Contribution to International Economy

  • Організація та методика проведення податкових перевірок суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб
Організація та методика проведення податкових перевірок суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб 
ЗМІСТ
ВСТУП 2
РОЗДІЛ 1 СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОДТКВОГО КОНТРОЛЮ СУБЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ 4
1.1 Виникнення та розвиток малого підприємництва в Україні 4
1.2. Теоретичні основи податкового контролю СПД – фізичних осіб 14
1.3. Методика перевірки суб’єктів малого підприємництва 18
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЮ ДПІ У М. ХАРКІВ 21
2.1. Організація та аналіз обліку СПД 21
2.2. Аналіз порядку планових перевірок СПД 26
2.3. Аналіз результатів податкових перевірок СПД 30
РОЗДІЛ 3 РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ СПД 31
3.1. Пропозиції щодо вдосконалення нормативної бази податкового контролю СПД 31
3.2. Проблемні аспекти діяльності та пропозиції щодо вдосконалення роботи податкових органів з СПД 38
ВИСНОВКИ 43
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 47
 
ВСТУП
Податкова система в ринкових країнах є одним із основних елементів економічної системи. Вона забезпечує фінансову базу держави та виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. В умовах перехідної економіки важливим питанням, пов'язаним із ефективністю виробництва і загальним економічним розвитком країни, є правильна побудова й організація податкових відносин господарюючих суб'єктів і громадян з державою. Їх не слід розглядати лише у фіскальному аспекті, тобто як державні доходи, що забезпечують інтереси бюджету. Податки, особливо в сучасних умовах, повинні стати суттєвим важелем державного регулювання, за допомогою якого можна досить ефективно впливати на процеси економічного зростання та соціального розвитку.
Економічний розвиток України значною мірою залежить від ефективності податкової системи, яка повинна з однієї сторони забезпечувати наповнення дохідної частини державного бюджету, а з іншої – не придушувати підприємницьку активність, даючи змогу суб’єктам господарювання отримувати належний результат від їх діяльності.
Особливо актуально проблеми оподаткування та послаблення податкового тиску постають для суб’єктів малого бізнесу, в тому числі – фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Серед цих проблем дуже важливе місце посідає необхідність розробки ефективної моделі, котра б дала змогу з високим ступенем вірогідності відповісти на запитання доцільності переходу на такі спрощені схеми оподаткування як для конкретних платників – суб'єктів малого підприємництва, так і сектору малої приватної економіки в цілому. Таким чином, обрана тема є актуальною і своєчасною. 
Метою дослідження є дослідження технології та альтернативних моделей оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності в умовах перехідної економіки.
У відповідності до мети дослідження були поставлені наступні завдання:
визначити роль та необхідність оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності в трансформаційній економіці;
вивчити особливості оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності;
проаналізувати методику нарахування та сплати податків фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності;
визначити недоліки у законодавстві про оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності;
дослідити особливості оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності міста Борщева та району;
вивчити переваги та недоліки альтернативних моделей оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності;
обґрунтувати вибір моделі оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності;
запропонувати шляхи удосконалення роботи Державної податкової служби України.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є система оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Предметом дослідження є фінансові відносини, які виникають у процесі оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.

 
РОЗДІЛ 1 СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОДТКВОГО КОНТРОЛЮ СУБЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Виникнення та розвиток малого підприємництва в Україні

Відповідно до розмірів підприємств, масштабів їх діяльності підприємництва поділяють на мале, середнє та велике. Світовий досвід та світова практика господарювання показують, що однією з найважливіших ознак ринкової економіки є створення, існування і взаємодія різноманітних великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є саме мале підприємництво. Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Суть та значення малого бізнесу полягають у тому, що він:
є провідним сектором ринкової економіки;
становить основу дрібнотоварного виробництва;
визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП;
здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору;
забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління;
формує новий соціальний прошарок підприємців-власників;
сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції.
Початковий (підготовчий) етап (1987–1990 рр.). Формування попередніх правових, організаційних та економічних засад було започатковано прийняттям 1987 р. Закону СРСР «Об индивидуальной трудовой деятельности граждан в СССР» та в 1988 р. Закону СРСР «Про кооперацію», що сприяло частковій легалізації індивідуального бізнесу (підприємництва), відкрило багатьом ще більший доступ до створення власної справи, сприяло масовому вступу громадян до щойно створених кооперативів, які привернули увагу демократичною формою організації, поклали початок розвитку малого та середнього бізнесу.
Перший етап формування політики підтримки підприємництва в Україні (1991–1995 рр.). Реальне формування державної політики підтримки підприємництва в Україні починається з 1991 р., а саме з прийняття 7 лютого 1991 р. третьою сесією Верховної Ради України дванадцятого скликання Закону України «Про підприємництво» та утворення Державного комітету України по сприянню малим підприємствам і підприємництву (травень 1991 р.). Логічним кроком подальшого формування державної політики стосовно підтримки підприємництва було схвалення у березні 1993 р. Кабінетом Міністрів України Програми державної підтримки підприємництва в Україні, а також визначення в Доповіді Президента України Верховній Раді України 11 жовтня 1994 р. «Про основні засоби економічної та соціальної політики» першочергових завдань державної політики, спрямованої на всебічний розвиток підприємництва, малого і середнього бізнесу [1].
Другий етап державної політики підтримки підприємництва в Україні розпочався 1996 р. Початком нового етапу є схвалення Кабінетом Міністрів України Концепції державної політики розвитку малого підприємництва (квітень 1996 р.), конституційне закріплення свободи підприємництва (28 червня 1996 р.) та утворення Державного комітету України з питань розвитку підприємництва (липень 1997 р.), який у грудні 1999 р. було перейменовано на Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва [2].
На сьогодні існує декілька способів оподаткування доходів фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, кожен з яких регулюється відповідними законодавчими актами і має свої вимоги, обмеження та переваги, тому кожен суб'єкт підприємницької діяльності – фізична особа самостійно за своїм бажанням може обрати той, що найбільше відповідає умовам та особливостям здійснення підприємницької діяльності.
Так, з 1 січня 2004 року вступив в дію Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким передбачено суттєві зміни в механізмі справляння податку з доходів фізичних осіб [1]. Декрет Кабінету Міністрів України №13–92 від 26 грудня 1992 року «Про прибутковий податок з громадян» втратив свою чинність, за винятком норм розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, норми якого застосовуються з урахуванням положень нового Закону, яким регулюється порядок оподаткування доходів, одержуваних громадянами, в тому числі суб'єктами підприємницької діяльності, шляхом сплати податку з доходів фізичних осіб [3-5, 13].
Стосовно сплати інших (крім прибуткового) податків, зборів (обов'язкових платежів) при обранні загальної системи оподаткування, то вони повинні сплачуватися фізичною особою – суб'єктом підприємницької діяльності у розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством.
Для реалізації державної політики з питань розвитку і підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки з 01.01.99 р. Указом Президента України від 03.07.98 р. №727 (727/99) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. №746/99 (746/99) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, зокрема для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом календарного року перебувають не більше 10 осіб, та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. грн. Такі фізичні особи мають право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку [5-8].
Платників єдиного податку звільнено від сплати ряду податків та зборів, зазначених у ст. 6 Указу, зокрема від сплати податку на доходи громадян (прибуткового податку), податку на додану вартість, податку за землю, збору на обов'язкове соціальне страхування, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування [9, c 8-10; 8 с. 10].
Згідно зі ст. 2 Закону від 07.02.91 р. №698 XII «Про підприємництво», суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності [11, с. 12]. То з чого ж треба почати, щоб стати приватним підприємцем?
По-перше, для того щоб стати приватним підприємцем, треба звернутися до держадміністрації для отримання Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи. Для цього слід подати реєстраційну картку за зразком згідно з додатком 2 до Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, яка є водночас заявою про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дві фотокартки, довідку (чи її копію) про включення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів і документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію, а також пред'явити документ, що посвідчує особу.
По-друге, суб'єкт підприємницької діяльності – фізична особа після одержання свідоцтва про державну реєстрацію повинна у 5 денний термін звернутися до органу державної податкової служби за своїм місцем проживання для взяття на податковий облік з такими документами:
заява за формою №5 ОПП;
копія Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи;
документ, що посвідчує особу (паспорт).
По-третє, перед тим як стати на облік, приватному підприємцеві слід вирішити, за якою схемою оподаткування він вестиме облік доходів та витрат.
На цей час діють три схеми оподаткування. Перша – традиційна сплата податку з доходів авансовими платежами виходячи з очікуваного доходу. Друга схема оподаткування – шляхом сплати фіксованого прибуткового податку. Третя схема оподаткування – шляхом сплати єдиного податку (за спрощеною системою оподаткування для малого підприємництва), що з'явилася у 1998 році [12-15].
Традиційна схема – авансові платежі. Суб'єкт підприємницької діяльності – фізична особа, працюючи за першою схемою оподаткування (сплата податку з доходів авансовими платежами), веде облік доходів та витрат згідно зі статтями 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №13–92 «Про прибутковий податок з громадян» (зі змінами та доповненнями) та Інструкцією про прибутковий податок з громадян, розробленою на підставі ст. 23 Декрету, затвердженою наказом ГДПІ України від 21.04.93 р. №12 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 09.06.93 р. за №64 (зі змінами та доповненнями) [4-8].
Якщо приватний підприємець провадить підприємницьку діяльність, передбачену Законом України від 12.07.96 р. №98/96 ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (зі змінами та доповненнями), то він придбаває торговий патент та здійснює розрахунки зі споживачами із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО). Крім того, приватний підприємець, торгуючи за готівку, повинен зареєструватися як платник податку на додану вартість і вести податковий облік [4-10].
Щокварталу суб'єкт підприємницької діяльності подає до податкового органу декларацію про доходи, отримані від заняття підприємницькою діяльністю. Згідно з поданою декларацією податковий орган обчислює податок з доходів авансовими платежами виходячи з очікуваного доходу.
Новостворені приватні підприємці, які зареєстровані як платники податку на додану вартість на початку своєї діяльності, подають до податкових органів декларацію з податку на додану вартість щомісяця.
Приватний підприємець є платником зборів на обов'язкове соціальне страхування та на обов'язкове державне пенсійне страхування, а якщо він торгує лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, то ще й збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Фіксований податок. Друга схема оподаткування (сплата фіксованого податку) стала можливою у зв'язку з прийняттям Закону України від 13.02.98 р. №129/98-ВР «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» [8].
Статтею 14 Декрету встановлено, що громадяни, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту, за умови що:
кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином, не перевищує п’яти;
валовий дохід такого громадянина за останні 12 календарних місяців не перевищує 7 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119000 грн.);
громадянин провадить діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством.
Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.
Патент видається на строк від одного до дванадцяти календарних місяців на вибір платника фіксованого податку. Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу заяву в довільній формі, що має містити інформацію про місце провадження підприємницької діяльності, перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, та їх ідентифікаційні номери, а також інформацію про доходи платника фіксованого податку від провадження підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів. Податковий орган зобов'язаний видати патент протягом трьох робочих днів з дня прийняття зазначеної заяви від платника податку [20, с. 10].
При сплаті фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів та витрат, безпосередньо пов'язаних із цією діяльністю (Книга обліку доходів та витрат – форма №10). Доходи такого громадянина, одержані від провадження інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у загальному порядку.
Доходи, одержані приватним підприємцем за фіксованим податком, не включаються до його сукупного оподатковуваного доходу за результатами звітного року, і перерахунок податку з доходів не здійснюється.
Проте платник не звільняється від обов'язкового нарахування, утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян із доходів, які виплачуються найманим працівникам, а також від обов'язку подання декларації про доходи за фіксованим податком. Декларація подається до податкового органу щокварталу, в ній відображається розмір валового доходу, визначеного на підставі особистого обліку доходів, та сума сплаченого за звітний період фіксованого податку.
Платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, звільняються від сплати нарахувань на фонд оплати праці, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, податку на промисел, збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збору до Фонду України соціального захисту інвалідів, а також придбання торгового патенту.
Розміри фіксованого податку встановлюються місцевою радою і не можуть бути меншими ніж 20 грн. та більшими ніж 100 грн. Якщо платник провадить підприємницьку діяльність із використанням найманої праці або за участю членів його сім'ї, розмір ставки збільшується на 50 відсотків за кожну особу [19].
Спрощена система. З метою розвитку державної політики з питань розвитку та підтримки суб'єктів малого підприємництва Указом Президента України від 03.07.98 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (зі змінами, внесеними Указом від 28.06.99 р. №746/99) [23] передбачено третю схему оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб.
Суб'єкти підприємницької діяльності – фізичні особи мають право перейти на спрощену схему оподаткування, якщо протягом року у трудових відносинах з ними перебуває не більше 10 осіб, включаючи членів їх сімей, і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.
Ця схема оподаткування не застосовується, якщо фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності здійснює торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, паливно-мастильними матеріалами.
Платник єдиного податку не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість – при умові, що сума виручки (валового доходу) не перевищуватиме 300,0 тис. грн., податку з доходів фізичних осіб (для фізичних осіб – суб'єктів малого підприємництва), плати (податку) за землю, збору на обов'язкове соціальне страхування, податку на промисел, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, плати за торговий патент.
Суб'єкти підприємницької діяльності – фізичні особи – платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для розрахунків зі споживачами.
Однак статтею 9 Закону України від 01.06.2000 р. №1776 III «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що при продажу підакцизних товарів суб'єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування, повинні використовувати розрахункові книжки разом з книгами обліку розрахункових операцій або, за їх бажанням, належним чином зареєстровані РРО [21].
Ставки єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не можуть становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа – суб'єкт малого підприємництва провадить кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, вона придбаває одне свідоцтво і сплачує єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки [19 с. 6 – 10; 20 с. 23].
Якщо діяльність провадиться з використанням найманої праці, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Протягом календарного року свідоцтво подовжується щокварталу за відсутності податкової заборгованості (з єдиного податку) та за умови сплати єдиного податку у визначений термін.
Для фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності – платників єдиного податку (на відміну від юридичних осіб – платників єдиного податку, де середньооблікова чисельність працюючих протягом календарного року визначається за методикою, затвердженою органами статистики), чисельність найманих працівників, включаючи членів його сім'ї, які можуть перебувати у трудових відносинах з ними впродовж календарного року, визначається таким чином.
Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком (новостворені – з того кварталу, в якому проведена державна реєстрація) подає до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації письмову заяву за формою згідно з додатком 1 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року за №599 (далі Порядок №599) і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №752, в якій вказує чисельність та поіменний склад найманих працівників, включаючи членів його сім'ї, з якими укладені трудові угоди, та число яких на день складання заяви не може перевищувати 10 [19].
За наявності заяви, а також платіжного доручення про сплату єдиного податку орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності впродовж 10 робочих днів зобов'язаний безоплатно видати Свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову.
Пунктом 5 Порядку №599 [21] визначено, якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, то на кожну особу, включаючи членів його сім'ї, яка перебуває з ним у трудових відносинах, видається Довідка про трудові відносини з платником єдиного податку. Довідка повинна знаходитися на робочому місці названих осіб та пред'являтися працівникам контролюючих органів, для перевірки.
Якщо на день складання заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності число найманих працівників, включаючи членів їх сім'ї, вже складає 10 чоловік, то відкриття додаткових робочих місць не дозволяється (за умови, що не була зменшена їх чисельність протягом дії свідоцтва (кварталу).
Якщо у заяві зазначено менше 10 найманих працівників, включаючи членів сім'ї, то у разі збільшення чисельності працівників (відкриття додаткових робочих місць) впродовж терміну дії отриманого свідоцтва платник єдиного податку повинен здійснити доплату за кожного найманого працівника додатково, з розрахунку не менш як за повний місяць з початку діяльності таких працівників, отримати довідки для цих працівників, виходячи з того, щоб загальна їх чисельність не перевищувала 10 осіб.
В тому випадку, коли зменшується чисельність працівників впродовж терміну дії отриманого свідоцтва, платник єдиного податку повинен повернути довідки на звільнених працівників, але сплачена сума єдиного податку у вигляді збільшення ставки єдиного податку на 50 відсотків за звільненого працівника, поверненню не підлягає та не збільшується до кінця періоду, за який здійснена сплата за звільненого працівника, у разі, якщо платник єдиного податку замість звільнених працівників приймає інших у тому ж періоді. В такому випадку на кожного нового працівника видається довідка, оскільки довідки, як і свідоцтво, видані платнику єдиного податку, не можуть бути передані іншим особам, крім зазначених у них [22].

1.2. Теоретичні основи податкового контролю СПД – фізичних осіб

Державна податкова інспекція утворена у відповідності до постанови Ради Міністрів Української РСР від 12 квітня 1990 року №74 «Про створення в системі Міністерства Фінансів УРСР державної податкової служби в складі Державної податкової інспекції МФ УРСР та ДПІ по областях, містах, районах і районах у містах та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4.12.1990 року [5], яким було визначено статус державної податкової служби в Україні. До цього, окремих податкових органів не існувало.
У складі Міністерства фінансів та його підрозділів в областях, районах, містах виділялись відповідно управління, відділи та інспекції держдоходів. Вони несли відповідальність за дотриманням діючого порядку справляння бюджетних доходів і за виконання плану надходжень платежів до бюджету.
Державна податкова служба України, як окремий підрозділ, головним завданням діяльності якого була мобілізація платежів до бюджетів усіх рівнів, почала функціонувати з 1 липня 1990 року [23].
Законом України «Про державну податкову службу в Україні» визначено статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, гарантії правового і соціального захисту її працівників [5].
За умов податкового методу формування доходів бюджету на законодавчій основі вкрай необхідна самостійна, чітко організована і міцна служба, яка здійснювала б контроль у сфері оподаткування.
Податкова служба зобов'язана забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів до бюджету, а також забезпечити державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.
Отже розглянемо види податкових стягнень, які сплачує СМП. 
Фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від їх діяльності, за фіксованим розміром податку. Причому таку схему можуть обрати лише ті підприємці, котрі займаються ринковою торгівлею, причому дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами [24].
Фіксований податок сплачується громадянином – платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його реєстрації у податкових органах.
Податковий орган зобов'язаний видати патент протягом трьох робочих днів з дня прийняття вказаної заяви від платника податку, оформленої належним чином. Попередня перевірка достовірності даних, зазначених у заяві про доходи такої особи від здійснення підприємницької діяльності, або даних про їх неотримання податковим органом не здійснюється. Відповідальність за достовірність таких даних несе платник податку відповідно до законодавства України.
Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі 100 гривень.
У випадку, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу. У такому випадку платник фіксованого податку має право самостійно доплатити 50 відсотків від суми встановленого фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу та повідомити про це податковий орган, який зобов'язаний внести відповідні зміни до патенту в строки, передбачені для його видачі [24-25].
Доходи фізичних осіб, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку або осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, чи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється відведення обов'язкового обліку доходів і витрат.
Платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, звільняються від сплати відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України, встановлених відповідно до Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України», податку на промисел, збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збору на обов'язкове соціальне страхування, збору до Фонду України соціального захисту інвалідів, а також придбання торгового патенту згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» [26 с. 45; 27 с. 67].
Оподаткування єдиним податком є однією із альтернативних моделей оподаткування доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Платник такого податку не сплачує деяких видів податків та зборів, а також може не використовувати у своїй діяльності електронні контрольно-касові апарати.
Єдиний податок має ширше поле діяльності, ніж фіксований, і може застосовуватись майже в усіх випадках, за винятком деяких обмежень. Обмеження вибору схеми оподаткування єдиним податком стосуються торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, а також паливо-мастильними матеріалами.
У таблиці 2.1. наведено перелік податків та зборів, які справляються із фізичних осіб – платників єдиного податку.



Таблиця 2.1. 
Податки та збори, що справляються із фізичних осіб – СПД, що перейшли на єдиний податок [43, с. 89]
Вид податку Термін сплати Термін подання звітності
єдиний податок Щоквартально до подання заяви, за два інші квартали – до початку 20 числа місяця, наступного за попередньою сплатою Щоквартально не пізніше 5 числа місяця, що настає за звітним кварталом
Акцизний збір Протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем подання звітності Щомісячно не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним
Податок з доходів фізичних осіб (з доходів найманих працівників) Не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату заробітної плати форма 8ДР – щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, форма 2 – протягом 20 днів після закінчення місяця, за який виплачено доходи фізичній особі
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування (з доходів найманих працівників) Протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем подання звітності щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним
Страхові внески у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності (з доходів найманих працівників) Один раз на місяць – у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці щоквартально не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним кварталом
Страхові внески на випадок безробіття (з доходів найманих працівників) Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, на який визначена заробітна плата Щоквартально не пізніше 10 квітня, 10 липня, 10 жовтня, 15 січня
Страхові внески від нещасного випадку на виробництві (для підприємців, які використовують найману працю) Щомісяця не пізніше 10 числа, наступного за місяцем, за який виплачена заробітна плата Щоквартально до 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня, 25 січня
Податок з власників транспортних засобів перед реєстрацією, перереєстрацією та технічним оглядом, але не пізніше 30 червня року, на який призначено технічний огляд не передбачено
Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем подання звітності щомісячно не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним
Збір за забруднення навколишнього середовища протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем подання звітності щоквартально протягом 40 днів, що настають за останнім днем звітного кварталу, за рік – протягом 60 днів
Місцеві податки та збори Визначаються місцевими радами народних депутатів Визначається місцевими радами народних депутатів
Податок на землю до 15 серпня та до 15 листопада не передбачено
Орендна плата за землю, яка перебуває у державній власності щомісячно протягом 30 днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця не передбачено

Єдиний податок займає значне місце у структурі податкових надходжень від фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності передбачені деякі пільги. Якщо фізична особа – СПД є інвалідом І або ІІ групи чи утримує багатодітну сім’ю, то єдиний податок для неї становитиме 20 грн. незалежно від зони міста, району чи виду діяльності [28, с. 45].
Таким чином, обов’язковими умовами для отримання дозволу на перехід до спрощеної схеми оподаткування (єдиним податком) є:
максимальний обсяг виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг не повинен перевищувати 500 тис. грн.;
повне погашення податкової заборгованості;
кількість найманих працівників – не більше 10 осіб;
Для переходу на таку схему оподаткування слід подати до податкового органу заяву встановленого зразка до 15 числа місяця, що передує новому кварталу. До заяви додається документ про сплату єдиного податку не менше, ніж за 1 місяць.
Рішення про перехід на сплату єдиного податку може бути прийняте не більше одного разу на рік.
Відмовитися від сплати єдиного податку і повернутися до звичайної системи оподаткування можна тільки з початку наступного кварталу.
Таким чином, єдиний податок має ширше поле діяльності, ніж фіксований, і може застосовуватись майже в усіх випадках, за винятком деяких: торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, а також паливо-мастильними матеріалами. Крім того, передбачено найом до десяти працівників.
1.3. Методика перевірки суб’єктів малого підприємництва

Нс сьогоднішній день широкого використання набіла систем "кабінетний аудит". Ксабнетний аудит - це технологія діяльності податкової служби, яка передбачає: попередження порушення платником податків податкового законодавства за допомогою постійного надання консультаційних послуг та моніторингу діяльності постійного надання консультаційних послуг та моніторингу діяльності платника податків шляхом проведення електронної перевірки податкової звітності клієнтів за результатами проведеної оцінки податкових ризиків з використанням інформації з внутрішніх та зовнішніх (відповідно до статей 38 та 44 Закону України від 02.10.92 р. N 2657-XII "Про інформацію") джерел [17, с. 28].
Система "кабінетний аудит" є ефективним засобом у сприянні детальному вивченню специфіки відповідного виду діяльності та оперативному і своєчасному спостереженню за господарською діяльністю платника податків, який зорієнтований на протидію виникненню схем ухилення від оподаткування клієнтами при виконанні податкових зобов'язань, відстеженню сфер фінансово-господарської діяльності клієнта з резервами розширення задекларованої ними бази оподаткування на базі наявних фінансових та фіскальних ризиків, детальному вивченню специфіки відповідного виду діяльності.
До створення спеціального підрозділу кабінетного аудиту процедури виконуються підрозділами, на які покладено виконання аналогічних процедур поточними нормативними документами ДПА України [17, с .23; 18, с.56].
Ключовим моментом у проведенні кабінетного аудиту є відстеження сфер фінансово-господарської діяльності клієнта з великими резервами збільшення податкових надходжень.
Форми кабінетного податкового аудиту:
• співставлення показників звітності платника податків з відповідними показниками звітності, поданої ним у попередніх звітних періодах;
• аналіз (співставлення) відносних показників;
• аналіз тенденцій (співставлення окремих показників податкової звітності, які повинні висвітлювати тенденцію процесу взаємодії цих показників з іншими показниками податкової звітності);
• аналіз господарської діяльності за допомогою співставлення показників звітності головного підприємства з показниками звітності його філіалів, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів;
• співставлення показників звітності (розрахунок акцизного збору) з інформацією, зазначеною у заявках на отримання марок акцизного збору, заявках на отримання нарядів на спирт (мета використання спирту, обсяги виробництва та інше).
Терміни проведення кабінетного аудиту. Податкові декларації подаються до державної податкової інспекції за базовий (податковий) період, як передбачено пп. 4.1.4 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Підрозділи по прийманню податкової звітності протягом 10 робочих днів після терміну подання звітності формують та надають сформований реєстр платників податків, які подали податкову звітність, до центру обробки документів (далі - ЦОД) для проведення процедур електронної перевірки. В ЦОД підрозділ, відповідальний за проведення кабінетного аудиту, проводить перевірку щодо виявлення арифметичних або методологічних помилок у податковій звітності протягом 30 робочих днів [29, с 45].
До створення центру обробки даних податкова звітність платниками податків подається до районної державної податкової інспекції, в якій платник податків зареєстрований, де проходить реєстрацію та обробку відповідно до вимог діючих нині таких нормативно-правових актів [30]:
• Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами";
• наказу ДПА України від 03.09.99 р. N 476 "Про впорядкування звітних документів платників податків України";
• наказу ДПА України від 10.09.2001 р. N 360 "Щодо затвердження податкового роз'яснення";
• наказу ДПА України від 27.03.2000 р. N 133 "Про внесення змін до Рекомендацій щодо прийому та термінів розгляду податкових декларацій по податку на прибуток і механізму реалізації виявлених правопорушень".

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЮ ДПІ У М. ХАРКІВ
2.1. Організація та аналіз обліку СПД

Перевірка правильності заповнення розрахунку сплати єдиного податку здійснюється відповідно до положень Наказу Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2003 року N 98, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 березня 2003 р. за N 221/7542 " Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядку його складання", який передбачає наступне. Відповідно до статті 4 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (із змінами, унесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99) за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом подають до органу державної податкової служби розрахунок про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва (далі - Розрахунок) [4-8; 11, с. 18]. Перевіряються наступні показники:
"Середньооблікова чисельність працюючих" відображається середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва, яка визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів. 
 "Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору" відображається сума коштів, отримана на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва. Ця сума виручки зіставляється з сумою, зазначеною у Книзі обліку доходів і витрат, яку повинні вести підприємства-єдинники.
"Виручка від реалізації основних фондів" відображається виручка, отримана суб'єктом малого підприємництва, у разі здійснення операцій з продажу основних фондів, яка визначається як різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.
"Усього виручка від реалізації" відображається загальна сума коштів, отримана на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва з урахуванням коштів, отриманих від реалізації основних фондів.
"Сума єдиного податку за ставкою % відображається сума єдиного податку, яку необхідно сплатити не пізніше 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом: 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору в разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість"; 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
 "Внески, нараховані на суму дивідендів" відображається сума внесків, які платник єдиного податку зобов'язаний при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується єдиний податок, за правилами, установленими підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями).
 "Сума самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів" відображається сума заниженого податкового зобов'язання (з позитивним значенням) або сума завищеного податкового зобов'язання (з від'ємним значенням), самостійно нарахована платником єдиного податку у зв'язку з виправленням помилки.
 "Сума податкових зобов'язань, нарахованих у попередніх звітних періодах з початку року" відображається сума податкових зобов'язань за єдиним податком та внесками, нарахованими в попередніх звітних податкових періодах з початку року.
 "Податкові зобов'язання до сплати" відображається скоригована (виправлена) сума податкового зобов'язання, яку необхідно сплатити платнику єдиного податку за звітний податковий період з урахуванням суми самостійно виявленої помилки за результатами минулих податкових періодів.
"Сума штрафу, самостійно нарахована у зв'язку з виправленням помилки" відображається сума штрафу, самостійно нарахованого платником єдиного податку.
У нижній частині Розрахунку за результатами камеральної перевірки службова особа ДПІ (ДПА) робить відмітку про виявлені або невиявлені порушення (помилки) і в разі виявлення порушень складає відповідний акт. Якщо платником самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданому ним Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, то такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Якщо після подачі розрахунку за звітний період платник податків подає новий розрахунок з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за такий самий звітний період, то штрафи не застосовуються.
При перевірках податковий орган особливу увагу звертає на дотримання платником податку Указу Президента “Про спрощену систему оподаткування” в частині не перевищення кількості працюючих (не більше 50), обсягу річного валового доходу не більше 1 млн. грн., не застосування інших форм розрахунків крім готівкових і безготівкових та ін.
На сьогоднішній день існує наступна тенденція в розвитку малого підприємства [53, с. 56] рис. 2.1.
 
Рис. 2.1. Динаміка розвитку малих підприємств 
Таким чином, можливо відзначити, що кількість малих підприємств неухильно зростає. Представляє певний інтерес розподіл малих підприємств за видами економічної діяльності рис.2.2.
 Рис. 2.2. Розподіл малих підприємств за видами економічної діяльності
Отже, можливо відзначити, що найбільша кількість малих підприємств пацює у сфері торгівлі, ремонту автомобілів та побутових придалів. А найменша активність малих підприємств спостерігається у секторі операцій з нерухомістю, орендою та т.п.
Проаналізуємо місце Харківщини серед інших регіонів України за рівнем активності малих підприємств (рис.2.3). 
 
Рис. 2. 3 Місце Харківщини серед регіонів України у 2007 р. за кількістю малих підприємств
Таким чином, Харківська область знаходиться тільки на 4 місці, поступаючись м. Київ, Денецьків та Дніпропетровськів областям.
Проаналізує показники діяльності малого підприємтсвцва в Харківській області та Україні (табл. 2.1)
Таблиця 2.1
Окремі показники, що характеризують діяльність малих підприємств у Харківські області та в Україні

ППоказники

 Україна Харківщина
 2006 2007 2006 2007
 Кількість малих підприємств, одиниць 307398 324011 17369 18372
у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення 66 70 68 72
2Середньорічна кількість найманих працівників, тис. осіб 1746
 1674,2 110,8 106,7
у % до попереднього періоду 95,2 95,9 , 93,0 96,3
3. Середньомісячна заробітна плата працівників, грн. 545,63 687,91 484,62 601,72
4Кількість малих підприємств, що реалізовували продукцію і надавали послуги, одиниць 206171 211554 12425 12440
ддо загальної кількості малих підприємств, % 61,7 65,3 71,5 67,7
 Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), млн. грн. 90309 106049,5 4328,2 5131,9
ддо загального обсягу реалізації в регіоні, % 4,8 4,4 7,4 7,1
Ффінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (сальдо), млн. грн. 249,5 -1846,9 -49,5 -76,2
Питома вага збиткових малих підприємств, до загальної кількості, % 34,5 33,6 34,2 32,5

2.2. Аналіз порядку планових перевірок СПД
Перевірки податківцями своїх «клієнтів» поділяються на:
1) документальні невиїзні перевірки;
2) документальні виїзні планові перевірки;
3) документальні виїзні позапланові перевірки. 
Документальні невиїзні перевірки здійснюються податківцями без візиту до платника, «на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі» (п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»). З наведеної цитати випливає, що податківці проводять невиїзні перевірки тільки на підставі того, що платник подає у вигляді звітності, пов'язаної з нарахуванням і сплатою податків. Але іноді податківці при проведенні невиїзних перевірок надсилають платникам податків вимогу про надання додаткових документів. Така вимога є, м'яко кажучи, некоректною. І про це слід знати.
Плановою виїзною вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), передбачена в плані роботи органу державної податкової служби. Вона проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка (ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»). Планова перевірка проводиться один раз на рік, при цьому платнику податків не пізніше ніж за 10 днів до дня проведення зазначеної перевірки має бути надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Позаплановою виїзною вважається перевірка, не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби. Вона проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів із дня отримання запиту;
2) платником податків у встановлений строк не подано податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться в податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів із дня отримання запиту;
4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, у якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;
5) у разі виникнення потреби в перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів із дня отримання запиту;
6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;
7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;
8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків ниж-честоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчесто-ящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише в тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, що проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;
9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 000 грн. Позаплановими перевірками вважаються також перевірки межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва й обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках — за рішенням суду. а момент підготовки до друку цього довідника ще не було розв'язано проблему того, на підставі якого документа здійснюються позапланові перевірки. Справа в тому, що законодавець таким чином уніс зміни до закону, за якими одночасно діють дві норми: одна вимагає для проведення позапланової перевірки наявності рішення суду, інша — наказу керівника податкового органу. Податківці про цю проблему знають, але наполягають на своєму праві проводити такі перевірки на підставі наказу. Але деякі платники податків відмовляють їм у проведенні перевірок з огляду на відсутність рішення суду. На боці платників податків у такому разі виступає спеціальна норма Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де сказано, що «коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків» (п. 4.4.1) [31, с 15].
Тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва — 10 робочих днів. Тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва — 5 робочих днів. Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе не більш як на 10 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва — на 5 робочих днів. Подовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки можливе не більш як на 5 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва — на 2 робочих дні. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані із веденням оператив-Н0-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що перебувають у їх провадженні. Відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу», посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення та за умови надання платнику податків під розписку [32, с. 33]:
1) направлення на перевірку, у якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова чи позапланова), підстави, дати початку та закінчення перевірки, прізвища та посади, звання посадових осіб органу державної податкової служби, що проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, у якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дати її початку та закінчення.Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, установлених ч. 1 цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової чи позапланової виїзної перевірки [33, с. 18].
Проведення перевірок органами державної податкової служби не повинне порушувати нормального режиму роботи платників податків.
2.3. Аналіз результатів податкових перевірок СПД

У зв’язку з кризовою ситуацією в Україні та світі , уряд України прийняв ряд заходів, що повинні сприяти пом’якшенню податкового тягаря на малі підприємства. Усі заходи по поліпшенню діяльності у сфері малого підприємництва біли спрямовані за двома напрямками: 1) регулювання податкових ставок та 2) регулювання кількості та якості проведення податкових перевірок. Так, було видано наказ ДПА України від «Про відпрацювання суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій» від 12.11. 2009 N 631 [34]. Керуючись уим накозом було проведено перевірки, результати яких навдено у табл. 2.2.

Таблиця 2.2
Результати податкових перевірок у Харкові та Харківській області у 2009 р
"Найменування районів" Кількість обстежених СПД Кількість СПД з виявленими порушеннями Кількість виявлених тіньових робочих місць Кількість легалізованих робочих місць 
Всього по області 254 93 146 101 
Дзержинський 3 0 0 0 
Київський 20 0 0 0 
Комінтернівський 5 2 8 8 
Ленінський 0 0 0 0 
Московський 3 0 0 0 
Жовтневий 10 6 12 12 
Орджонікідзевський 0 0 0 0 
Фрунзенський 6 4 5 5 
Червонозаводський 2 1 1 1 

Таким чином, як свідчать дані табл. податкові перевірки сприяють визначенню корупційних схем, що позитивно відбивається на стренні додаткових робочих місць та надходженню платежів до бюджету. Проте, надмірний податковий тиск негативно відбиваються на активності малих підприємств.
РОЗДІЛ 3 РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ СПД

3.1. Пропозиції щодо вдосконалення нормативної бази податкового контролю СПД
Оптимізація податкового тиску є однією з головних проблем фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Механізм оподаткування доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності у багатьох країнах світу зарекомендував себе як інструмент виходу з кризової ситуації, стабілізації економіки та її динамічного розвитку.
Серед проблем вдосконалення діяльності суб’єктів малого бізнесу чільне місце посідає необхідність продовження ефективного порівняльного аналізу результати якого дали б змогу з високим ступенем вірогідності відповісти на питання доцільності (вигідності) переходу на спрощені схеми оподаткування як для конкретних платників – суб’єктів малого підприємництва, так і сектору малої приватної економіки в цілому [35, с . 29; 36, с. 24].
Його проведення дасть можливість не тільки відповісти на питання, чи дійсно радикально спрощене оподаткування знижує податкове навантаження на малий бізнес, а й допоможе розрахувати потенційні втрати (податкові надходження) бюджету від його широкого впровадження та визначити, наскільки повинна розширитись податкова база – фінансово-господарська діяльність малих бізнес-структур, щоби перекрити таке зменшення надходжень у державну скарбницю.
В Україні існує реальна необхідність реформування системи оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.
Аналіз досвіду оподаткування розвинутих країн свідчить, що розвиток податкових систем іде в напрямі зниження податкового тиску [54, с. 34]. В умовах інтеграції та глобалізації економіки цей процес набуває спільних рис.
На наш погляд, до них слід віднести наступні:
перегляд податкових ставок у напрямку скорочення їх кількості та зниження максимальних ставок оподаткування;
зниження прогресії податків, перехід до пропорційного обкладання податком доходів різної величини або до єдиної ставки оподаткування;
створення можливостей для вибору платником податку об'єкта обкладання з метою зниження величини податку;
скорочення груп доходів, які оподатковуються за різними ставками;
зміна об'єкта обкладання в напрямку більш повного і справедливого обліку під час оподаткування різних видів непрямих доходів працюючих у вигляді пільг і винагород, які виплачуються понад заробітну плату;
введення оподаткування виплат, які не завжди входили в перелік оподатковуваних доходів (пенсії, виплати з безробіття тощо).
Для України досвід зниження податкового тиску є цінним, а його використання – актуальним.
Моделі зниження податкового тиску на дохід фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, побудовані за цим механізмом, доцільно, на наш погляд, формувати за наступними напрямками:
вибір об'єкта обкладання податком,
коригування валового доходу,
коригування оподатковуваного доходу,
перегляд ставок оподаткування,
зменшення нарахованого податку,
податкова індексація,
раціональний розподіл податкового навантаження у сфері прямого оподаткування,
залік корпоративного податку і податку на доходи від капіталу до податку на доходи фізичних осіб.
На Аналіз зарубіжного досвіду щодо реформування податкових систем свідчить, що границі оподаткування доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності визначаються дією низки чинників [35, с. 67].
Аналіз нової системи оподаткування фізичних осіб в Україні, зокрема – суб’єктів підприємницької діяльності та практики оподаткування фізичних осіб – СПД у Борщівському районі виявив низку проблем. Перш за все, нові принципи оподаткування ставлять під сумнів доцільність реєстрації фізичних осіб – суб’єктів підприємництва.
На наш погляд, ні існуюча, ні колишня системи оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності не у змозі досягти основних завдань та дотриматися принципів, які ставляться перед системою оподаткування – бути справедливою, забезпечувати достатні надходження до бюджетів та не заохочувати до приховування доходів.
На нашу думку, законодавство не повинне передбачати оподаткування доходу, який не забезпечує основних потреб існування працівників і членів їх сімей. За неоподатковуваний мінімум не слід приймати мінімальну заробітну плату, яка не може представляти граничний рівень доходів фізичної особи. За неоподаткований мінімум слід прийняти, на наш погляд, мінімальний прожитковий мінімум.
Разом з тим, існуючі реалії змушують нас пристосовуватись до законодавства, яке запропоноване законодавчою владою.
Неможливо знизити податковий тиск на доходи фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності за умов впровадження системи оподаткування, ступінь зрілості якої вищий, ніж ступінь зрілості економіки країни, суспільного устрою та соціальних процесів у державі. Практичному використанню моделей зниження податкового тиску повинні передувати серйозні дослідження можливих наслідків, сприяти відповідні умови і потреби соціально-економічного розвитку країни.
Вищезазначене надає можливість зробити наступні висновки. Побудова альтернативних моделей, спрямованих на зниження податкового тиску на доходи фізичних осіб, є провідною тенденцією у реформуванні податкових систем розвинутих країн.
Використання в Україні механізму оподаткування, побудованого аналогічно до загальноприйнятого в більшості західних країн, забезпечить можливості для ефективного використання досвіду цих країн щодо зменшення податкового навантаження на доходи фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.
Поява альтернативних технологій для суб’єктів малого бізнесу поставили перед науковцями багато серйозних завдань практичного спрямування.
Як і будь-яке інше господарське рішення, рішення про перехід на єдиний податок, чи фіксований податок з придбанням патента – для громадян-підприємців повинно бути обґрунтованим і мотивованим. Звичайно, що головним фактором який має вплив на прийняття такого рішення є економічна доцільність, що вимірюється зниженням податкових платежів внаслідок зміни системи оподаткування. Однак цей фактор є далеко не єдиним і до того ж, не завжди визначальним [40, с . 28].
Так, зустрічаються випадки, коли перехід, наприклад на єдиний податок може призвести до невеликого збільшення податкових платежів. Не дивлячись на це, рішення про перехід приймається, але мотиви тут інші.
В будь-якому випадку, при прийняття рішення про використання альтернативних способів оподаткування необхідно зважити всі «за» і «проти», а також забезпечити максимально можливе врахування специфіки роботи суб’єкта підприємницької діяльності в майбутньому.
Прийняттю рішень про доцільність переходу на один з альтернативних способів оподаткування передує ряд етапів [41, с 15; 42].
На першому етапі проводиться попередній аналіз переваг та недоліків, можливих альтернативних способів оподаткування в порівнянні з загальною системою.
На другому етапі здійснюється перевірка об’єктивної можливості переходу на єдиний податок.
Третій етап полягає у порівняльному аналізі двох альтернативних способів оподаткування.
На четвертому етапі на основі очікуваних показників діяльності суб’єкта підприємницької діяльності в плановому періоді проводяться порівняльні розрахунки економічної ефективності переходу на є


Другие работы по теме: