Переплет дипломов
  • Робота практичного психолога в ДНЗ
ЗМІСТ:

ВСТУП …………………………………………………………………………….2
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ПРОБЛЕМИ АКТУАЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ В СИСТЕМІ ОСВІТИ. ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ОСВІТУ»…………………………………………………………………..4
1.1. Загальна характеристика предмету і завдань психологічної служби в системі освіти ……………………………………………………………….4
1.2. Основні напрями роботи психологічної служби в системі освіти. Поради практичного психолога………………………………………………13
1.3. Організація психологічної служби в ДНЗ……………………………17
РОЗДІЛ ІІ. ВИВЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ (РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ) ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГА В ДНЗ …………………………………………………21
2.1. Організація, методики й хід дослідження……………………………21
2.2. Пропозиції…………………………………………….………………..28
ВИСНОВОК……………………………………………………………………30
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………34













ВСТУП
За умов гуманізації суспільства, індивідуалізації навчання та управління динамікою розвитку дитини, дієздатність психологічної служби є вкрай необхідною справою розбудови освіти на нових принципах і засадах.
Психологічна служба діє в системі освіти для підвищення ефективності навчально-виховного процесу, своєчасного виявлення труднощів, проблем та умов індивідуального розвитку учнів у навчальній діяльності та поведінці.
Психолог, маючи власну програму дослідження, організовує методичну роботу з адміністрацією, педагогічним колективом з проведення діагностики ціннісних орієнтацій та установок дітей та вихователів, організованості та психологічного клімату в групі та педагогічному колективі, особливостей спілкування.
Діяльність психолога має торкатися декількох аспектів: складання батьками карти індивідуально-психічного розвитку дитини; раннє виявлення та попередження розвитку пограничних станів; виявлення дітей «групи ризику»; виявлення та облік дітей, потребуючих соціально-психологічної підтримки; контроль за адаптацією дітей, виявлення порушень емоційного стану, поведінки та формування груп для корекції. За допомогою психолога вводиться психолого-педагогічний моніторинг, якій враховує особливості розвитку дітей, аналізує його індивідуальні результати, забезпечує психопрофілактичні та психокорекційні програми підтримки загального розвитку, психічного здоров'я дітей.
Метою даної роботи буде виступати висвітлення актуальності діяльності психологічної служби в системі освіти. 
Об’єктом даної курсової роботи буде психологічна служба в закладах освіти. 
Предметом – робота практичного психолога в ДНЗ. 
Завдання, які ставляться при написанні роботи: огляд теоретичних основ та проблем актуальності психологічної служби в системі освіти; вивчення ефективності (результативності) діяльності психолога в ДНЗ.


























РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ АКТУАЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ В СИСТЕМІ ОСВІТИ. ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ОСВІТУ»
1.1. Загальна характеристика предмету і завдань психологічної служби в системі освіти 
Психологічна служба в системі освіти - це сукупність закладів, установ, підрозділів і посад, що складають єдину систему, основу якої становлять фахівці у сфері практичної психології і соціальної педагогіки: практичні психологи, соціальні педагоги, методисти, директори (завідувачі) навчально-методичних кабінетів психологічної служби.
Основною метою діяльності психологічної служби є психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров'я і соціального благополуччя усіх його учасників: вихованців, учнів, студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників.
Соціально-педагогічний патронаж спрямований на надання соціально-педагогічної допомоги соціально незахищеним категоріям вихованців, учнів і студентів з метою подолання ними життєвих труднощів та підвищення їхнього соціального статусу. [18]
Психологічна служба забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку вихованців, учнів і студентів, мотивів їх поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань навчальних закладів. 
Починаючи з 1991 року психологічна служба є неодмінною складовою системи освіти області. Учні та батьки, педагоги, адміністрація закладів освіти переконані, що забезпечення сучасного рівня освіти неможливе без практичних психологів.
Психологічний супровід навчально-виховного процесу зумовлений новими соціальними вимогами, відповідними стратегічними змінами розвитку освіти України та загальносвітовими тенденціями. Тому, з метою посилення ролі і значимості психологічної складової освітнього процесу, підвищення ефективності діяльності практичних психологів та соціальних педагогів Міністерством освіти і науки України затверджено Концепцію розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року. Концепція визначає засади і напрями розвитку психологічної служби системи освіти через реалізацію низки практичних заходів. [11]
Відповідно до положень Концепції діяльність працівників психологічної служби закладів освіти мають бути спрямовані на [12]: 
підвищення власної психологічної і професійної компетентності, безперервну освіту і самовдосконалення, опанування інноваційними методами і технологіями надання психологічних і соціальних послуг; 
інформаційно-методичне забезпечення системи управління освітою (профілактика і усунення факторів негативного впливу освітнього середовища на розвиток особистості); 
психологічне проектування (система психологічних, педагогічних, соціальних дій щодо створення розвивального освітнього середовища); 
психологічну експертизу педагогічних інновацій (оцінка відповідності освіти поставленим завданням, віковим і психологічним можливостям); 
забезпечення якості і доступності психологічних і соціальних послуг (система дій, спрямований на контроль якості послуг).
На виконання положень Концепції керівники місцевих органів управління освітою та закладів освіти мають сприяти [12]: 
забезпеченню якості і доступності психологічних і соціальних послуг усім учасникам навчально-виховного процесу шляхом розвитку мережі психологічної служби, особливо це стосується закладів освіти сільського регіону та шкіл з малою наповнюваністю, шкіл-інтернатів, системи дошкільної та професійно-технічної освіти; створенню належних організаційних, психолого-педагогічних, матеріальних та інших умов для діяльності практичних психологів, соціальних педагогів; 
організації заходів із підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу: учнів, педагогічних працівників, батьків і своєї власної; 
кваліфікованій оцінці якості роботи працівників психологічної служби.
З метою професійного сприяння розвитку особистості дітей та учнівської молоді, забезпечення захисту їхнього психічного здоров’я, здійснення психологічної просвіти всіх учасників навчально-виховного процесу рішенням сесії Київської обласної ради V скликання від 17.07.2008 затверджений проект «Психологічний супровід навчально-виховного процесу» як складової програми розвитку системи освіти Київської області на 2009-2012 роки.
Нормативно-правові документи, що регулюють діяльність психологічної служби системи освіти України, розміщено на освітньому порталі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, систематизовано у збірниках Міністерства освіти і науки України. [11]
Основні завдання психологічної служби системи освіти України полягають у [9]:
Сприянні повноцінному розвитку особистості вихованців, учнів, студентів на кожному віковому етапі, створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;
забезпеченні індивідуального підходу до кожного учасника навчально-виховного процесу на основі його психолого-педагогічного вивчення;
профілактиці і корекції відхилень в інтелектуальному і психофізичному розвитку вихованців, учнів, студентів. 
Основними видами діяльності психологічної служби є [23]:
діагностика - психологічне обстеження вихованців, учнів, студентів, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку вихованців, учнів, студентів, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання;
корекція - здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та інтелектуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;
реабілітація - надання психолого-педагогічної допомоги вихованцям, учням, студентам, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності;
профілактика - своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі;
прогностика - розробка і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку вихованців, учнів, студентів і складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп та міжгрупових відносин.
Практичний психолог закладу освіти вирішує такі завдання:
відстежує особливості психічного розвитку дитини на різних етапах навчання. 
створює психологічні умови для повноцінного розвитку кожної дитини в межах її вікових та індивідуальних можливостей. 
надає допомогу дітям, які мають труднощі в психічному розвитку. 
Статтями 21 та 22 Закону України «Про освіту» визначено, що за своїм статусом практичні психологи і соціальні педагоги належать до педагогічних працівників. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 №78 «Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти» стаж роботи на посадах «практичний психолог», «соціальний педагог» зараховується до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років і допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. [7]
Практичні психологи та соціальні педагоги безпосередньо підпорядковуються керівникам дошкільних, усіх типів загальноосвітніх та інших навчальних закладів або директорам (завідуючим) центрів практичної психології і соціальної роботи, які затверджують їхні плани роботи та статистичні звіти згідно з листом Міністерства освіти і науки України від 27.08.2000 № 1\9-352 щодо планування діяльності, ведення документації і звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти України.
Тривалість робочого тижня практичного психолога, соціального педагога визначена пунктом 4.8 Положення про психологічну службу системи освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 03.05.1999 №127 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.1999 р. за № 922\4215), і складає 40 годин. Із них 20 годин відводиться для роботи безпосередньо у навчальному закладі (індивідуальна і групова психодіагностика, консультування учнів, учителів, батьків, корекційно-розвивальна робота тощо) і 20 годин - на підготовку до проведення соціально-психологічних заходів (занять, тренінгів, ділових ігор), обробку результатів досліджень, оформлення висновків тощо, які можуть виконуватися за межами навчального закладу. [18]
Для роботи практичному психологу, соціальному педагогу в загальноосвітньому навчальному закладі необхідно виділити окремий, спеціально обладнаний кабінет, розташований в зручному для відвідувачів місці. На вхідних дверях встановлюється табличка «Практичний психолог» або «Соціальний педагог», під нею – графік роботи, затверджений керівником навчального закладу. 
Порядок організації та проведення атестації працівників психологічної служби системи освіти визначено Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників України (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.08.1993 № 31) зі мінами та доповненнями (наказ Міністерства освіти і науки України від 15.12.1998 №419). Рекомендації щодо вивчення досвіду роботи працівників психологічної служби, які атестуються та оформлення й подання відповідних атестаційних документів вміщені у випуску 1 «Вісника психологічної служби Київщини». [6]
Документація практичного психолога, соціального педагога ділиться на п'ять категорій [11]: 
нормативно-правову (закони України, постанови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, накази, розпорядження, Положення Міністерства освіти і науки України, управлінь (відділів) освіти і науки місцевих державних адміністрацій щодо діяльності психологічної служби системи освіти України); 
навчально-методичну (підручники, навчально-методичні посібники, збірники методичних рекомендацій, навчальні програми (плани), фахові періодичні видання тощо);  
довідково-інформаційну (матеріали науково-практичних конференцій, семінарів, нарад, тематичні проспекти (буклети), доповіді, виступи на педрадах, навчально-тематичні плани роботи з учнями (дітьми), педагогічними працівниками, батьками тощо); 
обліково-статистичну (облік товарно-матеріальних цінностей психологічного кабінету, плани роботи практичного психолога (соціального педагога) на рік (місяць), форми статистичної звітності встановленого зразка тощо);
для службового використання (індивідуальні картки психолого-педагогічного діагностування, журнали індивідуальних консультацій, протоколи корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи, матеріали психолого-педагогічних консиліумів, тексти (ключі) тестових методик, опитувальники, анкети, бланки відповідей тощо).
Доступ до документів категорій 4 і 5 регулюється працівниками психологічної служби на підставі пунктів 4.3 - 4.6 Етичного кодексу психолога, прийнятого на І Установчому з'їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року та пунктів 4.4, 4.5 Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів (наказ Міністерства освіти і науки України від 19.10.2001 № 691). Практичний психолог не має права передавати методичні матеріали особам, які не уповноважені здійснювати психологічну діяльність; не має права розкривати зміст конкретної методики (за винятком доступних роз'яснень правоохоронним і судовим органам).
Річний план працівників психологічної служби закладу освіти роботи погоджується з методистом районного, міського методичного кабінету, який відповідає за діяльність психологічної служби, (завідуючим районним, міським центром практичної психології і соціальної роботи) до кінця серпня, затверджується керівником навчального закладу не пізніше 1 вересня. 
Методисти районних, міських методичних кабінетів, які відповідають за діяльність психологічної служби, завідуючі районними, міськими центрами практичної психології і соціальної роботи погоджують свої річні плани роботи з центром практичної психології і соціальної роботи Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів та затверджують у начальника (завідуючого) відділу (управління) освіти районної державної адміністрації (міської ради).
У плані роботи практичного психолога, соціального педагога повинні бути враховані [16]: 
участь у реалізації державних (регіональних, місцевих) програм, накази та рішення колегій Міністерства освіти і науки України, управління освіти і науки обласної державної адміністрації, Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів; пріоритетні напрями роботи навчального закладу, запити адміністрації; 
аналіз діяльності психологічної служби закладу освіти; специфіка роботи з дітьми (учнями) на кожному віковому етапі їхнього розвитку.
Аналітична частина річного плану роботи оформлюється за схемою: вказуються загальні відомості про навчальний заклад (повна назва, проблема, над вирішенням якої працював навчальний заклад, практичний психолог, соціальний педагог), кількість дітей у навчальному закладі, кількість класів та груп, особливості навчальних класів (груп) (наприклад, класи з поглибленим вивченням предметів, профільні класи) тощо; проводиться короткий аналіз найбільш актуальних проблем, над якими працівник психологічної служби працював протягом навчального року: описується результативність проведеної роботи; зазначаються труднощі, які виникали у роботі; визначаються основні завдання, які планується вирішити у новому навчальному році; вказується запит адміністрації на наступний навчальний рік, проблематика роботи навчального закладу.
Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 27.08.2000 №1/9–352 практичний психолог у закладі освіти здійснює професійну діяльність за такими напрямами: 
психодіагностична робота; 
консультаційна робота; 
корекційно-відновлювальна та розвивальна робота; 
психологічна просвіта; 
організаційно-методична робота; 
зв'язки з громадськістю.
Для здійснення ефективної психодіагностики практичний психолог повинен мати відповідну професійну підготовку, яка дозволяє йому користуватися діагностичними методиками, тестами. Необхідно враховувати доцільність здійснення діагностичних процедур, вивчити запит педагогічних працівників, батьків, адміністрації закладу освіти, оцінити мету та спрямованість психодіагностичних методик, коректно використовувати результати діагностики, надавати рекомендації щодо створення умов для подальшого розвитку дитини, організовувати ефективну корекційно-розвивальну роботу. 
Для проведення комплексної діагностики практичний психолог розробляє програму дослідження, де має зазначити актуальність дослідження, об'єкт, предмет, мету, завдання, вікову категорію респондентів, перелік діагностичних методик, що використовуються. 
При відборі діагностичних методик для психологічного дослідження доречно керуватися принципом взаємовідповідності. Якісні та кількісні показники мають доповнювати один одного. Важливо враховувати, що структура будь-якого психічного явища передбачає взаємозв'язок компонентів кожної із трьох основних сфер психіки: пізнавальної, емоційної та поведінкової. 
Психодіагностичні методики мають відповідати таким стандартним вимогам: відповідати меті і предмету дослідження; процедура проведення має бути стандартизованою; діагностична методика має бути репрезентативною, надійною, об'єктивною та валідною і адаптованою у певному етнічно-культурному просторі; інструкція до проведення методики не повинна допускати подвійного тлумачення її змісту. [16]
Необхідно надавати перевагу тим методикам, які достатньо повно описані та мають змістовні роз'яснення щодо їх використання. Відповідність діагностичних методик стандартним вимогам встановлює експертна комісія обласного центру практичної психології і соціальної роботи. Експертиза психологічного інструментарію здійснюється в установленому порядку відповідно до Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.04.2001 №330). 
Відповідність діагностичних методик стандартним вимогам зменшує ризик шкоди дитині, робить недоречним накопичення психологом діагностичного матеріалу. Використання одержаної інформації в роботі з педагогічними працівниками, батьками, дітьми та підлітками, сприяє оптимізації навчально-виховного процесу, підвищенню довіри педагогічної спільноти до діяльності психологічної служби та ефективності роботи практичного психолога закладу освіти.
Корекційно-відновлювальна та розвивальна робота практичного психолога спрямована на вирішення проблем навчання, поведінки або психічного самопочуття дитини. 

1.2. Основні напрями роботи психологічної служби в системі освіти. Поради практичного психолога
Зусилля працівників психологічної служби мають бути спрямовані на:
підвищення власної психологічної і професійної компетентності, безперервна освіта і самовдосконалення, опанування інноваційними методами і технологіями надання психологічних і соціальних послуг;
інформаційно-методичне забезпечення системи управління освітою (профілактика і усунення факторів негативного впливу освітнього середовища на розвиток особистості учнів, студентів);
психологічне проектування (система психологічних, педагогічних, соціальних дій щодо створення розвивального освітнього середовища);
психологічну експертизу педагогічних інновацій (оцінка відповідності освіти поставленим завданням та віковим і психологічним можливостям учнів);
забезпечення якості і доступності психологічних і соціальних послуг (система дій спрямованих на контроль якості послуг).
З метою ефективного виконання основних завдань психологічної служби системи освіти були б доцільними наступні напрямки роботи. [17]
Діагностика ціннісних та життєвих орієнтацій особистості дітей, їх характерологічних особливостей, окремих сфер психіки та властивостей нервової системи.
Завдання цього напрямку - здійснення виховання і навчання з урахуванням її індивідуальності, яка склалася на даний момент. 
Конкретним змістом діяльності має стати: організація методичної роботи з педагогами, проведення психодіагностики та використанні її результатів; створення банку діагностичних методик для вивчення рівня пізнавальних здібностей та інтересів, професійних орієнтацій, обдарованості, індивідуальної структури особистості, визначення індивідуального творчого та інтелектуального потенціалу; проведення психолого-педагогічних консиліумів, спрямованих на формування в педагогів чітких уявлень про потенційні можливості та здібності кожної дитини, їх пізнавальних інтересів та здібностей; залучення у розвивальні види діяльності, які б відповідали їх можливостям, інтересам і схильностям.
Проектування розвитку індивідуальності з урахуванням можливостей та індивідуальних особливостей, пошук найбільш адекватних виховних дій.
Основним завданням цього напрямку є побудова оптимальної педагогічної взаємодії на основі відповідного для даної дитини профілю навчання та виховання.
Сприяння реалізації особистісно-орієнтованого та індивідуального підходу до дитини навчально-виховному процесі.
Діяльність з оптимізації навчально-виховного процесу в цьому напрямку включає в себе: надання допомоги педагогам в усвідомленні цілей, задач та засобів своєї професійної діяльності; вивчення готовності педагогів до вирішення власних професійних задач з позицій особистісно-орієнтованого підходу; надання допомоги в формуванні індивідуального стилю діяльності педагогів, який відповідав би їх особистим здібностям та нахилам; проведення психолого-педагогічних консиліумів з приводу методів подальшої роботи з дітьми, які потребують індивідуальної уваги.
Аналіз та оцінка реалізації особистісно-орієнтованого підходу до дитини в навчально-виховному процесі.
Діяльність психолога цього напрямку спрямована на виявлення проблемних моментів у процесі особистісного розвитку учнів та конструювання системи заходів, що оптимізують цей процес для конкретних дітей та їх груп.
Діагностика та аналіз освітнього середовища навчального закладу.
Основна задача і зміст діяльності в цьому напрямку - визначення сфер інтересів у різних видах діяльності, визначення видів діяльності, які вже доступні для дітей, що мають потребу в самореалізації.
Проектування збагаченого освітнього середовища, яке сприяє життєвому та професійному самовизначенню особистості.
Змістом діяльності психолога має бути розробка та впровадження особистісних розвивальних програм, які сприяли б поступовому розумінню власних можливостей, перспектив та здібностей до цілепокладання.
Визначення рівня задоволення потреб у різних видах розвивальної діяльності. 
Діяльність психолога у цьому напрямку включає: статистичний аналіз залученості дітей в різні види розвиваючої діяльності; соціально-психологічні дослідження серед дітей на предмет їх задоволеності тими умовами, які надає їм заклад для особистісного самовираження, і використання результатів досліджень у спільній роботі з адміністрацією з метою удосконалення освітньої системи в навчальному закладі.
Діагностика ціннісних орієнтацій дітей, батьків, педагогів, адміністрації.
Психолог, маючи власну програму дослідження, організовує методичну роботу з адміністрацією, педагогічним колективом з проведення діагностики ціннісних орієнтацій та установок дітей і педагогів, організованості та психологічного клімату в групі та педагогічному колективі, особливостей спілкування. [17]
Розробка системи взаємодії в дитячому колективі, яка ґрунтується на гуманістичних принципах і забезпечує формування моральних цінностей та культури спілкування.
Змістом діяльності даного напрямку є організація психолого-педагогічних семінарів та тренінгів, спрямованих на формування в педагогів навичок та знань психологічних основ спілкування, консультування педагогів щодо вирішення їх професійних проблем, консультування та спільна робота з персоналом закладу та батьками з вирішення особистих проблем дітей, пов’язаних з їх взаємовідносинами в колективі та сім'ї.
Аналіз та оцінка ступеню сформованості системи гуманістичних особистісних цінностей дітей.
Зміст діяльності в цьому напрямку полягає у цілеспрямованій системній роботі з ліквідації соціально та морально небажаних установок і ціннісних орієнтацій індивідуальних та групових суб'єктів освіти, ліквідація або мінімізація впливу факторів, які сприяють формуванню асоціальних орієнтацій учнів.
Діагностика рівня психічного та фізичного здоров'я дітей.
Діяльність психолога в цьому напрямку має торкатися декількох аспектів: складання батьками карти індивідуально-психічного розвитку дитини; раннє виявлення та попередження розвитку пограничних станів; виявлення дітей «групи ризику»; виявлення та облік дітей, потребуючих соціально-психологічної підтримки; контроль за адаптацією дітей, виявлення порушень емоційного стану, поведінки та формування груп для корекції.


















1.3. Організація психологічної служби в ДНЗ
Проблема формування, збереження, зміцнення і відновлення здоров’я дітей була, є і завжди буде одною з головних у сучасній дошкільній освіті. Так, Конституція України (ст. 49), Закон України «Про дошкільну освіту» окреслюють обов’язки держави щодо піклування про збереження та зміцнення здоров’я дітей дошкільного віку, забезпечення їх психічного та фізичного розвитку. 
У Національній Доктрині розвитку освіти в Україні, Базовому компоненті дошкільної освіти йдеться про необхідність виховання в дитини ціннісного ставлення до життя, власного здоров’я та здоров’я інших людей як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» спрямована на всебічний розвиток та формування життєвої компетентності дитини, оптимальне використання максимальних можливостей віку, формування різних форм активності дитини, включаючи фізичну. [11]
Посилення уваги до проблеми зумовлене невтішними показниками здоров’я малят. Через економічні обмеження та матеріальну скруту, екологічні кризи більшість дітей в Україні живе у несприятливих соціально-побутових та психологічних умовах, що згубно позначається на їх здоров’ї. До причин, які зумовлюють відхилення у стані здоров’я дітей, відносяться: несприятливі соціально-економічні, побутові умови; недостатньо збалансоване харчування; формальний підхід до загартування; гіподинамія, неправильне регулювання динаміки фізичної, психічної та емоційної працездатності вихованців (упродовж заняття, дня, тижня, року); порушення режимів організації життя дітей – санітарно-гігієнічного, повітряного, світлового. Учені і практики все більше наголошують, що на здоров’я індивідуума негативно впливають не лише чинники зовнішнього середовища, а й спосіб його життя.
Тож, перед дошкільними освітніми закладами все глобальніше постає завдання розроблення здоров’я збережувальних та здоров’я формуючих технологій, які б сприяли не лише максимальному розвитку фізичного тіла дошкільнят, а й їх психіки, формуванню духовності, навичок комунікативності. Тобто, формували здоров’я як багатоскладову категорію, в яку входить фізична, психічна, духовна і соціальна складові. [8]
Визначимося із змістом даних понять. Здоров’я, за визначенням ВООЗ – це стан повного фізичного, психічного (духовного) та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад. Тому здоров’я розглядається як мета життя. Національною програмою «Діти України» визначено чотири аспекти здоров’я: 
фізичне здоров’я – як стан росту і розвитку органів і систем організму, основу якого складають морфологічні та функціональні резерви, що забезпечують адаптаційні реакції. Процес розвитку фізичного здоров’я передбачає удосконалення саморегуляції в організмі, гармонійну взаємодію фізіологічних процесів, максимальну адаптацію до навколишнього середовища;
психічне здоров’я - стан психічної сфери, основу якої складають статус загального психологічного комфорту та адекватна поведінка особистості. Психічне здоров’я включає високий рівень свідомості, розвитку мислення, великі внутрішні та моральні сили, що спонукають особистість до творчої діяльності;
духовне здоров’я – комплекс потреб, мотиваційної та інформативної сфери життєдіяльності, основу якого визначає система цінностей, настанов і мотивів поведінки індивіда в суспільстві;
соціальне здоров’я – це оптимальні, адекватні умови соціального середовища, що перешкоджають виникненню соціально обумовлених захворювань, соціальної дезадаптації та визначають стан соціального імунітету, гармонійний розвиток особистості в соціальній структурі суспільства. Виявляється в моральному самовладанні, адекватній оцінці свого «я», самовдосконаленні особистості в оптимальних соціальних умовах мікро- та макросередовища (родини, навчального закладу, соціальної групи тощо).
Здоров’я збереження розглядається як система заходів, що включає взаємозв’язок і взаємодію всіх факторів освітнього середовища, спрямованих на збереження й активне формування здоров’я, а також навчання здоровому способу життя дитини на всіх етапах її розвитку.
Найбільш сучасною і ефективною формою здійснення вищеозначеного є супровід, оскільки, не зменшуючи ролі активності особистості, супровід дасть можливість створювати умови для самопізнання й саморозвитку дитини; що не виключає, в разі необхідності, надання допомоги й підтримки дошкільникам та їх батькам. Саме супровід покликаний попередити можливі відхилення та ускладнення, орієнтувати на профілактичну діяльність, яка дає можливість спочатку виключити прояви дефектів. Тут існує принцип переходу від допомоги й підтримки до задіяння механізмів саморегуляції й саморозвитку всіх ланок, що беруть участь в даному процесі. [25]
В контексті здоров’я зберігаючої діяльності ДНЗ актуальним є здійснення медико-психолого-педагогічного супроводу розвитку вихованців за трьома взаємопов’язаними напрямками: медичним, психологічним та педагогічним. Дана робота охоплює питання адаптації дітей в соціумі, охорони й укріплення психофізичного здоров’я, забезпечення особистісного та інтелектуального розвитку вихованців, а також здійснення необхідної профілактики і корекції відхилень розвитку, взаємодії із сім’єю для забезпечення повноцінного розвитку дитини.
Виходячи з цього, в систему фізичного виховання дітей в дошкільному закладі, крім традиційних розділів «Фізкультурні заняття», «Фізкультура в повсякденні», «Фізкультурні свята та розваги», додається «Здоров’я зберігаюча діяльність».
Для найбільш ефективної реалізації медико-психолого-педагогічного супроводу розвитку вихованців в ДНЗ створюється медико-психолого-педагогічна служба. ЇЇ основне призначення - забезпечення психофізичного здоров'я й емоційного комфорту дітей; психологічний супровід дітей в період адаптації і створення сприятливих умов для розвитку особистості дитини. В складі служби, крім керівника, є медичний блок (лікар-педіатр та медичні сестри з масажу, ЛФК, фітотерапії), психологічний (психолог ДНЗ) та педагогічний блок (соціальний педагог, логопед, найбільш досвідчені в даному питання педагоги ДНЗ). [14]
Напрямками роботи МППС є:
Організація психологічного супроводу дітей в період адаптації.
Збереження психофізичного здоров'я дітей в ДНЗ.
Вивчення рівня і особливостей фізичного, емоційно-вольового та особистісного розвитку дитини, її пізнавальної сфери (мовлення, пам'яті, уваги); виявлення порушень.
Розробка рекомендацій вихователям, педагогам і батькам для забезпечення диференційованого підходу до дітей.
Розробка і реалізація індивідуальних та групових профілактичних, корекційних програм (щодо різних аспектів здоров’я вихованців).
Організація здоров’я зберігаючих заходів в ДНЗ (оздоровча гімнастика, загартування, психогімнастика, масаж, вітаміно-, фіто- й киснетерапія, релаксація, музико- та арт-терапія тощо).
Моніторинг розвитку.
Робота з обдарованими дітьми.
Соціальна діагностика сім'ї. Виявлення сімей групи ризику і робота з ними.
Консультаційна робота з батьками і педагогами.
Організована таким чином здоров’я зберігаюча діяльність дошкільного навчального закладу забезпечує єдність дій педагогічної, психологічної та медичної служб зі збереження і розвитку всіх аспектів здоров’я кожного вихованця з урахуванням особистісно-орієнтованого підходу, з застосуванням відповідних цій парадигмі сучасних інноваційних технологій та принципів індивідуалізації, диференціації, вибірковості тощо. [14]



РОЗДІЛ ІІ. ВИВЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ (РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ) ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГА В ДНЗ 
2.1. Організація, методики й хід дослідження
Становлення особистості починається в час преддошкільного дитинства. На цьому стані зміни в будь-якій ланці психологічної структури чи механізму розвитку можуть суттєво вплинути на майбутнє малюка. Адже саме в цей період у дитини формується ставлення до себе, до людей, до світу.
Адаптація або пристосування організму до нових умов включає широкий спектр індивідуальних реакцій, які залежать від психофізіологічних та індивідуальних особливостей дитини, сімейних стосунків та низки сімейних обставин.
Дослідження свідчать, дитячий садок для малюка – це новий, ще невідомий простір, нове оточення, нові стосунки: потрапивши сюди, дитина змушена до всього пристосовуватися.
Для того, щоб сформувалися механізми саморегуляції, які дозволять малюку пристосуватись до нових умов, дитині потрібно відчувати себе захищеною.
Викладені вище проблеми і стали причиною актуальності запланованого соціально-психологічного дослідження «психолого-педагогічного супроводу дітей раннього віку в період адаптації до ДНЗ».
Предметом дослідження є ефективність психолого-педагогічного супроводу всіх учасників навчально-виховного процесу, дітей преддошкільного віку, а саме адміністрація, вихователі, помічники вихователів, батьки в період адаптації до ДНЗ.
Об’єктом дослідження є вихователі, а також діти молодших груп дошкільного закладу.
Дослідження сформоване в контексті трьох етапів:
Підготовчий
Основний
Завершальний
На підготовчому етапі була складена пам’ятка і підібрані методики, а також, визначені вихователі і підібрані батьки новоприбулих дітей.
Основний етап – спостереження, збирання інформації відповідно до методик.
Завершальний етап – обробка та аналіз інформації, написання довідки.
Методики дослідження: спостереження, емоційний портрет новоприбулої дитини, «сходини адаптації» (досягнення дитини в період адаптації), «сходинки консультаційної роботи». Наявність інформаційних стендів, пам’яток для батьків новоприбулих дітей і т.д.
Дослідження показали, що у всіх дошкільних закладах використовуються технології супроводу новоприбулих дітей, враховуються фактори ризику, етапи адаптації, ступені адаптації, сходинки адаптації, «етапи», вивчаються причини адаптації, чинники успішної адаптації, враховуються показники адаптованості, емоційний портрет новоприбулої дитини і т.д.
Показники адаптованості дитини до ДНЗ:
група кількість новоприбулих дітей ступінь адаптації наявність негативних емоцій педагогічні методи впливу вихователя
1 24 середній період нестійкого стану емоційне тепло, підтримка, відволікання, «куточок емоційної розради»
1а 25 20-середній


1-легкий


4-важкий
 період нестійкого стану


період відносного пристосування
бурхлива реакція, підвищена збудливість, агресивність, сильна тривога та переживання матері, які передаються дитині бесіди, ігрові прийоми, домашня іграшка в групі
відволікання, ігрові прийоми
«куточок розради», емоційна підтримка, надати можливість усамітнення
мама знаходиться в групі, спільні ігрові прийоми, бесіди, відволікання, принесення домашніх іграшок в групу
1б 46 18-легкий



17-середній

10-короткотривале перебування

1- важкий поведінка нормалізувалась за 10 днів

період нестійкого стану

сильна прив’язаність до матері, протест проти зміни середовища, страх перед новим середовищем, «бути покинутим» «куточок розради», емоційна підтримка, надати можливість усамітнення

бесіди, ігрові прийоми, домашня іграшка в групі

мама знаходиться в групі, спільні ігрові прийоми, бесіди, відволікання, принесення домашніх іграшок в групу
1в 21 16-середній


2-легка




3-тяжка
 період нестійкого стану


шкідлива звичка (смоктання пальця), обмеженість емоційних проявів
протест проти зміни середовища, страх перед новим середовищем «бути покинутим» бесіди, ігрові прийоми, домашня іграшка в групі
відволікання, ігрові прийоми
відволікання, ігрові прийоми



куточок розради, короткочасне перебування
1г 28 18-середній

4-легкий






6-тяжка період нестійкого стану

період відносного пристосування до нових умов, діти починають засвоювати нову інформацію
бурхливі реакції та сильне напруження дитячого організму, підвищена збудливість, тривожність, заглиблення в себе. ігрові техніки, казкотерапія, вправа «Шукаю друга» і т.д.
тренінгові вправи, сюрпризні моменти, розвиваючі ігри




мама знаходиться в групі, спільні ігрові прийоми, бесіди, відволікання, принесення домашніх іграшок в групу

Спостереження за поведінкою новоприбулих дітей показало, що на першому етапі майже у всіх дітей спостерігаються ознаки нестабільності в емоційній сфері, психологічний дискомфорт. Немає жодного малюка, який не страждав би через розлуку з рідними. 
Діти відмовляються від спілкування, іграшок, хворобливо реагують на розставання з батьками – плачуть, розлучаючись і зустрічаючись із ними.
У групі поводяться неспокійно, часто вередують, постійно запитують про маму, просяться додому, можуть відмовлятися від їжі. 
В деяких випадках дитину взагалі нічим не можна заспокоїти.
Заняття і групові ігри, організовані вихователем дітей не цікавлять, вони не зауважують яскравих іграшок, які знаходяться у групі, віддаючи перевагу своїй улюбленій іграшці, принесеної із дому.
Більшість дітей на першому етапі байдуже ставляться до однолітків і вихователя, а іноді стороняться їх.
На другому етапі (10 – 12 день перебування) діти виділяють для себе вихователя, вони починають реагувати на ласку і пропозицію погратися, звертаються до нього за допомогою і підтримкою. Малюки хочуть, щоб вихователь їх утішив, коли вони сумують за домівкою і за мамою. Діти прагнуть постійного фізичного контакту, вони постійно ходять за вихователем, який підбадьорює дитину.
На третьому етапі діти починають користуватися іграшками, що є у групі, досліджувати незнайомі предмети і навколишнє оточення.
На останньому етапі (20 день) малюки починають цікавитися іншими дітьми, потребують спілкування з ними.
Слід відмітити, що зазначені періоди адаптації спостерігались в усіх дошкільних закладах, але тривалість етапів у кожного – інша.  
Слід відмітити, що у всіх перевірених групах дошкільного закладу батьки і працівники об’єднують свої зусилля і забезпечують малюку захист, емоційний комфорт.
Завідуюча дошкільною установою здійснює прийом дітей і створює банк даних сімей, чітко планує процес комплектування, здійснює контроль по супроводу новоприбулих дітей, новоприбулих приймає той вихователь, який працюватиме з ними й надалі у приміщені своєї ж групи. 
Приємно відмітити, що саме завідуюча ДНЗ на початку знайомства з батьками та дитиною виконує функції психолога, оскільки сім’ї майбутніх вихованців звертаються саме до них.  
Методисти, спільно з практичними психологами, організовують і проводять для батьків і педагогів освітні заходи з метою підвищення, розширення психолого-педагогічної культури та грамотності з питань адаптації дітей до умов дошкільного закладу.
Слід відмітити роботу практичного психолога. Він не тільки вивчає особливості адаптації конкретної дитини до ясел – садка, а й добирає найбільш доцільні засоби полегшення адаптації малюка, координуючи взаємодію вихователів і батьків у цьому напрямі: знайоме дитину з дитячим колективом; забезпечує гнучкість режиму для конкретної новенької дитини у групі; орієнтує на її поведінку і самопочуття, встановлює довірливі стосунки з малюками та їхніми сім’ями. 
Психолог  
підготував більше 10 методичних буклетів для батьків («Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка», «Чи можна полегшити малюку період звикання до нової обстановки?» , «Як позбутись негативного емоційного стану мами в адаптаційний період малюка»). 
Провів консультації для педагогічного персоналу «Специфіка виховної роботи з дітьми з різними рівнями адаптаційного періоду. В ДНЗ відкрита «Школа для молодих сімей», де розглядаються типові прийоми впливу на дитину, особливості і недоліки сімейного виховання, діагностуються потреби батьків у психолого-педагогічній підготовці.
розробив тематичні консультації для батьків новоприбулих дітей; батьків запрошують до участі в тематичних консультаціях, за допомогою спеціальних запрошень, в них беруть участь практичний психолог, медсестра, лікар – педіатр, вихователі.
Незважаючи на позитивні прояви, під час адаптаційного періоду виявлено деякі помилкові дії з боку персоналу ДНЗ:
рухова активність досить рідко зберігається в межах норми. Дитина сильно загальмована або некеровано гіперактивна. Але деякі вихователі плутають активність викликану процесом адаптації з активністю, властивою темпераменту дитини.
в період адаптації під тиском стресу малюк зазвичай змінюється настільки, що може « розгубити» майже всі навички самообслуговування, які вже давно засвоїв якими успішно користувався вдома. Іноді це викликає невдоволення вихователів, які вважають, що дитина зовсім непідготовлена до перебування в садку.
під час адаптації спочатку сон відсутній зовсім. Малюка не встигнеш укласти, як він уже сидить, ридаючи на ліжку. Отже, не можна на фоні стресу насильно укладати дитину, насильно кормити, поки негативні зрушення адаптаційного процесу не підуть на спад і не нормалізуються всі інші показники емоційного портрету дитини.
потребує покращення робота в напрямку використання корекційно-розвивальних програм для дітей з важкою формою адаптації.
покращення роботи з персоналом в освітньо-профілактичному напрямку: проведення експрес – анкетування педагогів, з метою вивчення питання становлення новоствореного дитячого колективу та його впливу на формування дитини: дані про дитину, як адаптується дитина в колективі, як колектив впливає на особистість дитини, як дитячий колектив сприймає дитину і готовність дитини до співпраці з іншими.
Робота, що здійснюється в дошкільному закладі в напрямку «Психолого-педагогічного супроводу дітей раннього віку в період адаптації» відповідає вимогам нормативних документів і проводиться на належному рівні.



















2.2. Пропозиції
Завідуючій ДНЗ 
продовжувати об’єднувати зусилля батьків і педагогів дитячого садка, створювати атмосферу спільності інтересів, взаємної підтримки і взаєморозуміння для досягнення кращих результатів у процесі роботи з адаптації малюка до умов ДНЗ.
не допускати часті зміни вихователів та помічників вихователя, створюючи такі умови, щоб персонал групи орієнтувався на поведінку кожного малюка й на задоволення його фізіологічних і психологічних потреб. На протязі року. 
Методисту, вихователям спрямувати роботу на підвищення фахового рівня педагогічних працівників, допомогти зрозуміти сутність процесу адаптації дитини до умов суспільного виховання. 
Практичному психологу 
пам’ятати, що основним змістом його роботи в період адаптації малюка є здійснення психологічного супроводу дитини та її родини.
впровадити в роботу дошкільного закладу картки індивідуального супроводу новоприбулої дитини слідкуючої форми:
Дитина:
Дата народження, вік:
Дата вступу в ДНЗ:
дата дні відвідування вид роботи учасники процесу емоційний стан дитини, поведінка
   

В кінці адаптаційного періоду зробити висновки, в яких буде сказано про прийоми і методи роботи з батьками, персоналом, дітьми для нормалізації емоційного стану дитини.
організувати роботу дискусійних клубів «Скарбнички батьківських сподівань» з метою залучення батьків для формування бажаної поведінки дітей в сімї, формування соціального інтелекту, навичок комунікацій, усвідомлення своєї соціальної ролі, попередження емоційних вад.  
використовувати «скарбничку батьківських сподівань» для збирання найпоширеніших запитань батьків новоприбулих дітей, для виявлення потреби в спеціальних психологічних знаннях стосовно розвитку і виховання дитини, і використання їх під час батьківських зборів, індивідуальних консультацій, експрес – бесід.























ВИСНОВОК
При написанні роботи була проблема спроба зробити огляд теоретичних основ, проблем актуальності психологічної служби в системі освіти та вивчення ефективності (результативності) діяльності психолога в ДНЗ.  
Психологічна служба в системі освіти - це сукупність закладів, установ, підрозділів і посад, що складають єдину систему, основу якої становлять фахівці у сфері практичної психології і соціальної педагогіки: практичні психологи, соціальні педагоги, методисти, директори (завідувачі) навчально-методичних кабінетів психологічної служби.
Основною метою діяльності психологічної служби є психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров'я і соціального благополуччя усіх його учасників: вихованців, учнів, студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників.
Психологічна служба забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку вихованців, учнів і студентів, мотивів їх поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань навчальних закладів. 
Відповідно до положень Концепції діяльність працівників психологічної служби закладів освіти мають бути спрямовані на: підвищення власної психологічної і професійної компетентності, безперервну освіту і самовдосконалення, опанування інноваційними методами і технологіями надання психологічних і соціальних послуг; інформаційно-методичне забезпечення системи управління освітою (профілактика і усунення факторів негативного впливу освітнього середовища на розвиток особистості); психологічне проектування (система психологічних, педагогічних, соціальних дій щодо створення розвивального освітнього середовища); психологічну експертизу педагогічних інновацій (оцінка відповідності освіти поставленим завданням, віковим і психологічним можливостям); забезпечення якості і доступності психологічних і соціальних послуг (система дій, спрямований на контроль якості послуг).
Основними видами діяльності психологічної служби є:
діагностика - психологічне обстеження вихованців, учнів, студентів, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку вихованців, учнів, студентів, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання;
корекція - здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та інтелектуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;
реабілітація - надання психолого-педагогічної допомоги вихованцям, учням, студентам, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності;
профілактика - своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі;
прогностика - розробка і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку вихованців, учнів, студентів і складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп та міжгрупових відносин.
Практичний психолог закладу освіти вирішує такі завдання: відстежує особливості психічного розвитку дитини на різних етапах навчання, створює психологічні умови для повноцінного розвитку кожної дитини в межах її вікових та індивідуальних можливостей, надає допомогу дітям, які мають труднощі в психічному розвитку. 
Для проведення комплексної діагностики практичний психолог розробляє програму дослідження, де має зазначити актуальність дослідження, об'єкт, предмет, мету, завдання, вікову категорію респондентів, перелік діагностичних методик, що використовуються. 
В контексті здоров’я зберігаючої діяльності ДНЗ актуальним є здійснення медико-психолого-педагогічного супроводу розвитку вихованців за трьома взаємопов’язаними напрямками: медичним, психологічним та педагогічним. Дана робота охоплює питання адаптації дітей в соціумі, охорони й укріплення психофізичного здоров’я, забезпечення особистісного та інтелектуального розвитку вихованців, а також здійснення необхідної профілактики і корекції відхилень розвитку, взаємодії із сім’єю для забезпечення повноцінного розвитку дитини.
Для найбільш ефективної реалізації медико-психолого-педагогічного супроводу розвитку вихованців в ДНЗ створюється медико-психолого-педагогічна служба. ЇЇ основне призначення - забезпечення психофізичного здоров'я й емоційного комфорту дітей; психологічний супровід дітей в період адаптації і створення сприятливих умов для розвитку особистості дитини.
Напрямками роботи МППС є:
Організація психологічного супроводу дітей в період адаптації.
Збереження психофізичного здоров'я дітей в ДНЗ.
Вивчення рівня і особливостей фізичного, емоційно-вольового та особистісного розвитку дитини, її пізнавальної сфери (мовлення, пам'яті, уваги); виявлення порушень.
Розробка рекомендацій вихователям, педагогам і батькам для забезпечення диференційованого підходу до дітей.
Розробка і реалізація індивідуальних та групових профілактичних, корекційних програм (щодо різних аспектів здоров’я вихованців).
Організація здоров’я зберігаючих заходів в ДНЗ (оздоровча гімнастика, загартування, психогімнастика, масаж, вітаміно-, фіто- й киснетерапія, релаксація, музико- та арт-терапія тощо).
Моніторинг розвитку.
Робота з обдарованими дітьми.
Соціальна діагностика сім'ї. Виявлення сімей групи ризику і робота з ними.
Консультаційна робота з батьками і педагогами.
Робота, що здійснюється в дошкільному закладі в напрямку «Психолого-педагогічного супроводу дітей» повинна відповідати вимогам нормативних документів і проводитися на належному рівні.






















СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Андреева Г.М. Социальная идентичность: временные и средовые компоненты // Психология личности: Хрестоматия. - СПБ., 2000.
Артюшкіна Л.М. Соціальний педагог школи: теорія і практика роботи / Артюшкіна Л.М. – Суми: Сум ДПУ ім. А.С.Макаренка, 2004. – 124 с.
Басов Н.Ф. Социальный педагог: введение в профессию: учебное пособие / Н.Ф. Басов, В.М. Басова, А.Н. Кравченко. – М.: Академия, 2006. – 256 с.
Бернс Р.В. Развитие Я-концепции и воспитание. - Москва, 1986.
Битянова М.Р. Организация психологической работы в школе. – М.: Генезис, 2000. – 298 с. 
Вісник психологічної служби Київщини. – Біла Церква: КОІПОПК, 2009. – 116 с.
Гільбух Ю.З. Учитель і психологічна служба школи / Пер. з рос. – К.: Інт – т психології АПН України, 1994. – 140 с.
Денисенко Н. Освітній процес має бути здоров’я збережувальним // Дошкільне виховання. – 2007. - № 7. – С. 8-10.
Документація психолога / Упорядник Т. Гончаренко. – К.: Редакції загально педагогічних газет, 2003. – 120 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).
Долинська Л., Скрипченко О. Загальна психологія. - К., 1997.
Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи освіти України / Упоряд. Панок В.Г., Цушко І.І., Обухівська А.Г. – К.: Шкільний світ. - 2008. - 256 с.
Концепція розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року. Проект.
Максименко С.Д. Теория и практика психолого-педагогического исследования. – К.: НИИП, 1990. – 240 с.
Медико-психолого-педагогическая служба в ДОУ: Организация работы / Под ред. Е.А. Каралишвили. – М.: ТЦ Сера, 2007. – 128 с.
Никитина Л.Е. Социальный педагог в школе / Никитина Л.Е. – М.: Академический проект, 2003. – 112 с.
Овчарова Р. В. Справочная книга практического психолога / Овчарова Р.В. – М.: Сфера, 2001. – 480 с.
Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога.-2-е изд., дораб. – М.: Просвещение, Учебная литература, 1996. – 352 с.
Положення про психологічну службу системи освіти України, 2009.
Практическая психология образования / Под ред. И.В. Дубровиной. - М.: Сфера, 1998.
Про забезпечення розвитку психологічної служби в системі освіти України. Наказ МНО України №592/33 від 15.08.2001.// Практична психологія та соціальна робота, № 7 (34), 2001.
Реализация оздоровительной функции образования: проблемы теории и практики: Учебно-методическое пособие / Под ред. О.И. Васильковой, В.С. Поуль, Г.Е. Челах. – Донецк: Каштан, 2008. – 168 с.
Рєпнова Т. Організація експертизи психодіагностичного інструментарію //Психолог. - № 7 (247). – 2007. – С. 6-11.
Сорочинська В.Є. Організація роботи практического психолога: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Сорочинська В.Є. – К.: Кондор, 2005. – 208 с.
Стратегія розвитку психологічної служби системи освіти України. Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 17 вересня 2004 р. № 734.
Тридуб Л.І. Методичні рекомендації щодо організації та проведення працівниками психологічної служби корекційно-розвивальної роботи // Інформаційно-методичний збірник. Спеціалізоване педагогічне видання Головного управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації та Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. – Біла Церква, 2009. - № 2 (100). - С. 45-54.



Другие работы по теме:

Переплет дипломов