Contribution to International Economy

  • Облік та аналіз розрахунків з підрядниками
ОБЛІК ТА АНАЛІЗ РОЗРАХУНКІВ З ПІДРЯДНИКАМИ

ВСТУП……………………………………………………………………………2
РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ЯК ОБ'ЄКТУ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ…………………………………………4
Поняття зобов’язань, основні види та форми розрахункових взаємовідносин між суб’єктами господарювання……………………….4
Документування господарських операцій з обліку розрахунків з підрядниками……………………………………………………………13
Порядок проведення розрахунків з підрядниками на умовах попередньої оплати та їх відображення в обліку……………………….17
Порядок проведення розрахунків з підрядниками на умовах наступної оплати та їх відображення в обліку…………………………………… 21
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ 3 ПІДРЯДНИКАМИ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ОБЛІКОВІЙ СИСТЕМІ………….23
2.1. Організаційні аспекти аналізу розрахунків з підрядниками: мета, завдання, предмет, об’єкти та джерела інформації………………………….23
2.2. Аналіз та оцінка договірних зобов’язань з підрядниками……………..45
2.3. Методика проведення аналітичного дослідження розрахунків з підрядниками……………………………………………………………………64
РОЗДІЛ 3. УДОСКЛНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПІДРЯДНИКАМИ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ОБЛІКОВІЙ СИСТЕМІ…………………………………………………………83
3.1. Удосконалення документального оформлення та обліку розрахунків з підрядниками…………………………………………………………………..83
3.2. Удосконалення організаційно-методичних аспектів аналізу розрахунків з підрядниками……………………………………………………………………94
Висновок………………………………………………………………………..102
Список використаних джерел……………………………………………….104
Додатки………………………………………………………………………..108
ВСТУП
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що в умовах до ринкової економіки, впровадження ринкових механізмів, зростаючого різноманіття форм власності, охоплення приватизації різних сфер економіки України, реформування економічних відносин потрібні радикальні зміни в системі бухгалтерського обліку розрахунків з підрядниками з умовою отримання достовірної інформації для прийняття економічних обґрунтованих рішень та попередження ризику і фінансової діяльності підприємства.
Ці обставини обумовили актуальність проблеми, її теоретичну та практичну значимість, а також визначити вибір теми цієї роботи, її цілі та основні напрямки. Для організації обліку того чи іншого процесу необхідно чітко уявити його економічну сутність та характеристику, цілі та значення для управління господарством, з'ясувати облікові задачі. В цьому зв'язку, актуальним стає вивчення обліку розрахунків з підрядниками.
Метою роботи є розробка основних організаційних та методичних аспектів обліку та аналізу, методологічних принципів. Удосконалення організації обліку та аналізу розрахунків з підрядниками проводиться з метою зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності виробництва (робіт, послуг), виявлення та використання внутрігосподарчих резервів, попередження перевитрат та зловживань.
Для досягнення зазначеної цілі поставлені та вирішені наступні задачі: 
досліджено місце та роль розрахунків з підрядниками в управління виробництвом;
вивчені організаційні засади обліку та аналізу щодо розрахунків з підрядниками в ринкових умовах;
визначені основні направлення удосконалення бухгалтерського обліку та аналізу;
вивчена методика аналізу розрахунків з підрядниками. Предметом дослідження дипломної роботи є методика та організація облікового та аналітичного процесу розрахунків з підрядниками в умовах ринкових відносин.
Об'єктом дослідження вибрано ВАТ "СПМК – 33”.
Теоретичною та методологічною основою дипломної роботи є закони України, накази та вказівки президента України, постанови НБУ та Міністерства фінансів України та інші законодавчі акти, регулюючі та регламентуючі діяльність підприємства, законопроекти, методика вітчизняного та зарубіжного обліку та аналізу .
Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
У вступі обумовлено актуальність теми дослідження, її основні цілі та задачі, розкриті предмет, об’єкт та структура дипломної роботи.
У першому розділі „Економічна сутність зобов’язань як об’єкту обліку та аналізу на підприємствах” висвітлені основні аспекти щодо організації обліку та аналізу розрахунків з підрядниками в ринкових умовах, розглянуто порядок проведення розрахунків з підрядниками на умовах попередньої та наступної оплати, вивчена методика обліку розрахункових операцій та форми безготівкових розрахунків, .
У другому розділі „Організація бухгалтерського обліку розрахунків з підрядниками в національній обліковій системі”, розкриті організаційно-технічні аспекти обліку, зроблений аналіз та оцінка договірних зобов’язань з підрядниками та методика проведення аналітичного дослідження розрахунків.
У третьому розділі „Удосконалення організації бухгалтерського обліку розрахунків з підрядниками в національній обліковій системі „ висвітлені шляхи удосконалення організація процесу обліку розрахунків з підрядниками, 




РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЯК ОБ’ЄКТУ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ
Поняття зобов’язань, основні види та форми розрахункових взаємовідносин між суб’єктами господарювання
Зобов'язання - це борги (заборгованість) підприємства, які виникають, головним чином, через придбання товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування.
Методологічні вимоги до формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності інформації про зобов'язання, а також принципи відображення зобов'язань у фінансовій звітності визначає П(С)БО 11 "Зобов'язання". [7]
Відповідно до нього зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.
Для визнання зобов'язань повинні бути дотримані умови:
1) оцінка їх може бути достовірно визначена;
2) існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення.
Основними завданнями організації бухгалтерського обліку зобов'язань є:
- чітке документування розрахунків;
- своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;
- правдиве відображення інформації щодо зобов'язань в звітності та примітках до неї.
Етапи організації бухгалтерського обліку тісно пов'язані між собою та повністю залежать від якості первинних даних, відображених в документах.
Керівники великих підприємств в організації обліку зобов'язань покладаються на розрахункові відділи бухгалтерії. Тут же повинен здійснюватися контроль за дотриманням строків оплати рахунків постачальників, за своєчасністю розрахунків з бюджетом, органами соціального страхування, працівниками з оплати праці, погашенням позик та відсотків по них та з іншими кредиторами. Сукупність об'єктів бухгалтерського обігу визначається змістом господарської діяльності конкретного господарства, вимогами управління; потребами в інформації, контролі та оцінюванні діяльності на підставі аналізу.
При розробці облікових номенклатур особливу увагу приділяють даним первинного, вторинного та кінцевого оформлення.
З метою правильного ведення бухгалтерського обліку слід чітко розрізняти зобов'язання, групи яких виділені в П(С)БО 11 (таблиця 1.1.). [41]
Таблиця 1.1 
Класифікація зобов'язань згідно з П(С)БО 11 з урахуванням П(С)БО 2 "Баланс" і нового Плану рахунків
Довгостроко¬ві зобов'язання Довгострокові
кредити банків Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаю¬ться на балансі за їх
справжньою вартістю, визначення якої
залежить від умов і виду зобов'язання рядок 440 ф. 1 П(С)БО 2 Рахунок 50,
субрахунки 501-504
 Інші довгострокові
фінансові зобов'язання рядок 450 ф. 1
П(С)БО 2 Рахунок 50,
субрахунки 505-506
Поточні зобо¬в'язан¬ня Короткострокові кредити банків Поточні
зобов'язання
відображаються в
балансі за сумою
погашення рядок 500 ф. 1 П(С)БО 2 Рахунок 60, субрахунки 601-606

 Поточна заборго¬ваність за довго¬строковими зобов'язаннями рядок 510 ф.1 П(С)БО 2 Рахунок 61, субрахунки 611-612

 Короткострокові векселі видані рядок 520 ф.1 П(С)БО 2 Рахунок 62 , субрахунки 621-622

 Кредиторська забор¬гованість за товари, роботи, послуги рядок 530 ф. 1 П(С)БО 2 Рахунок 63, субрахунки 631-632

 Поточна заборгова¬ність за рахунками:  

 - за отриманими авансами рядок 540 ф. 1 П(С)БО 2 Рахунок 68, субрахунок 681

 - з бюджетом рядок 550 ф. 1 П(С)БО 2 Рахунок 64, субра¬хунки 641, 643, 644

 - за позабюджетними платежами рядок 560 ф. 1 П(С)БО 2 Рахунок 64, субрахунок 642

 - зі страхування рядок 570 ф. 1 П(С)БО 2 Рахунок 65, субрахунки 651-655

 - з оплати праці рядок 580 ф. 1 П(С)БО 2 Рахунок 66, субрахунки 661-662

 - з учасниками рядок 590 ф. 1 П(С)БО 2 Рахунок 67, субрахунки 671-672

 - за внутрішніми розрахунками рядок 600 ф. 1 П(С)БО 2 Рахунок 68, субрахунки 682-684

 Інші поточні зобов'язання рядок 610 ф.1 П(С)БО 2 Рахунок 68, субрахунок 685
Забезпе¬чення для
відшко¬дування майбут¬ніх виплат Для виплати відпус¬ток працівникам Суми утворених
забезпечень
визнаються
витратами рядок 400 ф. 1 П(С)БО 2 Рахунок 47, субрахунок 471
 На додаткове пен¬сійне забезпечення рядок 410 ф.1 П(С)БО 2 Рахунок 47, субрахунок 472
 На виконання дого¬вірних зобов'язань  
 Рахунок 47, субрахунок 473
 На реструктуризацію  
 Рахунок 47, субрахунок 474
 На виконання зобо¬в'язань за обтяж¬ливими контрактами  
 Рахунок 47, субрахунок 474
Непере¬дбачені зобов'я¬зання Класифікуються за видами діяльності Враховуються на позабалансовому
обліку за обліковою оцінкою На балансі не відображаю¬ться Рахунок 042
"Непередбачені
зобов'язання"
Доходи майбут¬ніх періодів Класифікуються за видами діяльності Суми визнаються витратами рядок 270 ф. 1 П(С)БО 2 Рахунок 39

Поточні зобов'язання - це короткострокові фінансові зобов'язання, які мають бути погашені протягом поточного операційного циклу підприємства чи протягом року з дати складання бухгалтерського балансу (із двох термінів обирають довший). Це визначення припускає, що поточні зобов'язання буде погашено за рахунок активів, які класифікуються як поточні у тому ж бухгалтерському балансі, що і зобов'язання. [7]
До поточних активів належать грошові кошти та інші ресурси щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на (продані за) грошові ресурси чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають довший).
Отже статті включаються до поточних зобов'язань, якщо вони оплачуються на вимогу кредитора, або якщо очікується, що вони будуть ліквідовані протягом одного року.
До поточних зобов'язань належать торговельні рахунки до отримання, короткострокові векселі до сплати, нараховані витрати (заборгованість з заробітної плати, податки до сплати і проценти до сплати), дивіденди до сплати, поточна частина довгострокової заборгованості та отримані авансові платежі (їх ще називають відкладеними доходами, або доходами майбутніх періодів). [7]
Зобов'язання виникають через існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства чи щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству у майбутньому. Зобов'язання також іноді називають боргами або власними фінансовими зобов'язаннями підприємства.
На підприємстві також повинен бути організований поточний контроль, що полягає у щоденному перегляді виписок банку, об'яв банку про рахунки постачальників та інших документів, що надійшли до оплати, а також записів у регістри бухгалтерського обліку. Використовуючи їх, бухгалтер контролює платоспроможність підприємства на найближчий час (таблиця 1.2.). [31]
Таблиця 1.2.
План контролю за здійсненням розрахункової дисципліни
Об'єкт контролю Джерело контролю Виконавець Строк здійснення
Своєчасність оплати рахунків постачальників Об'яви (повідомлення) банку про документи, що надійшли до оплати Рахівник
Розрахункового відділу На вимогу управління
Виконання фінансового плану по внесках і платежах до бюджету Фінансовий план і виписка з рахунків у банку Головний бухгалтер На вимогу управління
Своєчасність погашення банківських кредитів Виписки із кредитних рахунків в банку і реєстр термінових зобов'язань по позичках Заступник головного бухгалтера На вимогу управління

Основними контрагентами підприємств при закупівлі предметів та засобів праці є постачальники та підрядники.
Багато підприємств купують товари та послуги в кредит без складання формальної кредитної угоди. Такі операції призводять до виникнення заборгованості, відомої як кредиторська заборгованість. В бухгалтерському балансі кредиторська заборгованість відображається як рахунки до сплати.
Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, МТЇТП), що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, пари тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо).
Підрядники - спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.
Визначення поточних активів та поточних зобов'язань традиційно вважалося корисною інформацією, що допомагає користувачам фінансових звітів аналізувати фінансовий стан підприємства. Перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями часто називають "чистими поточними активами "або робочим капіталом".
Дехто вважає, що класифікація активів і зобов'язань на "поточні" та "непоточні" повинна давати приблизне визначення ліквідності підприємства, тобто його спроможності здійснювати повсякденну діяльність без фінансових труднощів. Інші вважають цю класифікацію як таку, що забезпечує визначення тих ресурсів та зобов'язань підприємства, які знаходяться в постійному обороті.
Такі точки зору деякою мірою є несумісними. Це пояснюється тим, що при вимірі ліквідності критерієм класифікації активів та зобов'язань на поточні і непоточні є те, чи будуть вони реалізовані або ліквідовані в близькому майбутньому. Критерієм визначення активів та зобов'язань як таких, що обертаються, є те, чи будуть вони спожиті чи погашені для забезпечення доходу протягом нормального операційного циклу підприємства. Операційним циклом підприємства, як правило, називають середній проміжок часу між придбанням матеріалів для виробництва та кінцевою реалізацією продукції за грошові кошти. Наприклад, незавершене будівництво буде виключено з поточних активів згідно з першим критерієм, у той час як згідно з другим критерієм воно буде включено до поточних активів. [19]
Такі суперечливі точки зору призвели до прийняття в багатьох країнах положення про те, яким чином статті включаються до складу поточних активів, виходячи з того, чи очікується їх реалізація протягом одного року або протягом нормального операційного циклу підприємства, залежно від того, який проміжок часу є більш тривалим; статті включаються до складу поточних зобов'язань, якщо вони сплачуються на вимогу кредитора або очікується їх погашення протягом одного року. Навіть якщо такий підхід застосовується як загальне правило, існують випадки включення або виключення окремих статей відповідно до різних критеріїв. Отже, класифікація статей на поточні та непоточні на практиці базується, в основному, на домовленості, ніж на будь-якій одній концепції.
Кожне підприємство повинне визначити, чи подавати поточні активи та поточні зобов'язання у вигляді окремих класифікацій у своїх фінансових звітах.
Коли в фінансових звітах підприємства не зроблено розмежування на "поточні" та "непоточні", не потрібно наводити ніяких проміжних сум активів та зобов'язань, які б означали, що таке розмежування було зроблено.
Вважається, що розмежування на "поточні" та "непоточні" дає можливість визначити відносну ліквідну частину сукупного капіталу, яка утворює маржу або буфер для покриття зобов'язань протягом звичайного операційного циклу підприємства. Однак, оскільки підприємство є постійно діючим, воно повинне, наприклад, постійно замінювати запаси, які реалізує, новими запасами для продовження своєї діяльності. Також до складу поточних активів можуть бути включені запаси, використання яких не очікується у близькому майбутньому. З іншого боку, багато підприємств фінансує свою діяльність банківськими позиками, які повинні бути погашені на вимогу і тому класифікуються як поточні зобов'язання. Однак вимога платежу може насамперед бути формою захисту позикодавця; як позикодавець, так і отримувач позики очікують, що позика залишиться несплаченою протягом деякого значного проміжку часу.
Багато хто вважає, що перевищення поточних активів гад поточними зобов'язаннями деякою мірою вказує на фінансовий добробут підприємства, в той час як перевищення поточних зобов'язань над поточними активами розглядається як показник фінансових проблем. Робити такі висновки, не беручи до уваги характер діяльності підприємства та окремі компоненти його поточних активів та поточних зобов'язань, не доречно. [29]
Розподіл активів та зобов'язань на поточні та непоточні загалом не вважається доречним у фінансових звітах тих підприємств, які мають тривалий операційні цикли або їх не можливо визначити.
Таким чином, у той час як дехто вважає визначення поточних активів та зобов'язань корисним інструментом фінансового аналізу, інші вважають, що за багатьох обставин обмеження розмежування роблять його малокорисним або навіть оманливим. Введення загальної вимоги визначати поточні активи та зобов'язання в фінансових звітах може завадити подальшому розгляду цих питань.
Серед статей, що включаються до складу поточних зобов'язань, повинні бути зобов'язання, що підлягають сплаті на вимогу кредитора, а також ті частини наступних зобов'язань, які, як очікується, будуть ліквідовані протягом одного року, починаючи з дати балансу:
позики банків та інші позики. Якщо позика підлягає сплаті згідно з графіком сплати, що узгоджений з кредитором, вона може бути класифікована відповідно до цього графіка, незважаючи на право кредитора вимагати поточні виплати у поточному періоді;
поточну частину довгострокових зобов'язань, якщо вона не виключена;
торгівельні зобов'язання та нараховані витрати;
забезпечення податків, що підлягають сплаті;
дивіденди, що підлягають сплаті;
доходи майбутніх періодів та аванси від замовників;
нарахування щодо не передбачуваних подій. 
Поточна частина довгострокового зобов'язання може бути виключена з поточних зобов'язань, якщо підприємство має намір рефінансувати зобов'язання на довгостроковій основі і впевнене в тому, що буде спроможне це зробити. Демонстрація цієї спроможності потребує:
а) або емісії акцій, або довгострокового зобов'язання після дати балансу;
б) або наявності невідмовної фінансової угоди, строк дії котрої не закінчується протягом одного року, починаючи з дати балансу, і позикодавець або інвестор має фінансову спроможність сплатити її.
Частина довгострокового зобов'язання, що підлягає сплаті протягом одного року, інколи класифікується як непоточна, якщо існуючі на дату балансу активи, з яких повинна бути зроблена сплата, були виключені з поточних активів.
Коли підприємство виключає зобов'язання із поточної класифікації, сума зобов'язання та строки рефінансування повинні бути розкриті.
Загальна сума поточних активів та загальна сума поточних зобов'язань повинні бути розкриті в фінансових звітах.
Сума, за якою відображено поточний актив або поточне зобов'язання, наводиться у фінансових звітах, не повинна зменшуватися шляхом вирахування іншого поточного зобов'язання або поточного активу, якщо не існує юридично наданого права на згортання і згортання виражає очікування щодо реалізації активу або сплати зобов'язання.
Уся ця інформація міститься в Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку (МСБО) 13 "Подання поточних активів та зобов'язань", що був прийнятий Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку(КМСБО). Цю незалежну організацію було засновано у 1973 році на підставі угоди, укладеної фаховими організаціями бухгалтерів Австралії, Великобританії, Ірландії, Канади, Німеччини, Мексики, СІЛА, Франції та Японії. [22]
КМСБО має за мету досягнення єдності у принципах бухгалтерського обліку, що їх використовують підприємства та інші організації для укладання фінансової звітності у різних країнах світу.






1.2. Документування господарських операцій з обліку розрахунків з підрядниками
Роль бухгалтерського обліку в ринковій економіці різко зросла. Загальновизнана доцільність і необхідність задоволення потреб в інформації численних користувачів, забезпечити яку може тільки бухгалтерський облік.
Бухгалтерський облік являє собою систему, що здійснює збір, вимір, обробку, інтерпретацію і передачу інформації про визначеного суб'єкта, що хазяйнує. Ця інформація дає можливість користувачам приймати обґрунтовані рішення при виборі альтернативних варіантів використання господарських ресурсів підприємства. [1]
Бухгалтерський облік, відбиваючи весь процес виробництва засобів підприємства, дає можливість простежити за змінами, що перетерплюють майнові засоби. З огляду на сукупність витрат, підприємець визначає собівартість виробництва, мінімум того, що він повинен виручити, якщо не бажає зазнавати збитків. Для чого постійно порівнює собівартість своєї продукції, робіт і послуг з ринковими цінами. У такий спосіб підприємець контролює продуктивність і прибутковість свого підприємства.
Облікові документи, формовані в системі фінансового обліку, повинні бути зрозумілі всім учасникам ринкової економіки. Фінансовий бухгалтерський облік поширюється в більшій мірі не на окремі підрозділи підприємства, а в цілому на діяльність підприємства.
Отже, першим етапом облікового процесу розрахунків з постачальниками є первинний облік. Його зміст становлять первинне спостереження та сприйняття господарського факту (явища або процесу), вимірювання в натуральному та вартісному вираженні, фіксування в носіях облікової інформації документах.
Організація облікових номенклатур включає два види робіт: вибір (або формування) та складання переліку.
Фіксування облікової номенклатури (даних) відбувається в будь-якому носії (документі), що потребує попереднього їх добору.
Документи з огляду на їх велику кількість та різноманітність потрібно систематизувати сприйняття, вимірювання та фіксування господарських фактів розрахунків з постачальниками та клієнтами здійснюється виконавцями в різні періоди. Тому, організовуючи первинний облік, заздалегідь визначають рух первинних документів.
Другим етапом облікового процесу розрахунків з постачальниками є поточний облік, який у загальному плані являє собою процес реєстрації даних первинного обліку в системі рахунків - в облікових реєстрах.
Первинні документи має бути складено в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Вони є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Згідно з п. 2 ст. 9 Закону № 996 первинний документ може бути складений на паперових або машинних носіях і повинен мати такі обов'язкові реквізити:
— назву документа (форми);
— дату і місце складання;
— назву підприємства, від імені якого складено документ;
— зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
— посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;
— особистий підпис та інші дані, що дають можливість однозначно ідентифікувати особу, яка бере участь у господарській операції.
Залежно від характеру операції та технології оброблення даних первинні документи можуть містити додаткові реквізити:
— ідентифікаційний код підприємства (згідно з ЄДРПОУ);
— номер документа;
— підставу для здійснення операції;
— дані про документ, що підтверджує особу одержувача, та інші реквізити.
Основні вимоги, пов'язані зі складанням та обробленням первинних документів, установлено Положенням № 88.
Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України, на бланках, виготовлених самостійно, з обов'язковою наявністю реквізитів типових або спеціалізованих форм. До порядку формування первинних документів щодо касових, банківських операцій, операцій з руху цінних паперів, матеріальних цінностей спеціальними нормативними актами можуть установлюватися додаткові вимоги.
Під поточним обліком розрахунків з підрядниками розуміють обробку, реєстрацію та запис даних первинного обліку, тобто носіїв інформації, в облікові реєстри, групування та їх перегрупування з метою отримання потрібної результативної інформації. [12]
Поточний облік, як частина облікового процесу зумовлює ті організаційні елементи, сукупність яких формує його як об'єкт організації. Цими об'єктами є облікові номенклатури поточного обліку (дані, показники), носії облікових номенклатур (облікові реєстри і документи, що їх складають на цьому етапі облікового процесу); документообіг та забезпечення облікового процесу.
Кожний об'єкт організації складається з різних видів робіт. Нового змісту набувають номенклатури поточного обліку розрахунків з підрядниками. Основними видами носіїв інформації (номенклатури) є облікові реєстри.
Бухгалтерський облік не лише інформує про стан і зміни економічного суб'єкта, його елементи та здійснює контроль за наявністю, рухом, використанням об'єктів господарювання, а й виконує функцію оцінювання результативності роботи. Оцінювання відбувається на підставі узагальнення даних на підсумковому етапі. Цей етап облікового процесу розрахунків з підрядниками дає змогу діставати дані про результати роботи за місяць, квартал, півріччя, рік.
Підсумковий етап облікового процесу є заключним. Його можна охарактеризувати як упорядковану сукупність операцій з формування показників, що відображають результати виробничої та господарської діяльності підприємства за певний період.
Організація підсумкового етапу обліку розрахунків з підрядниками залежить від якості організації первинного та поточного обліку.
Цей етап характеризується тим, що крім облікових даних, показників первинного та поточного обліку необхідні дані планування, нормування, оперативного та статистичного обліку, а також попередніх звітних періодів. Наявність цих даних і показників дає змогу не лише оцінити результати роботи суб'єкта господарювання, а й виявити тенденцію розвитку.
Здача-приймання об'єкта в експлуатацію оформляється актом, підписання якого визначає момент передачі об'єкта у власність замовника.
Розрахунки здійснюються на підставі підписаної замовником довідки про вартість виконаних підрядних робіт і витрат за формою № КБ-3.
Акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником-замовнику (забудовнику).
Акт складається обов'язково щомісячно фахівцями будівельного підприємства (незалежно від форми власності цього підприємства), якщо підприємством у звітному періоді виконувались будівельні і монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.

Порядок проведення розрахунків з підрядниками на умовах попередньої оплати та їх відображення в обліку
На рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги. 
За кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо. 
Рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" має такі субрахунки; 
631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" 
632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" 
На субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками. 
На субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. 
Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату. 
Рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" кореспондує 
 за дебетом з кредитом рахунків: за кредитом з дебетом рахунків: 
24 "Брак у виробництві" 15 "Капітальні інвестиції" 
30 "Каса" 20 "Виробничі запаси" 
31 "Рахунки в банках" 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" 
34 "Короткострокові векселі одержані"  
  22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" 
36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"  
  23 "Виробництво" 
37 "Розрахунки з різними дебіторами" 24 "Брак у виробництві" 
  28 "Товари" 
41 "Пайовий капітал" 30 "Каса" 
46 "Неоплачений капітал" 31 "Рахунки в банках" 
48 "Цільове фінансування і цільові надходження" 39 "Витрати майбутніх періодів" 
  47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів" 
50 "Довгострокові позики"  
51 "Довгострокові векселі видані" 64 "Розрахунки за податками й платежами" 
52 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями"  
  68 "Розрахунки за іншими операціями" 
55 "Інші довгострокові зобов'язання"  
  80 "Матеріальні витрати" 
60 "Короткострокові позики" 84 "Інші операційні витрати" 
62 "Короткострокові векселі видані" 85 "Інші затрати" 
68 "Розрахунки за іншими операціями" 91 "Загальновиробничі витрати" 
  92 "Адміністративні витрати" 
70 "Доходи від реалізації" 93 "Витрати на збут" 
71 "Інший операційний дохід" 94 "Інші витрати операційної діяльності" 
74 "Інші доходи"  
  99 "Надзвичайні витрати" 
При придбанні послуг, виконаних робіт на умовах попередньої оплати першою подією є перерахування авансу постачальнику. Для забезпечення розрахунків за виробничі запаси, товари, інші матеріальні цінності, роботи, послуги (незалежно від факту складання письмового договору чи усної домовленості відносно поставки) від підрядчика на адресу отримувача виставляється рахунок-фактура (форма № 868) або рахунок. В рахунку-фактурі (рахунку) наводиться інформація, яку платник вказує в банківських платіжних документах: найменування підрядника та платника, їх коди ЄДРПОУ, назву обслуговуючого банку, МФО банку, номер поточного рахунку, а також найменування, кількість, ціну без ПДВ, суму ПДВ та загальну вартість робіт та послуг.
Облік розрахунків по поточним авансам, виданим іншим підприємствам, організаціям, ведуть на субрахунку 371 „Розрахунки за виданими авансами”.
По дебету цього субрахунку відображають суму виданих авансів (попередньої оплати) за роботи, послуги, в кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів (30 „Каса”, 31 „Рахунки в банках”). Таким чином підприємство відображає виникнення поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.
Приймання від підрядчика виконаних робіт відображається в обліку підприємства в кореспонденції з рахунком 23 „Виробництво” або з відповідним рахунком обліку витрат діяльності.
По кредиту субрахунку 371 відображають суми, погашені заліками при розрахунках за виконані роботи, представлені послуги, в кореспонденції з рахунком 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, а також суми, повернені постачальниками чи підрядниками як невикористані, в кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів. Другими словами, після виконання підрядниками своїх обов’язків по кредиту даного рахунку відображають погашення заборгованості, а у випадку невиконання – списання при визнанні такої заборгованості сумнівною або безнадійною.
Сальдо по субрахунку 371 характеризує наявність поточної дебіторської заборгованості, а субрахунку 163 - -довгострокової. А залежності від строку погашення дебіторської заборгованості, сальдо по субрахунку 163 відображається по рядку 050 Балансу (якщо строк погашення заборгованості перевищує 12 місяців з дати балансу), а по субрахунку 371 по рядку 180 (якщо строк погашення заборгованості не перевищує 12 місяців з дати балансу).
Порядок відображення операцій з підрядниками на умовах попередньої оплати розглянемо в таблиці 1.3
Первинний документ Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків
  дебет кредит
Платіжне доручення Перераховано підряднику передоплату за роботи, послуги 371 311
Податкова накладна Відображено податковий кредит щодо ПДВ у складі передоплати за роботи, послуги 641 644








Акт виконаних робіт Виконано підрядником роботи, надано послуги для виробничих потреб 23 Виробництво 







631 Розрахунки з підрядниками
 Загально виробничих потреб 91 Загальновироб-ничі витрати  
 Адміністративних потреб 92 Адміністративні витрати 
 Збутових потреб 93 Витрати на збут 
 Проведення досліджень і розробок 941 Витрати на дослідження і розробки 
 Інших потреб (наприклад потреб ЖКХ) 949 Інші витрати операційної діяльності 
 Списано раніше відображену суму податкового кредиту щодо ПДВ при оприбуткуванні послуг 644 Податковий кредит 631 Розрахунки з підрядниками
Бухгалтерська довідка Зроблений залік заборгованості 631 371
Порядок проведення розрахунків з підрядниками на умовах наступної оплати та їх відображення в обліку
Для відображення поточних розрахунків з підрядниками за виконані роботи, представлені послуги застосовуються субрахунки:
631 „Розрахунки з вітчизняними підрядниками ”
632 „Розрахунки з іноземними підрядниками” до рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”.
 По кредиту рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками” відображають заборгованість за отримані послуги, виконані роботи. При цьому рахунок 63 кореспондує з рахунками обліку затрат на виробництво и витрат діяльності.
 При погашенні заборгованості перед підрядниками рахунок 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками” кореспондує з рахунками обліку грошових коштів „(30 „Каса”, 31 „Рахунки в банках”).
 Залишок по рахунку 63 характеризує наявність поточної кредиторської заборгованості за роботи, послуги і відображається по рядку 530 Балансу.
 Відображення розрахунків з підрядниками на умовах наступної оплати розглянемо в таблиці 1.4
Первинний документ Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків
  дебет кредит






Акт виконаних робіт Виконано підрядником роботи, надано послуги для:
- виробничих потреб 23 Виробництво 





631 Розрахунки з підрядниками
 - загально виробничих потреб 91 Загальновиробничі потреби 
 - адміністративних потреб 92 Адміністративні витрати 
 - збутових потреб 93 Витрати на збут 
 - проведення досліджень та розробок 941 Витрати на дослідження та розробки 
 - інших потреб (наприклад ЖКХ) 949 Інші витрати операційної діяльності 
Податкова накладна Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ у складі вартості наданих послуг, виконаних робіт 641 Розрахунки за податками 631 Розрахунки з підрядниками
Платіжне доручення Погашено кредиторську заборгованість за надані послуги, виконані роботи 631 Розрахунки з підрядниками 311 Розрахунки в банках




















РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ 3 ПІДРЯДНИКАМИ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ОБЛІКОВІЙ СИСТЕМІ
2.1. Організаційні аспекти аналізу розрахунків з підрядниками: мета, завдання, предмет, об’єкти та джерела інформації
ВАТ "СПМК - 33" засновано відповідно до Уставного рішення Регіонального відділення Фонду держмайна України по Херсонській області від 19.03. 1996 року шляхом перетворення державного орендного підприємства СПМК - 33 у ВАТ відповідно до Декрету Кабміну "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 17.05. 1993р. № 51-93. Номер державної реєстрації 01036336.
Повна назва Товариства: ВАТ "Спеціалізована пересувна механізована колона № 33". Місцезнаходження: Україна 73008 м. Херсон, Бориславське шосе 42.
Мета діяльності товариства:
одержання прибутку від майна, його повне та ефективне використання;
забезпечення високого рівня у будівництві водогосподарських, промислових, протиерозійних і природоохоронних об'єктів житла, комунальних та інших об'єктів сільськогосподарського, соціально-культурного та загальнодержавного призначення;
задоволення потреб народного господарства та громадян у виробництві будівельних матеріалів, конструкцій деталей, забезпечення високих споживчих властивостей товару при мінімальних затратах на основі переобладнання галузей, введення нової техніки та технології, розширення випуску товарів народного споживання, а також дотримання загальнодержавних інтересів.
Предмет діяльності ВАТ "СПМК - 33":
виробництво будівельних матеріалів, конструкцій та виробів;
виробництво електромонтажних виробів та заготовок;
електромонтажні вироби;
вироби монтажні різні;
виконання будівельно-монтажних робіт;
монтаж металевих конструкцій;
монтаж щоглових та баштових споруд, об'єктів радіозв'язку, радіомовлення та телебачення;
монтаж сталевих конструкцій опор повітряних ліній електропередач та відкритого розподільного устаткування підстанцій;
монтаж бетонних та залізобетонних конструкцій опор ЛЕП контактної мережі електрифікованих залізниць;
прокладка мереж газопостачання;
прокладка мереж електропостачання;
монтаж електроустановок, ЛЕП та кабельних ліній на напругу 6 -35- 110 -220 KB;
прокладка ліній зв'язку, радіо, телебачення;
улаштування зовнішнього електроосвітлення;
розподільне устаткування і підстанції відкриті напругою 6 – 750 KB, 35-750 KB;
прокладання трубопроводів із сталевих безшовних труб та газопостачання;
прокладання трубопроводів із сталевих труб для опалення та водопостачання;
прокладання електропроводки у квартирах житлових будинків;
прокладання розподільних мереж у підвалах, на горищах, сходових клітках;
монтаж ввідно-розподільного устаткування;
обладнання внутрішніх ліній зв'язку, радіо, телебачення;
обладнання загорож, огорож і малих форм;
монтаж технічного обладнання;
монтаж підйомно-транспортного обладнання;
монтаж обладнання підприємств агрокомплексу, в тому числі підприємств по переробці сільськогосподарської продукції і зберігання зерна;
монтаж насосно-силового обладнання меліоративних систем та об'єктів водопостачання;
монтаж електротехнічних установок, електрообладнання та автоматизованих систем управління;
монтаж електротехнічного обладнання, пристроїв, електричних машин, апаратів;
монтаж автоматизованих систем управління, апаратури пускорегулюючої та керуючої;
монтаж обладнання зв'язку;
виконання пусконалагоджувальних робіт;
пусконалагоджувальні роботи електротехнічного устаткування;
електроустановки житлових та громадських будівель;
торгівельно-закупівельна, торгово-заготівельна та торгово-посередницька діяльність;
туристичне та екскурсійне обслуговування громадян України та інших держав;
надання транспортно-експедиційних, консультаційних,
посередницьких, брокерських, консигнаційних, облікових, дилерських, сервісних, навчальних та інших послуг, які не заборонено законодавством України, підприємствам, установам, юридичним та фізичним особам;
маркетинг, менеджмент, інжиніринг, лізинг;
введення та впровадження наукових розробок, науково-технічне обслуговування;
організація культурно-освітньої роботи;
переробка вторинних ресурсів;
випуск, продаж, покупка акцій, облігацій та інших цінних паперів згідно законодавства України;
купівля, будівництво, обслуговування, управління будівлями, квартирами, готелями та іншим;
організація та участь у формуванні нових ринкових інфраструктур, міжгалузевих та міжрегіональних зв'язків на території України та за кордоном;
види діяльності, які згідно з діючим законодавством здійснюються зі спеціального дозволу, ВАТ "СПМК - 33" виконує після отримання такого дозволу (ліцензії).
ВАТ "СПМК - 33" є юридичною особою з дня його державної реєстрації. Товариство здійснює свою діяльність на основі та у відповідності з чинним законодавством України, а також відповідно до Статуту.
ВАТ "СПМК - 33" веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, а також фірмову марку і товарний знак, які затверджуються правлінням товариства і реєструються в Торгово-промисловій палаті, печатку зі своїм найменуванням та зображенням Державного гербу України.
Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин по товарних операціях служать первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками. При наданні послуг, виконаних робіт укладається договір.
Розрахунки з вітчизняними підрядниками проводяться на підставі документів: рахунків-фактур (додаток А), рахунків, актів прийнятих робіт, послуг (додаток Б), податкових накладних (додаток В). [16]
Розрахункові документи, які надає підприємство-підрядник покупцю на суму оплати за виконані роботи та надані послуги повинні бути акцептовані.
Акцепт розрахункових документів - надпис уповноваженої особи (акцептант) на рахунку, який засвідчує, згоду прийняти рахунок до платежу. Після цього покупець надає своєму банку платіжне доручення на оплату придбаних послуг, виконаних робіт і отримує виписку уповноваженого банку про списання грошових коштів з поточного рахунку. Якщо оплата товару проводиться готівкою через підзвітну особу, то заповнюють ВКО на видачу готівки під звіт та авансовий звіт про використання виданої готівки (з квитанцією до прибуткового ордеру, чеком ЕККА, копією чеку з відміткою "сплачено").
Документи, що оформлюються при перерахуванні коштів, залежать від форми розрахунків: платіжне доручення, акредитив, інкасо, ВКО та інші платіжні документи.
Треба відмітити, що важливим аспектом щодо принципів формування в обліку інформації про кредиторську заборгованість та вимог до розкриття її в фінансовій звітності є прийняття Положення(стандарту): бухгалтерського обліку (П(С)БО) 11 «Зобов'язання» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999р. №237. [7]
Згідно з Положенням Національного банка України «Про безготівкові розрахунки в господарському обігу України» банк на договірній основі здійснює касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів, списує грошові кошти з рахунків підприємств у черговості, яку визначає керівник підприємства. [4]
Підприємство самостійно обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями й установами.
В Україні безготівкові розрахунки можуть здійснюватися за такими формами: платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; чеки; акредитиви; векселя.
Підприємство самостійно обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями та закладами.
Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів, перераховуючи грошові кошти з рахунків підприємств у послідовності, встановленій керівником підприємства згідно з Положенням "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України". [14]
Нині найбільш поширеним видом розрахунків на ВАТ "СПМК - 33" є розрахунки за допомогою платіжних доручень (додаток Е).
Платіжне доручення являє собою бланк встановленої форми, який підприємство подає до обслуговуючого банку для перерахування визначеної суми зі свого рахунку. Банки приймають до виконання доручення протягом 10 календарних днів з дати його заповнення. Доручення приймаються до виконання тільки на суму, яка може бути сплачена готівкою з рахунку підприємства або за рахунок кредиту. [29]
З використанням платіжних доручень здійснюються також "розрахунки по планових платежах", які проводяться у разі, якщо між підприємствами здійснюються постійні й рівномірні поставки продукції (робіт, послуг). У цьому разі розрахунки здійснюються виходячи з планових поставок за обумовлений період. Але нині постійні зв'язки між підприємствами різко скорочено (тому обсяг розрахунків за допомогою планових платежів також значно зменшився).
Платіжні доручення приймаються для здійснення попередньої оплати за роботи, послуги, а також для завершення розрахунків на підставі актів звірення взаємної заборгованості суб'єктів господарювання. [18]
Перерахування сум за допомогою платіжних доручень супроводжується оформленням банком кредитового авізо (письмове повідомлення, яке надсилає банк своєму клієнтові або іншому банку, про виконання операції), яким списується визначена сума з рахунку платника. При цьому здійснюються необхідні проводки у документах аналітичного й синтетичного обліків. Авізо може бути поштовим і телеграфним. У країнах СНД використання телеграфного авізо відмінено у зв'язку із зловживаннями у цій сфері.
Іншим платіжним документом, який обслуговує безготівковий оборот, є платіжна вимога-доручення. Це комбінований документ: верхня частина - вимога підрядника (одержувача грошових коштів) покупцеві (платникові) сплатити вартість виконаних робіт, наданих послуг, нижня - доручення платника своєму банкові перерахувати з його рахунку вказану суму. Зазначений документ разом з відвантаженим товаром або після надання послуг надсилається постачальником покупцеві, котрий у порядку акцепту рахунку-фактури (погодження на його оплату) заповнює другу частину документу (доручення) власними реквізитами і здає до свого банку для оплати, тобто доручає банкові списати визначену суму зі свого рахунку для оплати і перерахувати її постачальникові. Подальший шлях проходження розрахункових документів такий же, як і при використанні платіжних доручень. [17]
Відповідно до п. 19 Положення № 22005/116 платіжна вимога-доручення може використовуватися також, для здійснення попередньої оплати, яка у принципі передбачає оплату за виконані роботи, надані послуги, тобто має місце елемент невизначеності відносно попередньої оплати. Для більшої гарантії ефективніше використовувати платіжні доручення.
У безготівковому обігу широко використовуються також чеки.
Чек - це письмове розпорядження чекодавця банку, який веде його рахунок, сплатити чекодавцю зазначену у чеку суму грошових коштів. В Україні нині чеки використовують юридичні особи при розрахунках між собою. Розрахунки чеками між фізичними особами не здійснюються.
Бланки чеків брошуруються в окремі чекові книжки, які банки видають своїм клієнтам за їх заявами.
Розрізняють чекові книжки двох видів: лімітовані й не лімітовані. Основна різниця між ними полягає в тому, що джерелом лімітованих чекових книжок є лімітований чековий рахунок, відкритий клієнтом у банку, на який зараховуються грошові кошти з розрахункового (поточного) рахунку, відкритого у цьому ж банку клієнтом. Джерелом не лімітованих чекових книжок є позикові рахунки, на яких ведеться облік виданих клієнтові кредитів. Але сьогодні використовуються лише лімітовані чекові книжки, що регламентується зазначеним вище Положенням. На обкладинці такої чекової книжки банк проставляє граничну суму-ліміт (цифрами прописом) і засвідчує її підписом уповноваженої особи банку та печаткою. Крім загальної суми, банк може проставити на кожному: чеку граничну суму, на яку він може бути виписаний. Термін дії чекової книжки визначається установою банку за узгодженням з підприємством. Гарантована оплата чека забезпечується шляхом депонування чекодавцем грошових коштів з основного рахунку підприємства на лімітований і наявністю грошових коштів на ньому. За тимчасової відсутності грошових коштів на цьому рахунку банк може гарантувати оплату чека. Але до його випуску у платіжний обіг банк повинен надати кредит і оформити його кредитним розпорядженням під наявні обов'язки чекодавця. [31]
Термін дії виписаного чеку - 10 робочих днів без урахування дня його заповнення. Чек виписує чекодавець і проставляє такі реквізити:
- суми - цифрами у спеціальній зоні правої частини чека і прописом - у центральній частині чека;
- мотив для перерахування над графою "сума прописом";
- найменування одержувача платежу в полі "кому";
- дату, місце заповнення на спеціальних полях чека.
Видані чеки чекодавець реєструє на спеціально відведених сторінках наприкінці чекової книжки. Чекоутримувач здає до банку чеки з реєстром. Реєстр має містити такі реквізити:
- найменування банку платника (чекодавця), його номер, найменування і номер банку, де відкрито кореспондентський рахунок банку платника, номер коррахунку;
- номер рахунку чекодавця
- сума чека;
- номер чека.
Реєстр підписується і засвідчується печаткою чекоутримувача згідно з карткою зразків.
При поданні виписаного для оплати чека банкові одержувача він має бути засвідчений підписом посадових, осіб чекодавця та його печаткою, що підтверджує факт одержання товару або надання послуг.
Після закінчення терміну дії чекової книжки невикористана сума ліміту повертається на розрахунковий рахунок власника книжки. За його дорученням ліміт витрат по книжці може бути доповнений. На підприємствах чекові книжки мають зберігатися як бланки суворої звітності.
Чекові книжки поділяються на розрахункові і грошові. Розрахункові використовуються суб'єктами підприємницької діяльності у розрахунках з контрагентами при здійсненні господарських операцій, тобто обслуговують безготівковий обіг. Грошовими чеками одержують готівкові кошти для своїх потреб, тобто ці документи використовуються у готівковому обігу. [36]
Менш поширеною в Україні, але загальноприйнятою у світовій практиці формою розрахунків, є акредитивна.
Акредитив являє собою грошове зобов'язання банкові, що видається за дорученням клієнта на користь контрагента останнього, відповідно до якого банк-емітент (той, що відкрив акредитив) може здійснювати платіж постачальнику або надавати ці повноваження іншому банкові. Акредитив відкривається або за рахунок власних грошових коштів, або за рахунок кредиту банку й супроводжується депонуванням коштів.
Акредитиви бувають покриті (депоновані в банку постачальника) і непокриті (гарантовані). Покритим є акредитив для здійснення платежів, з якого завчасно відволікаються грошові кошти у повній сумі на окремому рахунку. Такі акредитиви іммобілізують оборотні кошти платника, але вигідні тому банкові, у якому відкрито акредитив, і контрагентові платника. Оплата ж за непокритим (гарантованим) акредитивом забезпечується бланком за рахунок наданого їм кредиту без попереднього бронювання грошових коштів платника.
Акредитиви поділяють також на відзивні та без відзивні.
Відзивний акредитив може бути змінений або анульований банком платника за його дорученням без погодження з постачальником, без відзивний - тільки за згодою постачальника, на користь якого його відкрито. Постачальник же може відмовитися від використання акредитиву, якщо така можливість обумовлена при його оформленні. Відзивний акредитив невигідний постачальникам і на практиці використовується рідко.
Розрізняють акредитиви з оплатою документів за акцептом представника платника і без акцепту. Використання перших передбачає перевірку представником платника відвантаження товарів для оплати останнім розрахункових документів, тобто забезпечує необхідний контроль за діями постачальника. Недоліком є необхідність додаткових витрат з боку постачальника на здійснення розрахунків. Використання акредитивів без акцепту дозволяє уникнути цього недоліку, але не забезпечує платникові можливість контролювати дії постачальника. [35]
В умовах низької договірної і платіжної дисципліни суб'єктів господарювання найбільш надійними є покриті безвідривні акредитиви з акцептом документів представником платника.
Без відзивний акредитив - це такий, що змінюється або анулюється лише за погодженням постачальника.
Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним покупцем. Термін дії і порядок розрахунків акредитивами визначається договором між платником і постачальником.
Для відкриття акредитиву платник подає обслуговуючому банку заявку, в якій зазначає:
- номер договору, за яким відкривається акредитив;
- найменування постачальника і найменування банка, що виконує акредитив;
- вид акредитиву, тобто загальну назву товарів або послуг, що оплачуються за рахунок акредитиву;
- умови реалізації акредитиву (документи, види товарів тощо);
- суму акредитиву.
Висвітлення організаційно-технічних аспектів обліку розрахунків з підрядниками забезпечує облікова політика підприємства. Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.3 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності": "облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності". [1]
Таким чином під обліковою політикою слід розуміти сукупність способів ведення бухгалтерського обліку прийняту підприємством - первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування та узагальнення фактів господарського життя.
Облікова політика ВАТ "СПМК - 33" згідно п.п.25.1 П(С)Б01 розкривається у Примітках до фінансової звітності, де підприємство висвітлює обрану облікову політику шляхом опису:
а) принципів оцінки статей звітності;
б) методів обліку за окремими статтями звітності.
Зміст облікової політики оформлюється спеціальним наказом про облікову політику, який розробляє головний бухгалтер підприємства і несе відповідальність за його формування. Керівник затверджує наказ про облікову політику; несе відповідальність за його зміст; саме його підпис робить наказ про облікову політику чинним. [34]
Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані підприємством при формуванні облікової політики застосовуються всіма структурними підрозділами (включаючи виділені на окремий баланс), незалежно від місця їх розташування.
При формуванні облікової політики підприємства щодо обліку розрахунків з підрядниками слід орієнтуватися на діючи стандарти та нормативні акти (зокрема П(С)БО 11 "Зобов'язання").
Форма бухгалтерського обліку, як визначена система реєстрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них обирається підприємством самостійно з дотриманням засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
Наказом Міністерства фінансів України №356 від 29 грудня 2004р були затверджені Методичні рекомендації по застосуванню реєстрів бухгалтерського обліку, які спрямовані на узагальнення в реєстрах бухгалтерського обліку методом подвійного запису інформації про наявність та рух активів, капіталу, зобов'язань та фактів фінансово-господарської діяльності підприємств, організації та інших юридичних осіб (окрім банків; бюджетних установ), їх філіалів, відділень, представництв незалежно від форми власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу та зобов'язань, доходів, витрат, фінансових результатів.
Облікові регістри ВАТ "СГТМК - 33" (книги, відомості, журнали і тому подібне) призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації про господарські операції, що містяться в первинних документах. Вони складаються щомісячно та підписуються виконавцями і головним бухгалтером чи особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.
Формування аналітичних даних здійснюється шляхом групування однакових за економічним змістом даних первинних документів у відомостях, з яких підсумки переносяться у відповідні журнали. Деталізація аналітичної інформації в реєстрах бухгалтерського обліку може розширюватися, змінюватися. [21]
Аналітичні дані в облікових реєстрах повинні узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.
Господарські операції відображаються в облікових реєстрах ВАТ "СПМК - 33" при надходження первинних документів або підсумками за місяць, залежно від характеру та змісту операції. Підсумкові записи в журналах звірюються з даними первинних документів, які були підставою для записів, та з відомостями.
На документах, дані яких включені до облікових регістрів, ставляться номера відповідних облікових регістрів, а також порядкові номера записів в них (номер строки). В облікових реєстрах, показники яких переносяться до Головної книги або в інші облікові регістри, роблять відповідну позначку про це у відповідній строчці реєстру.
Помилки в облікових реєстрах виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст та/або цифри закреслюються та над закресленим наводиться правильний текст та/або цифри. Викреслювання здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене. Виправлення помилок повинно бути обґрунтовано надписом "виправлено" та підтверджено підписами осіб, які підписали цей реєстр з вказуванням дати виправлення. [36]
Головна книга використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів по окремим рахункам та складання фінансової звітності. До Головної книги заносяться підсумки обертів по кредиту рахунків із відповідних журналів.
В Головній книзі відображаються: сальдо на початок та кінець поточного місяця; оберти за поточний місяць по кредиту цього рахунка, які наводяться однією сумою; оберти за поточний місяць по дебету рахунка, які наводяться сумою по кореспондуючим рахункам із журналів.
Головна книга ведеться протягом календарного року та на кожний синтетичний рахунок в ній відводиться окрема сторінка. Перевірка правильності записів в Головній книзі здійснюється підрахунком суми обертів і сальдо по всім рахункам. Суми дебетових і кредитових обертів, а також сальдо по дебету і кредиту повинні відповідно дорівнюватися.
Для перевірки правильності складання облікових реєстрів ВАТ "СПМК - 33" використовує оборотну Відомість по рахункам бухгалтерського обліку, зокрема по рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками", яка складається з даних оборотів по рахункам бухгалтерського обліку Головної книги після занесення в неї оборотів з усіх журналів.
Інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) із облікових реєстрів використовується для складання фінансової звітності.
Реєстри бухгалтерського обліку побудовані відповідно кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку, що встановлена Інструкцією про використання Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999р. №291 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999р. за №893/4186.
Методичними рекомендаціями по використанню реєстрів бухгалтерського обліку передбачено використання реєстрів бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками та підрядчиками, наведених у табл. 2.1. [7]
Як видно з табл. 2.1. облік розрахунків з постачальниками та підрядчиками, покупцями та замовниками, різними дебіторами та кредиторами здійснюється в Журналі 3 (додаток Ж) та Відомостях аналітичного обліку 3.1-3.6.
У Журналі 3 відображаються обороти по кредиту рахунків:
у розділі І -16,34,36,37,38,51,62,63,68;
у розділі II - 17,52,53,54,55,61,64,67,69.
Записи у цьому журналі здійснюються на підставі підсумкових даних відомостей 3.1-3.6 та первинних документів.
Відомості аналітичного обліку ведуться в цілому за синтетичними рахунками. Облік векселів ведеться у Відомості 3.4 з їх підрозділом на отримані й видані, короткострокові та довгострокові, в національній та іноземній валюті (рахунки 16,34,51,62).
Таблиця 2.1. 
Реєстри бухгалтерського обліку розрахунків, довгострокових та поточних зобов'язань
Номера Назва та призначення реєстрів Формат бланка
Журналів Відомостей  
3 Розділ І журналу 3. Облік розрахунків за товари, На 1 сторінці
  роботи, послуги, інших розрахунків та резерву формат
  сумнівних боргів (по кредиту рахунків
16,34,36,37,38,51,62,63,68)
Розділ II журналу 3. Облік розрахунків з бюджетом, А4х1,5
  облік довгострокових і поточних зобов'язань (по кредиту рахунків 17,52,53,54,55,61,64,67,69) Теж
 3.1. Відомість аналітичного обліку розрахунків з 
  покупцями та замовниками А4 х 1,5
 3.2. Відомість аналітичного обліку розрахунків з різними 
  дебіторами Теж
 3.3. Відомість аналітичного обліку розрахунків з 
  постачальниками та підрядчиками Теж
 3.4. Відомість аналітичного обліку виданих та одержаних 
  векселів Теж
 3.5. Відомість аналітичного


Другие работы по теме: