Contribution to International Economy

  • Державна служба поняття та сутність

 

Державна служба: поняття та сутність

 


План

 

1.  Поняття державної служби  3

2. Завдання, функції та принципи державної служби  5

3. Види державної служби  9

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ   12

 

 

 


Поняття державної служби

 

Державна служба — один з важливих видів суспільно корисної діяльності, зміст якої полягає у виконанні завдань і функцій держави відповідно до обсягу компетенції відповідного органу державної влади. Державна служба є організаційно-правовим явищем зі своїм характерним змістом та особливостями.

В усіх випадках службова діяльність пов'язана з трьома елементами:

1) запровадженням служби (встановлення посад, їх кількості), правовим врегулюванням порядку проходження тощо;

2) організацією виконання повноважень, здійсненням управління відповідними об'єктами;

3) вирішенням внутрішньоорганізаційних питань службової діяльності в певному органі чи організації (взаємовідносини між структурними підрозділами та службовцями відповідного органу).

Державну службу традиційно розглядають в трьох аспектах — соціальному, політичному і правовому. У стислому вигляді її соціальний аспект характеризується призначенням державної служби в житті суспільства; політичний пов'язаний з формуванням державної влади, її здійсненням відповідними органами; юридичний аспект зумовлений необхідністю правового регулювання статусу державних службовців, порядку проходження служби та інших елементів державно-службових відносин

В юридичній науці головна увага приділяється саме правовому аспекту державної служби, в якому чільне місце посідає адміністративно-правове регулювання.

Сукупність взаємозв'язанних правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері державної служби, становлять комплексний інститут права (правовий інститут). Так, до нього входять: норми конституційного права, якими встановлюється право на державну службу; норми фінансового права, що регулюють фінансування державної служби тощо; а також норми деяких інших галузей права — екологічного, трудового, земельного і т. ін.

При визначенні поняття державної служби слід виходити з наступних основних ознак цього явища:

державна служба — це професійна діяльність осіб, що обіймають посади в державних органах (законодавчих, виконавчих, судових, прокуратурі) та їх апараті;

державна служба здійснюється на основі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів;

зміст державної служби полягає в практичному виконанні завдань і функцій держави та вирішенні інших суспільно важливих завдань, забезпеченні прав і свобод громадян;

оплата праці державних службовців здійснюється з державних коштів (з Державного бюджету).

Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. містить визначення поняття державної служби, яке в цілому охоплює головні її ознаки. Це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів (ст. 1 згаданого Закону).

В юридичній науці існують два підходи щодо визначення дефініції державної служби: широкий і вузький. Відповідно до широкого трактування державна служба — це служба в державних підприємствах, установах і організаціях (державних навчальних закладах, державних закладах охорони здоров'я тощо). Вузький аспект даного поняття визначений у статті 1 Закону «Про державну службу», згідно з яким державна служба — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їхньому апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.


2. Завдання, функції та принципи державної служби

 

Державна служба ставить перед собою наступні завдання:

охорона конституційного ладу України, створення умов для розвитку громадянського суспільства, виробництва, забезпечення вільної життєдіяльності особистості, захист прав, свобод і законних інтересів громадян;

формування суспільно-політичних і державно-правових умов для практичного здійснення функцій державних органів;

забезпечення ефективної роботи державних органів у від повідності до їхньої компетенції;

удосконалення умов державної служби і професійної ді яльності державних службовців;

створення і забезпечення належного функціонування сис теми підготовки і підвищення кваліфікації державних служ бовців;

забезпечення принципу гласності в діяльності державних службовців і державних органів, дотримання законності, викорінення бюрократизму, корупції та інших негативних явищ у системі державної служби.

Похідними від завдань державної служби є її функції. Під функціями державної служби слід розуміти основні напрями практичної реалізації правових норм інституту державної служби, які сприяють досягненню відповідної мети правового регулювання державно-службових відносин і виконанню державною службою своєї соціальної ролі і державно-правового призначення. В юридичній науці немає єдиної точки зору щодо поняття та видів функцій державної служби. Так, Ю. М. Старилов розглядає функції державної служби, виходячи з особливостей функцій права і функцій держави. Водночас він вирізняє два типи функцій державної служби: державної служби як виду соціально корисної професійної діяльності особи (вони знаходяться у прямій залежності від функційю держави) і державної служби як правового інституту (випливають із функцій права). На підставі їхнього синтезу Ю. М. Старилов виокремлює наступні функції державної служби:

а) основні — інформаційне забезпечення, прогнозування і моделювання, планування, організація, керівництво, координа ція, контроль, регулювання, облік;

б) загальні — здійснення державної кадрової політики; комп лектування персоналу державних органів із врахуванням здіб ностей, професійних, особистих і моральних якостей; організа ція державної служби; планування і прогнозування розвитку персоналу державних органів; аналіз стану і ефективності державної служби в органах державної влади та ін.;

в) специфічні, які можна розглядати як регулятивний і організаційний вплив щодо обмеженого і доцільного втручання у сферу економіки і соціально-культурного будівництва, в яких об'єкти управління володіють значною самостійністю щодо вибору рішень та їх реалізації;

г) допоміжні, які мають на меті обслуговування діяльності державних органів у рамках основних, загальних і специфічних функцій (діловодство, юридичне обслуговування, матеріально- технічне забезпечення тощо);

д) спеціальні, які відображують особливості об'єкту управ ління (наприклад, методичне, технічне керівництво). Вони можуть доповнювати загальні функції в разі їх недостатності

Дещо іншу думку з цього приводу висловлює О. П. Ноздрачьов, який вважає, що функціями державної служби є:

правозастосовча. Вона здійснюється через виконання по садових обов'язків і прийняття актів управління про виконання законів тощо;

правотворча. Іншими словами цю функцію можна назвати нормотворчою, яка проявляється у законопроектній діяль ності, а також в експертній, аналітичній, довідковій ро боті державних службовців у процесі підготовки законо проектів;

правозахисна. Одним із основних обов'язків державних службовців є реалізація та захист прав і свобод людини і громадянина, надання їм управлінських (адміністратив них) послуг;

регулятивна. Державна служба проявляє себе при під готовці різних конкретних програм державної діяльнос ті, інших державних рішень. У цьому розумінні держав на служба виконує важливу регулятивну функцію, яка проявляється в тому, щоб забезпечити погодженість ін тересів різних верств суспільства;

організаційна. Державна служба покликана забезпечити координацію й упорядкування діяльності державних орга нів, об'єднуючи їх в один державний апарат легітимної державної влади.

Принципи державної служби закріплюються в Конституції України, Законі «Про державну службу» (стаття 3) та інших нормативно-правових актах. Єдиного вичерпного переліку нормативно закріплених принципів немає. Вони є досить різноманітними, багаточисельними і взаємообумовленими один одним. Відповідно до статті 3 Закону державна служба грунтується на таких основних принципах, як:

служіння народові України;

демократизм і законність;

гуманізм і соціальна справедливість;

пріоритет прав людини і громадянина;

професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі;

персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліни;

дотримання прав та законних інтересів органів місцевого самоврядування;

дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єд нань громадян.

В юридичній науці прийнято класифікувати принципи державної служби на два види: конституційні (інколи їх називають «основні») і опганізаційно-правові («організаційно-функціональні»).

До конституційних принципів належать: служіння народові України; демократизм і законність; рівність доступу до державної служби; пріоритет прав людини і громадянина, політична і релігійна нейтральність, гласність і прозорість та ін.

 


3. Види державної служби

 

В юридичній науці і чинному законодавстві досить важливим є питання про види державної служби. Необхідно відмітити, що на законодавчому рівні це питання не знайшло свого вирішення. В теорії адміністративного права з цього приводу існують різні точки зору. Більше того, немає єдиної думки з приводу того, про що саме йде мова: про «типи», «види», «форми» чи «рівні» державної служби. Саме такі різноманітні і різноаспектні поняття часто використовуються при характеристиці державної служби. Найчастіше використовується поняття «види» державної служби, рідше — «типи» і «види». Так, В. Л. Коваленко пропонує застосувати принцип поділу всієї державної служби на два основних типи — цивільну службу і мілітаризовану службу і третій, додатковий, тип — спеціалізовану службу. У свою чергу типи державної служби поділяються ним на види.

Більше прихильників має точка зору, згідно з якою державна служба поділяється тільки на два види: цивільну і мілітаризовану. Так, Ю. М. Старилов зазначає, що «...загальновизнано розподіляти державну службу на два види: цивільну (наприклад, служба в державних органах Російської Федерації та її суб'єктів, в адміністрації області) та мілітаризовану (наприклад, військова служба, служба в органах внутрішніх справ, податкової міліції і т. д.) ... цивільна служба і мілітаризована можуть включати в себе різні підвиди цих служб, що об'єктивно необхідні державі і створені нею для реалізації спеціальних функцій та особливої внутрішньогалузевої компетенції».

О. П. Ноздрачьов виділяє такі три види державної служби: федеральна державна служба; державна служба суб'єктів Російської Федерації і спеціалізована державна служба.

Дещо іншою є точка зору Ю. П. Битяка та О. В. Петришина, які пропонують класифікувати державну службу відповідно до конституційного принципу розподілу державної влади на: а) державну службу в органах законодавчої влади; б) державну службу в органах виконавчої влади; в) державну службу в органах судової влади.

Заслуговує на увагу класифікація, запропонована в Концепції реформи адміністративного права, згідно з якою слід законодавчо закріпити такі види:

а) професійна державна служба, яка складається з:

адміністративної державої служби (служба в державних органах, їхньому апараті, органах місцевого самоврядування);

спеціалізованої державної служби (судові органи, органи прокуратури, внутрішніх справ, державної безпеки, мит ні, дипломатичні тощо);

цивільної державної служби (медичні, наукові, навчальні та інші державні установи);

б) позапрофесійна державна служба, яка вкючає в себе наступні посади:

державні політичні посади (Президент, міністри, народні депутати та ін.);

посади патронатної служби (керівники прес-служби, радни ки, помічники, консультанти);

допоміжні (обслуговуючі) посади (референти, секретарі та ін.).

В. Б. Авер'янов вважає, що «...до інституту державної служби не слід включати діяльність осіб, які хоч і виконують найважливіші державно-владні функції, але мають статус «політичних діячів», а не «державних службовців». До цих осіб належать Прем'єр-міністр України, члени Уряду України, голови місцевих державних адміністрацій, народні депутати України, обрані посадові особи парламенту, в тому числі Голова Верховної Ради України. Правовий статус цих осіб має бути детально регламентований в окремих законодавчих актах».

Аналіз різних точок зору щодо видів державної служби дає можливість стверджувати, що, оскільки саму державну службу в юридичній науці прийнято розуміти у широкому і вузькому аспектах, то і класифікувати її також можна виходячи з різних аспектів її розуміння. Види державної служби в широкому розумінні відповідають тій класифікації, яка запропонована В. Б. Авер'яновим і Концепцією реформи адміністративного права. У вузькому розумінні державної служби можна виділити наступні її види (деякі вчені називають їх типами державної служби):

а) цивільна державна служба (державні службовці дер жавних органів та їхнього апарату);

б) мілітаризована державна служба (державні службов ці збройних державних формувань, які мають військові або спеціальні звання);

в) спеціалізована державна служба (державні службов ці органів виконавчої влади зі спеціальним статусом).


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Конституція України від 28.06.1996 року. \\ Голос України. - 13 липня 1996 року. № 128.-с.5-12.

Закон України "Про державну службу" від 16.12.93. \\ Голос України. - 5 січня 1994 року № 2. - с. 3-5

Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 \\ Голос України. - 5 січня 1994 року № 2.-С.2.

Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С. В. Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2003. – 896 с.;

Державна служба: плюси і мінуси нового закону. \\ Урядовий кур"єр. - 28 квітня 1994 року. -с. 4.

Кащенко В Павленчик П. "Я держслужбовець - пільги давай!" або наскільки слушна приказка "У кого власть, у того й сласть". \\ Урядовий кур'"єр, - 13 серпня 1996 року. -с.З.

Ківалов С.В., Біла Л.Р. Державна служба в Україні: Підручник. – Одеса: Юридична література, 2003. – 368 с.

Ківалов С.В., Біла Л.Р. Закон України «Про державну службу»: Науко практичний коментар. – 2-е вид., змінене і доповнене. – Одеса: Фенікс, 2009. - 692

Коваль Л.В. Адміністративне право. - Київ, "Вентурі", 1996. - с, 208.

 



Другие работы по теме: