Переплет дипломов
  • Діяльність Всесвітньої туристичної організації ЮНВТО щодо вдосконалення понятійного апарату туристичної статистики
Діяльність Всесвітньої туристичної організації ЮНВТО щодо вдосконалення понятійного апарату туристичної статистики


 
Зміст


Вcтуп 3
1. Загальна характеристика всесвітньої туристичної організації ЮНВТО та місце України в ЮНВТО 8
1.1. Всесвітня туристська організація ЮНВТО. Призначення 8
1.2. Співробітництво України із Всесвітньою туристською організацією 10
Рис. 1.1. Функції регіонального представнитства ВТО в Україні 11
2. Аналіз стану туристичної статистики та діяльність ЮН ВТО щодо вдосконалення понятійного апарату 19
2.1. Обгрунтування необхідності вдосконалення статистики туризму 19
2.2. Діяльність Всесвітньої туриської організації ЮН ВТО щодо вдосконалення понятійного апарату туристичної статистики 23
Висновки 28
Перелік використаної літератури 30
Додатки 32

 
ВСТУП


Актуальність теми визначається роллю туризму у світовій економіці й у розвитку людства.
У цей час туризм є однієї із провідних і найбільш динамічних галузей світової економіки. За свої швидкі темпи росту туризм визнаний "економічним феноменом XX сторіччя". 
У багатьох країнах туризм відіграє важливу роль у формуванні валового внутрішнього продукту, створенні додаткових робочих місць і забезпеченні зайнятості населення; а так само активізації зовнішньоторговельного балансу. Він впливає на такі ключові галузі економіки, як транспорт і зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання й ін., тобто виступає каталізатором соціально-економічного розвитку. У свою чергу, на розвиток туризму впливає сукупність різних факторів: демографічних, природно-географічних, соціально-економічних, історичних, релігійних і політико-правових.
За даними експертів ВТО, число поїздок у світі до 2010 року подвоїться в порівнянні з 1995 роком і досягне мільярда туристських прибуттів, з яких 146 млн. прийде на Центральну й Східну Європу, включаючи країни СНД і Балтії, де туризм як очікується, буде розвиватися випереджальними темпами в порівнянні з європейським регіоном у цілому.
Значення туризму як джерела валютних надходжень, розширення міжнародних контактів, забезпечення зайнятості населення постійно росте.
На розвиток туризму впливають: науково-технічний прогрес, підвищення якості життя, збільшення тривалості вільного часу, економічна й політична стабільність і інші фактори. У той же час у деяких країнах миру туристська мобільність населення поряд з такими факторами, як чистота навколишнього середовища, ставиться до індикаторів якості життя.
Туризм як галузь економіки в значній мірі впливає на розвиток і вдосконалювання інфраструктури міст, створює додаткові робочі місця, сприяє захисту навколишнього середовища й поліпшенню екологічної обстановки.
Туризм являє собою вид діяльності, що людство в тім або іншому виді здійснює вже давно. Однак лише відносно недавно туризм одержав визнання як важливе соціально-економічне явище. Будучи слідством впливу комплексу різних факторів, туризм сам впливає на всі сторони розвитку світового співтовариства. На Всесвітній конференції по туризму, що проходив у Манілі в 1980 році, значення туризму і його широкомасштабні наслідки були визнані в Манільській декларації по світовому туризмі, у якій відзначалося, що туризм є видом діяльності, що має важливе значення для життя народів у чинність його безпосереднього впливу на соціальну, культурну, освітню, економічну сферу життя народів і їхні міжнародні відносини.
Розвиток туризму і його вплив на економіку, і всі сторони життєдіяльності людей вимагає всебічної статистичної його характеристики, що визначає необхідність розвитку методології його статистичної оцінки й аналізу. Це визначає актуальність теми роботи.
Статистика міжнародного туризму початку складатися в першій половині XX в. на хвилі туристського руху. В 1929 р. Австрію відвідали близько 2 млн. чоловік, Швейцарію - 1,5 млн., Італію - понад 1 млн. З розширенням туристських потоків ряд європейських країн перейшли до регулярного обліку приїжджих. Однак у той період статистика подорожей ще не мала самостійного значення. Збір і обробка відомостей здійснювалися в інтересах національної безпеки, контролю за міграційними процесами й дотриманням законодавства про оподатковування. Властиво туристські цілі відходили на задній план. Туристи не виділялися як особлива категорія й ураховувалися поряд з іншими подорожуючими особами.
Новий етап у розвитку статистики міжнародного туризму наступив наприкінці 40-х - початку 50-х рр. Після війни європейські країни зштовхнулися з багатьма господарськими проблемами: розрухою, хаосом у керуванні, розвалом товарної й фінансової систем. Стабілізація ситуації вимагала цілого комплексу скоординованих дій. У цих умовах уряду звернулися до міжнародного туризму, покладаючи на нього більші надії. З ним зв'язували активізацію платіжного балансу, досягнення фінансової рівноваги й, в остаточному підсумку, довгостроковий економічний підйом.
В 60-і роки увагу урядів індустріально-розвинених країн й міжнародних організацій було спрямовано на положенні країн, що розвиваються. Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам (1960 р.) і оголосила 70 -і роки "Декадою розвитку". Для країн третього миру консультанти розробили програми подолання економічної відсталості, у яких туризму приділялося істотне місце.
З ростом обсягу й економічного значення туризму вдосконалювалися системи обліку й обробки даних, ставав більше глибоким аналіз туристської міграції. У цей час статистика туризму, що охоплює велике коло питань і базує на основі системи показників, ведеться з метою оцінки внеску міжнародного туризму в економіку кожної країни, зокрема, його впливу на платіжний баланс; виявлення основних напрямків і тенденцій розвитку міжнародного туризму для зміцнення його матеріально-технічної бази, проведення маркетингових досліджень і просування туристського продукту до потенційних споживачів.
Статистична інформація про туризм необхідна на всіх рівнях: від міжнародних, урядових і неурядових організацій і агентств, прямо або побічно зв'язаних зі сферою туризму, національних туристських адміністрацій, що розробляють і проводять державну політику в цій галузі економіки, до безпосередніх виробників туристських товарів і послуг, що прагнуть вижити в конкурентній боротьбі на цьому інтенсивно, що розвивається ринку. У процесі роботи всі вони мають потребу в достовірній інформації про міжнародний туризм, що визначає її втримування, обсяг, форми й періодичність розробки.
Необхідність вдосконалення понятійного апарату статистичного вивчення й прогнозування найважливіших показників міжнародного туризму визначає актуальність теми справжнього дослідження. Понятійний апарат - вже досягнуте знання у вигляді системи понять.
Теоретичною та методологічною базою дослідження стали законодавчі та нормативні акти, наукові праці вітчизняних та закордонних вчених, періодичні видання, та інші ресурси.
Метою роботи з'явилося дослідження ролі ЮН ВТО в удосконаленні понятійного апарата статистики туризму.
Досягнення мети зажадало постановки й рішення наступних завдань:
- визначення туризму як специфічної області діяльності і як об'єкта статистичного вивчення, його ролі у світовій економіці;
- огляд розвитку світового туризму, сучасний стан статистики світового туризму;
- вивчення системи показників статистики світового туризму, 
- аналіз діяльності Всесвітньої туриської організації ЮН ВТО щодо вдосконалення понятійного апарату туристичної статистики.
Об'єктом дослідження є система збору, обробки й класифікації інформації.
Предмет дослідження - понятійний апарат статистики світового туризму.
Методи дослідження: аналітичні , порівняльні, діалектичні.
Курсова робота складається із введення, двох глав, висновку, списку використаної літератури, та 2 додатків.
Список використаних джерел літератури містить 23 найменувань літератури та 4 електронні публікації.

 
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВСЕСВІТНЬОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЮНВТО ТА МІСЦЕ УКРАЇНИ В ЮНВТО



1.1. Всесвітня туристська організація ЮНВТО. Призначення



Всесвітня туристська організація (ЮНВТО) – є спеціалізованою установою Організації Об’єднаних Націй відповідно до Угоди між ООН і ЮНВТО, затвердженої 58-ю сесією Генеральної асамблеї ООН – головною міжнародною організацією в галузі подорожей і туризму, що займається питаннями туристичної політики та удосконалення професійного рівня туристичних фахівців(додаток 1).
ЮНВТО має за мету засобами туризму стимулювати економічний розвиток і створення робочих місць, сприяти захисту навколишнього середовища та історико-культурної спадщини туристичних центрів, зміцнювати мир і взаєморозуміння між народами світу[12, с.223].
154 країни є Дійсними членами ЮНВТО, 326 місцевих адміністрацій, туристичних асоціацій, навчальних закладів і приватних підприємств, зокрема, авіакомпаній, готельних мереж і туристичних операторів, є Приєднаними членами ЮНВТО та 7 країн і територій є Асоційованими членами. Штаб-квартира цієї Організації знаходиться в Мадриді.
Кількість міжнародних туристів у 2007 році становила 903 мільйонів, приріст становив 6,6 %. Протягом останніх 2000 - 2007 років прибутки від міжнародного туризму зростали в середньому на 9 % за рік, у 2007 році вони сягнули 856 мільярдів дол. США[25].
Однак сьогодні все змінилось. Наявна в розпорядженні ЮНВТО попередня статистика за перші місяці 2009 року вказує на зростання негативних тенденцій, що вже мали місце в другій половині 2008 року. Турнаправленія в усьому світі стали жертвою спаду в попиті на основних ринках через світову фінансову кризу. За винятком Африки, а також Центральної та Південної Америки, в яких спостерігаються позитивні результати на рівні 3-5%[27]. На даний момент в число найбільш постраждалих субрегіонів входять Північна й Південна Європа і європейська частина Середземномор'я, Північно-східна частина Азії, Південна Азія та Близький Схід. 
У цих умовах ЮНВТО прогнозує спад у міжнародному туризмі в 2009 році на рівні 2 - 3 відсотків. 
У зв'язку з цим ЮНВТО послідовно нарощує зусилля спрямовані на забезпечення своїх членів необхідною підтримкою, щоб допомогти їм пережити ці важкі часи: 
Відновлення: Комітет з відновлення туризму (TRC) створює умови для проведення більш глибокого аналізу, співробітництва по антикризовим заходам і розробки політики середньострокового характеру. 
Стимули: ЮНВТО настійно закликає уряди країн включити туризм в якості одного з пріоритетних елементів у свої пакети стимулів - робочі місця і зростання торгівлі є результатом сильного сектору туризму, так само як довіру представників бізнесу і споживачів у відношенні поїздок, що може зіграти велику роль у відновленні економіки. 
Зелена економіка: туризм повинен стояти в центрі зусиль з переходу до зеленої економіки, прийнявши заходи до зниження шкідливих вуглецевих вихлопів, створенню робочих місць в органах управління навколишнім середовищем та сприяючи будівництву будинків з економним використанням енергії. 
Дорожня карта ЮНВТО, що веде до відновлення, поставить сектор в унікальне положення з точки зору подолання кризи, його роль у програмі стимулів, у відновленні, майбутньої стабільності та конкурентоспроможності туризму. 



1.2. Співробітництво України із Всесвітньою туристською організацією



У жовтні 1997 р. на 12-й сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристської організації (м. Стамбул, Туреччина) Україна стала Дійсним членом цієї Організації. На 13-й сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристської організації (вересень 1999 р., м. Сантьяго, Чилі) Україну було обрано до складу Виконавчої ради ЮНВТО на період 1999-2003 рр. На зазначеній сесії Генеральної асамблеї Навчально-науково-виробничий комплекс “Туризм, готельне господарство, економіка і право” у м. Києві вступив до Ділової ради (ДР) ЮНВТО. Членом Ділової ради ЮНВТО також є “Готель “Дніпро”. У 2001 р. членом Ділової ради ЮНВТО стало Головне управління комунального і готельного господарств та туризму Київської міської державної адміністрації (крім столиці України, такий статус з європейських країн мають тільки Мадрид, Москва, Париж і Санкт-Петербург) [20, с.116].
Співробітництво України із Всесвітньою туристською організацією здійснюється в рамках діяльності у складі її керівних органів, у тому числі Генеральної асамблеї, Виконавчої ради (в якості спостерігача) та Регіональної комісії для Європи, а також її програмних органах, зокрема Робочої групи з розробки юридичного інструмента полегшення туристичних поїздок.
Держтуризмкурортів на постійній основі надає ЮНВТО інформацію щодо туризму в Україні в рамках досліджень міжнародного туристичного ринку та світової туристичної політики, що проводяться Всесвітньою туристською організацією з урахуванням національного контексту.
Таким чином, дії уряду України у здійсненні міроприємств з формування потенціалу туризма є більш скоординованими (рис. 1.1.).
 

Рис. 1.1. Функції регіонального представнитства ВТО в Україні

Починаючи з 22 травня 2000 р. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Іспанія та Князівстві Андорра здійснює повноваження Постійного представника України при Всесвітній туристській організації. 10 листопада 2006 р. Указом Президента України №951/2006 Надзвичайного і Повноважного Посла України в Королівстві Іспанія А.А. Щербу було призначено Постійним представником України при Всесвітній туристській організації.
Україною виконано всі фінансові зобов’язання з оплати щорічних членських внесків до бюджету ЮНВТО, враховуючи 2008 рік. Розмір щорічного членського внеску України до ЮНВТО за 2009 р. становить 58514,00 євро[25].
Слід також відзначити поступове зменшення розміру членського внеску України до ЮНВТО: у 2007 р. розмір внеску становив 67188,00 євро, у 2008 р. – 63258,00 євро[18, с.23] (див. рис. 1.2.).
 
Рис. 1.2. Розмір членських внесків України до ЮНВТО

Генеральний секретар ЮНВТО Франческо Франжіаллі здійснив перший офіційний візит в Україну 8-11 жовтня 2000 р. Цей візит набув особливого значення з огляду на проведені зустрічі з керівниками держави: Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем’єр-міністром України, Віце-прем’єр-міністром України, Головою Київської міської державної адміністрації, Міністром закордонних справ України, а також виступ на парламентських слуханнях на тему “Про стан і перспективи розвитку туризму в Україні” та черговому засіданні Ради по туризму СНД. Ф. Франжіаллі також взяв участь у 7 Міжнародному туристичному салоні “Україна 2000” і семінарі ЮНВТО “Нові інформаційні технології в туризмі”. В ході візиту досягнуто домовленості між Прем’єр-міністром України та Генеральним секретарем ЮНВТО щодо спільної розробки та реалізації Генерального плану розвитку туризму в Україні.
З 10 по 12 жовтня 2002 р. в Україні вдруге з офіційним візитом перебував Генеральний секретар ЮНВТО. Під час візиту Ф. Франжіаллі мав зустрічі з Головою Верховної Ради України, Прем’єр-міністром України, керівництвом Київської міської державної адміністрації, Постійним представником Програми Розвитку ООН в Україні. Генеральний секретар також відвідав Київський університет туризму, економіки і права, який є членом Ділової ради ЮНВТО. Тут в урочистій обстановці йому за видатні заслуги в розвитку світового туризму було присвоєно високе звання Почесного доктора університету. Він також прочитав лекцію “Тенденції розвитку міжнародного туризму” для студентів і викладачів університету.
25-28 вересня 2003 р. в Україні на запрошення України втретє з візитом перебував Генеральний секретар ЮНВТО Ф. Франжіаллі для проведення ряду зустрічей з Прем’єр-міністром України, Губернаторами Івано-Франківської та Львівської областей, а також Міжнародного семінару ЮНВТО із розвитку сільського туризму в м. Яремча та урочистостей з нагоди святкування Всесвітнього дня туризму та Дня туризму України в мм. Києві та Львові. У цих заходах також взяв участь Регіональний представник ЮНВТО для Європи.
31 серпня 2006 року в приміщенні Міністерства культури і туризму України відбулися переговори Міністра культури і туризму України з Генеральним секретарем Всесвітньої туристської організації Ф. Франжіаллі з актуальних питань співробітництва нашої держави в рамках ЮНВТО.
За період з 2000 по 2004 рр. в Україні проведено 11 регіональних семінарів ЮНВТО щодо тенденцій і методик розвитку світового туризму.
Важливість проведення в Україні цих заходів важко переоцінити з огляду на підвищення інформаційного забезпечення туристичної галузі, опанування прогресивним досвідом організації високорентабельної індустрії туризму, зокрема, її інформаційно-рекламної сфери, пропагування національного турпродукту на світовому ринку каналами ЮНВТО[15, с.105].
В ході 15-ї сесії Генеральної асамблеї ЮНВТО (17-24 жовтня 2003 р., м. Пекін, КНР), була підтримана пропозиція України щодо проведення у м. Києві 25-27 листопада 2004 р. П’ятого Міжнародного форуму ЮНВТО для парламентарів і представників місцевих органів влади.
Незважаючи на повну готовність щодо проведення зазначеного заходу відповідно до Угоди між Урядом України та Всесвітньою туристською організацією від 27.10.2004 р., Генеральним секретарем ЮНВТО Ф. Франжіаллі після консультацій з координатором-резидентом Організації Об’єднаних Націй у м. Києві прийнято рішення щодо перенесення термінів Форуму.
В ході участі української делегації у 16-й сесії Генеральної асамблеї ЮНВТО (25 листопада – 2 грудня 2005 р., м. Дакар, Республіка Сенегал) (додаток 1) було висловлено підтримку кандидатури Франческо Франжіаллі для переобрання на посаду Генерального секретаря Всесвітньої туристської організації на період 2006-2009 рр.
В ході участі української делегації у 17-й сесії Генеральної асамблеї ЮНВТО (23-29 листопада 2007 р., м. Картахена, Колумбія) за підтримки України було прийнято рішення про проведення чергової сесії Генеральної асамблеї ЮНВТО у 2009 році в Казахстані, враховуючи принцип регіональної ротації та справедливого географічного представництва у Всесвітній туристській організації.
Під час голосування до складу Виконавчої ради ЮНВТО на період 2007-2011 рр. Україна надала підтримку Казахстану, Російській Федерації, Румунії та Хорватії. По результатах голосування Італію, Казахстан, Російську Федерацію та Францію було обрано до складу Виконавчої ради ЮНВТО на зазначений період.
Спільно з Програмою розвитку ООН, Програмою розвитку та інтеграції Криму, ЮНВТО було розроблено проект Генерального плану сталого розвитку сільського туризму: “Розвиток етнографічного сільського туризму в Автономній Республіці Крим”.
В ході 3-го засідання Генеральної Асамблеї ЮНВТО (м. Торремолінос, Іспанія, вересень 1979 р.) було прийняте рішення щодо святкування Всесвітнього дня туризму 27 вересня, починаючи з 1980 року, та призначення країни-організатора урочистостей, пов’язаних з його святкуванням. Зазначена дата співпадає з десятирічним ювілеєм прийняття Статуту ЮНВТО (27.09.1970 р.).
Указом Президента України “Про День туризму” від 21.09.98 №1047/98 (додаток 2) встановлено щорічне відзначення цього дня 27 вересня, що є свідченням визнання державою значення туризму для країни. Таким чином у 1998 р. в Україні вперше широко відзначався Всесвітній день туризму.
Тематикою Всесвітнього дня туризму у 2009 році є “Туризм – утвердження різноманіття”, країною-організатором – Гана.
Щорічно в День туризму проводиться цілий комплекс заходів за участю керівництва держави, керівників міністерств і відомств суміжних галузей. В рамках свята організуються урочисті масові заходи (презентація туристичних підприємств, концерти, конкурси за туристичною тематикою, народні гуляння на центральній вулиці міста Києва – Хрещатику, в парках м. Києва, в обласних центрах, містах і селах усіх регіонів України, а також безкоштовний вхід до музеїв, заповідників та інших екскурсійних об‘єктів для груп учнівської та студентської молоді).
Щорічно в жовтні у м. Києві проводиться Міжнародний туристичний салон “Україна” – однин з найбільших виставкових заходів на теренах нашої країни, якому надано статус заходу, що проходить під егідою ЮНВТО, за участю представників ЮНВТО, з використанням її символіки, а також включенням Салону до Календаря міжнародних туристичних заходів ЮНВТО.
Україна – учасник міжнародного проекту ЮНВТО-ЮНЕСКО “Туризм по Великому Шовковому шляху” та здійснює всебічну підтримку його реалізації. Так, 16-17 жовтня 2003 р. в Криму, м. Судаку, що історично входило до маршрутів давнього Шовкового шляху, проведена Міжнародна конференція, присвячена проблематиці цього проекту. Відповідні заходи – виставки, конференції, семінари тощо – проводяться у м. Судаку на щорічній основі.
Членство України у Всесвітній туристській організації значно підвищило імідж і авторитет нашої держави у туристичному співтоваристві, створило передумови подальшого розвитку національного туризму відповідно до тенденцій світового туристичного ринку із залученням до інформаційної мережі, прогресивних технологій, інвестиційних пропозицій, системи професійної підготовки, наукових досліджень, передових надбань найбільш розвинутих туристичних держав світу, відкрило нові можливості налагодження взаємовигідної співпраці з країнами-членами на всіх рівнях – двосторонньому, багатосторонньому, регіональному. 
Для забезпечення специфічних пріоритетів України у взаємовідносинах з ЮНВТО першочергова увага приділятиметься:
– здійсненню спільних проектів із залученням технічної і фінансової допомоги ПРООН, TACIS, інших фондових організацій та інвесторів на програми розвитку туризму в Україні, зокрема, з питань оптимізації туристичної політики, стратегії та планування туристичного розвитку, підготовці та підвищення кваліфікації туристичних кадрів, розповсюдження стандартів якості туристичного обслуговування, ведення туристичної статистики, покращення туристичного іміджу України;
– регулярній участі в курсах підвищення кваліфікації по різних напрямках туристичної діяльності для представників національних туристичних адміністрацій країн-членів у штаб-квартирі ЮНВТО та виїзних;
– розширенню можливостей формування мережі партнерств, сприяння з боку ЮНВТО передачі технологій, ноу-хау, проведенню маркетингових досліджень, а також інвестуванню в галузь туризму України;
– розробці конкретних рекомендації по проведенню туристичної політики відповідно до соціально-економічного стану та потреб України, враховуючи лібералізацію формальностей (візових, прикордонних тощо), пов’язаних з туристичними обмінами України з іншими державами, особливо з країнами ЄС;
– розробці механізму забезпечення сплати щорічного членського внеску України у ЮНВТО;
– проведенню широкомасштабних заходів в межах щорічного святкування Всесвітнього дня туризму та Дня туризму України з метою пропагування ролі туризму в суспільно-економічному житті України та світу;
– створенню спільного міжнародного турпродукту, зокрема, в рамках проекту ЮНВТО “Великий Шовковий шлях”, участь у розробці маршруту “Християнські святині світу як об’єкти міжнародного туризму” з включенням до нього найбільш цінних історико-культурних та архітектурних пам’яток християнства і здійсненням розбудови туристичної інфраструктури та матеріальної бази по маршрутах із залученням фінансової та технічної допомоги ПРООН, інших фондових організацій, інвесторів, а також маркетингу такого турпродукту, організації серії семінарів і науково-практичних конференцій міжнародного та регіонального рівня з метою вивчення туристичного потенціалу, можливостей та перспектив створення таких маршрутів;
– регулярній участі в організаційних і науково-практичних заходах ЮНВТО (Генеральні асамблеї, семінари, конференції, симпозіуми, зустрічі, засідання Виконавчої ради тощо), у т.ч. регіональних, з питань розвитку національного та світового туризму;
– розробці пропозиції щодо надання технічної допомоги ЮНВТО у створенні та пропагуванні туристичного іміджу та туристичної символіки України;
– вивченню прогресивного досвіду організації туристичної галузі країн-членів ЮНВТО, у тому числі щодо основних напрямків державної політики, фінансування її реалізації (бюджетні та позабюджетні джерела), структури національної туристичної адміністрації, інвестицій, витрат на рекламно-інформаційну діяльність, підготовку кадрів, їх структури, співвідношення витрат на розвиток туризму та прибутків від туристичної діяльності, механізму підвищення ефективності функціонування галузі[11, с.219].
Зважаючи на те, що Україна є порівняно молодим членом ЮНВТО, можна з впевненістю говорити про визнання зростаючої ролі туристичного потенціалу нашої країни на світовому туристичному ринку, сприйняття нашої країни світовою спільнотою як великої європейської держави з багатими природно-рекреаційними та історико-культурними ресурсами, потужною туристичною інфраструктурою, що має всі можливості стати туристичною державою світового рівня, в якій індустрія туризму становитиме вагому складову бюджетних надходжень, відіграватиме провідну роль в покращенні економічного становища країни.
 Таким чином, Всесвітня туристська організація (ЮНВТО) – є спеціалізованою установою Організації Об’єднаних Націй і має за мету засобами туризму стимулювати економічний розвиток і створення робочих місць, сприяти захисту навколишнього середовища та історико-культурної спадщини туристичних центрів, зміцнювати мир і взаєморозуміння між народами світу. Під час кризи ЮНВТО нарощує зусилля спрямовані на забезпечення своїх членів необхідною підтримкою
Членство України у Всесвітній туристській організації значно підвищило імідж і авторитет нашої держави у туристичному співтоваристві, створило передумови подальшого розвитку національного туризму відповідно до тенденцій світового туристичного ринку із залученням до інформаційної мережі, прогресивних технологій, інвестиційних пропозицій, системи професійної підготовки, наукових досліджень, передових надбань найбільш розвинутих туристичних держав світу, відкрило нові можливості налагодження взаємовигідної співпраці з країнами. 

 
2. АНАЛІЗ СТАНУ ТУРИСТИЧНОЇ СТАТИСТИКИ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЮН ВТО ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОНІТІЙНОГО АПАРАТУ



2.1. Обгрунтування необхідності вдосконалення статистики туризму



У статистиці туризму існують три головні проблеми. Перша з них - порівнянність баз даних. Вона припускає можливість порівняння інформації з метою виявлення тенденцій, закономірностей розвитку туризму, змін, що відбуваються в ньому, у просторі й у часі; оцінки співвідношення величин однойменних показників, що ставляться до різних країн, і т.п. Статистичні дані часто виявляються непорівнянними в чинність розходжень їхнього предметного втримування, методики розрахунку або одиниць виміру. Однак у багатьох випадках непорівнянні дані можна привести до порівнянного[16, с.153]. Ще зовсім недавно плутанина мала місце в туристській термінології й класифікації подорожуючих осіб. Неоднаково трактувалося, наприклад, таке ключове поняття, як "турист". Розбіжності стосувалися тривалості перебування поза постійним місцем проживання (від 1-5 ночівель і більше) і віку подорожуючих осіб (від 14 років і більше), а також мети поїздки. Деякі різночитання зберігаються донині. Близько 40% країн не враховують екскурсантів у числі відвідувачів, а 10% країн виключають із них осіб, що подорожують із діловими цілями. В одних випадках реєстрація прибуттів ведеться по країнах постійного проживання відвідувачів, в інші - по громадянству. Все це утрудняє міжнародні порівняння. Інша проблема статистики туризму - повнота й вірогідність статистичної інформації. Іншими словами, яким образом можна одержати всю необхідну інформацію про міжнародний туризм і як заповнити пробіли в зібраному масиві ванних достовірними відомостями.
Половина країн (територій) не має інформації про кількість поїздок населення за кордон або величині видатків на міжнародний туризм[18, с.83]. Не скрізь збираються "ведення про доходи від міжнародних транспортних перевезень і видатках на них. Тільки 80 з 202 країн (територій) змогли надати всі дані про розвиток міжнародного туризму, запитувані ВТО. Відсутню інформацію ВТО одержує розрахунковим шляхом, застосовуючи методику поетапної оцінки. Спочатку всі країни розбиваються на порівняно однорідні групи. Вони поєднуються по субрегіонам світу, а усередині них - за рівнем життя (ВНП на душу населення). Для кожної групи розраховуються середній дохід з одного прибуття й середні видатки на одну поїздку за кордон, на основі яких за допомогою нескладних математичних операцій експерти ВТО визначають значення головних показників статистики туристських потоків і статистики туристських доходів і видатків. Для країн, що не розташовують даними про надходження від міжнародного туризму, їхній обсяг знаходять як добуток кількості міжнародних туристських прибуттів на середній дохід з одного прибуття для відповідної групи країн.
Якщо потрібно визначити число міжнародних туристських прибуттів у країну, надходження від міжнародного туризму ділять на середню величину доходу з одного прибуття для відповідної групи країн. Оскільки інформація про в'їзний туризм відсутній лише в деяких країнах, як правило, невеликих, з відсталим туристським сектором економіки, отримані оцінні дані про туристські прибуття й доходи не вносять серйозних виправлень у підсумкові значення цих показників для регіонів і миру в цілому. В 1995 р. кількість міжнародних туристських прибуттів у світі після уточнення збільшилося на 0,02%, а надходження від міжнародного туризму на 1,5 млрд. ам. долл. , або 0,4%[17, с.98]. Ці цифри свідчать про те, що статистична звітність є надійним джерелом інформації про в'їзний туризм. Показники статистики виїзного туризму розраховуються на основі середніх видатків на поїздку. Загальний обсяг видатків на міжнародний туризм у країні можна представити як добуток кількості туристських поїздок за кордон на середні видатки на поїздку для відповідної групи країн. Показник туристських від'їздів, значення якого також часто відсутні у формах статистичної звітності, є відношення видатків на міжнародний туризм до середніх видатків на поїздку для відповідної групи країн. Ці формули використовуються для визначення одного з показників - видатків на міжнародний туризм або числа від'їздів, коли відоме значення другого показника. Але багато національних туристських адміністрацій взагалі не ведуть статистику виїзного туризму й не мають у своєму розпорядженні ніякі відомості про нього. У таких випадках величину видатків на міжнародний туризм одержують як добуток чисельності населення країни на середні видатки на поїздку на душу населення для відповідної групи країн. Потім по вже відомій формулі розраховується кількість від'їздів. Методика поетапної оцінки допомагає ВТО одержати інформацію про виїзний туризм по кожній країні, а потім підбити підсумок у загальносвітовому масштабі[14, с.65].
Із загостренням конкуренції виробники прагнуть уловити найменші відтінки споживчого попиту, щоб запропонувати продукт, який матиме попит на ринку. Однак випускати товари (послуги) для кожної людини окремо, орієнтуючись на його індивідуальні бажання й запити, невигідно виробникові. Замість цього продавець виявляє широкі групи споживачів з подібними ознаками, що характеризуються відносно однорідним попитом. Такі групи називаються сегментами, а процес їхнього виділення - сегментуванням. Воно вважається ключовою технологією маркетингу. На прикладі ринку із шести покупців розглянемо три маркетингові технології. У першому випадку сегментування ринку відсутній. Діаметрально протилежним є другий випадок, що відповідає граничного ступеня сегментування ринку. Тут кожний покупець являє собою окремий сегмент. У третьому випадку членування ринку провадиться по обраній ознаці (наприклад, за рівнем доходів). При такому розподілі утвориться три сегменти. Причому група покупців з рівнем доходу, позначеним одиницею, - сама численна. Сегменти в різному ступені зацікавлені в тому самому продукті. Відповідно до класичного закону маркетингу, 20-30% покупців забезпечують збут 70-80% товару (послуги). Вірне визначення перспективних споживачів, що становлять цільовий сегмент (аудиторію), є основним завданням сегментування й одночасно його головною складністю. Картина ринку, поділеного на ряд сегментів, проясняє вибір напрямку діяльності компанії. Сегментування ринку обумовлює прийняття стратегічних рішень і безпосередню розробку комплексу маркетингу. Вимоги до ринкового сегмента. Обмеження сегментування. Успіх або, навпаки, поразка фірми на ринку залежать від того, наскільки правильно їй удалося виділити групи споживачів. Ринковий сегмент повинен відповідати ряду умов. Межгрупповая гетерогенність. Всі сегменти повинні відрізнятися друг від друга й відчувати різні потреби. Гомогенність. Усередині кожної групи споживачі повинні мати певну подібність, що дозволить розробити відповідний план маркетингу для всього сегмента.
Вимірність. Щоб сформувати ринкову аудиторію, характеристики споживачів, а також їхні вимоги повинні піддаватися вимірам. Деякі змінні параметри, особливо пов'язані зі способом життя, виміряти дуже складно. Ємність. Сегмент повинен бути досить більшим для забезпечення продажів і покриття видатків. Іноді обрана аудиторія виявляється занадто вузької, тобто випуск товару (послуги) перевершує обсяг покупок, чинених даною групою споживачів. Якщо в мегаполісах співіснує багато різних етнічних ресторанів, то в малих містах тайські, в'єтнамські, китайські й марокканські ресторани навряд чи виживуть через недостатню ємність сегментів. Доступність для фірми. Вона показує, чи підданий сегмент впливу реклами й у якому ступені, а також чи може він бути обслужений. Потрібно прагнути до того, щоб споживачі, об'єднані в групи, були легкодосяжні. Так, на американських коледжів, що вчаться, варто виходити через інститутські газети. Вони є найкращими коштами спілкування з даною категорією покупців, оскільки їх регулярно читають понад 80% студентів. Обговорюються й інші вимоги до сегмента. стабільність, перспективи росту, можливість освоєння й т.д. Хоча сегментування вважається серцевиною маркетингової діяльності, їм не можна зловживати. Існує небезпека виділення занадто дрібних сегментів. Фірми часто, але безуспішно намагаються конкурувати на багатьох, що сильно відрізняються сегментах. Вони можуть невірно інтерпретувати подібності й розходження покупців, плутати споживачів або загрузнути в сегменті, що скорочується, ринку. Сегментування ведеться за допомогою ряду критеріїв (параметрів), що характеризують обсяг і якість попиту певної групи споживачів на той або інший товар (послугу). У туризмології й на практиці поширене членування туристського ринку по різних ознаках (географічному, демографічному, соціально-економічному, психографічному й поведінковому), а також на основі їхнього сполучення. Сегментування по географічній ознаці часто використовується органами статистики[17, с.166].



2.2. Діяльність Всесвітньої туриської організації ЮН ВТО щодо вдосконалення понятійного апарату туристичної статистики



Станом на теперішній час ЮН ВТО є провідною міжнародною міжурядовою організацією у світі подорожей і туризму. Це - форум, де обговорюються і розробляються напрямки розвитку туризму у світі, надання практичної допомоги урядам по плануванню і підвищенню економічної селективності функціонування індустрії туризму. ВТО акцентує увагу власних структур країн світу на тому, що саме через туризм вони зможуть стимулювати стрімкий розвиток інших секторів національних економік, забезпечувати зайнятість населення, спрямовувати кошти, отримані від нього, на захист оточуючого середовища, охорону пам'яток, розвиток культури і спорту. В той же час туризм служить важливим фактором збереження миру і добросусідства між народами планети.
ВТО розробляє і вводить міжнародні стандарти туристського обслуговування, планування і районування туризму, туристської освіти, ведення статистики.
В 1998 р. ВТО опублікувала "Економічний звіт по туризму", у якому узагальнила свій багаторічний досвід в області статистики туризму. Один з його розділів присвячений проблемам збору й зведення статистичної інформації. ВТО представила методику розрахунку відсутніх первинних даних для одержання узагальнюючої інформації про міжнародний туризм. Як приклад наведені показники міжнародного туризму за 1995 р. , значення яких були отримані з використанням цієї методики. У цей час жодне держава не веде систематичного спостереження за туризмом у повному обсязі[14, с.54].
Відповідно до звіту ВТО, 18 країн (територій) миру, у яких проживає 0,5% населення планети, не надали ніякої інформації про міжнародний туризм. Більшість їх економічно слабко розвинені й мають незначну частку на світовому туристському ринку. 202 країни (території) були включені в статистичний щорічник[23]. Хоча вони й збирають відомості про міжнародний туристський обмін, але по досить обмеженому переліку показників. Навіть у Франції, у країні з добре налагодженою статистичною справою, облік здійснюється з більшими пробілами. У статистиці туристських потоків інформація про екскурсійну й короткострокову ділову поїздки носить фрагментарний характер; статистика туристських видатків також не є вичерпною. Аналіз матеріалів статистичних спостережень показав, що облік в'їзного туризму поставлений краще, ніж виїзного. Лише в трьох з 202 країн (територій) були відсутні дані про міжнародні туристські прибуття й 12% доходах від міжнародного туризму.
Поряд із програмними документами ВТО поширює й періодичні видання. Вона випускає "Щорічник туристської статистики" ("Yearbook of Tourism Statistics"), "Статистичний збірник" ("Compendium of Tourism Statistics"), а також "Закордонний туризм - прикордонні формальності" ("Travel Aboad - Frontitr Formalities") і щомісячник "Новини ВТО" ("WTO News"). В останні роки стали виходити кон'юнктурно-дослідницькі збірники, що містять новітню інформацію із всього спектра туристських проблем, наприклад "Звіт про розвиток туризму (політика й напрямки)" ("Tourism Development Report (polisy and trends)"), "Сучасні напрямки розвитку туризму й подорожей" ("Current Travel Tourism Indicators"), "Економічне ревю світового туризму" ("Economic Review of World Tourism"). 
Поглиблене пізнання ринку туризму починається з базового поняття "туристський попит", що поряд з категорією "туристська пропозиція" має основне значення для розуміння й окремих проблем туризму як економічної системи, і механізму його функціонування в цілому. У концепції туристського попиту пріоритетне місце приділяється споживачеві. Не випадково тому особливої уваги заслуговує вивчення відвідувачів, чиї потреби й бажання передбачається задовольняти. 
Переважна більшість споживчих ринків є гетерогенними. Покупці мають різні смаки, устремління, звички, можливості й т.д. пред'являючи неоднаковий попит. Чим більше споживачі відрізняються між собою, тим важче створити такий товар (послугу), що задовольняв би абсолютно всіх і тим більш безкорисною стає реклама, розрахована на всіх покупців відразу.
Запропонована ВТО класифікація відвідувачів за віком може бути прийнята за основу національними туристськими адміністраціями, органами статистики, туристськими підприємствами й використана ними з урахуванням місцевих особливостей.
Сегментування по соціально-економічній ознаці давно відомо й застосовується в маркетингових дослідженнях ринку подорожей. Серед соціально-економічних характеристик потенційних туристів найбільш важливими є рівень доходів, а також соціальний статус, рід занять (професія) і рівень утворення. Створюючи туристський продукт, виробник повинен відповісти серед інших і на такі запити. "Хто може дозволити собі придбати даний тур. ", "Кого він зацікавить. " Якщо підійти до рішення поставлених питань із історичної точки зору, то стане очевидним, що на кожному етапі суспільного розвитку існували один або кілька соціальних верств, що визначали картину подорожей.
Результатом проведених досліджень ЮНВТО стала система статистичних показників, які характеризують стан розвитку рекреації і туризму (рис. 2.1). 
 
Рис.2.1. Система статистичних показників, які характеризують стан розвитку туризму, та їх використання в процесі розробки і реалізації туристичної політики 
Таким чином, статистична звітність є надійним джерелом інформації про туризм у країні. Однак, половина країн (територій) не має інформації про кількість поїздок населення за кордон або величині видатків на міжнародний туризм. Не скрізь збираються "ведення про доходи від міжнародних транспортних перевезень і видатках на них». 
ВТО є міжнародною організацією, яка надає практичну допомогу урядам по плануванню і підвищенню економічної селективності функціонування індустрії туризму, а також веде систематичне спостереження за туризмом у повному обсязі, веде статистику.


 
ВИСНОВКИ



У статистиці туризму існують три головні проблеми. Перша з них - порівнянність баз даних. Вона припускає можливість порівняння інформації з метою виявлення тенденцій, закономірностей розвитку туризму, змін, що відбуваються в ньому, у просторі й у часі; оцінки співвідношення величин однойменних показників, що ставляться до різних країн, і т.п. Статистичні дані часто виявляються непорівнянними в чинність розходжень їхнього предметного втримування, методики розрахунку або одиниць виміру.
Інша проблема статистики туризму - повнота й вірогідність статистичної інформації.
Станом на теперішній час ЮН ВТО є провідною міжнародною міжурядовою організацією у світі подорожей і туризму. Це - форум, де обговорюються і розробляються напрямки розвитку туризму у світі, надання практичної допомоги урядам по плануванню і підвищенню економічної селективності функціонування індустрії туризму. ВТО акцентує увагу власних структур країн світу на тому, що саме через туризм вони зможуть стимулювати стрімкий розвиток інших секторів національних економік, забезпечувати зайнятість населення, спрямовувати кошти, отримані від нього, на захист оточуючого середовища, охорону пам'яток, розвиток культури і спорту. В той же час туризм служить важливим фактором збереження миру і добросусідства між народами планети.
ВТО розробляє і вводить міжнародні стандарти туристського обслуговування, планування і районування туризму, туристської освіти, ведення статистики.
В 1998 р. ВТО опублікувала "Економічний звіт по туризму", у якому узагальнила свій багаторічний досвід в області статистики туризму. Один з його розділів присвячений проблемам збору й зведення статистичної інформації. ВТО представила методику розрахунку відсутніх первинних даних для одержання узагальнюючої інформації про міжнародний туризм. Як приклад наведені показники міжнародного туризму за 1995 р., значення яких були отримані з використанням цієї методики. У цей час жодне держава не веде систематичного спостереження за туризмом у повному обсязі.
Поряд із програмними документами ВТО поширює й періодичні видання. Вона випускає "Щорічник туристської статистики" ("Yearbook of Tourism Statistics"), "Статистичний збірник" ("Compendium of Tourism Statistics"), а також "Закордонний туризм - прикордонні формальності" ("Travel Aboad - Frontitr Formalities") і щомісячник "Новини ВТО" ("WTO News"). В останні роки стали виходити кон'юнктурно-дослідницькі збірники, що містять новітню інформацію із всього спектра туристських проблем, наприклад "Звіт про розвиток туризму (політика й напрямки)" ("Tourism Development Report (polisy and trends)"), "Сучасні напрямки розвитку туризму й подорожей" ("Current Travel Tourism Indicators"), "Економічне ревю світового туризму" ("Economic Review of World Tourism").
Таким чином, Всесвітня туриська організація ЮН ВТО є чи не єдиною міжнародною організацією, яка розробляютьсяє напрямки розвитку туризму у світі, надає практичну допомогу урядам по плануванню і підвищенню економічної селективності функціонування індустрії туризму, а також веде систематичне спостереження за туризмом у повному обсязі.


 
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



Большой глоссарий терминов международного туризма. /The Great Glossary of Terms for the International Tourism /Под ред. М.Б.Биржакова, В.И. Никифорова. -СПб: «Изд. Дом Герда, «Невский фонд», 2002.
Глобальний етичний кодекс туризму. Збірник нормативно-правових актів Туризм в Україні, т.5, під заг. ред. Вихристенка Б.І., Ужгород: ІВА, 2000.
Дані Державної служби туризму і курортів Міністерства культури і туризму України (2009 р.).
Інформація про стан розвитку туристсько-краєзнавчої роботи серед учнівської молоді в Україні (станом на 1 вересня 2008 року) 
Конкуренция наций в туризме // Гостиничный и ресторанный бизнес - 2007 -№ 1. - С. 8.
Положення про систему підготовки кадрів спортивного туризму (Пост. Виконкому ФСТУ 11.03.02р.), Спортивний туризм: інформаційно-методичний збірник. Вип. 3. К., 2002.
Квартальнов В.А., Федорченко В.К. Туризм социальный: история и современность. Киев, “Вища школа”, 1989.
Никишин Л.Ф., Коастуб А.А. Туризм и здоровье. К., 2001. 98 с.
Положення про школу спортивного туризму Київської міської федерації спортивного туризму (Пост. Виконкому ФСТУ 11.03.02р.), 
Туризм: інформаційно-методичний збірник. Вип. 4. К., 2002.
Сенин B.C. Организация международного туризма. - М.: Финансы и статистика 2004.
Серкіз Я.І. З Історії українського мандрівництва. Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. Проблеми розвитку туризму в Україні і завдання відновлення історичної памяті . К., 2004.
Смолій В.А., Федорченко В.К., Цибух В.І. Економічний словник-довідник з туризму. -К.: Видавничий Дім «Слово», 2006.
Соколов В.А., Штангей Ю.В., Петрова І.В. Спортивний туризм на сучасному етапі. Матеріали Міжнародної НПК “Туризм у XXI столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості”, 10-11.10.2001р.,Київ, 2002.
Статистика: Навч. посіб. для ВНЗ / Фещур Р.В., Барвінський А.Ф. - Л., 2006. - 276 с
Статистика: Навч. посіб. Рекомендовано Мін. освіти і науки України / Уманець Т.В., Пігарєв Ю.Б. - К.: Вікар, 2003. - 623 с
Статистика: Підруч. для ВНЗ. - 2-ге вид., перероб. і доп. Допущено Мін. освіти України / Герасименко С.С., Єріна А.М., Пальян З.О. - К., 2007. - 476 с.
Статистичний бюлетень 2008 (скорочено). // Матеріали серверу Державної туристичної адміністрації - http://www.tourism.gov.ua/
Теорія статистики: Навчальний посібник / Вашків П. Г., Пастер П. І., Сторожук В. П., Ткач Є. І. - К.: Либідь, 2006. - 320 с
Туризм і краєзнавство: Інформаційно-методичний вісник 16. К., 2009. 68 с.
Холловей Дж.К., Тейлор Н. Туристический бизнес: Пер. с 7-го англ. изд. - К.: Знання 2007.
Цибух В.І. Туризм в Україні на зламі тисячоліть. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Туризм на порозі XXI століття: освіта, культура, екологія”, 18-20.10.1999 р., Київ, 1999.
Энциклопедия туриста. М., 2003. 548 c.
http://www.techkom-outdoor.de/ru/mountain/dav-beschreibung.html
 http://de.wikipedia.org/wiki/Deutscher_Alpenverein
 http://www.alpenverein.de/
http://euro2012ukr.com.ua/ua/news/1286/

 
ДОДАТКИ


Додаток 1.

УСТАВ ВСЕМИРНОЙ 

ТУРИСТСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ


Январь 2007


УСТАВ 
ВСЕМИРНОЙ ТУРИСТСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ


Текст принят на Внеочередной сессии Генеральной ассамблеи МСОТО (Мехико, 17-28 сентября 1970 г.). Устав вступил в силу 2 января 1975 года, в соответствии со Статьей 36.


Учреждение

Статья 1

 Настоящим создается Всемирная Туристская Организация как международная организация межправительственного характера (именуемая в дальнейшем «Организация»). Всемирная Туристская Организация создана путем преобразования Международного Союза Официальных Туристских Организаций (МСОТО).


Местопребывание

Статья 2

 Местопребывание штаб-квартиры Организации должно быть определено и может быть в любое время изменено решением Генеральной ассамблеи.

Цели

Статья 3

1. Основной целью Организации является содействие развитию туризма для внесения вклада в экономическое развитие, международное взаимопонимание, мир, процветание, всеобщее уважение и соблюдение прав человека и основных свобод для всех людей без различия расы, пола, языка и религии. Организация предпримет соответствующие действия для достижения этих целей.

2. Преследуя эту цель, Организация обратит особое внимание на интересы развивающихся стран в области туризма.

3. Для того чтобы Организация играла ведущую роль в области туризма, она установит и будет поддерживать эффективное сотрудничество с соответствующими организациями ООН и ее специализированными учреждениями. Исходя из этого, Организация изыщет возможность установить деловые отношения с Программой Развития ООН, а также примет участие в ее деятельности в качестве участвующего и исполнительного агентства. 

Членство
Статья 4

 Члены Организации разделяются на следующие категории:

a) Действительные члены;
b) Ассоциированные члены;
c) Присоединившиеся члены;


Статья 5

1. Статус Действительного члена Организации доступен для всех суверенных государств.

2. Государства, чьи национальные туристские администрации являются Действительными членами МСОТО к моменту принятия Чрезвычайной Генеральной Ассамблеей МСОТО настоящего Устава, имеют право стать Действительными членами Организации (без голосования), направив официальное заявление о том, что они принимают Устав Организации и выражают согласие принять на себя обязанности Действительных членов.

3. Другие государства могут стать Действительными членами Организации, если их кандидатуры будут одобрены Генеральной Ассамблеей большинством в две трети голосов присутствующих и голосующих Действительных членов, при условии, что это большинство является большинством всех Действительных членов Организации.


Статья 6

1. Статус Ассоциированного члена Организации предоставляется всем территориям или группам территорий, не являющимися ответственными за осуществление своих внешних отношений.

2. Территории или группы территорий, чьи национальные туристские организации являлись Действительными членами МСОТО к моменту принятия Чрезвычайной Генеральной Ассамблеей МСОТО настоящего Устава, имеют право стать Ассоциированными членами Организации (без голосования) при условии, что Государства, ответственные за осуществление их внешних отношений, утвердят их членство и заявят от их имени, что эти территории или группы территорий принимают Устав Организации и выражают согласие принять на себя обязанности Ассоциированных членов.

3. Территории или группы территорий могут стать Ассоциированными членами Организации, если их кандидатуры предварительно одобрены Государством-членом, несущим ответственность за их внешние отношения и которое от их имени заявит, что эти территории или группы территорий принимают Устав Организации и согласны принять на себя обязанности Ассоциированных членов. Эти кандидатуры должны быть утверждены Ассамблеей большинством в две трети голосов присутствующих и голосующих Действительных членов, при условии, что это большинство является большинством всех Действительных членов Организации.

4. Если Ассоциированный член Организации становится ответственным за осуществление своих внешних отношений, он имеет право стать Действительным членом Организации, направив официальное заявление в письменном виде Генеральному секретарю о том, что он принимает Устав Организации и выражает согласие принять на себя обязанности Действительного члена.
Статья 7

1. Статус Присоединившегося члена Организации предоставляется международным организациям, межправительственным и неправительственным, имеющим специальные интересы в туризме, а также коммерческим организациям и ассоциациям, деятельность которых находится в связи целями, преследуемыми Организацией или входящими в ее компетенцию.

2. Члены-корреспонденты МСОТО в момент принятия настоящего Устава Чрезвычайной Генеральной Ассамблеей МСОТО имеют право стать Присоединившимися членами Организации (без голосования), заявив, что они выражают согласие принять на себя обязанности Присоединившихся членов.

3. Другие международные организации, межправительственные и неправительственные, имеющие специальные интересы в туризме, могут стать Присоединившимися членами Организации при условии, что заявление о их приеме в члены Организации представлено Генеральному секретарю в письменном виде и одобрено Ассамблеей большинством в две трети голосов присутствующих и голосующих Действительных членов, если это большинство является большинством всех Действительных членов Организации.

4. Коммерческие организации или ассоциации, имеющие интересы, указанные выше в пункте 1, могут стать Присоединившимися членами Организации при условии, что заявление о приеме их в члены представлено Генеральному секретарю в письменном виде и одобрены Государствами, на территории которых расположена штаб-квартира кандидата. Эти кандидатуры должны быть одобрены Ассамблеей большинством в две трети голосов Действительных членов, присутствующих и голосующих, при условии, что это большинство является большинством всех Действительных членов Организации.

5. Может быть создан Комитет Присоединившихся членов, который разработает свой внутренний регламент, подлежащий утверждению на Ассамблее. Комитет может быть представлен на заседаниях Организации. Он может просить о включении пунктов в повестки дня этих заседаний. Комитет может также представлять рекомендации на заседания.

6. Присоединившиеся члены могут участвовать в деятельности Организации индивидуально или коллективно как Комитет Присоединившихся членов.


Органы

Статья 8

1. Органами Организации являются:

Генеральная Ассамблея, именуемая в дальнейшем «Ассамблея»;

Исполнительный Совет, именуемый в дальнейшем «Совет»;

c) Секретариат.

2. Заседания Ассамблеи и Совета проводятся в штаб-квартире Организации, если эти органы соответственно не примут другого решения.

Генеральная ассамблея


Статья 9

1. Ассамблея является высшим органом Организации и состоит из делегатов, представляющих Действительных членов.

2. На каждой сессии Ассамблеи Действительные и Ассоциированные члены могут быть представлены не более чем пятью делегатами, один из которых назначается главой делегации.

3. Комитет Присоединившихся членов может назначить до трех наблюдателей, и каждый Присоединившийся член может назначить одного наблюдателя, которые имеют право принимать участие в работе Ассамблеи.

Статья 10

 Ассамблея созывается на очередные сессии каждые два года, а на чрезвычайные сессии – когда этого требуют обстоятельства. Чрезвычайные сессии созываются по просьбе Совета или большинства Действительных членов Организации.

Статья 11

 Ассамблея принимает свои собственные правила процедуры.

Статья 12

 Ассамблея может рассматривать любой вопрос и разрабатывать рекомендации по любому вопросу в пределах компетенции Организации. Функции Ассамблеи, кроме тех, которые определены в других положениях настоящего Устава, состоят в том, чтобы:

a) избирать своего Президента и Вице-Президентов;

b) избирать членов Совета;

c) назначать Генерального секретаря по рекомендации Совета;

d) утверждать Финансовый Регламент Организации;

e) определять общее направление по управлению Организацией;

f) утверждать положение о персонале, применяемое для сотрудников Секретариата;

g) избирать Ревизоров по рекомендации Совета;

h) утверждать общую программу работы Организации;

i) руководить финансовой политикой Организации, изучать и утверждать бюджет Организации;

j) создавать любые технические или региональные органы, которые могут быть необходимы для работы Организации;

k) рассматривать и утверждать отчеты о деятельности Организации и ее органов и принимать необходимые меры для осуществления рекомендаций, содержащихся в отчетах;

l) утверждать или наделять полномочиями утверждать соглашения, заключенные с правительствами и международными организациями;
m) утверждать или наделять полномочиями утверждать соглашения, заключенные с частными организациями или частными лицами;

n) подготавливать и рекомендовать заключение международных соглашений по любому вопросу, входящему в компетенцию Организации;

o) принимать решения, в соответствии с настоящим Уставом, по заявлениям о приеме в члены Организации.


Статья 13

1. Ассамблея избирает своего Президента и Вице-Президента в начале каждой сессии.

2. Президент председательствует на Ассамблее и выполняет обязанности, возложенные на него.

3. Президент ответственен перед Ассамблеей на время сессии.

4. Президент представляет Организацию в течение срока его полномочий в любых случаях, когда такое представительство необходимо.


Исполнительный совет

Статья 14

1. Совет состоит из Действительных членов, избранных Ассамблеей по принципу один на каждые 5 Действительных членов, в соответствии с Правилами Процедуры, разработанными Ассамблеей. При выборах членов Совета следует стремиться к справедливому и равному географическому распределению. 

2. Один Ассоциированный член, выбранный Ассоциированными членами Организации, может принимать участие в работе Совета без права голоса.

3. Представитель Комитета Присоединившихся членов может принимать участие в работе Совета без права голоса.


Статья 15

Срок полномочий членов Совета – четыре года. Половина состава первого Совета, определенная жеребьевкой, будет иметь срок полномочий два года. Каждые два года будет переизбираться половина членов Совета.


Статья 16

 Совет собирается по крайней мере два раза в год. 


Статья 17

 Совет избирает Председателя и Вице-Председателей на один год из числа избранных членов.


Статья 18

 Совет принимает свои собственные Правила Процедуры.

Статья 19

 Функции Совета, кроме тех, которые определены в других положениях данного Устава, состоят в том, чтобы:

a) принимать все необходимые меры, по консультации с Генеральным секретарем, для обеспечения осуществления всех решений и рекомендаций Ассамблеи и отчитываться об этом перед Ассамблеей;

b) получать от Генерального секретаря отчеты о деятельности Организации;

c) представлять предложения Ассамблее;

d) рассматривать общую программу работы Организации, подготовленную Генеральным секретарем, прежде чем передать ее на рассмотрение Ассамблее;

e) представлять Ассамблее отчеты и рекомендации по административным счетам и проектам бюджета Организации;

f) создавать любые вспомогательные органы, необходимые для деятельности Совета;

g) выполнять любые другие функции, которые могут быть поручены ему Ассамблеей.
Статья 20

 В период между сессиями Ассамблеи и при отсутствии противоречащих положений в данном Уставе, Совет принимает необходимые решения по административным и техническим вопросам в пределах функций и финансовых возможностей Организации. О принятых решениях Совет докладывает ближайшей сессии Ассамблеи для утверждения.


Секретариат

Статья 21

 Секретариат состоит из Генерального секретаря и штата сотрудников, необходимого для работы Организации.


Статья 22

 Генеральный секретарь назначается Ассамблеей (по предложению Совета) большинством в две трети голосов присутствующих и голосующих Действительных членов сроком на четыре года. Назначение Генерального секретаря может быть продлено на новый срок.


Статья 23

Генеральный секретарь ответствен перед Ассамблеей и Советом.

2. Генеральный секретарь выполняет указания Ассамблеи и Совета. Он представляет Совету отчеты о деятельности Организации, административные счета, проект общей программы работы Организации и бюджетные наметки.

3. Генеральный секретарь обеспечивает юридическое представительство Организации.


Статья 24

1. Персонал Секретариата назначается Генеральным секретарем согласно правилам, устанавливаемым Ассамблеей.

2. Персонал Организации ответствен перед Генеральным секретарем.

3. При приеме на службу и определении условий службы следует руководствоваться главным образом необходимостью обеспечить высокий уровень работоспособности, компетентности и добросовестности сотрудников Организации. Должное внимание следует уделять важности подбора персонала на возможно более широкой географической основе. 
4. При исполнении своих обязанностей Генеральный секретарь и персонал не должны запрашивать или получать указания от какого бы то ни было правительства или власти, посторонней для Организации. Они должны воздерживаться от любых действий, которые могли бы отразиться на их положении как международных должностных лиц, ответственных только перед Организацией.


Бюджет и расходы

Статья 25

1. Бюжет Организации, покрывающий административные функции и общую программу, финансируется взносами Действительных, Ассоциированных и Присоединившихся членов в соответствии со шкалой взносов, принятой Ассамблеей, а также любыми другими возможными поступлениями в соответствии с Финансовыми Правилами, прилагаемыми к настоящему Уставу и составляющими его неотъемлемую часть.

2. Бюджет, подготовленный Генеральным секретарем, должен быть представлен Советом на Ассамблею для изучения и утверждения.


Статья 26

1. Административные счета Организации проверяются двумя Ревизорами, избранными Ассамблеей по рекомендации Совета на период в два года. Ревизоры могут быть переизбраны на новый срок.

2. Ревизоры, кроме изучения административных счетов, могут делать любые замечания, которые они сочтут необходимыми, относительно эффективности финансовой деятельности и администрации, системы счетов, внутреннего финансового контроля и в целом финансовых результатов административной практики.

Кворум

Статья 27

1. Для кворума на Ассамблее необходимо присутствие делегатов, представляющих большинство Действительных членов.

2. Для кворума на заседаниях Совета необходимо присутствие большинства Действительных членов Совета.


Голосование

Статья 28

 Каждый Действительный член имеет один голос.


Статья 29

1. Решения по всем вопросам принимаются Ассамблеей простым большинством голосов присутствующих и голосующих Действительных членов, если Уставом не предусмотрено другое.

2. Большинство в две трети голосов присутствующих и голосующих Действительных членов необходимо при решении вопросов о бюджетных и финансовых обязательствах членов и местонахождении штаб-квартиры Организации, а также по другим вопросам, которые по решению простого большинства присутствующих и голосующих Действительных членов на Ассамблее признаны вопросами особой важности.
Статья 30

Совет принимает решения простым большинством голосов присутствующих и голосующих членов, за исключением бюджетных и финансовых рекомендаций, которые должны быть одобрены большинством в две трети голосов присутствующих и голосующих членов.

Юридическое лицо, привилегии 
и иммунитеты

Статья 31

 Организация является юридическим лицом.

Статья 32

 Организация пользуется на территории Государств-членов такими привилегиями и иммунитетами, которые необходимы для выполнения ее функций. Такие привилегии и иммунитеты могут


Другие работы по теме:

Переплет дипломов