Contribution to International Economy

  • Кримінальна відповідальність
П л а н
1. Вступна частина.
2. Суть кримінальної відповідальності.
3. Види кримінальної відповідальності.
4. Закон про кримінальну відповідальність
5. Підстави кримінальної відповідальності
6. Висновок.
Кримінальна відповідальність – це особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється офіційна оцінка поведінки особи як злочинної. Кримінальна відповідальність матеріалізується в обвинувальному вироку суду і зазвичай включає засудження особи за вчинений злочин, призначення їй покарання, його відбування, судимість тощо.
КК часто вживає термін «кримінальна відповідальність» (наприклад, ст. 2 має назву «підстава кримінальної відповідальності»; глава 11-«Закон про кримінальну відповідальність»). При цьому КК не розкриває цього поняття, хоча проводить її відмінність від покарання (наприклад, глави 10,11,12 Загальної частини КК відповідно називаються «покарання і його види», «призначення покарання» «звільнення від покарання і його відбування»). У науці кримінального права також немає єдиного розуміння кримінальної відповідальності: одні автори ототожнюють її з кримінальним покаранням; інші характеризують кримінальну відповідальність як певного роду обов’язок особи, що вчинила злочин; треті розглядають її як конкретні кримінально-правові відносини; четверті розуміють кримінальну відповідальність як реалізацію санкції кримінально-правової норми; п’яті вважають кримінальну відповідальність осудом винного обвинувальним вироком суду за вчинений злочин із призначенням покарання або без нього тощо.
Визначаючи кримінальну відповідальність виходять із того, що вона є одним із видів юридичної відповідальності. І хоча останні в правознавстві розуміють по-різному, проте у вузькому, спеціально-правовому значенні юридичну відповідальність трактують як відповідальність ретроспективну, тобто як відповідну реакцію держави на вчинене в минулому правопорушення. З цього погляду юридичну відповідальність можна визначити як вид і міру обмеження державною владою передбачених законом прав і свобод особи, яка вчинила правопорушення.
- Кримінальне право України Підр. За ред. М.І. Бажанова , В.В Сташиса, В.Я Таація. – К. Хрінком Інтер – 2005. Стр. 28.
Поняття кримінальної відповідальності відповідає родовим ознакам відповідальності юридичної і, водночас, має видові, визначальні ознаки:
1) кримінальна відповідальність – це вид державного примусу, що полягає, насамперед, в осуді злочинця і його діяння обвинувальним вироком суду, а також у покладанні додаткових для винного позбавлень і обмежень;
2) вид і міра обмежень особистого (наприклад позбавлення волі), майнового (наприклад штраф) або іншого характеру (наприклад позбавлення права обіймати певні посади) визначені тільки в кримінальному законі і , насамперед, у санкції кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;
3) кримінальна відповідальність являє собою реальну взаємодію суду і спеціальних органів виконавчої влади, держави та особи, визнаної винною у вчиненні злочину в результаті чого ця особа зазнає визначених обмежень;
4) зазнавання зазначених обмежень завжди має вимушений, а не добровільний характер, оскільки їх застосування є обов’язком суду та спеціально уповноважених органів держави;
5) кримінальна відповідальність можлива лише за вчинення злочину, що є підставою такої відповідальності.
З урахуванням викладеного, кримінальна відповідальність – це передбачене Кримінальним кодексом обмеження прав і свобод особи, яка вчинила злочин, що індивідуалізуються в обвинувальному вироку суду і здійснюються спеціальними органами виконавчої влади держави.
- Кримінальне право України Підр. За ред. М.І. Бажанова , В.В Сташиса, В.Я Таація. – К. Хрінком Інтер – 2005. Стр.37.
Як уже було зазначено, поняття кримінальної відповідальності відбиває факт реальної взаємодії особи, що вчинила злочин, і суду і спеціальних органів держави. Така взаємодія урегульована нормами кримінального права і тому здійснюється в рамках певних правовідносин, що, називають кримінально-правовими. Багато хто вважає, що ці правовідносини виникають із моменту вчинення злочину. На думку ж інших – або з моменту порушення кримінальної справи, або притягнення особи як обвинувачуваного, або навіть із моменту винесення чи набуття законної сили обвинувального вироку суду. Відповідь на це та інші питання залежить від розуміння того, що являють собою ці правовідносини, який зміст їх структурних елементів, у чому полягає їх взаємодія, в якому співвідношенні перебувають кримінальна відповідальність та аналізовані правовідносини тощо.
Вважається, що з моменту, коли особа вчинила злочин, між нею та державою виникають певні юридичні відносини, у силу яких у такої особи та держави виникають взаємні права й обов’язки. Злочинець зобов’язаний зазнати осуду за вчинений злочин, також позбавлень і обмежень, передбачених КК. У той же час він має право, щоб до нього було застосовано саме ту статтю КК, яка передбачає вчинене ним діяння; призначено покарання лише в межах санкції даної статті; враховано відповідні положення Загальної та Особливої частини КК та ін.. Своєю чергою, держава повноважна засудити злочинця за вчинене ним діяння, а також обмежити його правовий статус у межах строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та строків погашення або зняття судимості, проте при цьому зобов’язана забезпечити правильну кваліфікацію вчиненого, призначення покарання відповідно до вимог КК з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, а також обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, тощо. Взаємні права і обов’язки сторін в аналізованих правовідносинах становлять його юридичний зміст. Вони об’єктивно виникають із моменту вчинення злочину незалежно від того, чи злочин виявлений органами держави, чи ні (доказом цього є хоча б те, що строки давності в силу статті 49 починають обчислюватися саме з дня вчинення злочину). Процесуальні ж акти порушення кримінальної справи, притягнення особи як обвинувачуваного або винесення обвинувального вироку не породжують і не створюють кримінально-правових відносин, а лише констатують їх, оскільки і до винесення цих актів між злочинцем і дер


Другие работы по теме: