Contribution to International Economy

  • Вибір країн-господарів чемпіонату Євро-2012. Підготовка до проведення Євро-2012
ЗМІСТ:
Вибір країн-господарів чемпіонату Євро-2012 ………………………………..2
Підготовка до проведення Євро-2012…………………………………………6
Список використаних джерел…………………………………………………15























Вибір країн-господарів чемпіонату Євро-2012
Чемпіонат Європи з футболу (англ. UEFA European Championship) — головне змагання національних збірних що проводиться під патронатом УЄФА. Змагання проходять кожні 4 роки починаючи з 1960 р. і чергуються з Чемпіонатом світу. До 1968 р. Чемпіонат Європи мав назву «Національний Європейський кубок».
Чемпіонат Європи з футболу 2012 р. (Євро-2012) — 14-ий чемпіонат Європи, який відбудеться в Україні та Польщі.
Що стосовно вибору країни-господаря чемпіонату, то на початку було відібрано 5 заявок на проведення, представлені 7 країнами: Хорватія / Угорщина (спільна заявка), Греція, Італія, Польща/Україна (спільна заявка) та Туреччина.
8 листопада 2005 р. комітет УЄФА зменшив кількість заявок до 3-х шляхом голосування: Італія (11 голосів) Хорватія/ Угорщина (9 голосів), Польща / Україна (7 голосів), Греція (2 голоси), Туреччина (6 голосів).
31 травня 2006 р. було завершено 2 фазу відбору поданням більш детальної інформації країнами учасниками.
Переможця було оголошено 18 квітня 2007 р. у місті Кардіффі (Уельс). Право прийняти чемпіонат Європи з футболу 2012 року надано Україні і Польщі. Про це оголосив 18 квітня 2007 р. голова УЄФА Мішель Платіні на церемонії у місті Кардіффі. Як стало відомо, Україна і Польща одержали 8 голосів членів виконкому УЄФА, перемігши вже в першому турі голосування.
Долю чемпіонату Європи 2012 року визначали 12 чоловік. Це Мішель Платіні (Франція), Герхард Майєр-Форфельдер (Німеччина), Сенеш Ерзік (Туреччина), Пер-Равно Омдаль (Норвегія), Анхель Марія Вільяр Льона (Іспанія), Джеффрі Томпсон (Англія), Меттью Спренгерс (Голландія), Маріос Лефкарітіс (Кіпр), Джозеф Міфсуд (Мальта), Жилберту Мадаіл (Португалія), Мірча Санду (Румунія) і В'ячеслав Колосков (Росія).
Україна і Польща одержали вісім голосів із дванадцяти, перемігши, таким чином, у першому турі голосування. Лише чотири члени виконавчого комітету підтримували Італію. За неофіційними даними Італію підтримали Майєр-Форфєльдер (Німеччина), Льона (Іспанія), Томпсон (Англія) і Спренгерс (Голландія).
Мішель Платіні, обраний главою УЄФА за підтримки федерації зі Східної Європи, також не мав нічого проти українсько-польської заявки. Ще до виборів на пост глави УЄФА, Платіні говорив, що ставить за мету своєї программи поширення футболу у Східну Європу. Принаймні, розкриваючи пакет, де було написано назву переможця, етнічний італієць Платіні задоволено посміхався.
Польська преса перебувала в стані ейфорії після того, як УЄФА вибрав тандем Польща-Україна для проведення чемпіонату Європи 2012 року.
Газети вийшли з такими заголовками: Кардиффське диво, Євро-тріумф, Євро-ейфорія, Мрія перемогла. У правому виданні Дзенник говориться: «Це перемога нокаутом: Польща й Україна одержали вісім голосів, а горда Італія — всього чотири».
Те ж видання перелічує ті блага, що одержить Польща в зв'язку з прийдешньою першістю Європи: «20 тисяч робочих місць, нові дороги, що їх муситиме побудувати наша влада, готелі, сучасні аеропорти...»
Католицьке видання Наш Дзеннік будує оптимістичні плани на майбутнє: «Із учорашнього дня ми знаємо, що в найближчому майбутньому Польща стане іншою країною. Ми зробимо гігантський крок уперед. Розвиватися буде не тільки спорт, але й економіка. Це історичний момент, особливо для України, що бовтається між Росією і Євросоюзом».
«Україна і Польща: подих на двох, перемога на двох», — з таким центральним заголовком і з логотипом на двох мовах вийшов свіжий номер найпопулярнішої в Польщі газети.
«Ще недавно наші київські знайомі жартуючи називали вищим досягненням України за 16-річну незалежність перемогу Руслани на пісенному конкурсі Євробачення три роки тому», — пише видання.
«Якщо серйозно, то такою подією, напевно, була Помаранчева революція... Але в українців є й інші причини пишатися своєю країною. Це і поетеса Ліна Костенко, номінована на Нобелівську премію, і футболіст Андрій Шевченко і боксери брати Клички, і космічні досягнення, і смачна кухня, і найбільші літаки у світі — Ан-225. Ну і найкрасивіші дівчата на весь СРСР, як і раніше небезпідставно вважалося».
«Є в сусідів приводи і для розчарувань: корупція, бюрократія, нечистоплотні політики, олігархи, Але в України є чудовий шанс. Шлях до Євросоюзу може прокласти Євро-2012. Сподіваємося, що українці вчинять відповідно до їхнього улюбленого прислів'я: «Українець довго запрягає, але швидко їде»».
Після того, як стало відомо, що Євро-2012 відбудеться в Польщі й Україні, представники Італії виглядали вкрай пригнічено. Згодом глава італійської футбольної федерації Джанкарло Абате назвав рішення УЄФА політичним.
«Я досить розчарований. Ми дуже багато працювали над своєю заявкою з особливим ентузіазмом», — сказав Марчелло Ліппі, тренер команди, що останньою вигравала Кубок світу.
Прем'єр-міністр Угорщини Ференц Дюрчань, коментуючи прийняте рішення УЄФА надати право на проведення Євро-2012 Україні і Польщі, заявив, що, на його думку, на рішення УЄФА вплинули якісь «економічні фактори».
«Я дуже розчарований. Я б не хотів несправедливо обвинувачувати чиновників УЄФА, але я думаю, що це, можливо, економічні фактори зіграли роль у виборі країн, котрі приймуть чемпіонат», заявив Дюрчань по телефону з Кардіффа в інтерв'ю угорському інформагентству MTI.
Президент хорватської Футбольної Асоціації Владко Маркович потрапив під потужній тиск з боку уряду і громадськості, після провалу заявки на проведення Євро-2012.
Місцеві ЗМІ охарактеризували те, що сталося в Кардіффі як плювок в обличчя країни. «Ми шоковані цим дуже дивним рішенням», — сказав Маркович репортерам у Загребі після перемоги заявки Польщі й України в тендері відносно Євро-2012.
Маркович стверджує, що ще в понеділок їхні спільна з Угорщиною й італійська заявки були фаворитами на організацію чемпіонату.
«У понеділок ми довідалися, що підкомітет УЄФА назвав фаворитами нашу й італійську заявки, у той час як Україна і Польща оцінювалися як аутсайдери тендера. Те, що трапилося після цього, ми не можемо ніяк зрозуміти», — повідомив хорватський чиновник.

















Підготовка до проведення Євро-2012
Домовленості щодо створення організаційного комітету з підготовки до Євро-2012 було досягнуто 19 квітня 2007 р. у ході зустрічі прем'єр-міністра України Віктора Януковича і прем'єр-міністра Польщі Ярослава Качинського у Варшаві.
Цей оргкомітет створено у середині травня 2007 року і очолив його прем'єр-міністр України. У січні 2008 Януковича замінила Юлія Тимошенко.
Верховна Рада України затвердила заходи щодо організації і проведення фінальної частини чемпіонату Європи-2012 з футболу в Україні. За прийняття в цілому відповідного законопроекту № 3176 проголосувало 256 депутатів при мінімально необхідних 226. За даними Мін'юсту, у 2007—2012 роках на підготовку і проведення фінальної частини турніру в Україні буде потрібно 1,42 млрд. гривень, у тому числі з державного бюджету — 1,22 млрд. гривень, з місцевих бюджетів — 0,2 млрд. гривень. Крім того, очікується, що витрати з позабюджетних джерел складуть 20 млрд гривень.
Дніпропетровськ, Харків, Одеса, Донецьк і Львів, що приймають футбольні матчі чемпіонату Європи по футболу 2012 року, просять Кабінет міністрів України надати спеціальні економічні пільги для підготовки до прийому Євро-2012. Про це повідомив міський голова Дніпропетровська Іван Куличенко 10 серпня 2007 року. «П'ять міст, крім Києва, запропонували уряду створити зони спеціального економічного розвитку», — сказав він.
Зони передбачають три складові: з 1 січня 2008 року в міських бюджетах повинні залишатися 100 % замість 10 % коштів екологічного фонду, які будуть направлятися на екологічні програми підприємств — основних забруднювачів навколишнього середовища; 100 % замість 70 % коштів від транспортного збору, що дозволить вдвічі збільшити обсяг ремонтних робіт й реконструкції доріг; залишати кошти, які зараз направляються з міських бюджетів у Державний на розвиток інших міст.
У серпні 2007 року було створено Національне агентство з питань підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, яке очолив Євген Червоненко. Агентство мало координувати виконання місцевою владою заходів щодо підготовки до Євро та висвітлювати інформацію про хід робіт. У листопаді 2008-го через реструктуризацію структур, причетних до підготовки, агентство було ліквідовано. Натомість керівництво держави повідомило про створення координаційного бюро у складі Секретаріату уряду.
У січні 2008 року інфраструктура України була практично у такому ж стані, як і півроку до того — у момент проголошення господаря Євро-2012. Керівництво УЄФА на чолі з президентом цієї організації Мішелем Платіні попередило Україну про можливість проведення турніру деінде, якщо протягом 2008 року темпи підготовки до чемпіонату Європи не зростуть.
Через кілька днів після завершення чемпіонату Європи 2008 на тлі спекуляцій, що Польща та Україна можуть втратити нагоду приймати Євро-2012 через їх неготовність та брак поступу, Платіні побував у Варшаві аби перевірити готовність Польщі провести чемпіонат, а вже 3 липня 2008 року відвідав Київ, щоб на власні очі побачити хід робіт щодо підготовки до турніру і обговорити реконструкцію Олімпійського стадіону. Президент УЄФА зустрівся з Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко і заявив, що остаточне рішення про готовність України та Польщі буде оголошено після засідання УЄФА у Бордо наприкінці вересня.
26 вересня 2008 року після засідання виконавчого комітету УЄФА в Бордо, європейські футбольні функціонери заявили, що право на проведення Євро залишилось в України та Польщі. Також УЄФА оприлюднила головні вимоги щодо підготовки — ключовими пунктами названо завершення ремонтних робіт у головних містах турніру: Варшаві та Києві.
Київ виправдав довіру УЄФА, завершивши 15 жовтня 2008 р. демонтаж торговельного центру «Троїцький», чиє розташування у безпосередній близкості до стадіону було найбільш проблемним питанням на першому етапі підготовки столиці до турніру.
Лідерами щодо будівництва арен є Дніпропетровськ і Донецьк: 14 вересня 2008 року відбулася церемонія відкриття сучасного стадіону «Дніпро» у Дніпропетровську, а у 2009 році буде введено у експлуатацію донецький стадіон «Донбас-Арена».
Чи не найнижчі темпи підготовки серед основних українських кандидатів показував Львів, де було лише створено проект майбутнього стадіону та виділено й очищено місце для побудови об'єкту. Проте за півтора року будівельні роботи так і не було розпочато, а на початку жовтня 2008 р. австрійська компанія «AlpineBau» відмовилась виконувати замовлення львівської влади. Сторони не зійшлися у розмірі фінансування робіт — 85 млн. євро, запроновані міськвладою, не влаштували компанію, яка захотіла привезти до Львова власну техніку та австрійців-будівельників, що збільшило б кошторис. 23 жовтня 2008 року оприлюднено інформацію про переговори між керівництвом Львова та корпорацією ІСД (Індустріальний союз Донбасу), які завершились згодою корпорації на побудову львівської арени у терміни, встановлені УЄФА.
15 грудня 2008 року розпочалося будівництво Гданської арени. Відомо, що дах стадіону буде виконано у шести відтінках бурштину, а сам стадіон матиме 7 надземних та 1 підземний рівень, і разом з додатковими приміщеннями займатиме територію 34 га. Гданська арена, довжина якої складе 227 метрів, ширина — 194 м, а висота — 45 метрів, має бути споруджена до 2011 року і матиме місткість 44 тис. глядачів.
Міста-претенденти на право прийняти матчі чемпіонату Європи з футболу 2012 року сьогодні мають однакові шанси. Принаймні формально. Слово «формально» не випадкове, тому що поділ на основні та резервні все ще існує у свідомості, хоча вголос і не промовляється. Проте розвиток ситуації з високим ступенем імовірності можна вже прогнозувати.
По-перше, скільки ж узагалі міст приймуть Євро-2012? Під час свого останнього турне по Україні генеральний секретар УЄФА Девід Тейлор, як і очікувалося, інтригу не зняв і на питання щодо фаворитів не відповів. Навіть не натякнув. Однак він кілька разів, перебуваючи в різних місцях, озвучив тезу про «чотири міста». Тож можемо говорити, що рішення УЄФА щодо кількості вже практично прийнято – чемпіонат пройде в чотирьох українських і чотирьох польських містах. Раніше очільники Європейського футбольного союзу казали про формулу «три-три» або «чотири-чотири». 
По-друге, генсек УЄФА цього разу не відвідував Донецька під приводом того, що в жовтні минулого року там уже побував. Судячи з усього, Тейлор залишився цілком задоволений цим містом. Тому висновок другий – Донецьк, як і Київ, уже поза конкуренцією (за рішенням УЄФА без Києва турніру в Україні взагалі не буде). І справді, Донецьк без державної допомоги завершує зведення найсучаснішого стадіону Європи категорії «еліт», другого за розмірами в Україні – 50 тис. місць (у Києві – 67 тис.). 
Третім власником щасливого квитка, найімовірніше, можна вважати Дніпропетровськ – тут усе добре, за винятком аеропорту, у якого «дед-лайн» початку реконструкції – березень цього року. Уже й Президент Ющенко пообіцяв губернаторові Бондарю свою підтримку в цьому питанні. До речі, тут потрібне лише рішення РНБО, яке глава держави сам же й очолює. 
Підведемо риску – доля трьох «ліцензій на право» від УЄФА де-факто вирішена. Залишається одна, і саме за неї зараз іде боротьба. 
На четверту путівку претендують три міста України – Львів, Харків і Одеса. 
В Одесі тему чемпіонату активно використовують для розкрутки іміджу. Практичною ж роботою переймаються не завжди. 
Найкрасномовніший приклад – рішення міської влади щодо стадіону «Чорноморець». Згідно з держпрограмою на цій арені має потужно йти реконструкція, а однойменний футбольний клуб, гордість Одеси, має отримати для тренувань стадіон «СКА» від Міноборони. Проте військові стадіон досі не віддали, а міська влада виходу із ситуації, схоже, і не шукала. Лише в день відвідин міста другою особою в УЄФА мер Едуард Гурвіц підписав розпорядження про тимчасову передачу клубу «Чорноморець» муніципального стадіону «Старт». Можна було б і раніше так зробити. 
З другого боку, треба врахувати, що в місті вдосталь видатних історичних та культурних пам’яток. Близькість моря є ще однією з його переваг. На курортному узбережжі роботи ще не початий край. А ще треба будувати стадіон, дороги, готелі на п’ять зірок.
Реальна боротьба за право прийняти найкращі футбольні команди Європи точиться між Львовом і Харковом. Хоча це сильно сказано. Точніше було б сформулювати: «точиться в Харкові» і «напружено вичікується у Львові». Чому саме так і що ж може кожне з цих міст поставити на шальки терезів, щоб вони схилилися на їхню користь? 
Найвагоміший і незаперечний козир Львова подарований самою долею – це місто історично і традиційно є містком, який пов’язує Україну з Польщею, а отже, і з усією старою футбольною Європою. На цю органічну зв’язку й розраховували дві країни, подаючи в УЄФА спільну заявку на проведення Євро-2012 – Львів цілком природно поєднує в єдиний футбольний простір дві країни. 
До активу Львова слід також віднести величезне бажання місцевої влади провести турнір і «не втратити обличчя» за поганої гри – тут мало не щодня проводяться всілякі конкурси, конференції, круглі столи, переговори тощо, присвячені тематиці єврочемпіонату. 
Міська влада вже уклала низку угод з потенційними інвесторами про готовність чи наміри вкладати кошти в підготовку до Євро, визначила напрямки та конкретні об`єкти робіт. Але на цьому поки що й зупинилися. Усі чекають. Грошей не буде до травня, аж поки УЄФА не зробить остаточний вибір. 
Яскравий приклад – торік розпочато будівництво нового стадіону на 33 тис. глядачів. Втративши надію залучити приватний бізнес, 80 млн. грн. на підготовчі роботи виділили з бюджету Львова 4 серпня 2008-го – за кілька днів до приїзду інспекторів УЄФА. Перед лицем реальної загрози втратити Євро вже тоді міська рада зібралася на позачергову сесію й прийняла позитивне рішення. Почали копати (хоча в цінах серпня для повної реалізації проекту потрібно було близько 1 млрд. грн.). 
Сьогодні ж ситуація з продовженням будівництва незрозуміла – за чиї гроші працювати далі? Попри всі запевнення, що є домовленості, грошей не побільшало. Ідея мера Андрія Садового набрати кредитів сприймається неоднозначно як пересічними мешканцями, так і депутатами міськради. А наміри очільника міста цього року освоїти на будівництві арени 381,5 млн. грн. лише викликають здивування – звідки такі кошти у Львова, та ще й у рік кризи! 
Однак Садовий вихід бачить – для наповнення спецфонду бюджету-2009, з якого фінансується підготовка до чемпіонату, мер пропонує взяти кредит на 566,8 млн. грн., додати 201,2 млн. власних надходжень і загалом 90% коштів з бюджету розвитку міста витратити на підготовку до ЧЄ-12. 
А що вже казати про реконструкцію аеропорту, будівництво готелів, доріг та інших об’єктів, яким і в інших регіонах сутужно через кризу... 
Немає у влади Львова надійного стратегічного приватного інвестора, чи, ліпше – партнера, як то в Донецьку, Дніпропетровську чи в тому ж Харкові. З різних причин футбольні клуби, найбільш зацікавлені збудувати новий стадіон, залишилися обабіч процесу й не виявляють інтересу. 
У Харкові ж є приватний інвестор, бюджет міста значно більший, і про захмарні суми кредитів мови взагалі не йде. Реконструкція стадіону «Металіст», який стане третім за розмірами в державі (42 тис. місць) ведеться швидкими темпами. 
Будівництво йде без закриття стадіону, по секторах. А паралельно на арені проводить матчі, у тому числі й рівня розіграшу кубка УЄФА, однойменний клуб. Навіть національна збірна в жовтні минулого року провела тут зустріч зі збірною Хорватії в рамках відбірного циклу ЧС-2010. І хоча гра завершилася нульовою нічиєю, організацію та забезпечення з боку міста високо оцінили всі учасники та гості поєдинку. 
У столиці Слобожанщини взагалі зводять цілий футбольний квартал «Металіст Сіті», де крім стадіону буде Дитяча академія ФК «Металіст» (перша в Україні), готельні та торговельно-розважальні комплекси. Стабільне й повне фінансування вже дає результат – оновлену арену планують відкрити в грудні цього року, на шість місяців раніше від запланованого терміну. 
Активно будується все, що хоча б якось стосується чемпіонату, – аеропорт, залізничний і автовокзали, міські дороги, заклади охорони здоров’я тощо. 
Влада та політичні сили Харкова об’єдналися в питанні підготовки до Євро і демонструють результативність спільної роботи. Значну підтримку регіональним колегам надають і земляки з парламенту – нардепи створеної у Верховній Раді з різних фракцій групи «За Харківщину!» на своєму рівні лобіюють надання рідному місту права прийняти чемпіонат. 
Свій спортивний внесок робить і «Металіст». Харківський клуб упевнено утримує другу сходинку у внутрішньому чемпіонаті й демонструє пристойні результати в кубку УЄФА, де на етапі плей-офф Україну представляють лише три команди. Чому б не нагородити гравців і їхніх уболівальників можливістю взяти безпосередню участь у святі європейського футболу 2012 року?
Загалом усі чекають травня. Чому? Тому що скасування УЄФА поділу на основні міста та резервні в Україні мало що змінила. Правило «не можеш – зійди з дистанції» у нас не діє. Не вдається Львову знайти інвестора для стадіону, руку підтримки подає уряд і обіцяє допомогти, дати 600 млн. грн. У травні. Та й ще якщо УЄФА визначить. 
Майже така сама картина в більшості польських міст, де проекти, переважно, теж на папері. Просто зараз потрібно працювати, щоб через три місяці отримати позитивне рішення УЄФА. Буде місто назване – інвестиції підуть і дефіциту в коштах не буде. 
Отже, шанси міст-претендентів рівні. Формально чи ні – покажуть найближчі три місяці і травневе рішення УЄФА. 
Але на засіданні Виконавчого комітету УЄФА в Бухаресті 13 травня 2009 року було визначено 4 міста-господарі Євро в Польщі і 4 попередні міста-господарі в Україні.
Таким чином було остаточно відхилено заявки Кракова, Хожува, Дніпропетровська та Одеси. Список польських міст є остаточним, а українські міста (окрім Києва) ще можуть втратити статус господарів (Київ — статус господаря фіналу), якщо до 30 листопада 2009 року не виконають умов, що стосуються стадіонів, інфраструктури аеропортів, регіонального транспорту і розміщення гостей.
Національні представництва вболівальників 16-ти країн, які братимуть участь в Євро-2012, розташуються під час турніру в Україні та Польщі. Фінансову підтримку реалізації цього проекту надасть УЄФА, який виділить на це 500 тис. євро, передає власний кореспондент УКРІНФОРМу. 
На міжнародній зустрічі в польській столиці фахівці відповідальної за організацію в РП спілки PL.2012, Міністерства спорту та туризму (MSiT) країни, експерти та представники вболівальницьких кіл з Польщі та закордону зосередилися на позитивній практиці організації національних представництв фанатів під час футбольних турнірів. 
На думку експерта спілки PL.2012 Даріуша Лапінського, такі «посольства» вболівальників під час чемпіонату мають стати істотним елементом інтегрованої системи безпеки. На його переконання, відповідна підготовка цього проекту даватиме можливість шанувальникам футболу з-за кордону відчувати себе безпечнішими й отримати більше практичної інформації безпосередньо на місцях. 
Д. Лапінський повідомив, що міста-організатори та місцеві вболівальники повинні будуть усіляко сприяти «Посольствам», а завданням спілки PL.2012 буде допомога в розміщенні представництв та відповідна підготовка та навчання їх персоналу. Вони також матимуть безпосередній контакт з організаторами і службами безпеки усіх рівнів. 
Представник товариства європейських вболівальників (FSE – Football Supporters Europe) Даніела Вербс поінформувала про початок реалізації програми «Представництва вболівальників вирушають на Схід». Вона пояснила, що метою FSE є передача досвіду, допомога в організації «посольств» вболівальників та пропагування цієї ідеї в Україні, Польщі та інших країн Центрально-Східної Європи. «Там де вболівальники були запрошені до діалогу, проблем було менше й не відбулися впрямь часто прогнозовані в ЗМІ чорні сценарії фестивалю хуліганства»,- підкреслила діяч FSE. Вона наголосила, що завдяки діяльності волонтерів з представництв вболівальників під час минулих чемпіонатів вдавалося уникнути багатьох непорозумінь й залагодити конфлікти, які з часом могли набрати загрозливого вигляду. 
Ідея «Посольств» вболівальників народилася близько 20 років тому. Тоді група англійських та німецьких шанувальників футболу з власної ініціативи допомагали своїм землякам під час чемпіонату світу з футболу 1990 року в Італії. На Євро-1996 в Англії році були створені постійні представництва вболівальників в містах-організаторах футбольного турніру, а під час футбольного Єврофоруму 2000 року в Бельгії та Нідерландах вже успішно діяли їх мобільні групи. 
Позитивний ефект діяльності таких представництв схилило УЄФА до фінансової підтримки цієї ініціативи. Зокрема, Союз європейських футбольних асоціацій почав їх підтримку коштами з Євро-2004 в Португалії, а під час турніру 2008 року в Австрії та Швейцарії представництва отримали фінансову підтримку з Нойону в розмірі 360 тис. євро.




Список використаних джерел
Блог новин чемпіонату Європи 2012 з футболу в Україні та Польщі (укр.) (рос.) (англ.)
Все про Євро-2012 у Львові (укр.)
Всі новини про Євро-2012 в Україні та Польщі, фото, відео, веб-камери (укр.)
Офіційний сайт УЄФА (рос.)
Сайт підтримки чемпіонату в Україні та Польщі (англ.) (рос.) (пол.) (укр.)
Український Футбол — неофіційний сайт ЄВРО 2012 (англ.) (рос.) (укр.)





Другие работы по теме: