Contribution to International Economy

  • Підготовчий етап проведення експериментального дослідження гендерних особливостей агресивності
ЗМІСТ:

ВСТУП …………………………………………………………………………….2

ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНДЕРНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ АГРЕСИВНОСТІ………………5

ВИСНОВОК……………………………………………………………………….9

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………11




















ВСТУП
Актуальність дослідження. Більша частина життя людини проходить у контакті з іншими людьми, тому суспільство в цілому ставить запитання про позитивне або негативне поводження своїх членів. Аналізуючи останні події, що відбуваються не тільки в нашій країні, але й у світі, не можна не помітити загальний ріст агресивних проявів, як на індивідуальному рівні, так і на рівні соціальної групи. 
Дестабілізація економіки, спад виробництва, зниження життєвого рівня в країні, руйнування старої системи цінностей і стереотипів, що регулювала відносини особистості із суспільством, - все це болісно переживається населенням, відбиваючись на його соціальному самопочутті. 
Соціальні кризові процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, негативно впливають на психологію людей, породжуючи тривожність і напруженість, озлобленість, жорстокість і насильство. Важке економічне становище країни привело наше суспільство до серйозних труднощів і внутрішніх конфліктів, до значного збільшення рівня поширеності й різноманіття форм аморальних учинків, злочинності й інших видів поводження, що відхиляється від норми. Статистика свідчить про ріст поводження що відхиляється, серед осіб різних соціальних і демографічних груп. Особливо важко в цей період виявилося підліткам. Тривожним симптомом є ріст числа неповнолітніх з девіантним поводженням, що проявляються в асоціальних діях. У крайніх формах стали проявлятися жорстокість й агресивність. Різко зросла злочинність серед молоді. З'являються всі нові види поводження, що відхиляються від норми. 
Ріст агресивних тенденцій у підлітковому середовищі відбиває одну з найгостріших соціальних проблем нашого суспільства, де за останні роки різко зросла молодіжна злочинність, особливо злочинність підлітків. При цьому тривожить факт збільшення числа злочинів проти особистості, що тягнуть за собою тяжкі тілесні ушкодження. Почастішали випадки групових бійок підлітків, що носять запеклий характер, причому багато дослідників відзначають у них участь дівчат та хлопців.
Агресія як індивідуально-особистісна характеристика, впливає на якість соціального життя й життя кожної людини. Цим порозуміваються та увага й той інтерес, які в останні десятиліття спостерігаються в психологів відносно проблем агресії (Р. Берон і Д. Ричардсон, 1994; П.А. Ковальов, 1995; А.А. Реан, 1996; і ін.).
У другій половині 50-х рр., ще до робіт Басса, що стимулювали лабораторні експериментальні дослідження агресії, більші зусилля були прикладені для виміру індивідуальних розходжень агресивності, головним чином виразності її позитивної й негативної тенденцій. На початку 60-х рр., тобто після розробки лабораторних експериментальних досліджень, у яких до цієї пори індивідуальні розходження ніяк не вивчаються, ці зусилля зійшли на ніщо. І тільки в 70-і рр. відновилися спроби діагностики мотиву агресії, але вже за допомогою проективних методик. 
Експериментальне дослідження агресії почалося з відповіді на одне нелегке питання. Як, збуджуючи агресивність у лабораторному експерименті, контролювати умови її виникнення, вимірювати її вплив на поводження й не заподіювати при цьому страждання випробуваним і не порушувати етичних принципів? 
За даними В.С. Савиної, хлопчики 9-10 років більш проявляють агресивність, чим дівчинки того ж віку, притому у формі як фізичної так і вербальної агресії. Як показано П.А. Ковальовим, особи чоловічої статі переважно схильні до прямої й непрямої фізичної агресії, а також до прямої вербальної, а особи жіночої статі - до непрямої вербальної агресії.
Подібні дані одержали фінські дослідники, вивчаючи дітей 11-12 років: дівчинки воліли використати непрямі форми агресії, а хлопчики частіше виражали агресію відкрите (штовхалися, билися, кричали).
У дослідженнях П. Сирс проводилося спостереження над дітьми дошкільного віку, що грали в ляльки, які представляли членів родини в типовій домашній обстановці. Було виявлено, що хлопчики не тільки проявляли більшу агресію в порівнянні з дівчинками, але були також більш схильні до агресії в змісті заподіяння фізичної шкоди, у той час, як дівчинки прибігали до вербальної й інших символічних форм агресії.
Л.М. Семенюк виявила як розходження, так і подібність у прояві різних форм агресії хлопчиками й дівчинками підліткового віку на певних вікових етапах. У дослідженнях Ж. Дреєвої виявлено, що комп'ютерні ігри з елементами агресії викликають у хлопчиків більше підвищення показників роздратування й вербальної агресії, чим у дівчинок.
Є полові розходження у відношенні до агресії. Як пишуть Р. Берон і Д. Ричардсон, посилаючись на ряд авторів, жінки, на відміну від чоловіків, вважають схильність до домінування у свого можливого чоловіка досить привабливою рисою. Більш того, жінки розглядають агресію, як вираження емоційної напруги при гніві. Чоловіки ж ставляться до агресії, як до інструмента, уважаючи її моделлю поводження, до якої прибігають для одержання різноманітної соціальної й матеріальної винагороди.
За даними Я.Ю. Копейко, у чоловіків і жінок між агресивним поводженням і рівнем агресії існують зв'язки різного характеру. У чоловіків цей зв'язок зворотній, а в жінок - прямої. Автор робить висновок, що агресивне поводження чоловіків має більш безпосередній характер і пов'язане з контролюючою функцією Супер-его. У жінок таке поводження є деяким захисним механізмом, більш пов'язаним з «чинністю-слабістю Его».








ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНДЕРНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ АГРЕСИВНОСТІ
Перший, підготовчий етап експерименту передбачає: вибір теми дослідження; постановку мети й завдань дослідження; вивчення розроблених у теорії та застосовуваних на практиці заходів, що сприяють вирішенню проблеми; формування гіпотези дослідження.
Тема дослідження: гендерні особливості агресивності в підлітків.
Ціль дослідження - вивчити гендерні розходження прояву агресивності в підлітків. 
Об'єкт дослідження - феномен агресивності в підлітків у віці від 12 до 13 років. 
Предмет - гендерні особливості прояву агресивності.
Гіпотеза: я припускаю, що існують гендерні розходження в прояві агресивності підлітків: у хлопчиків прояв агресивних реакцій зустрічається частіше, ніж у дівчат; у хлопчиків превалюють вербальні, а в дівчинок невербальні види агресивного поводження.
Завдання: перевірити висунуту мною гіпотезу стосовно того, що існують гендерні розходження в прояві агресивності підлітків.
Організація й методи дослідження. Експериментальною базою дослідження буде виступати середня школа.
Методи дослідження. У роботі будуть застосовуватися стандартизовані й валідизовані психодіагностичні методики: для виявлення особливостей агресивності - опросник Басса-Дарки й тест малюнкової фрустрації С. Розенцвейга. Методи математичної обробки даних із застосуванням t-критерію Стюдента і їхній якісний аналіз.
Теоретико-методологічну основу дослідження становитимуть концептуальні розробки вітчизняних психологів, присвячені проблемі психічного розвитку підлітків ( А.А. Бодалева, І.І. Кону), класичні й сучасні подання про природу й механізми агресії (З. Фрейда, К. Лоренца, Л. Берковица, С. Розенцвейга, А. Бандури, А. Басса, Ю.М. Можгинського, Л.М. Семенюк й ін.).
Вибір методик дослідження.
Для вибору адекватного інструментарію, потрібно познайомитися з існуючими техніками й методиками, які спрямовані на діагностику агресивного поводження. 
Досить відомим є тест «Самооцінка психічних станів» (по Айзенку). Тест включає чотири блоки, кожний з яких надає 10 питань про різні психічні стани людини. Підсумок балів по першому блоку діагностує стан тривожності; другий блок - стан фрустрації; третій - стан агресивності; четвертий - стан ригідності.
Методика «Діагностика схильності до агресивного поводження» А. Асінгера, спрямована на виявлення ступеня агресивності. Респондент відповідає на питання, які сформовані в ситуативні блоки. Підрахунок балів дозволяє виявити рівні агресії: занадто агресивний; помірковано агресивний; миролюбний. Завдяки цьому опроснику можна також установити провокує опитуваний сам агресію або придушує її.
Російськими вченими Е.П. Ільїним і П.А. Ковальовим розроблені методики «Особистісна агресивність і конфліктність» й «Агресивне поводження». Перша методика призначена для виявлення схильності суб'єкта до конфліктності й агресивності як особистісним якостям. Друга - спрямована на виявлення стриманості-нестриманості й виявлення типу агресивного поводження.
Найбільш часто психологи використають тест, розроблений А. Бассом й А. Даркою. Методика призначена для діагностики агресивних і ворожих реакцій людини. Зазначена методика широко поширена в закордонних дослідженнях, у яких підтверджується її висока валідність і надійність.
Методика представлена як самозвіт про схильності до різних форм агресивного поводження, включає 75 пунктів й 8 шкал: «Вербальна агресія», «Негативізм», «Непряма агресія», «Вразливість», «Дратівливість», «Фізична агресія», «Підозрілість», «Почуття провини». Сумарні показники шкал (1;2;3):3 - індекс агресивності; (6;7):2 - індекс ворожості.
Останнім часом, психологи звертають увагу на те, що питання, які виносяться в тести, породжують тенденцію давати соціально схвалювані відповіді, що веде до скривлення або фальсифікації отриманої за допомогою цих опросників інформації. І вважають, що більш доцільно використати проективні тести, наприклад, модифікований тест С. Розенцвейга «Рисункові асоціації». Тест рисункової асоціації був розроблений С. Розенцвейгом в 1944 р. Їм же був запропонований дитячий варіант. У нас тест відомий за назвою «методика вивчення фрустраційних реакцій, після адаптації», виконаної Н.В. Табариной.
У структуру методики Розенцвейга входять: стимульний матеріал, теоретичне обґрунтування й опис змісту методики, дві інтерпретаційні таблиці (загальна й для підрахунку виразності коефіцієнта конформності), бланк для реєстрації відповідей і математичних підрахунків результату опитування. 
Стимульний матеріал містить у собі інструкцію із процедури дослідження й 22 рисункові ситуації, що відбивають проблеми побутового спілкування, що викликають фрустрацію.
За даною методикою визначаються типи реагування: Домінантний тип реагування (ОD) визначає ступінь внутрішнього напруження особистості, що виникає в стресових ситуаціях. Самозахисний тип реагування (ЕD) визначає ступінь уміння стримувати емоційну напругу, виявляє силу й слабість особистості. Тип реагування (NP) - це ступінь адекватності реагування й самостійність дозволу стресової фрустраційної ситуації.
С. Розенцвейг по напрямку реакції виділяє три типи: Экстрапунитивная спрямованість (Е) - це спрямованість реакцій особистості зовні, на навколишнє. Інтропунитивна спрямованість (І) означає спрямованість поведінкових реакцій на себе. Імпунитивна спрямованість (М) виражає ступінь прагнення вирішити ситуацію без жертв.
Виходячи з мети початого дослідження, можна зупинити свій вибір на «Методиці діагностики показників і форм агресії» А. Басса й А. Дарки, що дозволяє оцінювати не тільки схильність до агресії, але й форми її прояву й тесті С. Розенцвейга «Рисункова асоціація».

Процедура дослідження. 
Процедура дослідження повинна проводитися у два етапи. 
І етап. Спочатку учасники дослідження відповідають на питання по тестових малюнках Розенцвейга. Їхні відповіді фіксуються на заздалегідь підготовлених бланках. 
Одержавши первинні оцінки й провівши з ними математичні операції за допомогою таблиць перекладу сирих оцінок у бали, можна буде зробити висновки по кожному випробуваному. 
Для більш точного визначення показників типів реакцій підлітків на фрустрацію, у даному дослідженні можна звернутися до методів математичної обробки статистичних даних, зокрема, використати t-тест для середніх показників (критерій Стюдента). 
ІІ етап дослідження повинен буде проводитися за Методикою діагностики показників і форм агресії Басса-Дарки. 
Створюючи свій опросник, що диференціює прояву агресії й ворожості, автори виділили наступні типи реакцій: Фа - фізична агресії (застосування агресії до іншої людини). Ка - непряма агресія (спрямована на інших у формі глузувань або не спрямована ні на кого - тупіт ногами, розбиття посуду). Р - роздратування (готовність до прояву агресії, брутальності). Н - негативізм (опозиційні реакції, спрямовані проти правил, звичаїв). О - вразливість (заздрість, ненависть при почутті гніву на увесь світ. П - підозрілість (недовіра до людей, що заснована на прагненні заподіяти шкода). Ва - вербальна агресія (вираження негативних почуттів у формі скандалу, лементу). Чв - почуття провини (ступінь переконаності людини, що вона погана). Верб - індивідуальна ворожість. Іа - індивідуальна агресія.
Отримані результати повинні бути обраховані за допомогою ключів підрахунку й зведені в таблиці. Окремо по дівчинках і по хлопчиках.
ВИСНОВОК
Агресія - складний, багаторівневий феномен, у відношенні якого не існує загальноприйнятої думки: за допомогою нього позначають різноманітні по меті, механізмах, методах і результатах індивідуальні й групові впливи людей. Тому всі сучасні дослідження орієнтовані на комплексне вивчення різних рівнів і компонентів агресії. 
Найбільш відомими теоретичними концепціями агресії є: теорія потяга (З. Фрейд); етологічна теорія (К. Лоренц); теорія фрустрації-агресії (Л. Берковиц, А. Басс); теорія соціального научування (А. Бандура); теорія сили, що примушує (Фишбах).
У даній роботі під агресією розумілося індивідуальне або колективне поводження, дія, спрямована на нанесення фізичного або психологічного збитку або на знищення іншої людини або групи осіб, а під агресивністю - готовність до агресивних дій у відношенні іншого, котру забезпечує (підготовляє) готовність особистості сприймати й інтерпретувати поводження іншого відповідним чином. 
Загальновідомим є, що підлітковий вік являє собою перехід від дитинства до дорослості. Особливе положення підліткового періоду в розвитку дитини відбито в його назвах: «перехідний», «переломний», «важкий», «критичний». 
Виникаючий тиск із боку дорослих і відсутність адекватних каналів для самореалізації, викликають у багатьох підлітків не тільки агресивні установки, але й сприяють формуванню таких рис характеру як запальність, дратівливість, невміння себе стримувати.
Агресивне поводження в підлітковому віці стає одним з найпоширеніших, а для багатьох і найбільш зручним способом рішення проблем, що виникають у складних ситуаціях і викликають психічній напруженості.
Дослідники неодноразово встановлювали, що на прояв рівня агресії впливають не тільки вікові особливості індивідів, але їхні статеві відмінності.
Метою дослідження стало вивчення гендерних відмінностей прояву агресивності в підлітковому віці.
Основними показниками агресивності в роботі виступають: індекс агресивності й індекс ворожості (отримані по опроснику А. Басса-Дарки), фактор Е и показник «чистої агресії» (отримані за методикою С. Розенцвейга).

























СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Алексєєва М.Л. Дригус М.Т. Дослідження мотиваційної сфери особистості підлітка. В кн..: Вивчення особистості підлітка. - К.: Знання, 1994. - 216с. 
Баранова Н. Психокорекція агресивності та конфліктності у підлітків //Психолог. - 2005. - № 36. - С.17-24.
Берн Ш. Гендерная психология. - СПб: Питер, 2001. – 260 с.
Дреева Ж.Ю. Роль компьютерных игр в формировании агрессивной личности //Психология ХХI века: Тезисы Международной межвузовской студенческой научно-практической конференции. - СПб, 2000. - С.16-17.
Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. - СПб.: Питер, 2005. – 544 с.
Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. - СПб.: Питер, 2004. – 701 с.
Ковалев П.А. Возрастно-половые особенности отражения в сознании структуры собственной агрессивности и агрессивного поведения: Автореферат дис…канд. наук. - СПб, 1996.
Копейко Я.Ю. Гендерные аспекты агрессивности //Психология ХХI века: Тезисы научно-практической конференции. - СПб.: СпбГУ, 2000. - С. 30-31.
Семенюк Л.М. Психологические особенности агресивного поведения подростков и условия его коррекции. - М.: Педагогика, 1996. – 86 с.





Другие работы по теме: