Contribution to International Economy

  • Проблема забруднення рекреаційних районів міста Києва

ЗМІСТ

"Проблема забруднення рекреаційних районів міста Києва"

Вступ  3

Розділ 1. Загальна характеристика рекреаційних зон м.Києва  5

1.1 Рекреаційні зони м.Києва і їх водні об’єкти  5

1.2 Сучасний стан поверхневих водних об'єктів рекреаційних зон м. Києва  14

1.3 Аналіз антропогенних факторів погіршення якості рекреаційних районів в м. Києві 21

Розділ 2. Дослідження мікробіологічних властивостей рекреаційний зон м. Києва  29

2.1. Методика дослідження колі-титрів  29

2.2. Екотоксикологічний моніторинг поверхневих вод ставка та питної води підземних джерел Феофанівської зеленої зони м. Києва  33

2.3. Аналіз результатів (дані лабораторій) 37

Розділ 3. Рекомендації з поліпшення стану якості довкілля в м. Києві та зонах відпочинку  39

Висновки  46

Список використаних джерел  48

Додаток А – Екологічна карта Київської області 52

 


Вступ

У зв’язку зі зміною парадигми суспільного розвитку головним завданням, що постає перед рекреаційною сферою, є підвищення її соціальної, економічної та екологічної ефективності та досягнення сталого розвитку галузі в системі “економіка – природа – соціум”. Реалізація даного завдання передбачає перегляд засад територіальної організації рекреаційного господарства як важливого чинника його подальшого ефективного розвитку на кількох рівнях: державному, регіональному (обласному, районному) та на рівні конкретного рекреаційного підприємства.

Отже, до природних рекреацiйних ресурсiв вiдносяться мiнеральнi води та грязi (спецiальнi рекреацiйнi ресурси), клiматичнi ресурси, акваторiї морiв, рiки та озера, лiси, рибальськi та мисливські угіддя (багатоцiльовi рекреацiйнi ресурси).

Традицiйно для вiдпочинку використовуються озера i рiки, їх береги i пляжi - центри територiальних рекреацiйних систем, що несуть iстотне рекреацiйне навантаження. При органiзацiї водних видiв вiдпочинку висуваються високi вимоги до якостi води, дна, пляжної смуги та естетичних властивостей оточуючого середовища.

Оскiльки зростає частка антропогенного та техногенного навантаження на рекреацiйнi ресурси, спостерiгається поступова деградацiя всiх його компонентiв. Формування умов для ефективного захисту довкiлля потребує розробки цiлого комплексу природоохоронних заходiв, спрямованих на обмеження, лiквiдацiю дiї факторiв, якi негативно впливають на стан навколишнього середовища, усунення негативних наслiдкiв господарської дiяльностi. Крiм того, погiршення стану рекреацiйних ресурсiв викликане вiдсутнiстю економiчних важелiв, механiзмiв контролю та нових норм їх використання. Потрiбно передбачити заходи щодо вiдтворення цiнних властивостей рекреацiйних ресурсiв, розширення мережi природоохоронних об'єктiв, перегляду програми мелiорацiї земель, оздоровлення лiсових ресурсiв з полiпшенням породного складу та пiдвищенням екологiчної цiнностi, зменшення частки викидiв в атмосферне повiтря, комплексу водоохоронних заходiв.

Удосконалення територіальної організації рекреаційного господарства – питання багатоаспектне, а тому ґрунтується на дослідженнях, здійснених у різних галузях науки, серед яких особливою ґрунтовністю відрізняються праці І.Г.Балабанова, О.О.Бейдика, А.Г.Бобкової, Ю.А.Вєдєніна, С.А.Генсирука, П.В.Гудзя, В.К.Євдокименка, І.В.Зоріна, В.О.Квартальнова, М.П.Крачила, В.І.Куценко, О.О.Любіцевої, В.І.Пили, В.С.Преображенського, І.Д.Родічкина, А.В.Степаненка, І.Т.Твердохлєбова та ін.

Об’єкт дослідження: процес забруднення рекреаційних зон м.Києва

Предмет дослідження: визначення якості довкілля рекреаційних зон м.Києва.

Мета дослідження: науково обґрунтувати проблему забруднення рекреаційних районів міста Києва.

Для досягнення зазначеної мете в роботі необхідно було вирішити наступні завдання:

1. Охарактеризувати стан рекреаційних зон в межах м. Києва.

2. Визначити фактори і обсяги впливу забруднення довкілля в м. Київі.

3. Здійснити експериментальне дослідження мікробіологічних показників рекреаційних зон стану поверхневих вод.

3. Проаналізувати екологічні проблеми міста Києва та запропанувати шляхи поліпшення якості навколишнього середовища.

 

 

 

 


Розділ 1. Загальна характеристика рекреаційних зон м.Києва

1.1 Рекреаційні зони м.Києва і їх водні об’єкти

На території Києва — 447 водних об’єктів з яких: 129 озер, 102 ставки, 9 річок, 28 струмків, 24 затоки, 43 штучні водойми, 32 джерела, 27 каналів. Загальна площа міських пляжів — 140 га, водного дзеркала – 2543 га, а з прилеглою до водойм територією – 7949 га. Пляжами вважаються лише ділянки, де працюють рятувальники, медична служба та прибиральники.

Для кожної водойми характернi свої гiдрологiчнi характеристики та антропогенне навантаження рiзного ступеня iнтенсивностi. [5]

Найбільша кількість водойм розташована у Дніпровському (11 пляжів, 8 зон відпочинку), у Оболонському (4 пляжі, 6 зон відпочинку) районах. Інші розташовані у всіх районах міста крім Солом'янського. Всього планується відкрити 20 пляжів та 31 зони відпочинку, підпорядкування ДКП "Плесо".

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України зід 06.03.2002р. № 264 "Про затвердження порядку обліку місць масового відпочинку населення на водних об'єктах" фахівцями санепідслужби міста в підготовчий період перевірено санітарний стан пляжів і місць масового відпочинку на воді, і проведено лабораторний контроль якісного стану води зон рекреації на пляжах на дотримання ГОСТ 17.1.5-02-80 "Охорона природи. Гідросфера. Гігієнічні вимоги к зонам рекреаційних водних об’єктів».

Стан води водойм в акваторіях пляжів у відповідності з результатами лабораторного контролю в цілому відповідають санітарно-гігієнічним вимогам.

Так, показники розчинного кисню (О2) на Дніпровських пляжах становили 7,6-13,2 мг/дм3 (при нормативі не менше 4мг/дмЗ); активна реакція води (рН) була в межах 7,7-8,3 (при нормативі 6,5-8,5мг/дмЗ); БСК-5 - в середньому в межах - 3,6-8,2); вміст мінеральних речовин (хлориди, сульфати, нафтопродукти) в межах нормативів, бактеріологічні показники стану води (колі-індекс ЛКП) на Дніпровських та озерних пляжах міста становив (по даним досліджень баклабораторії міськСЕС) від 60 до 2400 (при нормативі для водойм 2-ї категорії водокористування - до 5000), індекс колі-фагу - 10-50Бое/л (норма - до 100) за 2001 рік такі: по бактеріологічним показникам не відповідають вимогам - 23% проб, з них у 18,3% виявлено високий рівень лактозопозитивних, кишкова паличка у 8,2%, ентерококи у 4,2% аналізів, у 2% випадках сальмонелу та коліфаги. [10, C. 14]

Це свідчить про велику антропогенне навантаження на водойми і зони рекреації і недостатність профілактичних санітарно-технічних заходів, в період їх експлуатації. В той же час ДКП "Плесо" на протязі ряду років не проводиться лабораторний контроль за якістю води і на прибережній смузі, як це потребують діючі стандарти.

Не в повному обсязі виконуються дрібні гідротехнічні заходи, згідно затверджених планів завдань (розчистка водного дзеркала та викос прибережної водної рослинності) на оз. Вирлиця, Тельбін в Харківському районі, озері Райдужне в Дніпровському районі, озері в парку Партизанської Слави в Дарницькому районі, що створює умови для заростання та заболочування водойм і є передумовою для появи місцевих випадків малярії.

На всі пляжі не подані акти обстеження дна.

На сьогоднi надмiрне антропогенне навантаження на природне середовище мiста, посилене наслiдками Чорнобильської катастрофи, істотно знизило якiсть водноресурсного потенцiалу м. Києва. [21, C.18]

Бiльшiсть внутрiшнiх водойм мiста використовуються у рекреацiйних цiлях – купання, рибальство, — що висуває серйознi вимоги до їхньою санiтарно-гiгiєнiчного стану. Однак сучасний стан малих водойм викликає серйозне занепокоєння тому, що багато з них забрудненi, засмiченi, прибережнi смуги захаращенi несанкцiонованими звалищами побутових та будiвельних вiдходiв.

Викликає занепокоєння забруднення внутрiшнiх водойм мiста нафтопродуктами, пов’язане з iнтенсивним забрудненням ними дощових стокiв, що спричинено частим розмiщенням на прилеглих до водойм територiях автостоянок, гаражiв, АЗС та iнших господарських об’єктiв без локальних очисних споруд. Так, наприклад, спостереження за озером Опечень, рiчками Либiдь, Нивка показали, що рiвень їхнього забруднення нафтопродуктами у порiвняннi з минулими роками збiльшився i зараз перевищує ГДК до 10 i бiльше разiв.

Значна кiлькiсть пiдприємств скидають забрудненi стоки безпосередньо у р. Днiпро та воднi об’єкти мiста, а також до мiської каналізації (як з попередньою очисткою, так i без неї). Iнспекцiєю «Еколог» ВАТ «Київводоканал» контролюється 1162 пiдприємства та органiзацiї мiста, якi скидають промстоки в київську мiську каналiзацiйну мережу, з них проходять попередню очистку на локальних очисних спорудах — 375. В результатi у водойми потрапляють такi забруднюючi речовини, як азот амонiйний, алюмiнiй, сульфати, мiдь, фосфор, хлориди, хром, цинк, тощо. Крiм того, у воду потрапляють дуже небезпечнi бiологiчнi речовини, солi важких металiв, нафтопродукти, СПАР, нiтрати. [25, C. 18-19]

За даними статистичної звiтностi 2-ТП (водгосп), за 2001 р. пiдприємствами мiста було скинуто у поверхневi воднi об’єкти 867,9 млн. куб. м зворотних вод, iз них: забруднених — 25,4 млн. куб. м; тих, що вважаються нормативно чистими без очистки — 368,9 млн. куб. м; нормативно очищених на очисних спорудах — 473,6 млн. куб. м. Маса скинутих забруднюючих речовин в цих стоках становить близько 156,4 тис. т (сухий залишок, який не лiмiтується, в цiй сумi дорiвнює 86,8 тис. т).

Одним iз джерел забруднення Днiпра також залишаються напiвзатопленi плавзасоби та 7 iснуючих ремонтно-вiдстiйних пунктiв.

Потрiбно пiдкреслити, що всi внутрiшнi водойми мiста становлять єдину водну систему, тiсно пов’язану з басейном Днiпра, який є джерелом питного водопостачання для м. Києва та багатьох мiльйонiв жителiв iнших регiонiв нашої країни. Тому забруднення внутрiшнiх водойм міста незмiнно призводить до забруднення головної водної артерiї України.

Є проблема встановлення i дотримання водоохоронних зон для всiх водних об’єктiв мiста. Необхiдне законодавче встановлення розмiрiв водоохоронної зони та прибережної захисної смуги на землях мiста вiдповiдно до iснуючих правил забудови.

В столицi не iснує спецiалiзованих служб з визначення та догляду за станом прибережних захисних смуг, а також вiдсутнiй перелiк об’єктiв, якi розташованi на земельних дiлянках цих смуг. [25, C. 19]

Прибережна смуга Днiпра та всiх внутрiшнiх водойм в мiстi потребує негайних заходiв щодо покращання їхнього санiтарного стану, бо береги цих водойм зараз вкрай захаращенi рiзними видами вiдходiв. При опадах та пiдняттi рiвня води смiття потрапляє у воду, i це суттєво знижує якiсть водного потенцiалу мiста.

На сьогоднi мiськi водойми i водотоки перетворенi у воднi об’єкти переважно дощового живлення, тому якiсть їхнiх вод значною мiрою залежить вiд якiсного складу поверхневого стоку, який в достатнiй мiрi не дослiджений, мiнливий i за вiдсутностi його очистки згодом може призвести до непередбачених санiтарно-епiдемiчних ситуацiй.

Поверхневi стоки з територiї мiста вiдводяться мережею колекторiв дощової каналiзацiї через 80 випускiв в р. Днiпро та зв’язанi з ним вiдкритi водойми. Крiм того, до рiчок Либiдь та Сирець пiдключено ще 52 водовипуски дощової каналiзацiї. Iз них лише 5 водовипускiв дощової каналiзацiї з житлових масивiв мiста обладнанi очисними спорудами, але й їхня технiчна оснащенiсть не забезпечує достатню якiсть очистки стiчних вод, що значною мiрою впливає на стан та властивостi води в Днiпрi. [53, C. 14-15]

В Києвi склалась критична ситуацiя зi станом мiських каналiзацiйних колекторiв, яка може призвести до виникнення надзвичайних ситуацiй.

На балансi ВАТ «Київводоканал» знаходиться 2449,48 м каналiзацiйних мереж, iз яких в аварiйному станi — 887,5 км (36%). Значний вiдсоток амортизацiї основних фондiв (мереж та обладнання) i недостатнi обсяги фiнансування експлуатацiйної дiяльностi протягом останнiх рокiв призвели до збiльшення кiлькостi аварiйних витокiв та пошкоджень.

За останнi роки на всiй територiї України вiдмiчається підвищення рiвня ґрунтових вод. Характерно це й для мiста Києва, в якому видiляються чотири зони пiдтоплення. Особливе занепокоєння викликають 1-а та 2-га зони, якi є зонами активного пiдтоплення.

Перша зона — територiї, починаючи з району Троєщина до парку «Перемоги» включно.

Друга зона — район Старої Дарницi, ДВРЗ.

Основними причинами, що викликають пiдтоплення в цих зонах, є:

- природний пiдйом ґрунтових вод;

- незадовiльна експлуатацiя гiдротехнiчних споруд та технiчний стан струмка Пляхового.

Третя зона — проспект Бажана.

Четверта зона — с. Бортничi. [35, C. 24-25]

Водні ресурси є національним багатством країни, однією з природних основ її економічного розвитку. Вони забезпечують усі сфери життя і господарської діяльності людини, визначають можливості розвитку промисловості і сільського господарства, розміщення населених пунктів, організації відпочинку й оздоровлення людей.

Сьогодні вода розцінюється не тільки як природний ресурс, вона має яскраво виражену соціальну значимість. У підтвердження цьому Міністерською декларацією Всесвітнього Водного Форуму в Гаазі в 2000 році, Міжнародною Конференцією по прісній воді (Бонн, грудень 2001 р.) якість води визнана основним показником збалансованого розвитку суспільства, його безпеки й існування в цілому. [37, C. 14-15]

За прогнозами, у 2008 році 2/3 населення планети буде страждати від недостачі води або від її незадовільної якості. Сьогодні, за даними ВООЗ більш 100 млн. людей тільки в Європі не має доступу до якісних водяних ресурсів. Серед країн Європи Україна є однією з найменш забезпечених водними ресурсами. Забезпеченість водою складає 1700 м3рік на одну людину. В Франції цей показник складає 4570 м3, у Швейцарії - 7280 м3, в Австрії - 7700 м3, у Швеції - 24000 м3.

У той же час середньодобове споживання води на 1 міського жителя України складає 320 літрів у добу, тоді як у великих містах Європи - 100-200 л. Крім цього, під час транспортування, по офіційним даним, губиться близько 2 км3, що прирівнюється до річного стоку Південного Бугу. [25, C. 19]

Залишається високим і водозабір, і скидання стічних вод, у тому числі забруднених. Згідно з даними Міністерства екології і природних ресурсів України, у 2000 році з природних джерел було узято 17 400 км3 води, скинуто 10 500 км3 стічних вод, з них 3 313 км3 - неочищених. Разом зі стічними водами у водойму потрапили 842 500 т нафтопродуктів, 1 326 000 т сульфатів, 1 421000 т хлоридів, 136 000 т аміачного азоту, 72 330 кг нітратів, 1 330 т заліза, 30 т міді, 47,2 т цинку, 23,1 т нікелю, 14,8 т хрому, не говорячи вже про забруднення патогенними мікроорганізмами, фенолами й іншими речовинами.

За даними компанії "Гобест Інтернешнл Україна", 35 млн. жителів нашої країни "прив'язані" по водоспоживанню до річкової системи Дніпра. На головній українській водяній артерії знаходяться 50 великих промислових центрів, 4 атомні електростанції, десятки тисяч підприємств промислового і сільськогосподарського профілю, 50 великих зрошувальних систем - усі вони беруть воду з Дніпра, зливаючи промислові і каналізаційні відходи. Ріка перетворилася в гігантський накоплювач забруднених вод.

Так, за даними відділу з нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства Дніпропетровської обласної прокуратури, "у водойми області щорічно надходить понад 1193 млн. кубометри неочищених стічних вод з 98 підприємств...". За останні 3 роки рівень мікробіологічного забруднення Дніпра в окремих районах обласного центра перевищив припустимі норми в 2 400 разів. Як бачимо, не даремно європейці називають Дніпро "жовтяничною" рікою, оскільки зараз на Україну припадає до 30% захворюваності вірусним гепатитом у Європі. [46, C. 29-30]

Спільний моніторинг, проведений ученими Дніпропетровської медичної і будівельної академій, підтвердив перевищення норми вмісту важких металів у ріках області в 20-28 разів. Домінуючими визнані мікроелементи важких металів - свинець і сірка.

Не в кращому стані знаходяться і підземні води. У водні артерії переходять нафтопродукти, солі важких металів, радіонукліди, ядохімікати. Не дивно, що Україна займає останнє місце в Європі по запасах питної води і 70-е місце по її якості (дані ВООЗ).

До того ж, на Україні діють старі норми Держстандарту (1982р.), незважаючи на те, що відповідно до рекомендацій ВООЗ і європейської співдружності, у 2000 році розроблені, але не введені в дію Державні санітарні правила і норми "Вода питна", якими передбачене значне розширення досліджень по якості питної води, а деякі показники контролю стали набагато більш жорсткими. Особливо це стосується біологічних показників, що гарантують епідемічну безпеку води.

Неефективна робота очисних споруджень каналізацій, побудованих по застарілим нормах, що мають потребу в ремонті чи реконструкції, вводяться в експлуатацію водопроводи централізованого водопостачання без відповідного забезпечення системами каналізації й очисних споруджень. [39, C. 19]

Так, централізованим водопостачанням в Україні забезпечене населення всіх міст і 86,4% селищ міського типу. У той же час централізованих систем каналізації й очисних споруджень не мають 28 міст і майже третина селищ міського типу (392), а в 187 міських населених пунктах очисні каналізаційні спорудження працюють неефективно, що приводить до щоденного скидання до 5 млн. м3 забруднених стічних вод. Виробнича потужність усіх централізованих водопроводів сьогодні складає 25,7 млн.м3 на добу, а каналізаційних очисних споруджень - 16,4 млн.м3. Це обумовлює неприпустиме збільшення диспропорції між потужностями водопроводу і каналізації, і, як наслідок, усе більш інтенсивне забруднення джерел водопостачання. [38, C. 36-37]

Особливе занепокоєння викликає той факт, що протягом останніх років майже цілком зупинилося будівництво і введення в експлуатацію нових потужностей очисних споруджень каналізацій, а потужності водопроводу продовжують збільшуватися. Яскравий приклад - проект указу Кабінету Міністрів України про забезпечення водопостачанням населених пунктів Луганської області. Якщо узяти до уваги, що стоки Сіверського Донця протягом року використовуються тричі, як наслідок варто очікувати як погіршення якості води, так і незадовільну якість питної води.

Останнє десятиліття можливості держави були обмежені глибокою соціально-економічною кризою. У 2001 році з'явилися перші ознаки економічного зросту. У зв'язку з цим прогнозуються нові труднощі, тому що збільшення обсягу виробництва буде здійснюватися на старій технологічній базі.

Збереження існуючих тенденцій приведе в недалекому майбутньому до реального ризику виникнення техногенних катастроф і до катастрофічних наслідків на значній території України. Майбутнє рішення комплексу складних економічних і екологічних проблем зажадає і величезних інвестицій, і формування чіткої державної стратегії в сфері охорони і відновлення водних ресурсів. Але цього, на жаль, поки не передбачається…

Джерелом водопостачання м. Києва є поверхневі води річок Дніпро, Десна та підземні води горизонтів сеноман-келовейського та середньоюрського водоносних горизонтів. Поверхневі води в районі м. Києва відрізняються великою забрудненістю органічними речовинами природного походження – фульвіновими та гуміновими кислотами. Крім того вода річки Десна в окремі періоди року має велику кількість бактеріальних забруднень. [39, C. 20]

Поверхневі води перед подачею в водопровідні мережі очищуються та знезаражуються на Дніпровській та Деснянський водопровідних станціях реагентним методом по класичній схемі.

Якість води підземних горизонтів відповідає нормативним вимогам, які ставляться до питної води. Лише в окремих районах міста Києва в підземній воді присутні незвичайні бактерії, так звані, "синьо – зелені" водорості, які в комплексі з залізобактеріями значно погіршують очищення води. В зв’язку з цим виникає необхідність розроблення технології їх очищення і будівництво очисних споруд. [11, C. 183-184]

Спільно з МіськСЕС Держуправлінням здійснюється контроль за роботою Дніпровської та Деснянської водопровідних станцій. Особливу турботу викликає розміщення у другому поясі зони санітарної охорони Дніпровської водопровідної станції, в 100-метровій смузі правого берега р. Дніпро, промислової зони м. Вишгорода, яка включає підприємства та організації, діяльність яких впливає на її санітарний та екологічний стан і якість води у джерелі водопостачання. Дане питання повинно вирішуватись на державному рівні.

При складних екологічних ситуаціях, які виникають на Київському водосховищі внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції, припиняється забір води з р. Дніпро і застосовується схема подачі деснянської води на Дніпровську водопровідну станцію з включенням в експлуатацію плавучої насосної станції „Роса-300”.

Для забезпечення киян природною водою високої якості створено бюветне господарство, яке на даний час нараховує понад 150 бюветних комплексів.

У зв’язку з економічною кризою в країні та неритмічною роботою виробництв ускладнились умови нормальної санітарно-технічної експлуатації свердловин підприємствами і організаціями міста. Така ситуація призводить до виходу з робочого стану артсверловин, які не підлягають відновленню.

З метою поліпшення санітарно-епідеміологічного стану артезіанського водопроводу та покращення експлуатації існуючого підземного водозабору міста, Держуправління звернулось до КМДА з пропозицією використовувати існуючі відомчі артсвердловини для передачі населенню міста якісної питної води. Прикладом цього може служити діючий бювет від існуючої артезіанської свердловини Хлібокомбінату № 2 на розі вул. Набережно-Хрещатицької та Турівської (Подільський район).

Контроль якості питної води на всіх етапах її очистки, насосних станціях, мережах, в бюветних комплексах та в джерелах водопостачання здійснюється трьома хіміко-бактеріологічними лабораторіями АК „Київводоканал” і лабораторіями МіськСЕС. Для забезпечення екологічної безпеки якість води контролюється не менше двох разів на добу. Крім того, проводиться додатковий відбір проб на Київському водосховищі, річках Прип’ять, Тетерів, Ірпінь та у верхів’ї Десни. Якість питної води у м. Києві відповідає вимогам ГОСТ 2874-82 „Вода питьевая”.

1.2 Сучасний стан поверхневих водних об'єктів рекреаційних зон м. Києва

Найважливішим водним об'єктом столиці є Дніпро. Ця ріка значною мірою визначає зовнішність міста, його красу. Дніпро забезпечує мешканців міста водою, надає можливість відпочинку. Достатньо сказати, що серед усіх міст колишнього СРСР Київ має найбільшу площу пляжів. Окрім цього, Дніпро — ще й транспортна артерія, котрою перевозиться велика кількість вантажів і пасажирів.

Щорічно проводився необхідний плановий та оперативний лабораторний контроль за станом водоймищ в межах міста. Дослідженнями були охоплені відкриті водойми та водостоки (озера, ставки, малі річки, затоки р. Дніпра), місця рекреації на водоймах, ріки Дніпро та Десна по постійним створам нагляду (регламентовані до досліджень системою державного моніторингу МОЗ України для м. Києва). Проводиться плановий контроль за ефективністю роботи загальноміських очисних споруд (Бортницької станції аерації — БСА) на скиді очищених стічних вод міста у р. Дніпро.

Загалом (без урахування р. Дніпро та р. Десна) лабораторним контролем у 2004 р. було охоплено 18 водойм у 10-и районах міста (в першу чергу тих, що/ розташовані у місцях рекреації, житловій забудові, зонах масового відпочинку, зелених та курортних зонах). Всього досліджується 1190-1300 проб води водойм.

По даним досліджень явної тенденції зростання забруднення водойм по регламентованим СаНПіН 4630-88 нормованим параметрам за звітній період не спостерігається. Це стосується в першу чергу тих водойм, які не мають організованих витоків забруднення і мають задовільний ступінь санітарного благоустрою (в т.ч. місця організованого відпочинку та рекреації). Кількість відхилень у дослідженнях води водойм, які загалом відносяться до другої категорії водокористування, по санітарно-хімічним показникам, не перевищувала 9,1% (за рахунок таких інгредієнтів, як БСК та розчинний кисень), по санітарно-бактеріологічним показникам перевищення стандарту реєструвались по колі-індексу ЛКП (до 16,8% по кількості досліджуваних проб) і знахідки сальмонела в 500м нижче випуску магістрального колектору БСА, в зв'язку з відсутністю хімічного знеражування стоків. [22, C. 48-50]

Скид господарсько-побутових та промислових стоків м. Києва (після їх очищення) проводиться від загальноміських каналізаційних очисних споруд -БСА, через систему відвідного каналу у р. Дніпро (нижче кордонів міста, район Вишеньки).

Технологічна схема очисних споруд Бортницької станції аерації працювала в 2002-2004р. без змін. На даний час працюють споруди БОС-1, БОС-2, НБСА, цехів обробки осадів, аеробної стабілізації та мулового господарства, магістральний канал та розсіюючий випуск у р. Дніпро. Проектна потужність -1,8 млн. м3/добу. Фактична - 1,18 - 1,2 млн. м /добу. Площа очисних споруд -443,25 га, у т.ч.: мулові поля - 263 га, магістральний канал - 44,39 га. Підприємство розташоване в промисловій зоні „Бортничі", відноситься до III класу небезпеки з санітарно-захисною зоною 1200м.

Бактеріологічні та вірусологічні дослідження проводяться регулярно на протязі року. Щотижня проводиться визначення ЗМЧ, колі-індексу бактеріологічним відділом лабораторії, патогенна мікрофлора визначається по договору в міськСЕС, вірусологічні дослідження проводяться 1 раз у квартал також міськСЕС. За 2004р. було 2 випадки знаходження бактерій групи сальмонел у воді, що поступає, і 2 випадки - в очищеній воді. Ентеровіруси - не виявляються.

За три роки вперше 2004р. зареєстровано деякі перевищення хімічнихпоказників стічних вод, що поступають на очисні споруди та біологічно очищених вод. Так концентрація азоту амонійного та фосфатів в стічній воді, що поступає, були вище допустимих концентрацій на вході на очисні споруди (згідно з „Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва", затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації 18 червня 2003р. за № 173 встановлює 20,0 мг/дм3 та 8,0 мг/дм3 відповідно). В біологічно очищеній стічній воді також реєструвались підвищені концентрації цих інгредієнтів (у січні, квітні та з серпня по листопад азот амонійний становив від 3,72 мг/дм3 до 4,98 мг/дм3 при нормі 3,47 мг/дм3; для фосфатів цей показник складав у травні, червні та липні від 5,67 мг/дм3 до 5,90 мг/дм3 при нормативі 5,62мг/дм) відповідно вимог „Тимчасово погодженого скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт Бортницької станції аерації", затверджений Державним управлінням екології та природних ресурсів у м. Києві 28.03.03р., строк дії - до 31.03.06р.). Підвищені концентрації азоту амонійного в очищеній воді обумовлені технологічною неможливістю схеми очистки стічних вод, використовуваними на очисних спорудах БСА. Так ефективність видалення азоту амонійного на спорудах біологічної очистки складає 20 - 60%, в той час, коли на ході на споруди концентрація перевищує 20,0 мг/дм3. Для з'ясування причин підвищених концентрацій азоту амонійного та фосфатів у міських стічних водах на БСА розроблені пропозиції ВАТ АК „Київ водоканал" до Державного Комітету з питань житлово-комунального господарства України та НДКТІ МГ щодо необхідності наукових досліджень джерел надходження і тих складних біохімічних процесів, які проходять в стічній воді в процесі утворення та знаходження у колекторах до моменту надходження їх на очисні споруди.[27, C. 234-235]

На виконання Розпорядження Київської міської державної адміністрації „Про підготовку міських пляжів та зон відпочинку біля води в оздоровчі сезони та заходи щодо попередження нещасних випадків на водоймах" фахівцями санітарно-епідеміологічної служби м. Києва здійснюється контроль за виконанням статей 7,18,41 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" на пляжах та зонах відпочинку м. Києва.

З метою забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя на пляжах і водоймах міста на період оздоровчого сезону Головним державним санітарним лікарем м. Києва видано розпорядження від 29.03.04р. №5 „Про організацію роботи з підготовки водойм та пляжів м. Києва до оздоровчого сезону та проведення держсаннагляду в оздоровчий період 2004р. - 2008р."

Заходи, які забезпечують санепідблагополуччя населення на пляжах, передбачені „Гігієнічними вимогами до зон рекреацій водних об'єктів" (ГОСТ 17.1.5.02-80) і включають забезпечення місць відпочинку доброякісною питною водою, безперебійним водопостачанням і каналізуванням, санітарну очистку і своєчасне видалення відходів, підготовку і забезпечення пляжним реманентом і устаткуванням, організацією роботи прокатних пунктів, медпунктів, рятувальних станцій на воді, об'єктів громадського харчування і торгівлі, проведення дезінфекційних заходів, тощо.

За поданням санепідслужби м. Києва державним комунальним підприємством „ПЛЕСО" виконано значний обсяг робіт по поліпшенню санітарно-протиепідемічної ситуації на водоймах, що дозволило видати санітарні паспорти на 14 пляжів з 18 2004р., зареєстрованих на водоймах м. Києва, в порівнянні 1998р. було тільки 3 пляжів.

В основному кожний рік видаються санітарні паспорти на пляжі:

у Голосіївському районі 2 пляжі („Галерний", „Дніпровська Рив'єра");

у Дарницькому районі 1 пляж („Сонячний");

у Деснянському районі 2 пляжі („Чорторий", „Троєщина");

у Дніпровському районі 7 пляжів („Венеція", „Молодіжний", „Дитячий", „Золотий", "Тельбін", „Райдуга", Центральний");

-          у Оболонському районі 2 пляжі („Пуща водиця", „Вербне").

Разом з тим, на ряді пляжів міста на протязі багатьох років залишались незавершеними ряд заходів, що не дає змогу видати санітарні паспорти на відкриття цих пляжів.

Фахівцями санітарно-епідеміологічної служби проводяться відбір та дослідження проб піску, ґрунту, води на радіологічні, санітарно-хімічні та бактеріологічні показники на пляжах міста. За результатами радіологічного контролю показники не перевищують гранично-допустимих. В пробах води відкритих водойм, що використовуються для купання відхилення від стандарту дорівнює 1,72 % по санітарно-хімічним показникам, таким як рН, ХПК і 5,88 % по бактеріологічним показникам, в основному по індексу лактоз опозитивних паличок. Ці відхилення зареєстровані в водоймах і водостоках, які розташовані міській забудові, що акумулюють зливові стоки з території забудови та автомагістралей міста, на озері Тельбін в Дніпровському районі, на оз. Сонячне в Дарницькому районі, на оз. Вербне в Оболонському районі. На ім'я керівництва ДКП „ПЛЕСО" по результатам санітарно-гігієнічних обстежень і лабораторних досліджень дані приписи, по усуненню недоліків на вказаних пляжах застосовувались штрафні санкції. [40, C. 187]

Згідно щорічних розпоряджень КМДА „Про підготовку міських пляжів і зон відпочинку на водних об'єктах до сезону та заходи щодо попередження нещасних випадків на водоймах" запланована організація 35 зон відпочинку біля води, за звітний період не одна з запланованих зон не була готова, тому санітарні паспорти на зони відпочинку не видавались.

В підготовчий період та протягом оздоровчого сезону проводяться щорічно 9 турів дератизаційних заходів на 146 водоймах на 21 пляжі міста на площі 772,6 га. Дрібні гідротехнічні заходи силами 70 сезонних працівників боніфікаторів проведені на 142 водоймах - об'єктах ризику.

Завдяки проведеним заходам по оздоровленню та благоустрою водойм місцевих випадків малярії, вторинних від завізних, випадків лептоспірозу та інших інфекційних захворювань, що пов'язані з перебуванням людей в зонах відпочинку на водоймах в 2004 році не зареєстровано. В ході проведення держсаннагляду за водоймами та пляжами в оздоровчий період 2004 року питання щодо поліпшення санітарного стану водойм і пляжів, забезпечення епізоотичного благополуччя з лептоспірозу були заслухані на 25 нарадах РДА, 8 нарадах з керівниками служб, направлено 18 листів до РДА, 9 - до ЛПЗ, 8 - в ДКП „ПЛЕСО", 1 - власникам водойм. Направлено 39 приписи, винесено 7 постанов головних державних санітарних лікарів районів, накладено 32 штрафи на суму 3264 грн.

Держсанепідслужбою запропоновано ДКП "ПЛЕСО" розробити і подати на затвердження Київради проекти відведення земельних ділянок на водних об'єктах в місцях відпочинку населення, визначити межі пляжів на берегах і на воді, згідно вимог чинного законодавства (листи № 1001 від 19.02.03р., № 1004 від 19.02.03р., № 1228 від 27.03.03р.).

Питання очищення зливових стічних вод залишається найактуальнішим і таким, що потребує скорішого вирішення. [27, C. 257]

Результати перевірок свідчать, що зливові стічні води з території м.Києва є одним з головних джерел забруднення внутрішніх міських водойм та регіонального басейну р.Дніпро. Внутрішні водойми міста, що фактично є акумуляторами поверхневих стічних вод з територій промпідприємств, житлової забудови і автошляхів, відрізняються від інших водойм підвищеним вмістом нафтопродуктів, солей важких металів, відхиленням від нормативів за органолептичними, санітарно-токсикологічними та санітарно-бактеріологічними показниками. [40, C. 132-133]

Це пояснюється тим, що з 42-х існуючих зливових випусків у внутрішні водойми міста, тільки 11 або 26% оснащені очисними спорудами. Ці споруди в основному збудовані у 80-х на початку 90-х років і у більшості випадків працюють неефективно через відсутність постійного контролю за станом їх експлуатації, своєчасного проведення ремонту та заміни комплектуючих або внаслідок недосконалих проектних розробок (наприклад очисні споруди "Троєщина") ці будівельних недоробок (очисні споруди ж/м "Біличі").

Крім того, через відсутність фінансування або недофінансування, недобудовані 2-а і 3-я черги очисних споруд ж/м "Троєщина", ж/м "Радужний", очисні споруди ж/м "Оболонь", 14-й і 3-а м/р, комунальна зона Оболонь.

При цьому забруднюються водойми, які в основному не використовуються населенням для відпочинку (наприклад р.Либідь, Сирець, Дарницький меліоканал, Нивка), а також водойми, що використовуються населенням для неорганізованого відпочинку і плануються для його організованого відпочинку на перспективу (р.Десенка, озера на ж/м "Оболонь", Теремки-2 та інші).

Розташовані в басейні на берегах цих водойм підприємства і об'єкти -забруднювачі довкілля: автостоянки, автогаражні кооперативи, станції технічного обслуговування автомобілів, АЗС тощо, у більшості випадків не мають очисних споруд, зливових стоків з своїх територій. Значна кількість цих об'єктів в басейнах внутрішніх містах водойм не з'ясована.

Заплановане в 2004р. будівництво очисних споруд на випусках у міські водойми не виконано до цього часу пір через невизначеність замовника і джерел фінансування.

За таких умов міською санепідстанцією для вирішення питання попередження забруднення міських водойм зливовими стічними водами Київській міській державній адміністрації були запропоновані наступні заходи:

1. Завершити будівництво очисних споруд: 2-ї і 3-ї черги ж/м "Троєщина" і "Райдужний", ж/м "Оболонь", 14-й й 3-а м/р, комунальної зони Оболонь.

2. Визначити замовника, джерела фінансування і вартість будівництва очисних споруд на інших випусках у міські водойми, запланованих в 2001р.

3. Уточнити і розробити схеми зливових каналізацій з підключенням до неї промислових і комунальних підприємств по кожному району міста.

4. Зобов'язати керівників вказаних об'єктів прийняти пайову участь у будівництві загальних очисних споруд, забезпечити будівництво і експлуатацію очисних споруд на випусках стічних вод з своїх територій у міські водойми.

5. Замовити АТ "Київпроект" разом з "Укрводпроектом" розробку технічних рішень і проектної документації на будівництво очисних споруд зливової каналізації.

6.Доручити ДКО "Київгідрошляхміст'1 ("Київавтодор") разом з АТ "Київпроект" розробити заходи по забезпеченню скиду забруднюючих речовин з існуючих очисних споруд, здійснити їх ремонт, організувати їх роботу та контроль за експлуатацією.

7. Створити при ДКО "Київатодор" підрозділ (в т.ч. лабораторію) по контролю за експлуатацією очисних споруд на зливовій каналізації міста.

8. Передбачити створення при ДКП "Плесо" лабораторії по контролю якості води міських водойм, в т.ч. в місцях скиду до них зливових стічних вод для своєчасного вжиття заходів їх очищення, попередження випадків забруднення.

9. ДКО "Київатодор" та ДКП "Плесо" про результати контролю інформувати міські природоохоронні служби (управління), в т.ч. санепідслужбу.

Проблемними питаннями залишаються:

затвердження і оприлюднення межі водоохоронних зон і прибережно- захисних смуг водойм в м. Києві для усунення суперечностей при відведенні ділянок і при розгляді проектів забудови;

організація централізованого водопостачання і каналізування об'єктів в зонах масового відпочинку, особливо на Гідропарку;

розробка проектів відведення земельних ділянок, в яких буде зазначена площа, власники ділянок, перелік профілактичних санітарно- гігієнічних і природоохоронних заходів з очистки господарсько- побутових і поверхневих стічних вод, питання водопостачання, сміттєвидалення, згідно чинного законодавства щодо місць масового відпочинку населення;

розробка нового плану переносу ремонтно-відстійних пунктів маломірних суден за межі зони житлової забудови м. Києва, який дозволить упорядкувати і зосередити нижче по течії Дніпра розташування РВП. [30, C. 4]

На виконання діючого законодавства, також показанням Київської міської санепідстанції розроблено і знаходяться на погодженні в міських службах проекти прибережних захисних смуг Оболонського, Дніпровського, Деснянського районів і детальні плани територій Печерського і Голосіївського районів.

1.3 Аналіз антропогенних факторів погіршення якості рекреаційних районів в м. Києві

Місто Київ і столична агломерація за масштабами забруднення навколишнього природного середовища відносяться до числа 15 густо заселених територій України, що визначені найбільш несприятливими для проживання людей з екологічної точки зору. Високі обсяги викидів і скидів шкідливих речовин в атмосферне повітря та природні поверхневі вроди доповнюються на досліджуваній території також значними показниками радіоактивного забруднення, скороченням видового складу флори і фауни, лісових масивів, земельних ресурсів та ін.

Якість природного середовища в Київській агломерації переважно визначається обсягами викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря  і скидів забруднених стічних вод у природні поверхневі води. Необхідно зазначити, що сумарна кількість викидів в атмосферу в середньому по місту Києву значно зменшилась. Це обумовлено головним чином падінням обсягів виробництва в промисловому секторі та зменшенням навантаження на довкілля викидами транспортних засобів. Найбільш забрудненими в місті залишаються райони "Святошин" і "Шулявка", Подільсько-Куренівський та Дарницький промислові вузли, а також центральна частина міста. Через винесення шкідливих виробництв в периферійні райони столиці, в останній час дещо зросла забрудненість приміських населених пунктів, що входять у центральну агломерацію.

Компоненти

Річки

Озера

Либідь

Сирець

Радунка

Вирлиця

Тельбін

HCO3

318

374

450

390

360

SO4

102

98

87

85

70

Cl

109

110

90

75

69

Ca

100

89

95

90

92

Mg

22

20

12

15

17

NO2

0,9

0,2

0,08

0,02

0,02

NO3

6,1

2,1

2,1

1,6

1,0

NH4

1,7

0,3

0,1

0,1

0,1

pH

7,95

7,6

7,2

7,5

7,5

Постійно збільшуються обсяги скидів промислових стічних вод в поверхневі водні об’єкти Києва з боку промислових і комунальних підприємств. Знижується якість питної води, рекреаційна привабливість традиційних зон відпочинку людей, скорочується видовий склад рослинного і тваринного світу.

За станом забрудненості, води р. Дніпро в межах агломерації належать до 3-го (помірно забруднена вода), а також локально в межах міста до 4-го класу (брудна вода), тобто до таких вод, які не рекомендується використовувати для водопостачання.

Стан внутрішньоміських водойм і водостоків також залишається незадовільним. Відсутність прибережних водоохоронних смуг, постійне зростання показників забруднення призводять до підвищення концентрації небезпечних сполук хімічних речовин у водних об’єктах столиці (дивись таблицю). Тільки в р. Либідь показники вмісту шкідливих компонентів не перевищують нормативні значення. Для решти об’єктів поверхневих вод притаманний високий рівень забруднення.

В результаті скидів муніципальних підприємств, в природні водойми потрапляють такі забруднюючі речовини, як амонійний азот, сульфати, мідь, фосфор, хлориди, ртуть, цинк, кадмій, тощо. Крім того, в воду надходять солі важких металів, нафтопродукти, феноли, пестициди, нітрати тощо.

Для Києва характерна нерівномірність забруднення грунтів в різних районах міста. Основними забруднюючими елементами тут виступають солі важких металів, отрутохімікати, нафтопродукти, феноли та інші речовини. Згідно з даними ДГП "Північукргеологія", біля 95% житлової та промислової площі міста за станом Грунтового покриву можна віднести до слабкого та допустимого ступеню забруднення, а інші території знаходяться в межах від помірно-небезпечного до надзвичайно-небезпечного ступеня. Гранично допустима концентрація шкідливих речовин на цих територіях інколи перевищує 15 од. Такі ділянки зареєстровані в Дніпровському, Ватутінському, Дарницькому, Московському районах міста, тобто там де розташовані досить потужні промислові підприємства і де спостерігаються високі рівні забруднення атмосферного повітря.

В грунтових товщах цих районів постійно фіксуються такі інгредієнти, як ртуть, свинець, цинк, хром, нікель, мідь, барій, ванадій, вольфрам, марганець. Найбільше забруднення грунтів спостерігається в районі ТЕЦ-4, де вміст цинку перевищує фоновий рівень у 22 рази, АТ "Київгума" - відповідно у 8,5 рази, авіазаводу - 7 разів; біля заводів художнього скла та "Радар" (перевищення фонових значень вмісту свинцю в 3,5 рази, міді в 3-5 разів), заводу "Більшовик" та ін.

Рівень залпових аварійних забруднень довкілля на території Київської агломерації досить низький. Це обумовлено формуванням ефективної системи превентивних заходів, введенням очисних споруд, використанням новітніх технологій, високим рівнем кваліфікації промислово-виробничого персоналу. Серед аварійних викидів шкідливих речовин найбільша кількість випадків припадає на забруднення водних джерел.

Залишається вкрай незадовільним стан зберігання непридатних до використання пестицидів, що призводить до погіршення екологічного стану в області. В Київській області накопичилось близько 1587,8096 т непридатних або заборонених до використання пестицидів. Більшість накопичених препаратів були свого часу заборонені до використання у зв'язку з їх високою токсичністю та негативним впливом на здоров'я населення і довкілля. Тому кожен з відведених для зберігання непридатних або заборонених до використання пестицидів склад є об'єктом потенційної небезпеки.

За даними інвентаризації непридатних до використання пестецидів, яка була проведена у 2008 році в Київській області найбільша кількість пестицидів накопичена у:

- Згурівському (18% від загального накопичення пестицидів по області);

- Кагарлицькому (16% від загального накопичення пестицидів по області);

- Таращанському районах (11% від загального накопичення пестицидів по області).

Деяка частина  непридатних до використання пестицидів завантажена та зберігається в спеціальних, пристосованих для тривалого зберігання, залізобетонних контейнерах (законтейнерезавано в області 542,447 т. непридатних пестецидів). Інша і значно більша частина  зберігається в тимчасовій тарі, в більшості це звичайні залізні бочки та мішки, які схильні до корозії і впродовж незначного часу втрачають або вже втратили свої захисні властивості.

В області знаходиться найбільший радіаційно небезпечний об'єкт –Чорнобильська АЕС. Саме цей фактор призвів до екологічної катастрофи і продовжує залишатися найбільшою екологічною загрозою техногенного походження для регіонів усіх рівнів.

Масштабні заходи, здійснені на мінімізацію наслідків катастрофи, а також природні процеси самоочищення, сприяли тому, що радіаційний стан у місті вже у 1988 р. практично стабілізувався. Зокрема, сумарна бета-активність випадань повернулася майже до доаварійного рівня. На два порядки зменшилася бета-активність, зумовлена цезієм-137 і стронцієм-90.

Подібними виявилися зміни вмісту цих радіонуклідів і в повітрі. Останнім часом абсолютні значення забруднення повітря на 4-5 порядків нижчі за допустимі концентрації, згідно норм радіаційної безпеки [НРБУ-97]. Потужність експозиційної дози гамма-випромінення у Києві вже кілька років перебуває на одному рівні і становить близько 12 мкР/год.

 

Рис. 1.1. Динаміка середньорічної концентрації в приземному шарі атмосфери сумарної бета-активності та радіонуклідів порівняно з доаварійними значеннями (з урахуванням їх розподілу) по м. Києву

Наведена карта (рис. 1.1) забруднення грунтів цезієм-137 побудована за даними кількох організацій: “Північгеологія”, ЦГО, НВО “Тайфун” та ін. Для її створення використано дані вимірів понад 1200 проб. На карті видно, що зараз на більшій частині міста рівень забруднення становить менше 1,0 Кі/км3. Водночас існують окремі ділянки зі щільністю забруднення 2,0-3,0 Кі/км2.

Після первинного забруднення водних об'єктів, спричинених випаданням радіоактивних речовин на їх поверхню, основну роль в останні роки відіграють вторинні процеси змиву радіонуклідів (насамперед з території Зони відчуження) та їх транспортування водним потоком. Саме це визначає сучасні коливання забруднення води у Дніпрі поблизу м. Києва.

Позитивну роль у зменшенні радіоактивного забруднення води відіграло Київське водосховище. Його існування зумовило не тільки розбавлення радіоактивних речовин у великому об'єму води, а й їх поглинання у донних відкладах. Останнє пояснюється тим, що один з найважливіших радіонуклідів, а саме цезій-137 переноситься переважно разом з дрібними часточками завислих наносів, їх осаджування у водосховищі спричинило те, що нижче нього вода істотно чистіша, ніж перед ним. У свою чергу стронцій-90 транспортується переважно у розчиненій формі. Це означає, що останнім часом його роль у забрудненні води є найбільшою.

 

Рис. 1.2 Динаміка концентрації цезію-137 у Дніпрі

Катастрофа на ЧАЕС, хоча і призвела до збільшення забруднення води у сотні разів, проте навіть у 1986-1987 рр. вміст цезію-137 і стронцію-90 у дніпровській воді поблизу міста не перевищував допустимого рівня. З 1988 р. концентрація цезію-137 у воді поступово знижується і в останні роки практично перебуває на доаварійному рівні.

Концентрація стронцію-90, порівняно з цезієм-137, не так зменшилася. У цьому разі спостерігаються досить значні коливання, зумовлені гідрологічними умовами, передусім на р. Прип'ять. Зокрема, підвищення рівнів забруднення у 1991 р. було спричинено льодовим затором у гирлі Прип'яті, що, в свою чергу, зумовило затоплення найбільш забрудненої території на лівобережній заплаві цієї річки. Останнє в часі деяке підвищення концентрацій стронцію-90 відбулося в 1999 р. і пов'язане з дуже високою повінню на р. Прип'ять.

 

Рис. 1.3 Динаміка концентрації стронцію-90 у Дніпрі

Концентрація стронцію-90 у районі Вишгорода в 2002 році в середньому становила 103 Бк/м³, цезію-137 – 23,8 Бк/м³. У районі Гідропарку вміст радіонуклідів був дещо меншим: стронцію–90 – 85 Бк/м³, цезію-137 – 22,2 Бк/м³. Ці значення істотно нижчі допустимих рівнів у питній воді (2000 Бк/м³ для обох радіонуклідів за НРБУ-97).

Заходи, здійснені в Зоні відчуження, зокрема, будівництво на лівому березі Прип’яті дамби, яка ізолює найбільш забруднену територію, зумовлюють те, що радіоактивне забруднення води істотно зменшилося. Ця тенденція продовжуватиметься і в подальшому.

 

 

Рис. 1.4 Концентрація радіонуклідів у водних об’єктах м. Києва у 1997-2002 рр. Бк/м3

Таким чином, аналіз екологічної ситуації в місті Києві свідчить про те, що антропогенне навантаження на довкілля створює небезпечну фонову ситуацію на всій території м. Києва. Забруднюючі речовини антропогенного характеру мігруючі призводять до забруднення повітря і водних об’єктів господарського призначення, в тому числі зон відпочинку та санаторно-курортного лікування.

 

 

 


Розділ 2. Дослідження мікробіологічних властивостей рекреаційний зон м. Києва

2.1. Методика дослідження колі-титрів

Колі-титр в питній воді, згідно тому, що діє ГОСТ 17.1.5.02-80, визначається методом мембранних фільтрів і двофазним бродильним методом, запропонованим М.Р.Киченко, або трифазним бродильним методом. Вибір методу визначається якістю досліджуваної води. Наприклад, при дослідженні чистої води, що добре фільтрується, зручніше користуватися методикою мембранних фільтрів. При дослідженні води, що містить колоїдні речовини і сторонні домішки, що утрудняють процес фільтрування, користуються бродильним методом.

Метод прямого посіву, або метод Марманна. Цей метод придатний лише для дослідження нехлорованої стічної води і води сильно забруднених відкритих водоймищ. По 1 мл відповідних розведень випробовуваної води рівномірно розподіляють по поверхні середовища Ендо, розлитого в чашки Петрі. Чашки залишають відкритими для випаровувань води в стерильному боксі або ж не повністю закритими в термостаті на 1 годині Після підсушування закриті чашки дном вгору поміщають при 37° на 24 години. Після закінчення цього терміну підраховують типові колонії кишкової палички і встановлюють коли-титр шляхом ділення посіяною об'єму води на кількість підрахованих колоній.

Очищену і хлоровану стічну воду досліджують бродильним методом.

Метод Марманна не володіє особливою точністю і розриви в титрах різних разведенний бувають великими. Цей недолік методу вдасться усунути шляхом скрупульозно точного приготування розведень випробовуваної води для посіву.

Вода централізованого водоаабжения. У вимогах ГОСТ 17.1.5.02-80, що розповсюджуються на воду, що подається господарськопітьєві водопроводами і водопроводами, використовуваними для технічних і для питних і господарсько-побутових цілей, указується, що а) проби води відбираються в годинник найбільшої її витрати; б) загальне число бактерій при посіві 1 мл нерозбавленої води, визначуване числом колоній після 24-годинного вирощування при 37°, повинно бути не більше 100; у) кількість кишкових паличок в 1 л води, визначуване числом колоній на фуксин-сульфитном агарі (середовищу Ендо) із застосуванням концентрації бактерій на мембранних фільтрах, повинно бути не більше 3, а при використанні бродильних проб титр кишкової палички повинен бути не менше 300 мл.

Вода децентрализованного водопостачання (колодязів, джерел). Для такого роду води відсутній ГОСТ і відповідні бактеріологічні норми, тобто немає показників загальної кількості колонії або мікробів в 1 мл води і колі-титра або колі-індексу.

Практично число бактерій в 1 мл колодязної води може бути допущене в межах декількох сотів, а титр кишкової палички — 100 мл. У санітарних правилах планування, забудови і впорядкування сільських місцевостей, затверджених головним санітарним інспектором також указується, що у воді шахтних колодязів і джерел коли-титр повинен бути не менше 100 мл.

Відбір проб води для дослідження проводять в стерильні склянки за допомогою батометрів різного пристрою. Вирощування, посів і визначення загального числа колонії проводять по раніше описаному методу.

Вода відкритих водоймищ (озер, праць і річок) і стоки. Дослідження води відкритих водоймищ в більшості випадків проводять при необхідності встановлення ступеню забруднення води цих водоймищ або ж при вивченні питань самоочищення води.

При дослідженні стічної води встановлюють ступінь ефективності роботи водоочисних споруд (при здійсненні контролю за водою, що спускається у відкриті водоймища).

У нині чинних стандартах для води відкритих водоймищ відсутні вказівки про допустимі норми вмісту в ній кишкової палички. Стічні води вважають достатньо знешкоджуваними, якщо колі-титр в них при спуску їх у відкриті водоймища не менше 1 мл. Колі-титр для води повинен бути не менше 0,1 мл.

Забір проб води проводять за допомогою батометрів. Проби відбирають з водоймищ на рівні 10—15 см від поверхні, а при малій глибині — на рівні 10—15 см від дна. Для посіву користуються наступними кількостями води: а) з відкритих водоймищ — 0,1; 0,01 і 0,001 мл; би) із стоків до очищення — 0,01; 0,001; 0,0001 мл; у) із стоків після очищення —0,1; 0,01 і 0,001 мл.

Кожен об'єм води з відкритих водоймищ засівають на 2 чашки Петрі з м’ясо-пептонным агаром. По одній чашці з кожним об'ємом поміщають при 37° на 24 години, а другі чашки всіх об'ємів залишають при 20° на 48 годин.

Середню кількість колоній в 1 мл води встановлюють шляхом складання числа колоній, що виросли, на чашках з посівами всіх об'ємів води і ділення цієї суми на кількість об'ємів. Якщо між кількісними показниками різних розведень випробовуваної води виявляється різкий розрив, то за загальне число колоній в 1 мл приймають ту кількість, яка виявлена в найбільшому об'ємі.

Результати аналізів заносять в протокол дослідження згідно вказівкам табл. 2.1.

Колі-титр або колі-індекс встановлюють за допомогою таблиць ГОСТ 17.1.5.02-80

Таблиця 2.1.

Облік колоній

При кількості колоній в 1 мл.

Результат записують

 

Від

1

до

100

Як було підраховано

 

»

101

»

1000

Округляє до найближчих

-

10

 

»

1001

»

10000

»

»

»

-

100

 

»

10001

»

100000

»

»

»

-

1000

 

»

100001

»

1000000

»

»

»

-

10000

                   

 

Вода плавальних басейнів. Бактеріологічні показники для цієї води повинні задовольняти тим вимогам, які встановлені для води нейтралізованого водопостачання (до 100 колоній в 1 мл і коли-титр більше 300 мл). Ці вимоги встановлені санітарними правилами, затвердженими головним санітарним інспектором.

У цих же правилах указується, що виїмка проб води повинна проводитися в двох крапках: після фільтрів і безпосередньо і басейні. Аналіз води рекомендується проводити двічі в день: до початку роботи басейну і до кінця дня.

Мінеральні води. Бактеріологічні показники для цих вод ті ж що і для води централізованого водопостачання: загальне число мікробів в 1 мл не повинне бути більше 100 колоній, а коли-титр більше 300 мл. При визначенні цих показовий повинні застосовуватися методи, передбачені ГОСТ 17.1.5.02-80.

При проведенні дослідження мінеральних вод в пляшках з фабричним закупорюванням повинні бути дотримані всі заходи, що запобігають посівам від забруднення їх мікрофлорою зовнішнього середовища.

Для видалення з води вуглекислоти рекомендується перед посівом кронен-пробку замінити ватяно-марлевою і після цього пляшку помістити на 1 годину в термостат при 43°.

Дослідження питної води на присутність збудників тифу, паратифов і дизентерія. Відбір, зберігання і транспортування проб води проводять в повній відповідності з вимогами. Для дослідження слід на кожній крапці відібрати по 1—3 л води, обмежившись при цьому нечисленними пробами.

З метою виявлення збудників кишкових інфекцій використовують мембранні фільтри (№ 3). Для фільтрації використовують 0,5 л води порціями по 25-50 мл на одних фільтр. На один аналіз витрачають 10—20 фільтрів. Фільтри накладають на поверхню щільних диференціальних середовищ для кишкових мікробів (Плоськирева, Льовіна, Ендо, Вільсона — Блер і т. п.), розлитих в чашки Петрі. Крім того, частину фільтрів поміщають в середовища збагачення: селенитовую, Мюллера, 10% жовчний бульйон і так далі Всі посіви до подальшого дня витримують при 37°.

Для дослідження води на присутність збудників черевного тифу, паратифов, і дизентерії може бути рекомендований точніший, але і громіздкіший метод дослідження.

Для дослідження використовують 20—40 фільтрів, через які було профільтровано 1 л води (але 25—50 мл через 1 фільтр). 10—20 фільтрів використовують для посіву на 2 щільних диференціальних середовищах (висмут-сульфит-агар і середовище Плоськирева). Кожен з фільтрів після фільтрації, як завжди, поміщають на 1 чашку з середовищем і скляним шпателем розмазують всю мікробну масу, що осіла на цьому фільтрі, по всій поверхні середовища. Потім цей же фільтр захоплюють пінцетом і прикладають (відбитки) до 4 ділянок на поверхні другої чашки з цим середовищем. Після цього фільтр укладають на третю чашку з тим же середовищем. На цій чашці поміщають інші 3 фільтри, отримані після описаних маніпуляцій.

Другу частину фільтрів (10—20 шт.), через які було також профільтровано 500 мл води, поміщають в середовища накопичення.

2.2. Екотоксикологічний моніторинг поверхневих вод ставка та питної води підземних джерел Феофанівської зеленої зони м. Києва

З розвитком містобудування, діяльності промисловості та транспорту, створенням звалищ відбувалось хронічне забруднення екосистем лісопаркових зон м. Києва полютантами, до яких відносяться важкі метали (ВМ), пестициди, хлоровані біфеніли, нітрати, нітрити. Одними з найбільш поширених полютантів у територіальному та номенклатурному аспектах є важкі метали (Cu, Zn, Cd, Pb, Co, Ni), які не тільки мають безпосередній токсичний вплив на біооб’єкт, але й викликають віддалені тератогенні, мутагенні, ембріотоксичні, імунодепресивні, канцерогенні ефекти [1]. Надходження цих токсикантів до біогеохімічних циклів спричиняє порушення функціонування гідрологічного режиму джерел і ставків та погіршує якість питної води. З метою визначення основних факторів забруднення джерельної води та поверхневих вод ставків рекреаційних зон м. Києва з 2001 року проводиться екотоксикологічний моніторинг Феофанівської лісопаркової зони в рамках державної програми №0102U002960. Досліджувана територія відома не тільки своїми історико-релігійними, етнографічними особливостями, флористичним складом, але й відноситься до унікальних зон розташування підземних джерел води з лікувальними властивостями. Останнім часом де далі актуальнішим стає питання про погіршення якості водопровідної питної води. В зв’язку з цим використання населенням великих міст питної джерельної води та води бювет інтенсивно зростає. [20, C. 290]

Мета роботи полягала у проведенні екотоксикологічної оцінки джерельної води та поверхневих вод ставків Феофаніївської лісопаркової зони за вмістом важких металів (Cd, Pb, Cu, Zn, Cu, Ni).

Відбір зразків води проводився згідно до загально прийнятих методик [2]. Вміст важких металів (Cu, Zn, Cd, Pb, Co, Ni) у воді озер та джерел визначався методом хроматографії у тонкому шарі сорбенту (метод, затверджений Держхімкомісією за № 50-97 від 19.06.97, та погоджений Мінздоров’я України). Екотоксикологічна оцінка води проводилась, базуючись на існуючих нормативах ГДК. Аналіз одержаних результатів супроводжувався дисперсійним статистичним методом обробки результатів. Довірча ймовірність становила 0,95.

Об’єктами досліджень були джерела, що у місцевих мешканців мають назву "Святого Пантелеймона" (СП), "Святого Михаїла Архангела" (СМА), "Сльози Божої Матері" (СБМ), "Пантелеймонівська копанка" (ПК) та Паладінський ставок, розташовані у Феофанівському урочищі м.Києва, рельєф якого характеризується наявністю ярів та балок з крутими схилами з напрямком в долину р. Дніпра із наявністю струмків із постійним дебетом води, за рахунок чого відбувається поповнення ставків Феофанівського урочища.

Джерела знаходяться на різних мікроформах рельєфу та характеризуються такими показниками якості води: безбарвні, прозорі, без запаху, вода – тверда, температура не більше +8° С, утворює осад у вигляді б



Другие работы по теме: