Contribution to International Economy

  • Регулювання охорони атмосферного повітря
ЗМІСТ
Вступ 3
1. Законодавчо-регламентований механізм охорони атмосферного повітря 4
2. Управління у галузі охорони атмосферного повітря 8
3. Державний облік та моніторинг 9
4. Стандартизація і нормування 10
5. Регламентація викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря та за інші шкідливі впливи на нього 14
6. Здійснення контролю за дотриманням законодавства з охорони атмосферного повітря 15
7. Правопорушення у галузі охорони атмосферного повітря 16
8. Економічний механізм охорони атмосферного повітря 18
Висновок 23
Список використаних джерел 24




 
Вступ
Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього середовища.
В цілому в Україні за останні роки з об'єктивних і суб'єктивних причин спостерігається зменшення загального обсягу викидів від стаціонарних джерел. Так за період з 1994 по 1998 роки викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціо¬нарних джерел зменшились на 2045,1 тис.т , або на 33%. Проте збільшилось забруднення повітря за рахунок транспорту, кількість якого різко зросла. Аналіз викидів та рівнів забруднен¬ня атмосферного повітря з найбільш розповсюджених забруд¬нювальних речовин (пил, діоксид азоту, діоксид сірки, оксид вуглецю) в містах України показав, що викиди забруднюючих речовин зменшилися [17]. Причиною зниження є скорочення обсягів виробництва підприємствами та впровадження заходів по зни¬женню викидів.
Реалізація основних напрямків екополітики України вимагає постійного вдосконалення системи управління в галузі охорони довкілля [16].
З метою забезпечення охорони стану і складу атмосферного повітря Законом України "Про охорону атмосферного повітря" (ст. 11) встановлена дозвільна система регулювання викидів в атмосферу, що породжує відповідні правові наслідки [9]. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом Мінприроди України за погодженням з територіальним органом МОЗ України.
Метою роботи є аналіз правових механізмів регулювання охорони атмосферного повітря України.
 
1. Законодавчо-регламентований механізм охорони атмосферного повітря
Конституція України проголошує, що людина, її життя і здо¬ров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнається найви¬щою соціальною цінністю. Сказано також, що кожен громадя¬нин має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кож¬ному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля. Одночасно Конституція України зобов'язує гро¬мадян не заподіювати шкоду природі [12].
Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорно¬бильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держа¬ви - проголошує ст. 16 Конституції України.
Закон України про охорону атмосферного повітря, прийнятий 16 жовтня 1991 року, спрямований на збереження сприятливого стану атмо¬сферного повітря, його відновлення і поліпшення для забезпечення екологіч¬ної безпеки людини, а також відвернення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище [3].
Закон встановлює екологічні закони і нормативи в галузі охорони ат¬мосферного повітря, екологічної безпеки атмосферного повітря (гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, гранично допустимих викидів забруднюючих речовин для кожного стаціо¬нарного та пересувного джерела викиду).
Підприємства, установи, організації, діяльність котрих пов'язана з нега¬тивним шкідливим впливом на атмосферне повітря, повинні вживати за¬ходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зниження шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів, здійснювати контроль за обсягом та складом забруднюючих речовин, забезпечувати безперебійну та ефективну роботу очисного обладнання.
Закон регулює діяльність, що впливає на погоду і клімат. Підприємства повинні скорочувати і в подальшому повністю припинити виробництво та використання речовин, які шкідливо впливають на озоновий шар або мо¬жуть призвести до негативних змін клімату. Закон встановлює вимоги щодо охорони атмосферного повітря при видобуванні корисних копалин, при за¬стосуванні засобів захисту рослин, міндобрив та інших препаратів; при роз¬міщенні й розвитку міст та інших населених пунктів; при погодженні місць забудови, проектів будівництва і реконструкції підприємств та інших об'єктів, які впливають на стан атмосферного повітря.
У Законі встановлено перелік порушень законодавства про охорону ат¬мосферного повітря [9]:
порушення прав громадян на екологічно безпечний стан атмосферного повітря;
перевищення лімітів та нормативів гранично допустимих викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря, гранично допустимих рівнів шкідливого впливу на атмосферу повітря фізичних і біологічних факторів;
здійснення незаконної діяльності, яка негативно впливає на погоду і клімат;
невиконання розпоряджень і приписів, які здійснюють контроль за станом атмосферного повітря тощо.
Особи, винні у порушенні законодавства про охорону атмосферного по¬вітря, несуть адміністративну чи кримінальну відповідальність, а також по¬винні відшкодовувати збитки, заподіяні внаслідок правопорушень.
Згідно зі ст. 15 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють викиди забруднюючих речовин або впливи фізичних та біологічних факторів, що можуть призвести до виникнення надзвичайних екологічних ситуацій техногенного та природного характеру або до надзвичайних екологічних ситуацій, зобов’язані:
- здійснювати організаційно-господарські та інші заходи щодо забезпечення виконання умов і вимог, передбачених у дозволах на викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив;
- вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зниження шкідливого впливу фізичних та біологічних впливів;
- забезпечувати безперебійну ефективну роботу та підтримання у справному стані споруд, устаткування й апаратури для очищення викидів та зменшення іншого шкідливого впливу;
- здійснювати контроль за обсягом та складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, та вести їх постійний облік тощо.
- мати заздалегідь розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря;
- складувати, зберігати чи розміщувати виробниче, побутове сміття та інші відходи лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими органами територіях у межах встановлених ними лімітів.
- заздалегідь розробляти та погоджувати спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря. У разі виникнення таких надзвичайних екологічних ситуацій керівники підприємств, установ, організацій та громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані негайно в порядку, визначеному Законом України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", повідомити про це органи, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря, і вжити заходів до охорони атмосферного повітря та ліквідації причин і наслідків його забруднення.
У законодавстві України містяться приписи, спрямовані на регулювання діяльності, яка впливає на погоду і клімат [2]. Діяльність спрямована на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях, може здійснюватися підприємствами установами і організаціями та громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності тільки за дозволами, виданими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його територіальними органами, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я або його територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Порядок погодження і видачі дозволів на провадження діяльності, пов’язаної із штучними змінами стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. зі змінами, внесеними постановою від 16 червня 2004 р.
Законодавством визначено комплекс вимог до охорони атмосферного повітря під час видобування корисних копалин та проведення вибухових робіт. Видобування корисних копалин та проведення вибухових робіт мають проводитися з дотриманням вимог щодо охорони атмосферного повітря способами, які погоджені зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я, іншими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування відповідно до закону (ст. 19 Закону України "Про охорону атмосферного повітря") [1].
До правових заходів охорони атмосферного повітря належить регулювання шкідливого фізичного впливу на атмосферу, зокрема, відвернення і зниження шуму. Чинне законодавство передбачає, що відвернення, зниження і досягнення безпечних рівнів виробничих та інших шумів мають забезпечуватися [7]:
- створенням і впровадженням малошумних машин і механізмів;
- удосконаленням конструкцій транспортних та інших пересувних засобів і установок та умов їх експлуатації, а також утриманням у належному стані залізничних і трамвайних колій, автомобільних шляхів, вуличного покриття;
- розміщенням підприємств, транспортних магістралей, аеродромів та інших об’єктів з джерелами шуму під час планування і забудови населених пунктів відповідно до встановлених законодавством санітарно-гігієнічних вимог, будівельних норм та карт шуму;
- виробництвом будівельних матеріалів, конструкцій, технічних засобів спорудження житла, об’єктів соціального призначення та будівництвом споруд з необхідними акустичними властивостями;
- організаційними заходами для відвернення і зниження виробничих, комунальних побутових і транспортних шумів, включаючи запровадження раціональних схем і режимів руху транспорту та інших пересувних засобів і установок у межах населених пунктів.
Громадяни зобов’язані виконувати вимоги, встановлені з метою зниження побутового шуму у квартирах, а також у дворах жилих будинків, на вулицях, у місцях відпочинку та інших громадських місцях (ст. 21 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").
Частиною другою ст. 13 цього закону (в редакції від 3 червня 2004 р.) дозволи на гранично допустимі рівні шуму, що утворюється стаціонарними джерелами, зокрема під час роботи машин, механізмів, обладнання, інструментів, а також користування звуковідтворювальною апаратурою та музичними інструментами у концертних і танцювальних закладах та на відкритих майданчиках, у театрах і кінотеатрах, дискотеках, казино, інших закладах розважального та грального бізнесу і культури, музичних закладах освіти, у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування тощо, видаються в порядку, встановленому цим законом [4].
2. Управління у галузі охорони атмосферного повітря
Управління у галузі охорони атмосферного повітря спрямова¬не на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для забезпечення екологічної
безпеки життєдіяльності людини, а також відвернення шкідли¬вого впливу на навколишнє природне середовище.
Управління у галузі охорони атмосферного повітря здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство охо¬рони здоров'я України, місцеві органи державної виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядуван¬ня відповідно до законодавства України [5].
Управління у галузі охорони атмосферного повітря полягає у здійсненні функцій державного обліку та моніторингу, стандартизації і нормування, впровадження економічного механізму , а також його охорони, здійснення контролюючої та виконавчо-розпорядчої діяльності.
3. Державний облік та моніторинг
Державному обліку в галузі охорони атмосферного повітря підлягають:
об'єкти, які шкідливо впливають або можуть вплинути на стан атмосферного повітря;
обсяги атмосферного повітря, що використовується як сировина основного виробничого призначення;
види і обсяги шкідливих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;
види і розміри шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря.
Державний облік здійснюється за критеріями, що визначаються [6]:
• у частині викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення - Міністерством екології та природних ресурсів України;
• у частині шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря - Міністерством охорони здоров'я України.
Державний облік у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється за єдиною системою у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Збір, обробка, збереження та аналіз інформації про стан ат¬мосферного повітря здійснюються у рамках єдиної системи дер¬жавного моніторингу навколишнього природного середовища органами Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства охорони здоров'я України, Державного комітету України з гідрометеорології, а також підприємствами, установа¬ми і організаціями, діяльність яких призводить або може призве¬сти до погіршення стану атмосферного повітря. 
4. Стандартизація і нормування
Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони атмосферного повітря від забруднення, шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів та забезпечення еколог¬ічної безпеки.
Державні стандарти у галузі охорони атмосферного повітря є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання та охорони атмосферного повітря, методи¬ки контролю за його станом та інші необхідні вимоги щодо запобігання шкідливому впливу на атмосферне повітря.
Стандарти у галузі охорони атмосферного повітря розробля¬ються і вводяться в дію Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством охорони здоров'я України у порядку, що визначається законодавством України.
У галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи [17]:
екологічної безпеки атмосферного повітря;
гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у ат¬мосферне повітря стаціонарними джерелами і шкідливого впли¬ву фізичних та біологічних факторів;
граничні нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться у атмосферне повітря при експлуатації технологіч¬ного та іншого обладнання, споруд і об'єктів;
використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення;
вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пере¬сувних джерел та шкідливого впливу їх фізичних факторів.
Законодавством України можуть встановлюватись й інші нор¬мативи у галузі охорони атмосферного повітря.
Для оцінки стану атмосферного повітря встановлюються єдині для території України нормативи екологічної безпеки атмосфер¬ного повітря, а саме:
гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у атмосферному повітрі для людей і об'єктів навколишнього при¬родного середовища;
гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря для людей і об'єктів навколиш¬нього природного середовища.
У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюва¬тись більш суворі нормативи гранично допустимих концент¬рацій забруднюючих речовин та рівні інших шкідливих впливів на атмосферне повітря.
Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря роз¬робляються і вводяться в дію Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством екології та природних ресурсів Украї¬ни.
Нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих ре¬човин у атмосферне повітря і гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на нього встановлю¬ються для кожного стаціонарного джерела викидів або іншого шкідливого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря по кожній із забруднюючих речовин та фактору фізично¬го чи біологічного впливу.
Нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих ре¬човин у атмосферне повітря і гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на нього встановлю¬ються на рівні, при якому сумарні викиди забруднюючих речо¬вин і шкідливий фізичний та біологічний вплив всіх джерел у даному районі, з урахуванням перспективи його розвитку, в період дії встановленого нормативу не призведуть до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворими нормативами).
Проекти нормативів гранично допустимих викидів забрудню¬ючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами розробляються підприємствами, установами та організаціями і затверджуються органами Міністерства екології та природних ресурсів України і Міністерства охорони здоров'я України. Ці проекти погоджуються з місцевими органами державної вико¬навчої влади та органами місцевого самоврядування у частині [5]:
строків виконання заходів щодо зниження викидів забрудню¬ючих речовин до нормативних рівнів;
строків відселення людей і винесення об'єктів соціального призначення з санітарно-захисних зон;
зниження обсягів виробництва та викидів забруднюючих ре¬човин у період несприятливих метеорологічних умов.
Проекти нормативів гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря розроб¬ляються підприємствами, установами, організаціями і затверд¬жуються органами Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства екології та природних ресурсів України за погод¬женням з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у частині строків здійснен¬ня заходів щодо зниження шкідливих впливів фізичних та біоло¬гічних факторів до нормативних рівнів.
Порядок розробки і затвердження нормативів гранично допу¬стимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря встановлюється Міністерством екології та природних ресурсів України, а нормативів гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на нього - Міністерством охо¬рони здоров'я України і Міністерством екології та природних ресурсів України.
Для різних технологічних процесів, технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів залежно від часу розробки та введення в дію технологій і обладнання, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлюються:
нормативи граничних обсягів утворення забруднюючих речо¬вин для окремих типів технологічного та іншого обладнання;
вимоги щодо впровадження технологічних процесів в частині впливу на утворення забруднюючих речовин;
регламенти використання та втрат сировини.
Вказані нормативи розробляються підприємствами, устано¬вами та організаціями і затверджуються Міністерством екології та природних ресурсів України.
Для зниження шкідливого впливу на атмосферне повітря вста¬новлюються нормативи його використання як сировини основ¬ного виробничого призначення.
Нормативи обсягів використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення, порядок їх роз¬робки та затвердження визначаються Кабінетом Міністрів Ук¬раїни. Для кожного типу пересувних джерел, що експлуатуються на території України, встановлюються нормативи вмісту заб¬руднюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу їх фізичних факторів, які розробляються з урахуванням наяв¬ності технічних рішень щодо зменшення утворення забруднюю¬чих речовин, зниження рівнів шкідливого впливу фізичних фак¬торів, очищення відпрацьованих газів та економічної доціль¬ності. Порядок розробки і затвердження нормативів встанов¬люється Міністерством екології та природних ресурсів України і Міністерством охорони здоров'я України [7].
Для забезпечення охорони та ефективного використання атмосферного повітря впроваджуються організаційно-економічні заходи, що передбачають [17]:
встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря та інших шкідливих впливів на нього;
встановлення лімітів використання повітря як сировини основного виробничого призначення;
встановлення нормативів плати і розмірів платежів за викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря та інші шкідливі впливи на нього;
встановлення нормативів плати за перевищення лімітів викидів, інших шкідливих впливів та видачу дозволів на використання атмосферного повітря;
встановлення нормативів плати за використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення;
надання підприємствам, установам, організаціям і громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, безвідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологічних процесів, здійсненні інших природоохоронних заходів відповідно до законодавства.
Ліміти викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами визначаються для підприємств, уста¬нов та організацій з урахуванням гранично допустимих обсягів викидів і доводяться до них як тимчасово погоджені величини викидів забруднюючих речовин щодо кожного компоненту. Ліміти викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря встановлюються для підприємств органами Міністерства еко¬логії та природних ресурсів України у формі видачі дозволів на викиди.
Гранично допустимі рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря встановлюються органами Міністерства охорони здоров'я України.
Порядок встановлення лімітів викидів забруднюючих речо¬вин у атмосферне повітря і рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів визначається Кабінетом Міністрів Украї¬ни.
5. Регламентація викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря та за інші шкідливі впливи на нього
Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами — це офіційний документ, який надає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам — суб’єктам господарювання експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів гранично допустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Порядок проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2004 р [7].
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" рівні впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, вимоги щодо їх скорочення встановлюються відповідним дозволом на основі затверджених нормативів. Порядок розроблення, видачі та оплати робіт, пов’язаних із видачею дозволів на рівні впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, та обліку підприємств, установ, організацій і громадян — суб’єктів господарювання, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
6. Здійснення контролю за дотриманням законодавства з охорони атмосферного повітря
Контроль у галузі охорони атмосферного повітря спрямо¬вується на забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону і використання атмосферного повітря всіма державни¬ми органами, а також підприємствами, установами, організація¬ми та громадянами.
Державний контроль у галузі охорони і використання атмосферного повітря здійснюється [17]:
місцевими органами державної виконавчої влади;
Міністерством екології та природних ресурсів України та його органами на місцях;
Міністерством охорони здоров'я України та його органами на місцях у частині дотримання нормативів екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у атмосферному повітрі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого впливу), інших правил і нормативів, спрямованих на попередження негативного впливу на здоров'я людей;
Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України та її органами на місцях у частині дотримання нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу фізичних факторів, встановлених для відповідного типу автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки;
іншими державними органами, а також органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
Виробничий контроль за охороною атмосферного повітря повинен здійснюватися підприємствами, господарська та інші діяльності яких шкідливо впливають або можуть вплинути на стан атмосферного повітря.
Підприємства, установи, організації та інші органи зобов'я¬зані здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткуванням та апаратурою для очи¬щення викидів у атмосферне повітря від забруднюючих речовин і зниження шкідливого впливу фізичних та біологічних фак¬торів; оснащенням їх приладами, необхідними для постійного нагляду за ефективністю очищення ; додержанням нормативів викидів забруднюючих речовин і рівнів шкідливого впливу фізич¬них та біологічних факторів та додержанням інших вимог зако¬нодавства у галузі охорони атмосферного повітря.
Громадський контроль у галузі охорони атмосферного по¬вітря здійснюється громадськими інспекторами охорони навко¬лишнього природного середовища відповідно до Закону Украї¬ни «Про охорону навколишнього природного середовища».
7. Правопорушення у галузі охорони атмосферного повітря
До правопорушень у галузі охорони атмосферного повітря відносяться:
порушення прав громадян на екологічно безпечний стан атмосферного повітря;
перевищення лімітів та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря;
• перевищення нормативів гранично допустимих рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря;
викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря та використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів;
здійснення незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;
впровадження відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівля в зарубіжних країнах і експлуатація технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають установленим вимогам щодо охорони атмосферного повітря в Україні;
порушення правил експлуатації і утилізації промислових та побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, що спричиняє забруднення атмосферного повітря;
проектування і будівництво об'єктів з порушенням норм і вимог щодо охорони і використання атмосферного повітря;
невиконання розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони та використання атмосферного повітря;
• відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, джерела забруднення, а також приховування або перекручення відомостей про стан екологічної ситуації, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність й за інші правопорушення у галузі охорони та викори¬стання атмосферного повітря. Особи, винні у порушеннях зако¬нодавства про охорону атмосферного повітря, несуть відпові¬дальність відповідно до актів законодавства України. Суперечки з питань охорони і використання атмосферного повітря вирішу¬ються у порядку, встановленому законодавством України.
 
8. Економічний механізм охорони атмосферного повітря
Згідно з Законом України «Про охорону навколишнього природ¬ного середовища» одним із засобів охорони довкілля є стягнення плати за забруднення природного середовища і погіршення якості природних ресурсів та компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону природного середовища.
Стягнення платежів не звільняє від відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону атмосфер¬ного повітря. Розміри вказаних платежів встановлюються Уря¬дом Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольсь¬кою міськими державними адміністраціями на підставі лімітів викидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на нього і нормативів плати за них.
Порядок встановлення нормативів плати і стягнення платежів за забруднення атмосферного повітря та за інші шкідливі впливи на нього визначається Кабінетом Міністрів України.
Плата за використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення встановлюється на підставі нормативів його використання та нормативів плати за одиницю обсягу атмосферного повітря.
Порядок встановлення нормативів використання атмосфер¬ного повітря як сировини основного виробничого призначення, нормативів плати та стягнення платежів за нього встановлюєть¬ся Кабінетом Міністрів України.
Платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів [15].
Об'єктами обчислення збору є:
для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; 
для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.
1) Суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збору та коригувальних коефіцієнтів і визначаються за формулою

   

де Млі - обсяг викиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах у межах ліміту (т);
Мпі - обсяг понадлімітного викиду (різниця між обсягом фактичного викиду і ліміту) і-тої забруднюючої речовини в тоннах(т);
Нбі - норматив збору за тонну і-тої забруднюючої речовини, у
гривнях (грн/т);
Кнас - коригувальний коефіцієнт, який враховує чисельність жителів населеного пункту;
Кф - коригувальний коефіцієнт, який враховує народногосподарське значення населеного пункту;
Кп - коефіцієнт кратності збору за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин - 5.
2) Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення (Пвп), обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди і коригувальних коефіцієнтів і визначаються за формулою

   

де Мі – кількість використаного пального і-того виду, у тоннах (т);
Нбі - норматив збору за тонну і-того виду пального, у гривнях (грн/т);
Кнас - коригувальний коефіцієнт, який враховує чисельність жителів населеного пункту.
Кф - коригувальний коефіцієнт, який враховує народногосподарське значення населеного пункту.
3) Суми збору, який справляється за наднормативні викиди.
Наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються:
Викиди забруднюючих речовин, які перевищують рівень гранично допустимих або тимчасово погоджених викидів, встановлених дозволами на викид, які видані у встановленому порядку.
Викиди забруднюючих речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, в тому числі і по окремих інгредієнтах.
Викиди забруднюючих речовин, що здійснюються з перевищенням граничних нормативів їх утворення і вмісту в газах, що відходять для окремих типів технологічного та іншого обладнання.
Наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмос¬ферне повітря можуть відбуватися за рахунок
- неефективної роботи газоочисних установок;
- роботи технологічного обладнання при несправних газоочисних установок або їх невикористанні;
- порушення технологічних режимів;
- невиконання у встановлені терміни заходів по досягненню нормативів гранично допустимого викиду (ГДВ);
- аварійних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
- залпових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які не передбачені технологічними регламентами виробництв;
- використання непроектних сировини і палива в техноло¬гічних процесах;
- інших видів порушень.
Факт наднормативного викиду забруднюючих речо¬вин в атмосферне повітря встановлюється спеціалістами Державної екологічної інспекції Мінекоресурсів України при перевірці підприємств шляхом:
- інструментальних методів контролю;
- розрахунковими методами.
Розрахунки наднормативних викидів (Мі) в тоннах здійснюються шляхом визначення різниці між фактичними і дозволеними потужностями викидів, з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду. Розраху¬нок виконується за формулою:



де Vі - об'ємна витрата газопилового потоку на виході з джерела, м3/с;
Сi - середня концентрація і-ї забруднюючої речовини (із серії відібраних проб), г/ м3, розрахована як середня арифметична;
Mqi- потужність дозволеного викиду і-ї забруднюючої речовини по даному джерелу, г/с, встановлена дозволом на викид;
Т - час роботи джерела в режимі наднормативного викиду, годин.
Розрахунок ведеться на основі розміру мінімальної заро¬бітної плати з урахуванням обсягів наднормативних викидів і регулюючих коефіцієнтів. Розмір компенсації збитків в оди¬ницях національної валюти визначається за формулою:

  ,

де З - розмір компенсації збитків, одиниць національної валюти;
Мі - маса забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря понаднормативно, тонн;
1,1П - базова ставка компенсації збитків в частках мінімаль¬ної заробітної плати (П) за одну тонну умовної забруднюючої речовини на момент перевірки, одиниць національної валюти/тонну;
Аі - безрозмірний показник відносної небезпечності забруд¬нюючої речовини;
К - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;
Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмос¬ферного повітря населеного пункту забруднюючою речовиною.
 
Висновок
Роль права у регулюванні взаємодії природи і суспільства полягає у вста¬новленні науково обґрунтованих правил поведінки людини щодо природи. Найбільш суттєві правила такої поведінки закріплюються державою в зако¬нодавстві і стають загальнообов'язковими для виконання та дотримання нормами права, які забезпечуються державним примусом у випадку їх неви¬конання.
Атмосфероохоронне законодавство передбачає розгалужену систему правових засобів, спрямованих на забезпечення охорони атмосферного повітря від забруднення, запобігання шкідливому впливу фізичних, хімічних та біологічних факторів на нього тощо. Зокрема, кабінетом Міністрів України затверджено перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню.
З метою забезпечення охорони атмосферного повітря атмосфероохоронне законодавство значну роль відводить організаційно-економічним заходам, що передбачають: 
а) збір за забруднення навколишнього природного середовища; 
б) відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря; 
в) надання підприємствам, установам, організаціям та громадянам — суб’єктам підприємницької діяльності податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, застосування заходів щодо регулювання діяльності, що впливає на клімат, здійснення інших природоохоронних заходів з метою зменшення викидів забруднюючих речовин та рівнів впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря; 
г) участь держави у фінансуванні екологічних заходів і будівництві об’єктів екологічного призначення.

 
Список використаних джерел
Баб’як О. С, Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000.- 216 с.
Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 192 с.
Джигирей B.C. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. - 203 с. ISBN 966-620-108-9
Екологічне право. Особлива частина Підручник. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001
Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. - X., 2005.
Екологічне право України За редакцією професорів В. К. Попова і А. П. Гетьмани. Харків, "Право". 2001
Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2005. - 848 с/
Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. – К., 1991.
Закон України "Про охорону атмосферного повітря". – К., 1992
Бринчук М. М. Правовая охрана атмосферного воздуха. — М., 1986.
Габитов Р. X Теоретические проблемы организации правовой охраны атмосферы Земли в современных условиях. — Уфа, 2000.
Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
Костенко Ю. Екологічна політика України: підходи та пріоритети // Світ у долонях. - 1997. - № 2 (4). - С. 2-3.
Кузнецова О. К, Радчик О. Л. Загрязнение окружающей среды отходами и опасными веществами. — М., 2001.
Методика обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища підприємствами України та правил його сплати. Затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього середовища №162/379 від 19.07.99.
Основні напрямки державноїполітики в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради Ураїни// Відомості Верхової Ради України. - 1998.- №38-39. -С.248-298.
Товажнянський Л.Л., Масікевич Ю.Г., Солодкий В.Д., Сакара Ю.Д., Хлистун Н.Я., Шапорев В.П., Моісеєв В.Ф. Управління природоохоронною діяльністю: Навч. посібник. - Харків: НТУ'ХПІ", 2002. -304 с. ISВN 966-593-266-7




Другие работы по теме: