Contribution to International Economy

  • Удосконалення формування та використання прибутку на ВАТ «Запоріжсталь»

Зміст

Вступ   3

Розділ 1. Теоретичні засади прибутку підприємства  4

1.1. Сутність прибутку та його види   4

1.2. Порядок формування, розподілу та використання прибутку  9

1.3. Основні показники прибутковості 20

Розділ 2. Аналіз формування та використання прибутку на ВАТ «Запоріжсталь»   22

2.1. Техніко-економічна характеристика ВАТ «Запоріжсталь»   22

2.2. Аналіз господарської діяльності ВАТ «Запоріжсталь»   30

2.3. Аналіз факторів прибутковості та порядку використання прибутку на ВАТ «Запоріжсталь»   33

Розділ. 3. Шляхи удосконалення формування та використання прибутку на ВАТ «Запоріжсталь»   41

3.1. Удосконалення методі управління прибутком на ВАТ «Запоріжсталь»   41

3.2. Створення дилерської мережі як напрямок підвищення прибутковості ВАТ «Запоріжсталь»   44

Висновок  50

Список використаних джерел   52

 

 


Вступ

Становлення і розвиток ринкових відносин суттєво  змінюють економічне, правове та інформаційне середовище функціонування підприємницьких структур незалежно від їх фінансової діяльності  та форми власності. Перехід до ринкової економіки проходить  сьогодні в дуже складних умовах економічної політики, в тому числі і у реформуванні власності.

Попри всі труднощі міцніє і набуває цілісності  правова база , що забезпечує  фінансово-кредитні відносини та фінансову діяльність суб’єктів господарювання, що є методологічною основою курсової роботи.

Теоретичною основою дослідження є наукові роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, що призначені вирішенню проблеми удосконалення  формування та використання прибутку акціонерних товариств.

В даний час підвищується самостійність підприємств, їх економічна  і юридична відповідальність. Головною метою даної роботи є - оцінити фінансову діяльність акціонерного товариства, їх сутність та порядок формування прибутку АТ та джерела їх фінансування.

При проведені  оцінки були використані прийоми та методи: порівняльний аналіз, аналіз коефіцієнтів (відносних показників).

Предметом дослідження є фінансова діяльність акціонерного товариства: тобто теоретичні та методологічні аспекти.

Об’єктом дослідження виступає  організація і методологія оцінки формування, розподілу та використання прибутку на ВАТ «Запоріжсталь».

 


Розділ 1. Теоретичні засади прибутку підприємства

1.1. Сутність прибутку та його види

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії «ви­трати виробництва». Прибуток — це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття ви­трат виробництва. Уособлення частини вартості продукції у вигля­ді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх приймає національний дохід за його первинного розподілу і на­ступного перерозподілу, неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві.

Необхідний і додатковий продукт — це категорії виробництва. Для з'ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що ле­жить в основі поділу чистого продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального виробництва, на необхідний і додатковий. Протягом необхідного часу забезпечується створення «... фонду життєвих кош­тів або робочого фонду, що необхідний робітнику для підтримання і відтворення його життя і що за всіх систем суспільного виробництва він сам постійно повинен виробляти й відтворювати».

Додатковий продукт — це вартість, створювана безпосеред­німи виробниками понад вартість необхідного продукту. Додат­ковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку. У необ­хідному й додатковому продукті втілено заново створену вар­тість, грошове вираження якої становить національний дохід.

Прибуток — це частина додаткової вартості, виробленої і реа­лізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалі­зована і набере грошової форми.

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необ­хідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма прояву вартості додаткового продукту. Прибуток підпри­ємств сфери матеріального виробництва — це частина національ­ного доходу.

Фактори, що безпосередньо впливають на обсяг реалізації і, в остаточному підсумку, прибуток підприємства, можна умовно підрозділити на три групи:

Виробничі фактори - пов'язані з обсягом виробництва, його ритмічністю, матеріальною, науково-технічною й організаційно-технічною оснащеністю, і відповідно з якістю продукції, її асортиментами й структурою й т.д.

Комерційні фактори - охоплюють у широкому смислі поняття маркетингу: укладання господарських договорів на основі вивчення діючої й перспективної кон'юнктури ринку, цінове регулювання збуту, його організаційно-економічне забезпечення. Надійність прогнозу комерційних факторів опирається, з одного боку, на страхування ризиків (в основному, ризиків втрати майна, зриву поставок, віддалення або відмови від платежу), з іншого боку - на залучення надійних платоспроможних клієнтів (замовників, покупців), що вимагає певних поза виробничих витрат (представницьких, на рекламу й ін.).

Фінансові фактори, що охоплюють і виторг від реалізації продукції (послуг), і підприємницький доход від усіх видів діяльності, включають: форми розрахунків; цінове регулювання, у тому числі уцінку у випадку уповільнення реалізації; застосування штрафних санкцій; вивчення й стягнення дебіторської заборгованості, а також забезпечення ліквідності інших активів; залучення кредиту банку або коштів із централізованих резервів; стимулювання залучення грошових ресурсів на фінансових ринках - доходів від цінних паперів, внесків, депозитів, оренди й інших фінансових вкладень. При цьому чим швидше і повніше надходження доходів, тим ефективніше вся діяльність.

Управління прибутком є важливою частиною економіки господарюючого суб'єкта. Розподіл прибутку є зворотнім боком процесу виробництва. Наскільки вдалим буде цей процес, настільки буде при незмінних умовах зростати ефективність виробництва. Найбільш складним є механізм розподілу прибутку на підприємствах колективної форми власності, оскільки він повинен будуватися з урахуванням багатьох факторів. Процес управління прибутком підприємств колективної форми власності, складовою частиною якого є дивідендна політика передбачає вибір оптимальної системи розподілу, яка б задовольняла  загальновиробничі інтереси підприємства у поєднанні з інтересами співвласників, причому ці інтереси є специфічними в залежності від організаційно-правової  форми колективної власності.

 Одним з методологічних підходів до вирішення цього питання має стати узагальнення існуючого досвіду з адаптацією його до вітчизняних умов. На практиці кожне підприємство повинне підійти до цієї проблеми, виходячи з притаманних йому особливостей та зовнішніх факторів впливу.

 Прийняття рішень стосовно розподілу прибутку повинно орієнтуватись на об'єктивні чинники сьогодення. Криза, що охопила сферу господарської діяльності, інвестування, кредитування, і з якої до сих пір не може вийти економіка України, спричиняє необхідність вироблення такої політики розподілу прибутку, яка дозволила б підприємству максимум зусиль спрямувати на підтримку рівня платоспроможності працюючих громадян.

 Далекоглядна розподільча політика, крім того, повинна передбачати можливість акумуляції коштів для забезпечення джерел розширеного відтворення власного виробництва. В умовах нестабільної економіки прибуток є джерелом утворення обов’язкових резервних фондів для підтримки платоспроможності підприємства. Беззаперечним фактором впливу на розподільчу політику підприємств є система оподаткування його доходів. Чим більше податковий тиск на підприємство, тим менше наявних доходів включаються у розподільчий процес. На схемі 1. відтворений узагальнений процес управління прибутком  в умовах акціонерного товариства. Вона надає уяву про два пов’язані між собою процеси: розподіл прибутку і формування оптимальної структури капіталу акціонерного товариства. Як правило оцінки і рішення у цих сферах приймаються вищим керівництвом компанії, тому що вони визначають довгострокову життєдіяльність фірми.

Підприємство прагне досягти певного обсягу прибутку з огляду на доходи та витрати. Обґрунтування прибутку передбачає визначення необхідного та можливого прибутку.

Необхідний прибуток – забезпечує поточні потреби підприємства (на відшкодування витрат, сплату податків, виробничий і соціальний розвиток підприємства).

Можливий прибуток – це такий обсяг прибутку, який підприємство може реально отримати за конкретних умов господарювання.

 

Рис 1.1. Схема управління прибутком

Верхній сегмент відображає розподіл прибутку від основної діяльності між власниками, кредиторами і реінвестуванням в бізнес. На кожний елемент тут впливають поточні і минулі рішення, а також фінансова політика. Критичним моментом являється відносний розмір дивідендів що сплачуються, оскільки це безпосередньо впливає на можливості альтернативного використання прибутку для росту інвестицій.

 


1.2. Порядок формування, розподілу та використання прибутку

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток. Найбільш повне, на нашу думку, визначення балансового прибутку було дано в статистичному щорічнику України за 1996 рік. "Балансовий прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій".

Отримання балансового прибутку було пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства (рис. 1.2).

По-перше, це основна діяльність, її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток займав основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначався відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства мали місце деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг, її визначали як прибуток від іншої реалізації.

Прибуток від іншої реалізації міг бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховувався так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховувався відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислювався як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключали витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір).

Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації міг значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди.

По-третє, це діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мали тенденцію до зростання, що було обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

На обсяг названого прибутку справляв вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування. Слід зазначити, що з другого півріччя 1997 р. прибуток, отриманий від володіння корпоративними правами та державними цінними паперами суб'єктами господарювання, оподатковується.

По-четверте, це діяльність, пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств.

З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в методиці визначення прибутку підприємств.

Облік і визначення фінансових результатів - прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається) міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

На рис. 1.2 наведено структурно-логічну схему формування прибутку від реалізації продукції, а також названо основні показники, що впливають на прибуток від реалізації.

 

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).
Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.

Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.
Розглянемо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох, чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

На рис. 1.3 зображено схему розподілу балансового прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів. З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишався в розпорядженні підприємств, впливали: абсолютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, податок на прибуток).

 

Прибуток, що залишався в розпорядженні підприємства, не дорівнював чистому прибутку. Чинні нормативні акти визначали, що за рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках:

за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів;

за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;

за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);

за прострочені банківські позички;

за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

за інші порушення.

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання у різних сферах економіки стягувалися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосувалося комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток - це частина прибутку, що залишався в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій).

Використання чистого прибутку підприємство могло здійснювати через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також був розподіл чистого прибутку частково через попереднє формування цільових фондів, а частково шляхом безпосереднього фінансування витрат.
На рис. 1.4 зображено структурно-логічну схему використання чистого прибутку підприємства, до введення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

 

За рахунок чистого прибутку підприємство формувало ряд цільових фондів, кошти яких спрямовували на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснювалося безпосередньо.

Принципове значення в розподілі чистого прибутку мало досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворювалися, а їхню величину можна було встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи заходів. За адміністративної системи управління економікою здійснювалось державне регулювання співвідношення фондів нагромадження і споживання.
Після ліквідації адміністративної системи управління використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначалися самостійно кожним суб'єктом господарювання. Відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року, в 1995, 1996, 1997 (перше півріччя) державне регулювання використання чистого прибутку здійснювалося досить активно і в основному суто економічними інструментами, зокрема:

* зменшенням суми податку на прибуток (до 20%) у разі використання прибутку на фінансування реконструкції та модернізації активної частини основних фондів;

* зменшенням оподатковуваного прибутку (до 10% від суми балансового прибутку) за умови використання прибутку на збільшення власних оборотних коштів (поширювалось тільки на державні підприємства);

* зменшенням оподаткованого прибутку на суму прибутку, спрямованого на покриття витрат для утримання об'єктів соціально-культурного призначення, а також витрат на благодійну діяльність.

З реформуванням бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в розподілі й використанні прибутку підприємств (рис. 1.5).

 

Визначення чистого прибутку підприємства здійснюється виключенням із загальної суми прибутку тільки податку на прибуток. Отримання і сплата штрафів тепер враховуються при визначенні прибутку від іншої операційної діяльності, тобто в процесі формування прибутку. Отже, сплата штрафів підприємством безпосередньо не впливає на обсяг його чистого прибутку, як це мало місце раніше.

Згідно з прийнятими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не передбачено формування за рахунок прибутку ряду цільових фондів, як це мало місце раніше. Передбачено облік використання чистого прибутку на створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, інші напрямки використання.


1.3. Основні показники прибутковості

Показники прибутковості характеризують здатність організації отримувати прибуток на вкладений капітал. Вони є індикаторами фінансового стану та ефективності управління організацією. До основних показників прибутковості належать:

1) коефіцієнт валового прибутку (рентабельність за маржинальним доходом, GROSS PROFIT MARGIN). Показує рівень прибутковості на кожну гривню обсягу продажу фірми, тобто характеризує дохідність організації:

Квп= ВП / П * 100,

де Квп – коефіцієнт валового прибутку;

ВП – валовий прибуток;

П – обсяги продажу;

2) коефіцієнт операційного прибутку (рентабельність за операційним прибутком, OPERATING PROFIT MARGIN). Дає змогу точніше відобразити прибутковість виробничої діяльності організації, оскільки на нього не впливають особливості чинної системи оподаткування:

Коп= ОП / П * 100,

де Коп – коефіцієнт операційного прибутку;

ОП – операційний прибуток;

П – обсяги продажу;

3) коефіцієнт чистого прибутку (рентабельність за чистим прибутком, NET PROFIT MARGIN). Основний показник прибутковості, оскільки характеризує реальну прибутковість організації. Цей коефіцієнт свідчить про вміння управляти організацією так, аби за рахунок отриманого доходу не тільки відшкодувати витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, операційні витрати, витрати за користування залученими коштами, але і мати прибуток достатній аби компенсувати власникам ризик вкладання капіталу в дану організацію:

Кчп= ЧП / П * 100,

де Кчп – коефіцієнт чистого прибутку;

 ЧП – чистий прибуток;

П – обсяги продажу;

4) окупність інвестицій (відношення прибутку до загальної суми активів, RETURN ON INVESTMENT). Показує, наскільки ефективно здійснюється управління фінансами організації з погляду використання джерел прибутку:

Оі = ЧП / А * 100,

де Оі – окупність інвестицій;

ЧП – чистий прибуток;

А – загальна сума активів;

5) окупність власного капіталу (прибуток на акціонерний капітал, RETURN ON EQUITY). Дає змогу оцінити прибутковість вкладання коштів в дану організацію:

Овк = ЧП / ВК * 100,

де Овк – окупність власного капіталу;

ЧП – чистий прибуток;

ВК – власний капітал.


Розділ 2. Аналіз формування та використання прибутку на ВАТ «Запоріжсталь»

2.1. Техніко-економічна характеристика ВАТ «Запоріжсталь»

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» — одне з найбільш великих промислових підприємств України. Його продукція — гарячекатані й холоднокатані рулони — добре відомий і користується попитом у споживачів на внутрішньому ринку й у багатьох країнах миру. Основними споживачами продукції комбінату є виробники зварених труб, підприємства автомобільного, сільськогосподарського, транспортного машинобудування, виробники побутової техніки.

Міжнародне визнання ВАТ «Запоріжсталь» у діловому світі підтверджено численними призами й сертифікатами.

Спеціалізація комбінат - високоякісний сталевий г/к рулон, г/к аркуш, х/к аркуш, х/к рулон товщиною 0,5—8,0 мм із вуглецевих, низьколегованих, легованих і нержавіючих сталей, а також сталева стрічка й жерсть . Основними споживачами продукції комбінату є виробники зварених труб, підприємства автомобільного, сільськогосподарського, транспортного машинобудування, виробники виробів побутової техніки й метало сервісні центри.

Комбінат займає стійке положення на ринку, рік за роком просуваючись нагору в списку найбільших виробників стали. Основні зусилля фахівців «Запоріжсталі» спрямовані на освоєння нових ринків і видів продукції, зміцнення позитивного іміджу підприємства, розширення географії поставок. Основа успіху — строге дотримання й постійне вдосконалювання технологічних процесів, висока якість продукції, що випускається, чітке виконання договірних зобов'язань, орієнтація на потребі ринку й уміле впровадження ринкових механізмів керування.

Будівництво «Запоріжсталі» було почато 22 січня 1931 року на підставі рішення Вищої ради народного господарства СРСР від 3 травня 1929 року й мало на меті забезпечення потреб машинобудівної промисловості, що бурхливо розвивається, гарячекатаним і холоднокатаним листовим прокатом. По своїх масштабах металургійний завод повинен був стати самим великим у той час у Європі, його проектна потужність була розрахована на 1 224 000 т чавуну й 1 430 000 т високоякісної сталі.

Металургійний завод (пізніше «Запоріжсталь») почав діяти 16 листопада 1933 р., коли на доменній печі № 1 була видана перша плавка чавуну. Цей день відзначається як день народження «Запоріжсталі». В 1935 році вступила в лад перша мартенівська піч, а через два роки почав діяти перший радянський слябінг. У наступні роки були побудовані й уведені в експлуатацію цеху для виробництва гарячекатаного й холоднокатаного листа.

В 1994 р. на комбінаті вперше в практиці експлуатації широкополосних прокатних станів впроваджена в промисловому масштабі «транзитна» прокатка слябів без попереднього підігріву в печах. Сьогодні за такою технологією прокочується 95 % слябів, а витрата палива знижена з 82,5 до 13,5 кг на тонну прокату.

Перехід на «транзитну» прокатку створив передумови для прямої прокатки слябів довжиною 10—12 метрів і масою до 16 тонн. Для цього була модернізована чорнова група клітей тонколистового стану «1680» з перекладом електропривода зі змінного струму на постійний і організована безперервна прокатка слябів у підгрупах чорнових клітей.

Повністю реконструйована чорнова група безперервного стану гарячої прокатки “1680” із заміною електропривода й посиленням механічної частини для забезпечення промислової технології транзитної прокатки за схемою « злиток-сляб-рулон» масою до 16 т у безперервних підгрупах клітей «ДУО — № 1, №2-№3 и№3-№4».

Уведені в експлуатацію ножиці для обрізки передніх і задніх кінців розкатів перед чистовою групою НТЛС “1680”.

Установлено нові електродвигуни клітей чистової групи стану потужністю по 7000 кВт змінного струму з регулюванням швидкості замість морально застарілих електродвигунів постійного струму потужністю 5000 кВт, що дозволило забезпечити високопродуктивну роботу стану гарячої прокатки, виключити перевантаження при прокаті малих товщин, забезпечити стійку прокатку слябів масою 16 тонн, розширити сортамент смуг, що прокочуються, і заощаджувати електроенергію.

В 2002 році вперше у світовій практиці в електроприводі чистової групи стану “1680” використані двигуни змінного струму з регульованим числом оборотів потужністю 7000 кВт фірми ABB.

У цей час здійснюється подальша реконструкція стану “1680” для забезпечення прокатки гарячекатаних смуг мінімальною товщиною менш 2,0 мм, що відповідають сучасному рівню показників якості по геометричних розмірах, якості поверхні, площинності й механічним властивостям.

Для підвищення якості стали в мартенівському цеху впроваджена унікальна захищена патентом України технологія продувки металу аргоно-кисневими сумішами.

Придбано й установлені рудно-грейферні крани в доменному цеху.

До складу металургійного виробництва входять агломераційний (6 агломашин), доменний (5 доменних печей), мартенівський (9 печей) цеху й цех підготовки стале розливочних складів. Прокатне виробництво має у своєму складі 4 прокатні цехи, призначених для виробництва гарячекатаної і холоднокатаної листової сталі, сталевої стрічки, білої жерсті й холодно гнутих профілів. Загальна виробнича потужність по виробництву листової сталі — 3,5 млн. т у рік і 600 тис. т холодно гнутих профілів.

В агломераційному цеху комбінату виробляється основний залізорудний агломерат. Практично всі процеси виробництва агломерату автоматизовані.

На п'яти доменних печах комбінат щорічно виплавляє 3,25 млн. т чавуна високої якості для виробництва стали, великогабаритного чавунного лиття й товарного чавуну в пацях. Відмінною рисою чавуну виробництва ВАТ «Запоріжсталь» є низький зміст у ньому сірки й фосфору, завдяки чому він користується широким попитом на світовому ринку.

Цех гарячої прокатки тонкого аркуша оснащений агрегатами для забезпечення поставки прокату в листах и рулонах — шириною від 850 до 1500 мм. Безперервний тонколистовий стан гарячої прокатки «1680» виробничою потужністю 3,5 млн. т у рік робить смуги товщиною 2,0—8,0 мм, шириною 1000—1500 мм, масою рулону до 16 т. На трьох профілегибочних агрегатах виробляються більше 500 сортових (куточки, швелери) і спеціальних фасонних профілерозмірів гнутих профілів з вуглецевої, низьколегованої й нержавіючої сталі з товщиною стінки від 1,0 до 8,0 мм і із шириною розгорнення профілю до 1450 мм.

Цех холодної прокатки № 3 має у своєму розпорядженні унікальний стан «2800» для виробництва великогабаритного холоднокатаного аркуша товщиною 1,5—5,5 мм, шириною 1000—2300 мм і довжиною до 4500 мм із вуглецевих, легованих і нержавіючих сталей. У складі цеху діє спеціалізоване відділення по виробництву шліфованих і полірованих аркушів і смуг у рулонах з нержавіючої сталі.

З метою реалізації Політики ВАТ «Запоріжсталь» в області якості й удосконалювання, що функціонує й сертифікованої “TUV CERT” 2003 — 2008р.м. Системи керування якістю, вищим керівництвом комбінату було ухвалене рішення про розробку на її основі Інтегрованої системи менеджменту якості, екології й охорони праці, що відповідає вимогам чотирьох міжнародних стандартів ISO 9001, ISO 14001, OHSAS 18001 і МАРНОТРАТ СУОТ 2001.

У жовтні 2008 року до 75-літнього ювілею ВАТ «Запоріжсталь» Інтегрована система менеджменту якості, екологи й охорони праці була успішно сертифікована міжнародним технічним суспільством «Бюро Верітас». Це — унікальна подія не тільки для вітчизняної, але й передової закордонної практики. Комбінат «Запоріжсталь» єдине в Україні підприємство, що реалізувало одночасно принципи OHSAS 18001:2007 і МАРНОТРАТ СУОТ 2001 (Міжнародної організації праці, що висуває свої самостійні вимоги по організації робочих місць і умов праці) у діючій системі.

Головне завдання Інтегрованої Системи Менеджменту комбінату — «Благополуччя й процвітання підприємства — через якість продукції без шкоди здоров'ю персоналу й навколишньому середовищу».

ВАТ «Запорізький металургійний комбінат — Запоріжсталь» пропонує до реалізації наступні види товарної продукції:

передільний і ливарний чавун у пацях вагою 15—18 кг;

сляби з вуглецевих, низьколегованих, легованих і нержавіючих сталей;

прокат листовий — гарячекатаний і холоднокатаний — в аркушах товщиною 0,5—8,0 мм і рулонах товщиною 0,5—8,0 мм із вуглецевих, низьколегованих, легованих і нержавіючих сталей, шліфований і полірований аркуш із нержавіючої сталі;

холодно гнуті профілі;

жерсть білу гарячого лудіння;

жерсть чорну;

стрічку сталеву;

ізложніци й піддони;

гран шлак і щебені;

рідкі гази;

різноманітні асортименти (більше 170 найменувань) виробів з металу, дерева й бетону, інші види металопродукції.

Найбільш широким попитом у закордонних і вітчизняних споживачів користується гарячекатаний плоский прокат у рулонах з вуглецевих і низьколегованих сталей товщиною 2,0—8,0 мм, а також холоднокатаний плоский прокат з вуглецевих, легованих і нержавіючих сталей товщиною 0,5—2,0 мм. Вироблена комбінатом упакування металопродукції забезпечує схоронність і товарний вид при доставці її споживачам будь-яким видом транспорту (автомобільній, залізничним, водним), переробці й зберіганні в портах.

Співробітничаючи більш ніж з п'ятьма тисячами вітчизняних і закордонних споживачів, колектив ВАТ «Запоріжсталь» зарекомендував себе надійним партнером, що забезпечує своєчасні поставки по договорах і висока якість продукції, близько 70% якої відвантажується на експорт.

Сьогодні, «Запоріжсталь» — індустріальний гігант, продукція якого добре відома більш ніж в 100 країнах миру.

По обсязі виробництва він входить у четвірку найбільших підприємств України. Комбінат є виробником високоякісної металопродукції — чавуну, сталі, листового прокату з вуглецевих, низьколегованих, легованих і нержавіючих сталей, гнутого профілю, жерсті, будівельних матеріалів і товарів народного споживання.

Комбінат є одним з основних постачальників листового прокату й гнутих профілів для українського машинобудування, жерсті для харчової промисловості.

Міжнародне визнання й повага, яким користується «Запоріжсталь» у діловому світі, підтверджено численними міжнародними й національними призами й нагородами за конкурентну і якісну продукцію, а також інтеграцію у світову економіку.

Сьогодні особлива увага приділяється якості продукції, що випускається. Для чого здійснюється контроль над дотриманням установлених технологій на всіх стадіях виробництва, а так само над якістю сировини, матеріалів і продукції, що відвантажується.

3 вересня 2008 року уведена в дію Інтегрована Система Менеджменту якості, екології й охорони праці, що відповідає вимогам міжнародних стандартів ISO 9001:2000, ISO 14001:2006, OHSAS 18001:2007. ІСМ створювалася на основі функціонуючої на комбінаті з 1 травня 2003 року системи керування якістю згідно міжнародних стандартів серії ISO 9000. «Благополуччя й процвітання підприємства - через якість продукції без шкоди здоров'ю персоналу й навколишньому середовищу» - у цьому короткому девізі виражений головний зміст її функціонування.

Розроблено програму технічного переозброєння до 2010 р. Передбачені заходи спрямовані на підвищення якості й конкурентоспроможності продукції, відновлення основних фондів, впровадження новітніх технологій, розширення сортаменту, захист навколишнього середовища й економію матеріально-сировинних і енергетичних ресурсів.

На 1 січня 2006 року, повідомлялося на сайті www.istock.com.ua, 28,50% акцій "Запоріжсталі" володіла страхова компанія " Захід-Резерв" (Івано-Франківськ), 22,59% - компанія "Global Steel Investments Ltd." (Великобританія), 12,40% - "Mawerton Limited" (Великобританія), 12,10% - "Airol Betеiligungen AG"(Швейцарія), 7,87% - "Densec Ltd." (Кіпр).

Як писала в травні 2006-го газета "Дзеркало тижня", комбінат контролювався на паритетних умовах трьома групами: Андрія Іванова (депутат Київрада, президент і співвласник "Київ Інвестмент груп") і Василя Хмельницького (народний депутат України декількох скликань, на дострокових виборах-2007 виявився в прохідній частині Партії регіонів); Едуарда Шіфріна й Алекса Шнайдера (співвласники компанії "Midland Resources", перший - глава наглядацької ради "Запоріжсталі"); Ігоря Дворецького (СК " Захід-Резерв", член наглядацької ради ВАТ "Запоріжсталь") і Віталія Сацького. Під контролем кожної із груп перебувало близько 30% акцій комбінату, і всі вони приблизно рівною мірою брали участь у керуванні підприємством і розподілі прибутку. У свій час приватизація 93% акцій комбінату обійшлася новим власникам приблизно в $70 млн., у той час як контрольний пакет акцій заводу оцінювали в $1-1,2 млрд.  Згідно даним ВАТ "Запоріжсталь", в 2005 році виторг комбінату від реалізації склала 8 619 015 тис..грн., чистий дохід - 7 973 067 тис..грн., чистий прибуток - 763 777 тис..грн. Економічні показники діяльності ВАТ «Запоріжсталь» за 2008р. наведені у додатках 1 та 2 «Баланс» та «Звіт про фінансові результати».


2.2. Аналіз господарської діяльності ВАТ «Запоріжсталь»

На основі даних звітності підприємстві розрахуємо показники діяльності підприємства.

Оборотність активів показник що показує скільки отриманої чистої виручки від реалізації продукції (далі – виручка) на одиницю коштів, інвестованих в активи. Чиста виручка від реалізації продукції (ЧВ)/ Активи

Коефіцієнт оборотності обігових коштів показує кількість оборотів обігових коштів за період; скільки виручки припадає на одиницю обігових коштів. ЧВ/ Обігові кошти.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу показує скільки чистої виручки від реалізації продукції припадає на одиницю власного капіталу. ЧВ/Власний капітал.

Рентабельність активів за прибуток від звичайної діяльності показує скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи. Прибуток від звичайної діяльності/ Активи.

Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття) характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. Поточні активи/ Поточні пасиви.

Коефіцієнт ліквідності швидкої показує скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів. Поточні активи - запаси/Поточні пасиви.

Коефіцієнт ліквідності абсолютної характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Кошти/Поточні пасиви.

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості – здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року. Дебіторська Заборгованість/ Кредиторська заборгованість.

Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових джерел. Власний капітал/Пасиви

Розраховані данні показників наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Показники ефективності діяльності ВАТ «Запоріжсталь»

Показник

Од. виміру

2008р.

2009р.

Відносне відхилення (%)

Абсолютне відхилення, тис. грн..

Оборотність активів

Тис. грн..

1,34

1,17

13,7%

-0,17

Коефіцієнт оборотності обігових коштів

Тис. грн..

0,0316

0,0223

29,5%

-0,0093

Коефіцієнт оборотності власного капіталу

Тис. грн..

1,52

5,75

278,3%

4,23

Рентабельність активів за прибуток

Тис. грн..

7,25

0,005

99%

-7,245

Коефіцієнт поточної ліквідності

Тис. грн..

2,93

1,66

43,4%

-1,27

Коефіцієнт швидкої ліквідності

Тис. грн..

1,97

0,75

62%

-1,22

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Тис. грн..

1,28

0,48

66,5%

0,8

Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості

Тис. грн..

0,7

0,91

30%

0,21

Коефіцієнт фінансової незалежності

Тис. грн..

0,87

0,58

33,4%

0,29

 

Як можна бачити з таблиці показник оборотності активів у 2009р. зменшився в порівнянні із 2008р. на 13,7%, що пов’язано зі збільшенням активів підприємства.

Коефіцієнт оборотності обігових коштів також має тенденцію до зниження через значне збільшення обігових коштів та не значне збільшення чистої виручки.

Бачимо збільшення коефіцієнту оборотності власного капіталу за рахунок збільшення чистої виручки підприємства.

Рентабельність активів на прибуток у 2009р. зменшилася за рахунок значного зменшення фінансових результатів а росту активів.

Коефіцієнт поточної ліквідності підприємства у 2009р. зменшився на 43,4%, що є добрим адже оптимальне значення показника повинно дорівнювати 1-0,5.

Коефіцієнт швидкої ліквідності також має тенденцію до зменшення і у 2008р. знаходиться в межах оптимального рівня.

Коефіцієнт абсолютно ліквідності ВАТ «Запоріжсталь» у 2009р. також має тенденцію до зменшення за рахунок зменшення поточних зобов’язань і наближається до оптимального  рівня (0,2 – 0,35).

Співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості у 2008р. збільшилося на 30% до 0,91 та максимально наблизилося до оптимального значення = 1.

Коефіцієнт фінансової незалежності у 2009р. зменшився на 33,4%, але знаходиться у межах оптимальності, тобто він є більшим за 0,5.

На основі розрахованих даних можна сказати, що в цілому підприємство має стабільне положення на ринку, про що свідчать більших показників діяльності підприємства, що знаходяться в межах оптимальних значень.


2.3. Аналіз факторів прибутковості та порядку використання прибутку на ВАТ «Запоріжсталь»

Проаналізуємо структуру капіталу нашого підприємства (табл.. 2.2.).

Таблиця 2.2. Структура капіталу ВАТ «Запоріжсталь»

 

Рівень показника

Показник

Поч. 2008р.

Кін. 2008р.

Кін. 2009р.

Відхилення

Питома вага власного капіталу у валюті балансу, %

57,25

85,89

51,31

-5,94

Питома вага позикового капіталу у валюті балансу, % (у т.ч.):

42,75

13,46

41,16

-1,59

забезпечення наступних витрат та платежів

0,55

0,65

0,53

-0,02

довгострокового

2,53

2,87

19,79

17,26

короткострового

13,49

10,59

21,37

7,88

доходи майбутніх періодів

0,01

0,01

0,00

0,00

Співвідношення власного та позикового капіталу

1,34

6,38

1,25

-0,09

 

На рис. 2.1. наведена структура капіталу ВАТ «Запоріжсталь».

 

Рис. 2.1. Динаміка структури капіталу ВАТ «Запоріжсталь»

 

Як можна бачити з табл. 2.2 та рис. 2.1. бачимо зменшення долі власного капіталу з 2007р. по 2009р., відповідно до цього позичковий капітал збільшився на 5,94%. Найбільшу питому вагу у структурі позичкового капіталу займає короткострокова заборгованість, що на кінець 2009р. становить 21,37%, а також довгострокова заборгованість, що на кінець 2009р. становить 19,79%.  Співвідношення власного та позичково капіталу має змінну тенденцію, найбільше співвідношення було встановлене у 2008р. 6,38, а на кінець 2009р. співвідношення становило 1,25, що менше показника 2007р. на  0,09.

В табл.. 2.3. наведено аналіз структури власного капіталу ВАТ «Запоріжсталь».

Таблиця 2.3. Аналіз структури власного капіталу ВАТ «Запоріжсталь»

 

Поч. 2008р.

Кін. 2008р.

Кін. 2009р.

Показник

Сума, тис. грн.

Пит.вага, %

Сума, тис. грн.

Пит.вага, %

Сума, тис. грн.

Пит.вага, %

Статутний капітал

660920,00

10,91

660920,00

10,62

660920,00

10,55

Пайовий капітал

 -

 -

 -

 -

 -

 -

Додатковий вкладений капітал

 -

 -

 -

 -

 -

 -

Інший додатковий

1423718,00

23,50

1459780,00

23,45

1460693,00

23,32

Резервний капітал

506200,00

8,36

506200,00

8,13

506200,00

8,08

Нерозподілений прибуток

3467123,00

57,23

3598361,00

57,80

3635502,00

58,04

Неоплачений капітал

 -

 -

 -

 -

 -

 -

Вилучений капітал

 -

 -

 -

 -

 -

 -

Всього

6057961,00

100,00

6225261,00

100,00

6263315,00

100,00

 

Таблиця 2.3. показує, що значних змін у структурі власного капіталу не відбувалося, але можна зі впевненістю сказати, що сума статутного капіталу має стійку тенденцію до зменшення з 10,91% до 10,55% у 2009р.

Аналізуючи динаміку іншого додаткового капіталу можна також бачити, що його доля у вартості капіталу неухильно зменшується з 23,5% у 2007р. до 23,32% у 2008р. Резервний капітал також має тенденцію до зменшення на протязі всього аналізованого періоду. Аналізуючи нерозподілений прибуток підприємства у динаміці 2007-2009р.р. бачимо, що його доля у структурі власного капіталу збільшується і становить на кінець 2009р. 58,04%.

 

Рис. 2.2.Структура власного капіталу ВАТ «Запоріжсталь»

Рис. 2.2. показує, що безперечним основним джерелом формування власного капіталу підприємства виступає нерозподілений прибуток.

До чинників, що впливають на операційний прибуток, належать зміни:

ціни на реалізовану продукцію;

обсягів реалізації продукції;

собівартості одиниці продукції;

собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

Суть розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають.

1. Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію.

,          

де Qil – обсяг реалізації і-го виду продукції у звітному періоді (i = 1, n); Pil, Pio – ціна реалізації і-го виду продукції у періоді відповідно звітному та попередньому.

Для кожного і-го виду продукції встановлюється, скільки можна одержати прибутку додатково завдяки реалізації обсягів виробництва у звітному періоді за цінами, що перевищують ціни в попередньому періоді.

                Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію за видами виробів:

∆РА = 196  (33 – 30,2) = 548,8 тис. грн.;

∆РВ = 312  (62 – 59,9) = 655,2 тис. грн.;

∆РД = 194  (43 – 41) = 388 тис. грн.;

∆Рж = 222  (52 -50) = 444 тис. грн..

                Сукупний вплив на прибуток змін ціни на всю реалізовану продукцію

∆РР = 548,8 + 655,2 + 388 + 444 = 2036 тис. грн.

2. Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції.

,          

де,     Ро – прибуток від реалізованої продукції за попередній період;

                S1,0 – фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді, що розрахована в цінах і тарифах попереднього періоду,

;            

                Sio – собівартість і-го виду продукції в попередньому періоді;

                Qil -  обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді;

                So – фактична собівартість реалізованої продукції в попередньому періоді,

,            

де,         Qio – обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді.

                З’ясовується, скільки додатково було отримано прибутку тільки завдяки збільшенню обсягів виробництва окремих видів продукції. Для зручності порівняння обсяги виражені через собівартість (з метою уникнення впливу цінового чинника). Припускається, що пропорційно до зміни обсягів виробництва змінюється прибуток.

                Фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді за видами виробів

                SA1,0 = 196 * 24 = 4704 тис. грн.

                SБ1,0 = 165 * 7 = 1155 тис. грн.

                SВ1,0 = 312 * 53 = 16536 тис. грн.

                SГ1,0 = 279 * 39 = 10881 тис. грн..

                SД1,0 = 194 * 37 = 7178 тис. грн..

SЄ1,0 = 135 * 41 = 5535 тис. грн..

                SЖ1,0 = 222 * 39 = 8658 тис. грн.

                Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції

∆РQ = 8700*  

3. Вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції

,        

                де,         V1,0 – обсяги реалізації продукції у звітному періоді за цінами попереднього періоду;

                               V0 – виручка від реалізації продукції за попередній період,

.

                Обсяги реалізації продукції за видами виробів у звітному періоді за цінами попереднього періоду.

VA1,0 = 196 * 30,2 = 5919,2 тис. грн.

VБ1.0 = 165 * 13 = 2145 тис. грн.

VВ1,0 = 312 * 59,9 = 18688,8 тис. грн.

VГ1,0 = 279 * 45 = 12555 тис. грн.

VД1,0 = 194 * 41 =  7954 тис. грн.

VЄ1,0 = 135 * 52 = 7020 тис. грн.

VЖ1,0 = 222 * 50 = 11100 тис. грн.

V1,0 = 65382 тис. грн.

                Вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції

∆РQ` = 8700

4. Вплив на прибуток змін собівартості одиниці продукції

,      

де, Sil – собівартість і-го виду продукції у звітному періоді.

                Вплив на прибуток змін собівартості продукції за видами виробів.

   &nbs



Другие работы по теме: