Contribution to International Economy

  • Комізм, як засіб вираження образів п'єси «Весілля Фігаро», Бомарше

Тема :"Комізм, як засіб вираження образів

п'єси «Весілля Фігаро», Бомарше "


 

Зміст

ВСТУП   3

РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМІЧНОГО У ТЕКСТАХ П’ЄС БОМАРШЕ  5

1.1. Поняття концептів комізм та сатира  5

1.2. Гротескні образі персонажів, види іронії у п’єсі «Весілля Фігаро»   11

1.3. Образи графа Альмаввіви та Керубіно   12

1.4. Образи  Базіля, Бартоло   14

РОЗДІЛ 2. КОМІЧНІ ОБРАЗИ ГЕРОЇВ «ВЕСІЛЛЯ ФІГАРО» БОМАРШЕ  18

2.1. Комічний образ  та харктеристика Фігаро   18

2.2. Жіночі образи п’єси  –  синкретичність гумору та сатири   24

ВИСНОВКИ   28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ   30

 

 

 


 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми роботи зумовлена її відповідністю пріоритетним антропоцентричним тенденціям сучасного мовознавства, що виявлені у розкритті лінгвістичних аспектів комічного як особливого виду людської діяльності у сміховій картини світу, та у дослідженні лінгвокогнітивних механізмів утворення комічного смислу.

Гумор  та сатира відіграють велику роль у безпосередньому та опосередкованому спілкуванні, адже є притаманним і узуальній мовній (і немовній) поведінці, і її художнім формам. Різнобарвність цього феномена викликає інтерес учених шкіл різних напрямків, зокрема, мовознавців.   Недостатня вивченість проблеми комічного в лінгвістиці виявляється вже в тому, що в сучасній філологічній літературі немає єдиної точки зору на класифікацію смішного, адже ряд вчених традиційно протиставляють гумор сатирі та іронії, тоді як інші вважають його поняттям родовим, що охоплює широке коло явищ, як то жарт, насмішку, гостроту, іронію, сатиру тощо.  Актуальність теми полягає ще й у тому, що за останні десятиліття проблема комічного в художніх творах розглядалась головним чином у літературознавчому аспекті. Отже, існує потреба комплексного вивчення мовностилістичних засобів комічного на різних рівнях, передусім, лексико-семантичному, синтаксичному та текстовому. На наш погляд, ефективним є вивчення проблеми комічного з позицій загальнофілологічного підходу, який прийнято називати лінгвопоетичним. У межах такого підходу словесно-художній твір «Весілля Фігаро» усвідомлюється як цілісне утворення, тому в процесі вивчення мови художнього твору враховується зв’язок використаних лінгвістичних засобів із вираженим художньо-естетичним змістом.   У сучасних текстах подекуди буває складно провести чітку грань між високим та низьким, сатиричним, іронічним або суто гумористичним. Яскравим прикладом поєднання різних граней комічного тому можуть слугувати п’єси Бомарше.

Мета роботи полягає у визначенні особливостей комізму у п’єсі Бомарше «Весілля Фігаро»

Об’єктом дослідження є образи та композиційно-смислова структура п'єси Весілля Фігаро.

                Предметом вивчення постають лінгвокогнітивні механізми організації комічного та сатиричного смислу  в тексті п'єси Весілля Фігаро.

                Для визначення й пояснення основних закономірностей композиційно- смислової організації тексту п'єси Весілля Фігаро, який змінюється залежно від характеру комічної тональності, яка є результатом актуалізації складників  художнього концепту комізм.

                 Матеріалом дослідження слугував франкомовний текст п'єси Весілля Фігаро.

Методологічну основу роботи становлять фундаментальні дослідження карнавальних та сміхових традицій Європи (М.М. Бахтін, А. Бергсон), що виявили амбівалентність світосприйняття, реалізовану в існуванні двох паралельних картин світу – серйозної й сміхової (С.Г. Воркачов, В.І. Карасик, М.Т. Рюміна, А.Є. Слєпцова, Г.Г. Слишкін, О.Й. Шейгал), з використанням положень лінгвістики тексту відносно його структури й лінгвостилістичних засобів вираження комічного для створення образів героїв п’єси.


 

 РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМІЧНОГО У ТЕКСТАХ П’ЄС БОМАРШЕ

1.1. Поняття концептів комізм та сатира

Для розкриття архетипної іпостасі художнього концепту комізм залучено методику етимологічного аналізу. Концептуальний аналіз, методика реконструкції ментальних просторів у поєднанні з методикою фреймового моделювання уможливили розкриття лінгвокогнітивних механізмів утворення комічного смислу. Застосування концептуального аналізу, що базується на теорії концептуальних метафор та концептуальних оксиморонів, дозволило реконструювати концептуальні поля у концептуальній системі комічного та побудувати фрагмент сміхової картини світу в текстах Бомарше.

Концептуальна система комічного в текстах п’єс Бомарше постає як сукупність концептуальних полів, в яких виділяються підкласи, що відтворюють фрагмент сміхової картини світу, ядром якої є людина. Аналізую концепт комізм, тобто дослідження спрямовано від змісту концепту до засобів його вербалізації. Задля виявлення особливостей текстового втілення концепту комізм у текстах англомовних байок ми йдемо від змісту засобів вербалізації цього концепту до його складників, що підведені під ці засоби, тобто підхід до моделювання структури – семасіологічний, від слова до змісту концепту.

У п’єсі Бомарше дія відбувається протягом одного божевільного дня в замку графа Альмавіви, чиї домочадці за цей короткий час встигають сплести запаморочливу інтригу з весіллями, судами, усиновленням, ревнощами і примиренням[7]. Серце інтриги — Фігаро, домоправитель графа. Це — неймовірно дотепна і мудра людина, найближчий помічник і радник графа в звичайний час, але що зараз впав в немилість. Причина незадоволеності графа в тому, що Фігаро вирішує одружуватися на чарівній дівчині Сюзані, світличної графині, і весілля повинне відбутися того ж дня, все йде відмінно, поки Сюзана не розповідає про задумку графа: відновити ганебне право сеньйора на невинність нареченої під загрозою розладнати весілля і позбавити їх приданого. Фігаро приголомшений подібною низькістю свого господаря, який, не встигнувши призначити його домоправителем, вже збирається послати його в посольство до Лондона кур'єром, щоб спокійно відвідувати Сюзану. Фігаро присягається обвести, ласолюбного графа навколо пальця, завоювати Сюзану і не втратити приданого. Як говорить наречена, інтрига і гроші — його стихія[4].

Прислуга прибирає зали в замку графа Альмавіви. З'являється Фігаро - камердинер графа зі своєю коханою Сюзанною, служницею графині. Ця пара, як завжди, нудну повсякденну роботу перетворює на розвагу.
     Вони мріють одружитися, але граф не дає згоди на їхній шлюб, бо й сам небайдужий до Сюзанни.     З'являється граф, щоб віддати розпорядження слугам, але, побачивши Сюзанну, враз про все забуває. Проте служниці байдужі загравання пана.      Сюзанну турбує лише одне, як перехитрувати графа, щоб вийти заміж за Фігаро!      Графиня, що опікується молодою парою, Фігаро та Сюзанна шукають вихід із заплутаної ситуації[2].

Pour parler du sujet, pas nécessairement en être le propriétaire. - (Le Figaro) Для того, чтобы рассуждать о предмете, вовсе не обязательно быть его обладателем. - (Фигаро)

Allons donc, d'impression de pénétrer dans prendra effet que si leur distribution est difficile, que là où il est la liberté de la critique, il n'ya pas d'éloges ne peuvent pas être agréable. - (Le Figaro)Глупости, проникающие в печать, приобретают силу лишь там, где их распространение затруднено, что где нет свободы критики, там никакая похвала не может быть приятна. - (Фигаро)

Afin de faire fortune, n'ont pas besoin de suivre le cours de sciences, et doit élaborer un tour de main. - (Le Figaro)Для того, чтобы нажить состояние, не нужно проходить курс наук, а нужно развить в себе ловкость рук. - (Фигаро)

Pendant que j'étais à la couronne de pain à Madrid, a été introduite en vente libre de tous les produits jusqu'à ce que les produits d'impression, et je n'ai pas la bonne touche dans mes articles du pouvoir, la religion, la politique, la morale, des responsables gouvernementaux, société fidèles, l'Opéra, ainsi ainsi que d'autres théâtres, ainsi que toutes les personnes ayant à faire quoi que ce soit l'attitude - sur tout le reste je peux écrire librement, sous la supervision de deux ou trois censeurs. - (Le Figaro). Пока я пребывал на казенных хлебах, в Мадриде была введена свободная продажа любых изделий, вплоть до изделий печатных, и что я только не имею права касаться в моих статьях власти, религии, политики, нравственности, должностных лиц, благонадежных корпораций, Оперного театра, равно как и других театров, а также всех лиц, имеющих к чему-либо отношение, - обо всем же остальном я могу писать совершенно свободно под надзором двух-трех цензоров. - (Фигаро) [2]

Модель художнього концепту комізм містить концептуальні ознаки, що виокремленні з трьох основних вимірів знань про комічне: універсально-смисловий, узагальнено-змістовий та оцінно-образний. У будь-якого концепту перебуває набір архетипних – найбільш загальних і фундаментальних – споконвічних понять, логічних зв’язків, образних уявлень і вироблених на їхній основі принципів, правил людського існування. Цей вимір можна розглядати як відбиття сукупності деяких примітивних, що мають загальнолюдський характер, спроб організації хаосу людського буття.

Універсально-смисловий вимір знань про художній концепт комізм корелює з перед концептуальною іпостассю концепту, тобто його архетипами, “колективним позасвідомим ” [37, с. 98], які є стрижнем, що забезпечує єдність складників концепту. Ця площина носить універсальний характер та містить такі складники концепту, які співвідносяться носіями різних мов з одним і тим самим фрагментом дійсності.

Лексична одиниця комічне (від грецької komikos – веселий, смішний, та komos весела процесія ряджених на діонісійських святах) у широкому сенсі означає те, що викликає сміх. “Комічне може бути названо естетично організованим смішним [24, с. 7]”, що створює певну комічну тональність тексту та має безліч форм і відтінків (масок). Серед галереї сміху (розумний і нерозумний, добрий і гнівний, поблажливий і підлабузницький тощо) глузливий (насмішкуватий) сміх займає перше місце [28, с. 16]. Сміх – це сатирична маска [16, с. 46].

Істотна риса комічних явищ – наявність прихованих суперечностей, які становлять сутність явища [20, с. 220].

Отже, йдеться про маскування Маска, з одного боку, приховує, а з іншого – завжди щось демонструє [26, с. 68]. Так, наприклад, в іронії смішне приховане під маскою серйозності, тут переважає негативне ставлення до об’єкту висміювання. У гуморі під маскою смішного криється серйозне і позитивне ставлення до того, над чим сміються.

Таким чином, архетипами художнього концепту комізм є сміх та маска, які ми, слідом за А. Косаревим, вважаємо культурними архетипами, базовими елементами культури, що формують моральні імперативи духовного життя; це когнітивні структури, в яких у короткій формі записано родовий досвід [23, с. 301]

Узагальнено-змістовий вимір знань про концепт комізм – це узагальнений зміст мовних одиниць, які є засобами прямої номінації, що покривають семантичну область концепту. Аналіз дефініцій лексичних одиниць гумор, іронія, сатира, сарказм здійснено на основі тлумачних словників української та англійської мов із залученням семантичного аналізу. Так, гумор передбачає виправлення, вдосконалення об’єкта через сміх [17, с. 243].

Pour parler du sujet, pas nécessairement en être le propriétaire. - (Le Figaro)Для того, чтобы рассуждать о предмете, вовсе не обязательно быть его обладателем. - (Фигаро) [2]/

Allons donc, d'impression de pénétrer dans prendra effet que si leur distribution est difficile, que là où il est la liberté de la critique, il n'ya pas d'éloges ne peuvent pas être agréable. - (Le Figaro)Глупости, проникающие в печать, приобретают силу лишь там, где их распространение затруднено, что где нет свободы критики, там никакая похвала не может быть приятна. - (Фигаро)

Afin de faire fortune, n'ont pas besoin de suivre le cours de sciences, et doit élaborer un tour de main. - (Le Figaro) Для того, чтобы нажить состояние, не нужно проходить курс наук, а нужно развить в себе ловкость рук. - (Фигаро)

Pendant que j'étais à la couronne de pain à Madrid, a été introduite en vente libre de tous les produits jusqu'à ce que les produits d'impression, et je n'ai pas la bonne touche dans mes articles du pouvoir, la religion, la politique, la morale, des responsables gouvernementaux, société fidèles, l'Opéra, ainsi ainsi que d'autres théâtres, ainsi que toutes les personnes ayant à faire quoi que ce soit l'attitude - sur tout le reste je peux écrire librement, sous la supervision de deux ou trois censeurs. - (Le Figaro) Пока я пребывал на казенных хлебах, в Мадриде была введена свободная продажа любых изделий, вплоть до изделий печатных, и что я только не имею права касаться в моих статьях власти, религии, политики, нравственности, должностных лиц, благонадежных корпораций, Оперного театра, равно как и других театров, а также всех лиц, имеющих к чему-либо отношение, - обо всем же остальном я могу писать совершенно свободно под надзором двух-трех цензоров. - (Фигаро)

Сатира (лат. satira, від ранішого satura — сатурабуквально — суміш, всяка всячина), вигляд комического; нещадне, таке, що знищує переосмислення об'єкту зображення (і критики), що вирішується сміхом, відвертим або прихованим, «зредукованим»; специфічний спосіб художнього відтворення дійсності, що розкриває її як щось мінливе, невідповідне, внутрішньо неспроможне (змістовний аспект) за допомогою смеховых, викривально-висміюючих образів (формальний аспект)[2].

  На відміну від прямого викриття, художня С. як би двусюжетна: комічний розвиток подій на першому плані зумовлюється якимись драматичними або трагічними колізіями в «підтексті», у сфері того, що мається на увазі. Двусюжетни і інші види комічного, використовувані в сатиричному творі: гумор, іронія, але для сатири  характерною є негативна забарвленість обох сюжетів — видимого та прихованого, тоді як гумор сприймає їх в позитивних тонах, іронія — комбінація зовнішнього позитивного сюжету з внутрішнім негативним[19].

   Сатирика «моделює» свій об'єкт, створюючи образ, наділений високим ступенем умовності, що досягається «направленим спотворенням» реальних контурів явища за допомогою перебільшення, загострення, гіперболізування гротеску. Що «експериментує» сатира формує твір на основі фантастичного допущення, що дозволяє авторові вести раціоналістичне дослідження об'єкту.

Сатира не лише викриває, а й негативно переосмислює об’єкти і явища, не співвідносні з ідеалом [35, с. 3]. Сатиричний сміх безжальний, гнівний, що і є підґрунтям ворожого, суворого ставлення автора до дійсності, деяких її аспектів.

Сатирі властиве різке, дошкульне висміювання пороків, хиб, негативних властивостей [19, с. 1104], які є соціально істотними і небезпечними для суспільства і людини, тому і лежать у площині суспільної психології. Сатирі властиве більш вільне, ніж у гуморі, ставлення до форми викладу, що дає авторові змогу втручатися у хід подій [5, с. 7].

Як засіб сатири, сам термін “іронія” в лінгвістиці вживається в двох значеннях:як прихована насмішка спеціально вдягнена у форму позитивної характеристики чи вихвалення ” [27, с. 271], глузування, кепкування, глум і як стилістичний засіб. В іронії спостерігається злиття трагічного й комічного [26, с. 37]. Трагічною є сама сутність людини, її непридатність до осмислення основ буття, свідомості, суспільства, моралі [22, с. 287].

Висміювання знімає напруження трагічного світосприйняття [22, с. 339] через установку на іронію: треба не плакати над долями людства, а радіти та сміятися [22, с. 287]. Основна функція іронії – характеризації, тобто здатність охарактеризувати персонаж, виявити складники його особистості або передати нещирість мовця щодо висловленої їм думки сарказм – це крайній ступінь іронії, особливо дошкульна насмішка, коли до сміху додається гірке обурення, презирство, злість, отрута [36, с. 37; 33]; це іронія, що викриває особливо небезпечні за своїми суспільними наслідками явища дійсності. Сутність сарказму не вичерпується більш високим ступенем викривання людських та суспільних вад, а міститься в особливому співвідношенні двох планів – плану припущення і плану зображення, тобто йдеться про відверту насмішку, цинізм, образу, зневагу, що входять до висловлення мовця[39].

Позитивна чи негативна оцінка концепту комізм може втілюватися через комічну тональність як результат актуалізації складників концепту комізм – гумор та сатира

1.2. Гротескні образі персонажів, види іронії у п’єсі «Весілля Фігаро»

У п’єсах Бомарше виділяємо гумористичний і сатиричний види іронії, що розрізнюються нами за функціями (функція характеризації й функція парадоксальності), способом і умовами реалізації. Сатира перестає бути сатирою, якщо в ній відсутні компоненти гумору. І, навпаки, гумору притаманний елемент сатири, тобто не заперечення, а критики того, над чим сміються (В.Я. Пропп, О.Б. Шонь)[28, 35].

                Гумористична іронія – це вид іронії, що є результатом смислової невмотивованості, яка виникає внаслідок контрасту між контекстом байки і прямим значенням слова або словосполучення, й зорієнтована на усунення, ліквідацію хиб, притаманних амбівалентному і гротескному образам людини. Для реалізації гумористичної іронії використовуються такі лексико-синтаксичні засоби: метафора-порівняння, алюзія, алогічне використання фразеологічної одиниці, гіпербола. Зазначений вид іронії залежить від лінійного контексту, що не перевищує рамок абзацу, і сприяє створенню гумористично-іронічної тональності[41].

                Сатирична іронія є не лише результатом семантичної двоплановості, яка створюється узуальним та оказіональним значеннями лексичних одиниць, а й ґрунтується на значному розширенні поля парадоксальності іронії, смисл якого полягає у зіткненні суперечних ситуацій, що відбивають поєднання контрарних обставин чи умов. Сатиричний сміх зорієнтовано на заперечення об’єкта висміювання, оскільки виникає з почуття презирства, обурення, гніву           (В.Я. Пропп, О.Б. Шонь )[28, 35]. Комічний потенціал сатиричної іронії реалізовано в мікро-, макро- та мегаконтекстах на морфологічному, лексичному, фонетичному й синтаксичному рівнях тексту англомовної байки шляхом вживання оказіоналізмів, патронімічної атракції, повторів, інверсії, відокремлених речень, парцелятів, риторичних фігур, антитез. Такий вид іронії лежить в основі формування парадоксального й імперативного образів людини та сприяє створенню сатирично-іронічної і саркастичної видів тональності.                      Структурно-семантичний та функціонально-стилістичний аналізи іронії як домінантного засобу об’єктивації комічної тональності потребують обов’язкової розробки узагальненого образу людини [41].

1.3. Образи графа Альмаввіви та Керубіно

Бомарше переслідує в «Весіллі Фігаро» викривальну мету. По його власному визнанню, він не ставив перед собою завдання створення «сатири», т. е., як тоді розуміли, развенчания конкретних осіб. Альмавіві автор додав узагальнювальні риси, показав в ньому породження всієї системи феодально-кріпосницьких відносин. Саме це обставина і викликало «дикі крики» монархічно настроєних журналістів. Сам Бомарше так говорить про свій задум: «...Вместо того, щоб затаврувати який-небудь один порочний характер, — скажімо, гравця, честолюбця, скупого, лицеміра... автор склав такий план, який дав йому можливість піддати критиці ряд зловживань, згубних для суспільства»[2].

Бомарше відмінно розуміє соціальну силу реалістичної типізації. Що користується її засобами театр перетворюється на «велетня, який смертельно ранить тих, на кого направлені його удари». «Таким чином, — підводить підсумок Бомарше, — най їдкіша критика завдяки узагальненням виявляється плідною і в той же час нікого не ображає, між тим як сатира, направлена проти осіб, завжди ображає і не приносить ніякої користі»[5].

Альмавіва від природи не така вже погана людина. Він здатний на щире відчуття. У «цирульнику Севільськом» йому хотілося розташувати до себе Розіну не багатством і знатністю, а своїми людськими якостями. У «Женітьбе Фігаро» в Альмавіві все більше виявляються риси вельможі. Він все частіше нагадує про те, що йому все дозволено. Право володаря розбестило Альмавіву, перетворило його на владолюбця. За словами садівника Антоніо, він немало «в наших краях нашкодив». Це, за характеристикою автора, сеньйор «до такого ступеня порочний, що ради своїх витребеньок готовий розбестити всіх йому підвладних і натішити невинністю всіх своїх юних васалок»[2].

Проте Альмавіва живе в пору пробудження народної самосвідомості. На шляху до здійснення його ласолюбні задуми коштує Фігаро,  «найбільш тямуща людина своєї  нації» [2] .

Альмавіва - мало не основний діяльний персонаж, навколо його захоплення Сюзаною і ревнощів до своєї власності-дружини побудована основна інтрига. Сюжетно зрозумілої інтриги за п'єсою Бомарше з постійними переміщеннями ліній любовного фронту (граф Альмавіва залицяється за камеристкою Сюзаною і прагне відіслати подалі її жениха та свого камердинера Фігаро і звільнитися хоч ціною імітації ревматизму від своєї дружини; до графині залицяється юний паж Керубіно.

Nos femmes pensent que s'ils nous aiment, c'est fini. il martelé dans la tête et tant d'amour, tant d'amour (dans ce cas, si vous aimez vraiment) et avant l'écoute, comme toujours utile, toujours et en toutes circonstances, qu'un soir, à ma grande surprise, au lieu de une fois de plus se sentir le bonheur, vous commencez à sentir une indigestion. - (Le comte Almaviva)

Наши жены думают, что если они нас любят, то это уже все. Вбили это себе в голову и уж так любят, так любят (в том случае, если действительно любят) и до того предупредительны, так всегда услужливы, неизменно и при любых обстоятельствах, что в один прекрасный вечер, к вящему своему изумлению, вместо того чтобы вновь ощутить блаженство, начинаешь испытывать пресыщение. - (граф Альмавива)

Si nous regardons du côté du plaisir, qui ne peut pas trouver à la maison, alors c'est parce que nos femmes ne parlent pas suffisamment de soutien aux arts dans notre désir de l'amour à chaque fois de nouveau, renaître, si je puis dire, le charme de posséder le charme la diversité. - (Le comte Almaviva)

Если мы ищем на стороне того наслаждения, которого не находим у себя дома, то это потому, что наши жены не владеют в достаточной мере искусством поддерживать в нас влечение, любить всякий раз по-новому, оживлять, если можно так выразиться, прелесть обладания прелестью разнообразия. - (граф Альмавива) [2]

Avons-nous le pouvoir de changer la loi de la nature? Notre tâche - de demander la réciprocité, et la cause des femmes capables de nous organiser. Ceci est souvent négligé. - (Le comte Almaviva)

Разве мы властны изменить закон природы? Наше дело - добиваться взаимности, а дело женщин уметь нас удерживать. Об этом часто забывают. - (граф Альмавива)

Dans le vaste champ de l'intrigue doit être en mesure de cultiver jusqu'à ce sot orgueil. - (Le comte Almaviva)

На обширном поле интриги надлежит уметь взращивать все, вплоть до чванливости глупца. - (граф Альмавива)

Чарівний Керубіно — прекрасна   психологічна   знахідка  драматурга. Він відчуває захоплення перед всіма жінками «люблен в  саме  любов,  мріє  про  неї  і  тужить шыми поривами.

 

1.4. Образи  Базіля, Бартоло

 Вчитель музики, пліткар та інтриган дон Базиліо намагається догодити аматорці рибного лову, дивакуватій ключниці Марселіні та її підтоптаному віком коханцю, лікарю Бартоло, готовому виконати будь-яку примху нестаріючої - як для нього! – коханої[2]. За словами дона Базиліо під звуки Його шарманки якраз у цьому місці - прекрасно чіпляється на гачок риба! Усі захоплені риболовлею, але монет уже нема! Без чарівної мелодії нецікаво гаяти час. Бартоло спіймав більше за Марселіну, тому вона вередує. Бартоло готовий виконати будь-яку забаганку коханої. Гостро звинувачувальний характер має і образ Базіля. Знаменита його тирада про наклеп наче відтворює портрет безчесного парламентського радника Гезмана. Це нахабний викрутень, який слугує лише тим, хто більше заплатить. Підґрунтям утворення гротескного образу людини є “мотив маріонетки” або “гротескний мотив трагедії ляльки” (М.М. Бахтін), що й надав поштовх до реконструкції концептуального поля людина як маріонетка[11].

Весіллю Фігаро загрожують ще два вороги. Старий доктор Бартоло, у якого граф за допомогою хитрого Фігаро викрав наречену, знайшов можливість за допомогою  Марселіни помститися кривдникам. Марселіна збирається через суд змусити Фігаро виконати боргове зобов'язання: або повернути її гроші, або на ній одружитися[42].

Involontairement proslyvesh mal, quand tout vous remarquez. - (Basile)

Поневоле прослывешь злым, когда все замечаешь. - (Базиль)

Calomnie, monsieur! Vous ne savez pas ce que vont être négligé. J'ai vu des gens honnêtes qui calomnient presque détruit. Croyez-moi, il n'y a pas de commérages vulgaires, pas mal, pas de bêtises comme absurde, à laquelle la Ville n'est pas attaqué par les soi-disant rien, si ce n'est que pour elle de prendre à puce, et pourtant nous avons ici, sur cette partie il ya des arnaqueurs! .. Dans un premier temps, à peine le bruit audible, à peine touché le sol, comme une hirondelle avant l'orage, le vol, éphémère, celui qui sème les graines toxiques. bouche Somebody's ramasser une graine et d'une manière habile SUNET dans votre oreille. Le mal est fait - il se développe, en rampant jusqu'à, en mouvement - et est allé marcher dans la lumière de l'enfer! Et maintenant, pour une raison inconnue, la calomnie rectifié, sifflets soufflé, de plus en plus sous vos yeux. Elle s'élance, shirit votre vol, clubs, entouré de tous côtés, à l'origine du vol, porte avec lui, éclairs et tonnerre, et, enfin, Dieu merci, transformée en un cri universel de toute la société, dans le chœur de la haine et du blasphème. - (Basile)

Клевета, сударь! Вы сами не понимаете, чем собираетесь пренебречь. Я видел честнейших людей, которых клевета почти уничтожила. Поверьте, что нет такой пошлой сплетни, нет такой пакости, нет такой нелепой выдумки, на которую в большом городе не набросились бы бездельники, если только за это приняться с умом, а ведь у нас здесь по этой части такие есть ловкачи!.. Сперва чуть слышный шум, едва касающийся земли, будто ласточка перед грозой, шелестящий, быстролетный, сеющий ядовитые семена. Чей-нибудь рот подхватит семя и ловким образом сунет вам в ухо. Зло сделано - оно прорастает, ползет вверх, движется - и пошла гулять по свету чертовщина! И вот уже, неведомо отчего, клевета выпрямляется, свистит, раздувается, растет у вас на глазах. Она бросается вперед, ширит полет свой, клубится, окружает со всех сторон, срывает с места, увлекает за собой, сверкает, гремит и, наконец, хвала небесам, превращается во всеобщий крик всего общества, в дружный хор ненависти и хулы. - (Базиль) [2].

Mésalliance, la décision inappropriée, de l'injustice manifeste, toute cette dissonance dans l'harmonie de l'ordre, - les dissonances qui peuvent préparer un accord doux et harmonieux seulement une médaille d'or. - (Basile)

Неравный брак, неправильное решение суда, явная несправедливость, все это диссонансы в гармонии порядка, - диссонансы, которые способно подготовить и сгладить одно только стройное созвучие золота. - (Базиль)

Comment douloureuse d'un homme veut savoir quelque chose de ce qu'il avait peur pour vous assurer! - (Bartolo)

Как мучительно хочется человеку узнать то, в чем ему страшно удостовериться! - (Бартоло)

Врач Бартоло - чудак, слепо и безоглядно оптимистически влюбленный в  красотку Марселину.              

Vous pouvez mettre à l'envers pour les femmes s'il vous plaît, mais si vous avez manqué quelque peu ... une bagatelle ... - (Bartolo)

Через поетичні метафори Бомарше експліцитно характеризуються певні негативні властивості людської натури, такі, наприклад, як заздрощі й лестощі: “заздрощі” (виказувати незадоволення, бажання заволодіти чимось, що належить іншій людині), проте зміст цього словесного поетичного образу є зрозумілим для сприйняття.

Вы можете вывернуться наизнанку, чтобы понравиться женщинам, но если вы упустите какую-нибудь малость... какой-нибудь пустяк... - (Бартоло)

Ayant toutes sortes de prestations - ce n'est pas tout. Obtenez le plaisir de les posséder - c'est ce qui est le bonheur. - (Basile)

Обладание всякого рода благами - это еще не все. Получать наслаждение от обладания ими - вот в чем состоит счастье. - (Базиль)

Mieux vaut laisser pleurer de ce que j'ai à son mari que pour moi de mourir du fait que ce n'est pas ma femme. - (Bartolo)

Пусть лучше она плачет от того, что я ее муж, чем мне умереть от того, что она не моя жена. - (Бартоло)


 

РОЗДІЛ 2. КОМІЧНІ ОБРАЗИ ГЕРОЇВ «ВЕСІЛЛЯ ФІГАРО» БОМАРШЕ

 

2.1. Комічний образ  та харктеристика Фігаро

Багато нового привніс Бомарше і в характер спритного слуги — Фіґаро. У його монологах, які не мають безпосереднього стосунку до інтриги комедії, звучить авторське «я». Це слуга, який протестує свідомо та всерйоз, він відкрито засуджує свого пана. Слова Фігаро стають звинувачувальним актом і проти всього суспільства[6].

Nous essayons quelque chose, faire des projets, préparer pour l'un, et le sort nous offre une autre. A partir d'un conquérant insatiable, qui est capable d'avaler le monde entier, et se terminant par un homme humble aveugle, qui a un chien, nous tous - les jouets de son caprice. Et, peut-être, un aveugle, qui est un chien, il devrait être une bonne façon et est rarement trompés dans leur attente que le premier aveugle à tout son entourage. - (Le Figaro)

Мы-то стараемся, строим планы, готовимся к одному, а судьба преподносит нам совсем другое. Начиная с ненасытного завоевателя, который способен проглотить весь мир, и кончая смиренным слепцом, которого ведет собака, все мы - игрушки ее прихотей. И, пожалуй, слепец, который идет за собакой, следует более верным путем и реже бывает обманут в своих ожиданиях, чем тот, первый слепец со всей его свитой. - (Фигаро)

Faites le juge le plus impartial pour entendre leur propre entreprise et de voir comment il va interpréter la loi! - (Le Figaro)

Заставьте самого беспристрастного судью разбирать свое собственное дело, и посмотрите, как он начнет толковать законы! - (Фигаро)

Фігаро відразу ж здогадується про намір графа і відмовляється відправитися з його дорученням за межі замку: він не має наміру працювати для Альмавіви, який замислив звабити його кохану.

Pour recevoir, prendre et demander - dans ces trois mots se cache le secret du courtisan. - (Le Figaro)

Получать, брать и просить - в этих трех словах заключена вся тайна царедворца. - (Фигаро)

Фігаро добрий, готовий допомогти що потребує його допомоги, у нього бійцівські якості, відвага, приваблива веселість характеру, життєлюбність. Цля його Бартоло і Базіль — не просто супротивники в складній, але і носії віджилих ідей.

Фігаро веде декілька інтриг одразу, вважаючи себе вродженим царедворцем; він одразу осягає смисл цього важкого ремесла, яке полягає в тому, щоб «отримати, брати і просити»[2]. Проте він у жодному випадку не дозволить, щоб його ображали. Він заявляє графові, що з розумом і талантом просунутися службовою драбиною неможливо, що всього може досягти лише запопадлива посередність. Особливе значення має монолог Фігаро у п'ятій дії. Цей монолог порушував усі існуючі тогочасні закони драматургії: протягом тривалого часу на сцені говорить слуга, і не про хід інтриги, а про суспільство, про себе, про те, що сильні світу сього не завжди «сильні» розумом, що вони не доклали жодних зусиль для того, щоб досягти свого благополуччя.

Les personnes qui ne sont pas de ce qui n'est pas disposé à le faire, ne font rien et ne coûtent rien. - (Le Figaro)

Люди, которые ничего ни из чего не желают сделать, ничего не достигают и ничего не стоят. - (Фигаро)

Qu'est-ce qu'un bon anglais! Sachez qu'il doit être un peu, mais vous pouvez tout obtenir. Qui peut dire que Dieu-barrage, celui de l'Angleterre ne vont pas disparaître ... Il est vrai que les Anglais dans la conversation de temps à autre, un bâton et d'autres phrases, mais il est facile de voir que Dieu-mère est la base de leur langue. - (Le Figaro)

До чего же хорош английский язык! Знать его надо чуть-чуть, а добиться можно всего. Кто умеет говорить god-dam, тот в Англии не пропадет... Правда, англичане в разговоре время от времени вставляют и другие словечки, однако нетрудно убедиться, что god-dam составляет основу их языка. - (Фигаро)

Si vous êtes privé de besoin, vous être reconnaissants pour le luxe? - (Le Figaro). Если вас лишают необходимого, станете ли вы благодарить за роскошь? - (Фигаро)

Quand ils veulent, peu importe ce que c'est que conclure à la culpabilité, le suspect est tout. - (Le Figaro)Когда хотят во что бы то ни стало найти вину, то подозрительным становится решительно все. - (Фигаро)

Quand ils veulent, peu importe ce que c'est que conclure à la culpabilité, le suspect est tout. - (Le Figaro)С умом, и вдруг - продвинуться? Шутить изволите, ваше сиятельство. Раболепная посредственность - вот кто всего добивается. - (Фигаро)

За традицією Фігаро звертається до графа «ваша світлосте», «монсеньйор», але насправді він зовсім не поважає його.

Prétendre que vous ne savez pas ce que tout le monde sait, et que vous savez ce que personne ne sait, prétendre que vous entendez ce que quelqu'un n'est pas claire, et ne pas écouter ce que chacun pouvait entendre, surtout, de faire semblant que vous pouvez dépasser lui-même, souvent, font grand secret de l'absence de mystère n'est pas, s'enferma dans son bureau que pour aiguiser les plumes, et paraître profond, quand dans ta tête, pour ainsi dire, le vent souffle, mauvais, pour le meilleur ou Ecouter la personne, de produire un casque et d'attirer des traîtres fondre sceaux de cire, des lettres d'intercepter et de tenter de justifier l'importance de l'objectif de la misère. Ici vous avez toute la politique. - (Le Figaro)Прикидываться, что не знаешь того, что известно всем, и что тебе известно то, чего никто не знает; прикидываться, что слышишь то, что никому непонятно, и не прислушиваться к тому, что слышно всем; главное, прикидываться, что ты можешь превзойти самого себя; часто делать великую тайну из того, что никакой тайны не составляет; запираться у себя в кабинете только для того, чтобы очинить перья, и казаться глубокомысленным, когда в голове у тебя, что называется, ветер гуляет; худо ли, хорошо ли разыгрывать персону, плодить наушников и прикармливать изменников, растапливать сургучные печати, перехватывать письма и стараться важностью цели оправдать убожество средств. Вот вам и вся политика. - (Фигаро)

Politique, l'intrigue, - appelez cela comme vous voulez. À mon avis, ils sont assez semblables les uns aux autres, et donc les laisser disant que quelqu'un comme ça. - (Le Figaro)Политика, интрига, - называйте, как хотите. На мой взгляд, они друг дружке несколько сродни, а потому пусть их величают, как кому нравится. - (Фигаро)

Un client est une sorte de connaissance, a toujours su mieux son travail d'autres avocats qui sont sortis de l'escalade et le travail jusqu'à ce qu'ils soient rauque, juste pour montrer leurs connaissances dans absolument tout, à l'exception, toutefois, l'affaire elle-même, mais en même temps, leur sont très peu se déplace Le fait que ces ruines le client, fatigué et endormi le public des juges, après le même discours, ils prennent des airs comme s'ils l'ont inventé Oratio pro Murena / Discours de Muren (latin). - (Le Figaro)Клиент, хоть сколько-нибудь сведущий, всегда знает свое дело лучше иных адвокатов, которые из кожи вон лезут и надрываются до хрипоты, лишь бы показать свою осведомленность решительно во всем, кроме, впрочем, самого дела, но вместе с тем их весьма мало трогает то обстоятельство, что они разорили клиента, надоели слушателям и усыпили судей, по окончании же речи они важничают так, как будто это они сочинили Oratio pro Murena / Речь за Мурену (лат.)/. - (Фигаро)

Le plus coupable - les moins généreux, cette règle générale. - (Le Figaro)

Наиболее виновные - наименее великодушны, это общее правило. - (Фигаро)

Pas de Votre Excellence. Pensez-vous que si vous - les puissants, ce qui signifie, et pourquoi elle trop forte? .. noble origine, le statut, la position dans la société, les postes importants - à partir de toutes ces merveilles sont fiers! Beaucoup d'entre vous ont fait des efforts afin de parvenir à un même bien-être? Vous aviez pris la peine de naître, c'est tout. - (Le Figaro)Нет ваше сиятельство. Думаете что если вы - сильный мира сего, так уж, значит, и разумом тоже сильны?.. Знатное происхождение, состояние, положение в свете, видные должности - от всего этого немудрено возгордиться ! А много ли вы приложили усилий для того, чтобы достигнуть подобного благополучия? Вы дали себе труд родиться, только и всего. - (Фигаро)

Existence est mesurée depuis des millénaires, et j'ai donc été un empoisonnement quelque 30 années que je pathétique accidentellement réussi à attraper dans l'océan du temps que M. il ya de ne pas revenir, j'ai donc été l'empoisonnement de leurs propres tentatives de découvrir qui je suis obligé de les! Non, laissez ce genre de questions concernées avec quelqu'un d'autre. - (Le Figaro)

Существование измеряется уже тысячелетиями, и чтобы я стал отравлять какие-нибудь жалкие тридцать лет, которые мне случайно удалось выловить в этом океане времени н которых назад не вернуть, чтобы я стал отравлять их себе попытками доискаться, кому я ими обязан! Нет уж, пусть такого рода вопросы волнуют кого-нибудь другого. - (Фигаро)

Et si je suis meilleur que sa réputation? Combien de grands hommes peuvent dire sur moi la même chose? - (Le Figaro)

А если я лучше своей репутации? Многие ли вельможи могут сказать о себе то же самое? - (Фигаро) Il ya une vérité que tout le monde le sait, mais qui ne sont pas silencieux parce que toute vérité peut parler. Il ya une vérité que tous les éloges, mais pas du cœur, parce que pas tous la vérité ne peut faire confiance. Et les vœux des amoureux, la menace de la mère, ivre vœux, les promesses de ceux au pouvoir, les marchands dernier mot? Et ainsi de suite jusqu'à l'infini! - (Figaro)Есть такая правда, которую все знают, но о которой умалчивают, потому что не всякую правду можно говорить. Есть такая правда, которую все расхваливают, да не от чистого сердца, потому что не всякой правде можно верить. А клятвы влюбленных, угрозы матерей, зароки пьянчуг, обещания власть имущих, последнее слово купцов? И так до бесконечности! - (Фигаро)

Dans l'amour de tous les «trop» n'est pas suffisant. - (Le Figaro). В любви всякое "чересчур" еще недостаточно. - (Фигаро)

La jalousie est un sot orgueil d'un enfant ou un violent accès de folie. - (Le Figaro). Ревность это неразумное дитя гордости или же припадок буйного помешательства. - (Фигаро)

Dans notre temps, qui ne devrait pas avoir dit, il est chanté. - (Le Figaro)

 В наше время чего не следовало бы говорить, то поется. - (Фигаро)

Si la tête ne nous fait pas mal, alors il n'ya pas de petit bénéfice. - (Le Figaro)Если начальник не делает нам зла, то это уже немалое благо. - (Фигаро)

Si on les prend dans l'argument de toutes les vertus, qui exigent des serviteurs, puis il ya de nombreux collègues qui méritent d'être fonctionnaires? - (Le Figaro)Ежели принять в рассуждение все добродетели, которых требуют от слуги, то много ли найдется господ, достойных быть слугами? - (Фигаро)

République des écrivains - une république des loups, toujours prêt à croquer la gorge. - (Le Figaro)Республика литераторов - это республика волков, всегда готовых перегрызть друг другу горло. - (Фигаро)

Je suis pressé d'en rire, parce que j'ai peur, je n'aurais pas à pleurer. - (Le Figaro).Я тороплюсь смеяться, потому что боюсь, как бы мне не пришлось заплакать. - (Фигаро)

Oh, ces femmes! Si vous avez besoin pour profiter au maximum de personnes innocentes ont appris à être malin, - le verrouiller. - (Le Figaro) Ох, уж эти женщины! Если вам нужно, чтобы самая из них простодушная научилась лукавить, - заприте ее. - (Фигаро)

Si les gens prennent leur propre entreprise, puis dans les affaires des autres, ils n'ont pas fourrer son nez. - (Le Figaro)Если занять людей их собственным делом, то в чужие дела они уже не сунут носа. - (Фигаро)

Le plus il est difficile de réussir, votre Excellence, les plus déterminés, nous devons aller au travail. - (Le Figaro)Чем труднее добиться успеха, ваше сиятельство, тем решительнее надо приниматься за дело. - (Фигаро)

Quand vous donnez à la peur du mal, vous êtes déjà commence à sentir le mal de la peur. - (Le Figaro). Когда ты поддаешься страху перед злом, ты уже начинаешь чувствовать зло страха. - (Фигаро)

В уста Фігаро Бомарше вкладає і слова-роздуми про «республіку літераторів», розвінчуючи своїх супротивників, нікчемних «комах», які заважали йому творити.

 

2.2. Жіночі образи п’єси  –  синкретичність гумору та сатири

 

Найчисленнішим за кількістю актуалізацій у наведеному полі  п’єси є концепт жінка/дружина.; Сюзана хоче звільнитися від докучань Альмавіви і вийти заміж за Фігаро; графиня хоче допомогти Сюзані і Фігаро і ласкаво опікає Керубіно, що кимось може трактуватися як материнська турбота, але ніяк не ревнивим Альмавівою; немолода, безглузда, але помітна ключниця Марселіну, в яку безоглядно і з діагнозом "невиліковно" закоханий старий лікар Бартоло, полює на молодого-пригожего Фігаро з метою одружувати на собі[2]. Специфіка формування гротескного образу людини виявляється у текстовому втіленні. Так автор описує події у спальні графині. їй дуже сумно. Граф їй зраджує, він зовсім втратив розум: залицяється до Сюзанни, намагається перешкодити її весіллю з Фігаро. Та ще й ревнує графиню до маленькою славного Керубіно, якій дарує їй лише радість материнських почуттів.
      З'являється Сюзанна й повідомляє, що до графині хоче завітати її улюбленець, її «дитя» Керубіно.    Нехай приходить, графиня приготувала для нього подарунок - стрічечку.  Підозрілість Альмавіви все руйнує, а графиня опиняється на межі грандіозного скандалу. Дон Базиліо вистежив Керубіно й розповів усе графові. Пристрасті розгораються[2].
      Avez-les filles de nos titres sont discordant nerfs? Cette maladie maître: il peut capter seulement pour le boudoir. - (Suzanne)

Разве у девушек нашего звания бывают расстроенные нервы? Это болезнь господская: ее можно подхватить только в будуарах. - (Сюзанна)

Граф розгублений і змушений вибачатися перед графинею за свої підозри. Щоб залагодити черговий сімейний скандал дарує їй розкішну сукню. На гармидер, що вчинився з такої події, з'являються Марцеліна, Бартоло й дон Базиліо, а невдовзі ще й Фігаро. Користуючись доброзичливим настроєм графа, Фігаро просить дозволу на одруження з Сюзанною. Але проти Марцеліна, яка присягнула не віддати свого омріяного коханого й свого боржника[2].

Lorsque les intérêts personnels ne sont pas armer nous les femmes, les uns contre les autres, nous sommes tous comme un seul, prêt à défendre nos pauvres, la moitié opprimés de la fierté, le terrible et pourtant les hommes à proximité. - (Marceline)

Когда личные интересы не вооружают нас, женщин, друг против друга, мы все, как одна, готовы защищать наш бедный, угнетенный пол от гордых, ужасных и вместе с тем недалеких мужчин. - (Марселина)

Одружуватися на Марселіні повинен  доктор Бартоло. Шлюбними узами їх повинна була зв'язати дитина, плід забутої любові, вкрадений немовлям циганами.

Цікавий образ Марселіни, яка з негативної  героїні — старої,  що прагне отримати молодого чоловіка — перетворюється на люблячу матір  сина і вимовляє вельми гострий викривальний монолог про положення жінки, особливо молодих дівчат з народу.

Граф відправляє Керубіно до війська, а Марцеліна подає позов до Фігаро, який, позичаючи гроші, написав таке: «Я, Фігаро, беру у сеньйори Марцеліни гроші в борг. Зобов'язуюся їх повернути або одружитися з нею». Фігаро й Сюзанна благають усіх позичити їм необхідну суму. Альмавіва невблаганний. Коханий Сюзанни має одружитися з Марцеліною. Фігаро вирішує віддати Марцеліні найдорожче, що має - золотий фамільний медальйон його матері, який вона одягнула новонародженому.
     Побачивши медальйон, Марцеліна непритомніє. Фігаро -  це їхній з Бартоло син, вкрадений розбійниками ще немовлям.

     Марцеліна щаслива. Тепер уже всі благають графа дозволити шлюб Фігаро й Сюзанни. Та Альмавіва не поспішає сказати своє слово. Vous les hommes, plus ingrat, te tuer leur mépris de jouets pour vos passions, vos sacrifices, il est vous avez besoin d'être punis pour les erreurs de notre jeunesse, et que vous définissez vos juges sont si fiers, ils ont le droit de nous juger, et à cause de sa folie criminelle nous priver de tous les moyens de subsistance honnête! - (Marceline)

Вы, мужчины, более чем неблагодарны, вы убиваете своим пренебрежением игрушки ваших страстей, ваши жертвы, это вас надо карать за ошибки нашей юности, вас и поставленных вами судей, которые так гордятся тем, что имеют право судить нас и в силу преступного своего недомыслия лишают нас всех честных средств к существованию! - (Марселина)

Ne regardez pas où vous allez, mais regardez où vous allez - seulement que chacun doit être important. - (Marceline)Не смотри, откуда ты идешь, а смотри, куда ты идешь,- каждому только это и должно быть важно. - (Марселина)

L'homme injuste gère pour mettre le plus innocent d'un imposteur. - (Rosina)Несправедливый мужчина самое невинность умудрится превратить в обманщицу. - (Розина)

Сад у замку ірафа Альмавіви. У нерозлучної трійці -  Фігаро, Сюзанни й графині - народився черговий план покепкувати над графом і домогтися дозволу відсвяткувати весілля. Сюзанна пише графу записку, запрошуючи  його на побачення, і обмінюється із графинею вбраннями.
     Граф щасливий. Нарешті все складається так, як він і бажає. Головне - непомітно проникнути до призначеного місця зустрічі. Альмавіва, нічого не підозрюючи, освідчується в коханні графині, переодягненої у Сюзанну. Такої пристрасті вона давно не відчувала від свого чоловіка. Та враз граф помічає неподалік дуже схожу на Фігаро й Сюзанну парочку.    Збираються слуги, усі просять благословити шлюб Фігаро й Сюзанни. Щоб залагодити свою провину граф згоджується[2].

   Trois sentiments, ayant une influence immense sur le beau sexe: l'amour, la haine et la peur. - (Le Figaro) Три чувства, имеющие безграничное влияние на прекрасный пол: любовь, ненависть и страх. - (Фигаро)


 

ВИСНОВКИ

 

Не тільки  Фігаро,  але і  решта героїв  не схожа фази-маски італійської комедії дель арте, на персонажіув п'єс класицистів та європейських просвітників, які частіше були уособленням ідей  або якоїсь однієї якості наприклад розуму. Бомарше викриває різні особливості   людської   натури — скупість,   пихатість,   наївність, грубість тощо. У Бомарше персонажі, як реальні живі люди, часто сполучають в собі безліч найрізноманітніших суперечливих,   властивостей, що іноді   здаються   несумісними  з душевними рухами та настроями. Граф Альмавіва — це типовий для комедій, впродовж сторіч існування цього жанру, герой-коханець, але разом з тим це людина з достатньо чіткою соціальною характеристикою, капризний і розбещений аристократ, що звик до негайного виконання своїх бажань, але він не уміє самостійно дсягати бажаного. Він чутливий і дотепний, легкважний та поблажливий, палкий й легко впадає у меланхолію.

Також традиційний персонаж — багатий старий, що претендує на серці молоденької дівчини і стає жертвою лукавих слуг і глузливої молоді, в комедії виступає під ім'ям Бартоло. Але своєрідність доктора Бартоло полягає в тому, що він зовсім не наївний, не простий, а   вельми   хитрий,   упертий,   шкідливий.   Боротися   проти   цього «старця» не  просто, і потрібна вся неабияка кмітливість Фігаро, щоб перемогти такого серйозного супротивника. І в образі підручного Бартоло Базіля є відтінки та грані. Це негідник, наклепник, але не позбавлений  життєвої кмітливості, проникливості,  уїдливої   дотепності.   Його   прекрасний монолог про наклеп — кращий тому доказ. Монолог про наклеп примушує читачів задуматися. Вже дуже багато в ньому такого, що здається особисто пережитим, відчутим   автором,   що його   створив.   І дійсно,   у всій п'єсі розкидана безліч думок і натяків, які могли народитися саме у Бомарше з його життєвим досвідом людини, на долю якої припали різноманітні випробування, який відмінно знає, що таке бути плебеєм у феодальному суспільстві, слугою аристократичних панів, позивачем перед несправедливим судом, жертвою брудного наклепу, об'єктом нападок заздрісників, ганебних критиків і так далі. Образ Фігаро вже сучасники Бомарше сприймали як якийсь портрет автора, зліпок з нього.

Стиль письменника  Бомарше характеризують як іронічний, гротескно-сатиричний. Відстоюючи свою кохану від посягань графа Альмавіви, захищаючи свою любов, Фігаро ясніше, ніж раніше, розуміє своє залежне положення, різкіше критикує не тільки одного представника вищого стану, але і весь феодальний лад (як в знаменитому монологу III явища V акту).

Блискучі іронічні афоризми   зухвалого   плебея   розсипані  по   всій   п'єсі.   Вони служать викриттю всіх негативних сторін станового суспільства: «Політика, інтрига — називайте як хочете. На мій погляд, вони друг дружці декілька схожий»; «Закон поблажливий до сильних, невблаганний до слабких»;  «Отримувати, брати і просити — в цих трьох словах поміщена вся таємниця царедворців»;  «Хіба  ми — солдати,  які вбивають  інших і  примушують вбивати себе ради невідомої мети?» і багато інших. Саме вони викликали оплески глядачів. Кожне критичне слово, направлене проти державної системи прогнилої монархії, тиранення багатих і знатних, демократична    публіка    сприймала    як   революційний заклик. І це додавало комедійній історії про те, як сміливий і розумний слуга Фігаро провів свого ласолюбного пана та одружився на привабливій Сюзані, значно глибший сенс, ніж той, який можна було трактувати  з самого сюжету п'єси.

 


 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Frederic Grendel BEAUMARCHAIS OU LA CALOMNIE FLAMMARION PARIS 1973./     Перевод с ранцузского Л. Зониной и Л. Лунгиной–     М., "Книга", 1985.

Бомарше, Севильский церюльник; Женитьба фигаро/ пер. с французкого Н.Любимова, вступ ст. К.шаховой.–К.Мистецтво, 1980.– 230 с.

Драматические произведения; Мемуары / Пер. Н.Любимова, Л. Зониной; Вступ. ст. и примеч. Л.Зониной. — М.: Худож. лит., 1971. — 541 с. — (Б-ка всемирн. лит.).

Артамонов С. Бомарше: Очерк жизни и творчества. — М.: Гослитиздат, 1960. — 255 с.; Грандель Ф. Бомарше / Пер. Л.Зониной и Л.Лунгиной; Предисл. С.Козлова. — 2-е изд. — М.: Книга, 1985. — 396 с.

 Лещинская Г. И. П. О. Карон де Бомарше: Биобиблиогр. указ. /Сост. и вступ. ст. Г. И.Лещинской. — М.: Книга, 1980. — 167 с.

 Финкельштейн Е. Пьер Огюстен Бомарше (1732—1799). — М.; Л.: Искусство, 1957.- 127 с.

Descotes M. Les grands rôles du théâtre de Beaumarchais. — Paris: Presses univ. de France, 1974. — 250 p.

 Pomeau R. Beaumarchais ou La bizarre destinée. — Paris: PUF, 1987. — 227 p.; Scherer J. La dramaturgie de Beaumarchais. — Paris: Nizet, 1954. — 258 p.

Арутюнова Н.Д. Эстетический и антиэстетический аспекты комизма // Логический анализ языка. Языковые механизмы комизма. – М.: Индрик, 2007. – С. 5 – 17.

Архипов И.К. “Делу время, потехе – час”. О смешном и несмешном // Логический анализ языка. Языковые механизмы комизма. – М.: Индрик, 2007. – С. 112 – 120.

Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. – М.: Художественная литература, 1990.– 541 с.

Борев Ю.Б. Основные эстетические категории. – М.: Высшая школа, 1960. – 446 с.

Воркачев С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентической парадигмы в языкознании // Филологические науки. – 2005. – № 1. – С. 64 –72.

Арутюнова Н.Д. Эстетический и антиэстетический аспекты комизма // Логический анализ языка. Языковые механизмы комизма. – М.: Индрик, 2007. – С. 5 – 17.

Архипов И.К. “Делу время, потехе – час”. О смешном и несмешном // Логический анализ языка. Языковые механизмы комизма. – М.: Индрик, 2007. – С. 112 – 120.

Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. – М.: Художественная литература, 1990.– 541 с.

Борев Ю.Б. Основные эстетические категории. – М.: Высшая школа, 1960. – 446 с.

Воркачев С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентической парадигмы в языкознании // Филологические науки. – 2005. – № 1. – С. 64 –72.

 Великий тлумачний словник сучасної української мови: 170000 / [авт.-ред. В.Т. Бусел]. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. – 1426 с.

Земская Е.А. Речевые приемы комического в современной литературе // Исследования по языку современных писателей. – М.: Изд-во АН СССР, 1959. – С. 215 – 278.

Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. –Волгоград: Перемена, 2002. – 477 с.

Катарсис: метаморфозы трагического сознания / [сост. И общ. ред. В.П. Шестакова]. – СПб.: Алетейя, 2007. – 384 [8] с. – (Мир культуры).

Косарев А.Ф.Философия мира: Мифология и ее эвристическая значимость. – Спб.: Университетская книга, 2000. – 303 с.

Любимова Т.Б. Комическое, его виды и жанры. – М.: Знание, 1990. – 64с.

Литературная энциклопедия терминов и понятий / [сост.-ред. А.Н. Николюкин]. – М.: НПК “Интелвак”, 2001. – 1596 с.

Осиновская И.А. Ирония и Эрос. Поэтика образного поля. – М.:“Памятники исторической мысли”; “Российская политическая энциклопедия” (РОССПЭН),2007. – 208 с.

Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 288 с.

Пропп В.Я. Проблемы комизма и смеха. – М.: Искусство 1976. – 183 с.

Проскурин С.Г. Мифопоэтический мотив “мирового дерева” в древнеанглийском языке и англосаксонской культуре // Логический анализ языка. Культурные концепты. – М.:Наука, 1991. – С. 124 – 129.

Селиванова Е.А. Когнитивная ономасиология. – К.: Изд-во украинского фитосоциологического центра, 2000. – 248 с.

Скідан О.Г. Контрастивні стилістичні засоби втілення концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у художніх текстах У.С. Моема: дис. …канд. філол. наук: 10.02.04 / Скідан Ольга Геннадіївна. – Харків, 2007. – 187 с.

Степанов Ю.С. Константы. Словарь русской культуры.Опыты исследования. – М.: Школа “Языки русской культуры”, 1997. – 824 с.

Трахтенберг Л.А.Механизмы комизма в культуре и языке петровской эпохи // Логический анализ языка.Языковые механизмы комизма. – М.: Индрик, 2007. – С. 89 – 102. Трач А.С. Экономия и избыточность сегментных средств в комическом тексте (на материале произведений М.М.

Жванецкого) // Логический анализ языка. Языковые механизмы комизма. – М.: Индрик, 2007. – С. 175 – 185. Уфимцева Н.В. Семантика слова // Аспекты семантического исследования. – М.:Наука, 1980. – С. 5 – 80.

Шонь О.Б. Мовностилістичні засоби реалізації гумору, іронії і сатири в американському короткому оповіданні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол.наук: спец. 10.02.04 “Германські мови”/ О.Б. Шонь. – Львів, 2003. – 16 с.

Щербіна А.О. Жанри сатири і гумору. – К.: Дніпро, 1977. – 136 с.

Юнг К. -Г. Архетипы и символы. – М.:Rennaisance, 1991. – 306 с.

Сорокин Ю.А. Комическое: в чем его суть? // Аксиологическая лингвистика: игровое и комическое в общении. Сб. науч. тр. / Под ред. В.И. Карасика, Г.Г. Слышкина. – Волгоград: Перемена, 2003. – С. 203-209.

 Швачко С.О., Кобякова І.К. Соціолінгвістична природа гумору (на матеріалі текстів малого жанру) // Проблеми зіставної семантики. Збірник наукових статей. / Відп. ред. Кочерган М.П. – К.: Вид. Центр КНЛУ, 2005. – Вип. 7. – С. 399-402.

Цзиньлин, Ван. Юмор и языковые средства его выражения // Аксиологическая лингвистика: игровое и комическое в общении. Сб. науч. тр. / Под ред. В.И. Карасика, Г.Г. Слышкина. – Волгоград: Перемена, 2003. – С. 54-58.

Леськів А.З. Лінгвостилістичні особливості комічного відображення дійсності (на матеріалі американських романів "чорного гумору": Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Львівськ. нац. ун-т. – Львів, 2005. – 19 с.

Все шедевры мировой литературы в кратком изложении. Сюжеты и характеры. Зарубежная литература XVII-XVIII веков.: Энциклопедическое издание. / Ред. и сост. В.И.Новиков – М.: «Олимп» ; ООО «Издательство ACT» , 1998. – 832 с.

 

 



Другие работы по теме: