС створюватиметься з урахуванням досвіду, накопиченого при розробці програм сусідства на період 2004-2006 років. Він буде орієнтований на чотири основну мету, визначену в Повідомленні, опублікованому в липні 2003 року:

-  Сприяти стійкому розвитку в регіонах по обидві сторони загальних меж;

-  Здійснення сумісних дій з метою вирішення загальних проблем в таких областях, як навколишнє середовище, охорона здоров'я, профілактика організованої злочинності і боротьба з нею;

-  Забезпечення за допомогою сумісних дій ефективно функціонуючих безпечних загальних меж;

-  Сприяння здійсненню місцевих програм по розширенню контактів між жителями прикордонних районів.

У таких рамках важливо забезпечити, щоб пріоритети країн-партнерів належним чином бралися до уваги у дусі партнерства. Особливо це стосується Середземноморського регіону, де при визначенні пріоритетів слід враховувати стратегічні рамки, створені в контексті угод про асоціацію, а також через Евро-средіземноморськие конференції міністрів, що є складовою частиною процесу Барселони.

Способи фінансування:

З урахуванням цих цілей Європейський інструмент сусідства дозволить фінансувати сумісні проекти, запропоновані партнерами з держав – членів ЄС або країн-партнерів або ж призначені для них. Як такий він доповнить інструменти зовнішнє і внутрішнє фінансування, які можуть функціонувати лише по одну сторону меж Союзу.

ЄІС функціонуватиме через два окремі "вікна" фінансування[44,с.36]:

Перше "вікно" дозволить фінансувати проекти прикордонної співпраці. По цьому "вікну" можуть фінансуватися заходи на всіх сухопутних і морських кордонах (Співпраця по цьому "вікну", як правило, здійснюватиметься на рівні NUTS| III, за винятком багатобічних морських програм, де допускатиметься співпраця після рівня NUTS| II).

Програми будуть в основному двосторонніми, хоча можуть розроблятися і багатобічні програми, особливо коли мова йде про морських межах, де відстань і інші чинники не дозволяють забезпечити ефективну двосторонню прикордонну співпрацю. Відносно окремих меж або груп меж створюватимуться багаторічні програми, які розроблятимуться відповідними партнерами в країнах-бенефіціарах по обидві сторони межі. Управління ними делегуватиметься Комісією органу, що управляє, функціонує на основі принципів сумісного управління або інших прийнятних механізмів. Відбір проектів і реалізація програм здійснюватиметься за допомогою сумісних структур за участю національних, регіональних і місцевих властей держав – членів ЄС і країн-партнерів[22,с.26].

Друге "вікно" дозволить подавати гнучкішу підтримку по ширшому кругу програм міжнародної співпраці за участю структур і бенефіціарів як з держав–членів ЄС, так і з країн-партнерів. Співпраця буде в основному зосереджена на конкретних темах, які будуть визначені в регламенті, виходячи зі встановлених сумісних цілей в таких областях, як навколишнє середовище, інтеграція в енергетичні і телекомунікаційні і транспортні мережі, охорона здоров'я, профілактика організованої злочинності і боротьба з нею. Крім того, Комісія матиме можливість визначати, відбирати і пропонувати для фінансування проекти, що мають особливе значення з технічної і політичної точки зору. Географічно це "вікно" охоплює всю територію держав–членів  ЄС і відповідні частини території країн-партнерів. Розробка програм здійснюватиметься централізований в Комісії. Реалізація програм також здійснюватиметься централізований, хоча можуть бути розглянуті можливості непрямого управління за допомогою делегування повноважень зовнішнім структурам, таким як виконавчі відомства.

Комісія має намір запропонувати істотне збільшення щорічних об'ємів засобів, що асигнуються для функціонування даного інструменту, в порівнянні з асигнуваннями на програми сусідства в період 2004-2006 років.

Розподіл засобів між двома "вікнами" буде проведений пізніше з урахуванням відносної важливості обох типів співпраці, специфіки різних меж, прагнення збалансувати розподіл засобів між охоплюваними географічними територіями і необхідності обмежити пряму участь Комісії в здійсненні і управлінні. З метою усунення перешкод, що заважають освоєнню засобів, і заохочення ефективної діяльності буде передбачена можливість перерозподілу засобів між "вікнами", усередині "вікон", а також між програмами і проектами.

Асигнування засобів усередині першого "вікна" визначатимуться програмою, що охоплює одну межу або групу меж на основі об'єктивних критеріїв. Ці асигнування також проводитимуться з урахуванням специфіки меж і можливостей по освоєнню засобів.

 


2. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ВПРОВАДЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ СУСІДСТВА У 2008 РОЦІ

2.1.Загальна інформація і оцінка співпраці Україна - ЄС

Вперше Україна та ЄС започаткували договірні відносини у1994 році з підписанням Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом і Україною, яка набула чинності у 1998 році. На цих засадах у лютому 2005 року було схвалено трирічний План дій ЄС-Україна. Відтоді його виконання та моніторинг здійснюються через щорічні інструменти, які визначають комплексні пріоритети і часові рамки, що виходять з принципів, спільно узгоджених між ЄС та Україною. Перший звіт про хід реалізації Плану дій було затверджено у грудні 2006 року, а другий – у квітні 2008 року.

Тісне співробітництво у межах зустрічей на найвищому рівні між ЄС та Україною, Ради співробітництва ЄС-Україна, Комітету співробітництва ЄС-Україна, а також семи підкомітетів дозволило обом сторонам досягнути значних успіхів у виконанні положень Плану дій.

У березні 2007 року в Брюсселі розпочались переговори щодо Угоди про асоціацію, яка має прийти на заміну Угоді про партнерство та співробітництво. Упродовж 2008 року відбулось чотири раунди переговорів щодо Угоди про асоціацію та три – стосовно аспектів Угоди, пов’язаних із створенням зони вільної торгівлі. У грудні 2008 року розпочались переговори щодо “Нового практичного інструменту”, який має замінити нинішній План дій та забезпечити підготовку і сприяти реалізації положень Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, щойно вона набуде чинності.

Цей документ містить загальний звіт про хід виконання Плану дій ЄС-Україна за період з 1 січня по 31 грудня 2008 року, хоча у разі необхідності зазначаються також беруться події, які відбулися поза визначеними часовими межами. Цей документ не є загальним оглядом політичної та економічної ситуації в Україні[61].

Протягом 2008 року Україна досягла прогресу за декількома напрямками, визначеними у Плані дій ЄС-Україна, і продовжує наближатися до ЄС через проведення переговорів щодо Угоди про асоціацію. Нинішня політична нестабільність в країні не сприяла перебігу реформ. Окрім цього, у другій половині року внаслідок поглиблення глобальної фінансової та економічної кризи відбулося уповільнення ходу реформ. Досі існує потреба у єдиному та відповідальному підході до вирішення проблем країни.

Відносини у галузі енергетики пройшли випробування одразу після закінчення звітного періоду – у січні 2009 року після газового конфлікту між Російською Федерацією та Україною. У результаті цієї суперечки було тимчасово припинено транзит російського газу до Європи через територію України, що призвело до виникнення надзвичайних ситуацій у деяких країнах ЄС та країнах-сусідах. Європейська Комісія сприяла розв’язанню газової кризи, направивши до Росії та України групи експертів з моніторингу транзиту газу.

Основні досягнення України протягом 2008р. включають вступ до Світової організації торгівлі у травні 2008 року, значний прогрес у переговорах щодо Угоди про асоціацію між ЄС і Україною, в тому числі аспекти, пов’язані зі створенням глибокої та всеохоплюючою зони вільної торгівлі, початок у жовтні 2008 року візового діалогу, метою якого є встановлення безвізового режиму у довгостроковій перспективі, а також продовження позитивного співробітництва з Місією ЄС з прикордонної допомоги Молдові та Україні (EUBAM). Україна і надалі сприяла вирішенню Придністровського конфлікту, зокрема, як учасник процесу у форматі 5+2. Також мала місце позитивна співпраця з Україною у відношенні питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки; Україна приєднувалася до майже всіх позицій спільної зовнішньої політики та політики безпеки, відкритих до приєднання[62]. У грудні 2008 року Україна та Європейська Комісія підписали нову адміністративну домовленість щодо поглиблення співпраці у сфері цивільного захисту. У листопаді 2008 року було дано старт переговорам щодо приєднання України до Угоди про енергетичне співтовариство.

Проте Україна не досягла або досягла дуже незначного прогресу у впровадженні деяких ключових реформ у політичній сфері, включаючи конституційну реформу, реформування системи судочинства, а також протидію корупції. Щодо макроекономічних показників, узгодження резервної позики МВФ у розмірі 16,4 млрд. доларів (приблизно 12,9 млрд. євро), за умов реалізації комплексної програми економічної стабілізації, мало надзвичайно високе значення для вирішення проблем, пов’язаних з різким погіршенням економічної та фінансової ситуації у другій половині 2008 року. Ці реформи є ключовими для майбутньої політичної стабілізації та забезпечення успішності виконання реформ у більш широкому контексті.

2.2.Політичний діалог і реформа

Протягом року ЄС та Україна підтримували постійний політичний діалог, зокрема у межах Саміту ЄС-Україна, Комітету і Ради співробітництва. Окрім цього відбулися консультації між Урядом України та Комітетом з політики і безпеки ЄС, Робочої групи Ради зі Східної Європи та Середньої Азії та у форматі Україна – Трійка ЄС на рівні політичних директорів. У Києві та Брюсселі проходили засідання Комітету парламентського співробітництва ЄС-Україна.

Демократія та верховенство права

Цілі: посилення стабільності та ефективності інституцій забезпечення демократії, верховенства права та боротьби проти корупції

Україна не виконала рекомендації ОБСЄ/БДІПЛ щодо підготовки Виборчого кодексу. Ведеться робота зі створення централізованого реєстру виборців як у відношенні програмного, так і апаратного забезпечення.

Протягом року досягнуто незначного прогресу в реформуванні Конституції України. Створена Президентом України у 2007 році Національна конституційна рада провела тільки одне засідання, після чого цього представники Партії регіонів України та Блоку Юлії Тимошенко вийшли зі складу Ради та сформулювали власні пропозиції до конституційної реформи.

Проекти пропозицій з реформування системи судочинства не були виконані. Восени 2008 року незалежність судової системи було поставлено під сумнів, коли суддів було втягнуто у протистояння між Президентом і прибічниками Прем’єр-міністра після оголошення Президентом дострокових виборів. Забезпечення чесності процедур судового провадження потребує подальшого прогресу[65].

У сфері реформування системи кримінального судочинства Кабінет Міністрів України видав постанову про затвердження плану дій з виконання концепції реформи системи кримінального судочинства в Україні. Ця постанова спрямована на покращення процедур досудового слідства, посилення захисту прав жертв злочинів, покращення умов і процедур покарання та вирішення проблем, пов’язаних з корупцією у судових процедурах.

У квітні 2008 року було запроваджено “Концепцію реформи прокуратури”, що відповідає рекомендаціям Ради Європи. Верховна Рада України у вересні 2008 року прийняла закон про внесення змін до Закону України про прокуратуру, який привів його у відповідність до положень Конституції щодо необхідності згоди Верховної Ради на звільнення Генерального прокурора.

Протягом року проводились заходи щодо посилення боротьби з корупцією як результат близько 25 рекомендацій, розроблених групою країн проти корупції (GRECO) для України 2007 року. Серед іншого ці заходи включали створення міжвідомчої групи протидії корупції та рішення щодо запровадження посади урядового уповноваженого з боротьби з корупцією. В той же час очікує другого читання Верховною Радою проект закону про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією. Це також стосується Конвенції ООН проти корупції, хоча Україна вже бере участь у конференції країн-учасниць. Україна є членом GRECO з 2006 року і у травні 2009 року проходитиме оцінку на відповідність його рекомендаціям.

У 2008 році сприйняття корупції суспільством погіршилось, продовжуючи тенденцію 2007 року. Відповідно Україна спустилась з 118 на 134 місце в індексі сприйняття корупції "Transparency International".

Права людини та фундаментальні свободи [67]

Цілі: забезпечення дотримання прав людини і фундаментальних свобод відповідно до міжнародних і європейських стандартів; сприяння розвитку громадянського суспільства; забезпечення дотримання свободи слова і свободи ЗМІ; забезпечення дотримання прав національних меншин; протидія тортурам і неналежному поводженню; забезпечення рівного ставлення; забезпечення дотримання прав дитини; забезпечення дотримання прав профспілок і основних стандартів праці; забезпечення міжнародної юстиції

Україна дотрималась вимог щодо звітності у межах конвенцій ООН з прав людини, де вона має статус члена, і у межах моніторингу, що проводився у контексті Загального періодичного перегляду в травні 2008 року, а також погодилася з широким переліком рекомендацій. Україна у вересні 2008 року підписала Конвенцію про права інвалідів.

Продовжували надходити повідомлення про застосування органами міліції тортур і неналежного поводження, хоча і в дещо меншій мірі, порівняно з минулим. Залишаються інші питання, що викликають занепокоєння, а саме погані умови утримання, зокрема в установах попереднього затримання, безкарність співробітників органів правопорядку, неефективність юридичних механізмів протидії неналежному поводженню при затриманні осіб співробітниками органів міліції, а також розслідувань випадків тортур і неналежного поводження. Не було завершено передачу повноважень щодо установ з відбуття покарань від Міністерства внутрішніх справ України до Міністерства юстиції України з метою покращення цивільного контролю за пенітенціарною системою.

Попри той факт, що громадяни України загалом користуються свободою як в електронних, так і друкованих ЗМІ, були помічені випадки залякування журналістів за критичні виступи, спрямовані проти посадовців, бізнесменів чи впливових осіб. Непокоїть інформація про збільшення випадків, проплачених статей і повідомлень у засобах масової інформації. Залишається вирішити питання прозорості щодо прав власності на ЗМІ, оскільки це може становити приховану форму тиску на журналістів. Протягом звітного періоду не було досягнуто прогресу щодо створення суспільного мовлення, проте у березні 2009 року до Верховної Ради України було подано відповідний проект закону. Винні у замовленні вбивства журналіста Георгія Гонгадзе досі не притягнуті до суду. Кабінет Міністрів України у травні 2008 затвердив перший річний план дій з виконання концепції розвитку громадянського суспільства в Україні.

Були повідомлення про дискримінацію національних меншин у цілому ряді сфер, включаючи працевлаштування, забезпечення житлом, медичне обслуговування та правоохоронну діяльність (зокрема що стосується ромських і кримськотатарських громад). Також надходила інформація про дискримінацію вразливих груп населення, таких як носії ВІЛ/СНІДу та сексуальні меншини. Хоча органи влади України не ведуть офіційної статистики щодо проявів расизму чи кількості засуджених за злочини, здійснені на расистському грунті, моніторинг, проведений ЗМІ, міжнародними та неурядовими організаціями, демонструє значний сплеск нападів із застосуванням фізичної сили проти представників різних меншин (зокрема в першому кварталі 2008 року). У квітні 2008 року було створено міжміністерську комісію та розроблено дворічний план протидії ксенофобії, який було затверджено у серпні 2008 року[68].

У квітні 2008 року Верховна Рада України внесла зміни до низки законів щодо гендерної рівності, які дозволяють Уповноваженому з прав людини наглядати за ситуацією з гендерною рівністю в Україні. У грудні 2008 року за участі представників Верховної Ради України, уряду, Програми розвитку ООН відбулась спеціальна зустріч, присвячена питанням гендерної рівності. Органи прокуратури і суди не повною мірою залучені до вирішення питань і протидії насильства у сім’ї, що залишається широко розповсюдженим в Україні. Відсоток жінок, які працюють є досить високим (49%), але вони досі страждають від гендерної нерівності, пов’язаної з умовами оплати праці (приблизно 32%).

Цілий ряд рекомендацій, розроблених Комітетом ООН з прав дитини у Заключних зауваженнях 2002 року, ще й досі не розглянуто. Позитивним кроком є завершення роботи Міністерством юстиції України над підготовкою проекту Національної програми розвитку ювенальної юстиції. Відповідні значні зміни було внесено до українського законодавства стосовно неповнолітніх, включаючи зменшення максимальних термінів ув’язнення неповнолітніх правопорушників та вилучення права адміністративних органів засуджувати до ув’язнення дітей, що скоїли незначні правопорушення. Також позитивний внесок було зроблено Консультативною радою з ювенальною юстиції при Інституті законодавства Верховної Ради України, що стосується захисту і координації політики у цій сфері. У травні 2008 було затверджено указ Президента, спрямований на підвищення рівня захисту сиріт під час всиновлення.

Що стосується прав профспілок та основних стандартів праці, то Національна тристороння соціально-економічна рада та Європейський соціально-економічний комітет (EESC) у лютому 2008 року дійшли згоди щодо співпраці. У квітні 2008 було укладено тристоронню угоду про посилення соціального діалогу. Соціально-економічний комітет України відновив роботу у травні 2008 року.

Регіональні та міжнародні питання, співпраця у сфері зовнішньої політики та політики безпеки

Україна активно співпрацювала з ЄС з регіональних і міжнародних питань і приєднувалася майже до усіх заяв у сфері зовнішньої політики та політики безпеки, відкритими до приєднання. Україна відігравала позитивну роль у вирішенні Придністровського конфлікту та брала участь в усіх неформальних зустрічах у форматі 5+2. У березні 2008 року Верховна Рада України ратифікувала Угоду між ЄС та Україною про визначення загальної схеми участі України в операціях ЄС із врегулювання криз. У вересні 2008 року Верховна Рада України затвердила доповнення до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу, посиливши таким чином правила боротьби проти незаконної торгівлі ядерними матеріалами.

Україна не ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду[69].

Місія ЄС з надання допомоги на кордоні Молдови та України (EUBAM)

Україна продовжує плідно співпрацювати і брати конструктивну участь в роботі Місії ЄС з прикордонної допомоги Молдові та Україні (EUBAM) (EUBAM). За підтримки EUBAM було покращено професійний рівень митної та прикордонної служб, а також рівень міжвідомчого співробітництва в Україні та між Україною і Республікою Молдова через проведення таких спільних операцій, як наприклад, нова система обміну інформацією щодо прибуття вантажів. У грудні 2008 року у Брюсселі відбулась Сьома тристороння зустріч з прикордонних питань. Усі сторони підтвердили прогрес в організації безпеки на українсько-молдовському кордоні та відзначили значене покращення транскордонної співпраці.

Україна висловила бажання продовжити мандат Місії EUBAM після листопада 2009 року.

2.3.Макроекономічні засади та функціонуюча ринкова економіка

 

Наприкінці 2008 року в Україні відбувся різкий економічний спад: торгівельна кон’юнктура разом зі зниженням експортних цін на метали та глобальна фінансова криза виявили вразливість банківського та корпоративного сектору на фоні припинення зовнішнього фінансування. Реальний ВВП зменшився у жовтні 2008 року на 11,7% порівняно з відповідним періодом попереднього року (оціночні дані), що призвело до загального зниження показників економічного зростання до 2,5% за весь рік. Українська влада і МВФ швидко узгодили питання виділення резервної позики у розмірі 16,4 млрд. доларів на умовах комплексної програми економічної стабілізації. Важливим елементом макроекономічного пристосування є гнучкість обмінного курсу, і Україна відпустила фактично завищений курс гривні по відношенню до долара США. У поєднанні з іншими заходами економічного управління, це має сприяти узгодженню внутрішнього і зовнішнього попиту, таким чином, щоб знизити поточний дефіцит платіжного балансу в 2009 році з понад 6.1% ВВП – за оцінками 2008 року.

Рівень інфляції в 2008 році досяг середнього показника в 25,2% (12,8% у 2007 році), здебільшого через високі світові ціни на продукти харчування. Необхідно провести зміни у структурі цін на енергоносії та комунальні послуги, для наближення тарифі вів до рівня окупності[69].

До кінця 2008 року дефіцит грошового балансу за оцінками перевищував 1% ВВП, попри більші, ніж планувалося, надходження від сплати податків до початку економічної кризи. Питання по деяких базових видаткових навантаженнях не були вирішені, включаючи швидке зростання частки державних пенсій, за оцінками до рівня 16% ВВП у 2008 році. Можливості орієнтованих у напрямку зростання витрат на інфраструктуру природно обмежувалися експансіоністською політикою державних надходжень. Зокрема досі відсутні грошові засади, які поставили би податкову та видаткову політику на більш сталу та сприятливу для зростання основу.

Упродовж 2008 року державний та гарантований державою борг України перебував на сталому рівні – приблизно 11% ВВП (зовнішній державний борг – понад 15% ВВП). Основною проблемою є рефінансування банківського та корпоративного зовнішнього короткострокового боргу, хоча у деяких випадках короткострокові зовнішні зобов’язання компаній, що перебувають у державній власності, є досить суттєвими.

Законодавчі засади для вирішення проблем банків було доповнено у межах пакету антикризових законопроектів у листопаді 2008 року. Виконання їхніх положень є головним пріоритетом для владних структур протягом 2009 року, щоб надати можливість життєздатним банкам продовжити операції з кредитування, сприяючи у такий спосіб відновленню економічного зростання на більш стабільних засадах.

У межах Плану дій Україна погодилася посилити незалежність Національного банку України. Протягом 2008 року у цьому напрямку не було вжито жодних заходів, однак відповідно до підтриманої МВФ економічної програми Україна взяла зобов’язання щодо конкретних кроків до середини 2009 року.

Зайнятість і соціальна політика

Стосовно соціального розвитку і боротьби з бідністю, за офіційними даними 27,3% населення в 2007 році перебували за межею бідності (останні опубліковані дані). Протягом звітного періоду Україна поставила завдання покращити умови життя громадян, також шляхом активної боротьби з бідністю і забезпеченню обов'язкового страхування робітників. Ці плани не було втілено у життя, і питання бідності продовжують викликати занепокоєння. У квітні 2008 року з метою стабілізації цін на внутрішньому ринку було підписано два меморандуми з роздрібними торгівельними організаціями та виробниками продуктів харчування. Ці документи передбачали обмеження максимальної роздрібної надбавки на рівні 10% від ціни виробника для соціально важливих продуктів, починаючи з квітня і до кінця 2008 року. Подібний меморандум було підписано з виробниками олії у жовтні 2008 року і до грудня 2008 року ціни було знижено. Уряд взяв на себе зобов’язання не піднімати ставки податків і акцизів для вітчизняних виробників олії, а також дотримуватися графіку повернення ПДВ.

В 2008 році рівень безробіття залишався стабільним – приблизно 6,4% у середньому, за першу половину року, але через економічну кризу в другому півріччі ситуація на ринку праці погіршилась. Загальна офіційна кількість безробітних становить 1,4 млн., в той час, коли Україна також стикається з проблемою нестачі кваліфікованої робочої сили, через невідповідність навичок і потреб ринку та значного розвитку тіньового сектору. Економічна криза висвітлила потребу в сучасних стратегіях працевлаштування, проведенні активних заходів на ринку праці та сприянні Достойній Праці. За оцінками Міністерства економіки України та Державного комітету статистики України тіньовий сектор економіки складав 32% від офіційного ВВП у 2007 році. За даними Міністерства праці та соціальної політики України середня заробітна плата за січень-березень 2008 року збільшилася на 39,4%, порівняно з цим же періодом 2007 року. Також Закон про Державний бюджет 2008 року передбачав поступове збільшення мінімальної заробітної плати з 68 євро у січні 2008 року до 80 євро у грудні 2008 року.

Однак поєднання зростання споживчих цін і фінансова криза справили негативний вплив на добробут сімей. Спад промислового виробництва призвів до зростання рівня безробіття, зниження зарплат і збільшення заборгованості за зарплатами. Станом на листопад 2008, загальна заборгованість по зарплатах становила 139 млн. євро. Більше 290 000 робітників не отримали зарплати у вересні 2008 року, що на 100 000 більше, порівняно з серпнем[70].

У сфері соціального діалогу в квітні 2008 року було підписано тристоронню угоду між Кабінетом Міністрів України, Всеукраїнською асоціацією роботодавців і профспілками. Сторони погодились зосередити зусилля на розвитку людського капіталу, з метою збільшення рівня зайнятості та сприяння соціальному діалогу. Проект трудового кодексу, розроблений за підтримки експертів Міжнародної організації праці, у травні було передано до Верховної Ради України, і він досі чекає затвердження. У першому читанні у вересні Верховна Рада затвердила проект закону про соціальний діалог. Перший звіт України про виконання Європейської соціальної хартії в Україні було зареєстровано в Раді Європи одразу після закінчення звітного періоду - в січні 2009 року. Програму “Достойна праця” на період 2008-2011 року було підписано у червні 2008 року. Вона має на меті реформування системи інспекторів і оновлення законодавства про працю. Двосторонній діалог є дуже слабким, через дуже незначну кількість колективних угод на галузевому рівні.

У 2008 році Україна запровадила цілий перелік суттєвих змін до параметрів пенсійної системи. Серед інших – збільшення з жовтня 2008 року розрахункового коефіцієнту з 1% до 1,35% для всіх існуючих і майбутніх пенсіонерів, а також перерахування пенсійних виплат для всіх поточних пенсіонерів. Така політика, як очікується, збільшить пенсійний рівень на 43% (з 75 євро до 110 євро). Зі зростанням пенсійних видатків, напевне знадобиться реалізація складних заходів, таких як зниження розрахункового коефіцієнту, підвищення пенсійного віку, зменшення розмірів привілейованих пенсій, для відновлення стабільності пенсійної системи. Запровадження чітких і прозорих правил індексації, відновить покупну спроможність пенсійного забезпечення і забезпечить існування багатоступеневої пенсійної системи[81].

У відношенні сталого розвитку не було досягнуто жодного суттєвого прогресу, оскільки Міністерство охорони навколишнього природного середовища України досі продовжує підготовку Національної стратегії охорони навколишнього природного середовища (що також слугуватиме Стратегією сталого розвитку). Її проект вже було представлено до Верховної Ради України, але досі не зроблено жодних конкретних кроків в цьому напрямку.

2.4.Торгові питання, ринок і регуляторна реформа

Обсяги торгівлі між ЄС і Україною зростають за двозначними показниками упродовж останніх років і досягнули обороту на рівні 39,5 млрд. євро у 2008 році. Обсяг експорту з України до ЄС у 2008 році зріс на 15,7%, тоді як імпорт піднявся на 12,4%. Частка ЄС у зальному обсязі зовнішньої торгівлі України товарами у 2007 році склала 39%, випередивши таким чином Росію. Україна переважно експортує до ЄС промислові та основні товари, такі як метали, корисні копалини, енергію, сільськогосподарську продукцію та продукцію хімічної промисловості. Найважливішими об’єктами експорту з ЄС до України залишаються машинне обладнання, транспортні засоби та обладнання, промислові та хімічні товари. Значна частка української продукції, що надходить на ринок ЄС, користується перевагами Загальної системи преференцій ЄС. Залишаються певні питання щодо прозорості внутрішнього ринку зерна. Починаючи з жовтня 2006 року Україна застосовує режим експортних квот на зерно. У травні 2008 року уряд скасував квоти на пшеницю, ячмінь та жито, а також скасував ліцензування експорту кукурудзи. Також у травні Президент України своїм указом призупинив дію урядових постанов про встановлення квот на експорт соняшникової олії та насіння, а також низку інших урядових актів, що регулюють порядок видачі ліцензій. З самого початку звітного періоду до липня 2008 року ці заходи дозволили експортувати 300 тис. т соняшникової олії та 1000 т соняшникового насіння, які на той час підпадали під ліцензування.

Україна офіційно стала членом СОТ у травні 2008 року. Відповідно до Протоколу про приєднання Україна зобов’язалася прийняти десять законодавчих актів, що стосуються СОТ, з яких упродовж звітного періоду було прийнято шість.

Так, закон, що встановлює необхідні механізми для гармонізації ставок ввізного мита відповідно до Графіку тарифних зобов’язань України перед СОТ протягом звітного періоду прийнятий не був. Насправді, з правової точки зору Україна ще має виконати свої зобов’язання перед СОТ щодо впровадження ввізного мита, оскільки єдиною правовою підставою для застосування тарифів, що відповідаю вимогам СОТ, в Україні, чинною у 2008 році, була Тимчасова урядова інструкція для Митної служби, видана у травні 2008 року. Це питання потребуватиме особливої уваги, зокрема з огляду на те, що як уряд, так і парламент закликають до підвищення ставок мита для деяких товарів з метою покращення погіршеного зовнішньоторгового балансу країни у контексті фінансової кризи.

У відношенні майбутнього торгових відносин України з ЄС, у лютому 2008 року було офіційно розпочато переговори щодо глибокої та комплексної зони вільної торгівлі. Були сформовані відповідні групи переговірників і проведено три раунди переговорів, зокрема у квітні, червні та жовтні 2008 року[83].

Обмеженого прогресу було досягнуто у впроваджені митної частини Плану дій. Продовжуються зусилля, спрямовані на приведення законодавства у відповідність до Переглянутої Кіотської конвенції щодо спрощення та гармонізації митних процедур, хоча зазначена Конвенція ще не була ратифікована. Проект нового податкового кодексу було внесено на розгляд Верховної Ради України, однак не було схвалено упродовж звітного періоду. У січні 2008 року набуло чинності законодавство про запровадження Єдиного адміністративного документу, а починаючи з березня 2008 року Україна використовує карнети АТА для тимчасового імпорту. Роботу із запровадження Гармонізованої системи у варіанті 2007 року завершено не було. У відношенні адміністративної та операційної спроможності Державна митна служба України продовжила вдосконалювати свої відносини з суб'єктами економічної діяльності, посилила безпеку та дотримання законодавства, а також вдосконалила свою систему митного контролю на основі аналізу ризиків. Подальші зусилля потрібні у таких сферах як оцінка митної вартості, цілісність, захист прав інтелектуальної власності на кордоні, управління ризиками, спрощення процедур і сприяння торгівлі.

У відношенні вільного руху товарів і технічних положень прогрес щодо Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів залишається досить обмеженим, навіть у трьох пріоритетних сферах, визначених Україною на 2006-2007 роки (машинобудування, електричне обладнання та посудини високого тиску). Було розроблено два законопроекти щодо ринкового нагляду. Перенесення галузевого законодавства та міжнародних і європейських стандартів у пріоритетних секторах відбувалося повільно у 2008 році. Не було досягнуто значного прогресу у реформуванні інституцій, що відповідають за регулювання якості промислових товарів. У квітні 2008 року Верховна Рада прийняла зміни до закону про стандарти, технічні регламенти та порядок оцінки відповідності. Оновлений закон містить посилання на центральний орган виконавчої влади з оцінки відповідності без зазначення конкретного органу, що має відповідати за такі питання. Закон визначає процедуру повідомлення в Україні та порядок визнання результатів оцінки, проведеної закордонними органами. У червні 2008 року Кабінет Міністрів України схвалив "Концепцію розвитку Державної метрологічної системи України на 2008-2015 роки". Однак ця Концепція не передбачає змін в організаційній структурі метрологічної системи, що є надзвичайно проблематичним питанням через нечіткий розподіл повноважень між кількома задіяними закладами. Сьогодні акредитація залишається єдиною функцією інфраструктури якості, відділеної від Держспоживстандарту, українського органу стандартизації, а обов’язкова сертифікація залишається широко розповсюдженою. Реформування інфраструктури якості стане одним із пріоритетів відповідного проекту технічної допомоги[75].

Україна зробила подальші кроки щодо поступового зближення з санітарними та фіто-санітарними стандартами. У травні 2008 року Верховна Рада України схвалила у першому читанні закон "Про ветеринарну медицину", який, серед іншого, містить положення про систему ідентифікації тварин. Уряд підготував Національний план моніторингу залишкових речовин і забруднювачів у живих тваринах і продуктах тваринництва на 2008-2013 рік і подав його на розгляд Верховної Ради України. Україна продовжила посилювати лабораторії, включаючи створення довідкової лабораторії дослідження пташиного грипу. У деяких закладах продовжилося запровадження правил гігієни на основі системи Аналізу ризиків і критичних точок контролю (HACCP). У липні 2008 року Бюро харчових продуктів і ветеринарної медицини Європейської Комісії (FVO) провело інспекцію молочних продуктів в Україні та рекомендувало Україні вирішити кілька недоліків. Після виявлення нафти у соняшниковій олії Україна запровадила нову систему контролю, що дало можливість продовжити експорт соняшникової олії до ЄС. У вересні 2008 року Бюро направило в Україну своїх експертів для оцінки нової системи контролю. Україні слід продовжити вивчати джерело забруднення. У вересні 2008 року ЄС включав Україну до списку країну зі схваленими планами моніторингу залишкових речовин у домашній птиці (включаючи гусей), плавниковій рибі та конях. Україна прагне розширити цей список, який вже включає молоко, мед і яйця, на інші сфери. Включення до списку є важливим кроком до отримання дозволу на здійснення експорту до ЄС. Сьогодні Україна може експортувати різноманітну тваринницьку продукцію до ЄС для тваринного корму та технічних потреб. У листопаді 2008 року Україна разом з Білоруссю та Російською Федерацією брала участь у засіданні робочої групи Європейської Комісії у Ризі щодо боротьби зі сказом. Україна також взяла участь у семінарах Програми Європейської Комісії "Краще навчання для безпечнішого харчування"[73].

У відношенні бізнес клімату у березні 2008 року розпочала роботу Рада інвесторів. Її мета – створення сприятливих умов для бізнесу в Україні, покращення існуючої законодавчої бази та зменшення корупції.

У сфері заснування компаній уряд підтримує діалог з Європейською бізнес асоціацією щодо покращення інвестиційного клімату та спрощення регуляторно-адміністративних процедур.

У сфері законодавства про функціонування підприємств практика реєстрації підприємств є досить прозорою, але існують проблеми з їхньою ліквідацією. У вересні 2008 року Верховна Рада України схвалила законопроект про акціонерні товариства, який у жовтні підписав Президент України. Закон визначає умови, що регулюють діяльність акціонерних товариств, а також правовий статус і механізми захисту акціонерів. Створення сучасної бази законодавства про підприємства має суттєве значення для забезпечення здорового підприємницького та інвестиційного клімату. Нарешті Україна здійснила початкові кроки у сфері бухгалтерського обліку для запровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності у банківській сфері.

Продовжилися переговори щодо послуг у контексті переговорів про створення зони вільної торгівлі.

У відношенні фінансових послуг законопроект "Про внесення змін до деяких законів України з банківського регулювання" знаходиться на розгляді Верховної Ради України починаючи з листопада 2007 року. Цей документ передбачає внесення змін до кількох правових актів у банківській сфері. Нагляд за банками залишається викликом через непрозорі структури власності деяких банків і відповідних промислових підприємств. Спільна робоча група, утворена з представників Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, підготувала зміни до кількох законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг, які було подано до Верховної Ради України у вересні 2008 року, але не були прийняті. Ці зміни спрямовані на посилення корпоративного управління, розкриття інформації та нагляд за ринком фінансових послуг. У сфері ринків капіталу у лютому 2008 року приватні учасники ринку та Національний банк створили Всеукраїнський депозитарій цінних паперів. Сьогодні існує два проекти закону про страхування, один з яких розглядається Кабінетом Міністрів України, а інший – Верховною Радою України[71].

Кілька законодавчих актів було підготовлено упродовж звітного періоду щодо вільного руху капіталу. Ці акти спрямовані на вдосконалення законодавства щодо єдиної державної валютної політики, спрощення законодавства у сфері іноземних інвестицій та вдосконалення системи обміну інформацією між державними органами, які здійснюють контроль у сфері зовнішньої політики. Незважаючи на можливе обґрунтування положенням про захист торгівлі, заходи, вжиті Україною у контексті фінансової кризи, можуть мати вплив на положення про невтручання щодо правил обміну іноземної валюти.

Інші ключові сфери

Досі залишається нереалізованою податкова реформа. У серпні 2008 року Міністерство фінансів України підготувало проект Стратегії реформи податкової системи Україні, яка була подана на розгляд Кабінету Міністрів України. Її цілі передбачають поступове зменшення податкового навантаження на економіку, підвищення фіскальної ефективності податків через розширення податкової бази, покращення адміністративної системи, відновлення зусиль, спрямованих на боротьбу з корупцією у сфері адміністрування ПДВ, і скорочення випадків уникнення сплати податків. У жовтні 2008 року було схвалено спеціальний податковий режим, який вступив у дію з 1 січня 2009 року, для продукції сільського, лісового та рибного господарств для уникнення негативних наслідків фінансової кризи. Цей режим передбачає спеціальний механізм щодо ПДВ, спрямований на забезпечення спеціального поводження та надання непрямої підтримки сільськогосподарським виробникам відповідно до зобов’язань у рамках СОТ. Борги з повернення ПДВ є проблемою, що потребує системної зміни адміністрування ПДВ, яка досі не була проведена.

Зміни до закону про захист економічної конкуренції обговорювалися у Верховній Раді України у 2008 році. Оцінка політики України у сфері конкуренції була представлена на Глобальному форумі ОЕСР з питань конкуренції у лютому 2008 року. Відповідно до цього звіту "Україна має комплексне та детально розроблене законодавство з питань конкуренції, дотримання якого забезпечується ефективним органом з доброю репутацією". У звіті також відзначаються деякі недоліки в адмініструванні, які створюють значне навантаження на Антимонопольний комітет України, а також слабкі сторони у його статутних повноваженнях і незалежності (наприклад, призначення урядом) і деякі стратегії діяльності. Важливе значення має покращення прозорості. Звіт містить детальні пропозиції щодо внесення змін до законодавство України про конкуренцію та практику його застосування. Було створено Міжміністерську робочу групу з питань державної допомоги[77].

Україна продовжила перегляд законодавчої бази із захисту прав інтелектуальної власності через прийняття у квітні 2008 року закону про внесення змін до деяких законів України щодо прав інтелектуальної власності у зв’язку зі вступом до СОТ. Цей закон продовжує приведення законодавства України у відповідність до Угоди TRIPS, зокрема у відношенні географічних найменувань. Ведеться підготовка кількох законодавчих актів, зокрема переглядається закон про авторські права та розробляються нові закони щодо прав промисл



Другие работы по теме: