Contribution to International Economy

  • Молодіжні форми дозвілля в країнах Зарубіжжя (Польща)

"Молодіжні форми дозвілля в країнах Зарубіжжя" (Польща)


 

Зміст

 

ВСТУП   3

РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ МОЛОДІЖНИХ ФОРМ ДОЗВІЛЛЯ   5

1.1.Парадигма молодіжна субкультура  5

1.2. Соціальна цінність дозвілля в житті молоді 8

1.3.Саморозвиток і самореалізація сучасної молоді в сфері дозвілля  13

РОЗДІЛ 2. ФОРМИ  МОЛОДІЖНОГО ДОЗВІЛЛЯ У ПОЛЬЩІ 24

2.1. Молодіжні організації Польщі та специфіка молодіжного дозвілля  24

2.2.Туристичні програми та маршрути, дискотеки – активні форми дозвілля  29

2.3. Організація молодіжних фестивалів та форумів  33

ВИСНОВКИ   39

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ   42

 

 


 

ВСТУП

Актуальність дослідження. Інтерес до форм дозвілля молоді, обумовлюється як логікою розвитку соціально-психологічного та філософського, культурологічного знання, так і сучасною соціально-політичною та культурною ситуацією в Європі.

Дозвілля як частина вільного часу, залучає молодь своєю не регламентованістю і добровільністю вибору його різних форм, демократичністю, емоційною насиченістю, можливістю поєднати в ньому фізичну й інтелектуальну діяльність, творчу і споглядальну, виробничу й ігрову. Для значної частини молодих людей соціальні інститути дозвілля є основними джерелами соціально-культурної інтеграції й особистісної самореалізації. Однак усі ці переваги діяльності сфери дозвілля поки ще не стали надбанням, звичним атрибутом способу життя усієї молоді. Інтерес до проблем молоді постійний і стійкий у вітчизняній філософії, соціології, психології, педагогіці. Соціально-філософські проблеми молоді як важливої соціальної групи суспільства знайшли своє відображення в дослідженнях С. М. Іконнікової, І. М. Ільїнського, І. С. Копа, В. Т. Лисовського та інших вчених. Значний вклад у дослідженні дозвілля молоді внесли Г. О. Пруденський, Б. О. Трушин, В. Д. Петрушев, В. М. Піменова, О. О. Гордон, І. В. Бестужев-Лада та ін.

У науковий аналіз теорії і практики культурно-дозвіллєвої діяльності значний внесок зробили Ю.О. Стрельцов, О. Д. Жарков, В. М. Чижиков, В. О. Ковшаров, Т.Г. Кисельова, Ю.Д. Красильніков. Дослідження цих авторів мають важливе значення для удосконалення теорії і методики культурно-дозвіллєвої діяльності молоді.

Об’єкт дослідження – молодіжні форми дозвілля молоді у зарубіжжі.

Предмет дослідження – форми дозвілля молоді у Польщі.

Мета дослідження – розкрити особливості молодіжних форм дозвілля.

Молодість охоплює період життя від 14 до приблизно 29 років, коли людина більш-менш міцно затверджується в дорослому житті. Верхня межа молодості може істотно зрушуватися. Деякі автори продовжують її до 35-ти років. Молодість - це, насамперед, час створення родини і сімейного життя, час освоєння обраної професії, визначення відношення до громадського життя і до своєї ролі в ньому. Молодості властивий оптимізм. Людина приступає до реалізації свого життєвого задуму, вона повна сил і енергії, бажання здійснити свої мрії та ідеали. У молодості найбільш доступні найскладніші види професійної діяльності, найбільш повно й інтенсивно відбувається спілкування, найлегше встановлюються і розвиваються відношення дружби і любові. Молодість вважається оптимальним часом для самореалізації.

Завдання дослідження:

Проаналізувати сучасні тенденції дослідження форм дозвіллєвої діяльності молоді.

Висвітлити поняття молодіжна субкультура

Визначити соціальні цінності європейської молоді

Проаналізувати особливості організації дозвілля, форми молодіжного дозвілля у Польщі.

Методичну та теоретичну основу дослідження склали положення про сутність дозвілля та розвиток особистості. До досліджуваної нами проблеми близькі праці із саморозвитку й самореалізації особистості в сфері дозвілля (О. І. Беляева, О. С Каргіна, Т. І. Бакланова), з питань психології особистості (Г. М. Андреева, О. В. Петровського).

На сучасному етапі здійснено низку досліджень, присвячених проблемам молодіжного дозвілля: К. М’яло, Б. Трегубова, А. Запесоцького, А. Файна, В. Суртаєва, В. Лисовського, А. Маршака, Л. Боженко, В. Орлова, І. Бестужев-Лади, Б. Ручкіна, В. Скороходова. Але існує й низка невирішених проблем у галузі вивчення дозвілля молоді

Для реалізації поставлених у роботі завдань використовувалися наступні методи: теоретичний аналіз концепцій становлення форм дозвіллєвої діяльності, формування та соціалізація молоді.

Засобами дозвіллєвої діяльності молода людина  у Польщі формує самосвідомість - цілісне уявлення про самого себе, емоційне відношення до самого себе, самооцінку своєї зовнішності, розумових, моральних, вольових якостей, усвідомлення своїх достоїнств і недоліків, на основі чого виникають можливості цілеспрямованого самовдосконалення і самовиховання; власний світогляд як цілісну систему поглядів, знань, переконань своєї життєвої філософії, яка спирається на засвоєну раніше значну суму знань і здатність, що сформувалася, до абстрактно-теоретичного мислення, без чого розрізнені знання не складаються в єдину систему; прагнення з початку і критично осмислити все навколишнє, самоствердити свою самостійність і оригінальність, створити власні теорії сенсу життя, любові, щастя, політики і т п.


 

РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ МОЛОДІЖНИХ ФОРМ ДОЗВІЛЛЯ

1.1.Парадигма молодіжна субкультура

До специфічних тенденцій розвитку молодіжного дозвілля відноситься насамперед розвиток молодіжної субкультури, носіями якої є численні молодіжні об'єднання, які відзначаються соціальною спрямованістю, характером групових цінностей і особливістю проведення дозвілля [[1]]. Терміна субкультура до недавнього часу намагалися уникати, тому що було незрозуміло, звідки в нашої молоді, що виросла в суспільстві, в якому довгі роки прагнули до досягнення повної соціальної однорідності, може взятися якийсь власний спосіб життя, заснований на специфічних цінностях, найчастіше дуже відмінних від пріоритетів навколишнього світу. Громадська думка з цього приводу розділилася. Одні вважають будь-які незвичні форми поводження молоді як соціальні відхилення і наслідуванням Заходу, а тому такими, які необхідно викорінювати. Інші думають, що наша молодь намагається (нехай трохи екзотичним способом) якось виразити себе, своє світовідчуття і щось сказати про себе суспільству. Іншими словами, як тільки суспільство досягає певного рівня матеріального добробуту, який гарантує задоволення основних біологічних і соціальних потреб переважної більшості своїх членів, молодь починає поводитися незвичайно, не так, як дорослі: вбирається в незвичайний одяг, прикрашається їх екзотичними ланцюгами, шпильками, шипами і т. ін. Маючи доступ до найвищих зразків культури, вона створює контркультуру: своє мистецтво, свій спосіб життя, свої правила поведінки[[2].]

Але все це не окреслює всіх обставин, які спричинили феномен субкультурної активності сучасної молоді. Одну з них С. Лем [[3]] помітив ще в 1969 p.: швидке завдяки НТР досягнення суспільством високого рівня матеріального добробуту, різке зниження опору зовнішнього середовища створило певний "люфт", вільний від виконання біологічно необхідних дій, від щоденної боротьби за існування. Поступово цей "люфт" почав заповнюватися випадковими, надлишковими зразками поводження, і насамперед, з боку молоді. За спиною молодих людей, які отримали волю від довічної праці, - могутній прошарок багатовікової культури, що й слугує основним матеріалом для побудови молодіжної субкультури, незалежно від свідомості її учасників. У рамках моделі С. Лема, молодіжна субкультура з'являється як закономірне явище вторинного генезису культури в суспільстві, як наслідки НТР. Тому її розглядають не як деяке масове відхилення в поводженні цілого покоління, а як іманентний феномен культурно-історичного процесу, що за необхідності виникає в суспільстві, яке швидко досягло високого матеріального добробуту, але не виробило ще відповідних механізмів соціального гомеостазису. Друга обставина, тісно пов'язана з першою і полягає в тому, що науково-технічний прогрес, створивши основи матеріального достатку, одночасно зумовив могутню хвилю соціальної акселерації. Зміни, що заполонили світ, докорінно змінили сучасну культуру і сам механізм її передачі. В історично короткий термін пішов у минуле традиційний спосіб, що грунтується на принципі "роби, як я", на сукупності незмінних ціннісних і поведінкових стереотипів. В умовах, які швидко змінюються, нові покоління не можуть жити за заповітами батьків, а повинні створювати свій власний ціннісний світ. При цьому виникає погроза існуванню самого механізму наступності. Протягом багатьох років у нашому суспільстві діяв твердий імператив нестатку. Молодь рано включалася в трудове життя з усіма його атрибутами. Це не залишало сил і часу для вільних, надлишкових форм поводження, і проблеми наступності цінностей не було: їхня передача здійснювалася традиційним способом - шляхом засвоєння готових стереотипів мислення і поводження. Однак із середини XX ст. ситуація змінилася. Країна вступила в епоху НТР, підвищилася продуктивність праці, збільшився осяг вільного часу.

Але хоча об'єктивні умови соціалізації молоді істотно змінилися, механізми цього процесу, вироблені адміністративною системою, залишилися колишніми. Кожне покоління, що вступає в життя, - це система, яка динамічно розвивається, а отже, якій необхідна в деякому мінімумі розмаїтість як основа формування надлишкових елементів поводження, його альтернативних варіантів. Тому, здійснюючи тільки свідомий вибір, людина приймає на себе відповідальність за його наслідки, виробляє внутрішню мотивацію, рефлексивність поводження. Саме на цьому принципі функціонує механізм соціалізації молоді і традиційних ліберальних демократій. Нове покоління по можливості безболісно повинно вписатися в устояні суспільні структури, ключові місця в яких зайняті представниками старшого покоління. Тому всі можливі варіанти свого майбутнього соціального поводження молодь програє на модельному рівні субкультури. Старше покоління не обмежує цих пошуків, а контролює лише кінцевий результат і припиняє ті форми, які загрожують суспільству. На думку психологів, визначення меж своїх можливостей - фундаментальна потреба всього живого. Коли ж існують обмеження на реалізацію цієї потреби [[4]], тоді й виникає комплекс проблем, зокрема підліткових. Тому заборони, що ми вводимо у виховання, найчастіше спричинюють протилежну реакцію. На жаль, наше суспільство відзначається пристрастю до заборон. Десятиліттями офіційна ідеологія насаджувала як еталон лише один зразок -жорсткий тип борця за ідею за будь-яку ціну, природно, за ту ідею, яка на сьогоднішній день нав'язана "зверху". Всі інші варіанти потрапляти в розряд поведінки, яка відхиляється від загальноприйнятої норми. У цьому розумінні мало що змінилося майже до кінця минулого століття, оскільки ідеологія однаковості продовжувала панувати: усім пропонувалося прагнути до єдиної мети. Одночасно влаштовувалися "ідеологічні облави" на ті групи молодих людей, які хоча б зовнішнім виглядом намагалися якось відрізнятися від усіх. Кампанія ця включала і насильницькі міри: розрізування вузького взуття і стрижку довгого волосся. За нетерпимістю до ширини штанів, довжині спідниць і волосся угадувалися знайомі контури ідеалу казарменого соціалізму - велетенської фабрики, в яку навіщось повинна перетворитися вся країна. Не та зачіска самим фактом своєї наявності створювала навіть не прецедент, але тінь прецеденту іншого поводження, якого не можна було допускати в принципі.

В умовах, що різко обмежили волю індивідуального і групового вибору, молодь виявилася витиснутою на периферію громадського життя, у областях розваг і дозвілля. її соціальна незатребуваність у більш значимих областях діяльності обернулася підвищеною субкультурною активністю саме в сфері дозвілля, тому що тут вона могла скільки завгодно відхилятися від загальноприйнятих норм, шукаючи свої шляхи оптимального входження в існуючі суспільні відносини, в "дорослу" культуру.

Крім того, розрив між офіційною ідеологією і реальною соціальною практикою породжував відчуження молоді від інституціональних цінностей, і це знов-таки штовхало її в сферу дозвіллєвої діяльності, де ідеологічний тиск був слабкіший, і залишалася можливість для створення альтернативних цінностей. Внаслідок за роки застою орієнтація молоді на реалізацію себе переважно в дозвіллєвих формах діяльності набула стійкого і традиційного характеру, вона продовжує зберігатися й тепер, коли багато соціальних заборон знято[[5]].

Таким чином, вітчизняні варіанти субкультурної активності молоді спричинені відсутністю нормальних механізмів соціалізації в суспільній практиці. І не перебудова породила численне плем'я неформалів - вона їх тільки легалізувала. Природно, що з першим же зняттям заборон на несанкціоновану зверху активність молодь почала швидко заповнювати всі соціально-екологічні ніші, що були порожніми колись, можливими формами поводження. Спочатку це були переважно розважальні і соціально-демонстративні форми діяльності. Газети замайоріли репортажами про рокери, фанатів та т. ін. Однак у міру розширення демократії очікували політизації молодіжних рухів, і цей процес не затримався.

Узагалі субкультурна активність молоді характерна, головним чином, для великих міст. Це невипадково, оскільки саме в місті достатньо соціальних зв'язків, тому є реальна можливість вибору, яка лежить в основі субкультурної активності молоді.

1.2. Соціальна цінність дозвілля в житті молоді

Дозвілля, як і всі соціальні явища, формується під впливом об'єктивних змін, зокрема, пов'язаних з індустріалізацією та урбанізацією суспільства, коли вільний час стає самодостатньою цінністю. У постіндустріальному суспільстві організація дозвілля поступово перетворюється на одну з важливих функцій держави. Українське суспільство, як і будь-яке інше, зацікавлене у власному відтворенні у наступних поколіннях. Це обумовлює актуальність проблем, пов'язаних із процесом соціалізації молоді через дозвілля, кінцевим результатом яких є засвоєння нею системи цінностей, норм і настанов, що притаманні українському суспільству. Сучасні науковці В.А.Бабахо та С.І.Левикова в статті "Современньїе тенденции молодежной культури конфликт или преемственность поколений?" зазначали: "Молодіжне дозвілля

це не лише спілкування, але й своєрідна соціальна гра. Відсутність навичок гакої гри в юності призводить до того, що людина в зрілому віці вважає себе ВІЛЬНОЮ від обов'язків [[6], 58]. Дана теза підтверджує думку, що практичні кроки щодо реалізації культурно-ціннісних настанов у діяльності молоді ііиріїїіальїгою мірою визначають майбутнє держави і суспільства.

Сутність, особливості молодіжного дозвілля завжди були в полі зору науковців[[7]]. Вони не втрачають своєї актуальності і сьогодні, в першу чергу через те, що молодь — це найбільш динамічна частина суспільства, яка ги ребуває у постійному русі і пошуку нових форм та засобів виявлення своєї культурної активності. Наукові дослідження минулих десятиліть фактично невтратили свою актуальність. Підтвердженням цьому є величезна спадщина методичних розробок з політичного, комуністичного, ідейного,  виховання молоді.

Шкода, що соціальноекономічна криза в країнах Європи більше сприяє утвердженню боротьби за виживання, формуванню духовних цінностей власних дітей. Негативні наслідки цього процесу ми спостерігаємо вже нині. А саме, на задоволення культурних потреб та її, проведення дозвілля значно впливають соціально-економічні фактори соціальний статус молодих людей та їх  батьків. Варто звернути увагу на те, що система ціннісних уявлень, моральних принципів і настанов у молодому віці перебуває в стані формування, тому від змісту і спрямованості телевізійних програм суттєво залежить духовний світ молодої людини, засвоєна нею система світоглядних і життєвих цінностей, а також прийнятних для молодої людини способів їх реалізації[[8]].

 У сучасної молоді тільки через рекламу на телебаченні сформовано поняття, що вечірка є "класною" тоді, коли п'ють лонгер, або пиво; каву "пристойно" пити у ліжку тітоньки своєї дівчини; фанта - це обов'язковий атрибут компанії. Проте, найбільш згубним є те, що ці культурно-дозвіллєві феномени молодіжного дозвілля переходять у практичне життя молоді. Через несформованість культури дозвілля молодь, як губка, вбирає весь негатив, що їй нав'язують[[9]].

Досить гостро стоїть питання: а де, власне, проводити молоді вільний час? Як правило, окрім сім'ї, організацією культурно-дозвіллєвих послуг для молоді займаються соціально-культурні інститути - загальноосвітні школи, позашкільні заклади та заклади культури. Сучасна соціально-економічна ситуація в країні суттєво змінила відношення у школах до позанавчальної діяльності. Рівень позашкільної роботи шкіл залежить від ентузіазму педагогів-організаторів та матеріально-технічних можливостей навчального закладу. Якщо ж врахувати мізерні оклади вчителів, що вимусили їх змінювати фах, або, що ще гірше, виїжджати за кордон, то на жаль, не можна констатувати, що задоволення культурно-дозвіллєвих потреб у школах є задовільним.

Значно скорочується інфраструктура та кількість закладів культури,  які  формували  естетичні  погляди,  смаки, задовольняли духовні   потреби   молоді.   Крім   різкого   скорочення   кількості,   суттєвою проблемою стала недоступність існуючих культурпо-просвітніх закладів через дорожнечу   квитків   та   послуг   і,   відповідно,   фінансову   неспроможність більшості молоді. Не менш важливою є проблема компетентності кадрів у сфері культури через скорочення ставок, мізерність оплати праці працівників культури.

Матеріально-технічна відсталість, зубожіння закладів культури також не сприяє залученню молоді до культурно-дозвіллєвої діяльності в закладах культури.

Ще однією проблемою сучасних закладів культури є суперечність їхньої діяльності, яка, на жаль, у сучасних умовах не має сталого механізму розв'язання - з одного   боку,   культурно-дозвіллєві   заклади   призвані   пропагувати   високі культурні, моральні та духовні цінності, а з іншого, в умовах обмеженого фінансування вони змушені проводити заходи, які відповідають невибагливим вимогам споживачів.  Саме цей процес провокує розбіжність між тим, що пропонують   заклади   культури   і   тим, що   вимагає   молодь,   згідно   зі   своїми інтересами.

Молодь засвоює культурні норми та цінності поза закладами культури. З  наведених даних видно,  що  до  неймовірних розмірів зменшилася кількість джерел, за допомогою яких передаються культурні цінності молодим людям.

Різко скоротилася сфера професійної та аматорської творчості, зокрема, сотні тисяч гуртків художньої самодіяльності, прикладного мистецтва, а разом з цим - і кількість самих духовних цінностей. Зменшення кількості закладів, їх номенклатури,   недостатня   регіональна   мережа   призвели   до   зменшення кількості залучених молодих людей до проведення дозвілля в цих закладах. Якщо врахувати ще й фактор недостатнього фінансування культурно-освітніх закладів державою, і відповідно, перехід гуртків на платну основу за рахунок батьків, то багатьом представникам молодого покоління такі заклади стали взагалі недоступними.

Людина у віці 16-24 років  перебуває в стані формування, тому від змісту і спрямованості телевізійних програм суттєво залежить духовний світ молодої людини, засвоєна нею система світоглядних і життєвих цінностей, а також прийнятних для молодої людини способів їх реалізації. У сучасної молоді тільки через рекламу на телебаченні сформовано поняття, що вечірка є "класною" тоді, коли п'ють лонгер, або пиво; каву "пристойно" пити у ліжку тітоньки своєї дівчини; фанта - це обов'язковий атрибут компанії. Проте, найбільш згубним є те, що ці культурно-дозвіллєві феномени молодіжного дозвілля переходять у практичне життя молоді. Через несформованість культури дозвілля молодь, як губка, вбирає весь негатив, що їй нав'язують.

Досить гостро стоїть питання: а де, власне, проводити молоді вільний час? Як правило, окрім сім'ї, організацією культурно-дозвіллєвих послуг для молоді займаються соціально-культурні інститути - загальноосвітні школи, позашкільні заклади та заклади культури. Сучасна соціально-економічна ситуація в країні суттєво змінила відношення у школах до позанавчальної діяльності. Рівень позашкільної роботи шкіл залежить від ентузіазму педагогів-організаторів та матеріально-технічних можливостей навчального закладу. Якщо ж врахувати мізерні оклади вчителів, що вимусили їх змінювати фах, або, що ще гірше, виїжджати за кордон, то на жаль, не можна констатувати, що задоволення культурно-дозвіллєвих потреб у школах є задовільним.

Часто європейська молодь засвоює культурні норми та цінності поза закладами культури. З  наведених даних видно,  що  до  неймовірних розмірів зменшилася кількість джерел, за допомогою яких передаються культурні цінності молодим людям. Різко скоротилася сфера професійної та аматорської творчості, зокрема, сотні тисяч гуртків художньої самодіяльності, прикладного мистецтва, а разом з цим - і кількість самих духовних цінностей. Зменшення кількості закладів, їх номенклатури,   недостатня   регіональна   мережа   призвели   до   зменшення кількості залучених молодих людей до проведення дозвілля в цих закладах. Якщо врахувати ще й фактор недостатнього фінансування культурно-освітніх закладів державою, і відповідно, перехід гуртків на платну основу за рахунок батьків, то багатьом представникам молодого покоління такі заклади стали взагалі недоступними.

Не менш вагомою на сьогоднішній день є проблема підбору форм молодіжного дозвілля. В державних програмах відсутні розділи, які б пропагували перспективні напрямки та форми молодіжного дозвілля. Крім того, враховуючи специфіку молоді, як соціальної групи, варто пам'ятати, що молодіжні смаки та інтереси часто змінюються, а іноді зовсім не збігаються із інтересами старшого покоління, що ще більше ускладнює роботу з молоддю[[10]].

Отже, можна стверджувати, що на сучасному етапі різко змінились умови проведення молодіжного дозвілля. Молодь проводить своє дозвілля позаінституційно.  Вагомою проблемою сьогодення є зміна змістовного наповнення молодіжного дозвілля. За європейського соціологічного дослідження  ціннісні орієнтації та культурні пріоритети молоді можна розподілити на тринадцять груп.

Перша група дістала назву "Пасивні розваги" (88,3%): дивитися телевізор; слухати радіо, аудіокасети, платівки, СО; дивитися кінофільми вдома; дивитися спортивні змагання; грати у відеоігри; балакати по телефону.

Друга група - "Спілкування" (81,8%); як проводити час з друзями; ходити на вечірки; сидіти в кафе або розважатися вдома з друзями.

Третя група - "Інтелектуальні заняття" (73,6%): читати книжки; газети, журнали; вчитися; ходити в драматичний театр, на балет, в оперу; відвідати музей; займатися колекціонуванням; писати вірші, прозу.

Четверта група - "Активні розваги" (68,2%): їздити на автомобілі; відвідувати кінотеатр; ходити в бар, парк з атракціонами; грати у настільні ігри; гуляти по місту; бувати на дискотеці; відвідувати зал ігрових автоматів.

П'ята група - "Спілкування з природою" (59,6%): відпочивати на природі; ловити рибу, полювати; брати участь у поході; доглядати тварин.

Шоста група - "Облаштування побуту" (48,8%): ходити по магазинах; готувати їжу; майструвати, ремонтувати; займатися благоустроєм житла.

Сьома група - "Секс. Кохання" (46,8%): займатися сексом; ходити на побачення.

Восьма група - "Заняття спортом" (46,7%): займатися спортом; ходити в басейн.

Дев'ята група - "Дозвілля у сімейному колі" (40,3%): проводити час у

сімейному колі; бачитись з родичами.

Десята група - "Шкідливі звички" (32,8%) пити вино, ішво; палити. Одинадцята група - "Байдикування" (29,1%): піти куди-небудь поїсти;

ходити по вулицях, гуляти у дворі.

Дванадцята група - "Заняття творчістю" (22,9%): грати на музичному інструменті; займатися творчістю, живописом; фотографувати.

Тринадцята група - "Захоплення технікою" (14,2%): працювати, грати на комп'ютері.

За наведеними статистичними даними спробуємо здиференціювати всі заняття сучасної молоді у вільний час на три основні типи в міру реалізації змісту вільного часу, або, інакше, за характером впливу основних видів діяльності на формування різносторонньо і гармонійно розвинутої особистості:

1.            культурно-творчий тип вільного часу характеризується одним
загальним принципом - створення та відтворення матеріальних і духовних
цінностей і передбачає заняття художньою та науково-технічною творчістю,
суспільно-корисною діяльністю, включає різні форми самоосвіти;

культурно-споживацький тип вільного часу передбачає споживання духовних цінностей - читання книг, газет, перегляд телепередач, відвідування кінотеатрів і театрів, концертів, музеїв, виставок;

рекреативний тип вільного часу об'єднує різні види відпочинку і розваг - туризм, спорт, відпочинок в компаніях, відвідування танцювальних

вечорів, кафе, ресторанів [[11],47].

1.3.Саморозвиток і самореалізація сучасної молоді в сфері дозвілля

Молодіжний вік являє собою ніби "світ", що існує між дитинством і дорослістю, тому що біологічне, фізіологічне і статеве дозрівання завершене, а в соціальному відношенні це ще не самостійна доросла особистість. Молодість виступає як період прийняття відповідальних рішень, які визначають усе подальше життя людини: вибір професії і свого місця в житті, вибір сенсу життя, вироблення світогляду[[12]].

Найважливіший психологічний процес - становлення самосвідомості і стійкого образу своєї особистості, свого "Я". Становлення самосвідомості відбувається за декількома напрямками: відкриття свого внутрішнього світу - сприйняття своїх емоцій не як похідні від зовнішніх подій, а як стан свого "Я", з'являється почуття своєї особливості, несхожості з іншими, часом з'являється і почуття самітності; з'являється усвідомлення необоротності часу, розуміння свого існування. Саме розуміння неминучості смерті змушує людину всерйоз задуматися про сенс життя, про свої перспективи, про своє майбутнє, про свої цілі. Поступово з мрії, де все можливо, і ідеалу як абстрактного, але часто недосяжного зразка починають вимальовуватися більш-менш реалістичні плани діяльності. Життєвий план охоплює всю сферу особистого самовизначення: вигляд, стиль життя, рівень домагань, вибір професії і свого місця в житті[[13].]

Усвідомлення своїх цілей, життєвих устремлінь, вироблення життєвого плану - важливий елемент самосвідомості. В цей період формується цілісне уявлення про самого себе, відношення до себе, причому спочатку людина усвідомлює й оцінює особливості свого тіла, зовнішності, привабливості, а потім уже морально-психологічні, інтелектуальні, вольові якості. На основі аналізу досягнутих результатів у різних видах діяльності, обліку думок інших людей про себе і самоспостереження, самоаналізу своїх якостей і здібностей формується самоповага - узагальнене відношення до себе. Відбувається усвідомлення і формується відношення до сексуальної чуттєвості, що зароджується.

У молодості людина максимально працездатна, витримує найбільші психічні й фізичні навантаження. Вона найбільш здатна до оволодіння складними способами інтелектуальної діяльності. У молодості легше здобуваються всі потрібні для обраної професії знання, уміння і навички, розвиваються необхідні спеціальні особистісні і функціональні якості (організаторські здібності, ініціативність, мужність і спритність, чіткість, акуратність і т.д.).

Таким чином, у період молодості, крім вибору супутника життя і створення родини, людина розвивається і реалізується, стверджує себе в обраній справі, здобуваючи професійну майстерність і компетентність. Центральними віковими новоутвореннями цього періоду можна вважати сімейні відносини і почуття професійної компетентності. Наприкінці зазначеного віку, на межі зі зрілістю, людина вирішує екзистенціальні проблеми, усвідомлює зміст свого життя, підводить її перші підсумки.

У соціологічному плані виділяють дві сторони впливу суспільного прогресу як об'єктивного фактора на тенденції соціального розвитку молоді. З одного боку, які змінюються об'єктивні і суб'єктивні умови макросередовища, опосередковують особливості включення молоді в соціальну структуру суспільства, що позначається як на формуванні соціального вигляду молодого покоління, так і на мірі розвинутості самої соціальної структури. З іншого боку, фактори суспільного прогресу, відображаючись у свідомості молодих людей, впливають на їхні потреби, інтереси, ціннісні орієнтації в їхніх поведінкових програмах, що, в кінцевому рахунку, також відбивається на соціальному вигляді молоді[[14]]. Молодь характеризується тими суспільними відносинами і суспільними формами, які визначають її як самостійну соціально-демографічну групу. Молодь має ряд особливостей, які випливають, насамперед із самої її об'єктивної сутності. Соціальні особливості молоді визначаються специфічною позицією, яку вона займає в процесі відтворення соціальної структури, а також здатністю не тільки успадковувати, а й перетворювати сформовані суспільні відносини. Протиріччя, які виникають у середині цього процесу, лежать в основі цілого комплексу специфічних молодіжних проблем[[15]].

Молодь як суб'єкт суспільного виробництва характеризується також особливим змістом особистісної, предметної і процесуальної сторін конкретно-історичного буття. Подібний прояв соціальної якості молоді пов'язаний зі специфікою її соціального стану і визначається закономірностями процесу соціалізації в конкретних суспільних умовах. Конкретні умови буття молодих людей визначають особливості молодіжної свідомості, діалектична єдність структурних елементів якої й утворить спонукально-мотиваційні сутності сили молоді. Усередині цієї єдності виникає різноманіття суперечливих детермінацій, які опосередковують специфіку їхніх відносин до навколишньої дійсності і мотивацію соціальної діяльності.

Названі прояви соціальної якості молоді в процесі розвитку переходять один в інший, взаємно доповнюють один одного, зумовлюючи її соціальну сутність, яка реалізується за допомогою діяльності[[16]].

До інших особливостей молодіжного дозвілля відноситься своєрідність середовища його протікання. Батьківське середовище, як правило, не є пріоритетним центром проведення дозвілля молоді. Переважна більшість молодих людей воліють проводити вільний час поза будинком, у компанії однолітків. Коли йдеться про вирішення серйозних життєвих проблем, молоді люди охоче приймають поради і наставляння батьків, але в сфері специфічних дозвіллєвих інтересів, тобто при виборі форм проведення, друзів, книг, одягу вони самостійні. Цю особливість молодіжного віку точно помітив і описав І.В. Бестужев-Лада: "..для молоді "посидіти компанією" - пекуча потреба, один з факультетів життєвої школи, одна з форм самоствердження. При усій важливості і силі соціалізації молодої людини в навчальному і виробничому колективі, при всій необхідності змістовної діяльності на дозвіллі, при всій масштабності зростання "індустрії вільного часу" - туризму, спорту, бібліотечної і клубної справи - при всьому цьому молодь уперто "збивається" в компанії однолітків. Виходить, спілкування в молодіжній компанії - це особлива форма дозвілля". Тяга до спілкування з однолітками зумовлена величезною потребою молоді в емоційних контактах. її можна розглядати як: необхідну умову життєдіяльності людини і суспільства; джерело творчого перетворення індивіда в особистість; форму передачі знань і соціального досвіду; вихідний пункт самосвідомості особистості; регулятор поводження людей у суспільстві; самостійний вид діяльності.

Відмінною якістю культурного молодіжного дозвілля є емоційна забарвленість, наявність привнести в кожну можливість займатися улюбленою справою, зустрічатися з цікавими людьми, відвідувати значимі для себе місця, бути учасником важливих подій.

Вищий зміст щирого дозвілля полягає в тому, щоб наблизити коштовне, улюблене і відокремити, скасувати порожнє, непотрібне. Тут дозвілля для молодої людини перетворюється на спосіб життя, заповнення вільного часу різноманітними, змістовно насиченими висновками діяльності. Основні особливості культурного дозвілля молоді - високий рівень культурно-технічної оснащеності, використання сучасних дозвіллєвих технологій, форм і методів, естетично насичений простір і високий художній рівень дозвіллєвого процесу.

Молодіжне дозвілля, ніби перехоплюючи естафету підліткового дозвілля, закріплює, а багато в чому і закладає в молодій людині такі звички й уміння, які потім цілком визначатимуть його відношення до вільного часу. Саме на цьому етапі життя людини виробляється індивідуальний стиль дозвілля і відпочинку, накопичується перший досвід організації вільного часу, виникає прихильність до тих чи інших занять. У молоді роки визначається і сам принцип організації й проведення вільного часу - творчий або навпаки. Одного понадять мандрівки, іншого - риболовля, третього - винахідництво, четвертого - різноманітні розваги.

Таким чином, реалізується одне з головних завдань людини - всебічно розвивати свої здібності. Справа в тому, що формування і розвиток здібностей можуть бути реалізовані на основі задоволення потреб. Останні, у даному взаємозв'язку, є рушійною силою здібностей. У зв'язку з цим зазначене завдання припускає всебічний розвиток здібностей людини і настільки ж усебічне задоволення його потреб. Зрозуміло, що це неможливо без сфери дозвілля, де знаходить задоволення цілий комплекс потреб, у тому числі й потреба особистості в розвитку, самовдосконаленні. Вона виявляється як її свідоме бажання спеціально впливати на себе певними заняттями, вправами з метою самовдосконалення й розвитку. Значення цієї потреби надзвичайно велике, адже тільки зовнішніх, хоча б і визначальних, умов недостатньо для реалізації цілей усебічного розвитку людини. Треба, щоб і сама людина хотіла цього розвитку, розуміла його необхідність.

Активне, змістовне дозвілля вимагає певних потреб і здібностей людей. Робити натиск на творчі види дозвіллєвих занять, на забезпечення прямої участі в них кожної молодої людини - от шлях формування в юнаків і дівчат особистісних якостей, які сприяють змістовному й активному проведенню дозвілієвого часу.

Друга вимога щодо організації молодіжного дозвілля полягає в тому, що воно, безсумнівно повинно бути різноманітним, цікавим, розважальним і ненав'язливим. Зрозуміло, отут важливі як зміст, так і форма запропонованих занять, розваг, які мають відповідати потребам та інтересам молоді, органічно сприйматися юнаками і дівчатами. Найбільш зручні форми для цього уже вироблені життям. До них відносяться, насамперед, аматорські об'єднання і клуби за інтересами. Сучасні об'єднання і клуби багатопрофільні: політичні, спортивні, туристичні, здоров'я, аматорів природи, науково-технічної творчості, читачів, самодіяльної пісні, колекціонерів, книголюбів, вихідного дня, молодої родини й інші. Клуб - порівняно невелике об'єднання людей, охоплених загальний інтересом, заняттям. Він є школою навчання, виховання і спілкування. До клубу приходять люди, які бажають досконало опанувати певне заняття, дозвіллєвою кваліфікацією. Деякі клуби й аматорські об'єднання навіть організовують відповідні форми занять. Але клуб за інтересами - це також свого роду вихователь. Може бути, у цьому й полягає головний критерій його діяльності. Справа в тому, що кожний із членів цього об'єднання прагне винести на люди свої знання й уміння. Спілкування в колі однодумців сприяє збагаченню, взаємовихованню. Інтерес до заняття перетворюється в інтерес до людей. Людина прийшла до клубу, щоб навчитися чомусь, а навчившись, не хоче йти, тому що по-справжньому здружилася з людьми. її прив'язує особлива атмосфера рівності, доброзичливості і самодіяльності.

Спостереження за роботою клубних об'єднань переконують: щоб дозвілля стало дійсно привабливим для молоді, необхідно будувати роботу його установ і організацій на інтересах кожної молодої людини. Треба не тільки добре знати сьогоднішні культурні запити молодих, передбачати їхні зміни, а й уміти швидко реагувати на них регулюванням відповідних форм і видів дозвіллєвих занять. Наступна вимога, пропонована щодо організації і проведення молодіжного дозвілля, повна його деалкоголізація. Жоден вид дозвілля не повинен містити в собі занять і розваг, які прямо або побічно пропагували б споживання спиртних напоїв. Останнім часом молодих людей приваблюють ігри, пов'язані з використанням ігрових автоматів і комп'ютерів. До найбільш привабливих для молоді форм розваг належать: видовища, легка музика, танці, ігри, різноманітні розважальні телепрограми. Зараз, через узвишшя духовних потреб молодих, зростання рівня їхнього утворення, культури, найбільш характерною особливістю молодіжного дозвілля є збільшення в ньому частки духовних форм і способів проведення вільного часу, що поєднують розважальність, насиченість інформацією, можливість творчості і пізнання нового. Такими синтетичними формами організації дозвілля стали саме клуби за інтересами, аматорські об'єднання, сімейні клуби, гуртки художньої і технічної творчості, дискотеки, молодіжні кафе-клуби.

Набирає силу найсерйозніший спосіб проведення вільного часу, розрахований безпосередньо не на споживання, а на творення культурних цінностей - творчість. Елемент творчості містять у собі багато форм молодіжного дозвілля, причому можливості діяти відкриваються усім без винятку. Але якщо мати на увазі власне творчі форми дозвілля, то їхня суть полягає в тому, що свій вільний час люди присвячують створенню чогось нового.

Отже, дозвілля дає можливість сучасній молодій людині розвивати багато сторін своєї особистості, навіть власний талант. Для цього необхідно, щоб до дозвілля він підходив з позицій свого життєвого завдання, свого покликання - всебічно розвивати власні здібності, свідомо формувати себе.

Однією зі сфер її життєдіяльності, де найбільш яскраво проявляються наслідки цих трансформацій, є дозвілля. У його просторі помітні зміни всієї системи ціннісних орієнтацій у зв’язку з падінням рівня загальної культури, руйнуванням традиційних норм і цінностей, поширенням елементів спрощеної масової культури. У створених умовах молоді люди втрачають визначеність у виборі лінії нормативної поведінки і, навіть знаючи норми й правила, не завжди додержуються їх. «Розмиваються» стійкі життєві орієнтири молоді, знижується рівень культури її дозвілля.

Подібна ситуація характеризується низкою негативних моментів, таких,як настрої безглуздості існування, криміналізація дозвілля, що виявляються в рості молодіжної злочинності, алкоголізмі, наркоманії.

Суперечливість ціннісних орієнтацій у сучасній соціокультурній ситуації призводить до того, що молоді люди втрачають здатність протистояти впливу негативним тенденціям, що сформувалися в системі молодіжного дозвілля.

У зв’язку з цим особливо актуальним є вивчення нових потреб і цінностей, що формуються в просторі дозвілля, окремих дозвіллєвих видів, визначення ролі й місця дозвілля в житті сучасної молоді. Особливості культурно-дозвіллєвої діяльності молоді багато в чому зумовлені тими складними й суперечливими процесами, що відбуваються в умовах урбанізації, що зростає, розвитку науково-технічної революції, кризи основних інститутів соціалізації, розриву між соціальною й фізіологічною зрілістю учнів, що збільшується подовженням термінів їхнього навчання. Психофізіологічні й вікові особливості, пов’язані з маргінальним соціальним статусом учнівської молоді, що підсилюється автономізацією її від батьків, а також специфікою становлення підліткової та юнацької самосвідомості, накладають істотний відбиток на характер використання вільного часу [3].

Особливості молодості (пошукова, творчо-експериментальна активність, схильність до ігрової діяльності, романтизм, підвищена емоційність) складним чином переломлюються в її дозвіллі, що порівняно з дозвіллям інших вікових груп відрізняється найбільшою мобільністю, активністю, розмаїтістю [6]. Таким чином, на дозвілля молоді впливають і психологічні особливості віку. Як часто відзначають психологи, поводження молоді зумовлене не тільки її суспільним становищем, але й вразливістю, психічною рухливістю й збудливістю, інтелектуальною мобільністю, перевагою емоцій над розумом та ін.

До того ж, як підраховано, молодь має вдвічі-тричі більше вільного часу, чим дорослі люди. От чому деякі дослідники відзначають, і, на наш погляд, зовсім справедливо, що вільний час – проблема молодіжна [4].

Однак було б неправильним характеризувати дозвілля молоді в цілому, не відзначаючи того, що й усередині цієї соціально-демографічної групи існує багато особливостей організації дозвіллєвого простору. Навіть коротка, у 4—5 років, дистанція між віковими групами молоді виявляє помітні розходження в ієрархії ціннісної свідомості молоді при виборі типів поведінки [1].

Специфіка дозвіллєвої сфери життєдіяльності молоді залежить як від психологічних, так і від вікових її особливостей і зв’язана зі своєрідністю способу життя в цілому.

У наш час відбувається істотна переоцінка значення дозвілля як соціально-культурної категорії в житті суспільства. Дозвілля, що виконувало протягом багатьох років роль придатка виробничої сфери, стає все більш широким аспектом соціально-культурної діяльності, де відбувається самореалізація творчого й духовного потенціалу суспільства [5].

Проблема дослідження змісту й структури дозвілля здобуває за останні роки нові якісні обриси. Багато в чому це диктується масштабом тих змін, якими характеризується ця галузь життєдіяльності. У цій ситуації з’являється можливість і необхідність говорити про інноваційні зміни у сфері дозвілля.

У рамках вивчення дозвіллєвої діяльності молоді під інновацією (нововведенням) ми розуміємо такі зміни в сучасному дозвіллєвому просторі молоді, що характеризуються як його новими, нетрадиційними видами практик, так і змінами сутнісного, значеннєвого характеру, що наповнюють новим змістом існуючі форми дозвіллєвого проведення часу.

Однак зміни, що відбуваються, ми розглядаємо не тільки стосовно форм чи змісту видів дозвіллєвої діяльності молоді, але й тих умов, що впливають на їхню трансформацію. У цьому зв’язку ми говоримо про інновації всієї соціокультурної ситуації у сфері дозвілля молоді.

Оскільки актуалізуючі явища мають на увазі й нові механізми їхнього регулювання, то необхідно розглянути й ті інновації, що належать до принципів і методів роботи з молоддю на сучасному етапі.

Таким чином, уявлення про інновацію стосується всіх сторін дозвіллєвої сфери життєдіяльності молоді сучасної Європи.

Під інноваціями у сфері молодіжного дозвілля ми розглядаємо сукупність усіх змін способів і результатів діяльності, умов її формування та реалізації, а також принципів і методів регулювання вільного часу.

Вважаємо, що в організації дозвілля молоді необхідна й дозвіллєва стратегія, що є механізмом задоволення потреб у сфері дозвілля й виступає як спосіб реалізації (через участь у різноманітних видах дозвіллєвої діяльності) індивідуального потенціалу за допомогою доступних економічних ресурсів і ресурсів дозвіллєвої сфери для досягнення висунутих цілей, розглянутих особистістю в якості необхідних.

Безумовно, дозвілля з’являється в контексті реалізації інтересів особистості, зв’язаних з рекреацією, саморозвитком, самореалізацією, спілкуванням, задоволенням, оздоровленням і т.п., має на увазі вільний вибір особистістю дозвіллєвих занять. Разом з тим у просторі дозвілля закладена можливість не тільки виховання, але й утворення молодого покоління.

Говорячи про освітні ініціативи в структурі вільного часу й дозвілля молоді, необхідно знову звернутися до тенденцій, що спостерігаються у сфері освіти. Насамперед, дослідники відносять до них масовість і неінституціональність, що представляють єдину, але разом з тим внутрішньосуперечливу лінію розвитку сучасної освіти, що відбиває, власне кажучи, її нерозривний зв’язок зі сферою вільного часу й дозвілля [3].

Іншими словами, сфера освіти і сфера дозвілля мають тенденцію до зближення: освіта перестає бути прерогативою навчальних закладів.

А. Ефендієв уважає, що різні форми навчання здійснюють і установи культури, і засоби масової комунікації [2]. Крім того, у наш час уже не можна заперечувати вплив на людину різнобічного спілкування, кола друзів. А саме ці форми діяльності, як ми змогли переконатися, і складають за своєю суттю основний зміст сучасного дозвілля молоді.

Таким чином, сучасні реалії молодіжного дозвіллєвого простору відбивають усе різноманіття його виховно-освітнього потенціалу, оскільки залежно від обраних видів занять, діяльності відбувається й розвиток особистісних якостей людини, задовольняються її духовні, фізичні й інші соціально значущі потреби.

Дозвілля як фактор виховання й розвитку молоді є сферою самореалізації молодої людини, що позначається на її соціальному самопочутті й на тім, які здібності вдалося розвинути молоді та яких навичок опанувати. Раціонально організована структура дозвілля молоді, таким чином, послужить підставою для її всебічного й гармонійного розвитку.

Соціалізація молоді, здійснювана в просторі дозвілля, найчастіше виявляється під впливом стихійних і негативних факторів, що практично не піддаються регулюванню. У таких умовах потрібна координація діяльності соціальних інститутів, заснована на чіткому представленні про можливості кожного з них, що дозволить судити про ефективність їхнього впливу на молоде покоління. Іншими словами, необхідне регулювання процесів соціалізації молоді. Але для цього повинна бути низка умов, серед яких В. Морозов іА. Скробов виділяють такі: • об’єктивне врахування особливостей попереднього й сучасного стану процесів виховання, менталітету й поведінкових характеристик молоді;

• своєчасне блокування й усунення факторів, що гальмують процес соціалізації молоді;

•наявність науково обґрунтованої державної молодіжної політики й ефективних механізмів її реалізації [1].

Дотримання зазначених умов особливо актуально у зв’язку з визнанням того, що, як відзначає О. Рослова, старі методи самореалізації й виховання молоді стають неприйнятними в нових умовах, а щоб допомогти молодому поколінню ввійти в життя, необхідно комплексно вивчати специфіку й механізми розвитку молодої особистості [4], для чого необхідно проводити спеціальні соціологічні дослідження, що розкривають уявлення про загальні тенденції трансформацій соціальних інститутів, що стане ключем до вирішення низки проблем у цій галузі.

На наш погляд, основний зміст «плюсів» та «мінусів» дозвіллєвої соціалізації молоді в сучасних умовах можна сформулювати у двох нижченаведених положеннях:

1. Дозвіллєва сфера як більш «гнучка» сфера життєдіяльності молоді не обмежується твердими рамками щодо поведінки, видів зайнятості, найбільшою мірою здатна швидко реагувати на потреби, що змінюються, і відповідати бажанням, що виникають, молодого покоління.

2. Дозвіллєвий простір життя молоді, деідеологізований, комерціалізований, меншою мірою, чим інші сфери, піддається регулюванню, що відповідає потребам суспільства, зацікавленого у всебічно розвинутій особистості молодої людини.

Таким чином, роль дозвілля повинна полягати в розвитку творчого потенціалу молоді, організації вільного часу, забезпеченні (розширенні) поля самореалізації й самоствердження, освоєнні соціальних норм і цінностей сучасного суспільства. Пріоритетне завдання цієї сфери життєдіяльності – розвиток ініціативи й творчості, що сприяє становленню молоді як активного

суб’єкта соціальної діяльності.

Як основні передумови, що сприяють збільшенню ролі дозвілля в соціалізації молоді, на наш погляд, можна назвати такі: кризові прояви в основних інститутах соціалізації – родині й освіті; негативні прояви соціально-економічної сфери суспільства, що зумовлюють труднощі реалізації в трудовій сфері; збільшення різноманіття видів діяльності на дозвіллі.

Подальші розробки в галузі проведеного дослідження, на наш погляд, повинні бути спрямовані на аналіз подальших трансформацій, нових тенденцій, що виявляються у сфері дозвілля молоді в умовах мінливої соціокультурної ситуації. Це необхідно для вироблення діючих механізмів регулювання вільного часу молоді й формування адекватних її потребам програм соціокультурного розвитку на перспективу

 

 


РОЗДІЛ 2. ФОРМИ  МОЛОДІЖНОГО ДОЗВІЛЛЯ У ПОЛЬЩІ

2.1. Молодіжні організації Польщі та специфіка молодіжного дозвілля

Польща - центральноєвропейська країна. Польща граничить: з Німеччиною на заході, з Чехією і Словаччиною на півдні, Україною і Білоруссю на сході, і Балтійським морем, Литвою і Росією - на півночі. Споконвіку Польща була мостом між Сходом і Заходом. Її географічне розташування з'явилося причиною утворення такої багатогранної держави.

Польща - батьківщина Миколи Коперника і Фредеріка Шопена, Валенси і Тата Іоанна Павла II. Мандрівні по Польщі будуть захоплені її видатною історією героїчної стійкості і пережитих трагедій, захоплені чарівністю її міст і природною красою сільської місцевості. Польща - країна Східної Європи, що найбільш постраждала в Другій світовій війні. У той страшний час вона позбулася близько 1/4 свого населення і майже всією єврейською общиною.

У Польщі держава не є головним гравцем на сцені молодіжної політики. Там немає спеціального міністерства або директората  молоді, як немає і національної стратегії. Проте в польському сеймі проблемам еміграції, виховання, утворення приділяється значно більше уваги ніж в інших Європейських країнах.

Союз польських харцерів (СПХ) є старою молодіжною організацією Польщі. Створена в 1911 році, коли в різних районах Польщі виникли харцерские організації.

За статутом союз є ідейно-просвітницькою організацією дітей, молоді й дорослих вихователів та викладачів (інструкторів), що виховує своїх членів у дусі ідеалів соціалізму. Члени СПХ розділені на три групи залежно від віку: від 8 до 11 років (зухи), від 11 до 15 років (харцери) від 15 до 18 років (старші харцери). Найвищім органом союзу є з'їзд, що скликається кожні чотири роки, на яких обирається Головна порада. Останній обирає штаб СПХ (начальника Союзу польських харцерів та його чотирьох заступників), керівний діяльністю організації. Структура союзу на рівні первинної організації відповідає адміністративному діленню країни.

Насьогодні в ЦИХ налічується приблизно 2 мільйони чоловік. Програмою діяльності СПХ, викладеної в Законі та Клятві харцерів, є «служіння суспільству, соціалістичній Польщі». Завдання союзу полягає у вихованні громадянина, прихильного ідеалам соціалізму і соціальної справедливості, обізнаного свою відповідальність перед суспільством, в підвищенні суспільно-політичної активності членів союзу, вихованні у молоді особистої відповідальності за долю соціалізму в ПНР.

Її ідейні і соціальні принципи разом з харцерскими традиціями є виховним ідеалом і закріплені Статутом СПХ». Значну роль в об'єднанні рядів СПХ грають такі традиційні харцерские заходи, як щорічні олімпіади про Польщу і сучасний мир під гаслом «Соціалізм, Польща — дійсність і майбутнє», Центральні оборонно-техни- ческие маневри, харцерские трудові акції «Бещади-40», фестивалі культури, літні кампанії під девізом: «Відпочинок — виховання — праця». У СПХ особлива увага приділяє вихованню у дітей і молоді патріотизму, інтернаціоналізму, любові до праці, підготовки до служби в рядах Війська Польського.

Союз польських харцерів активно бере участь в міжнародному дитячому і юнацькому русі. Він є членом ВФДМ і СИМЕА. СПХ належать шість різних органів друку, зокрема газети «Мотиви», «Святий молодих», журнали «Напшелай», «Харцерство», власне книжкове видавництво і радіостанція [[17]].

Сьогодні в Польщі дві великі організації харцерів і декілька маленьких. Ведучими є- Союз польських харцерів і Союз харцерів Речі Посполитої. Організації трохи менше є при костьолах і суспільних об'єднаннях. Окремо виділені "мандрівники" -- це молоді люди до 25 років. Базовою одиницею є дружина, що складається приблизно з 20 чоловік. Кожна дружина має свій профіль, що відображено в її назві та атрибутиці. Найчастіше зустрічаються дружини туристичні, морські, рибальські, артистичні, прикордонні, следопытские, технічні. Поляки що вийшли з харцерів за віком, але охочі пов'язати з харцерством подальше життя можуть пройти курс "провідника" і отримати перший ступінь, звання інструктора. Надалі можна підвищувати свій ранг, ставши, наприклад, хартсмитшем - майстром. Адміністративне зростання можливе і далі - як комендант очолити хуфец (територіальний підрозділ в місті або воєводстві).

У Польщі на музичних інструментах грають практично всі діти і молодь. Тому серед харцерів нерідко зустрічаються повноцінні музичні колективи. Перелік навичок, які повинен засвоїти харцер і які можуть бути оцінені відзнакою, не довільні а встановлені Союзом харцерів. Відзнаки набірні - це або нашивки, або значки різного кольору залежно від рівня досягнень.

У індивідуальному навчанні, будь то секція з боксу або студія поетів, кружок іноземної мови або курси гри на гітарі,  голвною є освітня функція харцерства. "Ми не сповідали ходіння ладом, ми завжди говорили, що дружина - це команда, що складається з индивидуальностей, де кожен має той ступінь пошани і такі знаки відмінності, які заслужив власними досягненнями.

Батьки в Польщі виховують в дітях  і молоді пошану до малих грошей, заробленою власною працею. У сучасній дитині, чиї кишені набиті портативними дорогими електронними іграшками, таку пошану виростити дуже складно. І у окремо узятої дитини навряд чи в такій ситуації буде стимул заробляти гріш. Можливість же заробляти разом якраз і створює командний дух, коли спільно зароблена сума достатньо велика і дозволяє купити досить дорогу річ для сумісного користування -- спортивне або похідне спорядження або інструмент для дитячої рок-групи. Деякі харцерские команди мають свої невеликі магазинчики. Проте при стаціонарній торгівлі з харцерских заробітків стягується ПДВ (у Польщі VAT), як із звичайного бізнесу -- 22%. Харцерський громадське харчування обкладається, як ресторанний бізнес, 7-процентним ПДВ.

Харцерство жодним чином не зводиться лише до ігор і заробітку. Держава виділяє на харцерство гроші як на виховну структуру. Для того, щоб увійти до загону харцерів, потрібно дотримати певний ритуал і показати знання тих морально-етичних норм, виконання яких обов'язково для кожної вихованої дитини. Пункти клятви самих молодших, зухов, досить стандартні -- зух повинен бути правдивий, старанний, поважний. У клятві зуха є також і актуальніші пункти для цього віку: харцер чистий в помислах, вчинках і мові, не палить і не п'є. Харцерство пустило дуже глибоке коріння в життя польського суспільства. Діти заробляють гроші не стільки тому, що мають надздібності до бізнесу, а завдяки прихильному відношенню до цього в суспільстві[[18]].

Регіональний центр Волонтерського руху в Любліне[19].

Товариство центру волонтерського руху. Інститут Центральної і Східної Європи. Інститут Центральної і Східної Європи є науково-дослідним центром, який був створений міністром закордонних справ з 1991 року як товариство і з 2001 року як Відділ по дослідженнях і розвитку, проводить в основному історичні і політологічні дослідження, пов'язані із специфікою Центральної і Східної Європи. Товариство COC Дитячі села в Польщі

Об'єднання польських студентів.Об'єднання польських студентів (ОПС) було із здано на основі Соціалістичного союзу польських студентів (ССПС). Засновницький конгрес (листопад 1982 року) ухвалив рішення про створення ОПС. Була прийнята Декларація, затверджені Програма і статут ОПС, в яких підкреслюється, що ОПС створене як суспільно-професійна самодіяльна організація студентів, основна спрямованість якої — вирішення соціально побутових питань в студентському середовищі. У документах конгресу признається провідна роль ПОРП в будівництві соціалістичного суспільства в ПНР.

В даний час в ОПС полягає близько 30 тисяч членів, об'єднаних в 92 первинних вузівських організації.

Найвищим органом ОПС є з'їзд, що скликається один раз в два роки. З'їзд обирає Головну пораду, виконавський комітет Головної поради і голови Головної поради, а також товариський суд і ревізійну комісію.

У вищому учбовому закладі керівним органом є конференція або загальні збори членів, що проводяться щороку, на якому обираються керівні органи і визначається внутрішня структура ОПС у вищому учбовому закладі.

ОПС є організацією, відкритою для всіх студентів, незалежно від їх членства і інших союзах, через визнання в ОПС принципу подвійного членства.

Основний друкарський орган — тижневик «ІТД»[[20]].

Союз сільської молоді (ССМ) створений в грудні 1980 року. У Декларації, прийнятій на I з'їзді ССМ, союз визначається як ідейно-виховна, політична, самостійна організація, що визнає провідну роль ПОРП в будівництві соціалізму в Польщі.

ССМ — наступник традицій молодіжних організацій, об'єднуючих молодь сіла: Союзу сільської молоді «Віци» (1928— 1948 рр.), Союзу сільської молоді (1956—1973 рр.) і Союзу соціалістичної сільської молоді (1973—1980 рр.). I Всепольський з'їзд ССМ (березень 1981 року) висловився за соціалістичний характер організації, за рівноправну співпрацю зі всіма союзами, що діють відповідно до принципів соціалізму. ССМ об'єднує молодь сіла: селян-одноосібників (25 відсотків), студентів сільськогосподарських вузів і шкіл (близько 50 відсотків), що вчаться, працівників агропромислового комплексу (15 відсотків), робочих, що проживають в сільській місцевості (17 відсотків). Всього в ССМ полягає близько 30 тисяч членів.

Своє завдання в сучасних умовах ССМ бачить в «вирівнюванні можливостей сільської молоді у сфері культури, освіти і освіти».

Основні напрями діяльності ССМ — культурно-освітня робота, різні форми освіти, самоосвіта, спортивна робота.

Кампанії, що проводяться, ССМ направлені перш за все на вирішення насущних проблем сільської молоді: отримання професії, підвищення агротехнічних знань, підвищення загальноосвітнього рівня, підготовка до вступу до вищих учбових закладів, впорядкування сіла, підтримка традицій польського народного мистецтва, ремесел. ССМ активно підтримує економічні ініціативи уряду. ССМ є членом ВФДМ.

Друкарський орган — тижневик «Зажеве»[[21]].

Союз соціалістичної польської молоді (ССПМ) виник в результаті об'єднання трьох організацій: Союзу соціалістичної молоді, Соціалістичного союзу армійської молоді і Союзу соціалістичної сільської молоді. 1 з'їзд ССПМ відбулося в 1976 році.

13 рядах ССПМ налічується приблизно 2 мільйони членів у віці від 15 до 35 років. Серед них — робочі (35 відсотків), груженики сіла (32 відсотки), інтелігенція, що вчаться і військовослужбовці (33 відсотки). 60 відсотків його членів працюють на державних підприємствах і в кооперативних господарствах, а також є ремісниками, що працюють як в місті, так і на селі. Основною організаційною одиницею є кружок. І теперішній час в ССПМ налічується приблизно 52 тисячі кружків. 61 відсоток членів організації складають молоді люди у віці до 24 років, 26 відсотків — у віці від 24 до 30 років.

III з'їзд ССПМ (22—28 квітня 1981 року) прийняв новий статут союзу, ідейну і програмну декларацію, ряд резолюцій по соціально-економічних питаннях. З'їзд підтвердив ідейний зв'язок ССПМ з ПОРП, виступив за зміцнення керівної ролі ПОРП в будівництві соціалізму в ПНР.

У керівних органах ССПМ на всіх рівнях діє широка система комісій, що займаються політичними, соціальними, професійними, освітніми і культурними аспектами життя молоді.

На центральному рівні існують Рада у справах робочої молоді, Рада у справах сільської молоді, Рада у справах молоді, що вчиться, студентської, Рада у справах шкільної молоді, у Війську Польському — Рада у справах молоді озброєних сил. Роль ревізійних комісій і товариських судів при оцінці політичної діяльності різних ланок організації значно зросла.

Виконуючи вирішення IX Пленуму ЦК ПОРП, ССПМ прийняв програму «Молодь в реформі», направлену на активізацію участі молодих людей в реалізації економічної реформи. Союз приступив до видання серії «Повторення марксизму», направленою на популяризацію марксизму-ленінізму; видається серія «Переекзаменовка по історії», що охоплює новітню історію Польщі. Посилилася робота ССПМ по військово-патріотичному, інтернаціональному вихованню молоді. Намічений довгостроковий план заходів в боротьбі за мир і роззброєння.

Основні друкарські органи ССПМ «Газета млодых», тижневики «Валька млодых», «Разем»[[22]].

 

2.2.Туристичні програми та маршрути, дискотеки – активні форми дозвілля

Динамічний розвиток світового туристичного ринку в значній мірі посилює вимоги до туристично-рекреаційної галузі в Польщі, підходів до організації туристичної діяльності, якості й асортименту туристичних послуг. Активізації туристичного бізнесу сприяє створення спеціальних економічних зон туристсько-рекреаційного типу. Польща в 2009 році зарахувала рекордний ріст, який оцінюється українськими державними туристичними структурами на рівні 36%, що дає тільки за перші три квартали 2 141 999 осіб. Це означає, що Польща «притягнула» 82,5% всіх поїздок до країн-членів Європейського Союзу. Польща є і залишається доступним, недорогим, якісним та головне - привабливим місцем відпочинку.

 Найбільшою популярністю користуються у молоді програми Екскурсії по Малопольщі й іншим регіонам Польщі.

Єврейський квартал - Казімєж

• Університетський маршрут

• "Романський стиль у Кракові"

•  "Слідами римського папи Іоанна Павла II"

• околиці Кракова

- Соляні копі у Величці * Королівство солі * Єдиний того типу об'єкт у світі ![[23]].

- Закопане * зимова столиця Польщі зі своїм багатим фольклором і природою[[24]].

- Шлях дерев'яної архітектури й інші визначні пам'ятки Підгаля.

- замки й палаци в Малопольщі й сілезському воєводстві. Дембно, Вісьніч, Нєдзіца, Пєскова Скеля, Нєполоміце... Пщчина

- Маршрут Слідами Стародавньої Техніки[[25]].

- Ченстохова - найвідоміший центр паломництва в Польщі із чудотворною іконою Божої Матері.

- Маршрут ЮНЕСКО[[26] ].

У серпні в пансіонаті «Гавра» в Беловеже (Республіка Польща) проходив  міжнародний православний табір. У завдання табору входило вивчення англійської мови, сумісна молитва і спілкування православної молоді Польщі і Білорусі, а також відпочинок в національному парку Біловезька Пуща. Табір був організований приходом на честь Воскресіння Христова р. Бельськ Подляська Варшавсько-бельськой єпархії, за сприяння Європейського фонду регіонального розвитку і уряду Республіки Польща, в рамках реалізації проектів Програми добросусідства Польша-Беларусь-Украина /Тасис СВС.

Вихованці (з м. Гродно і р. Мости) 2 зміни виїзної літньої недільної школи відвід



Другие работы по теме: