Contribution to International Economy

  • Характеристика та особливості розвитку Харківського регіону
ВСТУП
Кожний регіон України має особливості та риси, притаманні лише йому. Харківський регіон є одним з найбільш великих та значних наукових та промислових центрів України. Харківська область (Харківщина) утворена 27 лютого 1932 року.
Територія Харківщини вважається центром східноукраїнських земель, древня історія якої бере свій початок у давній давнині. В VII - X ст. частина Харківської області входила до складу Хазарського каганату. В XIII столітті територія області піддалося навалі татаро-монголів. Тривалий час територія залишалася малозаселеної. Лише наприкінці XV століття тут з'являються селяни. Із середини XVII в. почалося масове заселення області. В 1654 р. було засноване місто Харків на злитті рік Харків і Лопань, що став центром Слобожанщини. В 1765 р. була створена Слободсько-Українська губернія, в 1780 р. Слободсько-Українська губернія була перетворена в Харківське намісництво, центром якої став Харків. В 1796 р. на місці намісництва була відтворена Слободсько-Українська губернія, що одержала в 1835 р. назву Харківської. З 1919 по 1934 р. Харків був столицею УРСР.
Харківщина розташована на північному сході України. На півночі й північному сході вона межує із Білгородською областю Росії, на сході - з Луганською, на південно-сході - з Донецькою, на південно-заході - із Дніпропетровською, на заході й північно-заході - з Полтавською й Сумською областями України. Територія - 31.4 тисячі кв. км (5,2% від території України). Довжина : з півночі на південь - 210 км, зі сходу на захід - 220 км.
Рельєф області являє собою хвилясту рівнину з легким нахилом у південно-західному (до басейну Дніпра) і в південно-східному (до басейну Дону) напрямках. У північно-східну частину області заходить Середньоруська височина, у південну - відроги Донецького кряжа.
75% водних ресурсів області доводиться на басейн Дону. Головна водна артерія - Сіверський Донець - є правим припливом Дону. Серед інших рік найбільшими є Оскол, Уды, Берека. Загальна довжина 867 водотоків становить 6.4 тисячі км, причому 156 рік мають довжину більше 10 км. Є в області озера, саме велике з яких - Лиман. Створено близько 50 водоймищ, самі великі з них - Краснооскольське, Печеніжське, Краснопавлівске. На території області проходить траса каналу Дніпро-Донбас.
У даній роботі автор розглядає особливості адміністративно-територіального устрою Харківщини, географічне положення, показники соціально-економічного розвитку регіону, промислові центри та демографічну ситуацію.
1. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ ХАРКОВА
1.1. Адміністративний устрій Харківської області
Харківська область розділена на 27 територіально-адміністративних районів, у неї входять 17 міст (з них - 7 міст обласного підпорядкування й 10 міст районного підпорядкування, 62 селища міського типу й 1694 сільських населених пункту. Найбільші міста - півторамільйонний Харків, Ізюм і Лозова. Серед інших найбільш значні - Куп'янськ, Чугуїв, Балаклея, Богодухів, Зміїв. Харківська область - одна із самих урбанізованих в Україні. Система міст Харківської області пройшла складну історію формування й істотно відрізняється від міських систем інших областей країни. Це насамперед стосується їхньої розмірності. Відповідно до прийнятого в Україні класифікації міст по їхній людності в області є лише малі (із числом жителів до 50 тис. чіл.) - 14 міст, середні (від 50 до 100 тис. чіл.) - 2 міста й одне найбільше місто (понад 1 млн. чола.).
Чисельність населення області - 2997,9 тис. чоловік (близько 6% населення України), у тому числі міське - 2364,5 тис. чоловік (78,9%), сільське - 633,4 тис. чоловік (21,1%). Щільність населення - 95 чол. на кв. км.
Область відрізняється високим рівнем розвитку економіки. Це обумовлено як вигідним економіко-географічним положенням (близькість вугільно- металургійної бази Донбасу й Придніпров'я стимулювало розвиток машинобудування й металообробки, сусідство ж високорозвинених районів Росії - Чорноземного, Південно-Західного й Південного - визначило розвиток підприємств агропромислового комплексу), так і досить багатим набором власних сировинних ресурсів. Ці ресурси дозволяють розвивати паливно-енергетичну, хімічну промисловість, скляне й фарфоро-фаянсове виробництво, виробництво будматеріалів.
Умовно область можна розділити на три промислових райони: Центральний, Східно-Харківський і Південно-Харківський. Центральний (Харків і прилягаючі до нього райони) відрізняється високим рівнем спеціалізації й концентрації промисловості, тут зложився ведучий в Україні комплекс енергетичного, електротехнічного, транспортного й сільськогосподарського машинобудування. Східно-Харківський район зосереджений навколо Куп'янська. Провідна галузь промисловості - машинобудування, Куп'янський ливарний завод поставляє деталі для транспортного й сільгоспмашинобудування. Розвинені в цьому регіоні також харчова й легка промисловість, виробництво будматеріалів й устаткування для цукрової промисловості. Південно-Харківський район має у своєму розпорядженні великі газові родовища - Шебелінським, Ефремовським, Крестищенським й ін. Міста району спеціалізуються на машинобудуванні, хімічній промисловості й виробництві будматеріалів. Цементно-шиферний завод у Балаклеї - один з найбільших у Європі, а Ізюм відомий як центр виробництва очкової оптики. Розвинені тут також легка й харчова промисловості. Найбільші міста області можна розділити на три типи. Багатофункціональним містом є Харків, у якому розвинені промисловість, наука, утворення, сфера послуг, управлінська діяльність. До міст із переважним значенням промислових функцій відносяться Ізюм і Куп'янськ. У них зайнятість у промисловості перевищує середній рівень по Україні. Місто Лозова виконує промислово-транспортні функції, тут великі зайнятість у промисловості й на транспорті, а розташований він на перетинанні шляхів, що обслуговують промислові центри.
Сільське господарство Харківської області спеціалізується на виробництві зерна, цукрового буряка, соняшника, м'яса, молока, овочів і фруктів. В області є великий селекційний центр "Українка". Сільське господарство характеризується високим рівнем розвитку. Незважаючи на свій індустріальний характер, область дає близько 5% валової продукції сільського господарства всієї країни.
Харківська область має досить розгалужену транспортну мережу, причому 60% обсягу перевезень доводиться на долю залізничного транспорту. Харківський залізничний вузол обслуговує 10 млн. пасажирів у рік. Автомобільний транспорт, щоправда, по частині пасажирських перевезень, обганяє залізничний: за рік автобуси обслуговують майже 12 млн чоловік. Найважливіші автомагістралі, що проходять через область: Харків - Москва, Харків - Сімферополь, Харків - Ростову-на-Дону, Харків-Полтава. В області налічується 16 міжобласних маршрутів, 68 внутріобласних й 342 внутрішньорайонних. Загальна довжина автодоріг - 15 тис. км. Харківський аеропорт займається в основному пасажирськими перевезеннями.
Харків поділено на 9 адміністративних районів
Таблиця 1 - Найменування районів міста, їх територія у квадратних кілометрах і гектарах.
1 Дзержинський район 4418 га 44,2 кв.км
2 Київський район 4569 га 45,7 кв.км
3 Московський район 2401 га 24 кв.км
4 Фрунзенський район 2229 га 22,3 кв.км
5 Комінтернівський район 2434 га 24,3 кв.км
6 Червонозаводський район 4532 га 45,3 кв.км
7 Жовтневий район 3471 га 34,7 кв.км
8 Орджонікідзевський район 3339 га 33,4 кв.км
9 Ленінський район 3211 га 32,1 кв.км
м. Харків 30604 га 306 кв.км
Таблиця 2. - Кількість адміністративно - територіальних одиниць області.
Районів 27
Районних рад 27
Міст обласного значення 7
Міських рад 17
Районів у містах 9
Районних рад у містах 9
Міст районного значення 10
Селищних рад 60
Селищ міського типу 61
Сільських рад 381
Таблиця 3. Територія, кількість рад і населених пунктів Харківської області
Найменування району Територія в тис. кв. км Кількість рад Кількість населених пунктів
міських селищ-них сільсь-ких міст селищ міського типу сільських населених пунктів
Балаклійський
2 1 3 20 1 3 65
Барвінківський
1,4 1 12 1 59
Близнюківський
1,4 1 19 1 97
Богодухівський
1,2 1 2 20 1 2 75
Борівський
0,9 1 9 1 38
Валківський
1 1 2 17 1 2 99
Великобурлуцький
1,2 2 16 2 82
Вовчанський
1,9 1 3 23 1 3 91
Дворічанський
11,1 1 13 1 54
Дергачівський
9 1 7 7 1 7 55
Зачепилівський
7,9 1 9 1 37
Зміївський
13,6 1 2 13 1 2 74
Золочівський
1 1 13 1 72
Ізюмський
1,6 17 60
Кегичівський
0,8 2 14 2 38
Коломацький
0,3 1 4 1 33
Красноградський
1 1 13 1 55
Краснокутський
1 2 11 2 64
Куп'янський
1,3 19 70
Лозівський
1,4 2 19 2 82
Нововодолазький
1,2 2 13 2 56
Первомайський
1,2 18 58
Печенізький
0,5 1 4 1 11
Сахновщинський
1,2 1 15 1 63
Харківський
1,4 2 14 14 2 14 90
Чугуївський
1,1 6 13 6 34
Шевченківський
1 1 15 1 59
Джерело: офіційний сайт Харківської облдержадміністрації
1.2. Міста обласного значення
Таблиця 4 - Найменування міста, рік віднесення до категорії міст, адміністративне значення, найближча залізнична станція, відстань до обласного центру шосейними шляхами, деякі історичні відомості
Найменування міста Рік відне-сення до категорії міст Адміністра-тивне значення Найменування найближчої залізничної станції Відстань до обласного центру шосейними шляхами в км Примітка
Ізюм 1639 районний центр Ізюм 127 Сторожова Ізюмська сакма вперше згадується у літописі 1571 року.
Куп'янськ 1779 районний центр Куп'янськ 116 Зазначено рік офіційного затвердження містом. Перші історичні відомості про Куп'янськ належать до 1685 року.
Лозова 1639 районний центр Лозова 144
Люботин 1993 Люботин 25 місто районного значення - 1998 рік, місто обласного значення - 1993 рік
Первомайський 1991 районний центр Лихачове 90 місто обласного підпорядкування - 1992 рік
Харків 1650 обласний центр, районний центр Харків - Є також відомості,що місто засновано в період 1620 -1629 років.
Чугуїв 1638 районний центр Чугуїв 38 Зазначено рік повторного перетворення селища міського типу Чугуїв на місто районного підпорядкування. Засновано як військове поселення у 1680 році. Вперше затверджувалося містом у 1780 році.
Джерело: офіційний сайт Харківської облдержадміністрації
1.3 Географічне розташування м. Харкова
Харків розташований у північно-східній частині України.
Місто розташоване на південних відрогах Середньоруської височини. Позначка висот у середньому 200 метрів над рівнем моря.
Головні річки міста:
• Харків (близько 14,5 км у межах міста),
• Лопань (близько 17 км у межах міста),
• Уди (бдизько 10,5 км у межах міста),
• Немишля (близько 9 км у межах міста).
Вони належать до басейну Дону. Загальна площа водних об'єктів міста (включаючи водні об'єкти промислового призначення) - 528,4 га (5,3 км2).
Міська межа по периметру становить 133,7 км.
Харків межує з Дергачівським (Мало-Данилівська селищна, Солоницівська селищна, Черкасько-Лозівська сільська ради) та Харківським (Циркунівська сільська, Кулінічевська селищна, Роганська селищна, Пономаренківська сільська, Безлюдівська селищна, Бабаївська селищна, Височанська селищна, Пісочинська селищна ради) районами Харківської області.
Довжина Харкoва:
• з півночі на південь - 24,3 км
• з заходу на схід - 25,2 км
1.4. Система міст Харківської області
Міста слугують економічним каркасом території, вузловими центрами розселення населення. В їх руках важелі змін господарського, культурного, духовного життя суспільства.
Система міст Харківщини пройшла складу історію формування і суттєво відрізняється від міських систем інших областей країни. Це перш за все стосується їх розмірності.
Відповідно до прийнятої в Україні класифікації міст за їх людністю в області є лише 14 малих міст (з числом жителів до 50 тис. осіб), 2 середніх (від 50 до 100 тис. осіб) і одне найкрупніше (понад 1 млн. осіб). Крім того, за виконуваними функціями міста поділяються на: багатофункціональні, з переважним значенням промислових функцій, з переважанням промислових і транспортних функцій, з транспортно-промисловими та лікувально-оздоровчими функціями, організаційно-господарські та культурно-побутові центри районного значення, центри аграрно-промислових комплексів.
Багатофукціональним містом є обласний центр Харків, у якому розвинені промисловість, наука, освіта, сфера послуг, управлінська діяльність.
До міст з переважним значенням промислових функцій віднесено Ізюм і Куп’янськ. В них зайнятість у промисловості перевищує середній рівень по Україні.
Промислово-транспортні функції виконують міста Лозова, Люботин і Мерефа, в яких зайнятість у промисловості й на транспорті перевищує 40%. Вони розташовані на перехрещенні шляхів, що обслуговують промислові центри.
В місті Південному розвинені транспортно-промислові та лікувально-оздоровчі функції.
Інші 10 міст області є організаційно-господарськими і культурно-побутовими центрами аграрно-промислових комплексів.
2. ЕКОНОМІКА ТА ІНФРАСТРУКТУРА ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ
2.1. Промисловий потенціал
У сфері промислового виробництва Харківщина займає 5 місце в країні. У регіоні сконцентровано 667 промислових підприємств, на яких працює 234 тис. чол.
Харківська область – лідер машинобудування України. Тут сформовано потужний тракторобудівний комплекс. Значне місце займають випуск енергетичного устаткування, літакобудування, верстатобудування, паливна, радіоелектронна, хімічна, фармацевтична, харчова і легка промисловість.
1) Машинобудування і металообробка
У загальноукраїнському виробництві частка регіону складає: 100% – тракторних і комбайнових двигунів, 50% – тракторів, 100% – парових турбін, 55% – підшипників кочення, 50% – верстатів із ЧПУ і великих електромашин.
2) Паливно-енергетична промисловість
Паливно-енергетичний комплекс Харківської області – унікальний в Україні за обсягом енергоносіїв (газу і газоконденсату), що видобуваються, і можливістю самозабезпечення потреб в електроенергії за рахунок своїх потужностей (біля 2700 кВт), що дозволяє виробляти біля 23,5 млрд. кВт.г електроенергії на рік.
3) Харчова промисловість
Харчова промисловість регіону забезпечує власні потреби у виробництві хлібобулочних і макаронних виробів, м'ясних продуктів, суцільномолочної продукції. Стосовно виробництва кондитерських виробів, молочних консервів, алкогольних напоїв, масложирової продукції, цукру-піску є значний експортний потенціал.
4) Виробництво будівельних матеріалів
У регіоні працюють найбільші в Україні підприємства з виробництва цементу, шиферу, лицювальної плитки, блоків із ніздрюватого бетону, стінових матеріалів, пластмасових столярних виробів, цегли, будівельних металоконструкцій.
5) Фармацевтична промисловість
У своєму складі має унікальну науково-виробничу базу, що дозволяє випускати конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію. Біля половини виробництва лікарських засобів України зосереджено на Харківщині.
6) Хімічна промисловість
Спеціалізація регіону в хімічній галузі – випуск товарів народного споживання (виробів із пластмас, товарів побутової хімії, емалей і фарб) і сировини для потреб важкої промисловості (коксу, запчастин для нафтобурового устаткування, рідкого і газоподібного азоту, кисню, аргону).
7) Легка промисловість
Підприємства легкої промисловості регіону випускають швейні, текстильні, хутряні, шкіряні, килимові вироби, шкіргалантерею, взуття. У цілому для потреб населення виробляються приблизно 9 тисяч видів товарів народного споживання (1 місце серед областей України за обсягами виробництва).
8) Малий бізнес
У регіоні діють 14,1 тис. підприємств малого бізнесу, на них зайняті 167 тис. чол., із яких 54,8 тис. чол. займаються самостійною підприємницькою діяльністю. Допомогу починаючим бізнесменам надають 9 бізнес-центра, 3 бізнес-інкубатора, 3 фонди підтримки підприємництва. Основні напрямки діяльності малого бізнесу – виробнича, торгово-посередницька, будівництво, наукове обслуговування, сфера послуг.
9) Cільське господарство
Корисна площа сільськогосподарських угідь – 2,4 млн.га. Площа орних земель – 1,9 млн.га. Харківщина виділяється серед інших областей України високим рівнем виробництва зерна, цукрового буряка, соняшника, овочів і картоплі, тваринництвом м'ясо-молочного напрямку. Харківська область цілком забезпечує себе основними сільськогосподарськими продуктами.
10) Науковий потенціал
Харківський регіон за представництвом наукових і науково-технологічних організацій займає друге місце в країні після м. Києва і перше серед регіонів України; тут зосереджено 56% основних засобів науково-технічної діяльності.
У 14 академічних інститутах, 79 закладах вищої акредитації і 200 галузевих інститутах науковою працею займаються 36 тис. наукових і науково-технічних спеціалістів (30 дійсних членів і членів-кореспондентів Національної Академії Наук, 228 – галузевих академій наук, 1496 докторів наук, 9 тис. кандидатів наук).
Харківщина має багату наукову спадщину і є батьківщиною усесвітньо відомих наукових шкіл, до заснування яких були причетні вчені зі світовими іменами – фізики Л. Ландау, К. Синельников, Б. Лазарєв, Б. Веркін, А. Іоффе, А. Вальтер, астроном М. Барабашов, математики І. Ахієзер, М. Остроградський, хіміки М. Бекетов, О. Палладін, біологи І. Мєчніков, В. Юр'єв та інші.
У Харківському регіоні вперше в Європі був розщеплений атом, створений найпотужніший у світі радіотелескоп, розроблені прискорювач елементарних часток і запропоновані новітні радіаційні і космічні технології, унікальні установки радіолокаційного зондування атмосфери і вирощування монокристалів.
Харківська галузева наука визнана в державі й у світі завдяки розробкам найпотужніших парових і гідравлічних турбін, електрогенераторів і електричних машин, літаків і космічних приладів, виробництву двигунів і сучасної військової техніки.
Медична наук представлена такими важливими для життя людини галузями, як кріомедицина, медична радіологія, нейро-хірургія, мікробіологія, ортопедія та травматологія, неврологія і психіатрія, фармакотерапія і загальна терапія.
В області зосереджено до 56% від їх загальної вартості у державі основних засобів науково-технологічної діяльності, зокрема, 15% машин та устаткування для наукового експерименту. Завдяки цьому в нашому регіоні щорічно виконується до 10% від загального обсягу науково-технічних робіт в Україні.
2.2. Пріоритетні напрямки розвитку регіону
Головний, пріоритетний напрямок розвитку Харківського регіону – здійснення чіткої соціально-орієнтованої політики, створення необхідних правових, соціальних, культурних і економічних умов для життєдіяльності, екологічної безпеки, задоволення матеріальних і культурних потреб населення.
Розвиток регіону передбачає вирішення таких основних задач:
• структурна перебудова економіки промислових районів і центрів, для яких характерна концентрація важкої промисловості;
• заохочення розвитку експортних і імпортозаміщувальних технологій;
• інтенсифікація розвитку сільського господарства;
• суттєве оздоровлення екологічного середовища промислових районів;
• повніше використання рекреаційних (таких, що відновлюються) ресурсів;
• формування раціональної системи розселення;
• зберігання і відродження культурної самобутності населення регіону, охорона пам'ятників історії і культури, створення нових природних заповідників;
• розвиток регіональної і міжрегіональної інфраструктури (транспорту, зв'язку, інформатики);
• забезпечення раціональної системи природокористування.
2.3. ІНФРАСТРУКТУРА
1) Ринкова інфраструктура
Банківська система Харківської області – надійний партнер підприємств і організацій. Сьогодні на її території діють 12 самостійних комерційних банків – юридичних осіб. Всього функціонують 86 банківських установ, серед яких 6 регіональних управлінь і дирекцій республіканських банків.
Усі банки перейшли на міжнародну форму бухгалтерського обліку, що надає можливість інтегруватися у світову банківську систему.
Для області – розвинута банківська система – це система концентрації капіталу для інвестування пріоритетних проектів, вирішення регіональних проблем розвитку економіки регіону.
В області активно розвивається інфраструктура фондового ринку, зокрема, діють філія Української фондової біржи, 75 інституціональних торговців цінними паперами, 34 інвестиційних компаній та фондів.
В цілому сформована ринкова інфраструктура, що спроможна забезпечити розвиток підприємництва. В регіоні діє 13 бірж, 20 страхових компаній, 7 кредитних спілок, 3 бізнес-інкубатора, 9 бізнес-центрів, більше 200 аудиторських фірм.
2) Інвестиційна інфраструктура
Активно створюються та розвиваються консалтингові фірми та агентства, які спроможні не тільки професійно розробляти бізнес-плани, а і бути посередниками між джерелами інвестиційних ресурсів та інвестиційними проектами, виконувати ефективне супроводження та моніторинг проектів.
Будівельний комплекс області спроможний виконати будь-які архітектурно-будівельні проекти за сучасними технологіями, як на замову інвесторів, так і за власними проектами, що розробляються технічним університетом будівництва та архітектури та академією міського господарства. В області діє 400 будівельних організацій, більше 60 підприємств будіндустрії та будматеріалів виробляють цемент, азбестоцементні вироби, залізобетонні та бетонні конструкції, будівельну кераміку та інше.
3) Телекомунікації
По забезпеченню засобами телекомунікацій Харківська область є однією з ведучих областей України. Достатньо широко розвинута мережа електрозв`язку, мобільного зв`язку, розвинуті послуги передачі даних в мережах з пакетною комутацією з використанням технологій Х.25 та Frame ReIay, пошукового радіовиклику (пейджинговий та транкінговий зв`язок), швидко розвивається мережа Інтернет.
4) Транспортна мережа
Харківщина має зручне транспортно-географічне положення на перехресті міжнародних шляхів "північ-південь" і "захід-схід". Через територію області проходять найбільші державні автомагістралі: Київ – Харків – Ростов і Москва – Сімферополь.
Харків – головний вузловий центр залізничного сполучення Східної України, що обслуговує шість суміжних областей.
Харківський аеропорт у 1995 році одержав статус міжнародного і має можливість приймати літаки усіх типів. У місті діють 3 лінії метрополітену з 26 станціями.
5) Готельні та побутові послуги
В Харкові існує широка мережа готелів та підприємств громадського харчування. Такі готелі як "Харків", "Київська", "Мир" та інші надають гостям міста послуги європейського стандарту. При готелях та в цілому по місту свої послуги пропонують численні пральні, хімчистки та інші установи побутового обслуговування.
Крім численних магазинів, що торгують товарами вітчизняних та іноземних виробників, є цілий ряд магазинів, що пропонують товари провідних іноземних фірм.
Все це дозволяє сподіватися, що підприємці, які пов'яжуть свій бізнес з Харківським регіоном, будуть відчувати себе комфортно, знаходячись в нашому місті.
2.4. Інвестиційний клімат . Зовнішньоекономічні зв'язки та іноземні інвестиції.
По рівню забезпеченості, загальноекономічному потенціалу регіони України істотно відрізняються один від одного.
Харківська область згідно рейтингу інвестиційної привабливості регіонів (розрахованому Київським Інститутом Реформ) віднесена до групи "лідерів" і увійшла до шістьох найбільш інвестиційно привабливих областей України.
Харківська область підтримує стійкі зв'язки з багатьма країнами світу.
Основні товари, що експортуються за межі України:
• машини та устаткування;
• літальні апарати;
• електричні машини;
• вироби фармацевтичної та хімічної промисловості;
• продукти харчування, товари народного споживання.
Основу імпорту складають товари:
• паливо мінеральне;
• машини та устаткування;
Динаміка збільшення обсягів іноземних інвестицій в економіку Харківської області та розширення країн-інвесторів засвідчує, що незважаючи на труднощі, інвестиційний клімат Харківщини залишається привабливим для іноземних підприємств.
2.5. Спеціальний режим інвестиційної діяльності
На створення сприятливого клімату як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів спрямований Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова", згідно якого з 1 січня 2000 року строком на 30 років запроваджується пільговий режим інвестування, який створює привабливі умови для інвестицій у розвиток пріоритетних видів економічної діяльності.
Пільги, передбачені спеціальним режимом інвестування, поширюються на проекти, обсяг інвестицій яких перевищує 3 млн. доларів США у виробництві машин і устаткування, обробки металів; більш 1 млн. доларів – у виробництві електроенергії, газу та води, транспорті, зв'язку, обробленні металевих відходів та брухту; більш 700 тис. доларів США – у будівництві, обробленні відходів, хімічному виробництві, виробництві меблів, целюлозно-паперовій та поліграфічній промисловості; більш 500 тис. доларів США – у харчовій промисловості та переробці сільськогосподарських продуктів, легкій промисловості.
Пільги, які надаються :
• звільнення на 5 років від сплати ввізного мита та ввізного ПДВ на сировину, матеріали, устаткування, обладнання та комплектуючі до них, що пов'язані з реалізацією інвестиційних проектів відповідно до укладених з Радою договорів (контрактів);
• звільнення від оподаткування на 3 роки на 100% та ще на 3 роки на 50% податку на прибуток (в частині, одержаній від освоєння інвестицій);
• виведення з валового доходу суми залучених інвестицій;
• звільнення на 5 років від плати на землю на період освоєння земельної ділянки.
Технопарк "Інститут Монокристалів"
Впровадження інноваційної державної політики потребує нової технологічної, галузевої і структурної організації національної економіки відповідно до сучасних глобальних постіндустріальних стандартів.
З цією метою в Харківській області створено технопарк "Інститут Монокристалів" (ІМК) для виробництва високотехнологічної продукції, як для потреб внутрішнього ринку, так і для збільшення експортного потенціалу України, забезпечення повного циклу "дослідження – розробка – впровадження – промисловий випуск".
Пріоритетними напрямками розвитку технопарку є розробка технологій і освоєння виробництва широкого класу продукції в галузі матеріалознавства, зокрема – виготовлення матеріалів, виробів з них, приладів і устаткування для потреб медицини, машино- та приладобудування, електроніки, хімічної промисловості, енергетики, агропромислового комплексу, інформаційних технологій, біотехнологій тощо; підготовка вчених і фахівців до комерціалізації наукових розробок, створення нових технологічних підприємств малого та середнього бізнесу.
Технопарк має гарантований відповідними законодавчими актами держави спеціальний режим діяльності, що робить його особливо привабливим для вітчизняних і закордонних інвесторів.
3. ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
На відміну від економічно розвинених держав в Україні (як і в колишньому СРСР) з кінця 60-х рр. тривалість життя населення зазнавала хвилеподібних змін - періоди зниження смертності змінювалися її зростанням.
На якісний склад населення негативно вплинули міграційні процеси. Хоча впродовж 70-80-х рр. сальдо обміну населення України з іншими республіками СРСР не перевищувало 100 тис. осіб на рік, але той факт, що виїжджали на роботу в регіони Сибіру, Далекого Сходу, Крайньої Півночі тощо молоді люди, а поверталися переважно пенсіонери - істотно посилював процес старіння. Внаслідок постійного відбору фахівців і їхньої концентрації в столиці Союзу знижувався професійний та освітній потенціал України.
Зазначені процеси розвивалися і впродовж 90-х рр. Йдеться про бурхливі міграційні процеси, викликані розпадом єдиної держави і появою можливостей вільного переміщення населення у межах і за межі території країни; зниження народжуваності внаслідок передусім економічних і соціопсихологічних чинників; зростання смертності населення працездатного віку при стагнації показників у післяпрацездатному віці і зниженні у допрацездатному. Проте, починаючи з 2001 р., зростає середня тривалість життя.
Водночас, оцінюючи характер демографічних зрушень, що відбулися у міжпереписний період (від 12 січня 1989 р. - дати останнього Всесоюзного перепису населення до 5 грудня 2001 р. - дати першого Всеукраїнського перепису), важливо враховувати суттєві структурні зрушення: зростання частки осіб похилого віку і зменшення активної репродуктивної та працездатної частки у складі населення, що є загальною демографічною тенденцією розвинених країн. Це знижує загальний коефіцієнт народжуваності і збільшує коефіцієнт смертності населення.
Перелічені фактори у своїй сукупності визначають особливу складність демографічної ситуації в Україні.
Таким чином перед Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України стоїть завдання опрацювати та затвердити вже у поточному році Комплексну програму активізації національної демографічної політики до 2025 р. Реалізація цієї програми має стати визначальним пріоритетом діяльності органів виконавчої та законодавчої влади як у центрі, так і на місцях. Особливо важливим є підвищення рівня наукових досліджень з актуальних проблем демографічної політики, їх кваліфіковане інформаційне забезпечення. Поряд із створенням необхідних економічних умов слід сконцентрувати зусилля на включенні демографічних пріоритетів (вітальних, репродуктивних, міграційних) до духовної сфери суспільства. У ранг державної політики потрібно поставити проблему популяризації здорового способу життя, трансформації відповідних культурних настанов.
За період між двома переписами загальна кількість населення України скоротилася на 3291,2 тис. осіб, або на 6,3% (з 51706,7 тис. до 48415,5 тис. осіб). Найбільша чисельність населення в Україні фіксувалася на початку 1993 р. - 52244,1 тис. осіб. Від того часу і до 5 грудня 2001 р. демографічні втрати склали 3787,0 тис. осіб; 72% цих втрат становить природне зменшення населення.

Рисунок 1 - Загальна чисельність населення, тис. осіб на початок року
За даними переписів, з 1989 до 2001 р. частка міських жителів майже не змінилася, понад дві третини населення України проживає у міських населених пунктах. До найбільш урбанізованих реґіонів належать Донеччина (90%), Луганщина (86%) та Дніпропетровщина (83%). Низький ступінь урбанізації (менше 50%) притаманний Вінницькій, Рівненській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областям (в останній питома вага міського населення менше 40%).
Поліпшилася статева структура сільського населення (якщо у 1989 р. на 1000 жінок припадало 830 чоловіків, то у 2001 р. - 869). Натомість через міграційний відплив молоді погіршилося співвідношення чоловіків і жінок серед городян, в результаті чого зміни статевої структури всього населення виявилися мінімальними: у 1989 р. на 1000 жінок припадало 860 чоловіків, а в 2001 р. - 863.
У складі населення спостерігається яскраво виражена перевага двох етносів: 37,5 млн. осіб (77,8%) є українцями і 8,3 млн. (17,3%) - росіянами. Протягом міжпереписного періоду кількість українців дещо зросла, натомість кількість етнічних росіян зменшилася на чверть. Євреї, втративши майже чотири п'ятих свого складу, перемістилися з третього місця за чисельністю серед етнічних груп України на десяте. В цілому ж перепис 2001 р. зафіксував представників більш як 130 етносів. У межах України знаходяться основні реґіони проживання кримських татар, караїмів, кримчаків і частково гагаузів.
Вперше після другої світової війни в Україні відбулося зростання питомої ваги осіб, для яких українська мова є рідною, тобто відбувся перелом тенденції руси-фікації населення. Українську мову вважають рідною 67,5% населення, для 29,6% рідною є російська, для 2,9% - інші мови. У сільській місцевості частка україномовного населення становить 85,8% (російськомовного - 9,5%), у міських поселеннях відповідно 58,5% і 39,5%. Лише чотири з двадцяти семи реґіонів переважно російськомовні (Севастополь, Крим, Донеччина та Луганщина), у трьох реґіонах (Запо-різька, Одеська та Харківська області) кількість осіб із рідною українською та російською мовами приблизно однакова, понад дві третини населення решти двадцяти реґіонів вважають рідною українську мову.
Основним фактором етнічних трансформацій стали міграційні процеси та зміни самосвідомості - якщо за радянського періоду частина українців (як і багатьох інших народів) відносила себе до росіян, то нині вони усвідомлюють себе представниками основного етносу незалежної України.
Українці переважають в усіх реґіонах, крім Севастополя та АР Крим, де найчи-сленнішою етнічною групою є росіяни (відповідно 71,6% та 58,3%). Майже в усіх інших реґіонах росіяни посідають друге місце за чисельністю і лише у двох - четверте: на Закарпатті (після українців, угорців і румун) та на Буковині (після українців, румун і молдован). Висока питома вага росіян спостерігається також у Донбасі (38-39%), в інших східних та південних реґіонах, на Сумщині (Путивльський район). Найбільш етнічно строкаті реґіони України - Чернівецька, Одеська, Закарпатська області та Автономна Республіка Крим. Сумарна питома вага всіх етносів, крім росіян та українців, тут становить 16-21% (в інших реґіонах не перевищує 6%).
Україна належить до держав з високою густотою населення - 80 осіб на 1 кв. км. Більші показники спостерігаються у східних індустріальних реґіонах (у Донецькій області - 183 особи на 1 км2), менші - у північних та південних областях (на Чернігівщині - 39 осіб на 1 км2).
В Україні налічується 454 міста, 889 селищ міського типу та 28619 сільських населених пунктів, 46 міст належать до великих, тобто мають чисельність населення 100 тис. чол. і більше (крім того ще 5 міст досягали 100-тисячного рубежу протягом 90-х років). У великих містах проживає 38,3% всього, або 56,9% міського населення. Половина великих міст зосереджена в східних індустріальних реґіонах (7 - у Донецькій області, 5 - у Дніпропетровській, 4 - у Луганській, 3 - у Запорізькій) і в Криму (3 - у складі Автономної Республіки Крим, а також Севастополь). В Україні нараховується 5 міст-мільйонерів - Київ (2611 тис. чол.), Харків (1470 тис.), Дніпропетровськ (1065 тис.), Одеса (1029 тис.) та Донецьк (1016 тис.) і ще 4 крупних міста - Запоріжжя (815 тис. чол.), Львів (733 тис. чол.), Кривий Ріг (669 тис. чол.) та Миколаїв (514 тис. чол.).
3.1. Зміни якісних характеристик населення.
Тенденції рівня освіти. Рівень освіти населення в Україні є одним з найвищих серед країн Центральної та Східної Європи. За питомою вагою учнів серед населення 15-18 років Україна поступається з усіх країн тільки країнам Балтії та Угорщині. Зрушення впродовж міжпереписного періоду свідчать про істотне поліпшення освітнього складу населення. Істотно (на 26 %) зросла і чисельність випускників вузів, що дозволяє оптимістично оцінювати дальші зміни.

Рисунок 2 - Структура населення віком 25 років і старше за рівнем освіти, %
Більш освіченим є міське населення, яке значною мірою поповнюється за рахунок навчальної та післянавчальної міграції сільської молоді. Так, питома вага осіб з вищою (включаючи базову та початкову вищу) освітою серед міського населення становить 37,9% (у 1989 р. - 34,5%), а серед сільського - 17,7% (у 1989 р. - 13,3%). Натомість частка осіб, які не мають навіть повної загальної середньої освіти серед міського населення становить 26,7%, а серед сільського - 47,3% (у 1989 р. - 35,8 % та 60,4% відповідно).
Від рівня освіти значною мірою залежать і доходи населення, а отже, і можливості задовольняти основні життєві потреби, зберігати здоров'я та життя, ухвалювати та реалізовувати рішення щодо репродуктивної та міграційної активності. Найвагоміший вплив має наявність повної вищої освіти.
Зміни стану здоров'я.
Істотне зростання захворюваності населення обумовлене низкою соціально-економічних чинників, з одного боку, та зростанням у складі населення осіб похилого віку - з другого. Кількість уперше зареєстрованих хвороб (в розрахунку на 100000 населення) збільшилася: системи кровообігу - в 2,1 раза, новоутворень - на 29%, органів травлення - на 26%, інфекційних і паразитарних - на 13%, у т. ч. активного туберкульозу органів дихання - вдвічі. Майже троє з кожних чотирьох осіб, яким уперше в житті встановлено діагноз активного туберкульозу, - чолові-ки, 80% - особи працездатного віку. Дається взнаки Чорнобильська катастрофа. Тільки за 1996-2001 рр. кількість осіб, чия інвалідність пов'язана з її наслідками, зросла більше ніж в 1,6 раза і становить майже 100 тис. осіб.
За даними 2001 р., лише 60% населення вважаються умовно здоровими. Решту становлять інваліди та особи, які перебувають на диспансерному обліку.
Поглиблення демографічного старіння.
Процес старіння населення є результатом передусім зниження народжуваності та збереження її впродовж тривалого періоду на рівні, що не забезпечує навіть простого відтворення поколінь. В економічно розвинених країнах до цього додається вплив зростання середньої тривалості життя населення. Істотною протидією старінню населення цих країн є міграція, оскільки приїжджає, в основному, молодь. В Україні ж, як і в більшості країн з перехідною економікою, міграція посилює вплив низької народжуваності, а помітного зростання середньої тривалості життя населення, особливо старшого віку, не спостерігається.
Нині питома вага осіб у віці 60 років і старше в загальній чисельності населення становить 21,4% і є однією з найвищих у світі. Якщо вікова піраміда міського населення характеризується більш-менш рівномірним розподілом допрацездатних, працездатних і післяпрацездатних контингентів, то у віковій піраміді сільського населення чітко виділяються 2 групи - покоління людей, які народилися у період короткочасного піднесення народжуваності середини 80-х рр., і покоління народжених у середині 30-х рр. Вища порівняно з міським населенням частка дітей серед селян дає підстави сподіватися на деяке омолодження сільського населення у майбутньому.
Загальноєвропейські тенденції народжуваності не дають підстав очікувати істотного збільшення сумарних коефіцієнтів народжуваності впродовж наступних 10-15 років. Втрати ненародженими внаслідок епідемії ВІЛСНІДу протягом 2003-2010 рр. можуть становити 100-200 тис. У зв'язку з тим, що негативні тенденції у динаміці народжуваності посилюються, ці втрати матимуть суттєвий вплив на формування молодих поколінь. Тільки після 2015 р. за умов зміни репродуктивних настанов можна розраховувати на підвищення цього показника до 1,35-1,45 у розрахунку на одну жінку. Слід підкреслити, що і такий варіант розвитку не забезпечуватиме навіть просте заміщення поколінь.
Після відносно короткого періоду, коли 60-річну межу переходитимуть нечисленні покоління воєнних років народження, процес старіння подовжуватиметься через низьку народжуваність і зростання середньої тривалості життя, зокрема і в старших вікових групах. У селах цей процес розвиватиметься повільніше, і на початок 2011 р. його показники в міських поселеннях і сільській місцевості майже зрівняються. Після цього в селах рівень старіння знижуватиметься, а в містах - підвищуватиметься, і до 2026 р. в містах стане істотно вищим, ніж у селах. Відповідно неминуче зростатимуть рівні навантаження населення працездатного віку, що викликатиме низку соціально-економічних проблем, які вимагатимуть посиленої уваги органів влади.
4. ОСОБЛИВОСТІ ПРОМИСЛОВОСТІ ХАРКІВЩИНИ
Сьогодні Харків - це один з найбiльш розвинутих промислових центрiв України, де провiдну роль вiдiграють пiдприємства машинобудування та металообробки, енергетики та вiйськово-промислового комплексу, що визначено його потужним науково-технiчним потенцiалом, широко розгалуженою мережею вищих, середнiх, спецiальних та загальноосвiтнiх учбових закладiв.
У мiстi розташовано 380 промислових підприємств, на яких працюють понад 150 тис. чоловiк. За випуском промислової продукцiї Харкiв займає шосте мiсце серед 25 обласних центрiв за загальним обсягом та третє - за обсягом роздрiбного товарообiгу. У структурi промислового виробництва переважають машинобудування та металообробка (45,7 % обсягу промислової продукцiї мiста), харчова промисловiсть (22,4 %), електроенергетика (8,7 %), паливна (7,5 %) та медична промисловiсть (4,2 %). Загальний обсяг випуску промислової продукцiї за 1999 р. дорiвнював 4 млрд. грн. (за 9 мiсяцiв 2000 р. - 4,8 млрд. грн.). На пiдприємствах мiста зосереджено все iснуюче в Українi виробництво парових турбiн, 60 % тракторiв, 55 % - пiдшипникiв кочення, майже половина верстатiв з числовим програмним управлiнням i великих електромашин та iншi.
Одним iз прiоритетiв економiки мiста визначено розвиток сiльськогосподарського машинобудування. У мiстi сконцентровано потужний тракторобудiвний комплекс, до якого входять такi пiдприємства, як ВАТ "Харкiвський тракторний завод", ВАТ "Харкiвський завод самохiдних шасi", ВАТ "Серп i молот", ВАТ "Харкiвський завод.
Широко вiдоме за межами України й енергетичне обладнання з харкiвською маркою: паровi, гiдравлiчнi та газовi турбiни виробництва ВАТ "Турбоатом", важне енергетичне обладнання - ДП "Електроважмаш", чиї тяговi двигуни та контактори встановленi на перший вiтчизняний вантажний магiстральний електровоз ДЕ-1.
На Харкiвському авiацiйному виробничому пiдприємствi розпочато серiйне виробництво нового пасажирського лiтака АН-140, який вiдмiнно себе зарекомендував на мiжнародних авiасалонах.
Великий внесок зробили харкiв'яни в ракетобудування та освоєння космосу. Створенi вченими мiста унiкальнi системи керування ракетоносiїв i космiчних апаратiв, декiлька поколiнь ракетних комплексiв стали основою нацiональної космiчної програми.
За роки незалежностi в Харковi поширилося виробництво товарiв сфери споживання, темпи приросту яких в декiлька разiв перевищують темпи випуску промислової продукцiї.
Подальший розвиток медичної промисловостi (включаючи фармакологiчну) в Харковi вiдбувався шляхом концентрацiї науково-дослiдного та промислового потенцiалу, який займається дослiдженням, розробкою науково-технiчної документацiї, впровадженням та виробництвом лiкарських препаратiв. До його складу входять: Державний науковий центр лiкарських засобiв (ДНЦЛЗ), Нацiональна фармацевтична академiя України, 10 науково-дослiдних iнститутiв медичного профiлю, 6 пiдприємств та об'єднань ("Здоров'я", "Бiолiк", "ДОслiдний завод ДНЦЛЗ", "Стома", "Здоров'я народу" та iншi). Пiдприємствами галузi виробляються понад 300 найменувань лiкарських препаратiв (в 11 лiкарських формах по 24 фармакотерапевтичних групах), бiльше 20 дiагностичних засобiв, ветеринарнi засоби, клапаннi системи, зубопротезнi матерiали тощо. По концентрацiї пiдприємств та кiлькостi фармакологiчних препаратiв, що виробляються на заводах-виробниках, Харкiвський регiон є другим пiсля Київського, а по ряду груп - першим. Продукцiя Харкiвських заводiв за асортиментом препаратiв становить близько 30 % медикаментiв, що виробляються на Українi, а по деяких видах продукцiї (вакцини, сироватки) - єдине вiтчизняне пiдприємство.
Провiдне мiсце серед пiдприємств харчової промисловостi займає Харкiвська бiсквiтна фабрика, чия продукцiя виготовлена за новими технологiями вiдзначається високою якiстю, смаком та яскравим рiзнобарвним оформленням упаковки. Значним попитом користується продукцiя Харкiвського жирового комбiнату, де, крiм традицiйних видiв продукцiї, освоєно випуск дезодорованої олiї в розфасовцi, якiснi характеристики якої кращi за iмпортнi аналоги.
Iнвестицiї в основний капiтал мiста у минулому роцi становили 350,2 млн. грн., у тому числi 57,1 млн. грн. (або 16,3 % вiд загального обсягу) - у житлове будiвництво. За 9 останнiх рокiв житлове будiвництво по мiсту скоротилося бiльше, нiж в три рази. За даними статистики Харкiв знаходиться на 10 мiсцi серед обласних центрiв країни за величиною капiтальних вкладень в економiку мiста. Питома вага iнвестицiй в основний капiтал за рахунок коштiв Державного бюджету по Харкову у 1999 р. становила 0,5 %. Нестача мiсцевих коштiв обумовила скорочення обсягiв та уповiльнення темпiв будiвництва об'єктiв соцiальної сфери. За останнi роки введено в експлуатацiю на Салтiвцi комплекс споруд до середньої школи № 172 (актовий та гiмнастичний зали, 1996 р., плавальний басейн з гiмнастичним залом, 1998 р.), до середньої школи " 10 на Кузнечнiй (хореографiчний та спортивний зали, 1996 р.).
Завдяки зручному географiчному положенню мiсто впродовж столiть нарощувало економiчну мiць та розвивало транспортну систему комунiкацiй. На сьогоднi в мiстi розташовано три великих залiзничних вокзали, мiжнародний аеропорт та п'ять автобусних станцiй, через якi вiдбувається транспортний зв'язок з населеними пунктами України, ближнього та далекого зарубiжжя.
Висока концентрація наукових та навчальних закладiв у мiстi сприяє подальшому поширенню знань i використанню їх на всiх напрямах дiяльностi людини. Харкiвськi науковi школи фундаментальних дослiджень - провiднi у галузях фiзики твердого тiла, крiобiологiї та крiомедицини, виробництва кристалiв, фiзики низьких температур, генетики й селекцiї та широко вiдомi свiтовi.
Регіональна комплексна програма соціально-економічного розвитку Харківської області до 2010 року (далі за текстом Програма "Харківщина-2010") розроблена згідно з розпорядженням голови Харківської облдержадміністрації О.О.Дьоміна від 26.05.1999р. №409 за участю широкого кола спеціалістів управлінь, відділів облдержадміністрації, інших органів влади, вчених та фахівців провідних наукових, навчальних закладів, підприємств і організацій м. Харкова та області. Її положення відкриті для широкого обговорення з метою пошуку найбільш оптимальних шляхів, можливостей і ресурсів для досягнення сталих позитивних соціально-економічних і політичних перетворень в регіоні. Вона спрямована на здійснення цілей, пріоритетних напрямків і положень Конституції, інших законодавчих та нормативних актів України, Національної Програми "Україна - 2010".
5. ПОКАЗНИКИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ХАРКОВА У 2005 РОЦІ
1) Промисловість
У листопаді 2005 року промисловими підприємствами області вироблено продукції у порівняних цінах на суму 1680,3 млн. грн., що забезпечило приріст обсягів промислового виробництва за січень-листопад п.р. на 12,1% у порівнянні з січнем-листопадом 2004 року.
У 2005 році підприємствами області вироблено промислової продукції (виконано робіт, послуг) на 12,5% більше, ніж за попередній рік. Серед шістьох індустріально розвинених регіонів країни (до яких крім нашого належать Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Полтавська області та м.Київ) Харківська область за темпами зростання посіла 2 місце, поступившись тільки м.Києву. У цілому по Україні річний приріст обсягів виробництва склав 3,1%.
Наростили випуск промислової продукції підприємства всіх районів м.Харкова, чотирьох міст обласного підпорядкування: Куп'янська, Лозової, Первомайського, Чугуєва; 14 районів області.
У добувній промисловості обсяги виробництва зросли на 0,1%. Природного газу видобуто на 1,1% більше, проте на 35% скорочено видобуток газового конденсату, на 14% - нафти сирої.
В обробній промисловості випуск продукції збільшився на 15%.
У харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів обсяги виробництва зросли на 20%. Більше, ніж у 2004р., вироблено: ковбасних виробів, продуктів готових та консервів з свинини, яловичини і телятини, нерафінованої соняшникової олії, маргарину та аналогічних продуктів, вершків, сиру свіжого неферментованого і жирних сирів, молочних консервів, круп, хлібобулочних і макаронних виробів, пива солодового, безалкогольних напоїв. Разом із тим, не досягнуто рівня позаминулого року з виробництва м'яса, включаючи субпродукти І категорії, продуктів готових та консервів з м'яса свійської птиці, молока обробленого рідкого, масла вершкового жирністю до 85%, кисломолочних продуктів, борошна.
У машинобудуванні обсяги виробництва зросли на 4,8%. Більше виготовлено кранів (козлових і мостових пересувних, портальних, дерик-кранів суднових), тракторів для сільського і лісового господарства, відвальних плугів, розпушувачів та культиваторів, сільськогосподарських та автомобільних причепів і напівпричепів, електродвигунів та генераторів постійного і змінного струму, електродвигунів універсальних, електричних трансформаторів, лічильників електроенергії, телевізорів, пральних машин. Водночас, по таких видах продукції, як насоси відцентрові для перекачки рідин та підйомники рідин, підшипники кочення, талі з електричним приводом, конвеєри та елеватори, верстати для оброблення дерева, лічильники для рідин, електробритви, велосипеди, не вдалося перевищити рівень виробництва 2004 року.
У минулому році на 22-31% збільшився випуск продукції у легкій промисловості, виробництві деревини та виробів із неї, металургії та обробленні металу, целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості, видавничій справі, виробництві неметалевих мінеральних виробів (будматеріалів, скловиробів), на 11% - у виробництві коксу і продуктів нафтоперероблення; хімічній і нафтохімічній промисловості.
Підприємствами з виробництва та розподілення електроенергії, газу і води вироблено продукції, здійснено робіт і послуг на 3,2% менше.
Протягом одинадцяти місяців минулого року в області реалізовано промислової продукції на 16 млрд.грн., з неї понад 70% припадає на продукцію підприємств харчової промисловості і перероблення сільськогосподарських продуктів, машинобудування та з виробництва і розподілення електроенергії, газу, води. У загальному обсязі реалізації 83% (14 млрд.грн.) становить продукція добувної і обробної промисловості, яка розподіляється таким чином: 46% - це товари широкого та тривалого використання, 33% - сировинна продукція, 21% - інвестиційна.
У минулому році окремі підприємства зазнавали труднощів зі збутом готової продукції. Серед продукції машинобудування повільно реалізовувалися талі з електричним приводом, розпушувачі та культиватори, електрична низьковольтна апаратура. На складах підприємств легкої промисловості на 1 січня 2006 року залишки трикотажного верхнього одягу в 1,9 раза перевищили їх обсяги виробництва за минулий рік; нереалізовані обсяги панчішно-шкарпеткових виробів, трикотажу спіднього та чоловічих і хлопчачих костюмів становили більше третини їх річного випуску.
Таблиця 4 - Темпи росту промислового виробництва по основних промислових областях України:
Україна Хар-ківська Донецька Запорізь-ка Дніпропет-ровська Полтав-ська Лугансь-ка
січень-листопад 2005р.
до січня-листопада 2004р., % 102,9 112,1 91,3 103,3 106,9 98,8 101,1
За період з початку року забезпечено темпи росту обсягів виробництва по 11 з 13 основних видів промислової діяльності (табл..5):
Таблиця 5 – Темпи росту обсягів виробництва у 2005р.
Види промислової діяльності Темпи росту промислового виробництва у січні-листопаді 2005р. до січня-листопада 2004р.
Промисловість, всього 112,10
Видобування неенергетичних матеріалів 104,67
Харчова промисловість та переробка сільгосппродукції 119,79
Легка промисловість 122,39
Виробництво деревини та виробів з неї 129,93
Целюлозно-паперова, поліграфічна промисловість, видавнича справа 130,67
Виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення 111,10
Хімічна та нафтохімічна промисловість 110,12
Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів 130,61
Металургія і оброблення металу 127,26
Машинобудування 104,63
Інше виробництво 102,02
У той же час, по 2 видах промислової діяльності відбулось падіння виробництва (табл.5):
Таблиця 5 – Темпи росту обсягів виробництва у 2005р.
Види промислової діяльності Темпи росту промислового виробництва у січні-листопаді 2005р. до січня-листопада 2004р.
Видобування енергетичних матеріалів 99,49
Виробництво та розподілення електроенергії 94,28
У видобуванні енергетичних матеріалів темп росту в галузі (основою якої є видобуток природного газу) за січень-листопад п.р. становить 99,49%.
В 2003-2005рр. ГПУ "Харківгазвидобування" скорочує обсяги видобутку природного газу, що обумовлено поступовим виснаженням родовищ і недостатніми темпами проведення геологорозвідувальних робіт. На території, яка відноситься до сфери виробничої діяльності ГПУ "Харківгазвидобування", виявлено більше 30 перспективних на нафту та газ геологічних структур. Однак, останні роки ГПУ "Харківгазвидобування" виконує пошуково-розвідувальні роботи за власні кошти, що не забезпечує їх достатнього обсягу.
У виробництві та розподіленні електроенергії за звітний період темп росту склав 94,28%. З 2004 року спостерігається тенденція щодо зменшення обсягів виробництва електроенергії. Причина цього в тому, що в Україні, в першу чергу, завантажуються атомні електростанції. Теплові електростанції завантажуються по залишковому принципу. В області 4 теплові електростанції, і тепер завантаження цих електростанцій області планується і здійснюється Національною енергетичною компанією "Укренерго". Для підвищення ефективності роботи теплових електростанцій необхідно на державному рівні вирішити питання підвищення їх завантаженості, наприклад, за рахунок експорту електроенергії.
2) Сільське господарство
Виробництво валової продукції сільського господарства за 11 місяців 2005 року в порівнянні з відповідним періодом минулого року збільшилось на 7,1%. При цьому виробництво зерна зросло на 19,9%, картоплі – на 19,5%, овочів – на 4,8%, плодів і ягід – на 60%, соняшнику – на 38,6%, молока – на 1,6%, яєць – на 7,0%.
Чисельність поголів’я свиней в порівнянні з початком року збільшилась на 55,4 тис. голів (22%), овець та кіз – на 12,5 тис. голів (19%), птиці – на 794,7 тис. голів (10%).
В порівнянні з відповідним періодом минулого року поголів’я свиней збільшилось на 12,0%, птиці – на 7,1%.
3) Реформування
Станом на 9 грудня 2005 року реформовані господарства області розрахувались в 2005 році за оренду земельних паїв на 83,5%, за оренду майна – на 74,5%. Власникам земельних паїв виплачено орендної плати за оренду землі 111,5 млн.грн., за оренду майна – 2,9 млн.грн. Державні акти на право приватної власності на землю отримали 85,9% власників земельних сертифікатів.
4) Транспорт і зв'язок
За 11 місяців 2005 року всіма видами транспорту перевезено 711,5 млн. пасажирів, що на 1,6% більш, ніж за 11 місяців 2004 року.
За січень-листопад 2005 року залізничним, авіаційним, автомобільним транспортом перевезено 34,3 млн. тонн вантажів, 205,9 млн. пасажирів. Проти січня-листопада 2004 року обсяги вантажних перевезень зросли на 3,1%.
На Південній залізниці за січень-листопад 2005р. загальне навантаження склало 28,9 млн. тонн вантажів, у порівнянні з січнем-листопадом 2004 року обсяги навантажень зросли в цілому на 2,3%.
За січень-листопад 2005р. загальні обсяги пасажирських перевезень автомобільним транспортом по області (з урахуванням обсягів підприємців - фізичних осіб) склали 143,0 млн. пасажирів, вантажних перевезень - 5,3 млн. тонн. Порівняно з січнем-листопадом 2004 року обсяги вантажних перевезень збільшились на 7,2%.
Харківським метрополітеном перевезено 261,8 млн. пасажирів, що більше ніж у січні-листопаді 2004 року на 10,6 млн. чоловік, або на 4,2%.
Трамваями та тролейбусами міста за січень-листопад 2005р. перевезено 243,8 млн. пасажирів, що більше на 2,0% у порівнянні з січнем-листопадом 2004 року.
Питома вага пільгового контингенту, перевезеного трамваями і тролейбусами, складає близько половини, на метрополітені - біля чверті пасажирів.
Підприємствами зв'язку у Харківській області протягом січня - жовтня 2005 року було реалізовано споживачам послуг зв'язку на загальну суму 1085,3 млн. грн., що на 35,1% більше ніж у січні - жовтні 2004 року, в тому числі надано послуг зв'язку населенню на 424,2 млн. грн. (39,1% від загального доходу), що більше у порівнянні з відповідним періодом минулого року на 27,8%.
За січень-листопад 2005 року по Харківській дирекції ВАТ "Укртелеком" надано послуг електрозв'язку на суму 330,5 млн.грн., що на 9,8% більше ніж у січні-листопаді 2004 року.
5) Капітальні вкладення та будівельна діяльність
За 9 місяців 2005 року інвестиції в основний капітал склали 3,55 млрд.грн.,
в експлуатацію введено 156,3 тис.кв. м житла, 49,2 км газопроводів.
У січні-листопаді 2005 року на будівництві метрополітену з урахуванням робіт з перекладки водопровідних та каналізаційних мереж освоєно капітальних вкладень в обсязі 35,6 млн. грн.
Будівельними організаціями усіх форм власності за січень-листопад 2005р. виконано власними силами робіт на суму 1187,3 млн. грн.
6) Іноземні інвестиції та зовнішньоторговельний обіг
Станом на 1.10.2005 р. (статзвітність квартальна надходить із запізненням на 1 місяць) загальний обсяг іноземних інвестицій в економіку Харківської області становив 532,01 млн.дол.США, які надійшли з 57 країн світу і вкладені у 475 підприємств області. До кінця поточного року загальний обсяг іноземних інвестицій планується довести до 622,9 млн.дол.США.
За 9 місяців 2005 року в економіку області іноземними інвесторами вкладено 123,2 млн.дол.США іноземних інвестицій.
Сьогодні на одного мешканця області припадає 191,6 дол.США, що на 39,4% більше ніж за аналогічний період минулого року.
Найбільш значні обсяги іноземних інвестицій вкладені інвесторами із Сполученого Королівства - 98,2 млн.дол.США (18,5% до загального обсягу), Кіпру - 98,8 млн.дол.США (18,6%), США - 57,85 млн.дол.США (10,9%), Віргінських Островів, Британських - 65,5 млн.дол.США (12,3%), Белізу - 33,0 млн.дол.США (6,2%), Швейцарії - 24,2 млн.дол.США (4,5%), Російської Федерації - 20,3 млн.дол. США (3,8%), В'єтнаму - 18,5 млн.дол.США (3,5%), Франції - 18,7 млн.дол.США (3,5%).
Розподіл іноземних інвестицій за видами економічної діяльності:
- фінансова діяльність - 175,6 млн.дол.США (33,0% від загального обсягу інвестицій);
- операції з нерухомістю, здавання у найм та послуги юридичним особам - 122,4 млн.дол.США (23,0%);
- харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів - 70,71 млн.дол.США (13,3%);
- целюлозно-паперова промисловість, видавнича справа - 38,88 млн.дол.США (7,3%);
- оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту - 53,48 млн.дол.США (10,0%).
Станом на 01.11.05 р. Радою з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності (СРІД) затверджено 62 інвестиційних проекти на загальну суму 363,7 млн.дол.США, з яких 21,1% складають іноземні інвестиції. Підприємствами-суб'єктами СРІД залучено інвестицій на загальну суму 192,9 млн.дол.США, у т.ч. 66,3 млн.дол.США (або 34,4%) - іноземні інвестиції, реалізовано продукції на суму 4,27 млрд.грн., у тому числі 14,8% - на експорт, створено та збережено 11019 робочих місць.
Підприємствами-суб'єктами СРІД сплачено до бюджетів усіх рівнів податків та обов'язкових платежів на суму 403,2 млн. грн., отримано пільг на суму 203,1 млн. грн. Позитивне сальдо складає 200,1 млн. грн.
На січень-вересень 2005р. (статзвітність надходить із запізненням на 2 місяці) експортні поставки товарів склали 528,6 млн.дол.США, імпортні надходження склали 984,7 млн.дол.США.
Зовнішньоторговельні операції з партнерами із 118 країн світу здійснювали 1554 підприємства області.
Як і раніше, основним партнером в експортно-імпортних операціях є Російська Федерація - 45,6% та 43,9% відповідно.
Основними товарами, які експортувалися за межі України, були котли, машини, апарати, механічні пристрої (21,9% від загальної вартості експорту) та електричні машини і устаткування (10,9%). Основу імпорту складають: наземні транспортні засоби (19,6%); котли, машини, апарати та механічні пристрої (16,0%), тютюн (11,7% від загальної вартості імпорту).
7) Мале підприємництво
Проведена робота щодо спрощення системи реєстрації для суб'єктів підприємницької діяльності і отримання дозвільних документів для ведення бізнесу. В усіх районах і містах обласного значення створені Єдині реєстраційні вікна та Єдині дозвільні офіси. За рахунок малого бізнесу за даними оперативного моніторингу створено 41,8 тис. нових робочих місць, що складає 73,0% від кількості створених робочих місць в цілому по області.
В цілому, заходи, спрямовані на створення умов для розвитку підприємництва, за попередніми даними, дозволили збільшити кількість населення області, зайнятого в малому бізнесі, до 370 тис.осіб.
8)Банківська діяльність
Збільшились обсяги кредитування банківськими установами реального сектору економіки. По підсумках 10 місяців вони складають близько 7,0 млрд.грн., що на 33,5% більше у порівнянні з відповідним періодом минулого року.
Зменшується вартість банківських кредитів: середньозважена процентна ставка по кредитах, виданих у національній валюті, складає 17,9% проти 20,4% у січні поточного року.
Відновлюється довіра населення до банківських установ, про що свідчить збільшення депозитних внесків фізичних осіб. На сьогодні їх розмір складає 2,9 млрд.грн., що на 45,7% більше аналогічного періоду минулого року.
9) Торгівля
Оборот роздрібної торгівлі (до якого включено роздрібний товарооборот підприємств, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі, розрахункові дані товарообороту мережі, яка належить підприємцям - фізичним особам, та обсягів продажу товарів на ринках) за січень-листопад 2005 року становив 11185,3 млн. гривень і збільшився у порівнянних цінах проти відповідного періоду минулого року на 27,4%.
У його структурі на організовані і неформальні ринки припадало 25,1%.
10)Стан розрахунків за спожиті енергоносії
За 11 місяців 2005 року АК "Харківобленерго" розрахувалося за куповану електричну енергію з ДП "Енергоринок" на 103,7%, що на рівні відповідного періоду минулого року.
Розрахунки споживачів області у січні-листопаді 2005 року за електроенергію склали 103,1% від вартості спожитого (у січні-листопаді 2004 року - 101,6%), за природний газ - 109,7% (у січні-листопаді 2004 року - 107,5%).
11) Житлово-комунальне господарство
Рівень сплати населенням за житлово-комунальні послуги у поточному році становить 108,6% (у відповідному періоді 2004 року - 96,0%).
12) Фінанси
Фінансовий результат суб'єктів господарювання від звичайної діяльності до оподаткування за видами економічної діяльності (крім сільськогосподарських, малих підприємств та установ, що утримуються за рахунок бюджету) за січень-жовтень 2005р. (статзвітність надходить із запізненням на місяць, квартальна - на два місяці) становив 1991,7 млн.грн. прибутку.
Протягом січня-жовтня 2005 року прибутково працювало 61,8% підприємств.
За видами економічної діяльності найбільших обсягів фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування досягли підприємства транспорту і зв'язку (330,9 млн.грн.), установи і організації, які здійснюють фінансову діяльність (655,7 млн.грн.), підприємства оптової й роздрібної торгівлі (111,7 млн.грн.).
13)Бюджет
В цілому до зведеного бюджету області за січень-листопад 2005 року (за попередніми даними) надійшло доходів 2464,3 млн. грн. У порівнянні з аналогічним періодом минулого року надходження збільшилися на 415,2 млн. грн. або на 20,3%.
З них надходження власних і закріплених доходів складає 1272,0 млн.грн., що становить 104,4% до плану Міністерства фінансів України (1218,2 млн. грн.);
Видатки бюджету області за січень-листопад 2005 року склали 2383,9 млн.грн., що на 21% або на 413,4 млн. грн. більше аналогічного періоду минулого року.
Вказані кошти спрямовувалися в першочерговому порядку на виплату заробітної плати - 1032,5 млн.грн., що на 312,5 млн. грн., або на 43,4% більше аналогічного періоду минулого року.
14) Соціальна сфера. Заробітна плата
За 10 місяців 2005 року середньооблікова чисельність штатних працівників за колом звітуючих підприємств в Харківській області становила 709597 осіб (за 10 місяців 2004 року - 698476 осіб).
За 10 місяців 2005 року рівень середньомісячної заробітної плати складає 731,04 грн. і до відповідного періоду минулого року зріс на 32,1% (на 177,74 грн.).
Це на 61,4% більше прожиткового мінімуму для працездатної особи (453 грн.) і в 2,2 рази більше мінімальної заробітної плати (332 грн.).
За жовтень 2005 року середня заробітна плата одного штатного працівника склала 840,69 грн. і зросла у порівнянні з жовтнем 2004 року на 38,4% (на 233,4 грн.). За жовтень заробітна плата зросла на 3,4%.
Вищу за прожитковий мінімум для працездатної особи заробітну плату у жовтні 2005 року одержували працівники таких основних видів економічної діяльності:
- промисловості - 861,95 грн., у порівнянні з жовтнем 2004 року зростання відбулося на 30,2% (на 200,0 грн.);
- будівництва - 1061,24 грн., у порівнянні з жовтнем 2004


Другие работы по теме: