Переплет дипломов
  • Поняття уваги та її особливості в період дошкільного віку. Пам'ять та основні етапи розвитку в дошкільному віці
ЗМІСТ:
Поняття уваги та її особливості в період дошкільного віку…………….2
Поняття послідовної уваги та профілактика неуважності в дошкільному віці………………………………………………………………………………….4
Пам'ять та основні етапи розвитку в дошкільному віці…………………6
Список використаної літератури………………………………………..10






















Поняття уваги та її особливості в період дошкільного віку
Увага - це найважливіша якість, що характеризує процес відбору потрібної інформації й відкидання зайвої. Справа в тому, що в людський мозок щомиті надходять тисячі сигналів із зовнішнього світу. Якби не існувало уваги (своєрідного фільтра), то наш мозок не зміг би уникнути перевантаження. 
Розрізняють три види уваги: мимовільна, довільна, післядовільна.
Мимовільна увага виникає без будь-яких зусиль зі сторони людини, тобто вона не має за мету бути уважною. Мимовільна увага виникає як відповідна реакція на сильний подразник, незвичність, новизну (спалах світла, звук сирени, яскравий колір, різкий звук тощо). В таких випадках людина безсила протистояти подразнику. Іншими словами, не ми оволодіваємо мимовільною увагою, а вона нами. [1]
Довільна увага залежить від вольових зусиль людини. Вона направлена на об’єкт під впливом поставлених цілей, намірів і приймає форму стійкого вольового контролю над діяльністю, яка виконується.
Післядовільна увага також має ціле направлений характер, але не вимагає ніяких вольових зусиль. Вона виникає після того, як була викликана довільна увага. Після певних вольових зусиль, через деякий час людина «входить в роботу» і починає легко, без зайвої напруги концентруватися на ній. Післядовільна увага з’являється тоді, коли важливим для людини стає не тільки результат роботи (як при довільній), а й сам її процес. Цей вид уваги є найпродуктивнішим. Довільну увагу можна охарактеризувати словами «треба працювати», а післядовільну – «хочу працювати», людина отримує задоволення від роботи. Хороша увага – це вміле поєднання довільної та мимовільної, вміння при необхідності активно «вмикати» довільну увагу, вміти залишатися в ній необхідний для роботи час. 
Увага має певні властивості: обсяг, стійкість, концентрація, вибірковість, розподіл, переключеність й довільність. 
Характерною рисою уваги дитини раннього дошкільного віку є те, що вона викликається зовні привабливими предметами, подіями, людьми й залишається зосередженою доти, поки в дитини зберігається безпосередній інтерес до сприйманих об'єктів. Увага в цьому віці, як правило, рідко виникає під впливом внутрішньо поставленого завдання або міркувань, тобто фактично не є довільною. Можна припустити, що з початком формування довільної уваги зв'язані внутрішньо регульоване сприйняття й активне володіння мовою. Звичайно в онтогенезі становлення довільної уваги в її елементарних формах передує появі феномена езопової мови.
На перших етапах переходу від зовні обумовленої до внутрішньо детермінованої уваги, тобто переходу від мимовільної до довільної уваги, важливе значення мають засоби, що управляють увагою дитини. 
Дошкільник раннього віку в стані довільно управляти своєю увагою, якщо в поле його зору виявляються сигнали, що вказують йому на те, що необхідно втримувати в поле уваги. У розвитку довільної уваги дитині допомагають міркування вголос. Якщо дошкільника 4-5-літнього віку просити постійно говорити або називати вголос те, що він повинен тримати в своій увазі, то дитина буде цілком у стані довільно впродовж досить тривалого часу втримувати свою увагу на тих або інших об'єктах або їхніх деталях.
Від молодшого до старшого дошкільного віку увага дітей прогресує одночасно по багатьом різним характеристикам. Молодші дошкільники звичайно розглядають привабливі для них картинки не більше 6-8 с, у той час як старші дошкільники здатні зосереджувати увагу на тому самому зображенні у два-два з половиною разі довше, від 12 до 20 с. Те ж саме стосується часу занять однією й тією же діяльністю в дітей різного віку. [6]
У дошкільному дитинстві вже спостерігаються значні індивідуальні розходження в ступені стійкості уваги в різних дітей, що, ймовірно, залежить від типу їхньої нервової діяльності, від фізичного стану й умов життя. Нервові й хворобливі діти частіше відволікаються, чим спокійні й здорові, причому різниця в стійкості їхньої уваги може досягати півтора-двох разів.

Поняття послідовної уваги та профілактика неуважності в дошкільному віці
Між мимовільною й довільною увагою існують взаємозв'язки і взаємопідходи. Не тільки довільна увага виникає з мимовільної, а й довільна стає мимовільною. Останнє виникає у зв'язку із змінами в мотивації діяльності. Так дитина приймає завдання, керуючись усвідомленням необхідності його виконати і бореться за роботу, хоч сам зміст роботи спочатку не приваблює його. Проте в процесі виконання завдання вона здобуває результати, які її зацікавлюють. 
Виникає безпосередній інтерес до змісту завдання, під впливом якого змінюється увага. Таку увагу називають вторинною мимовільною, або послідовною увагою. 
Послідовна увага відрізняється від первинної мимовільної тим, що вона є свідомо контрольованою. Контроль цей виявляється в загальному прямуванні даної діяльності і в перетворенні тих відхилень уваги, що виникають в ході виконання даної діяльності. [2]
Увага характеризується певними властивостями: обсягом, стійкістю, концентрацією, вибірковістю, розподілом, переключеністю й довільністю. Порушення кожної з перерахованих властивостей приводить до відхилень у поводженні й діяльності дитини.
Маленький обсяг уваги - це неможливість сконцентруватися одночасно на декількох предметах, утримувати їх у розумі.
Недостатня концентрація й стійкість уваги - дитині важко довго зберігати увагу, не відволікаючись і не послабляючи її.
Недостатня вибірковість уваги - дитина не може сконцентруватися саме на тій частині матеріалу, яка необхідна для рішення поставленого завдання.
Погано розвинена переключеність уваги - дитині важко перемикатися з виконання одного виду діяльності на іншій. 
Погано розвинена здатність розподілу уваги - невміння ефективно (без помилок) виконувати одночасно кілька справ.
Недостатня довільність уваги - дитина утрудняється зосереджувати увагу на вимогу.
Подібні недоліки не можуть бути усунуті включенням фрагментарно «вправами на увагу» у процесі занять із дитиною й вимагають, як показують дослідження, для їхнього подолання спеціально організованої роботи. 
Така робота повинна вестися по двох напрямках:
Використання спеціальних вправ, що тренують основні властивості уваги: обсяг, розподіл, концентрацію, стійкість і перемикання.
Використання вправ, на основі яких формується уважність як властивість особистості. Звичайно причина глобальної неуважності полягає в орієнтації дітей на загальний зміст тексту, фрази, слова, арифметичного завдання або вираження - діти схоплюють цей зміст і, задовольняючись їм, «зневажають частковостями». У зв'язку із цим головне завдання таких занять: подолання цього глобального сприйняття, спроба навчити сприймати зміст із урахуванням елементів на тлі змісту цілого. [4]













Пам'ять та основні етапи розвитку в дошкільному віці
Пам'ять - одна із психічних функцій і видів розумової діяльності, призначена зберігати, накопичувати й відтворювати інформацію. Здатності довгостроково зберігати інформацію про події зовнішнього світу й реакції організму й багаторазово використати її в сфері свідомості для організації наступної діяльності.
Існують різні типології пам'яті:
по сенсорній модальності - зорова (візуальна) пам'ять, моторна пам'ять, звукова пам'ять, смакова пам'ять, болюча пам'ять;
по змісту - образна пам'ять, моторна пам'ять, емоційна пам'ять;
по організації запам'ятовування - епізодична пам'ять, семантична пам'ять, процедурна пам'ять;
по тимчасових характеристиках - довгострокова пам'ять, короткочасна пам'ять, ультра короткочасна пам'ять;
по наявності мети - довільна й мимовільна;
по наявності засобів - опосередкована й неопосередкована;
за рівнем розвитку - моторна, емоційна, образна, словесно-логічна.
Розвиток пам'яті в дошкільному віці характеризується поступовим переходом від мимовільного й безпосереднього до довільного й опосередкованого запам'ятовування й пригадування. [5]
З.М. Істоміна проаналізувала, як йде процес становлення довільного й опосередкованого запам'ятовування в дошкільників, і прийшла до наступних висновків. 
У молодшому й середньому дошкільному віці в дітей трьох-чотирьох років запам'ятовування й відтворення в природних умовах розвитку пам'яті, тобто без спеціального навчання мнемічним операціям, є мимовільними. 
У старшому дошкільному віці за тих самих умов відбувається поступовий перехід від мимовільного до довільного запам'ятовування й відтворення матеріалу. При цьому у відповідних процесах виділяються й починають відносно самостійно розвиватися спеціальні перцептивні дії, що опосередковують мнемічні процеси й спрямовані на те, щоб краще запам'ятати, повніше й точніше відтворити утриманий у пам'яті матеріал.
Продуктивність запам'ятовування в грі в дітей набагато вище, ніж поза нею. Однак у самих маленьких, трирічних дітей і в грі продуктивність запам'ятовування порівняно низька. Перші спеціальні перцептивні дії, спрямовані на те, щоб щось свідомо запам'ятати або пригадати, чітко виділяються в діяльності дитини 5-6 років, причому найчастіше ними для запам'ятовування використається просте повторення. 
До кінця дошкільного віку, тобто до 6-7 років, процес довільного запам'ятовування можна вважати сформованим. Його внутрішньою, психологічною ознакою є прагнення дитини виявити й використати для запам'ятовування логічні зв'язки в матеріалі. [3]
Різні процеси пам'яті розвиваються з віком у дітей неоднаково, причому одні з них можуть випереджати інших. Наприклад, довільне відтворення виникає раніше, ніж довільне запам'ятовування, і у своєму розвитку як би обганяє його. Від інтересу дитини до виконуваній нею діяльності й мотивації цієї діяльності залежить розвиток у неї процесів пам'яті.
Перехід від мимовільної до довільної пам'яті містить у собі два етапи. На першому етапі формується необхідна мотивація, тобто бажання що-небудь запам'ятати або згадати. На другому етапі виникають і вдосконалюються необхідні для цього мнемічні дії й операції.
Вважається, що з віком збільшується швидкість, з якою інформація витягається з довгострокової пам'яті й переводиться в оперативну, а також обсяг і час дії оперативної пам'яті. Установлено, що трирічна дитина може оперувати тільки однією одиницею інформації, що перебуває в даний момент часу в оперативній пам'яті, а п'ятнадцятирічна - сімома такими одиницями.
З віком розвивається здатність дитини оцінювати можливості власної пам'яті, причому чим старше діти, тим краще вони можуть це робити. Згодом стають більш різноманітними й гнучкими стратегії запам'ятовування й відтворення матеріалу, які застосовує дитина. З 12 пред'явлених картинок дитина у віці 4 років, наприклад, впізнає всі 12, але здатна відтворити тільки дві або три, у той час як 10-річна дитина, впізнавши всі картинки, здатна відтворити 8 з них.
Перші пригадування вражень, отриманих у ранньому дитинстві, відносяться звичайно до віку біля трьох років (маються на увазі спогади дорослих людей, пов'язані з дитинством). Було встановлено, що майже 75 % перших дитячих пригадувань доводиться на вік від трьох до чотирьох років. Це значить, що до початку раннього дошкільного дитинства, у дитини складається довгострокова пам'ять і її основні механізми. Одним з них є асоціативний зв'язок матеріалу, що запам'ятовується з емоційними переживаннями. Роль емоцій у довгостроковій пам'яті починає проявляти себе, очевидно, уже на початку дошкільного віку. [3]
У дітей раннього дошкільного віку домінує мимовільна, зорово-емоційна пам'ять. У деяких випадках у лінгвістично або музично обдарованих дітей непогано розвиненою виявляється й слухова пам'ять. 
Удосконалювання довільної пам'яті в дошкільників тісно пов'язане з постановкою перед ними спеціальних мнемічних завдань на запам'ятовування, збереження й відтворення матеріалу. Безліч таких завдань природно виникає в ігровій діяльності, тому різноманітні дитячі ігри надають дитині багаті можливості для розвитку її пам'яті. Довільно запам'ятовувати, пам'ятати й пригадувати матеріал в іграх можуть вже діти 3-4-річного віку.
У більшості дітей, що нормально розвиваються, молодшого й середнього дошкільного віку непогано розвинена безпосередня й механічна пам'ять. Ці діти порівняно легко запам'ятовують і без особливих зусиль відтворюють бачене, чуте, але тільки за умови, якщо воно викликало в них інтерес і самі діти були зацікавлені в тому, щоб щось запам'ятати або пригадати. Завдяки такій пам'яті дошкільники швидко вдосконалюють мову, навчаються користуватися предметами домашнього побуту, непогано орієнтуються в обстановці.
Розвиток пам'яті тісно співвідноситься з розвитком мислення дітей. Установлено, наприклад, що прогрес операціональних структур інтелекту впливає на мнемічні процеси дитини. В одному з експериментів дітям у віці від 3 до 8 років показували 10 різних дерев'яних брусків, викладених в один ряд по довжині, і просили просто подивитися на цей ряд. Через тиждень, а потім й через місяць їм пропонували викласти цей же ряд по пам'яті. Першим цікавим результатом цього експерименту було те, що вже через тиждень молодші дошкільники фактично не могли згадати послідовність брусків, але проте намагалися відновити її, вибираючи один з наступних варіантів розташування елементів ряду: вибір декількох рівних між собою брусків, вибір довгих і коротких брусків, складання груп з коротких, середніх і довгих брусків, відтворення логічно правильної, але надто короткої послідовності, складання повної вихідної впорядкованої серії. Наступний результат полягав у тому, що через шість місяців без усяких нових пред'явлень матеріалу, що запам'ятовувався, пам'ять у дітей спонтанно покращилася в 75 % випадків. [3]
За допомогою механічних повторень інформації діти в старшому дошкільному віці можуть непогано її запам'ятовувати. У них з'являються перші ознаки значеннєвого запам'ятовування. При активній розумовій роботі діти запам'ятовують матеріал краще, ніж без такої роботи. Добре розвинена в дітей даного віку ейдетична пам'ять.










Список використаної літератури
Возрастная и педагогическая психология/Под ред. А. В. Петровского. - М., 1979. - С. 49-68.
Возрастная и педагогическая психология/Под ред. М.В. Гамезо и др. - М., 1984. - С. 67-74.
Истомина З.М. Развитие памяти: Учебно-методическое пособие. - М., 1978. - С. 26-61.
Мухина В.С. Детская психология: Учебник для студентов педагогических институтов. - М., 1985. - С. 251-261.
Панько Е.А. и др. Развитие познавательных процессов дошкольников: Учебное пособие. - Минск, 1984. - С. 40-58. 
Психология детей дошкольного возраста. Развитие познавательных процессов. - М., 1964. - С. 72-92, 115-182. 





Другие работы по теме:

Переплет дипломов