Contribution to International Economy

  • Психологічні служби на виробництві

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3

1. Організація діяльності психологічної служби………………………….6

2. Кімната психологічного розвантаження, як одна з умов ефективної діяльності в системах «людина-техніка»………………………………………..8

Висновки та рекомендації………………………………………………..15

Список літератури………………………………………………………...17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 Донедавна в Україні психологічні служби на виробництві були мало поширені, а ті, що функціонували, не мали достатньої змоги впливати на стан справ, здебільшого виконували суб'єктивну волю керівництва. Дещо пожвавилася їх робота наприкінці XX — на початку XXI ст., але вона ще не відповідає реальним суспільним потребам. Ці потреби стосуються передусім надання допомоги у подоланні соціально-психологічної напруги, психічної втомленості, загальної ослабленості. Тому створення служб психологічної допомоги, ефективне управління їхньою діяльністю — нагальна вимога часу й одне з важливих завдань керівників.

   Найрозвинутішою теоретично й практично на сьогодні є служба психологічного консультування сімейних стосунків, з проблем психічного розвитку дітей. На підприємствах вона ще не досягла відповідного рівня або взагалі відсутня. Проте трансформація політичних, соціально-економічних відносин зумовлює радикальні зміни в організації виробничої діяльності, що вимагає від керівництва та персоналу високої психологічної готовності, компетентності та адаптивності до змін.

   Особливості роботи консультативної психологічної допомоги зайнятим підприємницькою діяльністю особам значною мірою залежать від стану виробництва (стабільність, стагнація (застій), процвітання, занепад тощо), рівня корпоративної культури організації, місця функціонування служби (її діяльність відбувається в межах підприємства чи окремо, автономно і тільки відповідає на запити клієнтів) та ін.

   Зміст психолого-консультативної допомоги залежить від специфіки діяльності організації. Саме вона зумовлює структуру психологічної служби, яку визначають функції, структура організації, продукти діяльності. Кожен тип організації повинен мати відповідну його особливостям психологічну службу, здатну регулювати психологічними засобами характерний для неї цикл діяльності та людський чинник. Тому психологічні служби заводу, установи чи торговельного закладу, маючи багато спільного, відрізняються структурою і змістом роботи. Попри те, у будь-якій установі психологічна служба реалізовує свої основні функції: інформаційну, консультативну, регулятивну, діагностичну, навчальну, пропагандистську, профілактичну, коригувальну. Ефективна її діяльність відчутно сприяє розв'язанню проблем, пов'язаних із професійним відбором, плинністю кадрів, релаксацією (розслабленням) працівників за важких умов праці, науковою організацією праці, психологічною сумісністю та адаптацією працівників, розподілом праці та функцій між співробітниками, лімітуванням часу на професійну діяльність і відпочинок, оформленням робочих місць тощо[1].

   Психологічна служба не тільки сприяє підвищенню ефективності діяльності персоналу організації, створенню передумов становлення належного психологічного клімату, самореалізації та ефективної взаємодії співробітників, але й аналізує, координує психологічні аспекти діяльності впродовж виробничого циклу, екстраполює (переносить) їх на побут і соціальну сферу персоналу. У структурі організації вона через свого керівника має підпорядковуватися безпосередньо першому керівникові організації (генеральному директорові, президентові фірми, голові тощо). За таких умов її першочерговим завданням є допомога керівникові у попередженні міжособистісних, групових конфліктів, просуванні обдарованих працівників, з'ясуванні хибних уявлень у колективі і дестабілізуючих чуток, у визначенні оптимальних розмірів і структури організації. Психологічна служба не може бути осторонь розв'язання проблем, пов'язаних із ринками збуту, впровадження у виробництво перспективної продукції та ін. Тобто вона повинна активно сприяти розв'язанню найсуттєвіших завдань, що фігурують на найвищому рівні, дбаючи про їхній зв'язок із перспективою виробництва і персоналу.

   Потреба керівника в консультаціях психологів існує незалежно від рівня його психологічних знань, адже одноосібно він не зможе ефективно вирішувати всі питання психологічного характеру в колективі. Взаємодіючи із психологічною службою, професійна та інтуїтивно-практична майстерність керівника розкриває джерела нових суджень, поглядів, підходів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Організація діяльності психологічної служби

За час існування служби психологічного забезпечення в системах «людина-техніка» фахівці служби довели свою необхідність та перспективність напрямку організації психологічного забезпечення службової діяльності в пожежній охороні. На сьогодні знайдеться не так багато керівників, яких треба переконувати в необхідності введення посад практичних психологів на місцях. Разом з тим, в більшості підрозділів до цього часу не створена належна матеріально-технічна база для ефективного функціонування служби. Чи може психолог ефективно проводити психологічне консультування чи здійснювати групову психодіагностику не маючи окремого кабінету? Наскільки ефективні сеанси психологічного розвантаження, що проходять в кімнаті по роботі з особовим складом  частини?

Зрозуміло, що для здійснення професійної діяльності практичному психологу потрібен окремий спеціально обладнаний кабінет, комп’ютерний клас професійно-психологічного відбору та кімната психологічного розвантаження. Крім того, вказані приміщення повинні бути оснащені персональними комп’ютерами - з розрахунку не менш як один на двох співробітників, принтером та мережним фільтром до кожного комп’ютера,  факс-модемом, копіювальною апаратурою, сканером, відеоапаратурою (телевізор, відеокамера, відеомагнітофон) музичним центром, диктофоном, комп’ютерним поліграфом та інше[2].

Робочий кабінет практичного психолога призначений для проведення індивідуальної психодіагностичної, корекційно-відновлюючої та індивідуально-консультативної роботи, а також лоя підготовки до занять, тренінгів, виступів, опрацювання результатів психологічних обстежень та оформлення висновків і рекомендацій.  Робочий кабінет рекомендується укомплектувати:

меблями: письмовий та журнальний стіл, стільці, 2-3 крісла, шафи секційні для зберігання книг, навчально-методичних матеріалів, довідково-інформаційної документації, архіву тощо;

сейфом для зберігання обліково - статистичної документації та документації для службового користування, аудіо- та відеокасет, дискет тощо;

оргтехнікою: комп’ютером, принтером, сканером, ліцензованим програмним забезпеченням, ксероксом, телевізором, диктофоном, аудіо-,  відеотехнікою з достатньою кількістю касет, діагностичними засобами тощо;

канцелярським приладдям;

            Оформлення кабінету повинно відповідати рекомендаціям санітарно-гігієнічних та технічних норм, естетичним вимогам.

            Матеріали та документація психологічного кабінету розподіляються за категоріями:

Нормативно-правова.

Навчально-методична.

Довідково-інформаційна.

Обліково-статистична.

Для службового користування.

Слід відмітити, що до обліково-статистичних документів та документів для службового користування повинні мати доступ виключно психологи[3].

Крім того у психологічному кабінеті має бути  інформація, списки телефонів (адреси) місцевих спеціалізованих центрів, служб, консультацій медико-психологічного профілю.

 

 

 

2. Кімната психологічного розвантаження, як одна з умов ефективної діяльності в системах «людина-техніка»

 

Успішне проведення психологом міроприємств з психічного розвантаження, а також для проведення міроприємств релаксаційного та відновлювального характеру у великій мірі визначається наявністю відповідних умов для роботи. Це обумовлює перш за все наявність кімнати психологічного розвантаження.

Для створення такої кімнати необхідно врахувати чотири основних момента:

Кімната повинна своїм інтер`єром радикально відрізнятись від навчальних і службових приміщень.

Це забезпечує необхідне відволікання уваги людей від повсякденного життя. Так, наприклад, цьому сприяють непрямокутна, округла форма кімнати, наявність підвісної стелі і її нахили по відношенню до підлоги, тканинна оббивка стін, присутність природньо-декоративних елементів (валуни, рослини, акваріум і т. п.). Розумна оригінальність оформлення, плавні лінії, неяскраві напівтони, тиша – це умови, з одного боку, відмежовуючі людину від поточних турбот, з іншого формуючі вподальшому умовно-рефлекторний сигнал до безумовного налаштування  на релаксацію[4].

Кімнату  не слід перенасичувати дрібними деталями і предметами.

 Необхідно уникати винекнення суб`єктивного відчуття тісноти, яке може заважати учасникам налаштуватись на розслаблення, так як діє на них стимулюєче.

При обладнанні кімнати необхідно добитися забезпечення ілюзії великого відкритого простору і відносного усамітнення у ньому кожної людини.

 Пояснюється це тією вимогою, що у замкнутому просторі в людей підвищується рівень збудження, а це неблагоприємно для психологічного розвантаження. Другою особливістю є збільшення активності при знаходженні в натовпі. Виходячи з цього ілюзія великого простору створюється за рахунок високої стелі і кількох вікон в кімнаті, а також продуманим використанням широкоформатних фотошпалер з природним ландшафтом і дзеркал. Ефект усамітненості досягається довільним розташуванням крісел. Сидячи в кріслах, учасники не повинні опинятися лицем один до одного чи під таким кутом, коли обличчя опиняється відкритим для стороннього спостерігача.

Кімната повинна бути обладнана так, щоб могла використовуватись поліфункціонально:

Перш за все, вона повинна бути ізольована від шуму, вібрації і інших відволікаючих і неблагоприємних факторів. Оптимальною вважається температура повітря 20-22 градуси С. (Приміщення повинно обладнуватись вентиляцією з подачою повітря з розрахунку не більше 30 куб.м. на людину). Повинні бути встановлені м`які крісла з підлікотниками, в яких можна прийняти напівлежаче положення. Крім того, по периметру кімнати повинно бути встановлено різнокольорову підсвітку, в зручному місці обладнується екран (краще увігнутої форми, для створення ілюзії об`єму) для проекції слайдів або фільмів. Кімната обладнується аеронізатором, бажано встановити кондиціонер. По можливості використовуються і такі прилади, як ритмостимулятор, релаксаційні окуляри, аудіо та відеосистеми з релаксаційними аудіо та відеокасетами.

В кольоровій гамі інтер`єру повинні переважати кольори заспокоюючі нервову систему. Підлога повинна бути м`якою (м`яка  підлога приглушує звуки, відчуття ногою м`якого покриття – заспокоює людину), гармонійною за кольором із забарвленням стін[5].

         При світло-колірній композиції кімнати рекомендується враховувати психофізіологічний ефект кольорів:

 

Таблиця психофізіологічного ефекту кольорів

Колір

Тиск

крові

Пульс,

дихання

М`язева напруга

Дія на

емоції

Червоний

Збільшує

Прискорює

Збільшує

Збуджує

Помаранчевий

Злегка

збільшує

Злегка

прискорює

Збільшує

Стимулює

Жовтий

Не змінює

Не змінює

Не змінює

Врівноважує

Зелений

Незначно зменшує

Незначно зменшує

Незначно зменшує

Врівноважує

Голубий

Зменшує

Заспокоює

Зменшує

Заспокоює

Синій

Значно

зменшує

Значно

зменшує

Зменшує

Гальмує

Фіолетовий

Сильно

зменшує

Сильно

заспокоює

Сильно

зменшує

Пригнічує

 

Для створення позитивних емоцій використовується психотерапевтичний ефект демонстрації відеозображення природи.

 

Крім основного приміщення доцільно також передбачити:

Вестибюль, з розрахунку 0,38 кв.м. на людину;

Кімнату емоційного розвантаження;

Кабіну оператора;

Технічне приміщення.

 

Час перебування в кімнаті умовно розподіляється на три періоди:

Відволікаючий – 1/7 частина всього часу;

Заспокоюючий – 5/7 всього часу;

Тонізуючий – 1/7 частина часу.

 

Відповідно до задач цих періодів тричі змінюються зміст, гучність і темп музики світлоколірний вплив; рівень освітленості; поза; ритм дихання; словесні формулювання[6].

 

1-й період.  Клієнтам надається можливість самостійно вибрати собі місце, (суб'єктивно сприйняте як комфортне). Після цього вмикається запис, відволікаючий від подій за межами кімнати. По периметру вмикається підсвітка зеленого, блакитного і жовтого кольорів. Освітлення поступово зменшується, знижується потужність підсвітки, починається демонстрація відеозображень заспокійливого характеру.

2-й період.  Для досягнення стану емоційного розслаблення вмикається підсвічування блакитного, синього і зеленого кольорів у пропорції: 2/4-голубий, 1/4-синій і 1/4-зелений. Поступово освітлення зменшується і у момент, коли в людини закриваються очі, - зовсім вимикається. Кімната оформлюється так, щоб при повністю вимкнутому освітленні створювався ефект цілковитої темряви (коли не видно своїх рук).

На цьому етапі учасники приймають напівлежаче положення, переходять на заспокійливий ритм дихання (короткі вдохи і подовжені видихи), розслаблюють м'язи. На фоні неголосної спокійної мелодії звучать слова психолога. У момент досягнення психологічної релаксації музика плавно гаситься, і всі присутні сприймають тільки те, що їм говорить психолог.

Роль психолога у цей період:

на другому етапі психолог використовує блоки формул, що призводять до:

розслаблення м'язів обличчя, досягнення “маски релаксації”;

розслаблення м'язів рук, досягнення відчуття важкості рук;

розслаблення кров`яних судин рук, відчуття тепла рук;

нормалізації дихання, досягнення поверхневого дихання;

концентрації уваги на сонячному сплетенні, відчуття тепла в області сонячного сплетення;

нормалізації серцевої діяльності, відчуття легкості у грудях;

відчуття прохолоди на чолі.

В міру придбання клієнтом досвіду переходу в релаксаційний стан, психолог від розгорнутих блоків формул переключається до основних формул, підсилює емоційну  виразність музичного супроводу, здійснює  мовленнєву стимуляцію уяви.

 У стані релаксації люди сприймають навколишнє через аудіальний канал більш безпосередньо і сильно, ніж у стані бадьорості. Тому після паузи, призначеної для відпочинку, доцільно робити конкретні установки в інтересах вирішення поставлених завдань. При цьому формулювання повинні бути простими й однозначними. Після програмування, наприкінці 2-го періоду, знову робиться невелика пауза, у ході якої плавно вмикається освітлення жовтого, зеленого і оранжевого кольорів у пропорції: 2/4-жовтий, 1/4-зелений і 1/4-оранжевий. Тихо вмикається спокійна музика.

3-й період. Характеризується тим, що звучить мобілізуюча музика, демонструються відеозображення активізуючого характеру. Вмикається підсвічування жовтого, оранжевого і  червоного кольорів у пропорції: 2/4-жовтогарячий, 1/4-жовтий і 1/4 - червоний. Учасники змінюють позу в кріслах, переходять до звичайного дихання[7].

Таким чином, за три періоди перебування в кімнаті вирішуються наступні завдання:

на момент переходу в релаксаційний стан - знімається нервово-психологічне напруження;

у ході перебування в стані психологічної релаксації - знімається фізична втома, відновлюється  працездатність;

на етапі "програмування" закладаються установки мобілізуючого характеру. Вони сприяють успішному вирішенню конкретних завдань, що стоять перед клієнтами.

Заключний етап. Закінчується демонстрація відеозображень, вимикається кольорова підсвітка, вмикається освітлення. Клієнти поступово переходять у вертикальне положення, роблять декілька мобілізуючих дихальних рухів (глибокий вдих, короткий видих). Одночасно з цим психолог застосовує словесні формули на підвищення загального тонусу, активізацію психічних процесів.

З метою підняття настрою і профілактики нервово-психічної перевтоми на заключному етапі рекомендується прослухати гумористичні розповіді або переглянути записи виступів сатириків, гумористичні журнали або уривки  з популярних кінокомедій. Для клієнтів, що не досягли стану релаксації, рекомендується відвідування кімнати емоційного розвантаження[8].

Кімнати емоційного розвантаження – створюється з метою надання інтенсивнного фізичного навантаження, під впливом якого ліквідовується надлишок адреналіну - "гормону тривоги"- у крові.

Виходячи з матеріально-технічних можливостей, площі і звукоізоляції кімнати, її можна обладнати:

боксерською грушею, розфарбованою кольоровими плямами Роршаха;

звисаючим зі стелі на нитці  тенісним м`ячиком, сполученим з мішенню на стіні;

виділити місця для метання ножа в мішень-опудало, стрільби з лука і т.п.

 Ефективним є будь-яке істотне фізичне навантаження, наприклад гра, що стимулює розрядку м'язової енергії. При цьому заспокоєнню сприяє визначене співвідношення часу вдоху і видиху: видих - повільний, вдох - короткий (отже, довга робота з грушею не рекомендується). Вивести дихання на такий режим можна за допомогою спірометра - апарату для визначення життєвої ємності легенів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки та рекомендації

1.Для того щоб вводити людей у релаксаційний стан, психолог повинен сам опанувати навиками разслаблення (на рівні ефектів "заспокоєння" і "відновлення").

Психолог може здійснювати підготовку самостійно, використовуючи магнітофонні записи, проведення психологічної релаксації і навчання аутогенному тренуванню. Це сприяє закріпленню власних навичок релаксації. Крім того, записи дають можливість засвоїти характер дикторського виконання, зрозуміти особливості музично-шумового забезпечення.

Вибираючи записи для самоосвіти, психолог повинен зупинитись на варіанті, що максимально відповідає власному темпераменту, індивидуальним особливостям.

При проведенні психологічної релаксації оптимальним є "партнерське" відношення психолога до клієнтів:

Таке відношення це наполегливе утвердження внутрішніх джерел психологічної релаксації, докладне роз'яснення психологічних механізмів релаксації, акцент на переконання, спільний пошук відповідей на питання, що виникли. Психолог повинен своєю інтонацією сприяти ефективній психологічній релаксації людей, прискорюючи перехід у релаксаційний стан. Поступово в клієнтів формуватиметься особливе сприйняття голосу психолога. Це дозволить йому надалі ефективно проводити програмування на виконання тих або інших завдань, досягти високого навіювального впливу своїх слів[9].

Важливо, щоб мова психолога була зрозумілою, рівною, а змістовна частина відповідала умовам і цілям сеансу.

І ще одна, дуже важлива вимога загального характеру:

не можна набирати групу учасників для проведення психологічної релаксації або працювати індивідуально в наказовому порядку. У такій ситуації сприйняття людини, як правило, блокується, що ставить під сумнів можливість досягнення будь-яких результатів.

Після виявлення осіб, які мають потребу в проведенні психологічної релаксації і відновлення, їх варто доповнити іншими людьми, чия потреба в нейтралізації нервово-психічного навантаження не настільки гостра, але які "розмивають" розуміння принципу комплектування групи. При цьому психолог повинен створити відповідну атмосферу:

кожна людина має засвоїти, що майбутній захід плановий і зовсім звичайний.

 Потім необхідно домогтися внутрішньої згоди клієнтів на участь у сеансі психологічної релаксації, викликати в них зацікавленість до можливостей, що відкриваються в ході сеансу.

 Для релаксації вибирається час, коли люди відносно вільні від термінових, невідкладних справ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

Вачков И.В., Гриншпун И.Б., Пряжников Н.С. Введение в профессию «психолог». М., 2006.

Григорович Л.А. Введение в профессию психолог. М., 2006.

Зеер Э.Ф. Психология профессий. М., 2006.

Климов Е.А. Психология профессионала. М. - Воронеж, 1996.

Маркова А.К.Психология профессионализма. 1996.

Батаршев А.В. Базовые психологические свойства и самоопределение личности: Практическое руководство по психологической диагностике. - СПб.: Речь, 2005. С.100-104.

Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие.- Самара: Издательский Дом «Бахрах», 1998. С.585-591

Рабочая книга практического психолога: Пособие для специалистов, работающих с персоналом / Под ред. А.А.Бодалёва, А.А.Деркача, Л.Г.Лаптева. - М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002, с.355-359.

Кокун О.М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психофізіологічний аспект забезпечення діяльності: Монографія. - К.: Міленіум, 2004. - 265 с.

Малхазов О.Р. Психологія та психофізіологія управління руховою діяльністю. - К.: Євролінія, 2002. - 320 с.

Малхазов О.Р., Кокун О.М. Професійний відбір та впровадження новітніх технічних засобів у роботі з персоналом //Соціальна психологія. - 2005. - №4 (12). - С. 84 -90.

Malkhazov A., Cherednichenko Yu. The realization specialties of computer technologies in psychophysiological researches in aviation / Proceedings of the Second World Congress " Aviation in the XX - st century" "Safety in aviation". - Kyiv, NAU. - 2005. P. 6.43 - 6.47.

Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 367 с.

Толочек В. А. Современная психология труда: Учебное пособие. - СПб.: Питер, 2005. - 479 с.

Руководство по психологическому обеспечению отбора, подготовки и профессиональной деятельности летного и диспетчерского состава гражданской авиации Российской федерации (Вводится в действие с 01.01.2001. Части 1-5.). - Москва.: Министерство транспорта Российской федерации, Государственная служба гражданской авиации, 2001 - 280 с

 



[1] Зеер Э.Ф. Психология профессий. М., 2006.

 

[2] Малхазов О.Р., Кокун О.М. Професійний відбір та впровадження новітніх технічних засобів у роботі з персоналом //Соціальна психологія. - 2005. - №4 (12). - С. 84 -90.

 

[3] Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 367 с.

 

[4] Маркова А.К.Психология профессионализма. 1996.

 

[5] Рабочая книга практического психолога: Пособие для специалистов, работающих с персоналом / Под ред. А.А.Бодалёва, А.А.Деркача, Л.Г.Лаптева. - М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002, с.355-359.

 

[6] Толочек В. А. Современная психология труда: Учебное пособие. - СПб.: Питер, 2005. - 479 с.

 

[7] Вачков И.В., Гриншпун И.Б., Пряжников Н.С. Введение в профессию «психолог». М., 2006.

 

[8] Кокун О.М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психофізіологічний аспект забезпечення діяльності: Монографія. - К.: Міленіум, 2004. - 265 с.

 

[9] Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие.- Самара: Издательский Дом «Бахрах», 1998. С.585-591

 



Другие работы по теме: