Contribution to International Economy

  • Демогеографічна характеристика жіночого населення харківської області

ЗМІСТ

ВСТУП   3

1.            Демогеографічна характеристика жіночого населення харківської області 5

1.1.        Природний та механічний рух жіночого населення Харківської області 5

1.2.        Вікова структура населення Харківської області 7

1.3.        Шлюбно-сімейна структура  8

2.            СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖІНОЧОГО НАСЕЛЕННЯ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 14

2.1.        Загальна соціально-економічна характеристика жіночого населення Харківської області 15

2.2.        Характеристика економічної активності жіночого населення Харківської області 16

2.3.        Середньомісячна номінальна заробітна плата жіночого населення Харківської області за видами економічної діяльності 16

2.4.        Вивільнення працівниць за видами економічної діяльності 18

ВИСНОВОК   20

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ   22

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сучасна жінка бере активну участь у всіх сферах життя суспільства: економічній, політичній, соціальній, громадській. Вона прагне задовольнити потреби у самореалізації, забезпечити майбутній день, здобути повагу і визнання своєї компетентності.

Проблеми, що хвилюють жінку, напевно, в усьому світі схожі. Лише в залежності від стабільності, рівня цивілізованості суспільства змінюється їхня ієрархія. Для української жінки ця "ієрархія проблем" виглядає таким чином: фінансове становище родини (75%), дорожнеча продуктів (45%), власне здоров'я та здоров'я родини (42%), безробіття (39%). Іншими словами це "проблеми першого рівня", базові, пов'язані із забезпеченням нормального рівня життя. А політична нестабільність, економічні реформи, відносини з Росією хвилюють не більше 6% жінок. Цей величезний розрив означає фактичну прірву, на одному боці якої - держава зі своїми макропроблемами, на іншому - жінка зі щоденними клопотами: чим нагодувати, у що зодягти, за що лікувати родину. І поки держава не зверне увагу на проблеми жінок, вона не зверне уваги на проблеми держави [7].

Існує достатня законодавча база, що захищала би права жінок, але її треба змусити ефективно працювати. Те, що у нас порушаються чи ігноруються закони - проблема не лише жіноча. Законодавчо не дискриміновані, жінки за рівних умов отримують меншу платню, їх у першу чергу звільняють. Маючи маленьку дитину, вони не можуть влаштуватися на роботу. Жінки втратили надію на те, що держава їх захищає. Більшість з них не довіряють уряду, парламенту, 81% впевнені, що не слід повністю довіряти політикам. У масовій свідомості поширена теза про те, що прості люди усунені від важелів влади.

Проте реальні шанси впевненої в собі жінки зробити вдалу кар'єру різко зменшуються залежно від висоти службового щаблю, на який вона претендує. Жінки - високі керівники - це, скоріше, дивина у нас, аніж правило.

Досить низький відсоток жінок, які прагнуть робити кар'єру, можна пояснити двома причинами. Перша - в самих жінках, в їхній невпевненості у своїх силах. Стереотипи щодо "головної місії" жінки міцно укорінені. Друга причина - неготовність суспільства, перш за все чоловіків сприйняти позитивно жінку-лідера. Іншими словами, серед чоловіків існує стереотип щодо принизливості бути підлеглим жінки, хоча більшість із них визнає можливість останніх обіймати високі посади на підставі професійних здібностей. Отже постає завдання зміни цих шкідливих соціальних стереотипів, котрі, як і всі стереотипи, просто заважають жити.

Жінки не просто дають життя, вони можуть зробити його достойним, і не лише для себе. Жінка з її мудрістю та прагненням до гармонії, урівноважує цей світ з його неконтрольованою агресією та боротьбою амбіцій.

Зміна політичного статусу України в сучасному світі, перетворення її колонії на самостійну державу призвело до свідомого і неусвідомлюваного перерозподілу соціальних ролей і в самому українському суспільстві. Зокрема, відбулися зміни у розумінні необхідності деякого перерозподілу ролей, які сьогодні відбуваються в основному під тиском зовнішніх стимулів. Проте в сучасному українському суспільстві насправді існує об'єктивна необхідність зміни традиційних функціональних рольових розподілів між чоловіцтвом та жіноцтвом, яка не стає меншою від небажання чи нездатності суспільства усвідомити цю необхідність [1].

Обєктом даного дослідження буде виступати економічна та соціальна географія жіночого населення Харківської області.

 

ДЕМОГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖІНОЧОГО НАСЕЛЕННЯ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Природний та механічний рух жіночого населення Харківської області

Загальна кількість наявного населення України, за даними Всеукраїнського перепису населення, становила 48 млн. 457 тис. осіб.

На 1 грудня 2009р. в Харківській області, за оцінкою, чисельність наявного населення становила 2770,3 тис. осіб. Упродовж січня – листопада 2009р. чисельність населення зменшилась на 12108 осіб, що в розрахунку на 1000 населення складало 4,8 особи.

Зміни в чисельності населення області відбулись за рахунок природного скорочення (13922 особи, або 5,5 осіб на 1000 населення) та міграційного приросту (1814 осіб, або 0,7 осіб на 1000 населення).

Порівняно з січнем – листопадом минулого року обсяг природного скорочення зменшився на 2373 особи, або з 6,3 до 5,5 осіб на 1000 населення. Скорочення спостерігалось у м. Харкові та всіх міськрадах і районах області.

У січні – листопаді 2009 року, в порівнянні з січнем – листопадом 2008 року, зросла кількість народжених (на 48 осіб), а кількість померлих зменшилась (на 2325 осіб). У розрахунку на 1000 населення народжуваність залишилась на тому ж рівні, що і у відповідному періоді минулого року, і складала 9,8 осіб, а смертність зменшилась – з 16,1 до 15,3 осіб [9].

За січень – листопад 2009р. було зареєстровано 17587 шлюбів, що на 537 шлюбів менше, ніж за відповідний період минулого року. Інтенсивність укладання шлюбів, порівняно з січнем – листопадом 2008р., зменшилась з 7,1% до 6,9%. Відбулось зменшення кількості зареєстрованих розлучень і в січні – листопаді 2009 р. їх кількість становила 8057 одиниць. Показник розлучень знизився з 3,8 розлучень на 1000 населення до 3,2.

У січні – листопаді 2009 р., порівняно з відповідним періодом минулого року, відбулось зменшення міграційного приросту населення (на 1883 осіб). За цей час число прибулих в область зменшилось з 46990 до 40124 осіб, а кількість вибулих – з 43293 до 38310 осіб. Інтенсивність прибулих становила 15,8 осіб на 1000 населення, а вибулих – 15,1 осіб, сальдо міграції – 0,7 осіб.

 Зміни, що відбулися у розміщенні наявного населення у регіоні, у порівнянні з даними перепису населення 1989 року, наведено у таблиці [4]:

 

Кількість наявного населення,
тис. осіб

2001 рік у % до 1989

2001 рік

1989 рік

Харківська

2914,2

3195,0

91

 

За результатами Всеукраїнського перепису населення кількість чоловіків становила 1339,5 тис. осіб, або 46%, жінок - 1574,7 тис. осіб, або 54%. Дані про статевий склад населення по районах Харківської області та м. Харкова наведено у таблиці [4]:

 

 

Кількість наявного населення,
тис. осіб

У % до всього населення

Довідково
за 1989 рік

чоловіки

жінки

чоловіки

жінки

чоловіки

жінки

Харківська область

1339,5

1574,7

46

54

46

54

м. Харків

675,6

795,3

46

54

46

54

 

Наведені дані свідчать про поступове зменшення статевої диспропорції у складі населення області, якщо у 1989 році на 1000 чоловіків припадало 1183 жінки, то у 2001 році - 1176. Це відбулося за рахунок сільського населення, в якому за той же період статеве співвідношення змінилось з 1201 до 1164 жінок на 1000 чоловіків.

У міських поселеннях цей показник майже не змінився: у 1989 році він складав 1178, а у 2001 році - 1179. Крім того, за даними останнього перепису співвідношення кількості жінок та чоловіків у репродуктивному віці стало ще більш сприятливим, оскільки відносний показник для жінок цієї вікової групи у розрахунку на 1000 чоловіків відповідного віку склав 1037.

 

Вікова структура населення Харківської області

Віковий склад населення характеризується такими даними [8]:

Вік

Кількість постійного населення, тис. осіб

У % до підсумку

2001 рік

1989 рік

0-9

226,2

7,8

13,5

10-19

426,1

14,7

13,6

20-29

434,0

15,0

14,9

30-39

397,8

13,8

15,4

40-49

450,5

15,6

11,3

50-59

325,5

11,3

12,4

60-69

333,5

11,5

10,3

70-79

228,5

7,9

6,1

80 і старше

69,1

2,4

2,5

 

Зменшення частки дітей у загальній кількості населення поряд із підвищенням долі осіб у віці старшому за працездатний значно ускладнюють сучасну демографічну ситуацію в області і зумовлюють наростаюче постаріння населення [6]:

Вік

Кількість постійного населення,
тис. осіб

У % до підсумку

2001 рік

1989 рік

Молодший за працездатний

457,1

15,8

21,4

Працездатний

1736,9

60,1

59,7

Старший за працездатний

697,2

24,1

18,9

 

Шлюбно-сімейна структура

Середній вік жінок Харківської області у 2004 році становив 42,7 років (чоловіків – 37,3 років). Середній вік жінок, що мешкають в міських поселеннях, становив 42,1 років (чоловіків – 37,0 років), сільських мешканок – 44,7 роки (чоловіків – 38,5 років).

Жінки дітородного віку області у 2005 році народили 22451 немовля, з яких 10899 дівчаток (48,5%). Середній вік матері у 2005 році складав 25,4 роки, а тих, що народили першу дитину – 23,5 роки.

На рівень народжуваності впливає кількість шлюбів – у 2005 році їх було 19667. Найбільша кількість одружень у жінок припадає на вікову групу 20-24 роки (40,3%). Середній вік наречених, які взяли шлюб у 2005 році складав 28,2 роки.

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року більше 51% жінок у віці 15 років і старше перебували у шлюбі, в тому числі 47,5% перебували у зареєстрованому шлюбі і 3,6% – у незареєстрованому. Ніколи не перебували у шлюбі 17,5% жінок, 18,9% удових та 11,9% тих, що розлучені або розійшлися [8].

Зараз у суспільстві посилюється орієнтація на неформальні шлюбно-сімейні відносини, які характеризують ріст позашлюбної народжуваності. Чисельність дітей народжених у незареєстрованому шлюбі в 2005 році складала 6031 дитину, або 26,9% загальної кількості народжених (у 2004 році – 25,6%).

Розподіл населення за сімейним станом виглядає наступним чином [8]:

 

Частка осіб даного сімейного стану у відповідному віці, %

чоловіки

жінки

 

 

 

 

 

 

 

 

Постійне населення у віці 15 років і старші

64,6

24,3

3,9

6,8

54,0

16,1

19,2

10,4

15-19

1,0

98,6

0,0

0,1

7,3

92,1

0,0

0,4

20-24

24,8

73,1

0,0

1,6

48,1

45,8

0,3

5,3

25-29

60,8

32,0

0,1

6,6

70,1

16,3

0,9

12,4

30-39

77,4

10,9

0,4

10,9

75,2

6,1

2,5

15,8

40-49

82,5

4,9

1,2

11,1

73,6

3,6

6,4

16,1

50-59

84,5

2,7

3,4

9,0

66,0

3,1

16,8

13,8

60-69

83,6

1,6

9,3

5,3

51,4

3,6

36

8,9

70 років і старші

71,8

0,8

25,1

2,1

23,6

5,6

66,4

4,2

 

 

 

 

Розподіл за шлюбним станом населення України
за даними переписів населення

 

 

Розподіл чоловіків за шлюбним станом
за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року

Розподіл жінок за шлюбним станом
за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року

 

 

 

Розподіл чоловіків за шлюбним станом
за даними перепису населення 1989 року

 

Розподіл жінок за шлюбним станом
за даними перепису населення 1989 року

 

 

 

 

Розподіл населення за основними віковими групами

 

 

 

Дітонародження

 

 

Середня кількість народжених дітей жінками у віці 15 років і старших

(міські та сільські поселення)

 

до 1.9

 

від 1.9 до 2.0

 

від 2.0 до 2.1

 

від 2.1 до 2.2

 

більше 2.2

Середня кількість народжених дітей

 

міські поселення

 

сільські поселення

 

 

 

 

 

 

 

 

всі жінки 15 років і старші

 

 

 

жінки 15-49 років

Примітка: Вказано кількість дітей, що припадає в середньому на одну жінку, контингенту жінок 15 років і більше, які народжували дітей

 

                       

 

 

 


Середня величина сім'ї


 

Середня кількість членів сім’ї, які проживають спільно, у міських поселеннях та сільській місцевості

(осіб)

 

3

 

3.1

 

від 3.2 до 3.3

 

від 3.5 до 3.6

 

від 3.7 до 3.9

Індекс динаміки середньої кількісті членів сім’ї

(%, 2001 р. по відношенню до 1989 р.)

 

у міських поселеннях та сільській місцевості

 

у міських поселеннях

 

у сільській місцевості

 

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖІНОЧОГО НАСЕЛЕННЯ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


Загальна соціально-економічна характеристика жіночого населення Харківської області

В Харківській області у 2004 році постійно проживало 1533,6 тис. жінок, або 54,1% від усього населення, з них 99,5% є громадянками України. Більша частина жінок мешкає в містах та селищах міського типу – 79,0%.

В статевому складі населення області в останні роки не відбулося суттєвих змін. Так, у 1989 році на 1000 чоловіків припадало 1191 жінка, у 2001 році – 1179, а у 2004 році – 1180 жінок. Але в різних вікових групах цей показник інший: 0-15 років – 949 жінок, 15-19 років – 957, 20-24 роки – 904, 25-29 років – 966, 30-34 – 1019, а в подальших вікових групах жінок стає більше [9].

Всеукраїнський перепис населення 2001 року висвітлив багатонаціональний склад населення області. В національному складі жінок області переважна більшість українок (70,3%) та росіянок (26,4%). Найбільш багато чисельними представницями інших національностей є білоруски (0,6%), єврейки (0,4%), вірменки (0,3%).

Українську мову вважали рідною 54,0% всіх жінок області. Російська мова є рідною для 44,3% жінок.

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року 68,2% мешканок області у віці 10 років і старші мали вищу та повну загальну середню освіту. Повна вища освіту була у 17,2% жінок Харківщини. В міських поселеннях частка жінок з вищою та повною загальною середньою освітою складала 73,1%, а в сільській місцевості ця частка значно менша – 49,9%.

Всеукраїнський перепис 2001 року показав: одна третина жінок назвала основним джерелом засобів існування пенсію (30,4%), майже третина (29,9%) жінок знаходилась на утриманні інших осіб, а більше ніж третина (32,1%) жінок працювали [5].

Характеристика економічної активності жіночого населення Харківської області

За даними статистичної звітності, на великих та середніх підприємствах області на кінець 2005 року працювало 378,5 тис. жінок, що становить 53,4% від загальної чисельності працюючих. З них майже кожна третя була у віці до 35 років.

В промисловості області, де працює кожен третій, жінки складають також значну частину – 89,4 тис. осіб, або 42,9%.

Жінки мають досить високий рівень освіти. У 2004 році повну вищу освіту мали 33,3% (128,5 тис.) працюючих жінок [6].

Жінки відіграють помітну роль у науковій та викладацькій діяльності.

В організаціях, установах та підприємствах області працюють 322 жінки із ступенем доктора та 3976 кандидата наук. Загалом жінки-вчені із науковим ступенем складали у 2005 році близько третини всіх кандидатів та майже шосту частину докторів наук. Вчене звання академіка мали 27 жінок із науковим ступенем, член-кореспондента – 10, професора – 237.

За видами економічної діяльності жіноча робоча сила традиційно більшою мірою використовується в охороні здоров’я та в установах соціальної допомоги (83,8%), у текстильній промисловості та пошиття одягу (70,0%), в освіті (73,8%), у фінансовій діяльності (68,4%) [6].

 

Середньомісячна номінальна заробітна плата жіночого населення Харківської області за видами економічної діяльності

Середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника області у листопаді 2008 р. дорівнювала 1027,07 грн. та удвічі перевищила законодавчо встановлений прожитковий мінімум для працездатної особи (505 грн.), у 2,7 рази – мінімальну заробітну плату (375 грн.). Проти відповідного місяця 2005р. рівень заробітної плати збільшився у 1,2 раза, або майже на 177 грн.

За розміром заробітної плати область посідала восьме місце серед регіонів України (перше належало працівникам м. Києва, останнє – Тернопільської області) [9].

Найбільш оплачуваними у листопаді 2008 р. були працівники, які зайняті в установах фінансового посередництва, на підприємствах трубопровідного транспорту, їхні заробітки більш, ніж удвічі перевищували середньообласний показник.

Проте заробітна плата зайнятих у текстильній промисловості та пошиттям одягу, у готелях та ресторанах, в установах охорони здоров’я була у 1,5-1,6 рази менша, ніж середній рівень по області.

Оплата праці одного штатного працівника м. Харкова у листопаді 2006 р. становила 1093,12 грн., це на 20,7% більше, ніж торік та на 6,4% перевищує середній рівень заробітної плати по області. Найвищою серед районів міста була заробітна плата працівників Червонозаводського району (майже на чверть більша, ніж середньообласний показник), а найнижчою – у Московському (на 20,1% менша цього показника).

Серед районів області та міст обласного підпорядкування співвідношення між найвищим рівнем заробітної плати, який спостерігався у працівників Красноградського району, та найнижчим у Дворічанському складало майже 2 рази.

Середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника Харківської області у січні – листопаді 2009 р. дорівнювала
1775 грн. та у 2,4 рази перевищила державні соціальні стандарти: мінімальну заробітну плату та прожитковий мінімум для працездатної особи, які з 1 листопада 2009 р. становили, відповідно, 744 грн.

Порівняно з відповідним періодом попереднього року заробітки працівників зросли на 6,8% та були на 5,4%, або на 102 грн. меншими середнього показника по Україні [9].

Найбільш оплачуваними у січні – листопаді 2009 р. були працівники, зайняті фінансовою діяльністю, на трубопровідному транспорті, їхній розмір заробітної плати  більш, ніж удвічі перевищував середньообласний показник.

Проте низьким залишається рівень оплати праці зайнятих на підприємствах легкої промисловості – удвічі менший від середнього показника по області [9].

 

Вивільнення працівниць за видами економічної діяльності

Чисельність економічно активного населення віком 15-70 років у середньому за 9 місяців 2009 року становила 1379,8 тис. осіб, з них             1274,3 тис. осіб, або 92,4%, були зайняті економічною діяльністю, решта – не мали роботи, але активно її шукали та були готові приступити до неї, тобто відповідно до методології Міжнародної Організації Праці (МОП) класифікувались як безробітні.

Рівень зайнятості населення віком 15-70 років зменшився у порівнянні з відповідним періодом 2008 року на 1,7 % і склав за січень-вересень 2009 р. 58,9% від загальної чисельності всього населення, у населення працездатного віку він зменшився на 3,2 % і становив 66%. Середньомісячна чисельність безробітних працездатного віку (за методологією МОП) протягом року зросла на 50,7% і дорівнювала
105,5 тис. осіб. Рівень безробіття серед економічно активного населення у віці 15-70 років становив 7,6%, а у працездатному віці – 8,4%.

Великою проблемою залишається безробіття серед жінок, які складають більше половини усіх безробітних. Кожен третій безробітний – це молода людина у віці до 35 років, 32,5% – мешканці сільської місцевості.

Рівень зареєстрованого безробіття, розрахований по відношенню до середньорічної чисельності населення працездатного віку, за грудень 2009 р.  не змінився і на 1 січня 2010р. становив 1,8%.

Рівень зареєстрованого безробіття, розрахований по відношенню до середньорічної чисельності населення працездатного віку, за грудень 2009 р. не змінився і на 1 січня 2010р. становив 1,8%.

У грудні 2009 року мало місце зменшення попиту на робочу силу. За повідомленням підприємств, установ та організацій, кількість вільних робочих місць і вакантних посад упродовж вищевказаного місяця зменшилась на 15,6% та на 1 січня 2010р. становила 2,6 тис. Із загальної кількості вільних робочих місць (вакансій) майже половина передбачалось для робітників, третина – для службовців та кожне тринадцяте вільне робоче місце – для працівників сільського господарства [9].

За сприяння обласного державного центру зайнятості, у грудні 2009 р. було працевлаштовано 2,2 тис. осіб, що на 22,7% менше, ніж у листопаді. Серед незайнятих осіб, які працевлаштовані, жінки складали 51%, а молодь у віці до 35 років – 53,4%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Коротко про основні підсумки:

Загальна кількість наявного населення Харківської області, за даними Всеукраїнського перепису населення, становила 2914,2 тис. осіб.

Кількість міського населення складає 2288,7 тис. осіб, або 78,5%, сільського  -  625,5 тис. осіб, або 21,5%.

За результатами Всеукраїнського перепису населення, кількість чоловіків становила 1339,5 тис. осіб, або 46%, жінок - 1574,7 тис. осіб, або 54%.

Загальне число міст в Харківській області на дату перепису населення складало 17. Серед них 14 мали чисельність населення до 50 тис. осіб, 2 міста налічували понад 50 тисяч мешканців. Крім того, у м. Харкові чисельність населення становила 1470,9 тис. осіб.

Чисельність постійного населення області становить 2895,8 тис. осіб, в тому числі чоловіки - 1328,9 тис. осіб, або 45,9%, жінки - 1566,9 тис. осіб, або 54,1%, міське населення - 2266,4 тис. осіб, або 78,3%, сільське - 629,4 тис. осіб, або 21,7%.

Віковий склад населення характеризується зменшенням частки дітей у загальній кількості населення поряд із зростанням частки осіб у віці, старшому за працездатний. Ці фактори значно ускладнюють сучасну демографічну ситуацію в області і зумовлюють зростаюче старіння населення.

Особливістю національного складу населення Харківської області є його багатонаціональність. За даними Всеукраїнського перепису населення, на території області проживали представники 111 національностей і народностей.

Мовний склад населення області, за даними Всеукраїнського перепису населення, характеризувався такими даними: українську мову вважали рідною 53,8% населення області, що на 3,3 % більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 44,3% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник зменшився на 3,8 %.

Результати Всеукраїнського перепису населення засвідчили тенденцію до підвищення рівня освіти населення, зростання кількості осіб, які мають вищу і повну загальну освіту.

За даними Всеукраїнського перепису населення, кількість чоловіків та жінок, які перебували у шлюбі, склала 1386,1 тис. осіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  Білоусова І.А. Жінка і суспільство: нерівний шлюб...// Україна. – 1999. - № 11. - С. 26-27.

Грабовська І. Проблеми та перспективи жінки в сучасній українській політиці // Сучасність. – 2001. - № 6. - С. 54-59.

Жінки і діти України // Всеукраїнський перепис населення 2001 року. – К.: Державний комітет статистики України, 2004.

Жінки та чоловіки України // Всеукраїнський перепис населення 2001 року. – К.: Державний комітет статистики України, 2004.

Зайняте населення України. Населення, зайняте економічною діяльністю, за статусом зайнятості  // Всеукраїнський перепис населення 2001 року. – К.: Державний комітет статистики України, 2004.

Зайняте населення України. Населення, зайняте економічною діяльністю, за групами занять  // Всеукраїнський перепис населення 2001 року. – К.: Державний комітет статистики України, 2004.

Межжерін В.О. Про роль жінки в історії // Безпека життєдіяльності. – 2003. - № 8. - С. 45-47.

Склад населення України за шлюбним станом  // Всеукраїнський перепис населення 2001 року. – К.: Державний комітет статистики України, 2004.

Соціально-економічне становище Харківської області за 2009 р. // Повідомлення для засобів масової інформації. – Х.: Головне управління статистики у Харківській області. – Х., 2010.

 



Другие работы по теме: