Contribution to International Economy

  • Уроки формування нових вмінь учнів в ПТНЗ
ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………….2

ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Педагогічні основи застосування уроків формування нових вмінь в ПТНЗ………………………………………..5
Технологія формування нових вмінь та знань……………………….5
Методи й засоби формування нових вмінь та знань ………………10
Висновки до теоретичного розділу…………………………………………….19

ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Урок формування нових вмінь в ПТНЗ на тему: «Технологія виконання шва «козлик» та оксамитового шва»….21

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………25

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………27














ВСТУП
Урок — логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частина навчально-виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом учителя з постійним складом учнів.
Тип уроку визначає особливості його структури (наявність, послідовність і взаємозв'язок елементів). Одні уроки охоплюють усі елементи структури, інші — тільки деякі.
Урок засвоєння нових знань. Засвоєння знань передбачає їх сприймання, усвідомлення, осмислення внутрішніх зв'язків і залежностей в предметах та явищах, запам'ятовування, узагальнення і систематизацію. Успішність засвоєння знань залежать від мети і мотивів. З урахуванням цього урок такого типу містить елементи: перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань; повідомлення учням теми, мети й завдання уроку; мотивація учіння; сприймання й усвідомлення учнями матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між його елементами; узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання.
Урок формування умінь і навичок. В основу формування структури такого уроку покладено дидактичну систему вправ і завдань, їх послідовність, яка сприяє досягненню освітньої мети. Згідно з логікою процесу засвоєння умінь і навичок урок передбачає: перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку і мотивацію уміння; вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні і пізнавальні вправи); первинне застосування нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи), підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання [6].
Урок застосування знань, умінь і навичок. Застосування знань полягає в реалізації засвоєного на практиці. Воно є одночасно засобом і метою навчально-виховного процесу. Як засіб навчання набуті знання, уміння і навички застосовують на уроках різних типів. Комплексне їх застосування як мету навчання здійснюють на уроці цього типу, який охоплює перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок; повідомлення теми, мети й завдань уроку та мотивацію уміння школярів; осмислення змісту, послідовності застосування способів виконання дій; самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою учителя; звіт учнів про роботу, теоретичне обґрунтування результатів; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання.
Урок узагальнення і систематизації знань. Його завдання полягає в упорядкуванні та систематизації засвоєних знань. Воно може мати характер емпіричних узагальнень і виражатись у класифікації процесів, відповідних понять. Урок цього типу передбачає розвиток від окремого до загального. Його структуру складають: повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація учіння; відтворення та узагальнення понять і засвоєння відповідної системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних положень науки і відповідних ідей; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок. Залежно від мети перевірки, змісту навчального матеріалу, методів і засобів контролю (диктанти, твори, розв'язування задач тощо) уроки цього типу мають різну структуру. Передбачає перевірку знань, вмінь і навичок різних рівнів — від виявлення знання учнями фактичного матеріалу, формулювання понять для розкриття системи знань, до творчого застосування їх в нестандартних умовах. За такого підходу структура уроку містить: повідомлення теми, мети і завдання уроку, мотивацію учіння; перевірку знання учнями фактичного матеріалу й основних понять; перевірку глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; застосування учнями знань у стандартних і змінених умовах; перевірку, аналіз і оцінювання виконаних робіт; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Комбінований урок. Має дві або декілька рівнозначних освітніх мети, тому його структура змінюється залежно від того, які типи уроків і їх структурні елементи поєднують. Наприклад, структура комбінованого уроку-перевірки раніше засвоєного і засвоєння нових знань охоплює: повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивацію учіння; перевірку, оцінювання і корекцію раніше засвоєних знань; відтворення і корекцію опорних знань; сприймання, осмислення, узагальнення і систематизацію учнями нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання [3].
Об’єкт роботи – організація навчального процесу учнів ПТНЗ.
Предмет роботи – уроки формування нових вмінь учнів в ПТНЗ.
Мета роботи – розгляд застосування уроків формування нових вмінь учнів.
Завдання роботи:
зробити огляд технології формування нових вмінь та знань;
розглянути методи та засоби, які використовуються для формування нових знань та вмінь;
зробити план-конспект уроку формування нових вмінь учнів ПТНЗ.












ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Педагогічні основи застосування уроків формування нових вмінь в ПТНЗ
Технологія формування нових вмінь та знань
Мета діяльності формування нових вмінь та знань є формування «орієнтирів» майбутньої діяльності, які надалі забезпечать правильність її виконання.
Орієнтована основа діяльності в педагогіці та психології умовно називають «Орієнтири» навчальної діяльності.
Важливо не тільки продемонструвати, як вирішується проблема, але й розкрити процес її вирішення.
Провідною метою розробки технологій формування нових знань є проектування та реалізація оптимальної орієнтовної основи діяльності, що дозволить сформувати необхідні якості професійних дій.
Орієнтована основа діяльності містить наступні складові:
Образ кінцевого продукту або уявлення про кінцевий результат. У теоретичному навчанні це відповіді до завдань і задач, опис результатів, схеми, графіки, а в практичному навчанні – деякі зразки, макети, моделі.
Об'єкт перетворення або матеріал для діяльності та її предмет. У практичному навчанні це заготовки, матеріали, майданчики для монтажу, пристрої, які необхідно відремонтувати, тощо, а в теоретичному навчанні – умови задач, завдань, питання, сформульована проблема і т. ін.
Засоби діяльності, тобто інструменти, інструкції та креслення, карти, таблиці, алгоритми й формули розрахунку, обґрунтування, теорії, висновки.
Технологія діяльності або уявлення про способи її здійснення, які містять склад прийомів, їхню послідовність, подану у формі карт, таблиць, навчальних елементів, методику вибору, порядок рішення, вказівки й інструкції.
Орієнтована основа діяльності може містити різний склад названих вище елементів і відповідно до цього може бути повною або неповною [1].
Перший тип навчання - неповна орієнтована основа (вихідні дані, виконавчу частину дії і образ кінцевого продукту).
Навчання здійснюється методом «проб і помилок», процес його формування відбувається повільно, із великою кількістю помилок.
Другий тип навчання – повна орієнтована основа діяльності за наявності всіх умов, необхідних для здійснення діяльності, що подаються у вигляді готового алгоритму діяльності в окремій формі, стосовно конкретної ситуації. Викладач, подаючи навчальний матеріал, демонструє кожен крок діяльності щодо конкретного завдання. При цьому формування діяльності відбувається безпомилково й швидко, але ступінь його узагальнення та перенесення на нестандартні ситуації обмежений складом конкретних умов його використання. 
Третій тип навчання – повна орієнтована основа з використанням узагальнення та систематизації. 
Це такий тип навчання, у разі якого орієнтири подані в узагальненому вигляді, притаманному класу явищ. Викладач не дає готових орієнтирів, а пояснює лише принципи їхнього формування. 
Етапи процесу формування нових знань:
актуалізація чуттєвого досвіду й опорних знань і вмінь;
формування пізнавальних і професійних мотивів;
аналіз мети повідомлення;
первинне усвідомлення і сприйняття учнями інформації про орієнтовану основу діяльності;
осмислення внутрішніх закономірностей і зв'язків з іншими вивченими поняттями і явищами;
узагальнення і систематизація понять згідно з досвідом практичної діяльності;
підбиття підсумків.
Перевагами такого методу є:
вплив слова викладача на керування пізнавальною діяльністю, вплив на думку та почуття учнів;
вплив на свідомість учнів шляхом висловлювання ставлення викладача до інформації, унаслідок чого з’являється можливість виховання через навчання;
рухомість, гнучкість, можливість включати різноманітні засоби і прийоми, враховуючи різноманітність спеціальностей і спеціалізацій;
можливість постійно використовувати нові дані, підходи, що не знайшли свого відображення в навчальній літературі, можливість здійснення в мовленні зв’язку теорії з практикою.
економія часу на вивчення обов’язкового матеріалу шляхом виключення дублювання.
Процес виконання нових дій містить чотири етапи: виконання дій у матеріалізованому вигляді (матеріальній формі), зовнішньомовленнєві дії, виконання дій у зовнішньому мовленні подумки, розумові дії.
Головна закономірність процесу засвоєння діяльності – пізнавальна діяльність і введені в неї знання набувають розумової форми, стають узагальненими не одразу, а поступово, пройшовши через низку етапів. Якщо викладач будує процес навчання, враховуючи їхню послідовність, він істотно підвищує можливість досягнення мети всіма учнями.
Повідною метою діяльності з проектування технології формування і засвоєння діяльності - визначення способів формування дій, зумовлених метою навчання [3].
Якості дії: розумність, усвідомленість, узагальненість, критичність, засвоєнність і надійність дії.
Розумність у широкому сенсі є поняттям, ідентичним свідомості. У теорії поетапного формування розумових дій розумність – це розумовий контроль кожної дії (операції) аж до виконання окремого руху, вживання окремого поняття, терміна тощо. Під час виконання заданої дії учень орієнтується на її істотні, об'єктивно виражені властивості, постійно бачить, як крок за кроком він неухильно й упевнено рухається до мети.
Для забезпечення розумності дії протягом усього процесу навчання необхідно виконати низку умов:
діяти повільно, не поспішаючи, особливо на початку навчання, щоб не пропустити той або інший орієнтир;
діяти уважно і закликати до цього учнів, щоб на початковому етапі формування дії не припуститися помилок;
виконуючи будь-яку операцію, учень на початковому етапі мусить проговорювати вголос зміст тієї або іншої дії.
Проговорювання вголос кожної дії на початковому етапі її формування є обов'язковою вимогою до процесу навчання, оскільки воно:
дозволяє самому учневі оцінити і найкращим чином зрозуміти дію;
підсилює сигнал переходу інформації до довгострокової пам'яті;
допомагає педагогові контролювати ззовні те, що є недоступним для спостереження, і визначити спосіб коригування.
Свідомість – якісна характеристика дії, яка свідчить про ступінь оволодіння нею. Чим вищою є повнота освоєння, тим вищою є свідомість. 
Способи формування свідомості дії: шляхи повторення дії; розподілення дій на цикли (рівні) при цьому необхідно час від часу вимагати від учня словесного звіту про сформовані дії у формі усної відповіді на питання, написання формул, пояснення способів виконання.
Узагальненість дії є здатністю учня виділяти в структурі діяльності такі загальнозначущі операції, які залишаються незмінними в будь-яких умовах. Вона становить таку якісну характеристику, яка забезпечує гнучкість дії, її пристосованість до змінюваних умов, до їхнього ускладнення, полегшення або спрощення. Це значить, що узагальненість дії забезпечує її надійність, тобто здатність використовувати вже сформовану дію в різних умовах [2].
Типи розумових задач.
Перший тип завдань – це предметні завдання, при вирішенні яких людині доводиться орієнтуватися на предметному полі, знаходити в ньому значимі об'єкти, оперувати тільки ними, виключати перешкоди тощо. У класифікації рівнів засвоєння навчального матеріалу до таких завдань належать завдання першого рівня засвоєння, який характеризується вміннями учнів розпізнавати об'єкти в ряді інших, порівнювати властивості об'єктів, відрізняти вірне від невірного, за заданими цілями, алгоритмами і результатами робити висновки про їхню сумісність.
Другий тип завдань – це логічні завдання, вирішуючи які, потрібно шляхом міркувань, без опори на матеріальні об'єкти й орієнтири правильно виявляти умови завдання, вибирати необхідні дані, знаходити способи вирішення завдань. Таким завданням властиві дії, пов'язані з уміннями на підставі наявної інформації та власного досвіду зіставляти різні варіанти дій і вибирати оптимальні. 
Третій тип завдань – це психологічні завдання, коли від учня вимагається розум і воля, щоб не піддатися спокусі йти легким або помилковим шляхом, рухатися стереотипно, не поспішати приймати удаване за реальне, змусити спокійно розібратися в умовах. 
Засвоєнність дії характеризується здатністю учнів упевнено виконувати дії без зовнішніх орієнтирів, навіть без помітного для них розумового контролю, іншими словами, це виконання дій, характерних для заданих еталонів, яким притаманна міцність, розумність, узагальненість, надійність.
Вищим ступенем освоєння дії є її критичність. Критичність дії полягає в умінні учнів не тільки спиратися на запропоновані їм орієнтири, але й оцінювати їх за критерієм «повноти і достатності» для забезпечення правильності здійснюваних дій і операцій. Це виявляється в тому, що, зіткнувшись із важким, на погляд учня, завданням, він не намагається відразу задати питання викладачеві, а шукає шляхи його вирішення. Саме критичність відрізняє дію учня від поведінки механічного виконавця чужих указівок, від дій тих, хто здатен йти за поводирем, хто позбавлений самостійності в прийнятті рішень. 
Дії, яким властива розумність, свідомість, узагальненість і критичність, свідчать про високий ступінь їхньої сформованості та про їхню надійність.

Методи й засоби формування нових вмінь та знань 

 
Лекція складається з таких частин:
вступу у якому викладається значення розглядуваного питання, план пояснення, формується пізнавальний інтерес;
теоретичний аналіз проблеми та її експериментальна апробація (орієнтована основа діяльності з усіма чотирма компонентами, які задані способом, прийнятним для обраного типу навчання);
приклади, що ілюструють вияв визначеної закономірності в природі та техніці;
технічне використання результатів і наслідок цього;
перспективи подальшого розвитку теорії та практики.
Розповідь є більш короткою, ніж лекція, і охоплює, як правило, тільки певну частину заняття.
Будь-яка розповідь обов’язково має сюжет і включає такі етапи або компоненти:
вступ (порушується проблема, з'ясовуються розбіжності та їхня сутність, труднощі їхнього вирішення і використання накопиченого досвіду, формується активність та інтерес, збуджуються емоції, загострюється увага і бажання довідатися про головне);
кульмінаційна частина, що містить пошук і вирішення проблеми (обґрунтування, опис і проведення дослідів, вивчення приладів, процесів, логічні міркування); між зав'язкою і кульмінацією немає чітких меж, обґрунтування проблеми поступово переходить у розкриття її сутності;
закінчення, що є розкриттям наслідку, який випливає з проблеми: практичне використання результатів для подальшого розвитку науки, техніки і виробництва.
Пояснення як метод викладання відрізняється і структурою, і функціями. 
Основною функцією пояснення є доказовий виклад орієнтовної основи діяльності, пов'язаної з вивченням правил, законів, математичних і фізичних дій, професійних дій, законів, явищ [5]. 
Структура пояснення має містити:
опис об'єкта або його вихідного стану;
порівняння об'єкта з попередніми об'єктами;
визначення завдання або опис образу продукту діяльності;
міркування про те, що є умовами перетворення або вирішення завдання: що з чим пов'язане, що на що впливає, якою є динаміка взаємодії деталей і вузлів, явищ і процесів, визначення сутності загального принципу роботи, практична оцінка об'єкта і його значення в технології;
способи дії або впливу на об'єкт із метою його перетворення, а також технологія перетворення.
Інструктаж – це виклад, що має характер вказівок і попереджень, які належать до практичного виконання завдань.
Характеристика діяльності викладача при проведенні інструктажів
 Мета інструктажу Діяльність викладача, майстра або інструктора
Вступний Активізація уваги, мотивація діяльності, ознайомлення з діяльністю й умови її здійснення. Повна орієнтована основа діяльності. Другий тип навчання. Ознайомлення із завданнями, цілями та змістом діяльності. Аналіз засобів діяльності (інструментів, матеріалів, організації робочого місця). Характеристика результатів виконання діяльності. Умови виконання діяльності та правила техніки безпеки при її здійсненні. Технологія й організація робіт
Поточний індивідуальний Перевірка і коректування діяльності учнів, розв’язання незасвоєних положень окремим учням.
Неповна орієнтована основа діяльності, повна орієнтована основа діяльності. Перевірка устаткування, оцінка готовності робочого місця. Перевірка засвоєння орієнтована основа діяльності. Роз'яснення положень вступного інструктажу. Перевірка первинного виконання. Організація праці учнів
Поточний груповий Коректування дій групи при роз’ясненні окремих положень. Аналіз типових помилок у дії, роз'яснення причин і способів їхнього усунення
Заключний Аналіз, коригування й узагальнення результатів. Перевірка результатів згідно з наявними критеріями, обговорення порядку та якості виконання роботи
Дидактичні характеристики основних методів навчання
Метод навчання Мета використання Структура діяльності
Лекція Розкриття значних за обсягом питань, узагальнення засвоєного матеріалу Вступ (значення цього питання, план пояснення). Теоретичний аналіз проблеми та її експериментальна апробація (орієнтована основа діяльності з усіма чотирма компонентами, заданими прийнятним для обраного типу навчання способом). Приклади, що ілюструють вияв визначеної закономірності в природі та техніці. Наслідок і технічне використання результатів.
Перспективи подальшого розвитку теорії та практики 
Розповідь Необхідність виховання і розвитку учнів шляхом емоційного впливу. Вступ (порушується проблема).
Кульмінаційна частина – пошук і вирішення проблеми. Закінчення – розкриття наслідку, що випливає з проблеми: практичне використання результатів, подальший розвиток науки, техніки, виробництва 
Пояснення Доказовий виклад орієнтовної основи діяльності, пов’язаної з вивченням правил, законів, математичних і фізичних дій, професійних дій, явищ. Опис об'єкта або його вихідного стану. Порівняння об'єкта з попередніми. Визначення завдання або опис образу продукту діяльності. Міркування про те, що є умовами перетворення або рішення завдання. Способи дії або впливи на об'єкт із метою його перетворення, технологія 

Конспектування має велике значення для процесу засвоєння навчального матеріалу, тому що воно:
дозволяє збільшити час надходження інформації до довгострокової пам'яті, повторити її ще раз, що робить навчання більш ефективним;
підтримує увагу слухачів і заважає їм відволікатися; 
організовує сприйняття, робить його більш упорядкованим, сприяє концентрації уваги на основних моментах;
сприяє кращій фіксації в пам'яті учня навчального матеріалу, оскільки те, що записала людина, фіксується в пам'яті міцніше, ніж те, що вона почула, а те, що вона намалювала – міцніше, ніж те, що побачила.
Вимоги, що пред’являються до конспектування [1].
дозволяє збільшити час надходження інформації до довгострокової пам'яті, повторити її ще раз, що робить навчання більш ефективним;
підтримує увагу слухачів і заважає їм відволікатися;
організовує сприйняття, робить його більш упорядкованим, сприяє концентрації уваги на основних моментах; 
сприяє кращій фіксації в пам'яті учня навчального матеріалу, оскільки те, що записала людина, фіксується в пам'яті міцніше, ніж те, що вона почула, а те, що вона намалювала – міцніше, ніж те, що побачила.
Для навчання учнів роботі над конспектом слід дотримуватися певних правил:
мовленнєве акцентування 
диктування навчального матеріалу
диктування мусить поєднуватися з міркуваннями, узагальненнями, спільною розумовою діяльністю.
При цьому можливі різні послідовності дій учасників освітнього процесу:
Перший спосіб: пояснення певного циклу міркувань, думок і умовиводів; виклад припиняється, викладач відповідає на питання і надає 3–5 хвилин для самостійного запису учнями почутого. Цей метод дуже ефективний, але для його здійснення необхідно багато часу, якого у викладача, як правило, немає.
Другий спосіб використання сучасних методів із залученням технічних і дидактичних засобів.
Третій спосіб: викладач має заздалегідь уявити записане в студентському конспекті, бачити перед собою його сторінки й уявляти стан студента, який над ним працює. Добре продумана схема записів дає великий виграш у часі, сприяє виділенню і засвоєнню основного матеріалу уроку, полегшує домашню підготовку учнів, спрямовує і систематизує їхні відповіді.
Складаючи схеми записів на уроці, необхідно дотримуватися таких принципів: не дублювати підручник; скорочувати обсяг записів із метою економії часу, частіше використовувати узагальнені схеми й таблиці; виділяти найголовніше і найважче в матеріалі заняття; намагатися полегшити самостійну роботу учнів, даючи більш докладні інструкції, алгоритми їхньої навчальної діяльності; застосовувати прийоми логічних узагальнень, систематизації навчального матеріалу, уникаючи розпливчастих міркувань.
Необхідно обов'язково записувати в конспектах: назви тем і розділів; висновки з дослідів, спостережень; формулювання законів і правил; формули та їхнє виведення; рисунки, схеми, діаграми, пояснення до рисунків, схем, формул; розв’язання задач. 
Записи на дошці викладач мусить вести чітко, акуратно, великими літерами, дотримуючись певного порядку і загальноприйнятих правил і стандартів. При цьому необхідно враховувати особливості процесу сприйняття візуальної інформації.
Сприйняття візуальної інформації підпорядковується низці правил.
Вертикальна лінія сприймається як більш довга, ніж горизонтальна, хоча вони і будуть рівними за величиною. Наслідком цього є те, що текст, надрукований у стовпчик, зчитується повільніше, ніж цей же текст, надрукований ширшим планом. 
Лінії без розривів, із плавними заокругленнями зчитуються в 0,3 рази довше, ніж лінії з різко вираженими кутами. Звідси випливає, що друкований або написаний друкованими літерами текст сприймається в 0,3 рази швидше, ніж просто написаний. Не випадково на телеекрані кути плавно зрізані. Це необхідно для того, щоб дати оку можливість «вискочити» за рамку, продовжити уявлення.
Зір вимагає групування інформації. Найбільше число вертикальних переліків імен, найменувань, що запам'ятовує людина, - це 7± 2. Парне число вертикально записаних переліків запам’ятовується гірше.
Величина букв на дошці залежить від величини аудиторії та відстані від дошки до студентів. Психологи визначили величину букв, необхідну для комфортного і граничного зору.
Найкраще сприймається інформація, розташована на дошці в
правому верхньому куті
Сприйняття інформації, що читається, залежить від кольору друку, крейди й колірного фону: зелений колір діє на людину заспокійливо; блакитний і жовтий кольору теж заспокоюють сангвініка і холерика, хилять до сну флегматика, настроює до замкнутості меланхоліка; червоний колір діє збуджуюче на всі типи нервової системи.
До педагогічних рисунків висувається низка вимог, серед яких головними є:
схематичність і простота;
швидкість виконання;
правильна передача виду і форми предмета;
послідовність виконання рисунка згідно з ходом пояснення матеріалу.
Типові помилки при складанні малюнків
недотримання масштабу і відносних розмірів окремих елементів рисунка;
відсутність осей, унаслідок чого не можна уявити можливості повороту деталей;
неправильне штрихування;
зсув різних видів графічних зображень в одному рисунку;
недотримання вимог ДЕСТа в позначеннях, розмірах і розташуванні елементів схем.
Послідовність діяльності викладача з проектування технологій формування нових знань:
1 етап. Мета і порядок виконання: визначення елементів орієнтованої основи діяльності на підставі аналізу змісту або дидактичних матеріалів із заданої теми (тексту, плану, логічної структури). Результат: перелік елементів орієнтованої основи діяльності із їхнім описом.
2 етап. Мета і порядок виконання:визначення й обґрунтування типу навчання, мета якого – оптимізувати навчання визначеної теми на основі аналізу оперативних цілей навчання і виявлення характеристик формованих дій. Результат: тип навчання і схема орієнтованої основи діяльності, виконана у формі алгоритму діяльності учнів.
3 етап. Мета і порядок здійснення: вибір й обґрунтування способів діяльності викладача в процесі повідомлення нових знань на підставі аналізу умов навчання. Результат: обраний метод повідомлення нових знань, структура діяльності викладача під час повідомлення.
4 етап. Мета і порядок виконання: вибір і розробка способів і засобів конспектування. Результат: порядок організації конспектування, оформлення дошки і засобів наочності.
5 етап. Мета і порядок виконання: перевірка правильності побудови технології формування нових знань із погляду дотримання закономірностей процесу сприйняття інформації, педагогічних і психологічних закономірностей процесу навчання технічних дисциплін. Результат: перевірка реалізації кожної закономірності.
 
Рис. 1. Алгоритм діяльності учителя із розроблення технологій формування орієнтованої основи діяльності (технологій вивчення нового матеріалу).
Для формування нових вмінь, як правило, на уроках використовуються вправи.
Вимоги до вправ: наступність і взаємозв'язок (кожна наступна вправа випливає з попередньої); поступове ускладнення вправ за цілями і змістом; правильний розподіл виконання вправ за часом: спочатку виконуються короткі вправи; між виконаннями частин або вправ мають бути невеликі проміжки; наступними йдуть тривалі й ускладнені вправи; кожна вправа мусить мати певну мету; вправа має виконуватися під керівництвом майстра виробничого навчання і мати провідну мету – навчальну; усі вправи повинні мати нескладну ООД; обов'язковою є наявність мотивації; обов'язковим є розгляд виконаної вправи та її результату.
 

Висновки до теоретичного розділу
Урок — логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частина навчально-виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом учителя з постійним складом учнів.
Урок формування умінь і навичок. В основу формування структури такого уроку покладено дидактичну систему вправ і завдань, їх послідовність, яка сприяє досягненню освітньої мети. Згідно з логікою процесу засвоєння умінь і навичок урок передбачає: перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку і мотивацію уміння; вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні і пізнавальні вправи); первинне застосування нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи), підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Методи, які використовуються на уроках даного типу: усний виклад (лекція, розповідь, пояснення), показ, самостійна робота (вправи).






















ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Урок формування нових вмінь в ПТНЗ на тему: «Технологія виконання шва «козлик» та оксамитового шва» 
Тема: Технологія виконання шва «козлик» та оксамитового шва.
Мета: 
навчальна:ознайомити учнів із оксамитовим швом та швом «козлик», формувати вміння та навички їх виконувати.
виховна: виховувати бережливість, любов до праці, охайність;
розвиваюча: розвивати пам’ять, мислення, точність рухів, окомір.
Обладнання, матеріали, інструменти: 
вишивальна тканина чи тканина бязь, 
шерстяні нитки або нитки муліне, 
голка вишивальна, 
ножиці великі (для відрізання тканини) та малі з гострими кінцями (для підрізання ниток), 
наперсток.
Наочність: зразки швів, інструкційні картки, підручник. 
Тип уроку: комбінований (формування нових знань та перевірка і контроль набутих знань).
Час: 45 хвилин
План уроку
Організаційна частина 2 хв.
Повторення раніше вивченого матеріалу 4 хв.
Повідомлення теми, мети та завдань уроку 2 хв.
Мотивація трудової діяльності 1 хв. 
Вивчення нового матеріалу 10 хв.
Закріплення вивченого матеріалу 2 хв.
Практична частина
Вступний інструктаж
Поточний інструктаж
Заключний інструктаж 19 хв.
Заключна частина 5 хв.
Організаційна частина: привітання з класом; призначення чергових; перевірка присутності на занятті (повідомлення черговими); перевірка наявності спец. одягу (фартуха, косинки).
Повторення раніше вивченого матеріалу: (фронтальне опитування). Три учні працюють на картках, решта – з вчителем.
Для повторення вивченого матеріалу учням пропонується картки з запитаннями та картки з прізвищами учнів, які мають давати відповідь.
Завдання:
Яким чином можна перенести малюнок з паперу на тканину? (за допомогою копіювального паперу або якщо тканина прозора – обвести олівцем)
В якому напрямку виконують шов вперед голку? (справа на ліво)
Що таке вишивка? (процес прикрашання виробу за допомогою стібків)
Де найчастіше застосовують стебловий шов? (для вишивання стебел у рослинному орнаменті)
В якому напрямку виконується стебловий шов?(зліва на право)
Що являє собою тамбурний шов? (ряд петель, що виходить одна із одної)
Де зазвичай розміщують малюнок на тканині? (уздовж країв виробу, в кутиках або в центрі)
В якому напрямку виконують шов «назад голку»? (справа на ліво)
Де використовують тамбурний шов? (для обшивання контуру малюнка) 
Мотивація навчально-трудової діяльності учнів. Дівчата, сьогодні на уроці ми познайомимося ще з двома видами швів. Ці знання та навички вам знадобляться в подальшій ваші роботі для виготовлення чудових вишивок.
Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Тема, сьогоднішнього уроку: «Технологія виготовлення шва «козлик » та оксамитового шва». На цьому занятті ми маємо ознайомитися та навчитися виконувати ці шви.
Вивчення нового матеріалу. У вишивці шов «козлик» використовують для оздоблення одягу та різних побутових виробів. Він може бути самостійним елементом вишивки – декоративною смужкою або частиною рослинного мотиву. Свою назву шов «козлик» дістав через схожість із пристроєм для розпилювання дров – козли (демонстрація). На лицьовому боці шов утворює ряд похилих стібків, що перехрещуються вгорі і внизу.(запис) На зворотному боці тканини – дві пунктирні лінії з дрібних стібків. Шов вишивають зліва на право, але голка завжди дивиться ліворуч. Шов може виглядати по-різному залежно від ширини шва, нахилу стібків та відстані між стібками. 
Вимоги до шва: Висота усіх стібків повинна бути однаковою, так щоб верхні і нижні проколи голок утворювали дві паралельні лінії; стібки мають бути виконані на однаковій відстані.
На основі шва «козлик» існує багато інших декоративних швів. Одним з таких є оксамитовий шов. Якщо поверх шва «козлик» вишити ще один, два ряди таких самих швів, змістивши їх на кілька ниток праворуч, то отримаємо оксамитовий шов. (демонстрація)
Закріплення вивченого матеріалу.
Фронтальне опитування:
Чому шов «козлик» дістав саме цю назву?
Що утворюється на лицьовому та виворітному боці при вишиванні швом «козлик»?
В якому напрямку виконується даний шов?
Як утворюється оксамитовий шов?
Практична робота. На практичній частині нашого уроку, ми маємо навчитися виконувати шов «козлик» та оксамитовий шов. 
Вступний інструктаж. Для цього нам знадобляться інструкційні картки, тканина, нитки, ножиці, голка для вишивання, наперсток. роздаються інструкційні картки, пояснення виконання швів. При цьому звертаємо увагу на основні вимоги. А зараз давайте повторимо правила техніки безпеки. Кожен учень по черзі називає по одному правилу. За цей урок ви маєте виконати два зразки швів.
Поточний інструктаж. 
І-й обхід: перевірка правильності організації робочого місця та початку роботи; 
ІІ-й обхід: перевірка правильності виконання трудових прийомів, дій рухів і якості виробів;
ІІІ-й обхід: перевірка правильності проведення самоконтролю;
ІV-й обхід: перевірка правильності дотримання технічних вимог. Постійна перевірка виконання учнями правил безпеки праці виробничої санітарії.
Заключний інструктаж.
Аналіз практичної роботи. Повідомлення оцінок учня. Відзначення кращих робіт і їх демонстрація. Аналіз найхарактерніших помилок і недоліків при роботі учнів.
Заключна частина. Загальна характеристика заняття. Аналіз діяльності учнів. Визначення рівня навчальних досягнень учнів на занятті. Прибирання робочих місць і приміщення майстерні.
Завдання додому.











ВИСНОВКИ
Урок — логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частина навчально-виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом учителя з постійним складом учнів.
Урок формування умінь і навичок. В основу формування структури такого уроку покладено дидактичну систему вправ і завдань, їх послідовність, яка сприяє досягненню освітньої мети. Згідно з логікою процесу засвоєння умінь і навичок урок передбачає: перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку і мотивацію уміння; вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні і пізнавальні вправи); первинне застосування нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи), підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Методи, які використовуються на уроках даного типу: усний виклад (лекція, розповідь, пояснення, інструктаж), показ, самостійна робота (вправи).
Навчальна лекція — це логічно вивершений, науково обґрунтований і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, ілюстрований, при необхідності, засобами наочності та демонстрацією дослідів.
Лекція є одним з основних видів навчальних занять і, водночас, методів навчання. Вона покликана формувати основи знань з певної галузі, а також визначати напрямок, основний зміст і характер усіх інших видів навчальних занять та самостійної роботи з відповідної навчальної дисципліни.
Розповідь - це монологічний виклад навчального матеріалу, що використовується для послідовного, систематизованого, дохідливого i емоційного подання знань.
Інструктаж – це виклад, що має характер вказівок і попереджень, які належать до практичного виконання завдань.
Основною функцією пояснення є доказовий виклад орієнтовної основи діяльності, пов'язаної з вивченням правил, законів, математичних і фізичних дій, професійних дій, законів, явищ. 

























СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Коваленко Е.Э. Методика профессионального обучения: Учебник для инженеров-педагогов, преподавателей спецдисциплин системы профессионально-технического и высшего образования – Х.: Штрих, 2003. – 480 с.
Коваленко О.Е. Методика професійного навчання: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Нар. укр. акад. – Х.: Вид – во НУА, 2005. - 360 с.
Коваленко О.Е., Шматков Є.В. Методика професійного навчання. Тестові завдання для самостійної роботи: Навчальний посібник для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей – Х., 2005. – 439с.
Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. Навч. посібник. 3-є видання, доповнене. – К., 2001. – 608 с.
Оконь В. Введение в общую дидактику: Пер. с польск. Л. Г. Кашкуревича, Н. Г. Горина. – М.: Высш. шк., 1990. – 382 с.
Подласый И. П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – Кн.1: Общие основы. Процесс обучения. – 576 с.




Другие работы по теме: