Contribution to International Economy

  • Проблеми становлення та розвитку податкового контролю в Україні
Проблеми становлення та розвитку податкового контролю в Україні
ЗМІСТ

ВСТУП 2
РОЗДІЛ 1 СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ 4
1.1. Виникнення та розвиток податкового контролю в Україні 4
1.2. Теоретичні основи податкового контролю в Україні 7
1.3. Методика перевірки фінансово – господарського стану промислового підприємства 13
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЮ ДПІ В УКРАЇНІ 18
2.1. Організація та аналіз обліку платників податків 18
2.2. Аналіз порядку планування податкових перевірок 20
2.3. Аналіз результатів податкових перевірок 26
РОЗДІЛ 3 РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ 33
3.1. Пропозиції щодо вдосконалення нормативної бази стосовно податкового контролю 33
3.2. Основні напрямки розвитку податкового контролю в Україні 41
ВИСНОВКИ 45
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 46
 
ВСТУП
Податкова система України перебуває на етапі кардинальних перетворень тому значна увага приділяється створенню ефективної системи оподаткування, у зв’язку з чим актуальність вибраної теми є очевидною. Від механізму стягнення податків залежить формування доходної частини бюджету, а це, як відомо, основна фінансова база держави. Податкова система сприяє постійним, стабільним і повноцінним надходженням коштів до бюджету. Тому аналіз функціонування податкової системи особливо зараз в умовах системної кризи набуває великого значення. 
В 1997 році почався новий етап формування податкової системи України, пов'язаний з утворенням замість колишніх податкових інспекцій нових підрозділів - податкових адміністрацій в областях та містах Києві та Севастополі на чолі з Державною податковою адміністрацією України. Ця реорганізація спричинила подальше оновлення, яке відобразилося в необхідності створення Податкового Кодексу України. Податкова система повинна успішно вирішувати фіскально-розподільче завдання. Шляхом оптимального розподілу доходів суб’єктів підприємництва та громадян забезпечується дохідна частина бюджету, достатня для фінансування соціальних процесів та розвитку в цілому України та регіонів, зокрема. Першими з пакету законодавчих актів були прийняті зміни і доповнення до Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до Декрету "Про прибутковий податок з громадян". Ці закони є основними, тобто стосуються найважливіших видів податків, що поповнюють доходну частину бюджету. Але в цілому можна сказати, що розвиток податкової системи України продовжується. Вдосконалюються форми і методи оподаткування, система стягнення податків і контроль за надходженням їх до бюджету. 
Предметом курсової роботи є саме розвиток, становлення податкової системи України, її функціонування та вдосконалення. Об'єктом являється дослідження взаємовідносин між державою та платниками податків в процесі утворення доходної частини бюджету країни. 
Мета курсової роботи вивчення та дослідження проблем, які виникають у сфері оподаткування 
Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні завдання:
- дослідження та аналіз інструктивно-методичних матеріалів літературних та інших джерел з обраної теми курсової роботи;
- відбір, систематизація та аналіз практичних матеріалів з питань за темою дослідження;
- розгляд теоретичних і практичних аспектів вирішення проблем за темою курсової роботи;
- вироблення напрямів та конкретних заходів щодо розв'язання питань курсової роботи.
Структура роботи побудована таким чином, що відображає як теоретичні аспекти формування і розвитку податкової системи, так і аналіз практичних показників діяльності в сфері оподаткування. 
 
РОЗДІЛ 1 СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

1.1. Виникнення та розвиток податкового контролю в Україні

Система оподаткування - це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.
Формування податкової системи України сягає своїм корінням ще у систему мобілізації доходів бюджету колишнього СРСР. Це і зрозуміло, адже побудована тоді могутня податкова система СРСР проіснувала досить довго. Україна тоді була часткою тієї великої загальносоюзної системи податків. Безперечно, з виходом України із СРСР треба було перебудовувати все на рівень незалежності, суверенітету. Головним об'єктом цієї перебудови стала податкова система тепер вже незалежної держави, тому що податки складають головну частину доходів бюджету, його фінансову базу, на підставі якої починає функціонувати будь-яка країна. 
Перехід економіки України до ринкових відносин потребував радикально нових методів регулювання чистого прибутку. Нові фінансові інструменти в ролі яких виступають податки, здатні перебудувати стару систему на більш ефективну.
Перехід до податкових взаємовідносин підприємств з бюджетом почався ще в колишньому СРСР в 1991 році. Після проголошення суверенітету і незалежності Україна розробила і прийняла в 1991 році власний Закон "Про систему оподаткування". Треба сказати, що він фактично продублював попередній союзний, однак, разом з тим, це перший крок у створенні податкової системи суверенної України. 
В цьому Законі був наданий перелік податків, що входили до податкової системи України. Деякі види податків були ліквідовані (податок з обороту, на експорт і імпорт). 
У 1994 році був прийнятий новий Закон "Про систему оподаткування" з урахуванням змін та доповнень [1, с 45]. До нього були включені платежі і податки, які існують на території України із розподілом їх на загальнодержавні та місцеві. Як можна реально оцінити діючу податкову систему. Встановлені податки і платежі лише за назвою відповідають світовим стандартам, а щодо змісту, то основа податкової системи все ж таки - доходи підприємств. 
Наступний етап в формуванні податкової системи настав у 1996 році, коли відбувалась важлива зміна в структурі органів податкової системи утворення Державної Податкової Адміністрації та місцевих податкових інспекцій. Ці нововведення - не просто заміна назви, утворення ДПА являє собою новий і перший крок українського керівництва по притягненню в сферу оподаткування тіньового капіталу, котрий набув погрожуючих розмірів. До сих пір, в країні не існувало єдиної системи, контролюючої доходи всіх юридичних і фізичних осіб, - почала вона функціонувати з 01.01.97 р. В обов'язки місцевих податкових інспекцій включений аналіз економічної діяльності підлеглих підприємств, для чого створені відповідні відділи. 
Функціонування податкової системи в Україні пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінуючою оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним.
Податкова система в кожній країні є однією з основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки - це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними. Саме тому побудова чіткої податкової системи - це одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється найтісніший зв'язок між державою і юридичними та фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їх доходів. Окремі елементи утворюють податкову систему лише тоді, коли між ними формуються зв'язки сумісності, взаємо узгодженості, відповідності. Системоутворюючими чинниками при побудові податкової системи виступають саме принципи оподаткування. Побудова податкової системи відповідно до цих принципів потребує вмілого комбінування податків з різним ступенем еластичності, з різною властивістю щодо можливостей їх перекладання, а також реалізації принципів економічної ефективності та справедливості. Таким чином забезпечується така властивість податкової системи, як її побудова на засадах взаємо доповнення. Реалізація податковою системою певної сукупності загальних та особливих принципів оподаткування надає їй неповторності. Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. З одного боку, податки мають забезпечити сталу фінансову базу держави, з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам і громадянам для збереження максимальної заінтересованості в результатах діяльності. Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. Сутність, структура і роль податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки та відповідальність, які виступають невід'ємною частиною податкової системи, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства у країні.
Податкова політика - це насамперед формування і застосування затверджених на законодавчому рівні економічних інструментів і відповідних рішень, призначених сприяти зростанню надходження платежів до бюджету, а також врахування змін чинної податкової системи, визначення механізму обчислення, сплати і зарахування платежів до бюджетів. 
 
Рис 1.1. Схема побудови органів державної податкової служби України
Таким чином, можливо відзначити, що система державного контролю за стягненням податків в Україні є досить розвинутою, та відповідає адміністративно – територіальному устрою країни.

1.2. Теоретичні основи податкового контролю в Україні

Податкова система України це урегульована нормами права сукупність податків, що стягуються на території України, а також форми і методи їх побудови.
У нашій країні податкова система знаходиться на етапі свого становлення і поки що не відповідає в повній мірі названим вимогам, її правову основу складають Закони України „Про систему оподаткування", „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", „Про плату за землю", „Про оподаткування прибутку підприємств" та ін. До податкової системи України входять податки, які класифікують залежно від суб'єкта оподаткування на: податки і юридичних осіб (наприклад, податок на прибуток); податки з громадян (прибутковий податок, податок на промисел); податки, які стягуються як з юридичних осіб, так і з громадян (земельний податок, податок з власників транспортних засобів, акцизний збір, податок на додану вартість). За формою стягнення податки бувають грошовими і натуральними. На сьогодні в Україні діють лише грошові податки [2, с. 50, 8].
За об'єктом оподаткування розрізняють податки на майно (наприклад, податок з власників транспортних засобів) на доходи (наприклад, прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств).
За методом стягнення податки класифікують на прямі (наприклад, прибутковий податок з громадян) і непрямі, що входять в ціну товару чи послуги (акцизний збір, податок на додану вартість).
Відносини в галузі податків можуть існувати тільки у формі правовідносин.
Податкові правовідносини - це відносини, які виникають при сплаті податків підприємствами, громадянами, де сторони беруть участь як носії прав і обов'язків, встановлених законом.
Суб'єктами податкових правовідносин виступають, з одного боку, податкова адміністрація, яка діє від імені держави і наділена владними повноваженнями, а з іншого - юридичні і фізичні особи (платники податків).
Притягнути того чи іншого громадянина або юридичну особу до оподаткування можна лише за умови наявності в них самостійного джерела доходу чи майна.
Всі учасники правовідносин наділені певними правами й обов'язками. Так, державна податкова адміністрація має право вимагати внесення податку в установлені строки і в повній сумі, застосовувати санкції до порушників податкового законодавства та ін. Платники податку наділені правом на відстрочку платежу; на розстрочку платежу; на податковий кредит; повернення переплачених податкових сум; оскарження дій податкових інспекторів та ін.
Нині відомо кілька схем оподаткування, серед яких слід назвати три основні. Перша з них передбачає поосібне оподаткування, тобто стягнення податків з особи як такої залежно від її прибутку або інших властивостей. Друга схема передбачає стягнення податків з використовуваних загальних або неподільних ресурсів. Третя, яка найбільше поширилася у світі і діє в Україні, орієнтована на оподаткування результатів комерційної діяльності фізичних та юридичних осіб, а також частково їхньої власності. Незалежно від змісту оподаткування будь-яка податкова система має забезпечувати надійне надходження коштів у доходну частину бюджету. Розкриваючи зміст податкової системи, науковці часто наголошують на складній природі цього поняття. З одного боку, податкова система є сукупністю податків, зборів, платежів і виступає як механізм визначених, законодавче закріплених важелів з акумуляції доходів держави. У цьому разі вона може збігатися з системою податків, зборів і платежів. З іншого боку, податкова система містить досить широкий спектр процесуальних відносин зі встановлення, зміни, скасування податків, зборів, платежів, забезпечення їх сплати, організації контролю та відповідальності за порушення податкового законодавства. Отже, податкова система - це сукупність встановлених у країні податків, зборів та обов'язкових платежів, які взаємопов'язані, органічно доповнюють один одного та мають різну цілеспрямованість. Чинне законодавство не дає визначення податкової системи, що досить часто тягне за собою проблемні моменти не лише в теоретичних дослідженнях, а й на практиці. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування". [4, с. 34] Система оподаткування являє собою сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. 
Система оподаткування - це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави. 
У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.
На рис. 1.2. зображено підсистему оподаткування підприємств, на підставі Закону України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 p., а також наступних доповнень до нього.

Рис.1.2. Система податків та обов’язкових зборів
Підприємства - суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:
- прямі податки податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість);
- непрямі податки податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито;
- збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір);
- державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Місцеві податки і збори включають:
- два податки (комунальний податок і податок з реклами);
- різні збори (за право використання місцевої символіки; за пар-ковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що вирушає за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.) [10, с.67].
Принципи податку реалізуються через конкретний прояв, що характеризує специфіку механізму: однократність обкладання; встановлення центральним органом державної влади; універсалізація податку, що передбачає незалежність податкового тиску від форми власності; науковий підхід; принцип справедливості тощо. Загальну систему принципів оподаткування сформулював ще А. Сміт, включивши до їх складу стабільність та передбачуваність, гнучкість, рівновагу, рухомість, антиінфляційну спрямованість, зручність, рівність платників, стимулювання, економність, рівномірність охоплення [23, с. 89]. "Сучасні демократичні системи податкових відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування базуються на таких принципах: розподілу податкових доходів органів державної влади і Місцевого самоврядування на основі чіткого розмежування їх функцій та відповідальності; формування доходів місцевих бюджетів на основі власних і закріплених податкових доходів; достатності доходних джерел для забезпечення самостійності місцевих бюджетів та виконання органами місцевого самоврядування їх функцій та повноважень; закріплення частки загальнодержавних податків за місцевими бюджетами. М. П. Кучерявенко [34, с. 29] виділяє такі принципи побудови податкової системи України: принцип рівного податкового тиску, принцип стабільності, принцип рівності та рівноваги, принцип цілісності, принцип єдиної цілі, принцип обмеження податкового тиску, принцип раціонального поєднання прямих та непрямих податків, принцип поділу податків за рівнем компетенції органів. Законом "Про систему оподаткування" визначено такі важливі принципи її побудови:
- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;
- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
- обов'язковість;
- рівнозначність і пропорційність;
- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;
- соціальна справедливість;
- стабільність;
- економічна обґрунтованість;
- рівномірність сплати;
- компетентність;
- єдиний підхід;
- доступність [4].
На жаль, не всі з перелічених принципів достатньо реалізуються за здійснення податкової політики, у законодавчих актах щодо окремих податків.
Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено. Крім обумовлених об'єктивними причинами тенденцій, у розвитку податкової системи України спостерігається така особливість, як обмежене застосування майнових податків, що повинні бути доповненням до особистих.
1.3. Методика перевірки фінансово – господарського стану промислового підприємства

Проведення перевірок органами ДПІ для всіх підприємств незалежно від організаційно-правових форм та форм власності є звичними.
Напрямки впливу податків на результати фінансово – господарської діяльності підприємства визначають об’єкти та напрямки проведення перевірки органами ДПІ. Схема впливу податків на фінансово – господарську діяльність підприємства представлено на рис 1.3.

 
Рис. 1.3. Схема впливу податків на результати фінансово – господарської діяльності
Таким чином, елементи оподаткування зазвичай стають об’єктом податкової перевірки органами ДПІ.
Необхідно окремо зауважити про порядок проведення перевірок. Так, Закон «Про державну податкову службу» розподіляє перевірки ДПІ на планові та позапланові (виїзні). Дуже розповсюдженими є документальні перевірки (ст. 11 закону «Про державну податкову службу»), або, як їх називають, камеральні перевірки, їх визначення міститься в п. 4.4.2 ст. 4 закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» [1]. Документальні (камеральні) перевірки пов'язані із перевіркою вчасності подання декларацій та достовірності інформації, вказаної в деклараціях, є рутинною та буденною роботою податківців. Зовсім інша ситуація із виїзними плановими та позаплановими перевірками. Документальною підставою для непланової перевірки є план, затверджений головою відповідної податкової служби або заступником і обов'язково завірений гербовою печаткою. У випадку відсутності хоча б одного з цих документів суб'єкт господарювання має повне право не допускати співробітникив ДПІ до перевірки. У відповідності до постанови КМУ № 619 від 21.07.2005 року [12] план проведення планових перевірок затверджується щоквартально та узгоджується до 20 числа останнього місяця кварталу. Також у відповідності до наказу Державної податкової адміністрації №327 від 10.08.2005 року [13] у перевіряючих на руках, окрім плану проведення чергових перевірок, обов'язково повинен бути наказ відповідного керівника податкового органу про проведення планової перевірки та належним чином затверджене направлення на перевірку. Право на проведення перевірки у ДПІ виникає тільки тоді, коли ДПІ буде виконано вимоги абз. 4 ст. 11-1 закону «Про Державну податкову службу України» [1], який вказує: «Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення». Тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва — 10 робочих днів. Про проведення планової перевірки місцева податкова інспекція зобов'язана повідомити вас не пізніше ніж за 10 днів. У разі відсутності завчасного повідомлення про день початку проведення перевірки та день закінчення перевірки ДПІ не має право здійснювати перевірку, а підприємство має повне право не допустити комісію. Позапланові перевірки майже ідентичні, але перевірки мають принципово інші підстави для проведення. По-перше, для ініціювання позапланової перевірки необхідна одна з обставин, які викладені в абз. 6 ст.11-1 закону «Про державну податкову службу»: «1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів) [1]. Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.». По-друге, у випадку наявності однієї з вище перерахованих підстав дозвіл на проведення позапланової перевірки надається лише судом за поданням ДПІ у відповідності із абз. 8 ст.11-1 закону «Про державну податкову службу». Змінами, які були внесені в закон «Про державну податкову службу» у 2005 році, в ст. 11-1 значно було звужено права ДПА на проведення позапланових перевірок, відповідно позапланові перевірки ДПІ було дозволено проводити лише за рішенням суду [1, 5]. Зокрема, абз. 8 ст.11-1 викладено в такій редакції: «Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду — інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом». Якщо для допуску до проведення звичайної планової виїзної перевірки необхідний план проведення планової перевірки, наказ начальник місцевого ДПІ та направлення на перевірку, то у випадку проведення позапланової перевірки учасники перевірки зобов'язані мати при собі рішення суду про проведення перевірки, наказ начальника (заступника) ДПІ про проведення перевірки та направлення на перевірку. ДПІ зобов'язана завчасно повідомити про день позапланової перевірки. До складу перевіряючої комісії як при проведенні планових перевірок, так і при проведенні позапланових перевірок забороняється включати співробітників податкової міліції, якщо перевірка не пов'язана із оперативно-розшуковими заходами за фактом скоєного злочину [17, 18, 44].
Проведення податкового контролю здійснюється за наступними етапами:
попередній аналіз;
планування контролю;
здійснення перевірки;
завершальний етап контролю;
реалізація й контроль за виконанням матеріалів перевірки. 
На етапі попереднього аналізу здійснюється вивчення обліку платників податків у податковому органі, податкові декларації, порівнюються динаміка даних про нарахування й сплату податків, аналіз розвитку підприємства, аналіз основних показників підприємства. На етапі планування контролю здійснюється відбір необхідних даних про платника податків, відбір об'єктів для проведення перевірки, підготовка планів та графіків перевірок, визначаються джерела інформації, методичні прийоми контролю, відповідальні за проведення та результати контролю. Далі на основі програми перевірки безпосередньо здійснюється податкова перевірка. Програми перевірки - це обов'язків мінімум питань, що підлягають документальній перевірці. За результатами проведення перевірки складається акт (якщо порушення виявлені) або довідка (якщо порушень не виявлено). Акт складається із вступної, описової, результативної частини. 
У вступній частині зазначаються відомості про осіб, які здійснюють перевірку, відомості про підприємство, яке перевіряється, його посадових осіб (директора, головного бухгалтера); дата початку та закінчення перевірки, вид перевірки.
У описовому розділі надається інформація про підприємство, орган, який його реєстрував, дата та номер реєстрації, адреса, ідентифікаційний код, види діяльності, що перевіряються. Основне місце приділяється фактам виявлених порушень (описуються види порушень, їх зміст з посиланням на статті законодавчих актів). У результативній частині узагальнюються виявлені факти. Надаються пропозиції щодо усунення виявлених порушень і стягнення донарахованих сум податків. Акт перевірки складається у 2 примірниках.
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЮ ДПІ В УКРАЇНІ
2.1. Організація та аналіз обліку платників податків

Робота з обліку платників податків у органах ДПС здійснюється працівниками підрозділів обліку платників податків відповідно до структури, яка затверджується ДПАУ. Для забезпечення повноти обліку платників податків органи ДПС станом на 1-ше число кожного місяця проводять звірку районного рівня Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, а також Реєстру фізичних осіб з даними відповідних органів державної реєстрації та органів статистики [14-16]. 
Юридичні особи повинні у 20-денний термін після одержання свідоцтва про державну реєстрацію звернутися до органів ДПС за своїм місцезнаходженням для взяття на податковий облік. Юридичні особи, що підпадають під визначення платників податку на додану вартість зобов'язані зареєструватися як платники такого податку в органі ДПС за їх місцезнаходженням (обліку) відповідно до Положення про Реєстр платників ПДВ. 
Для взяття на облік платники податків - юридичні особи подають в органи ДПС такі документи: 
заяву за формою N 1-ОПП;завірені в нотаріальному порядку копії статуту, установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;
копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій); копію свідоцтва про державну реєстрацію;копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом. 
Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера власників, засновників, директора та головного бухгалтера. Заяви приймають відділи обліку та реєструють у загальному відділі (канцелярії). Приймання заяви фіксується в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, реорганізацію, унесення змін) платників податків за ф. N 2-ОПП. Заява заповнюється друкарським способом або від руки чорнилом темного кольору друкованими літерами та підписується власником, засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства. Узяття на облік платника податків - ЮЛ здійснюється органом ДПС протягом двох робочих днів після надходження заяви за ф. N 1-ОПП за наявності всіх поданих документів. Після взяття платника податків на облік (перереєстрації, реєстрації змін чи доповнень) орган державної податкової служби ставить на першому примірнику, змінах та доповненнях до статуту (положення) платника податків відмітку (штамп) про взяття його на облік за підписом відповідальної особи і видає (замінює) йому довідку про взяття на облік платника податків за ф. N 4-ОПП. Платник податків зобов'язаний протягом 3 робочих днів з дня відкриття/закриття рахунку (включаючи день операції) особисто подати або надіслати поштою на адресу органу ДПС, в якому він перебуває на обліку, повідомлення про відкриття/закриття рахунків в установах банків, які повинні зберігатися в особовій справі платника [19, с. 10].
Після взяття платника податків на облік органи ДПС видають йому довідку про взяття на облік за ф. N 4-ОПП. Платник податків зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня відкриття/закриття рахунку (включаючи день відкриття/закриття) подати особисто або надіслати поштою, з повідомленням про вручення, на адресу органу ДПС, в якому він взятий на облік, повідомлення про відкриття/закриття поточних рахунків в установах банків. Підрозділ обліку платників податків після взяття платника податків на облік формує його облікову справу, яка зберігається до ліквідації платника податків або зняття його з обліку в одному органі ДПС і взяття на облік в іншому. Облікова справа з описом документів на другий день після взяття платника податків на облік закріплюється за інспектором, про що робиться відмітка в журналі [20, с. 25].


2.2. Аналіз порядку планування податкових перевірок

На сьогоднішній день, чинними нормативно-правовими актами не встановлено чітких процедур організації проведення документальних перевірок платників податків. Як правило, кожний контролюючий орган самостійно розробляє правила та порядок проведення перевірок у вигляді методичних рекомендацій. Зрозуміло, що такі рекомендації є відомчими нормативними актами і необов'язкові до виконання суб'єктами підприємницької діяльності. На сьогодні на більш високому законодавчому рівні деяке врегулювання знайшли лише виїзні перевірки. 
Так, процесуальну частину планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що проводяться контролюючими органами, регулює Указ Президента України „Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності” від 23.07.98 р., №817/98 [11].
Згідно з цим Указом плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена в плані роботи контролюючого органу і здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого вона проводиться. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу.
Право на проведення виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки, надіслано повідомлення із зазначенням дати її проведення. У разі неможливості проведення одночасної перевірки всіма контролюючими органами (відсутність умов праці для всіх перевіряючи, неможливість співпраці працівників суб'єкта підприємницької діяльності, що перевіряється, одночасно з усіма перевіряючими) перевірки проводяться у різні терміни, погодженні контролюючими органами із суб'єктом підприємницької діяльності [21, с.48].
Формування щорічних проектів планів-графіків проведення планових виїзних перевірок здійснюється державними податковими адміністраціями (інспекціями) в районах та містах та узгоджується за строками з місцевими контролюючими органами в термін до 15 жовтня поточного року. Під час узгодження терміну проведення пріоритетним визначається встановлений державними податковими інспекціями термін, який не повинен перевищувати 30 робочих днів, крім суб'єктів підприємницької діяльності з річним сукупним валовим доходом 20 млн. грн. і більше, термін перевірки яких може перевищувати 30 робочих днів. Продовження терміну проведення перевірки здійснюється за рішенням керівника державної податкової адміністрації, якій підпорядкована відповідна податкова інспекція [22, с. 12].
Проекти планів-графіків державних податкових адміністрацій складаються на підставі індивідуальних планів-графіків документальних перевірок юридичних осіб, на основі яких виконується робота податкового органу по проведенню перевірок платників податків. Індивідуальний план-графік повинен містити такі реквізити: 
найменування підприємства, запланованого до проведення документальної перевірки;
присвоєння підприємству ідентифікаційний номер платника податків;
номер і дату акта останньої документальної перевірки; 
категорію документальної перевірки (комплексна, тематична, зустрічна, інформативна);
дані про участь у майбутній перевірці співробітників інших контролюючих органів;
період фінансово-господарської діяльності платника податків, що підлягає перевірці;
строки проведення документальної перевірки (дату початку/дату закінчення);
прізвище, ім'я, по батькові працівника (працівників), відповідального (відповідальних) за проведення перевірки [23, с. 35].
Затверджені плани-графіки носять обов'язковий характер для виконання всіма під розділами державної податкової служби. Заміна об'єктів у планах та зміни терміну перевірок забороняються, крім випадків наявності об'єктивних обставин (ліквідація, банкрутство, припинення діяльності на тривалий час та інше), які визначає тільки податкового органу, компетенції якого належать також контроль за виконанням планів-графіків.
Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
а) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства;
б) суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документів обов'язкової звітності;
в) виявлено недостовірних даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;
г) суб'єкт підприємницької діяльності подав в установленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;
д) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності не надасть пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;
е) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.
Оперативна перевірка передбачає контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності встановленого порядку розрахунків зі споживачами за готівку з використанням електронно-касових апаратів і товарно-касових книг, грошових доку ментів, лімітів готівки в касах та її використання при розрахунках за товари, роботи, послуг, наявності відомостей про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, торгових патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності й марок акцизного збору, а також обстеження будь-яких виробничих, складських, торгових та інших приміщень, що використовуються в якості юридичної адреси таких платників або для одержання доходів [24, с. 67].
Оперативна перевірка повинна проводитися за окремими планами органів державної податкової служби в складі не менше двох посадових осіб. Проведення оперативної перевірки починається, як правило, з фіксації службовою особою податкової служби факту закупівлі споживачем товару (замовлення, одержання послуги) або з негласної контрольної закупівлі товару. Оперативні перевірки можуть також здійснюватися підрозділами податкової міліції у зв'язку з надходженням інформації щодо протиправних дій посадових осіб платника податків, правопорушень у сфері оподаткування, ухилення від сплати платежів до бюджету тощо.
Рівночасна перевірка, як правило, проводиться за спеціальними рішеннями податкових органів. Наприклад, якщо проводиться перевірка платників цілої галузі або крупних підприємств, які мають структурні підрозділи в різних областях України, рішення про таку перевірку приймається ДПА України. Якщо перевіряється підприємство, що має філії чи структурні підрозділи переважно в одній області, рішення приймається податковою адміністрацією відповідної області [25, с 21].
Рівночасній перевірці, зокрема підлягають: 
підприємства, які відносяться до складу однієї системи підпорядкування або за галузевим призначенням;
підприємства, які займаються аналогічними видами діяльності;
структурні підрозділи головного підприємства (філії, відділення, представництва, дочірні підприємства тощо);
підприємства-партнери в господарських стосунках тощо.
Зустрічна перевірка проводиться на підприємствах, що є господарським партнером раніше перевіреного (або того, що перевіряється одночасно) суб'єкта підприємницької діяльності з метою з'ясування реальних обставин здійснення певної операції, повноти оприбуткування отриманої за нею продукції (товарів) або виручки від її реалізації за допомогою зіставлення відповідних даних обліку в обох підприємствах.
Зустрічні перевірки проводяться державними податковими органами в міру виникнення необхідності в їх здійсненні, тобто в основній своїй масі є позаплановими. Зустрічна перевірка проводиться на підставі: письмового звернення керівництва податкового органу, що здійснює перевірку підприємства, до органу податкової служби за місцем його партнера (тобто місця взяття його на податковий облік) щодо господарських стосунків між ними протягом не більше 10 робочих днів з моменту отримання завдання; письмового розпорядження керівництва державного податкового органу на проведення перевірки партнерів підприємства із залученням фахівців з питань, які підлягають перевірці [26, с. 19].
Комплексна документальна перевірка охоплює питання правильності обчислення й сплати всіх видів податків, зборів та обов'язкових платежів на підставі вивчення діяльності платників податків щодо дотримання ними основ податкового та валютного законодавства, правильності розрахунків з бюджетами всіх рівнів, достовірності ведення бухгалтерського обліку, складення звітності.
Суттєва роль при проведенні комплексної документальної перевірки належить визначенню достовірності даних податкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності. Вона встановлюється шляхом формальної чи арифметичної перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку або за допомогою спеціальних прийомів фактичного й документального контролю. Крім того, здійснення комплексної перевірки обов'язково передбачає проведення на підставі даних бухгалтерського обліку та звітності, поглибленого аналізу діяльності платника податків, його фінансового стану тощо.
Кабінетну (камеральну) перевірку можна віднести до виду попередніх перевірок з більш широким спектром проведення перевірочних процедур та залученням до перевірки додаткових документів. Камеральна перевірка здійснюється уповноваженими посадовими особами податкового органу згідно з їх службовими обов'язками без спеціального рішення керівника [27, с. 45].
Основними етапами камеральної перевірки є:
перевірка повноти подання платником податків документів податкової звітності;
візуальна перевірка правильності оформлення документів податкової звітності (повноти та чіткості заповнення всіх необхідних реквізитів тощо);
перевірка своєчасності представлення податкової звітності;
перевірка правильності арифметичного підрахунку підсумкових сум податків, що підлягають сплаті до бюджету;
перевірка обґрунтованості застосування платником податків ставок податку й пільг, їх відповідності чинному законодавству;
перевірка правильності обчислення бази оподаткування. На цьому етапі здійснюється камеральний аналіз, що включає перевірку логічного зв'язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, необхідними для обчислення бази оподаткування, взаємозв'язок показників фінансової звітності і податкових декларацій (розрахунків), оцінку фінансової і податкової звітності з погляду їх відповідності наявним у податковому органі даним про діяльність платника податків тощо [28, с 23].
2.3. Аналіз результатів податкових перевірок
У харківській області за результатами діяльності за січень - листопад 2008 року до Зведеного бюджету мобілізовано 10 638,0 млн. грн. податків та зборів, що на 2 804,3 млн. грн., або на 35,8 відс. більше відповідного періоду минулого року.
Найбільший темп приросту збору платежів у порівнянні з аналогічним періодом минулого року – 38,5 відс. спостерігається по податках до Державного бюджету. Станом на 01.12.2008 року збір платежів до Державного бюджету збільшився на 2 112,2 млн. грн. та склав 7 598,6 млн. гривень.
Надходження платежів до Місцевого бюджету за січень – листопад поточного року склали 3 039,4 млн. грн. і в порівнянні з 11 місяцями минулого року збільшилися на 692,1 млн. грн., або на 29,5 відсотка.
Динаміка збору платежів у розрізі бюджетів по Харківській області за 11 місяців 2007, 2008 років приведена на рис. .
   
Рис. 2.1. Динаміка забору платежів у розрізі бюджетів по харківській області
Найбільша частка збору платежів до Зведеного бюджету за січень – листопад 2008 року по області (93,2%загального збору) приходиться на 6-ть податків, а саме: 
- податок з доходів фізичних осіб – 2 262,2 млн.грн. або 21,3 %., 
- податок на додану вартість – 2 212,2 млн.грн. або 20,8 %, 
- податок на прибуток – 2 081,0 млн.грн. або 19,6 %.,
- акцизний збір – 1 886,8 млн.грн. або 17,7 %.,
- рентні платежі – 1 071,0 млн.грн. або 10,1 %.,
- плату за землю – 391,9 млн.грн. або 3,7 %.
Питома вага мобілізованих до Зведеного бюджету податків і зборів приведена на рис. 2. 2
 
Рис. 2.2 Питома вага податків в загальній сумі Зведеного бюджету
Позитивна динаміка надходжень по податку з доходів фізичних осіб триває вже більше 5 років. За 11 місяців 2008 року зібрано 2 262,2 млн. грн. податку, що на 527,8 млн. грн., або на 30,4 відс. більше, ніж у відповідному періоді минулого року (рис. 2.3).
 
Рис. 2.3. Динаміка надходжень по податку з доходів фізичних осіб
Пріоритетним напрямком роботи органів ДПС в поточному році стало удосконалення процесу адміністрування ПДВ [29-31]. 
Запровадження подання податкової звітності з ПДВ з розшифровками податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів дозволило податківцям виявити схеми ухилення від сплати податків та прискорити процес відшкодування ПДВ при зменшенні кількості перевірок.
Завдяки наполегливій праці усіх підрозділів податкової служби регіону з початку року до Зведеного бюджету зібрано 2 212,2 млн. грн. податку на додану вартість, що на 365,3 млн. грн. більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Динаміка збору податку на додану вартість за 11 місяців 2007, 2008 років приведена на рис.2.4.
 
Рис 2.4. Динаміка збору ПДВ
Вражаючий темп росту за січень – листопад 2008 року у порівнянні з відповідним періодом минулого року спостерігається по податку на прибуток підприємств майже 153 %. 
Так, за 11 місяців 2008 року до бюджету мобілізовано 2 081,0 млн.грн. по цьому податку, що перевищує аналогічний період минулого року на 717,2 млн. гривень.
Динаміка збору податку на прибуток підприємств за 11місяців 2007, 2008 років приведена на рис. 2.5.
 
Рис. 2.5. Динаміка збору податку на прибуток підприємств
Особлива увага приділяється наповненню дохідної частини Місцевого бюджету, тому що частина платежів, що контролюється податковою службою, у бюджеті області становить близько 70 %. За 11 місяців 2008 року показники, затверджені місцевими радами, по наповненню Місцевого бюджету виконані на 101,6 відс., Місцевий бюджет додатково отримав 46,6 млн. гривень. У звітному році суттєво змінились підходи до організації контрольної роботи з суб’єктами господарювання. Взаємовідносини між податковою службою і платниками податків розвиваються в напрямку налагодження партнерства та дотримання принципу найменшого втручання в господарську діяльність сумлінних платників.
Як результат, податковою службою області по результатах контрольно- перевірочної роботи за 11 місяців 2008 року донараховано 776,1 млн. грн., зменшено від’ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 123,0 млн. грн., упереджено відшкодування ПДВ на 247,3 млн. гривень. 
Податковою службою Харківської області за січень-вересень 2009 року до Зведеного бюджету України зібрано 8 млрд. 966,8 млн. грн., що на 588,4 млн. грн. ( 7%) більше збору платежів відповідного періоду минулого року. 
До загального фонду Державного бюджету зібрано 6 млрд.198млн. грн. платежів, що склало 104,5% розрахункової бази (5млрд.933,2млн. грн.) та 105,1 % завдання Мінфіну України (5 млрд.895,2 млн. грн.). В порівнянні з відповідним періодом 2008 року збір платежів збільшився на 817,4 млн. грн., або на 15,2 %.
Надходження платежів до Місцевого бюджету за січень-вересень поточного року склали 2 млрд. 491,7млн. грн., що на 18,5млн. грн., або 0,7 % більше, ніж за відповідний період минулого року. Показники, затверджені місцевими радами всіх рівнів, виконані на 100,6 %. Розрахункова база ДПА України (2млрд.394,3млн. грн.) забезпечена на 104,1 %.
Харківська область за підсумками 9 місяців поточного року знов посіла 2 місце в Україні по обсягу зібраних податків і зборів до Загального фонду Державного бюджету після міста Києва.
Податкова адміністрація у Харківській області постійно реалізує державну політику зменшення кількості планових перевірок суб'єктів господарювання. Для перевірок відбираються тільки ризикоорієнтовані платники. 
За 9 місяців поточного року підрозділами контрольно – перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб проведено 834 планових перевірок суб'єктів господарської діяльності – фізичних осіб, що на 279 (25%) менше, ніж за аналогічний період минулого року.
За результатами проведеної контрольно - перевірочної роботи в бюджет додатково надійшло 10,8 млн. грн., що на 2,7 млн. грн. більше, ніж за аналогічний період попереднього року.
За 9 місяців 2009 року підрозділами податкового контролю юридичних осіб проведено 1194 планових перевірок, що на 108 ( 8,3%) менше, ніж за аналогічний період минулого року.
За результатами документальних перевірок донараховано 270,2 млн. грн., що на 76,2 млн. грн. більше аналогічного періоду минулого року.
У порівнянні з 9 місяцями 2008 року за січень - вересень цього року стягнуто на 38,1 млн. грн. більше. В цілому база оподаткування розширена на 539, 2 млн. гривень.
 Впровадження ризикоорієнтованої системи відбору платників для проведення перевірок та підвищення їх якості дає позитивні результати. Кількість візитів на підприємства зменшується, стресових ситуацій для платників податків стало менше, а у податківців з'явилося більше часу для відпрацювання великих ризикових підприємств, для охоплення документальними перевірками не окремого платника, а всіх, хто причетний до можливих схем ухилення від сплати податків [31, с.89]. 
На 01.01.09р. податкова віддача становила 3,5% (по Україні 2,07%), на 01.09.09р. - 4,16% ( по Україні 3,26% ).
За результатами автоматизованого співставлення звітності по ПДВ з моменту введення в дію Системи (березень 2008 року) по ДПА у Харківській області на сьогоднішній день розбіжності зменшились на 4 млрд. гривень. 
За підсумками відпрацювання даних Системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту вже на стадії проведення камеральних перевірок донараховано 25,7 млн. грн., з них надійшло до бюджету - 3,7 млн. гривень. 

 
РОЗДІЛ 3 РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ 

3.1. Пропозиції щодо вдосконалення нормативної бази стосовно податкового контролю

Діюча сьогодні в Україні система оподаткування формувалась протягом останніх років. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак подальший розвиток ринкових відносин та поглиблення ринкових перетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки.
Звертаючись до засад управління податками, визначених свого часу А. Смітом можна зауважити, що ці принципи не завжди ефективно працюють у вітчизняній системі оподаткування. Так, варто пригадати еволюцію податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, часті зміни розмірів ставок мита та акцизів, досить високі тарифи відрахувань у державні цільові фонди соціального спрямування, відсутність стимулюючого впливу при справлянні прибуткового податку з громадян тощо. Не можна назвати простими і доступними для розуміння законодавчі акти щодо цих податків у тому вигляді, в якому вони існують сьогодні. Розрахунки цих податків стали заплутаними і незручними як для платників, так і для контролюючих органів.
Дотримання адміністративних вимог щодо сплати податків залишається справжнім тягарем для підприємств, і це істотно впливає на загальний рейтинг податкового законодавства України.
Дослідження дозволяє здійснити пряме порівняння податкових систем країн світу. Воно відображає те, як на підприємства впливають не лише ставки оподаткування, але й надмірна складність процедури сплати податків.
Питання, пов’язані з дотриманням вимог законодавства, здатні істотно вплинути на загальний рейтинг, нейтралізуючи перевагу низьких ставок оподаткування або пом'якшуючи негативні наслідки високих ставок. У скандинавських країнах, відомих своїми високими податками, нескладно дотримуватись податкового законодавства через спрощену процедуру сплати податків [32, с. 45].
Таблиця 3.1. 
Рейтинг країн за ступенем складності стягнення податків
Країни у яких сплата податків є легкою процедурою Ранг Країни у яких сплата податків є складною процедурою Ранг
Мальдиви 1 Ямайка 174
Катар 2 Мавританія 175
Гон конг, Китай 3 Гамбія 176
ОАЕ 4 Болівія 177
Сінгапур 5 Узбекистан 178
Ірландія 6 ЮАР 179
Саудівська Аравія 7 Конго 180
Оман 8 Україна 181
Нова Зеландія 9 Венесуела 182
  Республіка Бєларусь 183

Таким чином, можливо відзначити, що українська податкова система посідає не досить високе місце у рейтингу зручності механізму сплати податків. 
Таким чином, можна констатувати, що в Україні розроблено законодавчу базу, яка регламентує справляння податків, і створено адміністративні органи, які контролюють виконання законодавства суб’єктами господарювання, але сказати, що податкова система є ефективною і досягає свого функціонального призначення, не можна.
Характерною особливістю діючої податкової системи сьогодні є її недосконалість, а саме: неузгодженість та суперечливість окремих податкових законів, нестабільність законодавства, надмірне податкове навантаження на платників, безсистемне й невиправдане надання пільг, перекручування економічної сутності окремих податків та непристосованість її до переходу від адміністративної-командних методів управління господарством до господарювання в умовах демократичної правової системи України шляхом створення єдиного всеохоплюючого Закону - Податкового кодексу України [33, с. 25].
Зазначений законопроект є першим кроком на шляху створення досконалої системи оподаткування з високим рівнем збирання податків і має на меті регулювання відносин оподаткування, визначає принципи побудови податкової системи, перелік податків, зборів та інших обов 'язкових платежів, що підлягають сплаті до бюджетів всіх рівнів. Визначає методику їх обчислення, ставки оподаткування, правовий стан платників податків, порядок адміністрування податків, а також порядок і умови застосування фінансових санкцій до платників податків за порушення податкового законодавства. 
При розробці проекту Податкового кодексу України враховувалось те, що саме податки є ефективним знаряддям реалізації державної політики стосовно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу національного доходу в соціальному, віковому, територіальному галузевому аспектах; 
компенсації недоліків ринкових механізмів розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами; заохочення ділової та інвестиційної активності тощо. 
Розроблений проект Податкового кодексу України забезпечує комплексний підхід у регулюванні податкових відносин, вирішує питання усунення податкового законодавства та забезпечує гармонізацію його з нормами іншого законодавства України [34, с. 12]. 
У проекті Податкового кодексу України відображені питання подальшого реформування податкового законодавства у напрямі диференційованого розподілу податкового навантаження між платниками податків, спрощення механізму оподаткування, чіткого визначення прав і обов'язків платників податків, а також поліпшення роботи органів державної податкової служби з платниками податків, у тому числі забезпечення платників податків інформацією з питань оподаткування. Забезпечення всіх учасників податкових відносин повною інформацією про те, хто, коли, і при яких обставинах має обов'язки щодо сплати податків, забезпечить прозорість і зрозумілість податкового законодавства , зробить його доступним для всіх платників податків [35, с 65]. 
Положення проекту Податкового кодексу України спрямовані на необхідність: 
 створення в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечувала чітке визначення порядку стягнення податків, його простоту; 
 забезпечення чіткого визначення об'єктів оподаткування з метою запобігання випадкам подвійного оподаткування; 
 забезпечення справедливого підходу при оподаткуванні всіх категорій платників податків; 
 упорядкування механізму стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати податків та їх несвоєчасну сплату; 
 стимулювання інвестиційних та інноваційних процесів і підтримки технологічного оновлення суспільства; 
 стимулювання малого підприємництва; 
 дотримання міжнародних угод з питань оподаткування; 
 реальне забезпечення прав платників податків; 
 створення дієвого механізму контролю. 
У проекті Податкового кодексу визначені права та обов'язки юридичних та фізичних осіб (суб'єктів оподаткування), зокрема щодо обов'язків їх постановки на облік як платників податків в органах державної податкової служби, що передбачає присвоєння їм ідентифікаційного номера - єдиного по всіх податках, що входять до системи оподаткування України, в тому числі, які підлягають сплаті в зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України. 
При розробці положень Податкового кодексу щодо оподаткування податком на додану вартість в основному збережено існуючий на сьогодні порядок. 
В проект включено спеціальну статтю, присвячену визначенню, за яких умов місцем продажу товарів, виконання робіт, надання послуг є територія України. Це попередить можливі непорозуміння з зазначеного питання та наблизить норми оподаткування податком на додану вартість до Європейського законодавства. 
Передбачені зміни у визначенні платників податку з числа суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю за готівкові кошти. Якщо зараз усі такі суб'єкти є платниками податку незалежно від обсягів її продажу, то згідно з проектом матимуть реєструватися в якості платників на загальних підставах, тобто коли за останні 12 календарних місяців обсяг їх оподаткованих операцій досягне 1200 неоподатковуваних операцій досягне 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому у них залишається можливість, при бажанні, зареєструватися як платник податку на додану вартість на добровільних засадах. Такі зміни усувають неоднаковий підхід до різних суб'єктів підприємницької діяльності і мають призвести до зменшення витрат по адмініструванню податку на додану вартість. 
З метою недопущення заниження бази оподаткування в проекті передбачено, що в разі продажу товарів, робіт, послуг власного виробництва за договірними цінами, нижчими валових витрат на їх виробництво, а покупних товарів, робіт, послуг - за договірними цінами, нижчими за ціни їх придбання, база оподаткування визначається відповідно виходячи з їх фактичних валових витрат та ціни їх придбання, незалежно від умов продажу товарів, виконання робіт, надання послуг. 
Для недопущення втрат бюджету, зменшення недоїмки по податку на додану вартість та інших платежах, які зараховуються до Державного бюджету України, внесені уточнення до термінів та порядку відшкодування з бюджету від'ємного значення податку на додану вартість [36, с. 56]. 
Акцизний податок в проекту Податкового кодексу передбачено як непрямий податок на окремі види товарів, що включаються до їх ціни. 
При розробці положень проекту щодо справляння акцизного податку в цілому збережено діючий на сьогодні порядок. 
Однак в проекту суттєво скорочено перелік підакцизних товарів, на які сьогодні встановлюється акцизний податок, визначено платників податку, порядок його обчислення та сплати при реалізації підакцизної продукції. 
Зокрема, передбачається визначити 7 груп підакцизних товарів, замість 5 існуючих сьогодні, а саме: спирт етиловий, алкогольні напої; тютюнові вироби; пиво; бензин, дизельне пальне; транспортні засоби та шини до них; ювелірні вироби; зброя. 
Проектом Податкового кодексу передбачається запровадження спрощеного порядку розрахунку акцизного податку при застосуванні ставок у процентах до оподаткованого обороту. 
При розробці положень розділу "Податок на майно" за основу взято діюче законодавство щодо стягнення плати за землю, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та проект Закону України "Про податок на нерухоме майно (нерухомість)", що знаходиться на розгляді Верховної Ради України [37, 51]. 
З метою створення стабільного і вагомого джерела наповнення місцевих бюджетів пропонується запровадити ряд нових податків, зокрема місцеві акцизні податки, збір за видачу дозволу на будівництво у населених пунктах об'єктів виробничого і невиробничого призначенні індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва садови будинків та гаражів, збір за організацію гастрольних заходів. 
Збір за організацію гастрольних заходів пропонується справляти організаторів концертів, шоу-програм, фестивалів, інших гастрольних заходів У розмірі 3 процентів виручки від реалізації білетів. При цьому передбачається, що виручка від реалізації білетів на гастрольні заходи, які І проводяться тільки за участю вітчизняних виконавців, не є об'єктом оподаткування. 
Крім того, передбачається надання права місцевим органам самоврядування додатково встановлювати місцеві акцизні податки на продукцію, що оподатковуватиметься загальнодержавним акцизним податком. При цьому об'єктом оподаткування будуть реалізовані підакцизні товари, які підлягають оподаткуванню відповідно до положень цього Кодексу. Платниками місцевих акцизних податків передбачається визначити суб'єктів підприємницької діяльності, що реалізують ці товари в роздрібні торговельній мережі. 
Передбачені законопроектом зміни щодо діючого порядку справляння податку з реклами та збору за припаркування автотранспорту обумовлені, насамперед, порівняно низькими на даний час надходженнями цих платежів при наявності значної їх бази оподаткування [38, с . 28, 52, с. 45]. 
З метою зниження розміру нарахувань на фонд оплати праці проектом Кодексу запропоновано змінити об'єкт оподаткування комунального податку. 
У проекті Податкового кодексу України запропоновано справляння ІЗ місцевих податків і зборів замість 16 діючих на даний час. 
Для підтримки окремих категорій галузей народного господарства та малого підприємництва в розділі "Спеціальні податкові режими" проекту Податкового код


Другие работы по теме: