Contribution to International Economy

  • Методика викладання економіки в загальноосвітній школі
ЗМІСТ:
ВСТУП……………………………………………………………………………..2
РОЗДІЛ 1. Концепція економічної освіти………………………………………5
РОЗДІЛ 2. Психологічні особливості освіти вікової групи та їх вплив на процес навчання…………………………………………………………………10
РОЗДІЛ 3. Тематичний план економічної дисципліни ………………………13
3.1. Мета курсу, його задачі ……………………………………………………14
3.2. Тематичний план. Форми організації навчання …………………………20
3.3. Оцінювання, контроль та самостійна робота учнів………………………24
РОЗДІЛ 4. Розробка конспекту уроку на тему «Сутність міжнародної валютної системи, її елементи»………………………………………………...26
ВИСНОВОК ……………………………………………………………………..31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..32

















ВСТУП
Поява Української незалежної держави спричинила рефор¬мування освітньої системи. Україна дістала у спадщину радянсь¬ку систему освіти, яка не відповідала її національним інтересам та тенденціям розвитку європейського і світового шкільництва. 
Розбудова української держави, демократизація суспільного життя, відродження національної культури, посилення інтеграцій¬них процесів з Європою, реформування економіки, впроваджен¬ня ринкових відносин тощо поставили нові вимоги до освіти у XXI ст. Вона має бути пріоритетною, безперервною і різноманіт¬ною, нести гуманістичні цінності, використовувати нові техно¬логії навчання, бути всеохоплюючою та інформатизаційною, за¬безпечувати саморозвиток особистості. 
У зв'язку з цим у державі розпочато роботу зі створення нової законодавчої і нормативної бази національної освіти. Важ¬ливою віхою на шляху розбудови національної системи освіти було прийняття І з'їздом освітян України 24-25 грудня 1992 р. Державної національної програми «Освіта» (Україна XXI сто¬ліття). Цей документ було затверджено Кабінетом Міністрів України та підписано Президентом. Він окреслив такі конкретні завдання та основні шляхи реформування освіти: 
створення в суспільстві атмосфери загальнодержавного, всенародного сприяння розвиткові освіти, неухильної турботи про примноження інтелектуального та духовного потенціалу нації, активізація зусиль усього суспільства для виведення освіти на рівень досягнень сучасної цивілізації, залучення до розвитку освіти всіх державних, громадських, приватних інституцій, сім'ї, кожного громадянина; 
подолання девальвації загальнолюдських гуманістичних цінностей та національного нігілізму, відірваності освіти від на¬ціональних джерел; 
забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресив¬них концепцій, запровадження в навчально-виховний процес су¬часних педагогічних технологій та науково-методичних досяг¬нень; 
відхід від засад авторитарної педагогіки, що утвердилися в тоталітарній державі і спричинили нівелювання природних задатків і можливостей, інтересів усіх учасників освітнього-про¬цесу; 
підготовка нової генерації педагогічних кадрів, підвищен¬ня їхнього професійного та загальнокультурного рівня; 
формування нових економічних основ системи освіти, ство¬рення належної матеріально-технічної бази; 
реорганізація наявних та створення навчально-виховних закладів нового покоління, регіональних центрів та експеримен¬тальних майданчиків для відпрацювання та відбору ефектив¬них педагогічних інновацій та освітніх модулів; 
радикальна перебудова управління сферою освіти шля¬хом її демократизації, децентралізації, створення регіональних систем управління навчально-виховними закладами; 
органічна інтеграція освіти і науки, активне використання наукового потенціалу вищих навчальних закладів і науково-до¬слідних установ, новітніх теоретичних розробок та здобутків пе¬дагогів-новаторів, громадських творчих об'єднань у навчально-виховному процесі; 
створення нової правової та нормативної бази освіти. 
Однак які б реформи і модернізації не проводилися, які б науково обґрунтовані шляхи перебудови не намічалися, усі вони в кінцевому рахунку замикаються на вчителі. Тому що не існує чудодійних систем. Існує вчитель, озброєний прогресивною системою, сформований як творча, соціально активна особистість, що вміє нешаблонно мислити, професійно діяти, створювати суспільні цінності. Школа - жива клітинка суспільного організму, а вчитель - її ядро. Його основним завданням є навчити, виховати розвинуту особистість, яка б вільно володіла предметом і могли знайти вихід із будь-якої складної ситуації. 
«Справжній учитель за всіх часів зберігав неповторність своєї особистості, збагачуючись із невичерпних джерел загальнолюдських цінностей. Вірний своєму суспільному покликанню, він виявляє високоморальний приклад практичної дії, установлює гуманістичні принципи добра і справедливості, кріпить духовний зв'язок поколінь. Ріст масштабів і динамізм соціальних перетворень постійно загострюють вимоги до вчителя, ускладнюють його задачі. 
В умовах перехідного до ринкових відносин періоду все більш необхідним є вивчення і удосконалення саме економічної теорії. Країна потребує висококваліфікованих спеціалістів, новітніх розробок і досягнень. Тому введення курсу «Основ економіки» в шкільні програми безумовно підвищує можливості соціальної адаптації молоді в нашому бурхливому суспільстві. 
Об’єкт курсової роботи – економічна освіта в загальноосвітній школі. Предмет курсової роботи – методика викладання економіки в загальноосвітній школі. Завдання курсової роботи – розгляд концепції економічної освіти, психологічні особливості навчальної аудиторії залежно від віку, структура програми навчання (тематичного плану з предмету економіка), розробка конспекту уроку на тему «Сутність міжнародної валютної системи, її елементи).












РОЗДІЛ 1. Концепція економічної освіти
Економічна освіта на сучасному етапі розвитку України визначається завданнями переходу до демократичної і правової держави, ринкової економіки, необхідності наближення й до світових тенденцій економічного і суспільного розвитку. Розвиток освіти відбувається в контексті загального процесу трансформації різних сторін суспільного життя, у тісному взаємозв'язку з перебудовою в інших сферах, одночасно виступаючи для них джерелом забезпечення необхідним кадровим ресурсом.
Концепція розвитку економічної освіти є методологічною базою освітянської діяльності в умовах формування суспільства знань і соціально орієнтованої економіки та визначає шляхи розв'язання нагальних проблем у сфері економічної освіти через розуміння її мети, завдань, змісту і технологій. [9]
Головними компонентами економічної освіти є її зміст і організаційно-освітні технології забезпечення. Вони мають свої особливості у різних складових економічної освіти: загальноекономічній та професійно-економічній.
Загальноекономічна освіта охоплює комплекс соціально-економічних знань, умінь і навичок для забезпечення розвитку економічної культури і свідомості як особи, так і суспільства загалом. Особливості змісту професійно-економічної освіти обумовлюються вимогами до її кінцевого результату – формування гармонійної, різнобічно розвиненої особистості, для якої професійні знання, уміння, навички і їх постійне оновлення становлять основу самореалізації в економічній сфері суспільства.
Головною парадигмою економічної освіти є розуміння того, що розвиток економічної сфери суспільства значною мірою зумовлений характером життєдіяльності людини, її світоглядом, соціально відповідальною поведінкою. 
Економічна освіта охоплює чотири блоки дисциплін, які формують сучасний світогляд і зумовлюють потребу в постійному оновленні соціально-економічних знань, умінь, навичок: загальноосвітній, фундаментальний, інноваційно-практичний і блок дисциплін спеціальної підготовки. Дисципліни, що входять в названі блоки, забезпечують комплексне багатоаспектне вивчення закономірностей економічної сфери суспільства. Формування економічних знань реалізується через поєднання пізнавальних, теоретичних і практичних компонентів навчання. Причому пізнавальні компоненти створюють не тільки систему фінансових, технологічних, технічних, економічних і правових знань, а й визначають внутрішню культуру молоді, формують її готовність до свідомої гармонізації стосунків «Людина - суспільство - природа – економіка». До теоретичних компонентів навчання належить світогляд і вміння творчо мислити, які створюють підґрунтя економічно доцільних і водночас соціально відповідальних рішень, дослідницьких навичок; практичних умінь. Практичні компоненти економічно освіченої людини становлять мотивацію та вміння постійно підвищувати компетентність і практично використовувати нові знання для вдосконалення та розвитку технічного, технологічного, фінансового, соціально-економічного, правового та іншого забезпечення організаційно-економічних і управлінських процесів; розвивати особистісний і колективний потенціал економічної діяльності на засадах соціального партнерства і соціальної відповідальності. [9]
Стан сучасної економічної освіти в Україні зумовлений: необхідністю переходу до нових засад формування та розвитку економічних знань, які базуються на історико-культурних і духовно-моральних традиціях українського народу, орієнтовані на поглиблений аналіз економічних процесів, що сприяють формуванню основ соціально орієнтованої економіки; формуванням сучасних економічних поглядів у майбутніх економістів, що сприятиме розвитку гуманізації та соціалізації суспільних процесів, національній самоідентифікації, спрямуванню економічної діяльності на підвищення рівня життя і добробуту українського народу; інтеграцією процесів навчання і виховання як складових освіти, що створюють духовно-моральні засади для формування сучасного світогляду фахівців економічного спрямування.
Актуальність розроблення концепції розвитку економічної освіти в Україні зумовлена: глобалізацією міжнародних економічних та фінансових зв'язків, формуванням інформаційного суспільства, в якому знання і соціальна відповідальність стають головними чинниками життєдіяльності людини як творчого працівника, споживача і члена суспільства; необхідністю пріоритетного розвитку у суспільстві і державі гуманістичних, соціально орієнтованих загальнолюдських моральних норм і цінностей; виробленням прогнозних знань для своєчасного прийняття і реалізації соціально відповідальних рішень, що сприяють розвитку як особистості, так і суспільства загалом; потребами самої економічної освіти у визначенні нових принципів і механізмів побудови системи освіти в Україні, шляхів практичної переорієнтації на них економічної освіти, у вивченні, творчому осмисленні новітніх тенденцій світового розвитку освіти, обґрунтованого поєднання зарубіжних технологій із досягненнями національної освіти в процесах інтеграції у європейський та світовий освітянський простір.
Концепція розвитку економічної освіти визначає місію, кінцеву мету, завдання і заходи її досягнення з урахуванням принципів та відповідних положень.
Місія економічної освіти - розвиток і використання економічних знань для формування творчої особистості, підвищення якості життя українського народу і прогресивного розвитку суспільства.
Метою розвитку системи економічної освіти є інтенсивне накопичення соціально-економічних знань і оптимізація їх використання як головного потенційно необмеженого ресурсу розвитку українського суспільства і його соціально орієнтованої економіки.
Ціннісні орієнтири економічної освіти: розвиток творчого потенціалу особистості та її соціалізація; виховання самостійності наукового економічного мислення, формування економічного світогляду, впевненості у власних силах; розвиток здібностей до самореалізації, самоосвіти, саморозвитку особистості.
Розвиток економічної освіти ґрунтується на наступних принципах [9]:
Суспільна корисність економічних знань. Соціальна справедливість, толерантність, суспільна злагода і партнерство всіх учасників економічної освітньої діяльності. Гуманізм, демократичність, відкритість і доступність економічної освіти. Соціальна обґрунтованість економічного мислення в кожній сфері професійної діяльності. Поєднання фундаментальності та фаховості різноманітних освітніх програм, заснованих на індивідуалізації підготовки економічних кадрів відповідно до попиту на ринку праці. Безперервність економічної освіти, її системність та систематичність. Інноваційність змісту економічної освіти. Відповідність якості освітніх послуг потребам особи, соціальних і професійних груп країни та іноземних громадян. Адаптація світового досвіду та збереження кращих вітчизняних освітянських традицій, розширення міжнародного співробітництва. Державна підтримка підготовки фахівців. Інтеграція економічної освіти і наукових досліджень.
Завданнями економічної освіти є: створення умов для самореалізації особи як економічно активного члена суспільства, здатного свідомо долучатися до економічного життя країни; задоволення потреб суспільства і держави у фахівцях економічного профілю, здатних практично реалізувати стратегію сталого економічного, соціального і духовного розвитку України, для забезпечення високого рівня життя народу; формування свідомості членів суспільства на основі системного економічного мислення, що створює для них можливості опановувати знання, вміння та навички економічної діяльності; нарощування потенціалу професорсько-викладацького складу та підвищення його соціального статусу; розвиток економічної науки у ВНЗ як основи забезпечення постійного оновлення змісту, підвищення якості навчання в освітніх установах різних форм власності; вдосконалення управління і організаційно-економічного механізму функціонування навчальних закладів освіти; інтеграція вітчизняної вищої професійної економічної освіти у європейський освітній простір; упровадження європейської системи заліку знань, розвиток критеріїв і методології оцінки якості викладання; забезпечення приєднання до Болонського процесу, у тому числі за рахунок узгодження змісту навчання, розвитку співробітництва навчальних закладів, схем мобільності, інтеграції програм навчання, технологій тренінгу і наукових досліджень; розроблення системи зіставлення кваліфікації вітчизняних фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів та кваліфікації фахівців європейських країн; залучення роботодавців до соціального партнерства в організації професійної економічної освіти для задоволення потреб ринку праці; створення умов для соціального партнерства учасників навчального процесу; відповідність якості вітчизняної економічної освіти вимогам міжнародного ринку праці; забезпечення безперервності економічної освіти на основі інтеграційних процесів як у системі «Освіта - наука - виробництво», так і в системі зв'язків міжнародного співробітництва.














РОЗДІЛ 2. Психологічні особливості освіти вікової групи та їх вплив на процес навчання
Викладання економічних дисциплін спрямоване на досягнення певної мети, виходячи з сьогодення. В загальних рисах викладання економіки повинно забезпечити найшвидше і найпростіше орієнтування людини в ринковій економіці. Викладання економічних дисциплін в загальноосвітніх школах досить важке, тому що існує обмежувальний фактор сприйняття – вік. Виділяють такі основні вікові освітні групи: 
Дошкільна 
Початкова школа (1-4 класи) 
Основна школа (5-9 класи) 
Старша школа (10-11 класи) 
В дошкільній та початковій освітній групі економічна дисципліна, як така, не існує. Отже, заняття повинні проходити у вигляді гри, тому що їх світогляд не на стільки здатний сприймати економічні поняття в сухій, стислій, точній економічній діловій мові. Але тут повинна ставитися мета гри – сформувати у дітей економічне мислення. 
В основній школі (5-9 класи) обрана тема повинна викладатися в спеціальному економічному курсі «Азбука економіки» або «Родинна економіка». Учні повинні зрозуміти, що існує безліч різноманітних потреб, які спонукають людей здійснювати різні дії, щоб задовольнити ці потреби. Основною частиною занять повинні бути бесіди, дискусії, вирішення проблем економіки на прикладі своїх родин. [10]
Учні 10-11 класів, які вивчають «Основи економічних знань» чи профільний спецкурс по економіці не є виробниками матеріальних благ, тому мотивація до пізнання і засвоєння економічних знань з них нижча. Поняття про заробіток в них, в основному, пов’язане із «романтичним» здобуванням коштів посередницького (купив дешевше – продав дорожче), а часом і кримінальною (рекет) діяльністю. 
Отже, викладаючи учням «Основи економічних знань», необхідно на доступних (на рівні підлітків) прикладах пояснювати, як заробляються гроші, що таке посередницька діяльність, в чому її складність і необхідність, які знання та інтелект необхідно мати, які енерго- і матеріальні витрати необхідні при цьому. «Пусковим механізмом» для проведення такого заняття може бути розповідь учнів про те, як вони займаються «бізнесом». 
Викладаючи в школі, слід врахувати рівень знань учнів, загальний словниковий запас понять (категорій) сама економічних. Для більшого зацікавлення і, враховуючи реально існуючий мовний «сленг» в юнацькій субкультурі, можна для початку курсу для скорішої адаптації до економічних термінів вживати такі слова, наприклад, «навар» – чистий прибуток і т.д. 
У підлітків також зростає здатність планувати і передбачати. Мислення на рівні формальних операцій можна охарактеризувати як процес 2-го порядку. Мислення 1-го порядку виявляє і досліджує зв'язки між об'єктами. Мислення 2-го порядку містить у собі думки про думки, пошук зв'язків між відносинами і маневрування між реальністю і можливістю. Власне, трьома істотними властивостями підліткового мислення є [11]: 
Здатність враховувати всі комбінації перемінних при пошуку рішення проблеми. 
Здатність припускати, який вплив одна перемінна зробить на іншу. 
Здатність поєднувати і розділяти перемінні гіпотетико-дедуктивним способом («Якщо є X, те відбудеться Y»). 
Отже завдання для учнів цієї вікової групи повинні бути такими, які б давали змогу, кожному виділитися і продемонструвати свій інтелект. Повинні застосовуватися активні методи навчання: аналіз конкретної ситуації, дискусія, ділова гра. 
Узагальнюючи все сказане можна зробити висновок, що обрана група досить складна для викладання економічних категорій з погляду самого подання матеріалу, з причини неоднозначності сприйняття його учнями. Та потребує підготовки викладачів високої кваліфікації чого, на жаль, не має в Україні. Саме в цей момент повинна формуватися основа економічного мислення, яке потрібне кожному члену суспільства в умовах ринкової економіки. 



























РОЗДІЛ 3. Тематичний план економічної дисципліни 
Одним із пріоритетних напрямів розвитку освіти в Україні є підвищення якості економічної освіти школярів, оновлення форм та методів організації навчально-виховного процесу, використання інноваційних та інформаційних технологій з урахуванням інтеграційних процесів європейського освітнього простору. 
Економічна освіта у загальноосвітній школі покликана сформувати систему раціонального мислення і поведінки сучасної людини в умовах ринкових відносин, розвивати підприємницькі здібності, виховувати майбутніх громадян, які стануть носіями національної та людської гідності, патріотизму, порядності, ділової культури, активними творцями матеріальних і духовних цінностей. 
Мета економічної освіти - підготувати відповідальних громадян, які прийматимуть ефективні рішення за допомогою економічних знань. Ефективні економічні рішення прийматимуться тоді, коли, крім знання основних понять і характеру їхнього взаємозв'язку, учні усвідомлюватимуть широкі соціальні цілі, що найчастіше використовуються для оцінки результатів розвитку економіки та політики уряду та володітимуть точними обґрунтованими методами прийняття економічних рішень. 
Введення економіки у загальноосвітніх навчальних закладах було викликане насамперед перетвореннями, що відбуваються у суспільстві при переході до ринкових відносин, економізацією соціальних зв'язків, а також необхідністю формування свідомості населення з урахуванням ринкового досвіду багатьох розвинутих країн світу. Особливо важливо готувати молодь до життя і праці в непростих умовах ринку. 
Ще донедавна у системі шкільної освіти не було спеціальних економічних дисциплін, а в школах навіть через міжпредметні зв'язки не вивчалися та не застосовувалися економічні поняття. Сьогодні зроблено вже чимало: підготовлено навчально-методичне забезпечення для учнів і вчителів (навчальні програми, критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, підручники і посібники, практикуми, збірники завдань і задач, запроваджено різні форми проведення державної підсумкової атестації і тематичного обліку навчальних досягнень, розроблено інтегрований електронний комплекс тощо), розроблено і запроваджено навчальну програму курсів підвищення кваліфікації вчителів, видано навчально-методичний посібник, організовано регіональні центри економічної освіти, за допомогою яких проводиться підготовка вчителів у курсовий і міжкурсовий період, створено асоціацію вчителів економіки, видаються фахові журнали. 
Незважаючи на великий доробок, шкільна економічна освіта стримується відсутністю підготовлених вчителів економіки, особливо в сільській місцевості. Навчання взяли на себе вчителі географії, історії, математики тощо. Залучення викладачів вузів теж не повністю вирішує проблему. Тому важливою потребою сьогодення є поєднання теоретичних знань з економіки, методики і досвіду шкільного вчителя.

3.1. Мета курсу, його задачі 
Курс «Основи економічних знань» є основоположним в економічній освіті і дає уявлення про основні категорії, що вивчаються цією наукою. 
Мета курсу – дати випускникам елементарні економічні знання, ознайомити їх зі складними проблемами ринкових відносин для визначення свого місця і ролі в розбудові суверенної України. 
При вивчені курсу «Основи економічних знань» існують вимоги до знань та вмінь учнів: 
Учні повинні знати: 
Що вивчає економічна теорія та яке її місце у житті суспільства в цілому; 
Що таке процес виробництва, обміну, розподілу; 
Економічний зміст поняття «земля», «праця», «капітал», «здатність до підприємництва»; 
Що таке обмеженість виробничих ресурсів та які їх економічні наслідки; 
Різні економічні системи, бачити переваги та недоліки кожної з них; 
Що таке економічна система сучасної України; 
Загальне визначення ринку; 
Як ринок розподіляє ресурси і доходи, визначає спрямованість виробництва; 
Що таке біржі, банки, служби зайнятості; 
Що таке заробітна плата, рента, процент, підприємницький дохід; 
Спільні завдання та проблеми країн, що переходять від адміністративної до ринкової економіки та особливості економіки України. 
Учні повинні вміти: 
Визначити власне місце у вивчених економічних процесах; 
Давати класифікацію потреб, виходячи з власного досвіду споживання та спілкування у суспільстві; 
Порівнювати ресурсний потенціал України з потенціалом інших країн, обґрунтовувати необхідність його раціонального використання; 
Пояснювати явища економічної рівноваги, дефіциту, надлишку товарів; 
Орієнтуватись на ринку праці, визначитись у майбутній сфері працевлаштування; 
Скористатись послугами ринкових установ: банку, біржі, страхової компанії, служби зайнятості тощо; 
Керуючись знаннями про способи отримання доходів у ринковій економіці, обрати власний спосіб одержання майбутніх доходів. 
Базовий навчальний курс з основ економіки вивчається у 10-му класі старшої школи і є обов'язковим для всіх школярів. У класах суспільно-гуманітарного профілю економіка вивчається протягом двох років в 10 класі - 2 години на тиждень, в 11-му одна година. Рекомендується у класах інших профілів з метою організації якісного викладання економіки, раціонального використання навчального часу та виконання практичної складової навчальної програми планувати викладання курсу на два роки. 
Кількість годин на вивчення економіки може бути збільшена за рахунок варіативної частини навчального плану. Рішення про використання навчальних годин варіативної частини Типового навчального плану приймається адміністрацією навчального закладу. Реалізація профільного навчання економіки у 10-11 класах забезпечується системою курсів за вибором, факультативів, спецкурсів, гуртків. Курси за вибором повинні задовольняти інтереси учнів. Цей тип навчальних курсів має входити до обов'язкової частини розкладу. 
Курси за вибором можуть обиратись не тільки згідно з обраним профілем, а й за власним бажанням учня, який хоче поглибити власні знання з певних дисциплін. Наприклад, учень, що обрав поглиблений гуманітарний профіль, може обрати курс за вибором з економіки, інформатики тощо. Необхідно враховувати можливість змінювати учням курси за вибором. У такому разі ці курси можуть пропонуватись у формі навчальних модулів та інтегрованих курсів. 
Факультативні курси не входять до основної сітки годин і можуть обиратись чи не обиратись учнями. Ці курси спрямовані на додаткове та поглиблене вивчення економіки. Школа має надати право кожному учневі обрати факультативний курс. Метою факультативних курсів може бути поглиблене вивчення предметів, професійна орієнтація, вирівнювання знань тощо. 
Спецкурс це поглиблена розробка спеціальної теми за програмою. Він складається з невеликих за змістом навчальних модулів, враховує різноманіття інтересів і можливостей учнів даного профілю, який поглиблює та розширює основний курс економіки відповідно до профілю навчання; організацію самостійної творчої роботи учнів, систему індивідуальних завдань, спрямованих на розвиток професійних схильностей учнів. 
Зміст курсів «Власна справа» й «Основи малого бізнесу» органічно пов'язані зі змістом основного навчального матеріалу шкільного курсу економіки і водночас мають самостійний прикладний характер. При виборі даних курсів (у 10 або 11 класах) доцільно не включати у поурочне планування розділ ІІІ «Підприємство та підприємництво» у базовий навчальний курс «Основи економіки», так як він повторює матеріал курсів, а зекономлений час використати на вивчення інших тем, рішення задач, виконання практичних робіт. 
У класах суспільно-гуманітарного профілю економіка викладається протягом двох років: у 10 кл. - 2 год., в 11 кл. - 1 год. Доцільно спланувати роботу так, щоб у 10 класі закінчити вивчати базовий навчальний курс «Основи економіки», так як учні беруть участь в олімпіадах, турнірах, конкурсах і для цього їм необхідно розглянути економічні концепції за повний курс. В 11 класі з метою поглиблення і розширення змісту профільних предметів або забезпечення профільної прикладної і початкової професійної спеціалізації навчання пропонуються такі економічні курси за вибором: «Фінансова математика», «Україна і ринок», «Власна справа», «Основи підприємницької діяльності», «Основи менеджменту», «Основи сімейного господарювання», «Основи споживчих знань» тощо. 
Для реалізації профільного навчання Міністерство освіти і науки України розробило Типові навчальні плани для профільного навчання (наказ МОН України від 20.05.2003 р. № 306), в яких запропоновано вивчення предмета «Основи економіки» як інваріантної складової навчального плану в 10-х або 10-11-х класах загальноосвітніх навчальних закладів. 
Програми надруковані у збірнику Міністерства освіти і науки України та Департаменту загальної середньої освіти та дошкільної освіти: 
Економіка. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2003; 
Економіка. Географія. - К.: Навчальна книга, 2009; 
Економіка: Програми для профільних класів. - К.: Педагогічна преса, 2005. 
При виборі програм для варіативної складової навчального плану необхідно враховувати [14, 15, 16]: 
профільний (загальний) напрямок освітнього закладу; 
сезитивність розвитку та психологічні особливості віку школярів; 
доступність змісту та практичність навчального матеріалу, його системний і послідовний виклад. 
Необхідно використовувати особистісно-орієнтовані технології навчання. Потрібно прагнути розвивати не стільки професійні навички, як усвідомлення власних можливостей та їх реалізації відносно майбутньої діяльності, вміння презентувати себе, вільно спілкуватись, брати участь у дискусіях, приймати організаторські рішення, здійснювати вибір у життєвих ситуаціях. 
Кожен навчальний заклад самостійно визначає перелік гуртків, факультативів, курсів за вибором залежно від профілю і мети навчання, а також враховуючи інтереси і побажання учнів. 
Програми варіативної та інваріантної частини навчального плану з економіки передбачають проведення екскурсій, презентацій, досліджень, семінарських занять, бесід, зустрічей, що сприяє наближенню теорії і практики. Тому доцільно у профільних 10-х класах проводити навчально-виробничу практику, під час якої учні ознайомляться з роботою відділів економіки обласних (міських) адміністрацій, бухгалтерії відділу освіти, державної податкової інспекції, управління Пенсійного фонду, відділу статистики, відділень банків тощо. 
Особливу увагу слід приділяти допрофільній підготовці, яка здійснюється у 8-9 класах з метою професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними напряму профільного навчання у старшій школі. Основними формами її реалізації є введення курсів за вибором, поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі. У 8-9 класах за рахунок годин варіативної частини навчального плану рекомендується вивчати курс «Моя економіка» за редакцією Л. Крупської. 
У 7-х класах можуть вивчатися курси «Підприємництво у дії», «Ділова активність», «Прикладна економіка» тощо. 
У 5-6 класах доцільно вивчати курс «Подорож у світ економіки».
Економіка в початковій школі реалізується на основі знань, умінь і навичок, які учні отримали в дошкільних закладах, сім'ї. У 1-2-х класах знання мають інтегруватись у зміст інших предметів (математика, читання, трудове навчання, «Я і Україна»), оскільки молодший шкільний вік - це період набуття базових життєвих знань, навичок і формування процесів розуміння, усвідомлення власного життєвого досвіду та оточення. 
Для учнів 3-4 класів можливим є запровадження курсу «Економіка для молодших школярів», який має навчально-методичне забезпечення. Він залучає учнів до азів економічної грамотності, формує в них нове економічне мислення, ознайомлює з навколишнім життям людей і тварин, їхніми потребами та способами їх задоволення, економічними законами, створює підґрунтя для подальшого вивчення економічних дисциплін в основній та старшій школі. Програма курсу передбачає залучення літературного матеріалу, засобів образотворчого мистецтва, проведення екскурсій, рольових ігор, дискусій, роботи у малих групах, у парах, інших методів активного навчання, що розвиває в дітей спостережливість та вміння порівнювати, аналізувати, зіставляти, пояснювати причини виникнення економічних явищ, робити висновки та узагальнювати побачене. 
Широкі можливості інтенсифікації та оптимізації навчально-виховного процесу, активізації пізнавальної діяльності, розвитку творчого мислення учнів надають сучасні інформаційні технології навчання. В Україні створено перший інтегрований навчально-атестаційний комплекс (ІНАК) з основ економіки видавництва «АВТ ЛТД», який складається з педагогічних програмних засобів (ППЗ), спеціалізованого Інтернет-порталу та друкованих навчально-методичних матеріалів, призначених для автоматизованого навчання та атестації учнів. Важливою функцією ППЗ є конструювання оригінальних курсів та атестацій на основі використання масивної бази навчальних матеріалів. Це дає можливість його широкого використання на уроках економіки як в основній школі (фрагментарно), так і в старшій профільній школі. 
Даний програмовий засіб спонукає учнів творчо підходити до розв'язання задач, має певну дидактично обґрунтовану методику вивчення навчального матеріалу, слугує основою для творчого пошуку, експериментальних досліджень, сприяє організації індивідуального та дистанційного навчання. 
Крім того, вчитель має можливість постійно отримувати через Інтернет нові навчальні матеріали, оновлені статистичні дані, найактуальнішу інформацію. 
Перехід на зовнішнє незалежне тестування вимагає активізації роботи з тестовими завданнями різного рівня складності. Навчально-методичний апарат інтегрованого навчального комплексу дає можливість здійснювати моніторинг успішності навчання та проводити тематичне оцінювання. 
Щодо питань проведення тематичного та підсумкового оцінювання навчальних досягнень учнів, проведення семінарських та практичних занять, вимог до оцінювання тощо, слід керуватись методичними рекомендаціями, видрукуваними в книзі вчителя економіки: Довідково-методичне видання / Упоряд.: Н. Бєскова, В. Проценко. - Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. - 256 с.

3.2. Тематичний план. Форми організації навчання 
Дана програма передбачає вивчення учнями основних понять ринкової економіки. У навчальному процесі доцільно зробити акценти на питання маркетингу, менеджменту і таких об’єктів ринкових відносин, як фонди, цінні папери, робоча сили, аукціон, банківська та кредитна системи, акціонерні та страхові товариства. Основна увага повинна приділятися поясненню елементів ринкової структури і в першу чергу товарного виробництва та послуг. 
Для структуризації навчання використовуються спеціальні форми. Узагальнено, форма – це конструкція процесу навчання. Характер цієї конструкції визначається змістом процесу навчання, методами, засобами, видами діяльності учнів. Ця конструкція навчання уявляє собою внутрішню організацію змісту, яким в реальній педагогічній діяльності виступає процес взаємодії, спілкування вчителя з учнями під час роботи над певним учбовим матеріалом. 
Традиційно використовуються такі форми навчання: уроки та лекції. 
Урок – це така організаційна форма навчальної роботи в школі, за якою вчитель у рамках точно встановленого часу з постійним складом учнів однакового віку за твердим розкладом вирішує певні навчально-виховні завдання. За дидактичною метою і використанням тих чи інших педагогічних засобів визначають такі типи уроків: 
урок засвоєння наукових знань і знань про способи діяльності; 
урок засвоєння інтелектуальних і практичних засобів діяльності; 
урок контролю та оцінювання рівня засвоєння змісту освіти; 
комбінований урок 
Саме комбінований урок, доречи, він є найпоширенішим у загальноосвітніх школах, так як універсальна структура такого заняття дає змогу реалізувати багатопланові завдання вивчення предмета, ураховувати індивідуальні особливості учнів, створює відчуття стабільності й логічної послідовності в ході пізнавальної діяльності. У ньому можливе поєднання усіх стадій навчання: надання матеріалу, його закріплення та перевірка його засвоєння у активній формі. 
Проведення комбінованого уроку відбувається в такій послідовності: 
Вступ. Актуалізація опорних знань учнів. 
Перевірка домашнього завдання. 
Мотивація вивчення нової теми. Виклад нового матеріалу. 
Узагальнення й закріплення вивченого на уроці. 
Висновки й підсумки роботи на уроці. 
Домашнє завдання.
Лекція (від лат. lectio) означає читання. Це послідовне, логічне, систематизоване та структуроване, подання викладачем попередньо опрацьованого матеріалу з коментарями. Лекція має ряд переваг перед простим опрацюванням підручника: значно більші можливості врахування специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень; емоційний впив інтонації, міміки та жестів викладача на слухачів; посилення уваги слухачів завдяки прямому контакту з аудиторією; економія часу тощо. 
Основне призначення як лекції, так і уроку – це гнучке управління пізнавальною діяльністю учнів, що сприяє становленню їхньої особистості. Відрізняються вони насамперед тривалістю і віком тих, хто навчається. Проте зараз існують дві тенденції, що зближують ці організаційні форми навчання: в лекції все більше використовують активні, «урочні» засоби – закріплення, опитування тощо, а уроки часто об’єднуються, наближаючись тривалістю до лекцій. 
Існує велика кількість інтерактивних технологій, які активізують навчальний процес з метою розвитку практичних знань і навичок. Ці технології можуть носити самостійний характер або бути частиною традиційних технологій у навчанні. 
Традиційним засобом активізації процесу навчання є проведення дискусій. Це одна з найдавніших форм організації навчання. Безумовно вона потребує певної методичної підготовки, тому вчитель економіки, як і кожна освічена людина, має володіти методикою ведення дискусії. А для того, щоб зробити обговорення проблем творчим, потрібні доброзичливі взаємини в колективі, повага до думки кожного, готовність винести будь-яке серйозне питання на колективне обговорення. 
У дискусії розрізняють такі етапи: сприйняття предмета дискусії, його аналіз і оцінка, прийняття рішення. На кожному етапі по-різному можуть виявлятися психологічні й інтелектуальні здібності людини. 
Найбільш поширеною технологією «активного навчання» є «кейс-метод» або ситуаційний аналіз. Він заключається в тому, що учасник знайомиться з описом організаційної проблеми, самостійно аналізує ситуацію, діагностує проблему, висуває свої ідеї та рішення в дискусії з іншими учасниками. 
Ситуація – це сполучення умов і обставин, які необхідні для вирішення конкретної проблеми. В залежності від характеру подання матеріалу використовуються ситуації-ілюстрації, ситуації-оцінки і ситуації-вправи. 
Традиційний аналіз конкретних ситуацій розвиває аналітичне мислення, практичні навички роботи з інформацією. Структурування, ранжування проблеми долає стереотипи мислення, вчить приймати рішення і стимулює інновації. Аналіз конкретних ситуацій – зручний тип, що потребує значно менше часу, ніж інші навчальні технології. 
Існує три види занять аналізу конкретних ситуацій: 
метод кейса; 
метод інциденту; 
метод програвання ролей або інсценування. 
Також в економічному навчанні широко використовуються різні методики «мозкового штурму» (або «мозкової атаки»). Це метод розв’язування невідкладних завдань за дуже обмежений час. Суть методу полягає в тому, що необхідно висловити найбільшу кількість ідей за короткий час, обговорити та здійснити їхній відбір. Цей метод використовується для розвитку творчих здібностей або для розв’язання складних проблем. 
Ефективним способом активізації процесу навчання є проведення економічних ігор. Гра, як метод навчання, дозволяє ніби насправді пережити певну ситуацію. Це один із дійових способів повернути навчання лицем до конкретної людської практики. У грі втілюється основна формула педагогічної творчості: первісне абстрактне знання перетворюється на конкретне переживання. Тут формується співпричетність, співпереживання та самооцінка. Гра – це насамперед дія. А у житті – це запорука успіху, адже мало кого цікавить, як людина знає теорію, мають значення тільки її дії в різних ситуаціях. 
У практиці економічної освіти найбільш відомі ділові ігри, тренінги, аналіз ситуацій, розробка колективних проектів у малих групах, методика колективного планування курсу, організаційно-діяльнісні ігри тощо. 

3.3. Оцінювання, контроль та самостійна робота учнів
Навчання – це самоосвіта, яка ґрунтується на самостійній роботі учнів. А завдання вчителя – розвивати здібності дитини, визначати напрямки самостійної діяльності: вчити так, щоб навчити діяти. Це особливо актуально для економічних знань, оскільки вони мають стати складовою життєвої практики людини. 
Форми самостійної праці учнів дуже різноманітні: робота з матеріалом підручника, реферування проблемних ситуацій, робота з конспектом-схемою, аналіз виробничих ситуацій, виконання індивідуальних завдань, побудова «дерева цілей», розв’язування задач, складання завдань за темами, робота з ЕОМ тощо. 
Для самостійної праці використовується така методична література: робоча програма, методичні вказівки, конспекти-схеми лекцій, розроблені викладачем, методичні вказівки до навчально-методичної гри. Але при підготовці до занять учням необхідно, крім рекомендованої літератури, використовувати іншу. 
Невід’ємним елементом вивчення економічної дисципліни є організація контролю і оцінювання знань учня. 
Контроль включає в себе: перевірку – виявлення знань, умінь і навичок; оцінювання – вимірювання знань, умінь і навичок; облік – фіксування результатів оцінювання у вигляді оцінок у класному журналі або щоденнику. 
Контроль має стимулювати розвиток учнів, а для цього необхідно враховувати рівень їхнього розвитку. Надміру високі вимоги гальмують розвиток, занижені – не активізують розумової діяльності. Тому треба серйозно підходити до вибору оптимального методу контролю. З-поміж таких виділяють: 
традиційний (2-3 контр. на семестр), 
традиційний зі збільшеною частотою (5-8 контр.), 
програмований зі звичайною частотою, 
програмований зі збільшеною частотою, 
традиційний, без орієнтації викладача на самостійну роботу, 
з використанням такої орієнтації, 
програмований, коригуючий з орієнтацією на самостійну роботу. 
Процес оцінювання є способом контролю як за навчальною діяльністю учнів, так і за педагогічною діяльністю. Оцінка є важливим стимулюючим фактором, що відбиває характер відносин викладача і учня. Це виявлення позитивного або негативного ставлення викладача до результатів діяльності учнів. Вони можуть проявлятися як у формі посмішки чи догани так і у вигляді відмітки (1-5 або 1-12). 
Дуже поширеною формою навчання, контролю та оцінювання знань є тест. Він є дуже простим, швидким і зручним видом перевірки знань як для учнів, так і для викладачів. Хоча розробка тесту і потребує затрат часу більше, ніж формулювання декількох питань для контрольної роботи, але він є значно простішим при оцінюванні і дозволяє оперативно перевірити знання не по окремому питанню, а з усієї теми дисципліни, або навіть і з цілого курсу. 





РОЗДІЛ 4. Розробка конспекту уроку на тему «Сутність міжнародної валютної системи, її елементи»
Тема уроку – Сутність міжнародної системи, її елементи».
Тип уроку – традиційний урок викладання нового матеріалу.
Завдання уроку – роз’яснити поняття «міжнародна валютна система».
Засоби навчання – презентація «Міжнародна валютна система», анімація «Міжнародні валютні системи», тестові завдання до теми.
Спосіб оцінювання – визначити основний зміст поняття «міжнародна валютна система, елементи валютної системи, валюта», знати етапи розвитку валютної системи.
Вивчення нового матеріалу – роз’яснити основні поняття, сформувати в учнів поняття про міжнародну валютну систему, обговорити її з учнями.
Закріплення знань – використати тестові завдання.
І. Організаційний етап
ІІ. Етап викладення нового матеріалу.
Конспект матеріалу для уроку
Міжнародна валютна система (МВС) — форма організації валютних відносин у межах світового господарства. Головною метою міжнародної валютної системи є регулювання міжнародних розрахунків і валютних ринків для підтримки рівноваги зовнішньоекономічного обміну, стримування інфляції.
Розвиток міжнародної валютної системи
 
Платіжний баланс — співвідношення між усіма надходженнями, які отримала країна, та платежами, сплаченими іншим країнам за певний період часу в процесі зовнішньоекономічної діяльності.
Платіжний баланс
Активний (позитивне сальдо). Надходження суми платежів перевищує суму витрат
Пасивний (негативне сальдо) Сума витрат перевищує суму надходжень
Офіційний резерв — офіційні запаси в іноземній валюті, призначені для врегулювання загального рахунку платіжного балансу, містяться у центральному банку країни.
Золотовалютні резерви Національного банку України
 
Елементи міжнародної валютної системи
Міжнародна ліквідність
Сукупність усіх платіжних інструментів, що можуть бути використані у валютних розрахунках: золото; кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки, депозити); міжнародні гроші (СДР, Європейська валютна одиниця (ЕКЮ), євро).
Валютний курс
Кількісне співвідношення обміну однієї національної одиниці на грошові одиниці інших країн.
Валютні ринки
Система механізмів, функціонування яких забезпечує купівлю-продаж національних грошових одиниць та іноземних валют для обслуговування міжнародних платежів.
Міжнародні валютно-фінансові організації
Забезпечують взаємодію країн під час вирішення міжнародних валютних проблем, сприяють стабілізації валют, створенню системи платежів і розрахунків. Головні організації: Міжнародний валютний фонд, Світовий банк тощо.
Валюта (від латин — коштую) — грошова одиниця будь-якої країни (наприклад, гривня — валюта України, долар — валюта США). 
Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн. 
Конвертованість — вільний обмін національної грошової одиниці на інші валюти за діючим курсом.
Види валют (за ступенем конвертованості)
Вільно конвертовані. Валюти, що без обмеження обмінюються на будь-які інші іноземні валюти — грошові одиниці інших країн (американський долар, японська єна, євро тощо).
Частково конвертовані. Валюти держав, які вводять на обмінні операції певні обмеження (гривня України, рубль Росії тощо).
Неконвертовані (замкнуті). Валюти країн, у яких уряд забороняє громадянам і фірмам здійснювати валютні операції (раніше — рубль СРСР та валюти інших країн із плановою економікою)
Курс валют
Фіксований. Установлюється на основі міждержавних угод або офіційних державних постанов.
Плаваючий. Формується на валютних ринках під впливом попиту та пропозиції на певні види валют.
Чинники, що впливають на зміну плаваючого курсу:
Рівень інфляції в країні та за кордоном
Темпи зростання продуктивності праці в країні та за кордоном
Рівень реальних відсоткових ставок у країні та за кордоном
Зростання доходів населення 
Банківські інтервенції (утручання центрального банку в процес формування валютного курсу)
Стан платіжного балансу країни
Девальвація — цілеспрямовані дії відповідних державних структур, спрямовані на зниження обмінного курсу валюти власної країни щодо валюти іншої країни. 
Ревальвація — офіційне підвищення курсу національної валюти. 
Валютна інтервенція — форма політики валютного регулювання, пов'язана з купівлею-продажем власної валюти на валютному ринку, яка приводить до певної кореляції (зміни) її обмінного курсу.
Принципи міжнародної валютної політики, закріплені Статутом МВФ:
Кожна країна — член МВФ — не повинна допускати маніпуляції валютними курсами, яка дасть їй можливість одержати несправедливі конкурентні переваги перед іншими країнами.
Обов'язком кожного члена МВФ є валютне регулювання, спрямоване на попередження негативних наслідків, обумовлених різкими коливаннями обмінних курсів.
Під час проведення політики регулювання валютних курсів мають враховуватися інтереси інших членів МВФ.
Україна стала членом МВФ у 1992 р. Того ж року було створено Українську міжбанківську валютну біржу, що здійснює валютні операції. Із 1994 р. валютний курс української грошової одиниці на основі щоденних торгів на валютній біржі почав установлювати НБУ.
ІІ. Етап закріплення нового матеріалу.
Відповісти за питання:
Що таке міжнародна валютна система?
Які ти знаєш етапи розвитку валютної системи?
Які ти знаєш елементи міжнародної валютної системи?
Які тобі відомі види валют?
ІІІ. Домашнє завдання.


ВИСНОВОК
Економічна освіта на сучасному етапі розвитку України визначається завданнями переходу до демократичної і правової держави, ринкової економіки, необхідності наближення й до світових тенденцій економічного і суспільного розвитку. Розвиток освіти відбувається в контексті загального процесу трансформації різних сторін суспільного життя, у тісному взаємозв'язку з перебудовою в інших сферах, одночасно виступаючи для них джерелом забезпечення необхідним кадровим ресурсом.
Головними компонентами економічної освіти є її зміст і організаційно-освітні технології забезпечення. Вони мають свої особливості у різних складових економічної освіти: загальноекономічній та професійно-економічній.
Викладання економічних дисциплін спрямоване на досягнення певної мети, виходячи з сьогодення. В загальних рисах викладання економіки повинно забезпечити найшвидше і найпростіше орієнтування людини в ринковій економіці. Викладання економічних дисциплін в загальноосвітніх школах досить важке, тому що існує обмежувальний фактор сприйняття – вік. Курс «Основи економічних знань» є основоположним в економічній освіті і дає уявлення про основні категорії, що вивчаються цією наукою. 
Мета курсу – дати випускникам елементарні економічні знання, ознайомити їх зі складними проблемами ринкових відносин для визначення свого місця і ролі в розбудові суверенної України. 
Дана програма передбачає вивчення учнями основних понять ринкової економіки. У навчальному процесі доцільно зробити акценти на питання маркетингу, менеджменту і таких об’єктів ринкових відносин, як фонди, цінні папери, робоча сили, аукціон, банківська та кредитна системи, акціонерні та страхові товариства. Основна увага повинна приділятися поясненню елементів ринкової структури і в першу чергу товарного виробництва та послуг. 
Традиційно використовуються такі форми навчання: уроки та лекції. 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Аксенова Е.В. Методика викладання економіки – К : КНЕУ,1999.
Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. - М., 1982.
Бабанский Ю.К., Поташник М.М. Оптимизация педагогического процесса: В вопросах и ответах. – 2-е изд., переработанное и доп. – К., 1984.
Вербило О.Ф. Теоретичні основи навчання економічних дисциплін. – К.: Вища школа,1995.
Галузинський В.М. Индивидуальный подход в воспитании учащегося. - К.. 1982.
Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К., 1995.
Дидактика середньої школи під ред. М.Н.Скаткіна: 2-ге вид. - М., 1982.
Кондратюк О.П. Дьомін А.І. Методи і форми організації навчання.– К.: Вища школа,1975.
Концепція економічної освіти
Мухина В.С. Возрастная психология. - М., 1998.
Немов Р.С. Психология: В 3 кн. - М., 1995, 2000.
Олійник П.М., Балан Р.Р. Основи методики навчання спеціальних дисциплін. Навчальний посібник. – К.: НАУ,1998.
Онищук В.А. Дидактика современной школы – К: Радянська школа,1987.
Економіка. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2003; 
Економіка. Географія. - К.: Навчальна книга, 2009; 
Економіка: Програми для профільних класів. - К.: Педагогічна преса, 2005. 





Другие работы по теме: