Переплет дипломов
  • Власний капітал підприємства

Зміст

Вступ

1. Сутність та склад власного капіталу підприємства

2. Методи аналізу та планування капіталу підприємства

3. Аналіз власного капіталу підприємства

4. Планування загального обсягу і складу власного капіталу підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

У сучасних умовах соціально-економічного розвитку України важливим фактором подальшого розвитку будь-якого підприємства є потік фінансових ресурсів.

Актуальність обраної теми курсової роботи не підлягає сумніву. Від наявності чи відсутності необхідних власних фінансових ресурсів залежить у кінцевому результаті можливість функціонування підприємства, його конкурентоспроможність та фінансовий стан. Аналіз власного капіталу та його планування є необхідним процесом для виявлення дійсного фінансового положення підприємства. Окрім цього, важливе завдання кожного підприємства – виявлення можливих шляхів оптимізації джерел фінансових ресурсів, що, в свою чергк, дозволяє визначити найгарнішу стратегію діяльності підприємства та сприяє найбільш єфективному використанню фінансових ресурсів підприємства.

Метою курсової роботи є дослідження власного капіталу підприємства та можливих методів його аналізу та планування.

Для досягнення поставленої мети були поставлені наступні завдання:

Розглянути теоретичні питання стосовно сутністі та складу власного капіталу підприємства; методів аналізу та планування капіталу підприємства в сучасних умовах господарювання.

Проаналізувати власний капітал обраного для аналізу підприємства та зробити необхідні висновки.

За допомогою сучасних методів провести планування загального обсягу і складу власного капіталу на прикладі конкретного аналізуємого підприємства

Для успішного вирішення поставлених завдань у курсовій роботі використовуються матеріали публікацій вітчизняних та закордоних авторів за такими галузями знань, як фінанси підприємств та організацій, державні фінанси та бюджетна система, фінансовий менеджмент, економіка підприємств, правознавство, бухгалтерський облік та аудит та ін.

Повний перелік використаних джерел наведен у бібліографічному списку наприкінці роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність та склад власного капіталу підприємства

 

 Власний капітал – це частина в активах підприємства, яка залишається після віднімання його зобов'язань.

Під власним капіталом розуміють сукупність економічних стосунків, що дозволяють включити у господарський оборот фінансові ресурси, що належать або власникам, або самому господарському суб'єктові.

 Власним капіталом підприємства визнаються тільки власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

Утворюється власний капітал двома шляхами:

Внесенням власниками підприємства грошових коштів й інших активів;

Накопиченням суми доходу, який залишається на підприємстві.

Власний капітал є запорукою заснування і розвитку господарської діяльності будь-якого підприємства. Розмір власного капіталу і співвідношення його величини з об'ємом залучених зовнішніх джерел фінансування характеризують ступінь самостійності і фінансової незалежності підприємстві від зовнішнього інвестування.

     До складу власного капіталу підприємстві входять:

Статутний капітал – зафіксована в засновницьких документах загальна вартість активів, які є внесками власників (учасників) в капітал підприємства.

Співвідношення частин внесків окремих власників у статутному капіталі служить основою для розподілу фінансового результату діяльності підприємства і майна (у разі його ліквідації). Якщо підприємство засновано як акціонерне товариство, то сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, де частина кожного акціонера визначається номінальною вартістю придбаних ним акцій;

Пайовий капітал – сума пайових внесків членів союзів і інших підприємств, яка передбачена засновницькими документами;

Додатково вкладений капітал – сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість;

Інший додатковий капітал – вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством, сума дооцінки необоротних активів, збільшення капіталу у зв'язку з індексацією;

Резервний капітал – капітал, що формується за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства;

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

 Неоплачений капітал;

Вилучений капітал.

     Структуру власного капіталу підприємства наведемо на рисунку 1.1.

     Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, основна облікова формула капіталу:

А=ВК,                                                (1.1)

де:

А – актив,

ВК – сума власного капіталу.

Ця формула справедлива, оскільки боргові зобовязання дорівнюють нулю Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги.

Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства, звідси:

                                 А=З+ВК,                                               (1.2)

де:

З – сума зобовязань підприємства.

З використанням залучених коштів власний капітал визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями:

 

                                          ВК=А - З.                                               (1.3)

 

 

 

(+) Статутний капітал (рахунок  №40)

 

 

           
   
   

(+) Пайовий капітал (рахунок № 41)

 
 
   

(+) додатковий капітал (рахунок № 42)

 
 
 
   

Власний капітал

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рисунок 1.1. Структура власного капіталу

 

Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною або реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників підприємства (фірми) [10]. На суму власного капіталу істотно впливає оцінка в бухгалтерському обліку активів і кредиторської заборгованості, яка була застосована при створенні підприємства, хоча випадково вона може збігатися з сукупною ринковою вартістю акцій підприємства або з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.  За формою власний капітал поділяється на дві категорії:

Інвестований (вкладений або сплачений капітал);

Нерозподілений прибуток.

 Власний капітал підприємства є основою та базою господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним з визначальних і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

Самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності і впливу його власників на підприємство;

Відповідальності і захисту прав кредиторів – відображений в звітності підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом стосунків відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

Довгострокового кредитування – знаходиться у розпорядженні підприємства необмежений час;

Фінансування ризиків – Власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;

Кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і великим власним капіталом;

Компенсації понесених втрат – тимчасові втрати повинні погашатися за рахунок Власного капіталу;

Розподілу доходів і активів – частка окремих власників в капіталі є основою при розподілі фінансового результату і майна при ліквідації підприємства.

Створюється підприємство з метою отримання прибутку, і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Методи аналізу та планування капіталу підприємства

 

Керування капіталом підприємства передбачає декілька завдань:

Формування достатнього об'єму капіталу, що забезпечує необхідні темпи розвитку підприємства є одним з головних завдань керування підприємством. Це завдання реалізується шляхом визначення загальної потреби в капіталі для фінансування необхідних організації активів, формування схем фінансування обігових та необігових активів, розробці системи заходів щодо залучення різних форм капіталу з передбачаємих джерел.

Оптимізація розподілу сформованого капіталу по видах діяльності і напрямах використання. Це завдання реалізується шляхом дослідження можливостей найбільш ефективного використання капіталу в окремих видах діяльності організації і господарських операціях; формування пропорцій майбутнього використання капіталу, що забезпечують досягнення умов найбільш ефективного його функціонування і зростання ринкової вартості [8].

Забезпечення умов досягнення високої прибутковості капіталу при рівні фінансової риски, що передбачається. При цьому необхідно враховувати, що високий рівень прибутковості капітал досягається, як правило, при істотному зростанні рівня фінансових рисок, пов'язаних з його формуванням, оскільки між цими двома показниками існує прямий зв'язок.

Забезпечення мінімізації фінансових ризиків, зв'язаних з використанням капіталу, за визначеним рівнем його прибутковості. Якщо рівень прибутковості сформованого капіталу заданий або спланований заздалегідь, то необхідним є зниження рівня фінансового ризику операцій, що забезпечують досягнення цієї прибутковості [15].

Забезпечення постійної фінансової рівноваги організації у процесі її розвитку. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості та платоспроможності організації на усіх етапах її розвитку і забезпечується формуванням оптимальної структури капіталу і його авансуванням в необхідних об'ємах у високоліквідні активи.

Забезпечення достатнього рівня фінансового контролю над організацією з боку її власників. Такий фінансовий контроль юридично забезпечується збереженням контрольного пакету акцій в руках первинних засновників організації.

Забезпечення достатньої фінансової гнучкості організації. Вона характеризує здатність організації швидко формувати на фінансовому ринку необхідний об'єм додаткового капіталу при несподіваній появі високоефективних інвестиційних пропозицій [6]. Необхідна фінансова гнучкість забезпечується в процесі формування капіталу за рахунок оптимізації співвідношення власних і позикових його складових, довгострокових і короткострокових форм його залучення, зниження рівня фінансового ризику, своєчасних розрахунків з інвесторами і кредиторами.

Оптимізація обороту капіталу. Реалізується шляхом ефективного управління потоками різних форм капіталу в процесі окремих циклів його кругообігу в організації; забезпеченням синхронності формування окремих видів потоків капіталу, пов'язаних з операційною або інвестиційною діяльністю.

Забезпечення своєчасного реінвестування капіталу. У зв'язку із зміною умов зовнішнього економічного середовища або внутрішніх параметрів господарської діяльності організації ряд напрямів і форм використання капіталу можуть не забезпечувати рівень її прибутковості, що передбачається. У зв'язку з цим важливої ролі набуває своєчасне реінвестування капіталу в найбільш прибуткові активи і операції, що забезпечують необхідний рівень його ефективності. [1]

Принципи керування капіталом підприємства розрізняються залежно від виду капіталу. Для позикового характерні принципи поворотності, терміновості і, як правило, платності; для власного – принцип платності. Принцип поворотності полягає в необхідності своєчасного повернення засобів кредиторові після завершення їх використання в господарському обороті. У разі неповернення позикового капіталу в строк на позичальника накладаються штрафні санкції. Позичальник не може розпоряджатися отриманим кредитом як своїм власним капіталом. Кредит повертається в той момент, коли засоби, що вивільняються, дають можливість позичальникові повернути грошові кошти, отримані в тимчасове користування [3].

Принцип терміновості спирається на нормативи термінів окупності капіталу і припускає, що повертати суму позикових коштів слід в строго відведений термін, встановлений кредитним договором. Терміновість – це необхідна форма досягнення поворотності.

Принцип платності виражає необхідність оплати права на використання позикового капіталу [4].

Функціонування економічного механізму управління капіталом може включати наступні етапи:

- планування розробки системи управління капіталом;

- аналіз складу і структури капіталу підприємства в попередньому періоді;

- оптимізація структури і вартості капіталу на основі отриманих результатів;

- планування капіталу підприємства в розрізі окремих його видів. На даному етапі необхідно врахувати всі недоліки, виявлені в процесі аналізу і оптимізації капіталу, його структури і вартості;

- створення системи ефективного контролю формування і використання капіталу підприємства.

Оптимізація структури капіталу є одній з найскладніших процедур в процесі управління корпоративними фінансами. Вона виражає таке співвідношення власного і позикового капіталу, при якому забезпечується найбільш ефективний взаємозв'язок між нормою прибутковості власного капіталу і коефіцієнтом заборгованості. При цьому максимізовувалася ринкова вартість ціна корпорації.

Слід зазначити, що в окремих випадках керівництво корпорації вимушене удаватися до залучення позикового капіталу. Головна причина таких дій -  обмеженість власних джерел фінансування (чистого прибутку і амортизаційних відрахувань), особливо при реалізації великомасштабних інвестиційних проектів. Принципова відмінність між власним і позиковим капіталом - неоднакова необхідна прибутковість, що пов'язане з різним рівнем  риски цих капіталів.

Ю. Брінгхем и Л. Гапенськи відзначають три особливості залучення позикових засобів:

Високоризиковим компаніям, прибутковість капіталу яких значно коливається, слід використовувати позиковий капітал у меншій мірі, чим низкорисковым. Це означає, що фірми з невеликим рівнем риски можуть активніше привертати позикові засоби як що мають достатню фінансову стійкість.

 Компанії, що володіють реальними активами і що реалізовують їх на товарному ринку, можуть мобілізувати позиковий капітал в більшому об'ємі, чим фірми, що мають в своєму розпорядженні тільки нематеріальні активи. У разі фінансових утруднень нематеріальні активи знецінюються швидше, ніж звичайні матеріальні активи.

 Компанії, що мають високе податкове навантаження (у формі платежів з прибутку), можуть мати вищу кредиторську заборгованість, ніж фірми з невисоким рівнем податкових платежів [8]. При високих податкових платежах зростають переваги позикового фінансування за рахунок позитивного впливу ефекту фінансового важеля на зростання рентабельності власного капіталу корпорації (звичайно, до розумної межі).

Процес оптимізації структури капіталу здійснюють у наступній логічній послідовності:

Аналіз складу капіталу за ряд періодів, а також аналіз тенденцій зміни його структури (по співвідношенню між власними і залученими джерелами). В процесі аналізу розглядають такі параметри, як коефіцієнти фінансової незалежності, заборгованості, напруженості, співвідношення між короткостроковими і довгостроковими зобов'язаннями. Далі вивчають показники оборотності та прибутковості активів і власного капіталу.

Оцінка чинників, що визначають структуру капіталу.

До них відносяться:

галузеві особливості господарської діяльності підприємства (характер готового продукту, тривалість виробничого і фінансового циклів, форми розрахунків з покупцями і постачальниками і т. д.);

ділова ситуація на товарному і фінансовому ринках;

рівень прибутковості поточної діяльності;

податкове навантаження на підприємство;

ступінь концентрації акціонерного капіталу;

стадія життєвого циклу підприємства (молоді компанії з конкурентоздатною продукцією і новими технологіями можуть привертати для свого розвитку більше позикового капіталу, а зрілі використовують переважно власні засоби).

З урахуванням перерахованих чинників управління структурою капіталу припускає вирішення двох ключових завдань:

встановлення прийнятних пропорцій використання власного і позикового капіталу;

забезпечення у разі потреби залучення внутрішнього і зовнішнього капіталу.

Основним методом аналізу ефективності використання власного і позикового капіталу є коефіцієнтний аналіз, який об'єднує систему показників [6]:

1. Коефіцієнти оцінки руху капіталу (активів) підприємства, до яких відносять коефіцієнти надходження, вибуття і використання, що розраховуються по всьому сукупному капіталу і по його складових:

• коефіцієнт надходження всього капіталу показує, яку частину коштів від тих, що є на кінець звітного періоду складають нові джерела фінансування (Кпост.– капітал, що поступив; Кк – вартість капіталу на кінець періоду):

                                     КПК =Кпост./ Кк                                    (2.1)

• коефіцієнт надходження власного капіталу (КНВК) показує, яку частину власного капіталу від звітнього періоду, що є на кінець, складають засоби, які нещодавно поступили:

                                    КНВК =ВКнад/ ВКк,                               (2.2)

ВКнад – сума власного капіталу підприємства, що надійшла за звітній період;

ВКк – сума власного капіталу підприємства на кінець звітнього періоду.

• коефіцієнт надходження позикового капіталу (КНПК) показує, яку частину позикового капіталу від звітного періоду, що є на кінець, складають довгострокові і короткострокові позикові засоби, які поступили у звітньому періоді  (ПК – позиковий капітал) [12]:

                                   КНПК =ПКнад/ ПКк,                                 (2.3)

ПКнад – сума позикового капіталу, який надійшов за звітній період;

ПКк – сума позикового капіталу на кінець звітнього періоду.

• коефіцієнт використання власного капіталу (КВВК) показує, яка частина власного капіталу, з яким підприємство почало діяльність в звітному періоді, була використана в процесі діяльності (ВКвик – використана частина власного капіталу; ВКпоч – власний капітал на початок періоду):

                               КВВК =Вквик / Вкпоч                                   (2.4)

• Коефіцієнт вибуття позикового капіталу (КВПК) показує, яка його частина вибула протягом звітного періоду за допомогою повернення кредитів і позик і погашення кредиторської заборгованості (ПКвиб – позикові кошти, які вибули у звітньому періоді).

                                  КВПК =ПКвиб/ Пкпоч                                (2.5)

2. Коефіцієнти ділової активності дозволяють проаналізувати, наскільки ефективне підприємство використовує свій капітал:

• коефіцієнт оборотності власного капіталу (Ковк) з комерційної точки зору відображає надлишки (недостатність) продажів, з фінансовою – швидкість обороту вкладеного капіталу, з економічною – активність грошових коштів, якими ризикує вкладник (РП – об'єм реалізації;  – середня вартість власного капіталу за рік):

                                         Ковк=РП/                                              (2.6)

• коефіцієнт оборотності інвестиційного капіталу (Коік) обчислюється за формулою (ДО – довгострокові зобов'язання):

                                            Коік =  .                                             (2.7)

• коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Окз) показує, скільки компанії потрібно зробити оборотів інвестиційного капіталу для сплати виставлених ій рахунків (С(РП) – собівартість реалізованої продукції; КЗ – кредиторська заборгованість).

                                                      Окз = С(РП)/КЗ .                               (2.8)

3. Коефіцієнти структури капіталу характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів і інвесторів. Розраховуються: коефіцієнт власного капіталу, що характеризує частку власного капіталу в структурі капіталу компанії; коефіцієнт позикового капіталу, що виражає частку позикового капіталу в загальній сумі джерел фінансування підприємства, і коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу, що характеризує ступінь залежності організації від зовнішніх позик (кредитів). Коефіцієнти цієї групи називаються також коефіцієнтами платоспроможності.

4. Коефіцієнти рентабельності (прибутковості) показують, наскільки прибуткова діяльність компанії, і обчислюються відношенням отриманого прибутку до використовуваних джерел засобів:

• рентабельність власного капіталу (Рвк) представляє особливий інтерес для наявних і потенційних власників звичайних і привілейованих акцій (Пч – чистий прибуток):

                                                           Рвк = .                                         (2.9)                             

• рентабельність позикового капіталу (Рпк) обчислюється за формулою:

                                                          Рпк =  ,                                          (2.10)

де:

 - середня вартість позикового капіталу за рік.

Загальна сума коштів, яку потрібно сплатити за використання певного об'єму фінансових ресурсів, виражена у відсотках до цього об'єму, називається ціною капіталу. Ціна капіталу є ключовим елементом теорії і практики прийняття рішень інвестиційного характеру. Для визначення ціни капіталу необхідно розрахувати ціну основних джерел капіталу і їх елементів.

Основними елементами позикового капіталу є позики банку і випущені підприємством облігації.

Ціна одиниці позики банку:

                                          Цп=i(1- ПП),                                                 (2.11)

де:

 i – ставка банківського відсотка;

ПП – податок на прибуток.

Ціна такого джерела засобів, як облігації  суб'єкта господарювання, приблизно дорівнює величині сплачуваного відсотка.

На багатьох підприємствах як позикові засоби виступає заборгованість перед бюджетом і позабюджетними фондами. Штрафні санкції і пені, сплачувані за прострочення, в даному випадку є платою за це джерело засобів, ціна якого:

                                     Цзаб = Ш/,                                                     (2.12)

де:

 Ш – штрафи, пені за прострочення за рік;

  – середньорічна заборгованість до бюджету і позабюджетні фонди.

Ціна джерела засобів «привілейовані акції» з необмеженим періодом звернення обчислюється за  формуою:

                                         Цпа =Дпа/ Ц'па,                                             (2.13)

де:

 Дпа – розмір фіксованого дивіденду (у грошових одиницях) по привілейованих акціях;

 Ц'па – чиста сума коштів, отриманих АТ від продажу однієї привілейованої акції. Аналогічно розраховується ціна звичайних акцій з постійною величиною дивіденду.

Для розрахунку ціни звичайних акцій (Цза) з постійною динамікою зміни рівня дивідендів, залежного від ефективності роботи організації, найбільш популярні дві моделі.

Модель Гордона:

                                                         Цза = +ТПдв,                                 (2.14)

де:

 Дв1 – прогнозне значення дивіденду на найближчий період;

ЦО – поточна (ринкова) ціна звичайної акції;

ТПдв – прогнозований темп приросту дивідендів.

Друга модель:

                            Цза=ПбрВ +К · (Дтрин – ПбрВ),                                 (2.15)

де:

 ПбрВ – прибутковість безризикових вкладень;

К – коефіцієнт, що розраховується для кожної акції;

Дтрин – середня ставка прибутковості, що склалася на ринку цінних паперів.

Далі визначається ціна нерозподіленого прибутку. Визначення ціни нерозподіленого прибутку може базуватися на формулі дисконтованого грошового потоку. При цьому допускається, що акціонери товариства на отримані дивіденди можуть купити акції інших компаній. Величина ЦНП визначається за наступною формулою:

                                                   Цо =                                      (2.16)

де:

 t – період часу.

       Інший метод припускає використання альтернативних ставок рентабельності. При цьому рекомендується використовувати депозитний відсоток по внесках в стабільній іноземній валюті. Існує  метод розрахунку ціни нерозподіленого прибутку на основі безризикової ставки рентабельності і суб'єктивно оцінюваної ризикової премії. У якості безризикової ставки рентабельності прийнято використовувати ставку доходу за довгостроковими урядових облігаціями.

Показник, що характеризує відносний рівень загальної суми витрат по обслуговуванню всіх джерел капіталу, є ціною капіталу:

                                                            Цк = ,                                 (2.17)                        

де:

 Ц – ціна j-го джерела засобів, G – питома вага j-го джерела засобів в загальній їх сумі.

Підприємство може ухвалювати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника цього інтегрального показника.

Фінансовий важіль («фінансовий леверидж») – це фінансовий механізм управління рентабельністю власного капіталу за рахунок оптимізації співвідношення використовуваних власних і позикових фінансових коштів. Таким чином, фінансовий важіль дозволяє впливати на прибуток через оптимізацію структури капіталу.

Ефект фінансового важеля – це показник, що відображає приріст  рентабельності власних засобів, який отриман завдяки використанню кредиту, не дивлячись на платність останнього. Він розраховується за наступною формулою:

                               ЕФЛ =(1- ПП)*(РА*%сер.)ПК/ВК,                             (2.18)

де:

 ЕФЛ – ефект фінансового левериджа, що полягає в прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу %;

ПП – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

РА – коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів) %;

%сер – середній розмір відсотків за кредит, що сплачуються підприємством за використання позикового капіталу %;

ПК – середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу;

ВК – середня сума власного капіталу підприємства.

Наведена формула розрахунку ефекту фінансового левериджа дозволяє виділити в ній три основні складові:

1. Податковий коректор фінансового левериджа (1-ПП), який показує, в якому ступені виявляється ефект фінансового левериджа у зв'язку з різним рівнем оподаткування прибули.

2. Диференціал фінансового левериджа (РА*%ср.), який відображає різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром відсотка за кредит.

3. Плече фінансового левериджа ПК/ВК, яке характеризує суму позикового капіталу, використовуваного підприємством, з розрахунку на одиницю власного капіталу.

Податковий коректор фінансового левериджа практично не залежить від діяльності підприємства. В процесі управління фінансовим левериджем диференціальний податковий коректор може бути використаний в наступних випадках:

• диференціація ставки оподаткування прибутку або наявність податкових пільг за різними видами діяльності підприємства;

• здійснення діяльності дочірніх фірм підприємства в офшорних зонах або країнах з іншим податковим кліматом. Диференціал фінансового левериджа є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового левериджа, якщо рівень валового прибутку, що генерується активами підприємства, перевищує середній розмір відсотка за використовуваний кредит. Чим вище позитивне значення диференціала фінансового левериджа, тим вище за інших рівних умов буде його ефект.

Плече фінансового левериджа є важелем, який викликає позитивний або негативний ефект, що отримується за рахунок диференціала. При позитивному значенні диференціала будь-який приріст коефіцієнта фінансового левериджа викликатиме ще більший приріст коефіцієнта рентабельності власного капіталу, а при негативному значенні диференціала приріст коефіцієнта фінансового левериджа приводитиме до ще більшого темпу зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

Оптимізація рішень по залученню капіталу – це процес дослідження безлічі чинників, що впливають на очікувані результати, в ході якого на основі критеріїв оптимізації здійснюється вибір найбільш ефективного варіанту залучення капіталу. Як критерії оптимізації можуть виступати приріст узагальнювальних показників рентабельності капіталу, а розроблені на їх основі факторні моделі залежності рентабельності власного або позикового капіталу від інших приватних показників чинників дозволяють виявити ступінь кількісної дії кожного з них на зміну результативних показників. Коефіцієнти рентабельності (прибутковості) показують, наскільки прибуткова діяльність підприємства, і обчислюються відношенням отриманого прибутку до використовуваних джерел засобів.

 

 

Аналіз власного капіталу підприємства ВАТ «Гранд»

 

Підприємство ВАТ «Гранд» виробляє та реалізує мякі меблі. Аналіз власного капіталу підприємства проведемо на основі даних бухгалтерської звітності (Додаток) за 2007-2009 рр.

Зміни в капіталі організації  проходять в результаті операцій з власниками, що набувають випущених в звітному році акцій, на користь яких нараховуються і виплачуються дивіденди, а також за рахунок накопичення нерозподіленого прибутку, зниження ціни і дооцінки різних видів майна [9]. У загальному вигляді ці зміни виражаються в зміні чистих активів за звітний період або фізичної величини власного капіталу залежно від прийнятої концепції. Зміни власного капіталу виникають в результаті:

розрахунків з власниками по дивідендах і емісії акцій;

прибутків і збитків, що не признаються в звіті про прибутки і збитки;

накопиченому (нерозподіленому) прибутку;

змін в обліковій політиці.

Для того, щоб проаналізувати стан і рух власного капіталу, організації необхідно скласти аналітичні таблиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                     Таблиця 2.1

Аналіз складу і руху власного капіталу за 2008р., грн.

Показники

 

Капітали

 

Нерозп. прибуток

Цільове фінансування і надходження

Резерви

 

 

майбутніх витрат і платежів

 

За оцінкою

 

 

Статутний

 

Додатковий

 

Резервний

 

 

1. Залишок на початок року

 

2300009

890 227

142381

-819644

-

143777

-

 

2. надійшло

-

-

-

590 913

-

6667

-

 

3. Використано

 

-

245

-

-

-

8063

-

 

4. Залишок на кінець року

 

2300009

889 982

142 381

-228 731

-

142381

-

 

5. Абсолютні відхилення

 

0

-245

0

590 913

-

-1396

-

 

6. Темпи зростання

 

0

99,97

0

27,91

-

99,03

-

 

7. Коефіцієнт надходження

 

-

-

-

-2,583

-

 0,047

-

 

8. Коефіцієнт вибуття

-

0,0003

-

-

-

0,056

-

 

                                                                                                                     Таблиця 3.2

Аналіз складу і руху власного капіталу за 2009р., грн.

Показники

 

Капітали

 

нерозпод.

прибуток

 

Цільове фінансування

Резерви

 

 

майбутніх витрат і платежів

 

За оцінкою

 

 

Статутний

 

Додатковий

 

Резервний

 

 

1. Залишок на початок року

2300009

889 982

142 381

-228 731

-

142381

-

 

2. Поступило

-

-

-

-106 401

-

206434

-

 

3. Використано

-

300

-

-

-

202628

-

 

4. Залишок на кінець року

2300009

889 682

142 381

-335 132

-

146187

-

 

5. Абсолютні відхилення

0

-300

0

-106 401

-

3806

-

 

6. Темпи зростання

0

99,97

0

146,52

-

102,67

-

 

7. Коефіцієнт надходження

-

-

-

0,317

-

1,412

-

 

8. Коефіцієнт вибуття

 

-

0,0003

-

-

-

1,423

-

 

 

На основі результатів таблиці 3.2. можна стверджувати, що статутний і резервний капітали організації впродовж аналізуємих років залишалися постійними. Додатковий капітал навпаки піддався зміні і зменшився  на 0,034%  за рахунок його використання у розмірі 300 грн. Розглядаючи динаміку прибутку,  протягом 2009р. спостерігалося зростання збитку у розмірі 106 401 грн. Головна причина – погіршення результату від основної діяльності. Таким чином, по закінченню звітного року, наявний непокритий збиток у розмірі 228 731 грн. збільшився і склав 335 132 грн. що склало 146,52% приросту. Аналізуючи коефіцієнти вибуття і надходження, можна зробити висновок, що організація не прагнула нарощувати власний капітал.

Під чистими активами розуміється вартість майна організації, придбаного за рахунок власних (непозикових) джерел – статутного капіталу, прибутку, що залишився у розпорядженні товариства, фондів, утворених за рахунок прибутку, і інших фондів, створених відповідно до законодавства.

Статутний капітал суспільства визначає мінімальний розмір майна, що гарантує інтереси його кредиторів. Реальний же розмір майна, на який можуть розраховувати кредитори при поверненні заборгованості, визначається якраз величиной чистих активів. Отже, якщо фактична вартість майна, яким організація може погасити усі узяті на себе зобов'язання, виявляється менше зафіксованою засновницькими документами (тобто статутного капіталу), то вона зобов'язана зменшити величину свого зареєстрованого статутного капіталу до вартості майна, що знаходиться в його повній власності.

Порядок розрахунку чистих активів ВАТ «Гранд» за даними його балансу наведен у таблиці 3.3.

Розрахуємо показник чистих активів на підставі даних балансу.

Активи, що беруть участь у розрахунку, - це грошове і негрошове майно організації, до складу якого включаються за балансовою вартістю наступні статті:

необігові активи (нематеріальні активи, основні засоби, незавершене будівництво, прибуткові вкладення в матеріальні цінності, довгострокові фінансові вкладення, інші необігові активи)

обігові активи

До складу пасивів, що приймаються до розрахунку, включаються:

довгострокові зобов'язання за позиками і кредитами і інші довгострокові зобов'язання;

короткострокові зобов'язання за кредитами та позиками;

кредиторська заборгованість;

заборгованість учасникам (засновникам) за виплатою доходів;

резерви майбутніх витрат;

  інші короткострокові зобов'язання.

                                                                                               Таблиця 3.3

Розрахунок чистих активів , грн

  • Физика
  • Физкультура и спорт
  • Филология
  • Философия
  • Химия
  • Экономика
  • Электроника

  • Если Вы желаете пообщаться с нашими менеджерами, но не хотите тратить деньги на телефон, тогда абсолютно бесплатно заказывайте услугу "Хочу, чтобы мне перезвонили"

    Найменування показників

     

    рік

     

    Відхилення

     

    2007

    2008

    2009

    2008/07

    2009/08

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    АКТИВИ

    1.

    Необігові матеріальні активи

    16039

    9907

    8165

    -6 132

    -1 742

    2.

    основні засоби

    2364312

    2329764

    2543509

    -34548

    213 745

    3.

    незавершене будівництво

    239 097

    189 527

    73 454

    -49570

    -116073

    4.

    дохід. вкладення у мат. цінності

    -

    667

    1 993

    667

    1 326

    5.

    довгострокові і короткострокові фін. вкладення

    297 958

    1028937

    1045466

    730979

    16529

    6.

    інші необігові активи

    -

    -

    -

    -

    -

    7.

    запаси

    680 069

    734 130

    917 894

    54 061

    183 764

    8.

    ПДВ за придбаними цінностями

    160 329

    170 019

    265 745

    9 690

    95 726

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    7

    9.

    дебіторська заборгованість

    424 576

    596 354

    540 231

    171778

    -56 123

    10.

    грошові кошти

     

    42 908

    19 401

    27 894

    -23 507

    8 493

    11.

    інші оборотні активи

    -

    -

    -

    -

    -

    12.

    РАЗОМ

     

    4 225 288

    5 078 706

    5 424 351

    853 418

    345 645

    ПАСИВИ

    1.

    Довгострокові зобов'язання по позиках і кредитах

    -

    -

    -

    -

    -

    2.

    Інші

    Другие работы по теме:



    Переплет дипломов
    Страноведение