Contribution to International Economy

  • Коефіцієнт послаблення випромінювання
Вступ
У загальному колі питань що вивчаються курсом „Основи життєдіяльності” одне з найважливіших місць належіть проблемам пов’язаним з оцінкою радіаційної обстановки при аваріях на радіаційно - небезпечних об’єктах і при застосуванні сучасних засобів ураження. Мета проведення оцінки радіаційної обстановки – для прийняття заходів по захисту населення, які забезпечують виключення або зменшення радіоактивного опромінення, а також для визначення найбільш доцільних дій населення і формувань ЦО на зараженій місцевості.
Радіаційна обстановка може бути визначена двома методами: методом прогнозування і за даними радіаційної розвідки.
Коефіцієнт послаблення радіації захисними спорудами, методика визначення якого є основною метою даного реферату, використовується саме при застосуванні метода прогнозування радіаційної обстановки.
Реферат складається з наступних частин:
- Загальна частина - сформульовані основні поняття і визначення, виповнено розчинення методу прогнозування радіаційної обстановки;
- Основна частина - розглянути методичні питання визначення коефіцієнту послаблення та способи його підвищення у захисних спорудах;
- Остання частина – зроблені підсумкові висновки

1 Загальна частина

1.1 Основні поняття і визначення
Коефіцієнт послаблення випромінювання вказуе, у скільки разів рівень радіації на відкритій місцевості вищий від рівня радіації у сховищі
Протирадіаційні укриття (ПРУ) - сховища призначені для захисту людей від зовнішнього гама-випромінювання та безпосереднього попадания радіактивного пилу в органи дихання людини, на шкіру та одяг, а також світлового випромінювання ядерного вибуху.
Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей і
призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи задає шкоди довкіллю.
Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела ( може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.
Радіаційна обстановка – це обстановка, яка склалася на території підприємства (об’єкту), населеного пункту або території адміністративного району внаслідок застосування противником ядерної зброї або аварії на атомній електростанції з викидом радіоактивних речовин.
Оцінка радіаційної обстановки - визначення масштабів і характеру радіоактивного зараження.
1.2 Коефіцієнт послаблення радіації та метод прогнозування радіаційної обстановки
Радіаційна обстановка характеризується рівнями радіації і розмірами зон радіоактивного зараження, які є основними показниками небезпеки для життя людей і роботи промислових підприємств (об’єктів). Оцінка радіаційної обстановки є обов’язковим елементом роботи начальників і штабів ЦО.
Оцініючи радіаційну обстановку, перш за все визначають масштаби і характер радіоактивного зараження, вказують на карті зони, або рівні радіації в окремих точках, здійснюють аналіз його впливу на діяльність об’єктів, сил ЦО, населення і на основі зібраних даних розробляють найбільш оптимальних варіантів дій, при яких максимально зменшується радіактивне зараження.
Мета проведення оцінки радіаційної обстановки – для прийняття заходів по захисту населення, які забезпечують виключення або зменшення радіоактивного опромінення, а також для визначення найбільш доцільних дій населення і формувань ЦО на зараженій місцевості.
Радіаційна обстановка може бути визначена двома методами: методом прогнозування і за даними радіаційної розвідки.
Метод прогнозування
Вихідні дані при прогнозуванні радіаційної обстановки:
- час ядерного вибуху ( час аварії на радіаційно-небезпечному
об’єкті);
- координати центру ядерного вибуху (аварії);
- потужність і вид ядерного вибуху;
- швидкість і напрямок середнього вітру.
Також для оцінки радіаційної обстановки необхідно знати:
- значення коефіцієнтів послаблення радіації захисними спорудами де будуть перебувати люди ;
- допустимі дози опромінення населення і формувань ЦО на період перебування на місцевості, яка заражена радіоактивними речовинами .
Суть методики прогнозування зводиться до того, що визначається напрямок розповсюдження хмари радіоактивних речовин і наносяться на карту (схему) можливі зони радіоактивного зараження.
Проводиться це в такій послідовності:
По координатах наносять на карту центр ядерного вибуху. В масштабі карти (плану) наноситься коло (зона можливого зараження в районі ядерного вибуху). Згідно з довідником для потужності вибуху від 100 до 1000 кт (кілотонн) при наземних вибухах радіус зони зараження в районі вибуху дорівнює 3 км. Біля кола надписують характеристику ядерного вибуху. Наприклад 100-Н 8.10 25.01 що означає: Вибух наземний, потужністю 100 кт, час вибуху 8 год. 10 хв., число і місяць (25.01). По азимуту середнього вітру, який отримується від метеослужби із центру вибуху проводиться лінія напрямку середнього вітру. Вісь зони можливого радіоактивного зараження місцевості буде співпадати з проведеним напрямком середнього вітру. До кола зони можливого радіоактивного зараження в районі вибуху проводять дотичні паралельні осі радіоактивного сліду. Під кутом 200 до дотичних проводять прямі, які є боковими межами зони можливого радіоактивного зараження місцевості. Зовнішні межі зон можливого радіоактивного зараження місцевості визначають за довідковими таблицями ЦО в залежності від виду і потужності ядерного вибуху, а також швидкості вітру. Зовнішні межі зон наносять з врахуванням масштабу карти (плану). При цьому прийнято межі зони А наносити синім кольором, зони Б – зеленим, зони В – коричневим, зони Г – чорним.

2 Основна частина

При розрахунках оцінці радіаційної обстановки необхідно також мати на увазі, що загальна небезпека поразки людей залежить не тільки від масштабів і ступені радіоактивного забруднення, але і від ступеня захищеності. Для захисту людей від зовнішнього гама-випромінювання та безпосереднього попадання радіоактивного пилу в органи дихання людини на шкіру та одяг, а також світлового випромінювання ядерного вибуху призначені протирадіаційні укриття ( ПРУ). Захисні властивості ПРУ в тому, що стосується проникаючої радіації, оцінюються коефіцієнтом послаблення випромінювання, який вказує, у скільки разів рівень радіації на відкритій місцевості на висоті 1м вищий від рівня радіації у сховищі. Величина коефіцієнту послаблення, в першу чергу залежить від міцності конструкцій ПРУ, тобто від матеріалу з якого воно побудовано.
2.1 Методика визначення коефіцієнту послаблення залежно від типів захисних споруд
Захисні споруди можливо умовно поділити на дві групи – штучні та природні.
Природні або захисні властивості місцевості залежать від її рельєфу, від форм місцевих предметів та їхнього розташування щодо осередку вибуху і можуть забезпечити досить високий рівень коефіцієнту послаблення. Кращий захист забезпечують вузькі, глибокі яри. Височини із крутими схилами , земляні насипи, котловини, копри є добрим захистом від впливу вражаючих факторів ядерного вибуху.
Штучні протирадіаційні укриття будують за умови найбільшого коефіцієнту послаблення. Значення товщини шару половинного ослаблення радіації для різних матеріалів наведені у додатку1.
З таблиці бачимо що шар половинного ослаблення легких матеріалів для проникнення нейтронів в кілька раз менш ніж важких.
І навпаки, важки матеріали, наприклад метали, гірше ослаблюють нейтронне випромінювання.
Усі захисні споруди, які зроблені з неметалевих матеріалів, відмінно захищають від гама –нейтронного випромінювання. Їх ефективність захисту від нейтронного випромінювання може бути підвищена за рахунок використання з легких матеріалів ( поліетилену, скла пластику та інші.)
Якщо підрозділ ЦО, робітники та службовці мають однаковий захист від радіації, тобто знаходяться у споруді з однаковими захисними спроможностями, то коефіцієнт послаблення приймається для усіх однаковий з додатку 1.
Якщо люди знаходяться в захисних спорудах різноманітного типу ні з однаковим коефіцієнтом послаблення, то в цьому випадку
визначається середнє значення коефіцієнту по формулі:
Косл.ср = К1*а1 + К2*а2 + .... + Кі*аі + ...+ К№ * а№
Де Кі – коефіцієнт послаблення для і-го типу захисної споруди чи техніки,
аі- частина особистого складу який знаходиться у і-й споруді.
Наведемо приклад.
Якщо 25% особистого складу ( а1 = 0,25) знаходяться у перекритих щілинах ( К = 40), а 75% (а =0,75)особистого складу у кам”яних одноповерхових будинках (К = 10), то середній коефіцієнт послаблення для закладу у цілому буде складати:
К = 40*0,25 + 10*0,75 = 17,5

2.2 Методи підвищення коефіцієнту послаблення захисних споруд
Під захисні споруди можливо перебудувати підпільні приміщення зданій та будівель. Підпілля у кам`яних спорудах послаблюють радіацію у 200 – 300 разів, середня частина підпілля яка розташована на два поверху – у 500 – 1000 разів, підпілля дерев’яних домів –у 7-12 разів. Під протирадіаційні укриття можуть бути використовувані й наземні поверхи зданій та споруд. Найбільш приємні для цього кам`яні и цегляні будівлі, які мають капітальні стіни та невеликі площі вікон. Перші поверхи багатоповерхових будівель ослабляють радіацію у 5 – 7 разів, а верхні ( за винятком останнього) – у 50 разів. Коефіцієнт послаблення радіаційних факторів захисних споруд можливо підвищити за рахунок ( см. Додаток3) установці рами посилення перекриття 1, заповнення вікон цегла 2, насипання додаткового шару утеплітеля 3 та ґрунтової підсипки 4, роблять уплотняючі валки 5, обсипають грунтом зовнішні стіни 6, встановлюють приточні 7 та витяжні 9 короба, заповнюють площі вікон цеглою навкруги короба 8. Значення коефіцієнту коливається у межах 800 -1000.

У додатках 3 – 5 наведені приклади перебудови під ПРУ:
а) погреба з каміння чи саману (коефіцієнт – 400-500);
б) кімнати жилого цегляного ( саманного) будинку (коефіцієнт -50-60);
в) підземні та підпільні приміщення багатоповерхових будинків ( коефіцієнт 500 -1000);


Висновки
Захисні властивості ПРУ в тому, що стосується проникаючої радіації, оцінюються коефіцієнтом послаблення випромінювання, який вказує, у скільки разів рівень радіації на відкритій місцевості на висоті 1м вищий від рівня радіації у сховищі.
Для оцінки радіаційної обстановки необхідно знати значення коефіцієнтів послаблення радіації захисними спорудами кожному окремому укриттю.
Якщо люди знаходяться в захисних спорудах різноманітного типу ні з однаковим коефіцієнтом послаблення, то в цьому випадку визначається середнє значення коефіцієнту.
Штучні протирадіаційні укриття будують за умови найбільшого коефіцієнту послаблення.


Другие работы по теме: