Contribution to International Economy

  • Рекреаційна діяльність Подільського регіону

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..2

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЧИННИКІВ , ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1.Соціально-економічні: ціни, доступність послуг, професійна стуктура клієнтів…………………………………………………………………………….4

1.2.Демографічні: статево-вікова структура, форма зайнятості, місце проживання……………………………………………………………………….5

1.3.Ресурсно-екологічні: масштаби та забезпеченість території РР, стан середовища………………………………………………………………………..6

1.4. Політичні……………………………………………………………………...8

1.5.Соціально-психологічні………………………………………………………9

РОЗДІЛ 2. РОЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ В РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПОДІЛЬСЬКОГО РЕКРЕАЦІЙНОГО РАЙОНУ

2.1. Вплив соціально-психологічних чинників на  життя суспільства………12

2.2.Вплив соціально-психологічних чинників на  розвиток  рекреації……...14

2.3.Прояв соціально-психологічних чинників в рекреаційній діяльності Подільського  рекреаційного району…………………………………………..16

ВИСНОВОК……………………………………………………………………..23

Література………………………………………………………………………..25

 


ВСТУП

Актуальність теми. Одним із головних завдань ринкової трансформації економіки України є ефективне використання природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу регіонів. В зв'язку з цим особливо актуальним є питання впливу соціально-психологічних чинників на  розвиток  рекреації. Зважаючи на це, аналіз та оцінка рекреаційного господарства Подільського регіону надзвичайно важлива.

Подільський регіон, що включає Вінницьку, Тернопільську та Хмельницьку області, характеризується невисоким рівнем промислового розвитку, порівняно сприятливою екологічною ситуацією і значним потенціалом рекреаційних ресурсів. Недостатнє врахування цих особливостей регіону в процесі розміщення, функціонування та розвитку продуктивних сил протягом тривалого часу призвело до накопичення складних соціально-економічних проблем. Сучасний розвиток Поділля має виходити з його особливостей та нових підходів до територіальної організації життєдіяльності населення, сприяти виведенню економіки регіону із кризового стану. Як свідчить світовий досвід, рекреаційне господарство, зокрема туризм,  може суттєво впливати на соціально-економічний розвиток регіонів, а залучення інвестицій для забезпечення рекреаційного облаштуваня території - на приріст виробництва не лише в індустрії відпочинку і оздоровлення, але й інших галузях.

Донедавна питанням оптимізації розміщення закладів рекреаційного комплексу (РК), з урахуванням територіальних особливостей Подільського регіону, приділялася недостатня увага. Це призвело до недооцінки соціально-економічних можливостей регіону, відставання і занепаду матеріально-технічної бази рекреаційних установ, погіршення екологічного стану навколишнього середовища.

Питання теорії і методики впливу соціально-психологічних чинників на  розвиток  рекреації досліджені у працях Е.Б.Алаєва, П.М.Алампієва, С.І.Дорогунцова, М.М.Колосовського, М.Д.Пістуна, В.А.Поповкіна, А.Ю.Пробста, Ю.Т.Саушкіна, С.Б.Хорєва, М.Г.Чумаченка та ін.

Важливе суспільне значення рекреаційних утворень зумовлює необхідність наукового дослідження впливу соціально-психологічних чинників розвитку рекреаційного комплексу Подільського регіону та ефективного використання його природно-ресурсної бази. Викладені вище міркування визначили актуальність і вибір теми даного дослідження.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вивчення механізму впливу соціально-психологічних чинників на рекреаційну діяльність. Виходячи з цього, були поставлені та вирішувалися такі задачі:

- визначити сутність впливу соціально-психологічних чинників  на формування  рекреаційного комплексу 

- провести соціально-економічну оцінку потенціалу рекреаційних ресурсів Подільського регіону та особливостей їх розміщення;

- розкрити особливості функціонування рекреаційного комплексу Подільського регіону в ринкових умовах;

Об'єкт дослідження - вплив соціально-психологічних чинників на рекреаційну діяльність.

Предмет дослідження рекреаційний комплекс Подільського регіону в контексті впливу соціально-психологічних чинників на рекреаційну діяльність.

При виконанні курсової роботи були використані матеріали Міністерства екології та природних ресурсів України, органів державної статистики України, Державного комітету з питань молодіжної політики, спорту та туризму України, Товариства охорони пам'яток історії і культури України, обласних державних адміністрацій.

 


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЧИННИКІВ , ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

1.1.Соціально-економічні: ціни, доступність послуг, професійна структура клієнтів

 

Ринок туристично- рекреаційних послуг задовольняє потреби населення у відпочинку та змістовному проведенні дозвілля і функціонує за загальними законами світового ринку. Він є складовою ринку послуг, його видовим компонентом.

Існує чіткий зв'язок між тенденціями розвитку туризму, рекреації і загальним економічним розвитком. Туристичний ріст дуже чуттєвий до будь-якої економічної зміни. При рості споживання на 2,5 % витрати на туризм зростають на 4% .У випадку, якщо споживання зменшується на 1%, то в туризмі відчувається спад. Але в кожній окремій країні така реакція на економічні зміни виявляється за своїм  відхиленням від середнього показника, який також виступає в різних формах.

Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, прагнення до використання передового досвіду інших країн у створенні матеріальних і духовних цінностей виявляється в розширенні наукових і ділових контактів. Це приводить до появи таких видів туризму, таких як наукового (конгресового) і ділового туризму [6,с.63].

Доступність є поняттям, яке включає наявність пропозиції, яка за унікальністю, різноманітністю та обсягом відповідає обсягу та структурі попиту, і доцільність витрат грошей, часу та зусиль задля реалізації певної туристичної мети. Тобто, доступність є просторово-часовим параметром, що характеризує оптимальні на даний час просторові зв'язки, які формуються в межах певного споживчого ринку (видового чи територіального). Процес формування ринку є комплексоутворюючим процесом, соціально-економічним за змістом, який характеризується зростанням та урізноманітненням попиту і пропозиції, структуруванням за видовими та територіальними ознаками, закріпленими формами суспільної організації діяльності: територіальною спеціалізацією, диференціацією та концентрацією виробництва/споживання туристичних благ, послуг та товарів. Оскільки ринок є системою організації споживання, то первинним елементом ринку туристичних послуг як системи є споживач (турист). Атомістичний ринок споживачів організується виробниками турпродукту відповідно до характеру діяльності на ринку шляхом здійснення маркетингових стратегій [8,с.21].

1.2.Демографічні: статево-вікова структура, форма зайнятості, місце проживання;

 

Зміни демографічної структури і соціальної моделі народонаселення в Україні, обумовлені:[7,с.22]

*збільшенням числа працюючих жінок;

*зростанням кількості самотніх людей похилого віку;

*появою тенденції до більш пізніх шлюбів;

*швидким ростом числа бездітних сімейних пар у порівнянні з ростом населення;

*збільшенням тривалості оплачуваних відпусток;

*більш раннім виходом на пенсію і усвідомленням туристських можливостей, що збільшується, ведуть до того, що усе більше людей має в розпорядженні вільний час і доходи, які використовуються для подорожей.

Основними причинами поліпшення показників рекреаційної галузі, є зміна способу життя людини, від статичного до динамічного, його прагнення познайомитися з культурою, побутом, історією інших країн і народів.

У результаті росту народонаселення планети збільшується світовий туристичний потенціал. У туристичну діяльність задіюються нові людські ресурси, і в той же час збільшується кількість людей подорожуючих. Помітним є зростаючий приплив молоді в туризм, і в зв'язку з цим бурхливий розвиток юнацького туризму.

 

1.3.Ресурсно-екологічні: масштаби та забезпеченість території РР, стан середовища

 

У сукупності різноманітних чинників, а саме ресурсного, екологічного, економічного, політичного і ряду інших, які визначають розвиток рекреаційно-туристичної індустрії, принципово домінуюче значення має ресурсний, оскільки саме він визначає можливість і ефективність організації рекреаційно-туристичної діяльності на даній території за рахунок мобілізації комплексу її антропогенних і, головним чином, природних ресурсів.

Сприятливий клімат на всій території України дозволяє широко використовувати кліматотерапію як один із методів лікування і профілактики багатьох хвороб. Клімат широко і з успіхом використовують на будь-якому курорті як основний лікувальний чи оздоровчий чинник [6,с.4]. Найсприятливіші умови протягом усього року мають Південний берег Криму, Закарпатська, Кримські і Карпатські гори. Особливим лікувально-оздоровчим природним лікувальним ресурсом є унікальний мікроклімат печер та шахт (Слов’янські та Солотвинські соляні шахти).

В Україні наявні також значні запаси гідромінеральних ресурсів. На 70 курортах відкрито 442 санаторно-курортні установи, які в лікувально-оздоровчому процесі використовують природні лікувальні ресурси, зокрема мінеральні води та лікувальні грязі. Але цими лікувальними закладами поки що освоєно лише 8% експлуатаційних запасів мінеральних вод [2с.22].

Для санаторно-курортного лікування, фасування та розливу у пляшки використовуються запаси понад 200 родовищ мінеральних вод і 25 родовищ лікувальних грязей. На території України поширені мінеральні води практично всіх бальнеологічних типів: вуглекислі (Полянська, Голубінське родовище), радонові (Хмельницьке), сульфідні (Синякське, Великолюбенське), залізисті (Слов’янське, Кемчінське), миш’яковисті (Шаянське), йодні, йодобромні (Бердянське), кремнієві (Березівське, Рай-Оленівське), води з підвищеним вмістом органічних речовин (Трускавецьке, Збручанське), води без специфічних компонентів та властивостей (Миргородське, Євпаторійське, Одеське, Куяльницьке) та лікувальні грязі всіх генетичних типів: мулові сульфідні (Сакське, Куяльницьке, озера Соляне, Ріпне), торфові (Сеременківське, Великолюбенське), сопкові (Булганацьке родовище) та сапропелеві.

Грязелікування застосовується на 19 курортах України, зокрема на таких відомих як Куяльник, Саки, Євпаторія, Бердянськ, Кирилівка, Слов’янськ, Миргород та ін., а також у міських грязелікарнях, фізіотерапевтичних відділеннях, деяких санаторіях, в лікарнях [2,с.32].

У рекреаційних потребах населення провідне місце належить відпочинку на природі. Тому важливим ресурсом є лісова рослинність. Лісолікувальні ресурси в Україні поділені досить нерівномірно. Більше за все лісових масивів у Південно-Західному районі, де формування рекреаційних територій спирається саме на цей фактор. У Закарпатській, Київській, Житомирській, Черкаській областях ліси виконують функції водорегулювання, водоохоро-ни, ґрунтозахисту. Кліматичні ресурси сприяють розвитку рекреаційної діяльності. Береги, моря, річки, водосховища, озера, Українські Карпати та Кримські гори, лісові масиви -- для цих ландшафтів характерне сполучення чистого повітря, наповненого киснем, та високої вологості. Гірські долини, захищені хребтами, характеризуються сприятливим мікрокліматом для розвитку кліматичних курортів (Яремча, Ворохта, Космач та ін.).

Україні притаманний помірно континентальний клімат і тільки на півдні Кримського півострова -- середземноморський. Існує класифікація кліматів з погляду рекреацінної діяльності: найкращий -- сприятливі кліматичні умови протягом 9,5--10,5 місяця, тепле літо та не холодна зима зі стійким сніговим покривом або жарке тривале літо та коротка зима без стійкого снігового покриву; гарний -- сприятливі кліматичні умови протягом 7--9 місяців; задовільний -- сприятливі кліматичні умови протягом 3--6,5 місяця, прохолодне дощове літо і м'яка зима з нестійким сніговим покривом або жарке посушливе літо і сувора зима; поганий -- сприятливі умови протягом 1--1,5 місяця. Кліматичні ресурси районів країни різноманітні, але загалом клімат сприятливий для розвитку рекреаційної діяльності.

Рекреаційні ресурси пляжів грають важливу роль у роботі курортів на березі морів, річок, озер. У Кримській, Одеській, Донецькій, Миколаївській областях є штучні та природні лікувальні пляжі. Пізнавальні ресурси є характерним фактором, що визначає мотиви відвідування України іноземними туристами. Вони відвідують історико-ар-хітектурні пам'ятки Києва, Чернігова, Львова, Одеси та інших міст. Отже, у нас є всі види ресурсів, що дозволяє всебічно розвивати рекреаційний комплекс. Завдяки різноманітним ресурсам рекреаційний комплекс України є багатофункціональним. Його діяльність дає можливість оздоровити великі маси населення і в той же час зробити значний внесок до національного доходу[10].

1.4. Політичні

 

Політичні фактори впливу на реакреаційну деяльність графічно зображені на Рис.1.1.

Важливим політичним фактором є внутрішньополітичної стабільності країни, відсутність військових конфліктів і наявність добросусідських відносин між державами. Такий фактор, як наявність міждержавних і міжурядових угод по співробітництву в сфері економіки, торгівлі і культури, також впливають  на розвиток рекреації.

Політичні фактори

безпека регіонів

відсутність конфліктів

рівень демократизації

дотримання міжнародних норм і правил щодо охорони суспільного порядку  , прав і свобод людини

Рис.1.1. Політичні фактори впливу на реакреаційну деяльність

Важливою умовою ефективного розвитку рекреаційної сфери є впровадження та дієве функціонування важелів та інструментів ринкового регулювання, серед яких найбільш значущими слід вважати[13,с.22]:

- державно-адміністративні важелі;

- нормативно-правові важелі;

- фінансово-кредитні важелі;

- податкові важелі;

- соціально-психологічні важелі

1.5.Соціально-психологічні

 

До соціально-психологічних чинників в рекреаційній діяльності можна віднести: ментальність, емоційний стан клієнтів, рівень соціальної напруженості. Далі більш детально рощглянемо вищезазначені фактори. Мента́льність — (від лат. mens - пов'язаний з духом, духовністю) образ мислення, загальна духовна налаштованість, установка індивіда або соціальної групи (наприклад етнії, професійного або соціального прошарку) до навколишнього світу.

Ментальність — це призма, через яку людина дивиться на світ і себе в ньому. Тож можемо говорити про те, що вона притаманна кожній людині, незалежно від етнічної належності, соціального стану, статі, мови тощо. Звичайно ж, ментальність залежить від цих факторів, особливо від національності та зумовлених нею мови та культури, проте вони не заперечують її існування, а, навпаки, формують ментальність.

Соціально-психологічна напpуженiсть — це поняття, яке хаpактеpизує особливий стан суспiльного життя, що вирізняється загостpенням внутpiшнiх супеpечностей об'єктивного i суб'єктивного хаpактеpу, посилених у низці випадкiв зовнiшнiми обставинами (напpиклад, стихiйними лихами, катастpофами). Глибиннi пpичини цього явища — сукупнiсть економiчних, полiтичних, соцiальних та iнших чинникiв, дiя яких пpизводить до виникнення в суспiльствi (у кpаїнi загалом чи в окpемому pеґiонi) нестабiльної або конфлiктної ситуацiї. Вони фоpмують своєpiдне "тло", на якому pозгоpтаються конкpетнi подiї. Hа це тло фундаментальної напpуженостi часто накладається дiя локальних чинникiв (зокpема вплив засобiв масової iнфоpмацiї, екстpемiстських гpуп, непpавильнi дiї мiсцевої влади тощо), якi викликають загостpення ситуацiї в той чи той момент часу в piзних pеґiонах кpаїни [3,с.12].

На рівень і характер соціальної напруженості в Україні помітно впливають економічні реформи, основу яких складає приватизація державних підприємств. Адже процеси реформування економіки, як правило, протікають досить болюче, їхні позитивні наслідки виявляються у більш пізні терміни, тоді як у перші роки їхнього проведення вірогідними є економічна депресія, зростання безробіття і зниження доходів більшості населення, посилення майнової диференціації. Наслідком економічних труднощів, пов'язаних з процесами економічного реформування, можуть бути, по-перше, відмова населення від підтримки реформ взагалі; по-друге, соціальні конфлікти, що відбуваються у процесі їхнього проведення.

Поділ вільного часу в залежності від характеру його використання на щоденний, щотижневий і щорічний є важливим в методичному відношенні, оскільки служить основою при вивченні структури відпочинку і використання вільного часу для рекреаційної мети. Диференційований таким чином вільний час дозволяє розглянути рекреаційну діяльність за періодичністю і територіальною ознакою[6]. Використання щоденного вільного часу і повсякденна рекреація безпосередньо пов'язані з житлом і міським середовищем та їх просторовою організацією. Щотижнева рекреація залежить від розміщення приміських рекреаційних об'єктів. Використання щорічного вільного часу пов'язане з розміщенням рекреаційних об'єктів курортного типу. Виходячи з наведеної диференціації вільного часу, виділяють рекреацію всередині населеного пункту; щоденну у вихідні дні -приміську (місцеву); щорічну в період відпусток і канікул (може бути внутрішньо-районною, загальнодержавною, міжнародною, рис. 1.2).

 

Рис. 1.2. Умовна відповідність між періодами вільного часу і вибором рекреаційних просторів

1 - щоденний відпочинок; 2 - щотижневий відпочинок; 3 - щорічний відпочинок.


РОЗДІЛ  2.ФАКТОРИ  В РЕКРЕАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПОДІЛЬСЬКОГО  РЕКРЕАЦІЙНОГО РАЙОНУ

2.1. Вплив соціально-психологічних чинників на  життя суспільства

 

У психологічному сенсі незадоволеність потреб фізичного існування зовсім не рівнозначна незадоволеності фізіологічних потреб організму. Об'єм і склад благ і умов, створюючих предмет цих потреб, у людини обумовлений історично і соціально. Сучасна людина, якій недоступні чай або цукор, є і відчуває себе позбавленим необхідного. Тим часом наші не такі вже далекі предки навіть не знали про існування цих продуктів. Американець, у якого немає автомобіля,  поза сумнівом, по мірках, свого суспільства дуже бідна людина, чого не можна сказати про жителів, що не мають машини, наший країни.

Формування еталону очікуваного життєвого рівня  окремий випадок конструювання соціальних уявлень і визначається, таким чином, когнітивними чинниками. Суб'єктивна незадоволеність виражає не абсолютну, але відносне позбавлення, тобто результат порівняння власного положення із зразковою, «нормальною» ситуацією. Зазвичай за зразок береться ситуація певної референтної групи. Соціологічні дані показують, що серед цих чинників вирішальна роль належить, по-перше, когнітивному горизонту соціального суб'єкта, конкретності його уявлень про рівень життя соціально близьких йому, «сусідніх» груп. По-друге, вельми сильним когнітивним чинником є виразима в соціальних очікуваннях опенька можливостей досягнення вищого життєвою рівня. Як показує історія західних країн, споживчі очікування людей в періоди економічних криз поступово знижувалися, а у міру економічного підйому вимоги, навпаки, поступово зростали [11,с.52].

Багато в чому соціальні стандарти споживання формують культурні традиції, звички, соціальні норми, що кореняться в історії даного суспільства, в природних умовах, в яких воно існує. Величезна дія на споживчі стандарти надає рівень технічного і економічного розвитку суспільства, об'єм національного доходу і характер його розподілу між різними соціальними групами.

Таким чином, з проведеного аналізу видно досить значуща роль ціннісно-нормативної складової як двигуна суспільного і економічного розвитку. Спираючись на очевидно важливе значення цієї групи чинників, і була складена практична частина проведеного дослідження. У охарактеризованій вище групі чинників можливим представляється виділення наступних підгруп: норми і цінності, що впливають безпосередньо на економічну поведінку; культурні особливості; стан суспільства.

Велику значущість серед чинників, що виділяються, займають також природні зразки, що історично склалися, поведінки, вкорінені в людській психіці. Дана група включає ті зразки поведінки, які носять універсальний характер і вироблені в процесі історичної еволюції або є природними проявами людської психіки. Таким чином, вони є принципами, які лягають в основу фундаментальних правил економічної поведінки, дотримуваних люди часто неусвідомлено. Можна виділити наступні зразки, що відповідають цим критеріям: принцип задоволення (споживач); праця як діяльність, направлена на самореалізацію; привласнення; універсальні принципи обміну. Хотілося б відзначити, що перераховані категорії відповідають класичним видам економічної поведінки, які були описані раніше, таким чином, очевидне виділення цих категорій як чинників економічної діяльності.[10,с.42]

Таким чином, як підсумок можна відзначити, що однією з особливостей соціально-психологічних чинників є те, що для них характерні обмеження, що носять зовнішній характер (обмеженість ресурсів, географічне положення   країни), але також і розміри ринку, митні бар'єри, законодавство і ін. З іншого боку, великий вплив роблять і культурні особливості, стан суспільних норм і установок для сприйняття тієї або іншої економічної моделі. Людська сфера формується на перетині впливу зовнішніх і внутрішніх соціально-психологічних чинників , при цьому вона теж робить певний вплив на ці чинники і ці чинники теж впливають один на одного. Значить, для поліпшення економічного стану суспільства необхідна зміна цілого ряду різноманітних чинників, а економічна система повинна бути «підстроєна» під ті чинники, які погано піддаються змінам. При існуючому ж економічному стані і необхідності його перетворення нормативна і ціннісна складові суспільного життя мають особливо важливе значення. Діяльність більшості представників суспільства, яка ведеться з урахуванням переконань, що є у них, повинна не перешкоджати, а сприяти виходу країни з економічної кризи. А для цього необхідне затвердження відповідних ефективних психологічних установок. Вони, з одного боку, повинні давати поштовх суспільному і економічному розвитку, а з іншою,  не повинні ущемляти особистих інтересів членів суспільства.

 2.2.Вплив соціально-психологічних чинників на  розвиток  рекреації

 

Преображенський B.C. визначає рекреаційну діяльність «як діяльність людини у вільний час, здійснювану з метою відновлення фізичних сил людини, а також для його всестороннього розвитку і що характеризуються в порівнянні з іншими видами діяльності відносною різноманітністю поведінки людей і самоцінністю її процесу» [19, с. 7].

Сам по собі термін «рекреація» ще не виявляє особливих зв'язків з фізичною культурою, доповнення цього поняття терміном «фізична» (рухова) звужує поняття і висуває на перше місце фізичну дію, як головний її елемент. Необхідно відзначити, що рекреацію, як систему, переважну більшість авторів підрозділяють на дві частини: активну і пасивну, або рекреацію з фізичною або психічною домінантою (переважний такий підрозділ дозволяє включати в ці дві групи широкий діапазон рекреаційних дій).

Вивчення ефективності впливу соціально-психологічних чинників на  розвиток рекреації диктується соціальними умовами життя різних груп населення Росії, що змінилися.

Суспільні відносини, що змінилися, надаючи глибоку дію на різні сторони життя людини, різко підсилюють значення суб'єктивного (людського) чинника в системі організації його діяльності і відпочинку. Під впливом цих чинників істотні зміни зазнає сам характер праці у бік відносного збільшення розумових зусиль, нервово-психічних витрат.

Значне підвищення витрат нервово-психічної енергії людини в сучасних умовах веде до того, що процес відтворення трудових можливостей може бути забезпечений тільки в результаті зростання споживання послуг в сферах відпочинку і охорони здоров'я. Відпочинок стає найважливішим елементом вартості життєвих засобів, споживаних людиною. Відпочинок є важливим елементом способу його життя, одній з важливих його потреб.

Підвищення ролі ефективного відпочинку в процесі напруженої трудової діяльності нині сприяють не тільки зміни в умовах праці і його оплати, воно викликане дією цілого комплексу взаємозв'язаних і взаємозалежних чинників . Будучи виключно складним соціальним явищем, вільний час по способах свого використання відображає істотні характеристики тієї або іншої суспільної . Зростання бюджету вільного часу певних груп населення повинне сприяти їх фізичному вихованню і оздоровленню, надавати можливості для духовного зростання і фізичного вдосконалення людини. Нині ж спостерігається протилежна тенденція через погіршення матеріального положення трудящих.

Необхідність активного відпочинку, відзначали учасники Усесвітнього наукового конгресу «Спорт в сучасному суспільстві», а також Міжнародній конференції: «Спорт, фізична культура і здоров'я нації» . Ще радянськими дослідниками наголошувалася актуальність вивчення форм і методів фізичної рекреації трудящих у зв'язку з «...усложнившимися умовами сучасного виробництва, що вимагає від людини великої розумової напруги, психічної стійкості, адаптації до швидко змінних режимів життєдіяльності. Підготовка людини до оптимального виконання повсякденних трудових і суспільних функцій неможлива без занять фізкультурою. Це перетворює активний відпочинок на найважливішу фізичну потребу» .

У нинішніх соціально-економічних умовах розширювалися можливості вибору у сфері дозвілля, проте реалізація потреб у фізичній рекреації тепер поставлена в пряму залежність від платоспроможності людей. З'явилися можливості що дозволяють розпоряджатися цим часом в більшій відповідності з індивідуальними смаками і намірами [14,с.52].

До початку реформ  мала місце значна розбіжність між реальними заняттями різними формами фізичної культури і потребами в них. Цей розрив між бажаннями і можливостями виражався, перш за все, не в об'ємі можливостей, а в якісній їх специфіці. Людям були представлені можливості займатися якійсь однією або декількома формами фізичної культури, але їх вибір був обмежений. Реально доступний рівень занять фізичною рекреацією люди вважали для себе не недостатнім, але не тим. В умовах реформ, картина змінилася[11,с.52] . У нових умовах можливості вибору розширюються ще більше, але з одного боку. З іншою, вони обмежуються матеріальними засобами .

2.3.Прояв соціально-психологічних чинників в рекреаційній діяльності Подільського  рекреаційного району

 

Подільський регіон має значні можливості щодо створення потужного РК. В першу чергу це стосується природно-ресурсної бази та культурно-історичних ресурсів. Природні ландшафти для розвитку рекреації знаходяться майже на всій території та займають 765,9 тис.га (10,9% площі регіону). Особливе місце в рекреаційній привабливості належить лісовим та водним об'єктам. Площа лісів регіону становить 805,5 тис.га, що складає 10,4% площі лісових масивів України. Загальна довжина річок - 27,1 тис км (13,% від загального показника по країні). Найбільшими та найбільш використовуваними з рекреаційними цілями є річки Дністер, Південний Буг, Збруч, Случ, Горинь та інші. Значна частина річок регіону має довжину до 10 км, що виключає їх використання для більшості водних заннять, але наявність яких підвищує рекреаційне значення території та служить невід'ємним елементом пейзажу. З рекреаційною метою в регіоні використовуються ставки, їх кількість (5893) та площа водної поверхні (40,4 тис.га) є однією із найбільших в Україні. Об'єкти природно-заповідного фонду займають площу 419,5 тис.га (6,9% площі регіону). В складі природних ресурсів варто виділити мінеральні лікувальні води, які сприяють розвитку санаторно-курортної рекреації, що розвинута у Хмільнику, Сатанові, Гусятині, Немирові та інших населених пунктах. У межах регіону знаходиться 19 родовищ мінеральних вод, загальні експлуатаційні запаси яких становлять 5,09 тис.куб.м на добу, з них використовується всього 0,67 тис.куб.м. Надзвичайно великі перспективи має розвиток Збручанського родовища мінеральних вод типу “Нафтуся”, що за своїми запасами є найбільшим у світі. Дослідженями встановлено, що загальна потужність природно-ресурсного потенціалу регіону в розрахунку на один рік становить 20642,5 тис. осіб; у т.ч. санаторно-курортного лікування – 16226,7, короткострокової рекреації - 912, тривалої рекреації – 3503,8 тис.осіб. Але рекреаційні послуги в середньому за рік надаються всього 90,0 тис. організованих рекреантів, що становить 4,8% від загальної їх кількості в Україні і 42,8 тис. екскурсантів (відповідно 3,5%). [15,с.12]

З початку 90-х років кількість рекреаційних закладів Подільського регіону щороку зменшується. Так, із 1993 року їх кількість зменшилась на 12 закладів, місткість на 5,0 тис. місць, а кількість відпочиваючих в три рази. Зараз в регіоні функціонує 71 рекреаційний заклад загальною місткістю 10,5 тис. місць. Серед закладів переважають санаторії (42 на 8,2 тис.місць) та санаторії-профілакторії (відповідно 22 і 1,3), один пансіонат з лікуванням, шість баз відпочинку. В регіоні функціонує лише два заклади короткострокового перебування на 0,3 тис. місць.

Головним завданням розвитку санаторної бази Поділля є реконструкція та підтримання в належному стані курорту “Хмільник”, розширення курортів “Сатанів” та “Гусятин”, а також перепрофілювання під санаторно-курортне лікування деяких турбаз, які розміщені в місцях із значними запасами мінеральних вод. Це дасть змогу без значних матеріальних і трудових затрат використовувати природні багатства, збільшити кількість відпочиваючих і розширити можливості пророзиції недорогого лікування і відпочинку. В зв'язку із відсутністю державного фінансування для реалізації цих заходів варто залучати інвестиції та кошти приватних організацій.

Аналіз співвідношення кількості рекреаційних закладів, їх місткості та кількості відпочиваючих до відповідних показників в Україні показав, що в середньому регіон має меншу кількість та місткість закладів, ніж відпочиваючих у них. Хоча в натуральних показниках ці цифри незначні та далекі від середньоукраїнських, але в загальному це позитивний факт, який свідчить про тяжіння до регіону відпочиваючих.

Щодо розміщення рекреаційних закладів на території регіону, то воно досить нерівномірне : в основному це одиничні, не пов'язані один з одним об'єкти або групи підприємств, що мають певні спільні елементи - шляхи сполучення, системи обслуговування тощо. Це свідчить про те, що РК Подільського регіону знаходиться в стадії формування. Значна частина закладів розміщена в південно-західній та південно-східній частині регіону, окремо виділяється курорт Хмільник, але в більшості адміністративних районів вони відсутні. Для регіону важливим є досягнення відповідності між природно-ресурсною складовою рекреаційного комплексу та його матеріально-технічним забезпеченням, особливо актуальним є залучення інвестицій для будівництва і перепрофілювання рекреаційних закладів. Важливе значення для розвитку рекреаційних закладів регіону має врахування потенційних потреб населення у відповідних закладах. [15,с.10]

 

 

 

 

Таблиця 2.1

Розрахунок потенційних потреб населення Подільського регіону в рекреаційних закладах

Заклади

Потреби регіону, тис.місць

Потреби, що реалізується в регіоні

всього, тис.місць

в %

Санаторії

14,1

8,2

55,8

Санаторії-профілакторії

8,9

1,3

14,6

Будинки відпочинку

27,3

0,0

0,0

Бази відпочинку

41,0

0,7

2,4

Дитячі табори

182,4

9,8

5,3

Розміщення, кількість та якість рекреаційних закладів Подільського регіону не відповідає сучасним вимогам і потребам. Цим зумовлена необхідність розробки нових підходів до розвитку мережі рекреаційних закладів і законодавчого забезпечення комплексного використання потенціалу рекреаційних ресурсів, резервування територій для відпочинку, санаторно-курортного лікування і туризму та створення їх кадастру.

В 1999 році в регіоні було надано послуги 128,8 тис. туристів і екскурсантів, що становить 4,3% від загальної їх кількості в Україні. Зазначимо, що за останній рік цей показник в по регіоні знизився на 31,0%. Найбільша кількість туристів і екскурсантів обслуговується у Вінницькій області – 66,0 тис. чол. (51,2%,), у Хмельницькій області - 42,9 (33,3%) та у Тернопільській – 19,8 (15,5%). Екскурсанти регіону становлять 33,2% від усіх туристів. Серед цілей відвідування на Поділлі у рекреантів переважають дозвілля та відпочинок (71,8%), на другому місці – ділові (7,3%), на третьому - санаторно-курортні цілі (6,0%).

За даними 1999 року Подільський регіон відвідало 3,3 тис. іноземних туристів (1,2% від загальної їх кількості в Україні). Потрібно зазначити, що за останні 3 роки кількість іноземних туристів по регіону зросла на 28,8%. Найбільше туристів прибуло із країн Європи – 1,1 тис. (45,2%) та Північної Америки – 0,8 (35,0%), із країн СНД 0,3 (10,8%), країн Азії – 0,2 тис. туристів (8,6%). Щодо країн, то на першому місці знаходяться громадяни США – 22,4%, далі ідуть Німеччини та Польщі – 13,7%, Канади – 10,8%, Росії – 6,6%, Ізраїлю – 5,0% та Великобританії – 4,3%. По регіону іноземні туристи розподілялися так: у Вінницькій області – 1,8 тис. туристів (53,0%), в Тернопільській – 0,5 (15,0%), Хмельницькій – 1,1 (32%).

В той же час, із Подільського регіону виїжджали за межі України 6,9 тис.чол., що становить 2,0% до загальноукраїнського показника. Найбільше туристів виїхало із Хмельницької області – 83,5%, це пов’язано із розміщенням в області одного із найбільших речових ринків України та розвитком в зв’язку з цим “шоп-турів”. Потрібно зазначити, що кількість громадян, які виїжджали за межі України з рекреаційними цілями в 1999 році у порівнянні із попередніми роками, значно скоротилась (у порівнянні із 1998 р. на 46,5%). У 1996 році показник в’їзду – виїзду становив 1 : 16, зараз – 1 : 2, а по країні він становить 1 : 3. Отже, в даному регіоні виїзд туристів переважає над в’їздом. А як свідчить світовий досвід, щоб туристична галузь була економічно ефективною, це співвідношення має бути 2 : 1 на користь в’їзду.

Особливістю регіону є переважання сільської системи розселення із великою кількістю малих міст, що мають значний історично-культурний потенціал для розвитку рекреаційної діяльності, тому в загальнодержавному рекреаційному комплексі регіон може спеціалізуватися на розвитку сільського, екологічного, оздоровчого та пізнавального туризму на базі багатої історико-культурної спадщини. Особливе місце повинна зайняти мережа історико-культурних територій.

Завданням рекреаційного районування Подільського регіону ставилося виділення сітки районів, визначення їх рекреаційного потенціалу; обгрунтування причин відмінностей між ними, прогнозування їх розвитку; ідентифікація районів, де рекреація зростає, де скорочується та які мають значний потенціал для перетворення у важливий елемент економічного розвитку; диференціація районів за рівнем розвитку рекреації. За результатами дослідження в регіоні виділено 13 рекреаційних районів: по 4 в Тернопільській та Хмельницькій областях і 5 у Вінницькій та 9 спеціалізованих рекреаційних зон (пізнавально-оздоровчого, лікувально-оздоровчого, оздоровчо-туристичного, лікувального напрямів). В дисертаційній роботі зроблено висновок, що найбільші перспективи щодо рекреаційного розвитку мають Кременецький, Тернопільський, Заліщицький, Придніпровсько-Збручанський, Хмільницький, Вінницький та Могилів-Подільський рекреаційні райони.

У третьому розділі “Основні напрями оптимізації розвитку рекреаційного комплексу Подільського регіону” пропонуються основні шляхи розвитку і удосконалення територіальної організації рекреаційного комплексу Подільського регіону.

Для поліпшення розвитку РК варто в першу чергу проводити ефективну рекреаційну політику як на державному, так і регіональному рівнях. Вона означає систему соціально-економічних, організаційно-правових, зовнішньоекономічних, культурних та інших заходів, методів, впливів, що проводяться президентом, парламентом, урядом, державними і приватними організаціями, асоціаціями з метою регулювання та координації рекреаційної галузі, формування умов для розвитку рекреації. Рекреаційна політика в регіоні повинна спрямовуватись на підвищення іміджу рекреаційної діяльності з метою всебічного її розвитку .

Важливим напрямом рекреаційної політики є сприяння розвитку малого та середнього підприємництва, особливо в сфері туризму. В Подільському регіоні розвиток малого підприємництва може стимулюватися низькою зайнятістю населення, а також невисокою на даному етапі ефективністю функціонування потужних рекреаційних об’єднань. Крім того відродження народних промислів, ремісництва може проводитись лише малими підприємствами. Проте перешкодою в цьому є несприятливі фактори, серед яких можна виділити: невисоку підготовленість населення регіону до підприємництва, низьку якість інфраструктурного забезпечення, взагалі (шляхи сполучення, зв’язок, комунальне господарство та ін.), і рекреаційного, зокрема, відсутність інформаційної бази, нестачу кадрів туристичного профілю.

Беручи до уваги світові тенденції розвитку туризму (глобалізацію міжнародного туризму, перетворення туристичного ринку із ринку продавців у ринок покупців, значний розвиток екологічного туризму, соціодемографічні та політичні зміни (пізні шлюби, зменшення кількості дітей в сім'ях, зміни в стилі життя, створення Європейського союзу без внутрішніх кордонів)) та його особливості розвитку в нашій країні і Подільському рогіоні зокрема, для ефективного функціонування РК Подільського регіону можна запропонувати такі напрями. Туристичний продукт регіону має бути спеціалізованим, націленим на нетривалий багаторазовий відпочинок людей протягом року, мати за мету надання можливості значній кількості людей бути залученими до туристичного процесу, в основі якого мають бути соціальні інтереси. Комплексне використання рекреаційного потенціалу регіону передбачає удосконалення традиційних видів туризму (пізнавального, санаторно-курортного, спортивного) та запровадження нових (релігійного, екологічного, сільського, мисливського, наукового, ділового).

 

 

 


Висновок

 

За результатами дослідження визначено головні передумови розвитку рекреації в Подільському регіоні, а саме:

- рекреаційні ресурси, в основному це сприятливі ландшафти, мінеральні лікувальні води, пам'ятки історії, культури, архітектури;

- зручне геополітичне і транспортне положення, оскільки через регіон проходять важливі автомобільні та залізничні шляхи державного і міжнародного значення;

- історичний аспект, що проявляється в своєрідній етнографічній культурі: крім української, тут збереглася російська, польська, еврейська, вірменська культура, відбулося своєрідне змішування народів. Це забезпечує переваги при встановленні близьких відносин з відповідними країнами;

- відносно сприятлива екологічна ситуація;

- соціально-економічні особливості регіону, зокрема відносно низький рівень індустріалізації території, що може сприяти розширенню матеріально-технічної бази рекреації, а також проблема безробіття, яка може позитивно вирішуватися з розвитком РК;

- наявність радонових мінеральних вод і збручанської типу “Нафтуся” для лікування радіаційних захворювань, що може сприяти розвитку санаторно-курортного комплексу для потерпілих від аварії на ЧАЕС;

- потреби ринку щодо пропозиції туристичного продукту, який має нові особливості та якості.

Згідно з аналізом розвитку і розміщення рекреаційних закладів у Подільському регіоні зроблено висновок, що вони розміщені нерівномірно і не відповідають розвитку та розміщенню рекреаційних ресурсів. Тому актуальним в регіоні є залучення інвестицій для будівництва нових та перепрофілювання вже існуючих закладів під санаторно-курортні установи. Крім того важливим є розвиток маломісних готелів, автокемпінгів, туристичних стоянок.

Розроблена схема рекреаційного районування Подільського регіону, за якою в регіоні виділено 13 рекреаційних районів та 9 спеціалізованих зон (пізнавально-оздоровчі, лікувально-оздоровчі, лікувальні, оздоровчо-туристичні). Найбільші перспективи щодо розвитку рекреації мають Кременецький, Тернопільський, Заліщицький, Придністровсько-Збручанський, Хмільницький, Вінницький та Могилів-Подільський райони.

Основними завданнями ефективного розвитку РК Подільського регіону на найближчу перспективу є розробка ефективної регіональної рекреаційної політики, основним напрямом якої є формування рекреаційного комплексу, здатного задовольняти потреби населення регіону в санаторно-курортному лікуванні, туризмі та відпочинку, формування ринку конкурентно спроможних на міжнародному рівні рекреаційних послуг на основі ефективного використання наявних природних та культурно-історичних ресурсів із збереженням екологічної чистоти довкілля та забезпечення комплексного розвитку території. Важливим елементом рекреаційної політики є сприяння розвитку малого підприємництва як і в суто рекреаційній діяльності, так і у сферах пов'язаних з нею (переробна промисловість, громадське харчування, торгівля, готельне господарство, реклама, страхова діяльність тощо).

В роботі робиться висновок, що розвиток рекреаційного комплексу може дати відчутний імпульс господарському і соціальному розвитку адміністративних районів, малих та середніх міст, окремих сіл і селищ Подільського регіону. В зв'язку з цим сфера рекреаційних послуг може розглядатися як пріоритетний напрям в соціально-економічному розвитку Поділля.


Література

Арсененко А.І. Суспільні рекреаційні системи як об’єкт дослідження рекреаційної географії. – Регіон-2003: стратегія оптимального розвитку // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Харків, 2003.

Андропов О.М. Стан рекреаційного комплексу України // Економіка і Екологія, 2005, № 24.

Багров Н.В. Региональная геополитика устойчивого развития. – К.: Либидь, 2002.

Багрова Л.А., Подгородецкий П.Р. Физико-географические (природоведческие) основы рекреационной географии. – Симферополь: СГУ, 1982.

Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії. – К.: Палітра, 1997.

Географічна енциклопедія України: в 3-х т. /Редкол.: відпов. ред. О.М. Маринич – К.: УРЕ ім. М.П. Бажана, 1989. – Т. 1; 1990 – Т. 2; 1991 – Т. 3.

Гнатів О.К. Проблеми розвитку вітчизняного туризму // Економіка України, №5, 2005, с.23-25.

Гулич О., Самольотов П. Розвиток рекреаційно-туристичного комплексу як напрямок екологоорієнтованої структурної перебудови господарства Карпатського регіону. В зб.: Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізми реалізації регіональної політики (Збірник наукових праць). Випуск 2 (XL). – Львів: ІРД НАН України, 2003. – С. 80-87

Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. – Львів, 1997.

Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационная география. – М.:  Изд-во МГУЦ, 1981.

Николаенко Д.В., Николаенко Т.В. Введение в рекреационную географию. – Харьков: Международний славянский университет, 1998. 

Николаенко Д.В. Рекреационная география. – М.: ВЛАДОС, 2003.

Смаль І.В. Основи географії рекреації та туризму: навч. посіб. – Ніжин: Вид-во НДПУ ім. Миколи Гоголя, 2004. 

Охріменко А. Г. Удосконалення територіальної організації рекреаційного комплексу Подільського регіону. - К., 2001. - 18 с. : рис. Індекс рубрикатора НБУВ: У049(4УКР38)684.9 Шифр зберігання книги в НБУВ: РА313314

Охріменко А. Г. Удосконалення територіальної організації рекреаційного комплексу Подільського регіону. - К., 2001. - 200 арк. - Бібліогр.: арк. 172-186. Індекс рубрикатора НБУВ: У049(4УКР38)684.9 Шифр зберігання книги в НБУВ: ДС67994

Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. – К.:  Центр навчальної літератури, 2007.

Царик Л.П. Еколого-географічний аналіз і оцінювання території: теорія і практика. – Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001.

Царик Л.П., Чернюк Г.О. Природні рекреаційні ресурси: методи оцінки і аналізу. – Тернопіль, 2001.

Ціншен Ван, Топчієв О.Г. Теоретичні та методологічні аспекти рекреаційної географії: сучасний підхід //Укр. Геогр. Журнал. – 2003. - № 1.

Шмагина В.В., Харичков С.К. Рекреация и туризм в системе  современных приоритетов социально-экономического развития. – Одесса, 2000.



Другие работы по теме: