Contribution to International Economy

  • Оподаткування доходів фізичних осіб

Зміст

ВСТУП   3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи прибуткового податку з громадян   6

1.1.  Сутність податкової системи України   6

1.2. Теоретична сутність прибуткового податку з громадян   9

РОЗДІЛ 2. Практики оподаткування доходів фізичних осіб   17

2.1. Аналіз практики оподаткування доходів громадян України   17

2.2. Практика оподаткування доходів фізичних  осіб в інших країнах  27

2.2. Практика оподаткування доходів фізичних  осіб в інших країнах  27

РОЗДІЛ 3. Шляхи удосконалення системи прибуткового оподаткування громадян в україні 33

ВИСНОВОК   36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ   39

 

 


ВСТУП

 

Податки – це фінансова категорія, яка впливає на економічні явища та процеси розвитку суспільства. Вони, як знаряддя перерозподілу доходів юридичних та фізичних осіб, є обов'язковим атрибутом держави незалежно від моделі та політики її розвитку. Це дуже небезпечний інструмент у розпорядженні держави, так як без наукової концепції податкової політики, вони можуть гальмувати її економічний розвиток держави. Податкова політика виражається системою оподаткування яка повинна відповідати науково обґрунтованим принципам.

У сучасних умовах перебудови економіки України, становлення та розвитку ринкових відносин у державі важливе місце займає державне регулювання фінансово-господарської діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також накопичень громадян. Оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави. У результаті перерозподілу доходів (платежів) фізичних осіб, з одного боку, реалізується економічна доктрина щодо рівня добробуту різних верств населення, а з іншого - формується фінансова база держави. Сфера перерозподілу доходів фізичних осіб є одним з основних фінансових ресурсів держави. Одним із вагомих важелів регулювання розподілу між державою та населенням фінансових ресурсів є прибутковий податок з громадян та інші податки, які входять до складу податкової системи України.

В будь-якій державі громадяни зобов'язані віддавити частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм методів передавання цих коштів свідчить про рівень розвитку держави. Проте не слід забувати, що податки є й дуже небезпечною зброєю в розпорядженні держави. Без наукової концепції податкової політики вони можуть перетворитися на гальмо економічного розвитку держави. Тому досить важливо, щоб кожна країна мала розумну, досконалу та ефективну податкову політику.

Україна на сучасному етапі переходу від планового державного управління народним господарством до ринкових відносин повинна використовувати механізм оподаткування для стимулювання розвитку виробництва та збільшення ВНП.

Важливою характеристикою сучасних податкових систем розвинутих країн є їх структура співвідношення прямих та непрямих податків. Так у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки; у Франції - непрямі (56,6% податки на споживання, акцизи, внески підприємців у фонд соціального страхування). Німетчина, Італія мають досить урівноважену структуру податків (частка непрямих податків у Німетчині - 42,2%, в Італії - 48,9%).

Співвідношення прямих і непрямих податків в Україні протягом 1991-1995 рр. змінювалось на користь прямих податків.

Центральною ланкою сучасної податкової системи є прибуткове оподаткування особистих доходів. Це викликане не тільки тим, що всі суспільні відношення так чи інакше замикаються на людину, робітника, але і тим, що тажкість особистого прибуткового податку задає рівень обкладання іншими податками.

Актуальність тематики особового прибуткового оподаткування підсилюється тривалим застоєм у галузі теорії і практики оподаткування в нашій країні. Протягом багатьох років проблеми удосконалення системи податків з населення знаходяться якби в затінку. Вирішувалися окремі питання, але вся система не змінювалась. Коли в 60-ті роки було проголошено лінію на поступову відміну всіх податків в СРСР, це було сприйнято всіма як прогресивний крок в розвитку вітчизняної економіки і наклало свій відбиток на відношення до податків. Вважається, що заробітна плата практично єдине джерело доходів громадян, тому, регулюючи її розмір, можна поступово відмовитися від податків. Сьогодні зрозуміло помилковість цієї крапки зору. Припинилися наукові дослідження в даній області. Розгублено податковий апарат. Податкове законодавство відстало від життя і тих процесів, що відбулися в суспільстві.

Прибутковий податок з громадян є одним із елементів поповнення державного бюджету. Оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави. У результаті перерозподілу доходів (платежів) фізичних осіб, з одного боку, реалізуються економічна доктрина щодо рівня добробуту різних верств населення, а з іншого - формується фінансова база держави. Прибутковий податок являється одним із головних джерел надходження до бюджету в економічно розвинених країнах. Так, якщо частка прибуткового податку в доходах бюджету в 90-х роках в США складало більше 35%, в Англії - біля 30%, то в Україні - лише 15%, що майже в тричі менше ніж в країнах з розвинутою економікою.

Стало очевидним, що система оподаткування населення потребує удосконалення і зниження податків (але не відміна) повинно чинитися по мірі накопичування суспільного багатства; податки повинні на ряду з іншими економічними важелями попереджати виникнення прихованих доходів.

Сьогодні головне завдання - створити систему оподаткування громадян, повністю відповідаючу ринковим відносинам. Україна тільки приступає до побудови податкових відносин і реалізації нової для нас концепції оподаткування. Цим викликаний інтерес до даної теми.

 

 


РОЗДІЛ 1

 Теоретичні основи прибуткового податку з громадян

1.1.  Сутність податкової системи України

Функціонування податкової системи в Україні пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінуючою оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним.

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. З одного боку, податки мають забезпечити сталу фінансову базу держави, з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам і громадянам для збереження максимальної заінтересованості в результатах діяльності. Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. Сутність, структура і роль податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки та відповідальність, які виступають невід'ємною частиною податкової системи, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства у країні.

Чинне законодавство не дає визначення податкової системи, що досить часто тягне за собою проблемні моменти не лише в теоретичних дослідженнях, а й на практиці. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" система оподаткування являє собою сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.

Податкова система є різновидом відкритої динамічної системи, Це сукупність встановлених у країні податків. Її відкритість означає необхідність аналізу, передусім зовнішніх чинників, під впливом яких відбувається її становлення. Вимога системності полягає в тому, що податки мають бути взаємопов'язані, органічно доповнювати один одного, не суперечити системі в цілому та її елементам. Системний підхід означає, що мають реалізовуватися обидві функції податків. З позиції фіскальної функції податкова система має забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів до бюджету, з позиції регулюючої забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості, оскільки практично неможливо щоб одночасно в одному податку цілком реалізувалися обидві функції.

Оскільки податки - це по суті продукт еволюції економіки і держави, то податкова система формується перш за все під впливом об'єктивних чинників. У той же час у сучасній демократичній правовій державі запровадження тих чи інших форм оподаткування є результатом волевиявлення членів парламенту, компромісу інтересів різних політичних груп, які у свою чергу представляють інтереси різних верств суспільства.
Становлення відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування з приводу розподілу податкових доходів між державним і місцевим бюджетами в Україні має свої особливості:

- нерозвиненість системи місцевих податків і зборів та як наслідок - відсутність у місцевих бюджетів власної доходної бази;

- постійний перегляд переліку і пропорцій розподілу загальнодержавних податків і зборів між державним і місцевими бюджетами;

- відсутність ефективної системи фінансового вирівнювання при великих розбіжностях у податкоспроможності регіонів, що зумовлює великі розриви в обсягах суспільних послуг на душу населення між регіонами.

Щодо складу податкової системи України, то її основу створюють податки, аналогічні тим, які становлять ядро податкових систем більшості сучасних розвинутих країн, що свідчить про загальну закономірність уніфікації оподаткування.

Вищезазначене дає можливість зробити висновок про існування в Україні тенденції до розширення переліку податків і зборів, що входять до її податкової системи. Також є тенденція до поєднання у системі особистих та реальних податків. Крім того, простежується тенденція до диференційованого оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, що працюють без створення юридичної особи, а також зі створенням юридичної особи, а серед останніх - до диференційованого оподаткування, з одного боку, великих і середніх за розмірами підприємств, а з іншого - суб'єктів малого підприємництва. Наслідком такої диференціації стало поєднання в межах однієї податкової системи двох підсистем оподаткування - звичайної для одного виду платників і спрощеної для іншого.

Слід зауважити, що суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками багатьох видів податків і зборів, зокрема податку на додану вартість (за винятком, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів єдиним податком за ставкою 6%), прибуткового податку тощо.

Розробляючи податкову політику та впроваджуючи її у життя, органи державної влади повинні базуватися також на методології оподаткування. Органічним елементом методології оподаткування є сфера його методичного забезпечення. Методичні основи оподаткування - це вибір податкових форм й наповнення їх конкретним змістом (прийняття організаційно-правового порядку обчислення і стягнення податків), встановлення прав та обов'язків сторін податкових правовідносин. Створення методик оподаткування, які адекватно відображають стан економіки і політики є логічним завершенням методологічних досліджень податкових проблем у межах кожного етапу податкового реформування.

 

1.2. Теоретична сутність прибуткового податку з громадян

Податки з населення – це економічні відносини в грошовій формі, які виникають між державою та населенням з приводу примусового обов’язкового вилучення частини їх доходу для покриття платежів бюджету

Платниками прибуткового податку (суб’єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі – громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Об’єктом оподаткування вважаються доходи у грошовій та натуральній формі, одержані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові відносини, крім виплат:

допомог по державному соціальному страхуванню та державному соціальному забезпеченню, крім допомог по тимчасовій непрацездатності;

державних пенсій, а також додаткових пенсій, що виплачуються за умовами добровільного страхування пенсій;

сум, одержаних в результаті відчуження майна, що належить громадянам на правах власності, за нотаріальне посвідчення або за операції з відчуження якого сплачується державне мито чи плата за вчинення нотаріальних дій, крім доходів, отриманих від реалізації продукції та іншого майна в результаті здійснення ними підприємницької діяльності;

доходів громадянам від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній та садовій ділянці продукції рослинництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки;

процентів, дисконтних доходів і виграшів по облігаціях державних позик, грошових вкладах, іменних ощадних сертифікатах, виграшів за державними лотереями та державними казначейськими зобов’язаннями;

доходів, одержаних від відчуження громадянами акцій та інших корпоративних прав, які були набуті такими громадянами в процесі приватизації в обмін на їх приватизаційні або компенсаційні сертифікати, а також в межах їх пільгового придбання за власні кошти;

сум матеріальної допомоги, включаючи вартість речових призів та подарунків у межах дванадцяти мінімальних розмірів заробітної плати на рік включно;

доходів працівників сільськогосподарських підприємств, одержаних ними натурою (сільськогосподарською продукцією власного виробництва та продукцією її переробки, за винятком продукції, визначеної Кабінетом Міністрів України). Обчислення зазначених доходів провадиться за очікуваною собівартістю відповідної продукції;

сум плати за утримання та навчання дітей у дошкільних виховних закладах, закладах загальної середньої, професійно-технічної освіти, а також у державних вищих навчальних закладах освіти, розташованих на території України, за рахунок фізичних або юридичних осіб;

сум дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

інших доходів у відповідності до діючого законодавства.

Розрахований сукупний оподатковуваний доход з метою оподаткування зменшується в залежності від наявних у громадянина умов та пільг (табл.1.1).

Таблиця 1.1 – Характеристика умов та пільг для зменшення сукупного оподатковуваного доходу

Умови зменшення сукупного

оподатковуваного доходу

Розмір неоподаткованого доходу за місяць в неоподаткованих мінімумах (17 грн.)

Всім платникам податків

1

На кожну дитину до 16 років, якщо місячний оподаткований доход не перевищує 10 мінімальних заробітних плат

1

Громадяни, які постраждали від Чорнобильської катастрофи:

1, 2 категорії

3, 4 категорії

 

 

10

5

Учасники Великої Вітчизняної війни

15

 

Діючим законодавством встановлені й інші пільги щодо оподаткування доходів громадян.

Прибутковий податок з сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи, при умові обов’язкового ведення в цьому місці трудової книжки і провадження відрахувань до фонду соціального страхування, обчислюється за ставками (табл.1.2).

Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи, та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20 процентів з перерахуванням після закінчення календарного року за шкалою ставок.

Нарахування, утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які проводять виплати доходів.

 

 

 

Таблиця 1.2 – Ставки прибуткового податку  з доходів громадян

 Місячний сукупний

оподатковуваний доход

Ставки і розміри податку

До 17 грн.

(доход у розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму)

Не обкладається

18 грн. – 85 грн.

(від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів)

10 % суми доходу, що перевищує роз-мір 1 неоподатковуваного мінімуму

86 грн. – 170 грн.

(від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів)

6 грн. 80 коп. + 15 % із суми,

 що перевищує 85 грн.

171 грн. – 1020 грн.

(від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів)

19 грн. 55 коп. + 20 % із суми,

що перевищує 170 грн.

1021 грн. – 1700 грн.

(від 60 до 100 неоподатковуваних мінімумів)

189 грн. 55 коп. + 30 % із суми, що перевищує 1020 грн.

1701 грн. і вище

(понад 100 неоподатковуваних мінімумів)

393 грн.55 коп + 40% із суми, що перевищує 1700 грн

 

По закінченні календарного року визначається сума сукупного річного оподатковуваного доходу. Прибутковий податок з річного доходу визначається з середньомiсячного доходу з урахуванням сплаченого (утриманого) протягом року податку з місячних доходів. Обчислення податку і перерахунок провадиться підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності до 1 лютого наступного за звітним роком, а до 15 лютого ці відомості за встановленою формою подаються ними до податкової інспекції за місцем проживання платника.

Після закінчення календарного року громадяни, які отримували доходи не лише за основним місцем роботи, а й за сумісництвом, за трудовим договором, тимчасовою роботою, з продажу нерухомого майна, автомобіля, авторські винагороди, дивіденди тощо), та ті громадяни, які не мали основного місця роботи (пенсіонери, безробітні, студенти, учні), але одержували будь-які доходи в грошовій формі або натуральній формах, зобов’язані до 1 березня наступного року подати до податкового органу за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу, одержаного як за основним, так і не основним місцем роботи. Особи, які одержують доходи не за місцем основної роботи, зобов’язані вести облік доходів i витрат, пов’язаних з одержанням цих доходів, за формою і у порядку, встановленому ГДПА України.

Оподатковуваним доходом громадян від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними ГДПА України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, можуть обрати спосіб оподаткування доходів за фіксованим розміром податку за умови, якщо:

у трудових відносинах з ними працює не більше 5 осіб;

річний валовий доход не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів (119000 грн.);

здійснюється підприємницька діяльність з продажу товарів (крім лікеро-горілчаних та тютюнових виробів, паливо-мастильних матеріалів), а громадянин є платником ринкового збору.

Розмір фіксованого податку встановлюється місцевою радою і при здійсненні підприємницької діяльності самостійно громадянином не може бути меншим 20 грн. та більшим ніж 100 грн. за календарний місяць.

У випадку, коли підприємницька діяльність здійснюється за участю найманих осіб, розмір фіксованого податку збільшується на 50 % за кожну особу.

Платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, звільняються від сплати нарахувань на фонд оплати праці, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, податку на промисел, збору на обов’язкове соціальне страхування, збору до фонду України соціального захисту інвалідів, а також придбання торгового патенту.

Такий порядок може застосовувати лише вузька категорія підприємців – ті, що ведуть торгівлю на ринках та сплачують ринковий збір.

Фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, можуть також застосовувати спрощену систему оподаткування за умови, якщо:

ü у трудових відносинах з ними, включаючи членів їх сімей, працює не більше 10 осіб;

ü обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.;

ü фізична особа не здійснює підприємницьку діяльність з лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, паливо-мастильними матеріалами.

Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації в залежності від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У випадку, коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участі у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа, яка сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків та зборів (обов’язкових платежів): податку на додану вартість; податку на доходи фізичних осіб; плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов’язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов’язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти.

Фізичні особи, як суб’єкти господарювання, із доходів осіб, які знаходяться у трудових відносинах з ними, утримують прибутковий податок (за умовами одержання доходів не за місцем основної роботи) та інші обов’язкові відрахування.

Таким чином, сума податку для наведеної категорії підприємців не залежить ні від розміру отриманого прибутку, ні від розміру отриманої виручки.

Аналізуючи наведені особливості різних систем оподаткування приватних підприємців, кожному із них не важко оцінити: вигідно йому перейти до сплати єдиного податку, чи ні. Якщо співвіднести можливі річні суми фіксованого та єдиного податків з максимально передбаченою сумою виручки, ми бачимо, що при сплаті єдиного податку співвідношення зазначених показників – 0,48 %, при сплаті фіксованого податку – 1,01 %. До того ж, в розрахунках із споживачами при єдиному податку використання ЕККА не є обов’язковими.

 


РОЗДІЛ 2

 Практики оподаткування доходів фізичних осіб

 

2.1. Аналіз практики оподаткування доходів громадян України

На особливості прибуткового оподаткування населення в кожній конкретній державі впливає ряд факторів, серед яких можна виділити консервативність чи ліберальність економіки, ментальність та податкову культуру населення, економічну ситуацію в країні тощо.

Так, в Україні, виходячи з низького рівня ефективності функціонування податкової системи, постала проблема її реформування. У першу чергу – одного з основних податків: податку з доходів фізичних осіб. Як відомо, при виборі політики оподаткування доходів громадян перш за все визначається її характер: пропорційний чи прогресивний. Так, із січня 2004 року ставка прибуткового податку з громадян була встановлена в розмірі 15 % об’єкта оподаткування (у перехідний період до 31 грудня 2006 року – 13 %), замість прогресивної шкали ставок, що діяла до зазначеного часу, із граничною ставкою 40 % та середньою ефективною – 17 %.

Зрозуміло, що податкова реформа – це система впорядкованих заходів, вона може тривати не один рік, тому ці заходи повинні відповідати вітчизняним соціально-економічним реаліям, рівню розвитку виробничих сил, ураховувати існуючі накопичені проблеми. Проте існує й інший бік проблеми. Зокрема, запроваджувані реформаційні кроки повинні відповідати не лише внутрішнім економічним реаліям, а й, у більш загальному контексті, загальносвітовим вимогам і стандартам. До таких стандартів сьогодні у світі відносять вимоги сталого розвитку, сутність яких проявляється в зменшенні антропологічного тиску на зовнішнє природне середовище та врахування у поточний момент часу інтересів майбутніх поколінь.

На нашу думку, запровадження пропорційної системи було здійснено помилково, варто було вдосконалити вже діючу систему. Це підтверджує той факт, що в 2004 році із запровадженням пропорційної ставки податку податкові надходження зменшилися порівняно з 2003 роком. А в 2005 і 2006 роках вони зросли у зв’язку з різким зростанням номінальних доходів населення в силу збільшення мінімальної заробітної плати, що можна простежити з таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Взаємозв’язок надходжень від податку з доходів фізичних осіб, ВВП та доходів населення, млрд. грн.

Показники

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Відхиленя, абс.

Відхилення, %

ВВП

170,1

204,2

225,8

267,3

345,9

441,4

472,2

712,9

542,80

419,1

Доходи населення

86,9

158,0

185,1

215,7

269,8

365,9

479,3

614,9

528,00

707,6

Заробітна плата

42,3

67,4

79,0

94,7

114,2

148,2

206,4

270,6

228,30

 

639,7

 

Податок із доходів фізичних осіб

6,4

9,0

11,1

13,8

13,4

17,3

22,7

34,8

28,40

543,7

 

 

Основні чинники, що позитивно впливають на надходження податку з доходів фізичних осіб:

­зростання ставки податку з 13% у 2006 році до 15% у 2007 році;

­зростання номінального обсягу ВДВ (2005 рік – 72,8 млрд. грн., 2006 рік (очікуване) – 87,2 млрд. грн., 2007 рік (прогноз) – 106,8 млрд. грн.;

­зростання фонду оплати праці робітників і службовців у 1,25 рази та середньомісячної заробітної плати.

Фактори, що безпосередньо впливають на забезпечення зростання життєвого рівня населення та надходження податку з доходів фізичних осіб:

­підвищення Урядом мінімальної заробітної плати з 1 січня 2006 року до 350 грн. на місяць, з 1 липня 2006 року – 375 грн., з 1 грудня 2006 року – 400 грн., з 1 липня – 420,0 грн. та з 1 грудня 2007 року - 450 грн.;

­підвищення Урядом мінімального прожиткового мінімуму на одну  особу у 2007 році з 1 січня -  492 грн., з 1 квітня -  501 грн., з 1 жовтня -  510 грн.;

­зростання доходів населення, насамперед заробітної  плати, посилення стимулюючої функції заробітної плати.

Прогнозний розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб розраховувався на 2007 рік виходячи з фонду оплати праці 38 035,0 млн.грн., що на 7 615,9 млн.грн. або у 1,25 рази більше, ніж у 2006 році.

В розрахунку прогнозу по податку з доходів фізичних осіб на 2007 рік враховано фонд оплати праці згідно з макропоказниками, з яких вираховується сума грошового утримання військовослужбовців, що підлягає оподаткуванню (без курсантів військової строкової служби), та зараховується з 2006 року до місцевого бюджету.

Відповідно до пункту 3.5 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 № 889 - ІУ при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено відрахування від суми оплати праці у розмірі від 1 до 5% до Пенсійного фонду України, Законом України „Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування” передбачено відрахування до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від суми оплати праці у розмірі 0,5% та до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (від 0,5% до 1%). Тому фонд оплати праці зменшується на відрахування до пенсійного фонду, фондів соціального страхування на випадок безробіття та у зв’язку з втратою працездатності.

У розрахунку прогнозу на 2010 рік враховано розмір податкової соціальної пільги, визначеної відповідно до статті 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Обсяг податкової соціальної пільги визначається в цілому по Україні на плановий бюджетний період і складається із пільг, передбачених у підпунктах 6.1.2, 6.1.3 та 6.5.1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

а) відповідно до підпункту 6.1.2 закону, визначено перелік пільгових категорій працівників, яким надається соціальна пільга у розмірі 150%. Слід відмітити, що сума податкової соціальної пільги на 2007 рік врахована у сумі 11 005,6 тис.грн;

б) відповідно до підпункту 6.1.3 закону надається соціальна пільга за переліком  категоріям працівників у розмірі 200%, яка  становить у 2007 році 1 699,1 тис.грн.;

в) відповідно до підпункту 6.5.1 закону податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої з 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень, тобто “межа” надання пільги прогнозується в сумі 740 грн. У 2010 році обсяг цієї пільги прогнозується 211 784,1 тис.грн.

Прогнозний розрахунок податку на доходи із врахуванням податкової соціальної пільги на 2010 рік передбачений в сумі 224 488,8 тис. грн., який визначений виходячи із мінімальної заробітної плати 400 грн. в місяць та граничного розміру доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги, в сумі 740 грн. В результаті поступового наближення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму та росту середньомісячної заробітної плати у 2010 році, очікується тенденція щодо зменшення кількості отримувачів податкової соціальної пільги протягом  звітного періоду.

Відповідно до статті 5 Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” визначено, що платник податку має право на суму податкового кредиту зменшити свій річний оподатковуваний дохід.

Підставою для отримання податкового кредиту є сума коштів,  сплачена платником податку на користь закладів освіти (для компенсації вартості навчання) та відображена ним у річній податковій декларації.

Визначається сума податку з доходів фізичних осіб з врахуванням втрат від надання податкового кредиту.

Прогнозна сума податкового кредиту на 2010 рік визначена на основі очікуваної суми податкового кредиту на 2009 рік (5 562,3 тис.грн.) з врахуванням росту середньої зарплати у 2010 році (24,0%) та складає 7 050,0 тис. грн. Сума податку з доходів, з врахуванням витрат, від застосування податкового кредиту, на 2010 рік розрахована у розмірі 5 270 601,0 тис. грн.

Прогнозний розрахунок податку з доходів фізичних осіб на 2010 від зайняття підприємницькою і незалежною професійною діяльністю - 99 841,4 тис.грн., фіксованого податку на доходи фізичних осіб –  18 571,3 тис.грн.

Податок з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу на 2010 рік визначено в сумі 292 539,4 тис.грн., що на 109 131,5 тис.грн. більше, ніж за надходження 2009 року з урахуванням росту заробітної плати та  збільшенням ставки податку доходів з фізичних осіб. Таким чином, з врахуванням основних макропоказників, соціальної пільги прогноз по податку з доходів фізичних осіб становить 7 048 181,9 тис.грн.

Таблиця 2.2 – Розрахунок по податку з доходів фізичних осіб на 2010р. (тис. грн..)

№ п/п

Показники

2009р.

2010р.

Відхилення

 

 

абс.

%

1

Фонд заробітної. плати робітників, службовців, працівників малих підприємств та галузі с/г

30419081,60

38034977,20

7615895,60

125,04

2

Фонд заробітної плати  військовослужбовців

1496360,30

1536762,50

40402,20

102,70

3

Відрахування до Пенсійного фонду( від 2,06%), тимчасова втрата працездатності (від 1%) та на випадок безробіття (0,5%) (4%) (3,56)

1802919,3   

1354045,20

-448874,10

75,10

4

Фонд заробітної плати без відрахувань (р.1-р.3)

29336162,30

36680932,00

7344769,70

125,04

5

Сума податку з доходів фізичних осіб, 13%, 15%

3813701,10

5502139,80

1688438,70

144,27

6

Суми податку на доходи фізичних осіб із соціальних пільг, всього

141663,10

224488,80

82825,70

158,47

 

В т.ч.

 

 

0,00

0,00

п.6.1.2 Закону у розмірі 150% суми пільги, визначеної за правилами п.п 6.1.1 цього пункту

9993,20

11005,60

1012,40

110,13

 

Продовження табл.. 2.2

п.6.1.3 Закону у розмірі 200% суми пільги, визначеної за правилами  п.п 6.1.1 цього пункту, - для платника податку

1300,00

1699,10

399,10

130,70

п.6.5.1 Закону податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн.

130369,90

211784,10

81414,20

162,45

7

Сума податку без соціальної пільги (р.5-р.6)

3672038,30

5277651,00

1605612,70

143,73

8

Суми податкового кредиту, згідно

5562,30

7050,00

1487,70

126,75

9

п. 5.3.3 Закону суми коштів сплачені платником на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої освіти, але не більше суми визначеної у п.п.6.5.1 п.6.5 ст.6 у розрахунку за кожний місяць

5562,30

7050,10

1487,80

126,75

Продовження табл.. 2.2

10

Сума податку з доходів фізичних осіб з врахуванням втрат від застосування податкового кредиту (р.7 –р.8)

3666475,70

5270601,00

1604125,30

143,75

 11

Податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю і незалежною діяльністю та іншого додаткового доходу

64150,70

99841,40

35690,70

155,64

12

Фіксований податок на доходи фізичних осіб (без 10%, що сплачується до Пенсійного фонду)

12093,40

18571,30

6477,90

153,57

13

Разом до бюджету (р.10+р.11+р.12)

3742719,80

5389013,70

1646293,90

143,99

14

Сума податку з доходів військовослужбовців

183407,90

292539,40

109131,50

159,50

15

Сума податку з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті, на виграші або призи, нерезидентів, від інших видів діяльності, з доходів задекларованих громадянами, контрольно – перевірочної роботи, тощо

871276,80

1366628,80

495352,00

156,85

13

Всього податку

4797404,50

7048181,90

2250777,40

146,92

 

 

У складі доходів, що враховуються в розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів, інші доходи (без податку з доходів фізичних осіб) складають 6,1% загальної суми доходів, в тому числі:

­плата за торговий патент – 2,5%;

­єдиний податок – 2,5%;

­інші доходи – 1,2%.

 У системі податкових доходів бюджету податок з доходів фізичних осіб посідає сьогодні третю позицію — після податку на додану вартість (40,5 %) та податку на прибуток підприємств (21,1 %): його частка становить понад 20 %. За період 2004— 2008 рр., в умовах функціонування нової — пропорційної — системи особистого прибуткового оподаткування, зростання податку на доходи фізичних осіб відбулося в 3,5 рази, або майже на 250 %.

 

Таблиця 2.3 – Динаміка податку з доходу фізичних осіб в доходах консолідованого бюджету України

Показник

2004

2005

2006

2007

2008

Абс. відх.

Відх., %

1. Валовий внутрішній продукт, млрд. грн..

345,11

441,45

544,15

712,95

911,4

566,29

264,09

2. Доходи зведеного бюдж

 

 

 

 

 

 

 

● загальний обсяг доходів, млрд.. грн..

91,5

134,2

171,8

219,9

297,8

206,3

325,46

● питома вага акумуляції ВВП, %

26,5

30,4

32

30,8

31,4

4,9

118,49

3. Податкові доходи бюджету

 

 

 

 

 

 

 

● обсяг у доходах бюджету, млрд.. грн..

63,1

98,1

125,7

158,8

227,2

164,1

360,06

● частка в доходах бюджету, %

68,9

73,1

73,2

72,2

76,3

7,4

110,74

● питома вага акумуляції ВВП у бюджеті, %

18,3

22,2

23,4

22,3

24,2

5,9

132,24

4. Прямі податки

 

 

 

 

 

 

 

● обсяг у бюджетних доходах, млрд. грн.

31,7

43,5

52,1

74,4

100,3

68,6

316,40

● частка в бюджетних доходах, %

34,6

32,4

30,3

33,8

33,7

-0,9

97,40

● частка в податкових доходах бюджету, %

50,2

44,3

41,5

46,9

44,1

-6,1

87,85

Продовження табл. 2.3

● питома вага акумуляції ВВП у бюджеті, %

9,2

9,9

9,8

10,4

11

1,8

119,57

5. Податок на доходи фізичних осіб

 

 

 

 

 

 

 

● обсяг у бюджетних доходах, млрд. грн.

13,2

17,3

22,8

34,8

45,9

32,7

347,73

● темпи приросту, %

31,1

31,8

52,6

31,9

31,9

100,00

● частка в бюджетних доходах, %

14,4

12,9

13,3

15,8

15,4

1

106,94

● частка у податкових доходах бюджету, %

20,9

17,6

18,1

21,9

20,2

-0,7

96,65

● частка в системі прямих податків, %

41,6

39,8

43,8

46,8

45,7

4,1

109,86

● питома вага акумуляції ВВП у бюджеті, %

3,8

3,9

4,2

3,8

5

1,2

131,58

 

Фіскальна ефективність податку з доходів фізичних осіб обумовлюється низкою чинників. Одним, досить важливим з позитивних боків цього податку в їх загальній сукупності, є те, що він насамперед є найвагомішим за кількістю платників, які його сплачують. Негативний вплив на фіскальність податку з доходів фізичних осіб справляє більш широкий ряд чинників, зокрема:

• низький рівень доходів більшої частини населення країни;

• неофіційний (тіньовий) сектор економіки як джерела одержання доходів;

• стан безробіття в країні (ця тенденція посилюється в умовах фінансової кризи, яка також зумовлює факт неодержання доходів взагалі або їх несвоєчасність);

• невисока ставка податку (норма оподаткування) — 15 %;

• наявність значного переліку пільг з податку — як для окремих категорій платників, так і в загальному списку.

 
2.2. Практика оподаткування доходів фізичних  осіб в інших країнах

На початковому етапі свого функціонування податкова система України спричинила кризові явища у механізмі розподілу фінансових ресурсів мільйонів громадян на користь держави, а тому сформувала чіткий стереотип несправедливості, який трансформувався в досить розвинений інститут приховування доходів. У цій ситуації податкове законодавство довело свою недієздатність в пошуку оптимального відношення податкових ставок, податкових пільг, які б враховували складну соціально-економічну ситуацію в країні на фоні кризових явищ у всіх сферах суспільного життя.

На відміну від вітчизняних реалій зовсім інший підхід до платників податків із доходів фізичних осіб в іноземних державах, де стан демократії та суспільні норми в значній мірі мають вплив на побудову та функціонування фіскальної політики, яка передовсім спрямована на вирішення соціальних питань та економічну мотивацію домогосподарств, а вже потім на забезпечення уряду фінансовими ресурсами.

В умовах створення в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки пошук шляхів удосконалення власної системи оподаткування доходів фізичних осіб із урахуванням світових здобутків у цій сфері є досить актуальним.

Питанню вивчення основ побудови податкових систем іноземних держав та порядку оподаткування фізичних осіб присвячується досить багато наукових праць, зокрема вагомих результатів досягли О.Д. Василик, Г.П. Толстоп'ятенко, Я.В. Литвиненко, І.Д. Якушик, Н.М. Ткаченко та інші.
Іноземні системи прямого оподаткування доходів фізичних осіб мають уже досить апробовану часом практику становлення та розвитку на базі глибокого усвідомлення кожним платником податку свого конституційного обов'язку — сплати податків.

Значні соціальні видатки та постійна увага держави до платника податків поступово виховали свою податкову культуру, яка зовсім інша від вітчизняних реалій. Також по іншому розуміється і сутність категорії «податок»: в Німеччині - це підтримка, яку громадяни надають державі; у Великобританії - це обов'язок перед державою; у США податок розуміється як «такса»; у Франції - як обов'язкова плата. Для нашої держави, як не прикро, розуміння даної фінансової категорії зводиться лише до примусового платежу.

На відміну від України, де порядок, ставки, правила оподаткування податком із доходів фізичних осіб встановлюються виключно на загальнодержавному рівні, в іноземних державах органам місцевого самоврядування надано досить широке право в сфері податкової юрисдикції. У таких країнах Європи, як Болгарія, Кіпр, Естонія, Греція, Латвія, Норвегія, Румунія, особистий прибутковий податок належить до місцевих податків, а в Бельгії, Данії, Фінляндії, Швеції та Швейцарії органи місцевого самоврядування самостійно визначають ставки, за якими будуть оподатковуватися доходи громадян.

Досить цікавою є практика справляння податку в Китайській Народній Республіці. Держава надає право податковим агентам компенсувати витрати на забезпечення сплати податку в розмірі 2% від суми утриманого податку. На відміну від вітчизняних реалій, в яких передові комп'ютерні технології в процесі подання податкової звітності тільки почали застосовуватися на практиці, в Австралії визначення податкового зобов'язання та суми податку, що підлягає поверненню, за допомогою інформаційних технологій є вже досить широко апробованим. Пересічний платник податку може скористатися через мережу Інтернет так званим tax calculator - податковим калькулятором, робота якого побудована за принципом алгоритму. Задаючи суму отриманого доходу та параметри, що є характерними для платника податку (пільги, знижки, витрати), програма самостійно обраховує необхідні фіскальні показники.

Податки на спадщину як одна із складових прибуткового оподаткування у розвинутих країнах світу не відіграє значної ролі, якщо розглядати його з точки зору ефективного фіскального інструменту. У деяких країнах, таких як Італія, Люксембург, Австралія, Канада і Нова Зеландія, спадок узагалі не розглядається як об'єкт, з якого сплачується податок.
Світовий Податковий кодекс закріплює такі основні вимоги, яких потрібно притримуватися при створені ефективної податкової системи:

- запровадження єдиного загального кодексу на всі податки замість безлічі податкових законів;

- відмова від протекціоністських податків. Ця умова є обов'язковою для виконання в контексті інтеграції в світову економіку;

- ві



Другие работы по теме: