Contribution to International Economy

  • Інвестиційна діяльність підприємства ТОВ "Грант"

Тема: Інвестиційна діяльність підприємства ТОВ "Грант"

Зміст

Вступ  5

Розділ 1 Теоретичні підходи  до визначення та оцінки інвестиційної діяльності підприємства  7

1.2 Сутність інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства  7

1.2 Форми інвестування та його економічні джерела  29

1.3 Аналіз ефективності інвестиційної діяльності підприємства  30

Розділ 2 Аналіз інвестиційної діяльності ТОВ «Грант»  36

2.1 Загальна характеристика економічної діяльності  ТОВ «Грант»  36

2.2 Аналіз інвестиційної діяльності 39

2.3 Оцінка ефективності інвестиційної діяльності ТОВ «Грант»  49

Висновки  56

Resume  59

Список використаної  літератури  60

Додатки
Вступ

 

У процесі формування ринкового середовища необхідною умовою виживання й основою стабільного становища і розвитку підприємства є здійснення ним ефективної інвестиційної політики, що передбачає можливість маневрувати фінансовими ресурсами і шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервність процесу виробництва та реалізації продукції,  на основі його постійного розширення і відновлення. Проте ряд факторів макроекономічного порядку в Україні не сприяють інвестиційній діяльності господарюючих суб’єктів, що поглиблює кризові явища в економіці. Сучасна інвестиційна діяльність підприємств характеризується значним скороченням обсягів нагромаджень, зменшенням частки прибутку підприємств, яку спрямовують на розширення виробництва. Однак, незважаючи на наявність кризових явищ у фінансово-господарській діяльності підприємств, все-таки нагромаджується певний досвід роботи в умовах ринку, відбуваються процеси приватизації і реструктуризації, пошуку нових ефективних механізмів управління, зокрема й інвестиційною діяльністю підприємства.

Розвитку теорії та практики економічного аналізу в Україні присвячено багато наукових праць, зокрема, ці проблеми вивчали М. Кужельний , Б. Литвин , Л. Лук’яненко, В. Пархоменко ,  В. Шевчук, фундаментальні питання аналізу інвестицій досліджували такі вітчизняні вчені як І. Бланк, Є. Мних, С. Покропивний, М. Скворцов, а також зарубіжні  М. Алєксєєв, Х. Андерсон, Л. Бернстайн, Ф. Вуд, Р. Ентоні, Є. Крайнєва, Д. Панков, У. Шарп,  А. Шеремет та інші. Проте зважаючи на практичну значимість  інвестицій у відтворювальному процесі підприємства й на важливість дослідження окремих аспектів теорії та практики аналізу інвестицій підприємства,- урахування особливостей протікання сучасних економічних процесів у країні, потребує проведення подальших досліджень у цій галузі, розробки   нових  підходів, оскільки виконані наукові розробки здебільшого торкаються лише окремих сторін аналізу інвестиційної діяльності, по суті не охоплюючи загальнотеоретичних питань, які б у системній формі відображали інвестиційний процес як певну структуризовану цілісність.

Враховуючи це виникає доцільність поглиблення вивчення особливостей сучасного стану та тенденцій розвитку інвестиційної політики з метою їх теоретичних узагальнень та розробки практичного механізму вирішення комплексу питань, безпосередньо  пов’язаних з аналізом інвестицій. Актуальною стає розробка такої аналітичної системи дослідження  інвестицій підприємств, яка б поєднувала використання багаторічного   досвіду світової економічної аналітики з урахуванням особливостей розвитку української обліково-аналітичної теорії та практики.  Саме науково-теоретична та практична значимість цих проблем зумовили вибір теми та цільове спрямування дисертаційного дослідження, визначити його мету  та головні завдання.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є розробка комплексної системи формування інвестиційної діяльності підприємства.

Об’єкт дослідження – Інвестиційна діяльність підприємства.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають в процесі ынвестиційної діяльності підприємства ТОВ "Грант".


Розділ 1 Теоретичні підходи  до визначення та оцінки інвестиційної діяльності підприємства

1.2 Сутність інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства

 

Процеси споживання та нагромадження капіталу займають важливе місце в стабілізації та прискоренні темпів розвитку економіки України, у вирішенні питань відтворення виробничих потужностей підприємств та забезпечення конкурентоспроможності продукції. Досвід показує, що для господарств, які споживають значну частку своїх доходів, характерні помірні темпи економічного зростання. При цьому розмір нагромадження визначається різницею між додатковою вартістю, отриманою в результаті господарської діяльності, і розміром споживання [18]. Фінансові ресурси, накопичені під час розподілу додаткової вартості, можуть знову застосовуватися в господарському обороті з метою одержання доходів [18, с. 106]. Ця частина ресурсів фактично капіталізується, тобто перетворюється на інвестиції [26, с. 50]. Її абсолютний розмір визначає можливості та масштаби здійснення інвестиційної діяльності.

Сам термін “інвестиції” в економічній літературі не завжди трактується однозначно. Він походить від латинського слова “invest”, що означає “вкладати” [14, с. 268]. У широкому значенні, інвестиції – це вкладення капіталу в тій чи іншій формі, в ту чи іншу справу для подальшого його збільшення або збереження [68, с. 9].

Накопичений досвід у галузі інвестицій поки що не знайшов належного відображення в законодавчій базі та вітчизняній практиці управління інвестиційною діяльністю. Як наслідок, існуючі невизначеності та розбіжності у трактуваннях категорій обумовлюють відповідні ускладнення при вирішенні наукових і практичних завдань. Мають місце випадки вузького і навіть неправильного тлумачення поняття інвестицій. Так, ототожнення інвестицій з капіталовкладеннями не враховує всієї їхньої багатогранності. Капіталовкладення правомірно вважати лише однією з форм довготермінового реального інвестування, яка характеризує окрему сферу інвестиційної діяльності (крім довготермінових вкладень, кошти можуть бути спрямовані на придбання цінних паперів, нематеріальних активів, на поповнення оборотних активів тощо). Також неправильним є визначення мінімального інвестиційного лага на рівні одного року [7, с. 12; 16, с. 7; 16, с. 22], оскільки інвестування може відбуватися, наприклад, через розміщення коштів у банках на депозитних рахунках, як короткотермінове позичання коштів.

Згідно із Законом України “Про інвестиційну діяльність” під інвестиціями слід розуміти всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [16] . Таке визначення в основному відповідає міжнародному підходу до розуміння інвестиційної діяльності як процесу вкладення ресурсів (благ, майнових і інтелектуальних цінностей), з метою одержання прибутку чи соціального ефекту в майбутньому.

Водночас відмітимо, що законодавче визначення неповно трактує поняття “інвестиції”. По-перше, немає сенсу в протиставленні інтелектуальних та майнових цінностей (або майна у вигляді його активів), оскільки нематеріальні ресурси, у вигляді яких інтелектуальні цінності вкладаються і використовуються підприємством, є одночасно й цінностями майновими. В економічній теорії процес інвестування, що передбачає вкладення усіх форм майнових цінностей, розглядається як “вкладення капіталу”.

По-друге, як було зазначено вище, метою інвестицій є не лише отримання прибутку або досягнення соціального ефекту, а й інші форми забезпечення розвитку і нагромадження капіталу підприємства.

Оскільки різноманітні інвестиції мають різний вплив на розвиток економічних процесів, то необхідність забезпечення ефективного управління інвестиціями потребує класифікації їх за ознаками.

Існує декілька підходів стосовно класифікації інвестицій. За складом інвестиційних ресурсів розрізняють інвестиції валові і чисті. Валові інвестиції характеризують загальний обсяг ресурсів у певному періоді, які спрямовуються на нове будівництво, придбання засобів виробництва або на приріст товарно-матеріальних запасів. Чисті інвестиції становлять різницю між валовими та сумою амортизації у певний період за всіма видами активів.

Основною ознакою поділу інвестицій за окремими формами є об’єкт вкладення капіталу. За цією ознакою в зарубіжній економічній теорії інвестиції поділяють на реальні – спрямування ресурсів у матеріальні та нематеріальні активи, що забезпечують розвиток підприємства (це основні та оборотні засоби, патенти, ліцензії, “ноу-хау” та ін., у результаті використання яких з’являються нові товари і послуги, а інвестор отримує прибуток [64, с. 11]); фінансові – вкладення коштів у різні фінансові інструменти інвестування (придбання фондових цінних паперів, цільові банківські вкладення, депозити та інші інструменти) [65, с. 15].

У Законі України “Про інвестиційну діяльність” формам інвестицій приділяється недостатньо уваги. У законодавчій базі вони вперше розглянуті в Законі України “Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»” [115]. Згідно з ним інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції”.

На нашу думку, такий розподіл потребує певного уточнення. По-перше, є некоректною заміна терміна “реальні інвестиції” на капітальні вкладення (або капітальні інвестиції), оскільки коли йде мова про капіталовкладення, як правило, під цим розуміють інвестиції на відтворення основних засобів і приріст матеріально-виробничих запасів. Проте з недавнього часу вітчизняне законодавство почало включати у це поняття і придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації [13]. У світовій практиці саме застосування терміна “реальні інвестиції” більше відповідає такому широкому тлумаченню капіталовкладень (капітальних інвестицій).

По-друге, поділ фінансових інвестицій на прямі та портфельні проведено в Законі за різними класифікаційними ознаками. Так, у зарубіжній теорії інвестицій за ознакою самостійності здійснення вони поділяються на прямі (передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об’єктів вкладень) і непрямі (здійснюються за допомогою та участю інвестиційних посередників) [37, с. 56]. Водночас за ознакою мети інвестування фінансові інвестиції поділяються на стратегічні і портфельні. Характерною рисою стратегічних інвестицій є повний контроль інвестора над об’єктом вкладення та управління ним (стратегічне управління забезпечується придбанням інвестором, наприклад, контрольного пакету акцій). Портфельні інвестиції не дають можливості такого контролю і, як правило, представлені пакетом акцій, на який припадає 10–25% власного капіталу підприємства. Мета портфельних інвестицій – приріст суми вкладеного капіталу або отримання поточного доходу [56, с. 12]. Отже, вітчизняне законодавство при класифікації інвестицій за ознаками є дещо суперечливим.

Останнім часом у світовій практиці виділяють ще дві форми здійснення інвестицій: інноваційні – спрямовані у нововведення; інтелектуальні – спрямовані в об’єкти інтелектуальної власності [46, с. 12].

У загальному випадку, класифікацію інвестицій за найбільш суттєвими ознаками можна представити такою схемою (рис. 1.1) [65, с. 22].

Оскільки інвестиції окремих господарюючих суб’єктів спрямовуються на розв’язання суттєво несхожих завдань, то справедливим є відповідний розподіл інвестицій на різні види. Зупинимося докладніше на існуючих класифікаціях реальних інвестицій. Найчастіше виділяють такі основні види:

–  інвестиції у підвищення ефективності (передбачають зниження витрат підприємства шляхом заміни устаткування, навчання персоналу чи переміщення виробничих потужностей у регіони з вигіднішими умовами виробництва тощо);

–  інвестиції в розширення виробництва (мають на меті збільшення випуску товарів для вже раніше сформованих ринків у межах існуючих виробництв);

–  інвестиції у створення нових виробництв (забезпечують випуск товарів і надання послуг, яких не було освоєно на підприємстві раніше, або ж просте вдосконалення існуючої продукції для виходу на нові ринки);


     Рис. 1.1. Класифікація інвестицій за окремими
                           ознаками

 

 

Критерії класифікації інвестицій

 

 

 

 

Об’єкти вкладення коштів

 

Характер участі в інвестуванні

 

Період інвестування

 

Форма власності інвестиційних ресурсів

 

Регіональна ознака

 

 

 

Фінансові інвестиції

Інтелектуальні інвестиції

Інноваційні інвестиції

Реальні інвестиції

 

Фінансові права

Непрямі інвестиції

Прямі інвестиції

 

Короткотермінові інвестиції

Довготермінові інвестиції

 

Приватні інвестиції

Державні інвестиції

Іноземні інвестиції

Спільні інвестиції

 

Інвестиції у вітчизняні об’єкти

Інвестиції в іноземні об’єкти

 

 

 

Види (форми) інвестицій

 

 

                                                         

 


–  інші інвестиції (спрямовані, наприклад, на відповідність виробництва екологічним стандартам, безпеки продукції тощо) [58; 17; 17].

За формами здійснення виділяють такі реальні інвестиції:

• придбання цілісних майнових комплексів (забезпечує галузеву, товарну чи регіональну диверсифікованість діяльності підприємства та “ефект синергізму”);

• нове будівництво (як правило, об’єктів із закінченим технологічним циклом за індивідуально розробленим чи типовим проектом);

• реконструкція (тобто істотне перетворення всього виробничого процесу на основі сучасних науково-технічних досягнень);

• модернізація (удосконалення і приведення активної частини основних засобів у стан, що відповідає сучасному рівню технологічного процесу, відбувається шляхом конструктивних змін машин, механізмів і устаткування).

У вітчизняній практиці неоднозначно трактується також поняття інвестиційної діяльності. Відповідно до Закону України “Про інвестиційну діяльність” вона є сукупністю практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Проте таке формулювання характеризує лише загальні риси інвестиційної діяльності на макроекономічному рівні.

Поняття інвестиційної діяльності підприємства доцільно розглядати у контексті сподівань усіх зацікавлених сторін на успішний економічний розвиток і довготермінове зростання ціни підприємства.

На нашу думку, наближення вітчизняного понятійного апарату в сфері інвестиційної діяльності до провідного досвіду зарубіжної теорії та практики інвестицій, може посприяти підвищенню ефективності управління інвестиційними процесами на підприємствах України.

Важливого значення набуває не лише розуміння сутності та мети інвестиційної діяльності, а й основних завдань управління нею на підприємстві. Необхідність забезпечення найбільш ефективних шляхів економічного розвитку підприємства на окремих етапах, що в кінцевому підсумку набуває конкретного виразу в максимізації ринкової ціни підприємства та підвищенні добробуту його власників у поточному та майбутніх періодах, обумовлює відповідні управлінські завдання інвестиційної діяльності: 1)  створення умов для підвищення та збереження високих темпів розвитку підприємства; 2)  максимізація прибутків, що залишається в розпорядженні власників підприємства; 3)  мінімізація інвестиційних ризиків за необхідного рівня дохідності інвестицій; 4)  забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій та можливостей швидкого реінвестування капіталу; 5)  формування необхідних обсягів та оптимізація структури інвестиційних ресурсів з урахуванням потреб (попиту) на довготермінову перспективу; 6)  підтримання фінансової стійкості і платоспроможності підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності; 7)  пошук шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм та проектів підприємства.

Отже, підсумуємо. Інвестиції відіграють виключно важливу роль для економічного розвитку підприємства. Вони забезпечують просте й розширене відтворення основних засобів, підвищення технічного рівня виробництва, якості та конкурентоспроможності продукції. Без них неможливе здійснення структурних змін в економіці, вирішення низки соціальних проблем, а також здійснення природоохоронних заходів.

Уточнення основних понять, що характеризують інвестиційну діяльність, сприяє чіткому розумінню досліджуваної проблеми вдосконалення управління інвестиційною діяльністю, прийняттю обґрунтованих рішень щодо напрямків активізації інвестиційних процесів на підприємстві. Ефективна інвестиційна діяльність є основою забезпечення розвитку сучасного виробництва, структурних зрушень в національній економіці, науково-технічного і соціального прогресу, вона визначає місце країни у світовому співтоваристві.

 

1.2 Форми інвестування та його економічні джерела

 

Механізм реалізації інвестиційної діяльності формується під впливом конкретних умов господарювання і призначений для організації, здійснення та збереження цієї діяльності, досягнення цілі підприємця. Цей механізм визначається формою власності (державна чи приватна), чинним законодавством, рівнем економічного розвитку національної економіки, фінансово-кредитної і банківської систем тощо.

Сутність механізму реалізації інвестиційної діяльності полягає у тому, що він є конкретним господарським інструментом (сукупністю заходів, методів, функцій), завдяки якому організовується і досягає цілі діяльність суб’єктів підприємництва. Наукові розроблення сучасних економістів структурують механізм реалізації підприємницької діяльності за певними ознаками, згідно з якими розрізняють економічний, соціальний та організаційний механізми [42, c. 63].

Економічний механізм у ринкових умовах ґрунтується на використанні вартісних інструментів (самостійне бізнес-планування, укладання угод, ціноутворення тощо). Соціальний механізм діє згідно з інтересами учасників підприємницького процесу. Організаційний механізм формує ланки організації підприємницької діяльності протягом повного життєвого циклу підприємницької структури (від її реєстрації та можливої державної підтримки до інфраструктури ринку в цілому, та можливої санації і порядку ліквідації структури). Упродовж життєвого циклу структур ці механізми діють, як єдина система здійснення, збереження і розвитку підприємницької діяльності.

Звідси організаційно-економічний механізм реалізації певного інвестиційного проекту являє собою систему взаємодії його учасників, включаючи і форми, і конкретні кількісні параметри їх взаємовідносин [23, с. 39].

У загальному випадку організаційно-економічний механізм включає:

–  нормативні документи, на основі яких здійснюється взаємодія учасників;

–  зобов’язання, взяті учасниками реалізації проекту, гарантії та санкції за порушення зобов’язань;

–  умови фінансування інвестицій, заходи щодо взаємної організаційної, а також державної підтримки проекту або його учасників;

–  особливі умови обігу продукції та ресурсів між учасниками (використання бартеру або трансфертних цін, передача основних засобів);

–  систему управління реалізацією інвестиційного проекту, що забезпечує (за можливих змін умов реалізації проекту) відповідну синхронізацію діяльності учасників, захист інтересів кожного з них та своєчасне коректування їх наступних дій;

–  основні особливості облікової політики кожного підприємства-учасника.

Механізм управління інвестиційною діяльністю повинен бути представлений, як цілісна організаційно-економічна система процесу інвестування, що є складовою частиною в загальній структурі господарського механізму підприємства. У цілому наведені визначення доцільно розглядати, як основу для формування сучасного поняття механізму управління інвестиційною діяльністю, що вимагає подальшого розвитку і адаптації. На нашу думку, механізм управління інвестиційною діяльністю становить систему основних складових, що регулюють процес розробки та реалізації інвестиційних рішень підприємства. До структури цього механізму входять ринковий механізм саморегулювання та ціноутворення на основі попиту і пропозиції на інвестиційних ринках; державне нормативно-правове регулювання інвестиційної діяльності; внутрішній механізм регулювання інвестиційної діяльності підприємства (за окремими напрямками інвестування регулювання здійснюється за допомогою розробленої інвестиційної стратегії та цільової інвестиційної політики, внутрішніх нормативів та вимог до інвестиційної діяльності за окремими її аспектами); система конкретних методів управління, за допомогою яких передбачається досягнення конкретних результатів інвестиційної діяльності [65, с. 63–64].

Механізм управління інвестиційною діяльністю складається з науково-технічних, інформаційних, соціально-економічних, організаційно-управлінських, виробничих, нормативно-правових, тактичних, стратегічних та інших взаємозалежних елементів, що забезпечують досягнення виробничого інтересу. Виходячи з цього, механізм управління інвестиційною діяльністю має бути спрямований на мотивацію і цілеспрямоване використання організаційних форм управління у виробничій і соціальній сферах. Він реалізується шляхом формування цілей, завдань, основних функцій управління, принципів його функціонування, методів, організаційної структури управління та факторів і критеріїв оцінки ефективності управління, які разом розкривають відповідний механізм управління інвестиційною діяльністю.

Основою механізму управління інвестиційною діяльністю є інвестиційна програма, яка складається із детально запланованої послідовності інвестиційних заходів, спрямованих на впровадження різних проектів для досягнення індивідуальних переваг над конкурентами:

–  діагностики зовнішнього (макроекономічного) та внутрішнього середовища (фінансовий стан, ризики, потенційні можливості тощо);

–  розробки інвестиційної стратегії та інвестиційної програми (визначення мети та інвестиційних напрямів, розробка та аналіз інвестиційних проектів – формування ресурсів, прогнозування прибутку, мотивація учасників);

–  реалізації інвестиційної програми (введення в дію та моніторинг);

–  оцінки ефективності інвестиційної програми (віддача використаних ресурсів тощо);

–  перегляду доцільності реалізації програми та її коригування.

У разі одержання негативного результату від реалізації інвестиційної програми зазначений механізм повертає інвесторів до першого етапу. Переваги конкретного механізму управління інвестиційною діяльністю характеризуються такими елементами, як його гнучкість, динамічність; синергійність, ефективність, мотиваційність тощо.


 

І. Прогнозування і планування інвестиційної діяльності

 

1.1. Дослідження макроекономічних умов здійснення інвестиційної діяльності і прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку

 

1.2. Формування інвестиційних цілей та завдань розвитку підприємства; розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності підприємства

 

1.3. Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів підприємства

 

 

ІІ. Організація формування портфеля реальних та фінансових інвестицій підприємства

 

2.1. Пошук і оцінювання інвестиційної привабливості окремих реальних проектів та інвестиційних якостей фінансових інструментів і вибір найбільш ефективних

 

2.2. Забезпечення необхідних обсягів інвестиційних ресурсів відповідно до розробленої стратегії їх формування

 

2.3. Оптимізація інвестиційного портфеля та його оцінювання і прогнозування ефективності за критеріями прибутковості ризику, ліквідності тощо

 

 

ІІІ. Реалізація інвестиційних програм розвитку підприємства

 

3.1. Обґрунтування термінів інвестування, стимулювання та оперативне управління реалізацією окремих інвестиційних проектів

 

3.2. Моніторинг (поточний контроль) реалізації окремих інвестиційних програм підприємства

 

3.3. Підготовка та прийняття управлінських рішень щодо реінвестування капіталу

 

           

Рис. 1.2. Основні функції управління інвестиційною діяльністю підприємства


Важливою складовою механізму управління інвестиційною діяльністю є формування інвестиційної стратегії розвитку підприємства.

Процес формування інвестиційної стратегії підприємства являє собою спеціальні дослідження з типовими процедурами, орієнтовний перелік яких наводиться на рис. 1.3 [16, с.70; 17, с. 20–23; 15, с. 18–19; 8, с. 192].

 

 

 

 

 

Аналіз поточного стану підприємства, його сильних та слабких сторін, що визначають особливості інвестиційної діяльності

 

Аналіз макроекономічного середовища та зовнішніх умов здійснення інвестиційної діяльності

 

 

 

 

 

Визначення періоду формування інвестиційної стратегії

 

 

 

 

 

Визначення стратегічних цілей та завдань інвестиційної діяльності

 

 

 

 

 

Розробка найбільш ефективних шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності

 

 

 

Аналіз стратегічних альтернатив інвестиційної діяльності

 

Визначення стратегічних напрямків інвестиційної діяльності

 

Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів

 

 

Уточнення інвестиційної стратегії: синхронізація послідовності й термінів досягнення окремих цілей і розв’язання стратегічних завдань

 

 

 

 

Оцінювання та добір найбільш ефективних інвестиційних проектів, що відповідають розробленій інвестиційній стратегії

 

 

 

 

 

Оцінювання результативності розробленої інвестиційної стратегії щодо можливостей досягнення поставлених цілей тощо

 

 

 

 

                     

 

Рис. 1.3. Основні етапи процесу формування інвестиційної стратегії підприємства

 

Перераховані етапи правомірні, проте вони не враховують інвестиційних ризиків, мотиваційного фактора та критеріїв ефективності. Мінливість зовнішнього середовища вимагає подальшого поглиблення теоретичного обґрунтування етапів процесу формування інвестиційної стратегії, що відповідають сучасним вимогам.

Добір і оцінювання найбільш ефективних інвестицій, що відповідають розробленій інвестиційній стратегії, здійснюється на основі сформованої підприємством інвестиційної політики щодо визначених напрямків інвестування. Раціональна реалізація інвестиційної політики є важливою запорукою успіху господарської діяльності підприємства.

 

1.3 Аналіз ефективності інвестиційної діяльності підприємства

 

 

Інвестиційна політика підприємства – це діяльність груп суб’єктів, пов’язана з визначенням сукупності підходів та рішень щодо формування інвестиційної стратегії підприємства, вибором пріоритетів у виборі джерел інвестування, напрямків та об’єктів інвестування з орієнтацією на певні категорії інвесторів (вважаючи основними елементами інвестиційної політики визначення мети інвестування, формування інвестиційної стратегії; вибір оптимальної структури джерел інвестиційних ресурсів, пошук форм інвестування, визначення ефективності інвестицій, формування механізму управління інвестиційним процесом).

Процес прогнозування і планування на майбутнє необхідного обсягу інвестиційних ресурсів передбачає обчислення величини реальних і фінансових інвестицій на розрахунковий період (рік, кілька років) та визначення конкретних джерел та методів їхнього фінансування. Масштабність і складність розрахунків на цьому етапі залежать як від обраних методів оцінки необхідних ресурсів, так і від можливих варіантів конкретної економічної ситуації на ринку та на підприємстві.

Якщо за кількісними та якісними характеристиками попит ринку задовольняється повністю і немає потреби у збільшенні обсягу виробництва, здійснюється просте відтворення основних засобів переважно за рахунок амортизаційних відрахувань. Обсяг капіталу обчислюється на підставі інформації про реальні ціни на нове устаткування, при цьому обов’язково враховується вартість його монтажу.

 

 

І. Визначення загального обсягу необхідних інвестиційних ресурсів

 

 

Оцінювання необхідного обсягу фінансових ресурсів

для реального інвестування на основі:

а) балансового методу

б) методу аналогій

в) методу питомої капіталомісткості продукції підприємства

 

 

1.2. Визначення потреби в інвестиційних ресурсах для здійснення фінансових інвестицій

 

 

1.3. Визначення загальної суми резерву капіталу з урахуванням стадій та термінів реалізації інвестиційних проектів

 

ІІ. Вивчення можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел

 

ІІІ. Визначення методів фінансування окремих інвестиційних програм та проектів

 

ІV. Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів підприємства

 

Рис. 1.4. Основні етапи розробки стратегії формування інвестиційних ресурсів підприємства

При визначенні загального обсягу необхідних інвестиційних ресурсів обов’язково включають фінансові інвестиції підприємства (прогнозуються, виходячи з їх величини та темпів приросту в минулому) і суму резерву капіталу в розмірі 10–12 % від сукупної потреби в коштах, з урахуванням стадій та термінів реалізації інвестиційних проектів підприємства. Розрахунки доцільно здійснювати для мінімально необхідного обсягу ресурсів (наприклад, без набуття обладнання, приміщень, технологій у власність), достатнього обсягу запасів та максимально необхідної суми активів, що дає змогу придбати їх у власність.

Наступний етап розробки стратегії передбачає оцінювання можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних, позикових або залучених джерел (рис. 1.5) [34, с. 86].

У розвиненій економіці одним із основних джерел формування ресурсів є власні кошти підприємства, проте криза неплатежів та інфляція в Україні суттєво обмежує використання як прибутку, так і амортизаційного фонду внаслідок недостатньої індексації балансової вартості основних засобів. Як показує практика, самофінансування використовується переважно для реалізації невеликих проектів, а також для здійснення фінансових інвестицій.

Залучення банківських кредитів економічно вигідно, насамперед, при інвестуванні у короткотермінові реальні проекти з високою нормою дохідності, проте їх перетворення на реальне джерело інвестиційних ресурсів можливе лише за низької реальної відсоткової ставки за ними, а саме – 10–12 % річних [19, с. 474], а також при відстроченні виплат до закінчення освоєння виробничих потужностей [55, с. 78].

Таку нову форму фінансування, як фортфейтинг, вигідно і доцільно використовувати для придбання нового обладнання, коли необхідна значна відстрочка платежу.


 

                  Рис. 1.5. Джерела формування інвестиційних ресурсів
                            підприємства

 

 

Джерела формування інвестиційних ресурсів підприємства

 

 

 

Залучені

 

Позикові

 

Власні

 

 

4. Внески сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів до статутного  фонду підприємств неакціонерної організаційно-правової форми.

3. Безоплатно надані державними органами та комерційними структурами кошти на цільове інвестування.

2. Емісія інвестиційних сертифікатів інвестиційних фондів та компаній.

1. Емісія привілейованих та простих акцій підприємства.

 

7. Кошти фізичних осіб.

6. Інвестиційний селенг.

5. Інвестиційний лізинг.

4. Податковий інвестиційний кредит.

3. Цільовий державний кредит, спрямований на конкретний вид інвестування.

2. Емісія облігацій підприємства.

1. Довготермінові кредити банків та інших кредитних інститутів (включно з фортфейтингом та іноземними кредитами).

 

6. Іммобілізована в інвестиції частина надлишкових оборотних активів.

5. Реінвестована шляхом продажу частина основних засобів.

4. Раніше здійснені довготермінові фінансові вкладення, термін яких минає в поточному періоді.

3. Страхова сума відшкодування збитків, спричинених втратою майна.

2. Амортизаційні відрахування.

1. Частина чистого прибутку, що спрямовується на виробничий розвиток.

                                                 

 


Акціонерні товариства в Україні можуть випускати облігації, але на суму не більше 25 % від розміру статутного фонду і за умови повної оплати всіх раніше випущених акцій, а емісійний дохід понад емісійну вартість облігацій обкладається податком на прибуток. Внаслідок невизначеності прогнозів економічного розвитку України, виникає також складність при встановленні ставки дохідності за облігаціями. Отже, це джерело формування ресурсів можуть використовувати лише переважно великі підприємства.

У розвиненій ринковій економіці використання такого джерела як лізинг становить 25–30 % загальної суми позичкового капіталу на підприємстві. Лізинг дає змогу заощаджувати на витратах, пов’язаних із володінням майном, встановлювати гнучкі лізингові платежі. Однак у кінцевому підсумку лізингова угода, як правило, виявляється дорожчою, ніж кредит, оскільки передбачає комісійну винагороду за надані послуги.

Емісія акцій дозволяє акумулювати достатній капітал для здійснення великомасштабних інвестицій за умови значної диверсифікації інвестиційної діяльності. У такий спосіб можуть залучити капітал акціонерні товариства, які мають високу репутацію і бажають значно збільшити обсяги виробництва. Випуск відкритим акціонерним товариством усіх видів акцій здійснюється в розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства в разі перетворення останнього в акціонерне товариство. Зазначимо, що привілейовані акції можуть бути випущені на суму, що не перевищує 25 % статутного фонду акціонерного товариства (до недавнього часу ця величина складала 10 %).

Проте внаслідок недовіри потенційних акціонерів, невисоких дивідендів за акціями, через загальну нерозвиненість вторинного ринку цінних паперів в Україні, а також небезпеку втрати управлінського контролю з боку засновників підприємства, емісія акцій поки що не перетворилася на потужне джерело ресурсів для вітчизняних підприємств.

Вибір методу інвестування діяльності підприємства, а також наступний процес оптимізації структури джерел формування інвестиційних ресурсів безпосередньо пов’язаний із урахуванням позитивних та негативних особливостей використання капіталу з різних джерел за відповідних організаційно-правових форм ведення бізнесу.

На останньому етапі розробки стратегії формування інвестиційних ресурсів здійснюється оптимізація структури джерел засобів підприємства. У сучасній практиці оптимальною вважається структура капіталу, за якої забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом рентабельності активів підприємства і коефіцієнтом його фінансової стійкості, тобто являє собою таке співвідношення використання власних та запозичених засобів, за якого максимізується ринкова вартість підприємства.

Останнім часом у наукових дослідженнях проблемі оптимізації структури капіталу приділяють значну увагу [14; 27; 39; 63; 64]. Оскільки загальна вартість капіталу залежить від вартості окремих її компонентів, то виникає логічне питання про можливість та доцільність управління структурою капіталу підприємства. Щодо розв’язання даного питання побутують протилежні погляди та підходи.

 

 


Розділ 2 Аналіз інвестиційної діяльності ТОВ «Грант»

 

2.1 Загальна характеристика економічної діяльності  ТОВ «Грант»

 

ТОВ «Грант» станом на 31.12.2009 року складає 109809,1 тис. грн. та вiдповiдає вимогам дiючого законодавства.

Інформація про основні види продукції або послуг, що їх виробляє чи надає емітент, перспективність виробництва окремих товарів, надання послуг

Основною продукцiєю ТОВ «Грант» є сiльськогосподарськi трактори рiзних модифiкацiй, зокрема: - енергонасиченi колiснi та гусеничнi трактори загального призначення класу 3-4 т.с. рiзних модифiкацiй; - орно-пропаснi трактори потужнiстью 120 к.с, - запаснi частини для тракторiв виробництва ТОВ «Грант», - сталевi та чавуннi вiдливки, гарячi штампування для iнших пiдприємств, що постачаються по кооперацiї. Виробництво зазначеної продукцiї є перспективним для народного господарства України в зв'язку з посиленням уваги державних органiв до сiльськогосподарської галузi, однак потребує пiдвищення рiвня конкурентоспроможностi та якостi готової продукцiї. Збут продукцiї є сезонним, тому виробництво має нерiвномiрну загрузку по мiсяцям року. Основними споживачами продукцiї є сiльськогосподарськi пiдприємства та фермери України, Росiї, Казахстану, деяких країн СНГ. Продаж продукцiї здiйснюється переважно за допомогою торгового партнера "Торговий дiм ТОВ «Грант», безпосередньо пiдприємством шляхом укладання контрактiв зi споживачами та фiнансовими посередниками, через дилерську мережу. Протягом 2009 р. сiльськогосподарське машинобудування продовжувало перебувати в кризi через колишню орiєнтацiю виробництва на значнi обсяги виготовлення продукцiї та недосконалу полiтику Урядiв держави. Свiдченням цього є обмеження державної фiнансової пiдтримки галузi, лiквiдацiя та банкрутство ряду пiдприємств Київщини та iнших регiонiв України, значне скорочення обсягiв виготовлення продукцiї та кiлькостi працюючих у галузi, орiєнтацiя на зарубiжну сiльськогосподарську технiку, зупинка технiчного переозброєння пiдприємств галузi та iншi негативнi наслiдки. Усi зазначенi наслiдки товкнулися i ТОВ «Грант», який тривалий час знаходиться у тяжкому станi.  Основними джерелами отримання сировини та комплектуючих є пiдприємства та комерцiйнi структури України, за виключенням поставок двигунiв та деяких елементiв гiдрообладнання, якi пiдприємство отримує з Росiї та країн Європи. Значна частина сировини та комплектуючих є доступними через наявнiсть декiлькох постачальникiв, однак окремi складовi (мости, двигуни, спецiальна гiдроапаратура) постачаються пiдприємствами-монополiстами та викликають занепокоєнiсть щодо цiни та термiнiв поставки комплектуючих.

Інформація щодо істотних проблем, які впливають на діяльність емітента

Основна проблема, яка суттєво впливає на дiяльнiсть Товариства, полягає у вiдсутностi достатнiх обiгових коштiв для стабiлiзацiї роботи пiдприємства та його розвитку. Це пов'язане з низкою платоспроможнiстю вiтчизняних сiльгоспвиробникiв, неефективною системою довгострокового кредитування пiдприємств, неувагою державних органiв до проблем сiльського господарства, невизначенiстю зовнiшньополiтичного курсу України, технiчним рiвнем, якiстю та вартiстю виробленої продукцiї. Вирiшення зазначених проблем спочатку на державному рiвнi, а в подальшому на пiдприємствi дасть змогу здiйснити перехiд виробництва на мiлко серiйний випуск, оновити виробничi потужностi, впровадити новi технологiї та згодом перейти на випуск нової конкурентоспроможної технiки, яка буде користуватися попитом.

Інформація про факти виплати штрафів і компенсацій за порушення чинного законодавства

У 2009 роцi " ТОВ «Грант»" було сплачено штрафiв, пенi, неустойок на загальну суму 1225,9 тис. грн. (Ф № 5 ст. 470).

Опис обраної політики щодо фінансування діяльності емітента

Фiнансування пiдприємства у звiтному перiодi здiйснювалося за рахунок коштiв, отриманих вiд реалiзацiї продукцiї, та кредитних коштiв. В кiнцi 2008 року був здiйснений випуск облiгацiй на суму 110,0 млн. грн. з обмеженим колом розповсюдження та частково проведене розмiщення облiгацiй на суму 58991,0 у 2008 роцi та на суму 24620,0 тис.грн. - у 2009 роцi. У звiтному роцi розмiщенi облiгацiї на загальну суму 83611,00 тис.грн. були викупленi товариством. Структура власного капiталу ТОВ «Грант» на кiнець 2009 роцi становила: 109 809,1 тис грн (у тому числi статутний капiтал - 4350,0 тис.грн.). Довгостроковi кредити банкiв - 85 341,5 тис грн., короткостроковi кредити банкiв - 39299,9 тис.грн. Чистий доход вiд реалiзацiї продукцiї за звiтний рiк становив 369470,2 тис.грн., собiвартiсть реалiзованої продукцiї склала 337883,3 тис.грн., при цьому пiдприємство отримало валовий прибуток у сумi 31586,9 тис.грн. В цiлому отриманих коштiв вiд господарської дiяльностi на фiнансування пiдприємства не вистачило и за результатами його дiяльностi отриманi збитки в обсязi 21779,8 тис.грн. Наступного року для покращення лiквiдностi пiдприємства планується декiлька збiльшити обсяг виробництва та реалiзацiї продукцiї, зменшити собiвартiсть продукцiї за рахунок реорганiзацiї виробництва, скорочення зайвих основних фондiв, переходу на автономнi системи опалення та водовiдведення, економiї всiх видiв ресурсiв, зменшити не виробничi витрати, здiйснити ряд iнших заходiв для виходу на беззбиткову дiяльнiсть.

Інформація про вартість укладених, але ще не виконаних договорів (контрактів)

За 2009 рiк укладених, але не виконаних господарських договорiв не має.

Прогнози та плани щонайменше на рік про діяльність емітента

Основнi завдання ТОВ «Грант» на 2010 рiк: - забезпечити у 2010 роцi отримання позитивних фiнансових результатiв, передбачених бiзнес-планом; - виконати комплекс заходiв, щодо пiдвищення ефективностi маркетингової стратегiї, для збiльшення обсягiв продажу тракторiв; - збiльшити обсяги реалiзацiї продукцiї на експорт, у першу чергу в Росiю та середньо-азiатськi країни СНД; - забезпечити постійний контроль за рiвнем витрат, передбачених бiзнес-планом на 2009 рiк, з коригуванням їх розмiру вiдповiдно з досягнутими показниками; - виконати заходи, направленi на пiдвищення рiвня конкурентоспроможностi та якостi тракторiв, в т.ч. проведення окремих наукових та дослiдних робiт; - скоротити невиробничi витрати на пiдприємствi .

Інша інформація, що може бути істотною для оцінки інвестором фінансового стану та результатів діяльності емітента

В 2010 роцi Кабiнетом Мiнiстрiв України планується завершити приватизацiю ТОВ «Грант» шляхом продажу державного пакету акцiй Товариства обсягом 27,62% статутного фонду. Це може викликати зацiкавленiсть iнвесторiв до найбiльшого в Українi виробника сiльськогосподарських тракторiв та iнших енергетичних засобiв для рiзних галузей народного господарства. Примiтки до iнформацiї про цiннi папери Органiзацiйно оформленого ринку для простих iменних акцiй емiтента не iснує. Товариством не подавались заяви органiзаторам торгiвлi цiнними паперами для допуску до котирування, керiвництво товариства не має намiр подати таку заяву. Свiдоцтво про реєстрацiю випускiв простих iменних акцiй: № 35/1/95 вiд 31.01.1995р.(17400280 шт. на суму 4350070,00 грн.) було анульовано при обмiнi свiдоцтв про реєстрацiю випускiв цiнних паперiв у зв'язку з визначенням форми випуску акцiй.

2.2 Аналіз інвестиційної діяльності

 

Інвестиційна політика спирається на систему проектування та продукцію цієї системи – проекти. Для обґрунтування інвестиційного проекту ведеться пошук та відбір найновіших досягнень науково – технічного прогресу, найбільш ефективних, сприятливих росту виробництва на нову ступінь технічного розвитку. У часовому розрізі аналізуються періоди створення виробничих потужностей, необхідні об’єми інвестицій, період переходу на обґрунтовані  технології, період освоєння виробничих потужностей та динаміка надходження прибутку від випуску істотно нової продукції.

Для всіх проектів передбачений строк освоєння капітальних вкладень – один рік. Це означає, що протягом першого року з моменту початку фінансування проекту будуть проведені необхідні роботи (реконструкція будинків і споруджень, закупівля й установка необхідного обладнання, придбання необхідних оборотних коштів).

Слідом за бізнесом–ідеєю проекту необхідно визначитися з тим, яким складом й обсягом коштів (основних оборотних) можна реалізувати цю ідею. Потім варто відповісти на інше, не менш важливе питання за рахунок чого буде фінансуватися проект.

 Нарешті, треба проаналізувати яка буде віддача від інвестування зібраної суми коштів у придбані основні й оборотні кошти. Важливість останнього питання найбільш істотна, оскільки у нього може існувати альтернативна можливість інвестування коштів.

 Проведемо аналіз фінансової  частини  інвестиційного проекту, вихідні показники представлені у вигляді табл.2.1.

Таблиця 2.1

Вихідні показники інвестиційного проекту

Тривалість проекту по роках

6

Загальний обсяг інвестиції (грн.)

843 100

Частка інвестицій в основні засоби , у відсотках

65%

Залишкова вартість основних засобів, у відсотках

12%

Частка власного капіталу в структурі фінансування

45%

Вартість власного капіталу

20%

Вартість позикового капіталу

16%

Доход підприємства в перший рік (грн.)

1879428

Частка змінних витрат у ціні продукції (доході)

38 %

Оборотність дебіторської заборгованості

70днів

Оборотність кредиторської заборгованості

90днів

Коефіцієнт виплати дивідендів

30%

 

Визначимо загальний об’єм інвестицій, тобто суму всіх інвестиційних витрат, прямих інвестиції, супутні інвестиції, інвестиції в НДР.Всю сукупність інвестиційних потреб ми представимо  у вигляді спеціального плану графіка потоку  інвестицій  (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Інвестиційні потреби ТОВ «Грант»

Інвестиційні потреби

Сума (грн.)

вкладеться в основні засоби:

550 000

Устаткування й механізми, установка й налагодження устаткування

538 900

Ліцензії й технології

8 200

Проектні роботи

1 600

Навчання персоналу

1 300

Вкладення в оборотні кошти

293 100

Загальний обсяг інвестицій

843 100

 

Кредитний інвестор “West European Investment Group ” пропонує ТОВ «Грант» кредит під 16 відсотків річних строком на 6 років при піврічній схемі повернення боргу.

Підприємство планує залучити  463 705 грн. ТОВ «Грант» фінансуватиме проект частково за рахунок власних коштів і частково за рахунок  кредиту від інвестора “West European Investment Group” у відповідності зі структурою джерел фінансування (табл.2.3).

Таблиця 2.3

Джерела фінансування інвестиційного проекту

Спосіб фінансування

Питома вага, %        

Сума,

грн.

Вартість капіталу, %

Власний капітал

45

379395

20

Позиковий капітал

55

463705

16

Усього

100

843100

В подальшому  необхідно скласти  графік обслуговування боргу. У рамках цього проекту приймається, що кредит обслуговується по амортизаційній схемі при піврічній виплаті. Це означає, що ТОВ «Грант»  що півроку зобов'язане виплачувати ту саму суму грошей, що складається зі сплати відсотків і погашення основної частини боргу. Для складання графіка обслуговування боргу, насамперед необхідно обчислити величину річної виплати. При розрахунку цієї суми використовується прийом дисконтування. Він полягає в тому, що наведена на цей момент сума всіх платежів повинна бути рівній сумі кредиту.

Величина РМТ може бути обчислена за допомогою рівняння:

                      ,                                 (2.1)

де      РМТ — невідома величина річної виплати,

 S — величина кредиту,

  i  —  процентна ставка кредиту,

 n  — кількість періодичних платежів.

 Рішення цього рівняння можна зробити за допомогою фінансових таблиць або електронного процесора Excel.  Для ТОВ «Грант» сума річного платежу дорівнює 61531,34  грн.  Обслуговування боргу представлене у табл. 2.4

Таблиця 2.4

Графік обслуговування боргу

  • Физика
  • Физкультура и спорт
  • Филология
  • Философия
  • Химия
  • Экономика
  • Электроника

  • Если Вы желаете пообщаться с нашими менеджерами, но не хотите тратить деньги на телефон, тогда абсолютно бесплатно заказывайте услугу "Хочу, чтобы мне перезвонили"

    Contribution to International Economy

    Період

    Початковий баланс боргу

    Погашення боргу

    Відсотки

    Піврічна виплата

    Кінцевий баланс боргу

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    1

    463 705

    24 435

    37 096



    Другие работы по теме:

    Страноведение